ПОЛТАВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ КОЛЕДЖ: невыплата зарплаты

Дата документа 13.08.2020 Дело № 554/4386/20
Производство № 2/554/1539/2020

решение
именем Украины
13 августа 2020 г.. Полтава

Октябрьский районный суд Полтавы в составе
председательствующего судьи [А.] В.,
с участием секретаря судебного заседания Карабаш А.В.,
представителя ответчика - адвоката [М.] И.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в Полтаве по правилам упрощенного искового производства цивильну дело по иску лицо_1 к [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза о взыскание не доначисленной и невыплаченной заработной платы, -

В С Т А Н О В И Л:

В мае 2020 истец особа_1 обратилась в суд с иском, в котором просит взыскать с ответчика [П.] кооперативного колледжа в пользу сумму не выплаченной заработной платы в размере 23065, 96, в том числе - невыплаченную заработную плату за выполненную педагогическую нагрузку в сумме 17743, 03 грн. иневыплаченную надбавку за выслугу лет в размере 5322, 93 грн. за вычетом из этих сумм предусмотренных законодательством налогов и сборов с доходов физических лиц; судебные издержки возложить на ответчика.

В обоснование исковых требований указывает, что с 1 сентября 1995 по 31 августа 2018 находилась с ответчиком в трудовых отношениях, в частности, работала в должности преподавателя английского языка, что подтверждается трудовой книжкой. [П.] кооперативный колледж Полтавской облпотребсоюза является вищим учебным заведением I уровня аккредитации. Должность, которую занимала истец особа_1, входит в перечень должностей педагогических работников, утвержденного постановлением КМУ от 14 июня 2000 №963. Отмечает, что ей установлена ​​квалификационная категория «Специалист высшей категории», присвоено педагогическое звание «Преподаватель-методист» с доплатой 15% должностного оклада согласно приложению №1 к постановлению КМУ от 20 апреля 2007 №643.

Отмечает, что в течение спорного периода с 1 декабря 2016 по 31 августа2018 педагогический стаж истца превышал 20 лет (а именно составлял 27 лет) и это напрямую влияет на размер надбавки за выслугу лет. Так, согласно ч.4 ст.61 Закона Украины «Об образовании» педагогическим работникам за выслугу более 20 лет устанавливается ежемесячная надбавка в размере 30% должностного оклада.

29 августа 2018 по собственной инициативе истец был уволен по согласию сторон в соответствии с ч.1 ст.36 КЗоТ Украины. При этом одной из причин увольнения послужило нарушенийя работодателем порядка исчисления и выплаты заработной платы, зафиксировано Управлением Гоструда в Полтавской области.

Для оплаты труда педагогическим работникам администрацией и профсоюзным комитетом ответчика в соответствии с условиями коллективного договора на 2015-2017 годы было введено тарифную систему оплаты труда. Считает, что размер должностных окладов, установленных доплат и надбавок педагогическим и научно-педагогическим работникам учебных заведений негосударственной формы собственности не может быть нижчим, чем такие же выплаты и гарантии, определенные государством для работников соответствующих государственных и коммунальных учебных заведений. Указывает, что условия оплаты труда работников колледжей и техникумов определены постановлением КМУ от 30 августа 2002 №1298 «Об оплате работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы" (с изменениями) приказом Министерства образования и науки Украины от 26 сентября 2005 года №557, Инструкцией о порядке исчисления заработной платы работников образования, утвержденной приказом Министерства образования и науки Украины от 15 апреля 1993 года №102 (с изменениями). При этом в иске отмечает, что в течение периода с 01.09.1995 года до 01.12.2016 года ответчик соблюдал требования законодательства и не нарушал права и законные интересы в части расчета должностного оклада и почасовой ставки, которые использовались для начисления истцу заработной платы и изменялись отчества к изменениям в нормативно-правовых актах по оплате труда.

Утверждает, что начиная с 1 декабря 2016 ответчик неправильно (в меньшем размере) рассчитывал должностной оклад и почасовую ставку, использованные для начисления заработной платы, что привело к нарушению прав и законных интересов на получение заработной платы в полном объеме. Указанные обстоятельства подтверждаются расчетными листами с октября 2016 по август 2018 года, выпиской «тарификационную сведения преподавателей иработников [П.] кооперативного техникума ... с 01.10.2016 года (размер должностного оклада 1 разряда 1185, 00 грн.) ».

По мнению истца особа_1 с 01.12.2016 года ее должностной оклад и почасовая ставка (для расчета заработной платы) должны быть увеличены по причине внесения изменений в действующие нормативные акты по оплате труда, но ответчик соответствующие изменения не внес, их размер не увеличил, что непосредственное влияние на размер заработной платы.

Управлением Гоструда в Полтавской области за заявами истца проведено инспекционные посещения ответчика и составлен Акт и Предписание об устранении выявленных нарушений, в частности, обязано и.о. директора особа_2 устранить нарушения требований приказа МОН от 26.09.2005 года №557 (пункт 10 Предписания). Кроме того, 19.08.2018 года за данное нарушение Трудового законодательства на ответчика наложен штраф, который им добровольно уплачен, но выявлены нарушения по неверно установленного размера должностного оклада истца не устранил, необходимые средства заработной платы не выплатил, что зафиксировано актом повторного инспекционного посещения. Расчеты размера невыплаченной заработной платы истец указывает в исковом заявлении со ссылкой на установленные приказами МОН должностные оклады (тарифные ставки) для работника 1 тарифного разряда на соответствующем уровне, тарифные коэффициенты 2, 12, который соответствует 12-м тарифному разряду, 2, 42, который соответствует 14-м тарифному разряду, коэффициент повышения оклада за педагогическое звание методист (1, 15), а также среднюю норму педогичного нагрузки (72 ч. / мес.). Таким образом, отмечает, что всего сумма невыплаченной ответчиком заработной платы в период с 01.12.2016 года по 31.08.2018 года в связи с неверно применимой почасовой ставке заработной платы составляет 17743, 03 грн. Также истец приводит данные о невыплате в полном объеме надбавок, в расчете которых используется размер должностного оклада (ставка заработной платы). Поэтому, несмотря на педагогический стаж в 27 лет, учитывая, что согласно ч.4 ст.61 ЗУ «Об образовании »размер ежемесячной надбавки за выслугу лет свыше 20 лет установлен в размере 30%, считает, что ответчиком для расчета соответствующих сумм использовано ненадлежащее базу, а именно неверно определен размер должностного оклада - почасовой ставки заработной платы с учетом выполненного педагогической нагрузки (объема выполненной работы). В связи с этим общая сумма недоплаченной ответчиком надбавки за выслугу лет в течение спорного периода с 01.12.2016 года по 31.08.2018 года становить 5322, 91 грн. Считает, что оспариваемые действия ответчика нарушают конституционные права на заработную плату не ниже определенной законом и на своевременное получение вознаграждения за труд, гарантированные ст.43 Конституции Украины. Таким образом, у ответчика существует задолженность перед истцом по выплате заработной платы в общем размере 23065, 96 грн. за вычетом налогов и сборов, которую просит взыскать по решению суда и удовлетворить иск.

26 мая 2020 постановлением судьи Октябрьского районного суда Полтавы открыто производство и назначено дело к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства сообщению сторон (а.с.59-60).

