нафтогаз цифрові технології: Суд отказал в удовлетворении иска о взыскании заработной платы и компенсации.

Справа № 761/4265/20

Провадження № 2/761/2228/2022

рішення

іменем україни

09 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді [М.] І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології», акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості по заробітній платі (індексації заробітної плати) та стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 1320000, 00 грн., індексацію заробітної плати у сумі 20460, 00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.08.2018 позивач був обраний на посаду директора ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» та його посадовий оклад складав 55000, 00 грн. 31.01.2019 рішенням Загальних зборів тиовариства було припинено повноваження позивача як директора товариства. У зв`язку з припиненням повноважень, ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» повинно було сплатити позивачу 660000, 00 грн. вихідної допомоги, яка складає 12 середньомісячних заробітних плат, однак цю вимогу не виконав. Оскільки позивач був звільнений 31.01.2019, то на думку останнього, ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» повинен сплатити середній заробіток з 01.02.2019 по 01.02.2020 в розмірі 660000, 00 грн. На думку позивача, ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» також має виплатити індексацію заробітної плати у сумі 20460, 00 грн., з урахуванням індексу інфляції, який складав з лютого по грудень 2019 року — 103, 1%.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.11.2022 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 просив відмовити у позовних вимогах особа_1, оскільки вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що саме особа_1 було ініційоване звільнення з посади директора товариства, а компенсація у вигляді вихідної допомоги в розмірі 12 середньомісячних заробітних плат у разі дострокового припинення повноважень директора здійснюється в тому випадку, коли дострокове припенення повноважень особи відбувається з ініціативи Загальних зборів товариства. В той же час, позивачем здійснено розрахунок вихідної допомоги з 12 посадових окладів, а не 12 середньомісячних заробітних плат, що не є тотожними. Окрім того, відповідно до п. 1.4 Трудового контракту, позивачу було встановлено неповний робочий час у розмірі 50% місячної норми робочого часу, а тому середньомісячна заробітна плата позивача становила 50% від посадового окладу, а саме 27000, 00 (50% від 55000, 00) грн. Таким чином, зроблені позивачем розрахунки індексації у сумі 20 460, 00 грн. вихідної допомоги є хибними та не відповідають умовам Трудового контракту.

15.11.2022 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 просив відмовити особа_1 в задоволенні позову, оскільки 11.12.2018 особа_1, як директор ТОВ «нцт», направив на розгляд загальних зборів ТОВ «НЦТ» проект рішення про припинення його повноважень у зв`язку з поданною заявою про звільнення за згодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. 31.01.2019 особа_1 було видано та підписано наказ ТОВ «НЦТ» №56-К про складення обов`язків директора ТОВ «НЦТ» та припинення Трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. Відповідач-2 зазначає, що підставою для звільнення була ініціатива самого директора. На думку відповідача-2, доводи позивача є хибними щодо обчислення середньої заробітної плати, оскільки особа_1, здійснено розрахунок середнього заробітку не з виплат за останні два календарні місяці роботи, а з посадового окладу, що не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд встановив.

28.08.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» в особі голови правління НАК «Нафтогаз України» Коболєва А.В. та особа_1, обраного на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» укладено Контракт №348.

Відповідно до п.1.2 Контракту №348 від 28.08.2018, цей контракт є строковим трудовим договором за сумісництвом.

Відповідно до п.1.4 Контракту №348 від 28.08.2018, керівнику встановлюється неповний робочий час, з підсумованим обліком робочого часу в місячному обліковому періоді, в обсязі 50 відсотків місячної норми робочого часу, встановленої в товаристві.

Відповідно до п.3.2 Контракту №348 від 28.08.2018, базова частина винагороди керівника встановлюється у вигляді посадового окладу в розмірі 55000, 00 грн. за місячну норму робочого часу та нараховується пропорційно фактично відпрацьованому робочому часу з урахуванням вимог п.1.4 цього контракту.

