ТОВ "ПРИВАТ-АВТОТРАНС": невыплата зарплаты

Дело № 212/3763/20
2/212/2450/20

Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

25 ноября 2020 г.. Кривой Рог
Октябрьский районный суд города Кривого Рога Днепропетровской области в составе председательствующего судьи [К.] А.В., при участии секретаря судебного заседания [И.] А.А., с участием представителя истца — адвоката [К.] А.Л., представителя ответчика — адвоката [К.] М.С ., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. КривомУглу, в порядке упрощенного искового производства, гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Приват-Автотранс» о взыскании задолженности по заработной плате,

В С Т, А Н О В И Л:
3 июня 2020 истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику ООО «Приват-Автотранс» о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 25000, 00 грн.
В обоснование исковых требований ссылался на то, что 29 сентября 2019 он был принят на должность водителя автотранспортных средств к предприятию ответчика на условиях полной занятости. При приеме на работу истца было сообщено, что его заработная плата составит 5000 грн. на месяц. 28 февраля 2020 истца уволили с ООО «Приват-Автотранс» по собственному желанию. Причиной увольнения стало то, что за время работы у ответчика особа_1 не получил заработную плату. Задолженность предприятия по зарплате по состоянию на 28 февраля 2020 составила 25 000 грн. В связи с систематическим нарушениемработодателем прав истца он был вынужден искать новое место работы. Факт невыплаты ответчиком заработной платы подтверждается отсутствием доказательств ее выплаты истцу. Никаких документов о получении заработной платы особа_1 никогда не подписывал. В нарушение ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины и ст. 24 ЗУ «Об оплате труда» истцу ни разу не был уплачен заработной плате за период с 26.09.2019 по 28.02.2020.
4 июня 2020 постановлением суда открыто производство по делу и назначено к судового рассмотрению в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон по разъяснению их прав на подачу отзыва на исковое заявление, ответы на отзыв и возражений, удовлетворено ходатайство истца и истребовано у ответчика справку о сумме задолженности по заработной плате.
2 июля 2020 постановлением суда удовлетворено ходатайство представителя ответчика от 02.07.2020 и продлен процессуальный срок для подачи отзыва.
16 июля 2020 в суд поступил отзыв на исковое заявление, в которомпредставитель ответчика исковые требования не признал, просил отказать в иске, ссылаясь на то, что 23 июня 2020 ООО «Приват-Автотранс» подало заявление об уголовном правонарушении по ч. 1 ст. 185 УК Украины в связи с тем, что 1 июня 2020 во время переезда общества на новое местонахождение в момент разгрузки груза обнаружено отсутствие документов, в частности кассовые книги за период 2015−2020 годы; ведомости начисления и выдачи заработной платы за 2015−2020 годы; книги приказов (Приказы) за период 2015−2020 годы; журнал движения трудовых книжек за период 2015−2020 годы; штатное расписание по 2015−2020 годы; табеле учета рабочего времени за период 2015−2020 годы и другие документы, в связи с чем ответчик лишен возможности предоставить доказательства выплаты заработной платы особа_1 до окончания досудебного расследования уголовного преступления. Однако, ООО «Приват-Автотранс» в полном объеме и своевременно уплатило заработную плату истцу в соответствии с требованиями действующего законодательства. намнению представителя ответчика, истец никоим образом не обосновывает сумму задолженности, которую заявляет ко взысканию, а также неверно отмечает период времени принятия его на работу. Также, истец не предоставляет доказательств в подтверждение факта уведомления его о размере заработной платы, которая ему была сообщена при приеме на работу. Таким образом, считает, что истцом представлено надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение исковых требований.
Определением суда от 16 июля 2020 удовлетворено ходатайствоя истца и истребовано из ГУ ПФУ в Днепропетровской области справку формы ОК-5 (индивидуальные сведения о застрахованном лице) с указанием информации из Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования за 2019−2020 годы в отношении особа_1.
Истец в судебное заседание не явился, в предоставленной суду письменном заявлении просил рассмотреть дело в его отсутствие, иск поддержал и просил его удовлетворить (а 27).
Представитель истца в судебном заседании поддержал искни требования, просил удовлетворить иск из приведенных в нем оснований, суд пояснил, что истцу устно сообщили при приеме на работу о размере заработной платы 5000 грн., но за все время работы он не получил заработной платы. По поводу невыплаты зарплаты истец не обращался к любым контролирующих органов. При увольнении написал заявление с формулировкой по собственному желанию. С 01.03.2020 истец трудоустроился на другую работу.