9 июня 2020 [П.] кооперативным колледжем [П] облпотребсоюза подано в суд отзыв на исковое заявление, в котором ответчик с исковыми требованиями не согласился, считает их незаконными и необоснованными, и такими, которые не подлежат удовлетворению. Отмечает, что правовая позиция истца основывается на ссылках на нормы Трудовогозаконодательства и собственном расчета размера должностного оклада с применением тарифного коэффициента педагога, коэффициента повышения должностного оклада за педагогическое звание «преподаватель-методист» путем умножения его на размер почасовой ставки, по ее мнению должна была составить в декабре 2016 года - 45, 20 грн. / час., с января 2017 по август 2017 - 54, 18 грн. / час., с сентября 2017 по декабрь 2017 - 61, 84 грн. / час., с января 2018 года по август 2018 - 68 , 11 грн. /ч. В связи с неправильным расчетом должностного оклада ответчиком, начиная с декабря 2016. до момента увольнения (31.08.2018 года) она, кроме невыплаченной в полном размере заработной платы в сумме 17743, 03 грн., недополучила также надбавку за выслугу лет в размере 5322, 93 грн. за вычетом из этих сумм, предусмотренных законодательством налогов и сборов. По приведенного ответчик ссылается на нормы ст.14 Закона Украины «Об оплате труда» относительно договорного регулирования оплаты труда работник превысиликив предприятий, которое осуществляется на основе системы соглашений, заключаемых на национальном (генеральное соглашение), отраслевом (отраслевое (межотраслевое) соглашение), территориальному (территориальная соглашение) и местном (коллективный договор) уровнях в соответствии с законами.

По ссылок истца на положения «Инструкции о порядке исчисления заработной платы работников образования», утвержденной приказом Министерства образования Украины №102 от 15.04.1993 года, отмечает, что она применяется в части, не перечьить условиям оплаты труда, определенным постановлением Кабинета Министров Украины №134 от 07.02.2001р. «Об упорядочении условий оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» и размерам должностных окладов (ставок заработной платы). Указанное постановление утратило силу на основании постановления Кабинета Министров Украины от №790 от 22.08.2005р. Во-вторых, согласно постановлению Кабинета Министров Украины №1298 от 30.08.2002р. «Об оплате труда работников на основе ЕстьДино тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы »утвержден единую тарифную сетку разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы и регламентирован порядок применения ее положений с четко определенного круга субъектов, на которых распространяется его действие. То есть действие вышеуказанных нормативно-правовых актов касается исключительно педагогических работников установ, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы.

Кроме того, согласно ст.97 КЗоТ Украины ответчиком соблюдены нормы и гарантии, предусмотренные законодательством и коллективным договором [П.] кооперативного колледжа (с изменениями и дополнениями на 2015-2017 годы). Также пунктом 2.23 Коллективного договора предусмотрено, что ст.ст.33, 34 Закона Украины «Об оплате труда» выполняется в части осуществления индексации заработной платы при наличии средств.

Согласно сведениям об оплатетруда особа_1, последняя получала заработную плату в сроки и в размерах, предусмотренных законодательством, которое действовало на момент осуществления таких выплат и Коллективным договором.

Также ответчиком сообщалось, что действие приказа Министерства образования и науки Украины №557 от 26.09.2005 года «Об упорядочении условий оплаты труда и утверждении схем тарифных разрядов работников учебных заведений, учреждений образования и научных учреждений» распространяется только на учебные заведения, которые финансируются из бюДжету, то есть имеют государственную или коммунальную форму собственности, а [П.] кооперативный колледж относится к учреждений частной формы собственности, не финансируется из государственного и местных бюджетов, что подтверждается информацией из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований, поэтому может самостоятельно определять размер должностного оклада и заработной платы с учетом всех установленных законодательством надбавок и социальных гарантий.

Кроме того, согласно ч.ч. 2, 6 Закона Украины «Об образовании» основатель частного учебного заведения имеет право устанавливать иные, чем предусмотрено настоящим Законом, размер и условия оплаты труда, вознаграждения и помощи для педагогических и научно-педагогических работников. При таких обстоятельствах, выплата особа_1 задолженности по надбавки за выслугу лет в размере 5322, 93 грн. за период с 01.12.2016 года по 31.08.2018 года является безосновательным, учитывая противоправность исковых требований о взыскании основной суммы задолженности по заработнойплаты за соответствующий период, в отношении которых право на взыскание части заработной платы в виде надбавки за выслугу лет является производным.

Таким образом, утверждение особа_1 о правомерности и обоснованности взыскания невыплаченной заработной платы на общую сумму 23065, 96 грн., В частности, с учетом положений ст.61 Закона Украины «Об образовании», действие которого распространяется на спорные правоотношения, не соответствует нормам действующего законодательства и не подтверждается надлежащими и допустимыми доказательствами.

на ДлитТави изложенного, просит отказать в удовлетворении иска (а.с.65-69).

16 июня 2020 от особа_1 поступило письменное ответ на отзыв ответчика, в котором указывает, что владелец или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством. Считает, что размер должностных окладов, установленных доплат и надбавок педагогическим и научно-педагогическим работникам учреждений негосударственнойформы собственности не может быть ниже, чем те же выплаты и гарантии определены государством для работников соответствующих государственных и коммунальных учебных заведений. Поэтому не соглашается с правовой позицией ответчика о праве частного учебного заведения самостоятельно устанавливать и изменять размеры должностных окладов, установление доплат и надбавок педагогическим и научно-педагогическим работникам без соблюдения гарантий, определенных государством для работников соответствующих государственных и коммунальных заведениив образования. Кроме того, ответчиком вообще не предоставлено документа, которым бы он устанавливал указанные размеры и условия оплаты труда для работников, поскольку считает, что такого не существует. Считает, что отзыв обоснованно ответчиком с неправильным применением норм материального права, их толкованием и применением закона, не подлежит применению или неприменением закона, который подлежал применению. Ответчик не указал, на основе которой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате трудаон начисляет заработную плату работникам, нормативные акты использует тому подобное. Таким образом, считает, что ответчик нарушает нормы материального права, когда не применяет положения приказа Министерства образования и науки №557 от 26.09.2005 года, которым сортируются упомянутые условия оплаты труда. Кроме того, факт нарушения ответчиком прав других работников колледжа по установлению размеров должностных окладов (почасовых ставок) в определенных законодательством размерах установленный предписанием Управлением Госпромааци в Полтавской области от 06.09.2018 года, за что также был наложен соответствующий штраф. По мнению стороны истца, ответчиком не доказано, что его действия соответствуют трудовому законодательству, а обстоятельства, на которые он ссылается, не подтвержденные достоверными, надлежащими и допустимыми доказательствами (а.с.76-89).

В судебном заседании представитель ответчика - адвокат [М.] И.А. исковые требования не признал, возражал против исковых требований, ссылаясь на обстоятельства, указанные в письменном отзыве на исковое заявление. Считает, исковые требования необоснованными и безосновательными, а исковые требования, не подлежит удовлетворению.

Истец особа_1 в судебном заседании появилась, в суд предоставила заявление о рассмотрении дела в его отсутствие и в отсутствие своих представителей на основании имеющихся в деле доказательств, а также просила учесть представленные в суд документы, письменные доводы по существу спора (а .с.94, 103), исковые требования поддержала и просила удовлетворить в полном объеме.

Заслушав объяснения представавника, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все обстоятельства, на которых основываются исковые требования, учитывая позицию истца, изложенную в письменных заявлениях по сути дела, предоставив надлежащую правовую оценку доказательствам в их совокупности и взаимной связи, судом установлено такие юридические факты и соответствующие им правоотношения.