Відповідно до п.6.1 Контракту №348 від 28.08.2018, цей контракт є укладеним з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 року, а саме з 20.06.2018 по 19.06.2019, якщо не буде припинений достроково відповідно до п. 5.3., крім положень п. 3.16., які діють безстроково, за виключенням випадків розірвання контракту з ініціативи товариства за вчинення протиправних дій керівником та/або порушень з вини керівника.

Відповідно до п.5.3.2 Контракту №348 від 28.08.2018, цей контракт припиняється за угодою сторін контракту.

Відповідно до п.5.3.4 Контракту №348 від 28.08.2018, цей контракт припиняється за ініціативою керівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених п.5.6 цього контракту.

Відповідно до п.5.8.1 Контракту №348 від 28.08.2018, у разі дострокового припинення повноважень керівника з ініціативи Загальних Зборів товариства, йому встановлюються наступні гарантії та компенсапція: вихідна допомога в розмірі 12 середньомісячних заробітних плат відповідно до Політики щодо встановлення розміру винагорорди членам правління НАК «Нафтогаз України», керівникам господарських товариств, єдиним акціонером яких є НАК «Нафтогаз України».

Згідно листа директора [В.] А.В. №103−18 від 11.12.2018, останній просив винести на розгляд загальних зборів учасників товариства питання про припинення повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» та направив НАК «Нафтогаз України» проект рішення про припинення його повноважень у зв`язку з поданною ним заявою про звільнення від 10.12.2018.

16.01.2019 рішенням правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України», протокол №9, було погоджене рішення учасника про припинення повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» особа_1 .

Рішенням наглядової ради компанії від 21−22 січня 2019, протокол №2/2019 погоджено зазначене рішення правління компанії та обрано особу, яка тимчасово здійснюватиме повновадення директора товариство на строк з 01.02.2019 до обрання директора товариства, що підтверджується Витягом з протоколу №40 засідання правління ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 31.01.2019.

Згідно Наказу №56-к від 31.01.2019 директор товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології» [В.] А.В. склав виконання своїх обов`язків та оголосив про припинення Трудового договору між ним та ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» 31.01.2019 за угодою сторін, п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України. Головному бухгалтеру наказано провести з ним остаточнимй розрахунок у встановленому законом порядку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення Трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання Трудового договору з ініціативи працівника — статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання Трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу — статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання Трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) — статтею 45 цього Кодексу. Однією з підстав припинення Трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення Трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Верховним Судом у своїх постановах неодноразово роз`яснювалось, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення Трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення Трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення Трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення. Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення Трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення Трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення Трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Підставою для видачі наказу від 31.01.2019 про звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України слугувала його заява від 10.12.2018 та рішення учасника ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології» від 31.01.2019 №17

Компанія є єдиним учасником ТОВ «Нафтогаз Цифрові Технології».

Відповідно до ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту товариства рішення з питань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником одноособово.

Зазначене дає підстави для висновку, що в момент видачі наказу про звільнення було волевиявлення позивача на припинення Трудового договору.

Таким чином, звільнення було ініціативою позивача, оформлене в письмовому вигляді його заявою про звільнення за угодою сторін та проектом рішення учасника товариства, винесене на розгляд загальних зборів учасників товариства, а не ініціатива Загальних зборів товариства, а тому відсутні підстави для виплати вихідної допомоги згідно п.5.8.1 Контракту №348 від 28.08.2018.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14−623цс18) зазначено наступне: «Відповідно до ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексації відповідної вихідної допомоги є похідними від позовних вимог про виплату заборгованості по заробітній платі, у зв`язку з чим, визнавши законними дії роботодавця при звільненні позивача та відсутності правових підстав для виплати позивачу вихідної допомоги, суд дійшов висновку щодо наявності підстав, для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексації заробітної плати.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленні сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у х [censored] Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказами в цілому, та і кожного доказу.

Відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1−18, 76−81, 89, 141, 258, 259, 263−265, 274−282, 352−354 ЦПК України, ст.ст. 80−89, 94, 97, 115 КЗпП України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Цифрові Технології», акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості по заробітній платі (індексації заробітної плати) та стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати — відмовити.

Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 09.12.2022.

Суддя: