ТОВ "БІЛОГІР'Я МОЛОКОПРОДУКТ": невыплата зарплаты

Білогірський районний суд Хмельницької області 30 200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел. (факс) 038 41 2 1444


Справа № 669/659/19
Провадження № 2/669/30/20
Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 
11 лютого 2020 року смт. Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого — судді Бараболі Н.С.,
з участю: секретаря судового засідання Рудої Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Білогір`я цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір`я молокопродукт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, моральної шкоди,
встановив:
19 червня 2019 року особа_1 звернулася до суду з позовом, який 20 червня 2019 року уточнила до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір`я молокопродукт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, моральної шкоди. В позові вказала, що з 01 листопада 2007 року по 04 липня 2017 року позивачка працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Білогір`ямолокопродукт». 04 липня 2017 року була звільнена за власним бажанням (в звязку із виходом на пенсію). Зазначає, що при звільненні і по даний час відповідач не виплатив їй заробітну плату в сумі 4884, 88 грн.
На неодноразові звернення позивачки про повний розрахунок, ТОВ «Білогір`я молокопродукт» відмовляється добровільно здійснити повну виплату заробітної плати, мотивуючи відсутністю коштів, тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав. Оскільки станом на 01.06.2019 року відповідачем розрахунок проведено не було, вважає, що вона має право на отримання компенсації у розмірі середнього заробітку за час затримуки розрахунку. Крім того, вказала, що оскільки відповідач не здійснив розрахунок при звільненні, що зумовило для неї прикладання додаткових зусиль для організації свого життя та призвело до моральних страждань, тому вважає, що їй була заподіяна моральна шкода. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 4884, 88 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 84741, 00 грн. 08 коп., 1167, 50 грн. інфляційних втрат, 2 000 грн. в відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Позивачка особа_1 в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечила.
Відповідач ТОВ «Білогір`ямолокопродукт», про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзиву на позов не надав, суд вважає можливим проводити розгляд справи у його відсутності, тому, відповідно до ст.280 ЦПК України суд, за згодою позивача, проводить заочний розгляд справи.
Ознайомившись із письмовою заявою позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом № 281 від 01.11.2007 року особа_1 прийнята на роботу на посаду бухгалтера ІІ категорії. Наказом №83-к від 04.07.2017 року особа_1 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ. Вказане підтверджується також записами в трудовій книжці. Дане місце роботи було основним у позивача.
При звільнені з позивачкою не був проведений повний розрахунок та згідно розрахункового листка на березень 2019 року заборгованість відповідача з виплати заробітної плати перед особа_1 становить 4884, 88 грн. Вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до положень ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
В силу ч. 1 ст. 117 КзПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Відповідно до п.20 зазначеної постанови, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
За весь час затримки розрахунку згідно ст. 117 КЗпП України з наступного дня після звільнення (п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи»), тобто з 05 липня 2017 року по день звернення до суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Вказана правова позиція передбачена і постановою Верховного Суду України від 29.01.2014р. №6−144цс13.
Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Враховуючи, що позивачка була звільнена 04 липня 2017 року, то її середній заробіток слід розраховувати, виходячи із заробітної плати за травень-червень 2017 року.
Протягом останніх двох календарних місяців, що передували звільненню позивача з роботи (травень-червень 2017 року), вона відпрацювала 320 годин (160 годин за травень 2017 року+160 годин за червень 2017 року). Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу особа_1, [censored] заробіток позивачки за два календарних місяці, що передували її звільненню з роботи склав 9032 грн.38 коп. (травень 2017 року — 4409, 60 грн. + червень 2017 року — 4622, 78 грн.), а її середньогодинний заробіток 28 грн.22 коп. (9032 грн.38 коп.:320 відпрацьованих годин).
Згідно з нормами тривалості робочого часу на 2017 рік (лист Міністерства соціальної політики України від 5 серпня 2016 року №11535/0/14−16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік») при 40-годинному робочому тижні на рік (365 календарних днів) припадає 1986 робочі години, отже на 1 календарний день 5, 44 годин (1986:365).
За період з 05 липня 2017 року по 04 червня 2019 року, що складає 702 календарних дні (182 календарних дні 2017 року+365 календарних днів 2018 року + 155 календарних днів по 04.06.2019 року, як заявлено вимогу в позовній заяві) затримка розрахунку при звільненні особа_1 склала 3819 годин (702×5, 44).
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні особа_1 становить 107 772, 18 грн. (3819*28, 22=107772, 18 грн.).
При цьому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, період затримки розрахунку при звільненні, за який підлягає стягненню середній заробіток, а також розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, слід визначити в межах заявлених особа_1 позовних вимог.
У відповідності до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати» зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Інфляційні втрати становлять 996, 82 грн., (4884, 88*120, 41% / 100% — 4884, 88=996, 82 грн.), а саме: 4884, 88 грн* (липень 2017 року 100, 2%*серпень 2017 року 99, 9% *вересень 2017 року 102, 0%* жовтень 2017 року 101, 2%* листопад 2017 року 100, 9%* грудень 2017 року 101, 0* січень 2018 року 101, 5%*лютий 2018 року 100, 9%* березень 2018 року 101, 1%*квітень 2018 року 100, 8%*травень 2018 року 100, 0%* червень 2018 року 100, 0%* липень 2018 року 99, 3% *серпень 2018 року 100, 0%* вересень 2018 року 101, 9%* жовтень 2018 року 101, 7%* листопад 2018 року 101, 4%* грудень 2018 року 100, 8%* січень 2019 року 101, 0%*лютий 2019 року 100, 5%*березень 2019 року 100, 9%*квітень 2019 року 101, 0%*травень 2019 року 100, 7% = 120, 41%.
Зібраними у справі доказами підтверджується, що трудові права позивачки були порушені у зв`язку із несвоєчасною виплатою їй усіх належних сум в день звільнення, а згідно зі ст.237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 13 постанови від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), відповідно до ст. 237−1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд вважає доведеними позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачці не здійснений розрахунок при звільненні, що зумовило для неї прикладання додаткових зусиль для організації свого життя та призвело до моральних страждань, тому її розмір слід визначити у вигляді 2000 грн. З урахуванням обставин справи цей розмір є співмірним, достатньою сатисфакцією для позивача та не є надмірним тягарем для відповідача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач до суду відзиву на позов не подав, не надав також доказів того, що станом на день звернення позивача до суду заборгованість із заробітної плати погашена.
Оцінюючи докази у їх [censored] враховуючи, що відповідач не надав суду доказів того, що невиплата належних сум позивачу допущена не з його вини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4884, 88 грн. невиплаченої заробітної плати, 84741, 00 гривень заробітку за час затримки розрахунку, 996, 82 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати, 2000, 00 гривень моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст.12, 81, 89, 265 ЦПК України, районний суд,
ухвалив:
Позов особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір`ямолокопродукт» (код єдрпоу 33707592) на користь особа_1, інформація_1, уродженки с.Сербиновка, Старокостянтинівського району, Хмельницької області 4884, 88 грн. невиплаченої заробітної плати; 84741, 00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в межах заявлених позовних вимог); 996, 82 грн. грошової компенсації невиплаченої заробітної плати (з урахуванням індексу інфляції) та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір`я молокопродукт» (код єдрпоу 33707592) в дохід держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя підпис Н. С. [Б.]


.