Установлено, что согласно копией трудовой книжки особа_1 серии номер_1 от 30 августа 1989 года, которая имеется в материалах дела, истец находилась в ТРВдова отношениях с ответчиком и в период с 1 сентября 1995 до 31 августа 2018 работала в должности преподавателя английского языка [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза (а.с.22-23).

Указанная должность - преподаватель входит в перечень должностей педагогических работников, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 14.06.2000 года №963 «Об утверждении перечня должностей педагогических и научно-технических работников». При этом педагогический стаж истца особа_1 перевищуе 20 лет, а именно согласно приказу ответчика от 23 сентября 2016 №55-К состоянию на 1 сентября 2016 составлял 27 лет (а.с.24-26).

Согласно приказу директора [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза №73-к от 29 августа 2018 особа_1 был освобожден по соглашению сторон на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины (а.с.23).

В исковом заявлении указано, что ответчиком допущено ряд нарушений Трудового законодательства, в частности, выплаты заработной платы (размера тарифной ставки, оклада и т.п.), зафиксировано Управлением Гоструда в Полтавской области (а.с.27-29).

Вместе с тем, истец признает, что в течение периода с 01.09.1995 года до 01.12.2016 года ответчик придерживался требований Трудового законодательства в части расчета должностного оклада и почасовой ставки, которые использовались для начисления истцу заработной платы.

Как следует из материалов дела, истец обращалась в Управление Гоструда в Полтавской области и за ее заявлениями течение всего периодав связи с 15.08.2018 года по 29.08.2018 года было проведено инспекционные посещения ответчика.

По результатам проведенных проверок [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза установлено, что были нарушены требования законодательства о труде, о чем составлены соответствующие акты от 29.08.2018 года, 27.09.2018 года и от 26.10.2018 года, вынесено предписание об устранении выявленных нарушений от 06.09. 2018 года, а также составлено постановление от 19.09.2018 года, которым на ответчика наложен штрафза неустранение нарушений, был уплачен в последнее добровольно в установленный срок (а.с.39-43, 44-46, 47, 48-51, 52-54).

В частности, согласно пункту 10 Предписания об устранении выявленных нарушений №пл1734 / 169 / АВ / П от 06.09.2018 года обязано и.о. директора [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза особа_2 устранить нарушения требований приказа МОН от 26.09.2005 года №557 (а.с.39-43).

Согласно содержанию иска истец особа_1 считает, что в период с 1 декабря 2016 по 31 августа2018 ответчик выплачивал ей заработную плату в меньшем объеме, чем положено, вследствие неверного установления размера должностного оклада (почасовой ставки) в спорный период, что привело, по мнению истца, к НЕ доначисления и невыплаты причитающихся сумм надбавки за выслугу лет, больничных, отпускных .

Структура заработной платы определен в ст.2 Закона Украины «Об оплате труда», предусматривающей существование основной заработной платы, дополнительной заработной платы и других поощрительных и компенсацийних выплат. К последним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.

Согласно положениям частей второй и третьей статьи 97 КЗоТ Украины формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями. Если коллективный договор на предприятии, в учреждении, организации не заключен, собственник или уполномоченный им орган обязан согласовать эти вопросы с выборным порталаАном первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), который представляет интересы большинства работников, а в случае его отсутствия - с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом.

Конкретные размеры тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок рабочим, должностных окладов служащим, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются собственником или уполномоченным им органом с учетом требований, предусмотренных частью второй настоящей статьи.

согласно дв пункта 4 Инструкции о порядке исчисления заработной платы работников образования, утвержденной приказом Министерства образования от 15 апреля 1993 года № 102, определения ставок (окладов) работников по разрядам тарифной сетки производится с учетом их квалификационных требований.

Согласно статье 8 Закона Украины «Об оплате труда» государство осуществляет регулирование оплаты труда работников предприятий всех форм собственности путем установления размера минимальной заработной платы и других государственных норм игарантий, установление условий и размеров оплаты труда руководителей предприятий, основанных на государственной, коммунальной собственности, работников предприятий, учреждений и организаций, которые финансируются или дотируются из бюджета, а также путем налогообложения доходов работников.

Согласно ч.1 ст.71 Закона Украины «О высшем образовании» финансирование государственных высших учебных заведений осуществляется за счет средств государственного бюджета на условиях государственного заказа на оплату услуг по подготовке специалистов, научныхх и научно-педагогических кадров и за счет других источников, не запрещенных законодательством, с соблюдением принципов целевого и эффективного использования средств, публичности и прозрачности в принятии решений.

Финансирование частных высших учебных заведений осуществляется их учредителями и из других источников, не запрещенных законодательством (ч.5).

Согласно статье 61 Закона Украины «Об образовании» финансирование государственных учебных заведений и учреждений, организаций, предприятий системы образования осуществляется по г.ахунок средств соответствующих бюджетов, средств отраслей народного хозяйства, государственных предприятий и организаций, а также дополнительных источников финансирования.

В соответствии с Уставом [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза (код егрпоу 01788094) колледж является юридическим лицом, самостоятельным субъектом в системе высшего образования Украины, осуществляет свою деятельность на основе неприбыльности. [О.] форма Колледжа: частная организация (учреждение). Колледж является самостоятельной йридичною лицом, созданным и зарегистрированным в установленном законом порядке, что подтверждается копией выписки из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований (а.с.70).

Законодательство не устанавливает для частного высшего учебного заведения обязанность установления системы оплаты труда научно-педагогическим работникам на условиях гарантий, предусмотренных законом «Об образовании».

Как следует из представленных суду материалов, оплата труда научно-педагогичим работникам осуществлялась на основании условий оплаты труда согласно штатному расписанию и условий, указанных в коллективном договоре, и установления оклада. При приеме на работу работник был ознакомлен с условиями оплаты труда. Данные обстоятельства не оспаривались сторонами.

Согласно ст.82 ГПК Украины обстоятельства, признанные сторонами и другими лицами, участвующими в деле, не подлежат доказыванию.

Так, с сведений об оплате труда особа_1 видно, что последняя получала заработную плату в строки и в размерах, предусмотренных законодательством, в частности, требованиями ст.30 Закона Украины «Об оплате труда», ей начислялись должностной оклад, выслуга лет, надбавка за педагогическую нагрузку, а также выплачивались ответчиком предусмотренные законодательством начисления и доплаты, пособия, премии , отпускные и больничные в соответствии с объемом отработанного времени с учетом размера должностного оклада за соответствующий период.

Так, в декабря 2016 года минимальная заработная плата за календарный месяц составила 1600 грн. - истцу в декабре 2016. было начислено и выплачено заработной платы в размере 4249, 77 грн .; с января 2017 по декабрь 2017 минимальная заработная плата за календарный месяц составила 3200 грн. - истцу за период с января 2017. по декабрь 2017 было начислено и выплачено заработной платы в следующем размере: в феврале-мае 2017 года - 4249, 77 грн., в июне 2017 -8740, 31 грн. (С учетом отпускных), в сентябре 2017 - 3029, 82 грн., в октябре 2017 - 3250, 53, в ноябре 2017 - 5271, 48 грн., в декабря 2017 года - 5271, 48 грн., с учетом фактически отработанных особа_1 часов педагогической нагрузки в соответствующем календарном месяце; с января 2018 года по август 2018 минимальная заработная плата за календарный месяц составила 3723 грн. - истцу за период с января 2018р. по август 2018 начислено и выплачено заработной платы в следующем размере: в феврале 2018 - 3250, 33 грн., в марте 2018- 5271, 48 грн., В апреле 2018 - 6703, 24 грн., В мая 2018 года - 5271, 48 грн., С учетом фактически отработанных особа_1 часов педагогической нагрузки в соответствующем календарном месяце, в июне 2018 - 19654, 20 грн. (С учетом отпускных и других предусмотренных законодательством выплат), в августе 2018 - 3950, 36 грн. (А.с.34-37).