Представитель ответчика в судебном заседании возразил против услышитения иска по основаниям, приведенным в отзыве на исковое заявление, суд пояснил, что особа_1 действительно работал на предприятии водителем с минимально установленной законом заработной платой, с 01.01.2020 — в размере 4750грн. особа_1 уволился по собственному желанию, а не в связи с нарушением работодателем норм Трудового законодательства. 1 июня 2020 были похищены документы предприятия при переезде, о чем было сообщено правоохранительные органы и в настоящее время продолжается досудебное расследование по этомуфакта. Документы, которые были похищены, указанные в перечне в заявлении об уголовном правонарушении, и эти документы включают период работы истца, а именно кассовые книги, выписки, сведения, приказы за период 2015−2020 годы. За время работы особа_1 получал заработную плату в полном объеме.
В судебном заседании допрошены в качестве свидетеля особа_2, которая суда показала, что она работала главным бухгалтером на предприятии ответчика в период с 3 января 2019 по 30 марта 2020 года. В ее повноважень входило начисление и выплата заработной платы, уплата налогов, формирования ведомостей на выплату заработной платы, а также выдача заработной платы работникам, которую последние получали в кассе предприятия. особа_1 она знает, он пришел на предприятие работать с севертранс, работал на машине, владелец которой заключил договор с Приват-Автотранс. После окончания действия договора, особа_1 перешел вместе с владельцем автомобиля к севертранс. Работал особа_1 в ответчика с сентября 2019 по лютий 2020 года, за все время работы она лично выдавала ему заработную плату два раза в месяц под подпись в ведомостях, при увольнении ему было выплачено все необходимые средства. Размер заработной платы особа_1, который работал водителем, был в минимальном размере, предусмотренном законом, 4750 грн. Также, объяснила, что она передавала выручку в банк, получала соответствующий финансовый документ, а затем после обязательной уплаты налогов, а именно ЕСВ, подоходный налог, военный сбор, получала деньгии для выплаты заработной платы работникам. Иногда она выручку не передавала в банк, а в соответствии с положениями Коллективного договора, после учета во всех необходимых документах, выдавала эти средства работникам в качестве заработной платы. За весь период ее работы она проводила обязательные ежемесячные, ежеквартальные, полугодовые и ежегодные сверки с налоговыми органами относительно правильности начисления и уплаты налогов, последние неоднократно проводили проверки по этому вопросу, и никаких нарушений не было выявлено. Так же, в марте 2020 была проверка с Гоструда по своевременного и правильного начисления заработной платы работникам предприятия, и были составлены соответствующие акты, в которых отсутствуют какие нарушения. Также, отметила, что за все время ее работы никаких жалоб или обращений по вопросам выплаты заработной платы ни от особа_1, ни от других работников не поступало.
Заслушав представителей сторон, свидетеля, исследовав материалы дела, решив вопрос имели место обстоятельства, которыми обґрунтовувались требования и возражения, и какими доказательствами они подтверждаются, или другие фактические данные, имеющие значение для разрешения дела, и доказательства в их подтверждение, правоотношения сторон вытекают из установленных обстоятельств, какую правовую норму следует применить к этим правоотношениям, суд выводу об отказе в удовлетворении иска по следующим основаниям.
Гарантированное право каждого подать любой иск в суд, что касается его гражданских прав и обязанностей, предусмотренный пунктом 1 ст. 6Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Однако право на суд не является абсолютным и оно может быть подвергнуто ограничениям, разрешенным по содержанию, так как право на доступ к суду по своей природе нуждается в регулировании со стороны государства.
Также, согласно положениям статей 55, 124 Конституции Украины и статьи ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
отвовидно ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обратитнием лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения относительно непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказывания тех обстоятельств, на которые она ссылается как наоснование своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальным законом.
Как установлено в судебном заседании, особа_1 работал в ООО «Приват-Автотранс» на должности водителя автотранспортных средств в период с 26.09.2019 (Приказ № 120-к от 25.09.2019) по 28.02.2020 (Приказ № 48-к от 28.02. 2020), и был уволен по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины, что подтверждается копией трудовой книжки серии номер_1 на имя особа_1 (л.д. 6).