Таким образом, из имеющихся в деле материалов, подтверждающих факты оплаты труда особа_1, видно, что ответчиком соблюдены нормы и гарантии, передбачени трудовым законодательством, Генеральным и отраслевым соглашениями.

Что касается требований истца о применении норм Приказа №557 от 26.09.2005 года следует отметить, что эти положения касаются учебных заведений бюджетной сферы, прямо указано в приказе: «Во исполнение постановления Кабинета Министров Украины от 30 августа 2002 года № 1298« Об оплате труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных галузей бюджетной сферы ».

Кроме того, за все время работы истца у ответчика разногласий или споров по оплате труда у сторон не возникало.

Приведен в иске расчет недоначисленной заработной платы по должностному окладу (тарифной ставке), недодержанных надбавок за выслугу лет не соответствует требованиям законодательства и фактическим обстоятельствам.

Так, согласно разъяснений Пленума Верховного Суда Украины в постановлении от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства о воплату труда »(п.8), при разрешении споров о выплате премий вознаграждения по итогам работы за год или за выслугу лет, надбавок и доплат необходимо исходить из нормативно-правовых актов, которыми определены условия и размер этих выплат. Работники, на которых распространяются указанные нормативно - правовые акты, могут быть лишены таких выплат (или размер последних может быть уменьшено) только в случаях и на условиях, предусмотренных этими актами. По мотивам отсутствия средств в проведении указанных выплат может быть отсказано в том случае, когда они обусловлены в указанных актах наличием определенных средств или финансирования.

Частью первой статьи 57 Закона Украины «Об образовании» предусмотрено, что государство обеспечивает педагогическим и научно-педагогическим работникам надлежащие условия: труда и медицинское обслуживание оплату повышения квалификации; правовой, социальный, профессиональный защиту; дифференциацию должностных окладов (ставок заработной платы) согласно квалификационных категорий, установления повышенных должностных окладев (ставок заработной платы) за педагогические звания, надбавок за почетные звания, доплат за научные степени и ученые звания; выплату педагогическим работникам ежегодного денежного вознаграждения в размере до одного должностного оклада (ставки заработной платы) за добросовестный труд, образцовое выполнение возложенных на них обязанностей; выплату педагогическим и научно-педагогическим работникам помощи на оздоровление в размере месячного должностного оклада (ставки заработной платы) при предоставлении ежегодного отпуска; предония льготных долгосрочных кредитов на строительство (реконструкцию) или приобретение жилья или предоставление служебного жилья в порядке, предусмотренном Кабинетом Министров Украины; пенсию за выслугу лет; другие гарантии, определенные законом Украины.

Согласно ст.14 Закона Украины «Об оплате труда» договорное регулирование оплаты труда работников предприятий осуществляется на основе системы соглашений, заключаемых на национальном (генеральное соглашение), отраслевом (отраслевое (межотраслевое) соглашение), территориальному (терториальна соглашение) и местном (коллективный договор) уровнях в соответствии с законами.

Актом, регулирующим производственные, трудовые и социально-экономические отношения между [П.] кооперативным колледжем [П] облпотребсоюза и трудовым коллективом коллективный договор на 2015-2017 годы между администрацией и профсоюзным комитетом.

В соответствии с положениями п.2.2 и п.2.3 Коллективного договора [П.] кооперативного колледжа (с изменениями и дополнениями на 2015-2017 годы), который прошел этидомну регистрацию и зарегистрирован Управлением социального развития Исполнительного комитета [П] городского совета (реестровый номер 224 от 01.12.2016 года) предусмотрено, что формирование тарифных сеток (схемы должностных окладов) производится на основе тарифной ставки рабочего по требованиям ст. ст. 96, 97 Кодекса законов о труде. В то же время общий размер начисленной заработной платы работника, выполнившего месячную (часовую) норму труда с соответствующими доплатами, надбавками и другими поощрительнымивыплатами, не может быть меньше законодательно установленного размера заработной платы за соответствующий год. Самостоятельное определение форм и систем оплаты труда, норм труда, расценок, тарифных сеток, ставок, схем должностных окладов, условий введения и размеров надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных компенсационных и гарантийных выплат, осуществляется [П.] кооперативным институтом с соблюдением норм и гарантий , предусмотренных законодательством, Генеральным и отраслевым соглашениями.

такжеп.2.23 Коллективного договора [П.] кооперативного колледжа предусмотрено, что ст 33, 34 Закона Украины «Об оплате труда» выполняется в части осуществления индексации заработной платы при наличии средств (а.с.30-31).

Согласно ст.16 Закона Украины «О государственных социальных стандартах и ​​государственных социальных гарантиях» государство гарантирует обеспечение основных потребностей граждан на уровне установленных законом государственных социальных стандартов и нормативов.

Таким образом, установлено, что [П]кооперативный колледж Полтавской облпотребсоюза является частным заведением, не финансируется из государственного бюджета, зато имеет собственные источники формирования имущества и финансирования, а следовательно оплата труда его работников не осуществляется за счет бюджетной сферы, не противоречит законодательству Украины.

Постановление Кабинета Министров Украины от 30 августа 2002 года № 1298 «Об оплате труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений та организаций отдельных отраслей бюджетной сферы »и выдан на ее основании приказ Министерства образования и науки от 26 сентября 2005 года № 557, регулирующие отношения в сфере оплаты труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы и принято с целью упорядочения оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы.

Также ответчиком сообщалось, чв указанный приказ МОН №557 от 26.09.2005 года принимался во исполнение постановления КМУ №1298 от 30.08.2002 года, согласно его действие распространялось только на учебные заведения, которые финансируются из бюджета, то есть имеют государственную или коммунальную форму собственности, а колледж относится к учреждений частной формы собственности, не финансируется из государственного и местных бюджетов, что подтверждается информацией из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований, поэтому может жестоянно определять размер должностного оклада и заработной платы с учетом всех установленных законодательством надбавок и социальных гарантий.

Кроме того, согласно ч.ч. 2, 6 Закона Украины «Об образовании» основатель частного учебного заведения имеет право устанавливать иные, чем предусмотрено настоящим Законом, размер и условия оплаты труда, вознаграждения и помощи для педагогических и научно-педагогических работников. Полученные частным учебным заведением публичные средства распределяются в порядке, определенном законодавством для государственных и коммунальных учебных заведений. Учебное заведение имеет право за счет собственных поступлений и других источников, не запрещенных законодательством, устанавливать педагогическим и научно-педагогическим работникам доплаты, надбавки, премии и другие виды поощрений.

Данных утверждений стороны ответчика истцом в установленном порядке опровергнуто не было, как и не представлено надлежащих и допустимых доказательств обратного.

Поскольку ответчиком за период с 1 декабря 2016 по 31 августа 2018 начисляютсяувалася и выплачивалась истцу заработная плата, которая включала основную и дополнительную заработную плату, оплату за выполнение педагогической нагрузки, доплаты за научную степень и ученое звание, другие доплаты, предусмотренные законодательством, в том числе и надбавку за выслугу лет на основании условий оплаты труда, согласно штатному расписанию и установленным окладом (а.с.35-38), а потому при указанных выше обстоятельствах у ответчика отсутствует перед истцом задолженность по выплате в виде недоначисленой заработной платы, как об этом отмечает истец в своих расчетах.

При таких обстоятельствах, выплата особа_1 задолженности по надбавки за выслугу лет в размере 5322, 93 грн. за период с 01.12.2016 года по 31.08.2018 года также является безосновательным, исходя из анализа приведенных норм законодательства, из которых следует, что выплата педагогическим и научно-педагогическим работникам таких надбавок за выслугу лет ежемесячно в процентах к должностному окладу (ставке заработной платы ) в зависимости от стажа педагогической г.абота в таких размерах: более 3 лет - 10 процентов, свыше 10 лет - 20 процентов, свыше 20 лет - 30 процентов касается учебных заведений, финансируемых за счет государственного или местных бюджетов.

Учитывая изложенное, принимая во внимание структуру заработной платы истца, суд приходит к выводу, что исследованными материалами опровергаются доводы истца относительно указанной задолженности по заработной плате в спорный период.

Кроме того, суд считает, что ссылка истца на изменение истоных условий труда безосновательным, поскольку в соответствии с положениями ст.32 КЗоТ Украины изменением существенных условий труда является изменение систем и размеров оплаты труда, льгот, режима работы, установлении или отмене неполного рабочего времени, совмещение профессий, изменение разрядов и наименования должностей, однако истица не предоставила никаких доказательств изменения таких условий.

Следовательно, ссылка истца в исковом заявлении на то, что о новых или изменении действующих условий оплаты труда в сторону ухудшения собственник или уполномоченный им орган долженуведомлять работника не позднее чем за два месяца до их введения или изменения являются безосновательными, поскольку не имело место изменения действующих условий труда в сторону ухудшения и размер заработной платы истца определялся и состоял из должностного оклада и надбавок, выплата которых осуществляется в соответствии с установленными в учреждении нормативов за отработанное учебную нагрузку.

В соответствии с принципом диспозитивности гражданского судопроизводства, закрепленного в ст.13 ГПК Украины, суд рассматривает дело не и наче как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.

Согласно ст.76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: 1) письменными, вещественными и электронными доказательствами; 2) выводами экспертов; 3) свидетельскими показаниями.

Согласно ст.77 ГПК Украины надлежащими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. Предметом доказывания обстоятельства, подтверждающие заявленные требования или возражения или имеют иное значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения. Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает ворассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания.

Статьей 81 ГПК Украины предусмотрено, что каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.

Частями 1 и 2 ст.89 ГПК Украины предусмотрено, что суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, об`объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Никакие доказательства не имеют для суда заранее установленной силы. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.

Согласно ч.3 ст.12 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.

Доказывания по гражные деле, как и судебное решение не может основываться на предположениях.

Стороной истца не представлено суду надлежащих и допустимых доказательств, которыми бы подтверждались заявленные исковые требования.

Согласно позиции Европейского суда по правам человека (в аспекте оценки аргументов участников дела), сложившейся в пункте 58 решения по делу «Серявин и другие против Украины» (№4909 / 04): согласно его установившейся практикой, отражает принцип, пов` связан с должным осуществлением правосудия, в решениях судов идругих органов по разрешению споров должны быть должным образом указаны основания, на которых они основываются; хотя пункт 1 статьи 6 Конвенции обязывает суды обосновывать свои решения, его нельзя толковать как требующий детального ответа на каждый аргумент; мера, к которой суд должен выполнить обязанность по обоснованию решения, может быть различной в зависимости от характера решения (решение по делу «Руис Ториха против Испании» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

При таких обстоятельствах, дри доводы истца, в частности, примеров других работников [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза и предоставлены в связи с этим сведения не касаются предмета доказывания в пределах спорных правоотношений.

Итак, изложенные истцом обстоятельства не нашли свое подтверждение в ходе судебного разбирательства, убедительных доказательств в опровержение позиции ответчика стороной истца суду не предоставлено, а исковое заявление не основывается на законных основаниях.

Таким образом, учитывая изложенные обставины, оценивая относимость, допустимость каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности, установив фактические обстоятельства дела, имеющие существенное значение для ее решения, рассмотрев дело в пределах заявленных требований, суд считает, что в удовлетворении исковых требований особа_1 о взыскании задолженности по невыплаченной заработной плате в общем размере 23065, 96 грн. нужно отказать в полном объеме.

Решая вопрос распределения судебных расходов в соответствиив к ст.141 ГПК Украины, с учетом того, что при подаче иска истец освобожден от уплаты судебного сбора, а в удовлетворении иска отказано, а затем судебные расходы относятся на счет государства.

На основании изложенного, руководствуясь ст.ст.81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ГПК Украины, суд

Р Е Ш И Л:

В удовлетворении исковых требований лицо_1 к [П.] кооперативного колледжа Полтавской облпотребсоюза о взыскание не доначисленной и невыплаченной заработной платы, - отказать.

Ришения может быть обжаловано в [П] апелляционный суд путем подачи в течение тридцати дней со дня принятия решения апелляционной жалобы.

Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.

Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его составления, имеет право на возобновлениея пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.

Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановлениясуда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Участники дела:

истец особа_1, информация_1, регистрационный номер учетной карточки плательщика налогов номер_2, место жительства по адресу: адрес_1;

ответчик: [П.] кооперативный колледж Полтавской облпотребсоюза (местонахождение: вул.Небеснои Сотни, 9/17, г.Полтава, 36000, код егрпоу 01788094)

Полный текст судебного решения составлен 18 августа 2020.

судья:В. [А.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Дата документу 13.08.2020 Справа № 554/4386/20
Провадження № 2/554/1539/2020

рішення
іменем України
13 серпня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді Андрієнко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,
представника відповідача - адвоката Москаленка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення не донарахованої та невиплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року позивач особа_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Полтавського кооперативного коледжу на її користь суму не виплаченої заробітної плати у розмірі 23065, 96, у тому числі - невиплачену заробітну плату за виконане педагогічне навантаження у сумі 17743, 03 грн. та невиплачену надбавку за вислугу років у розмірі 5322, 93 грн. за вирахуванням з цих сум передбачених законодавством податків та зборів з доходів фізичних осіб; судові витрати покласти на відповідача.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01 вересня 1995 року по 31 серпня 2018 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, зокрема, працювала на посаді викладача англійської мови, що підтверджується трудовою книжкою. Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки є вищим навчальним закладом І рівня акредитації. Посада, яку займала позивач особа_1 , входить до переліку посад педагогічних працівників, затвердженого постановою КМУ від 14 червня 2000 року №963. Зазначає, що їй встановлена кваліфікаційна категорія «Спеціаліст вищої категорії», присвоєно педагогічне звання «Викладач-методист» з доплатою 15% посадового окладу згідно додатку №1 до постанови КМУ від 20 квітня 2007 року №643.

Зазначає, що протягом спірного періоду з 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2018 року педагогічний стаж позивача перевищував 20 років (а саме складав 27 років) і це безпосередньо впливає на розмір надбавки за вислугу років. Так, відповідно до ч.4 ст.61 Закону України «Про освіту» педагогічним працівникам за вислугу понад 20 років встановлюється щомісячна надбавка у розмірі 30% посадового окладу.

29 серпня 2018 року з власної ініціативи позивач була звільнена за згодою сторін відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України. При цьому однією з причин звільнення послугувало порушення працедавцем порядку обчислення і виплати заробітної плати, що зафіксовано Управлінням Держпраці у Полтавській області.