Согласно статье 43 Конституции Украины, каждыйимеет право на труд; каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
По содержанию ч.7 ст.43 Конституции Украины, ч.1ст.115 КЗоТ Украины, ответчик должен выплачивать работнику заработную плату регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованном в установленном порядке, но не реже двух раз на месяцчерез промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч.1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установлено коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителям избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Согласно сообщению ООО «Приват-Автотранс» за № 76 от 31.07.2020 за период работы истца на предприятии ответчика с 26.09.2019 по 28.02.2020 ему была начислена заработная плата в размере 24 340, 65 грн., Из которой уплачены налоги в размере 4 746, 43 грн., выплачена заработная плата в размере 19 594, 22 грн. (А 50).
Согласно п. 1.6.приказа Госкомстата Украины от 28 сентября 2005 года № 286 «Об утверждении Инструкции по статистике количества работников», в первичной учетной документации предприятия, учреждения, организации относятся: приказ (распоряжение) о приеме на работу, переводе на другую работу, прекращение Трудового договора; приказы (распоряжения) о предоставлении отпуска; табель учета использования рабочего времени; расчетно-платежные ведомости, расчетные ведомости, платежные ведомости.
Ведение табельного осчета рабочего времени на предприятиях, в учреждениях организациях регламентируется приказом Госкомстата Украины от 5 декабря 2008 №489 «Об утверждении типовых форм первичной учетной документации по статистике труда» В табеле учета использования рабочего времени делаются отметки о фактически отработанном времени, отработанные за месяц часов, в том числе сверхурочные, вечерние, ночные часы работы и др., а также другие отклонения от нормальных условий работы.
Итак табель учета рабочего времени является первинним документом, согласно данным которого осуществляется начисление заработной платы.
Согласно предоставленным представителем ответчика письменных доказательств, установлено, что 23 июня 2020 Общество с ограниченной ответственностью «Приват-Автотранс» обратилось в Металлургического ОП КИП ГУНП в Днепропетровской области с заявлением об уголовном правонарушении, в котором указывалось о том, что 1 июня 2020 при переезде общества на новое местонахождение в момент разгрузки было обнаружено, чтоисчезли документы, которые находились в коробках и мешках грузового автомобиля, в ходе проведенной инвентаризации установлено, что исчезли документы за период 2015−2020 годы, в частности кассовые книги, авансовые отчеты, налоговая и статистическая отчетность, ведомости начисления и выдачи заработной платы, книги приказов (и приказы), журнал движения трудовых книжек, штатное расписание, табели учета рабочего времени (а 32−33).
С целью привлечения к ответственности за совершение действий 1 июня 2020, направленногоих на неправомерное вмешательство в деятельность ООО «Приват-автотранс» и присвоение его имущества, имеющих признаки преступления, в частности, предусмотренные ч. 1 ст. 185 УК Украины, согласно копией сообщения и.о. начальника сектора дознания Металлургического ОП КИП ГУНП в Днепропетровской области на имя адвоката [К.] М. от 17.07.2020 под № 48.1 / 2−4388, 26.06.2020 начато досудебное расследование в уголовном производстве № 12 020 040 710 000 950 по заявлению ООО «Приват-Автогтранс», пришедшей в Металургийногв ОП 23.06.2020, предварительная правовая квалификация уголовного проступка ч. 1 ст. 185 УК Украины (л.д. 47−48).
Из предоставленной ГУ ПФУ в Днепропетровской области информации из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Украины о застрахованном лице особа_1 (рнокпп номер_2), который работал в ООО «Приват-Автотранс» (егрпоу 36875934) по 2019−2020 годы, по форме ОК-5 по состоянию на 28.07.2020, следует, что в отношении истца в Пенсионный фонд Украиныи содержатся следующие сведения: сумма заработка для начисления пенсии, количество дней стажа в месяце, отметка об уплате страховых взносов.
За спорный период, а именно сентябрь 2019 — февраль 2020 истцу начислялась заработная плата, с которой содержался страховой взнос в следующих размерах: сентябрь 2019 — 557, 33 грн .; Октябрь 2019 — 4417, 50 грн .; Ноябрь 2019 — 4180, 00 грн .; Декабрь 2019 — 4361, 30 грн .; Январь 2020 — 4750, 00 грн .; Февраль 2020 — 6074, 52грн., в общей сумме 24340, 65 грн. (А 54−55).