Для оплати праці педагогічним працівникам адміністрацією та профспілковим комітетом відповідача відповідно до умов колективного договору на 2015-2017 роки було запроваджено тарифну систему оплати праці. Вважає, що розмір посадових окладів, встановлених доплат і надбавок педагогічним та науково-педагогічним працівникам закладів освіти недержавної форми власності не може бути нижчим, ніж такі самі виплати та гарантії, визначені державою для працівників відповідних державних та комунальних закладів освіти. Вказує, що умови оплати праці працівників коледжів та технікумів визначені постановою КМУ від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами), наказом Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року №557, Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року №102 (зі змінами). При цьому в позові зазначає, що впродовж періоду з 01.09.1995 року до 01.12.2016 року відповідач дотримувався вимог законодавства та не порушував права та законні інтереси в частині розрахунку посадового окладу та погодинної ставки, які використовувались для нарахування позивачу заробітної плати та змінювались відповідно до змін у нормативно-правових актах з оплати праці.

Стверджує, що починаючи з 01 грудня 2016 року відповідач неправильно (у меншому розмірі) розраховував посадовий оклад та погодинну ставу, які використані для нарахування заробітної плати, що призвело до порушення прав і законних інтересів на отримання заробітної плати у повному обсязі. Вказані обставини підтверджуються розрахунковими листами з жовтня 2016 року по серпень 2018 року, витягом «Тарифікаційної відомості викладачів та інших працівників Полтавського кооперативного технікуму… з 01.10.2016 року (розмір посадового окладу 1 розряду 1185, 00 грн.)».

На думку позивача особа_1 , з 01.12.2016 року її посадовий оклад та погодинна ставка (для розрахунку заробітної плати) мали бути збільшені з причини внесення змін до діючих нормативних актів з оплати праці, але відповідач відповідні зміни не вніс, їх розмір не збільшив, що безпосередньо вплинуло на розмір заробітної плати.

Управлінням Держпраці у Полтавській області за заявами позивача проведено інспекційні відвідування відповідача й складено Акт та Припис про усунення виявлених порушень, зокрема, зобов`язано в.о. директора особа_2 усунути порушення вимог наказу МОН від 26.09.2005 року №557 (пункт 10 Припису). Крім того, 19.08.2018 року за дане порушення Трудового законодавства на відповідача накладений штраф, який ним добровільно сплачено, але виявлені порушення щодо невірно встановленого розміру посадового окладу позивача не усунув, належні кошти заробітної плати не виплатив, що зафіксовано Актом повторного інспекційного відвідування. Розрахунки розміру невиплаченої заробітної плати позивач зазначає у позовній заяві з посиланням на встановлені наказами МОН посадові оклади (тарифні ставки) для працівника 1 тарифного розряду на відповідному рівні, тарифні коефіцієнти 2, 12, який відповідає 12-му тарифному розряду, 2, 42, який відповідає 14-му тарифному розряду, коефіцієнт підвищення окладу за педагогічне звання методист (1, 15), а також середню норму педагогічного навантаження (72 год./міс.). Таким чином, зазначає, що всього сума невиплаченої відповідачем заробітної плати у період з 01.12.2016 року по 31.08.2018 року у зв`язку з невірно застосовною погодинною ставкою заробітної плати становить 17743, 03 грн. Також позивач наводить дані щодо невиплати у повному обсязі надбавок, у розрахунку яких використовується розмір посадового окладу (ставка заробітної плати). Тому, зважаючи на педагогічний стаж у 27 років, враховуючи, що згідно з ч.4 ст.61 ЗУ «Про освіту» розмір щомісячної надбавки за вислугу років понад 20 років встановлений у розмірі 30%, вважає, що відповідачем для розрахунку відповідних сум використано неналежну базу, а саме невірно визначений розмір посадового окладу - погодинної ставки заробітної плати з урахуванням виконаного педагогічного навантаження (обсягу виконаної роботи). У зв`язку з цим загальна сума недоплаченої відповідачем надбавки за вислугу років впродовж спірного періоду з 01.12.2016 року по 31.08.2018 року становить 5322, 91 грн. Вважає, що оскаржувані дії відповідача порушують конституційні права на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом та на своєчасне одержання винагороди на працю, гарантовані ст.43 Конституції України. Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати у загальному розмірі 23065, 96 грн. за вирахуванням податків та зборів, яку просить стягнути за рішенням суду та задовольнити позов.

26 травня 2020 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.59-60).

09 червня 2020 року Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач з позовними вимогами не погодився, вважає їх незаконними та необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що правова позиція позивача ґрунтується на посиланнях на норми Трудового законодавства та власному розрахунку розміру посадового окладу із застосуванням тарифного коефіцієнта педагогічного працівника, коефіцієнта підвищення посадового окладу за педагогічне звання «викладач-методист» шляхом множення його на розмір погодинної ставки, яка на її думку мала становити у грудні 2016 року - 45, 20 грн./год., з січня 2017 року по серпень 2017 року - 54, 18 грн./год., з вересня 2017 року по грудень 2017 року - 61, 84 грн./год., з січня 2018 року по серпень 2018 року - 68, 11 грн./год. У зв`язку з неправильним розрахунком посадового окладу відповідачем, починаючи з грудня 2016р. до моменту звільнення (31.08.2018 року) вона, крім невиплаченої у повному розмірі заробітної плати у сумі 17743, 03 грн., недоотримала також надбавку за вислугу років у розмірі 5322, 93 грн. з вирахуванням з цих сум, передбачених законодавством податків та зборів. Щодо наведеного відповідач посилається на норми ст.14 Закону України «Про оплату праці» щодо договірного регулювання оплати праці працівників підприємств, яке здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Щодо посилань позивача на положення «Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти», затвердженої наказом Міністерства освіти України №102 від 15.04.1993 року, зазначає, що вона застосовується в частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №134 від 07.02.2001р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та розмірам посадових окладів (ставок заробітної плати). Вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від №790 від 22.08.2005р. По-друге, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» затверджено єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та регламентовано порядок застосування її положень до чітко визначеного кола суб`єктів, на яких поширюється її дія. Тобто дія вищевказаних нормативно-правових актів стосується виключно педагогічних працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Крім того, згідно зі ст.97 КЗпП України відповідачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством та колективним договором Полтавського кооперативного коледжу (зі змінами та доповненнями на 2015-2017 роки). Також пунктом 2.23 Колективного договору передбачено, що ст.ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці» виконується в частині здійснення індексації заробітної плати при наявності коштів.

Згідно з відомостями про оплату праці особа_1 , остання отримувала заробітну плату у строки та в розмірах, що передбачені законодавством, яке було чинним на момент здійснення таких виплат та Колективним договором.

Також відповідачем повідомлялось, що дія наказу Міністерства освіти та науки України №557 від 26.09.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» поширюється лише на навчальні заклади, які фінансуються з бюджету, тобто мають державну або комунальну форму власності, а Полтавський кооперативний коледж належить до установ приватної форми власності, не фінансується з державного та місцевих бюджетів, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому може самостійно визначати розмір посадового окладу та заробітної плати з врахуванням усіх встановлених законодавством надбавок та соціальних гарантій.

Крім того, згідно з ч.ч. 2, 6 Закону України «Про освіту» засновник приватного закладу освіти має право встановлювати інші, ніж передбачено цим Законом, розмір і умови оплати праці, винагороди та допомоги для педагогічних і науково-педагогічних працівників. За таких обставин, виплата особа_1 заборгованості з надбавки за вислугу років у розмірі 5322, 93 грн. за період з 01.12.2016 року по 31.08.2018 року є безпідставною з огляду на протиправність позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості із заробітної плати за відповідний період, відносно яких право на стягнення частини заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років є похідним.

Таким чином, твердження особа_1 щодо правомірності та обґрунтованості стягнення невиплаченої заробітної плати на загальну суму 23065, 96 грн., зокрема, з огляду на положення ст.61 Закону України «Про освіту», дія якого поширюється на спірні правовідносини, не відповідає нормам чинного законодавства та не підтверджується належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову (а.с.65-69).

16 червня 2020 року від особа_1 надійшла письмова відповідь на відзив відповідача, у якій зазначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством. Вважає, що розмір посадових окладів, встановлених доплат і надбавок педагогічним та науково-педагогічним працівникам закладів охорони недержавної форми власності не може бути нижчим, ніж такі самі виплати та гарантії визначені державою для працівників відповідних державних та комунальних закладів освіти. Тому не погоджується з правовою позицією відповідача щодо права приватного закладу освіти самостійно встановлювати і змінювати розміри посадових окладів, встановлення доплат і надбавок педагогічним та науково-педагогічним працівникам без дотримання гарантій, визначених державою для працівників відповідних державних та комунальних закладів освіти. Крім того, відповідачем взагалі не надано документу, яким би він встановлював зазначені розміри та умови оплати праці для працівників, оскільки вважає, що такого не існує. Вважає, що відзив обґрунтовано відповідачем з неправильним застосуванням норм матеріального права, їх тлумаченням та застосуванням закону, який не підлягає застосуванню або незастосуванням закону, який підлягав застосуванню. Відповідач не зазначив, на основі якої тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці він нараховує заробітну плату працівникам, які нормативні акти використовує тощо. Таким чином, вважає, що відповідач порушує норми матеріального права, коли не застосовує положення наказу Міністерства освіти і науки №557 від 26.09.2005 року, яким упорядковано згадані умови оплати праці. Крім того, факт порушення відповідачем прав інших працівників коледжу щодо встановлення розмірів посадових окладів (погодинних ставок) у визначених законодавством розмірах встановлений приписом Управлінням Держпраці у Полтавській області від 06.09.2018 року, за що також був накладений відповідний штраф. На думку сторони позивача, відповідачем не доведено, що його дії відповідають трудовому законодавству, а обставини, на які він посилається, не підтверджені достовірними, належними та допустимими доказами (а.с.76-89).

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат [М.] І.О. позовні вимоги не визнав, заперечував проти позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у письмовому відзиві на позовну заяву. Вважає, позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач особа_1 у судове засідання не з`явилась, до суду надала заяви про розгляд справи за її відсутності та за відсутності своїх представників на підставі наявних у справі доказів, а також просила взяти до уваги подані до суду документи, письмові доводи по суті спору (а.с.94, 103), позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, врахувавши позицію позивача, викладену у письмових заявах по суті справи, надавши належну правову оцінку доказам у їх [censored] і взаємному зв`язку, судом установлено такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Установлено, що згідно з копією трудової книжки особа_1 серії номер_1 від 30 серпня 1989 року, яка наявна в матеріалах справи, позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем та в період з 01 вересня 1995 року до 31 серпня 2018 року працювала на посаді викладача англійської мови Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки (а.с.22-23).

Зазначена посада - викладач входить до переліку посад педагогічних працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-технічних працівників». При цьому педагогічний стаж позивача особа_1 перевищує 20 років, а саме згідно з наказом відповідача від 23 вересня 2016 року №55-К станом на 01 вересня 2016 року складав 27 років (а.с.24-26).

Згідно з наказом директора Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки №73-к від 29 серпня 2018 року особа_1 було звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.23).

У позовній заяві зазначено, що відповідачем допущено ряд порушень Трудового законодавства, зокрема, щодо виплати заробітної плати (розміру тарифної ставки, окладу тощо), які зафіксовано Управлінням Держпраці у Полтавській області (а.с.27-29).

Разом із тим, позивач визнає, що впродовж періоду з 01.09.1995 року до 01.12.2016 року відповідач дотримувався вимог Трудового законодавства в частині розрахунку посадового окладу та погодинної ставки, які використовувались для нарахування позивачу заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталась до Управління Держпраці у Полтавській області та за її заявами протягом періоду з 15.08.2018 року по 29.08.2018 року було проведено інспекційні відвідування відповідача.

За наслідками проведених перевірок Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки установлено, що було порушено вимоги законодавства про працю, про що складено відповідні акти від 29.08.2018 року, 27.09.2018 року та від 26.10.2018 року, винесено припис про усунення виявлених порушень від 06.09.2018 року, а також складено постанову від 19.09.2018 року, якою на відповідача накладено штраф за неусунення порушень, що був сплачений останнім добровільно у встановлений строк (а.с.39-43, 44-46, 47, 48-51, 52-54).

Зокрема, згідно з пунктом 10 Припису про усунення виявлених порушень №пл1734/169/ав/п від 06.09.2018 року зобов`язано в.о. директора Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки особа_2 усунути порушення вимог наказу МОН від 26.09.2005 року №557 (а.с.39-43).

Відповідно до змісту позову позивач особа_1 вважає, що в період з 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2018 року відповідач виплачував їй заробітну плату у меншому обсязі, ніж належить, унаслідок невірного встановлення розміру посадового окладу (погодинної ставки) у спірний період, що призвело, на думку позивача, до не донарахування та невиплати належних сум надбавки за вислугу років, лікарняних, відпускних.

Структуру заробітної плати визначено у ст.2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частин другої та третьої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти від 15 квітня 1993 року № 102, визначення ставок (окладів) працівників за розрядами тарифної сітки провадиться з урахуванням їхніх кваліфікаційних вимог.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про вищу освіту» фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Фінансування приватних вищих навчальних закладів здійснюється їх засновниками та з інших джерел, не заборонених законодавством (ч.5).

Згідно статті 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до Статуту Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки (код єдрпоу 01788094) коледж є юридичною особою, самостійним суб`єктом в системі вищої освіти України, який здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості. Організаційно-правова форма Коледжу: приватна організація (установа, заклад). Коледж є самостійною юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.70).

Законодавство не встановлює для приватного вищого навчального закладу обов`язок встановлення системи оплати праці науково-педагогічним працівникам на умовах гарантій, що передбачені законом «Про освіту».

Як вбачається з представлених суду матеріалів, оплата праці науково-педагогічним працівникам здійснювалась на підставі умов оплати праці згідно штатного розкладу та умов, що зазначені в колективному договорі, і встановлення окладу. При прийомі на роботу працівник був ознайомлений з умовами оплати праці. Дані обставини не заперечувались сторонами.

Згідно зі ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так, із відомостей про оплату праці особа_1 видно, що остання отримувала заробітну плату у строки та в розмірах, що передбачені законодавством, зокрема, вимогами ст.30 Закону України «Про оплату праці», їй нараховувались посадовий оклад, вислуга років, надбавка за педагогічне навантаження, а також виплачувались відповідачем передбачені законодавством нарахування та доплати, матеріальні допомоги, премії, відпускні та лікарняні відповідно до обсягу відпрацьованого часу з врахуванням розміру посадового окладу за відповідний період.

Так, у грудні 2016 року мінімальна заробітна плата за календарний місяць становила 1600 грн. - позивачу у грудні 2016р. було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 4249, 77 грн.; з січня 2017 року по грудень 2017 року мінімальна заробітна плата за календарний місяць становила 3200 грн. - позивачу за період з січня 2017р. по грудень 2017 року було нараховано та виплачено заробітну плату у наступному розмірі: в лютому-травні 2017 року - 4249, 77 грн., у червні 2017 року -8740, 31 грн. (з врахуванням відпускних), у вересні 2017 року - 3029, 82 грн., у жовтні 2017 року - 3250, 53, у листопаді 2017 року - 5271, 48 грн., у грудні 2017 року - 5271, 48 грн., з врахуванням фактично відпрацьованих особа_1 годин педагогічного навантаження у відповідному календарному місяці; з січня 2018 року по серпень 2018 року мінімальна заробітна плата за календарний місяць становила 3723 грн. - позивачу за період з січня 2018р. по серпень 2018 року нараховано та виплачено заробітну плату у наступному розмірі: у лютому 2018 року - 3250, 33 грн., у березні 2018 року - 5271, 48 грн., у квітні 2018 року - 6703, 24 грн., у травні 2018 року - 5271, 48 грн., з врахуванням фактично відпрацьованих особа_1 годин педагогічного навантаження у відповідному календарному місяці, у червні 2018 року - 19654, 20 грн. (з врахуванням відпускних та інших передбачених законодавством виплат), у серпні 2018 року - 3950, 36 грн. (а.с.34-37).

Таким чином, з наявних у справі матеріалів, що підтверджують факти оплати праці особа_1 , видно, що відповідачем дотримані норми і гарантії, передбачені трудовим законодавством, Генеральною та галузевою угодами.

Що стосується вимог позивача щодо застосування норм Наказу №557 від 26.09.2005 року варто зазначити, що ці положення стосуються навчальних закладів бюджетної сфери, що прямо вказано у наказі: «На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Крім того, за весь час роботи позивача у відповідача розбіжностей або спорів стосовно оплати праці у сторін не виникало.

Приведений у позові розрахунок недонарахованої заробітної плати за посадовим окладом (тарифною ставкою), недотриманих надбавок за вислугу років не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам.

Так, згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (п.8), при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно - правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Частиною першою статті 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам належні умови: праці та медичне обслуговування; оплату підвищення кваліфікації; правовий, соціальний, професійний захист; диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання; виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки; надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України; пенсію за вислугу років; інші гарантії, визначені законом України.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Актом, який регулює виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між Полтавським кооперативним коледжем Полтавської облспоживспілки та трудовим колективом є колективний договір на 2015-2017 роки між адміністрацією та профспілковим комітетом.

Відповідно до положень п.2.2 та п.2.3 Колективного договору Полтавського кооперативного коледжу (зі змінами та доповненнями на 2015-2017 роки), який пройшов повідомну реєстрацію та зареєстрований Управлінням соціального розвитку Виконавчого комітету Полтавської міської ради (реєстровий номер 224 від 01.12.2016 року) передбачено, що формування тарифних сіток (схеми посадових окладів) проводиться на основі тарифної ставки робітника за вимогами ст. ст. 96, 97 Кодексу законів про працю. Водночас загальний розмір нарахованої заробітної плати працівника, який виконав місячну (годинну) норму праці з відповідними доплатами, надбавками та іншими заохочувальними виплатами, не може бути меншим законодавчо встановленого розміру заробітної плати за відповідний рік. Самостійне визначення форм і систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, ставок, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних та гарантійних виплат, здійснюється Полтавським кооперативним коледжем з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевою угодами.

Також п.2.23 Колективного договору Полтавського кооперативного коледжу передбачено, що ст.ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» виконується в частині здійснення індексації заробітної плати при наявності коштів (а.с.30-31).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Таким чином, установлено, що Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки є приватним закладом, який не фінансується з державного бюджету, натомість, має власні джерела формування майна і фінансування, а отже оплата праці його працівників не здійснюється за рахунок бюджетної сфери, що не суперечить законодавству України.

[П.] Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та виданий на її підставі наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557, регулють відносини в сфері оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Також відповідачем повідомлялось, що вказаний наказ МОН №557 від 26.09.2005 року приймався на виконання постанови КМУ №1298 від 30.08.2002 року, відповідно його дія поширювалася лише на навчальні заклади, які фінансуються з бюджету, тобто мають державну або комунальну форму власності, а коледж належить до установ приватної форми власності, не фінансується з державного та місцевих бюджетів, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому може самостійно визначати розмір посадового окладу та заробітної плати з врахуванням усіх встановлених законодавством надбавок та соціальних гарантій.

Крім того, згідно з ч.ч. 2, 6 Закону України «Про освіту» засновник приватного закладу освіти має право встановлювати інші, ніж передбачено цим Законом, розмір і умови оплати праці, винагороди та допомоги для педагогічних і науково-педагогічних працівників. Отримані приватним закладом освіти публічні кошти розподіляються у порядку, визначеному законодавством для державних і комунальних закладів освіти. Заклад освіти має право за рахунок власних надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством, встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.

Даних тверджень сторони відповідача позивачем у встановленому порядку спростовано не було, як і не надано належних та допустимих доказів протилежного.

Оскільки відповідачем за період з 01 грудня 2016 року по 31 серпня 2018 року нараховувалася та виплачувалася позивачу заробітна плата, яка включала основну та додаткову заробітну плату, оплату за виконання педагогічного навантаження, доплати за науковий ступінь та наукове звання, інші доплати, що передбачені законодавством, в тому числі і надбавку за вислугу років на підставі умов оплати праці, згідно із штатним розкладом і встановленим окладом (а.с.35-38), а тому за вказаних вище обставин у відповідача відсутня перед позивачем заборгованість із виплат у вигляді недонарахованої заробітної плати, як про це зазначає позивач у своїх розрахунках.

За таких обставин, виплата особа_1 заборгованості з надбавки за вислугу років у розмірі 5322, 93 грн. за період з 01.12.2016 року по 31.08.2018 року також є безпідставною, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, з яких вбачається, що виплата педагогічним і науково-педагогічним працівникам таких надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків стосується навчальних закладів, що фінансуються за рахунок державного або місцевих бюджетів.

З огляду на викладене, беручи до уваги структуру заробітної плати позивача, суд приходить до висновку, що дослідженими матеріалами спростовуються доводи позивача, щодо зазначеної заборгованості по заробітній платі у спірний період.

Крім того, суд вважає, що посилання позивача на зміну істотних умов праці безпідставним, оскільки, відповідно до положень ст.32 КЗпП України зміною істотних умов праці є зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад, однак позивачка не надала жодних доказів зміни таких умов.

Отже, посилання позивача у позовній заяві на те, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомляти працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни є безпідставними, оскільки не мало місце зміни діючих умов праці в бік погіршення і розмір заробітної плати позивача визначався та складався з посадового окладу та надбавок, виплата яких здійснюється відповідно до встановлених в установі нормативів, за відпрацьоване навчальне навантаження.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися заявлені позовні вимоги.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За таких обставин, інші доводи позивача, зокрема, прикладів інших працівників Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки та надані у зв`язку з цим відомості не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Отже, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, переконливих доказів на спростування позиції відповідача стороною позивача суду не надано, а позовна заява не ґрунтується на законних підставах.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог особа_1 про стягнення суми заборгованості по невиплаченій заробітній платі у загальному розмірі 23065, 96 грн. потрібно відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що при подачі позову позивач звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено, а відтак судові витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог особа_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення не донарахованої та невиплаченої заробітної плати, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: особа_1 , інформація_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_2 , місце проживання за адресою: адреса_1 ;

відповідач: Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки (місцезнаходження: вул.Небесної Сотні, 9/17, м.Полтава, 36000, код єдрпоу 01788094);

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2020 року.

Суддя: Г.В. Андрієнко