Согласно п.1 ч. 1 ст. 4 Закона Украины № 2464-VI от 8 июля 2010 года «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» (далее Закон № 2464-VI от 8 июля 2010 года), плательщиками единого взноса являются: работодатели: предприятия, учреждения и организации, другие юридические лица, образованные в соответствии с законодательством Украины, независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования, использующих труд физичних лиц на условиях Трудового договора (контракта) или на других условиях, предусмотренных законодательством, или по гражданско-правовым договорам (кроме гражданско-правового договора, заключенного с физическим лицом — предпринимателем, если выполняемые работы (предоставляемые услуги) соответствуют видам деятельности, в соответствии с сведений из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц — предпринимателей), в том числе филиалы представительства, отделения и другие обособленные подразделения указанных предприятий, устав и организаций, других юридических лиц, имеющие отдельный баланс и самостоятельно ведут расчеты с застрахованными лицами.
Согласно п.1 ч.1 ст. 1 Закона № 2464-VI от 8 июля 2010 года, Государственный реестр общеобязательного государственного социального страхования (далее — Государственный реестр) — организационно-техническая система, предназначенная для накопления, хранения и использования информации о сборе и ведении учета единого взноса на загальнообов` язкове государственное социальное страхование, его плательщиков изастрахованных лиц, состоящая из реестра страхователей и реестра застрахованных лиц
Согласно ч.1 ст. 16 указанного Закона, Государственный реестр создается для обеспечения: ведения учета плательщиков и застрахованных лиц в системе общеобязательного государственного социального страхования и их идентификации; накопления, хранения и автоматизированной обработки информации об уплате плательщиками единого взноса и о приобретении застрахованными лицами права на получение страховых выплат по отдельным видами общеобязательного государственного социального страхования; начисления и учета выплат по отдельным видам общеобязательного государственного социального страхования.
Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закона № 2464-VI от 8 июля 2010 определено, что единый взнос начисляется для плательщиков, указанных в пунктах 1 (кроме абзаца седьмого), 2, 3, 6, 7 и 8 части первой статьи 4 настоящего Закона,  — на сумму начисленной заработной платы по видам выплат, которые включают основную и дополнительную заработную плату, другие заохочувальни и компенсационные выплаты, в том числе в натуральной форме, определяемые в соответствии с Законом Украины «Об оплате труда».
В соответствии с частями 2, 8 ст. 9 указанного Закона, исчисление единого взноса осуществляется на основании бухгалтерских и других документов, согласно которым производится начисление (исчисление) или которые подтверждают начисление (исчисление) выплат (дохода), на которые в соответствии с настоящим Законом начисляется единый взнос. Плательщики единого взноса, кроме плательщиков, засначен в пунктах 4 и 5 части первой статьи 4 настоящего Закона, обязаны уплачивать единый взнос, начисленный за календарный месяц, не позднее 20 числа следующего месяца, кроме горных предприятий, которые обязаны уплачивать единый взнос, начисленный за календарный месяц, не позднее 28 числа следующего месяца. При этом плательщики, указанные в пункте 1 части первой статьи 4 настоящего Закона, при каждой выплате заработной платы (дохода, денежного обеспечения), на суммы которой (которого) насчитываетться единый взнос, одновременно с выдачей указанных сумм обязаны платить начисленный на эти выплаты единый взнос в размере, установленном для таких плательщиков (авансовые платежи).
Частью 2 ст. 24 Закона № 2464-VI от 8 июля 2010 определено, что банки принимают от плательщиков единого взноса, указанных в пункте 1 части первой статьи 4 настоящего Закона, платежные поручения и другие расчетные документы на выдачу (перечисление) средств для выплаты заработной платы, на в соответствии с настоящимЗаконом начисляется единый взнос, и осуществляют выдачу (перечисление) указанных средств только при условии одновременного представления плательщиком расчетных документов о перечислении средств для уплаты соответствующих сумм единого взноса или документов, подтверждающих фактическую уплату таких сумм в порядке, определенном центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование и реализует государственную налоговую и таможенную политику, по согласованию с Национальным банком Украины и центральным органом исполнительнойвласти, обеспечивающий формирование государственной политики в сферах трудовых отношений, социальной защиты населения.
Итак, информация из Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования являются официальной информации, сформированной на основании бухгалтерских и других документов ответчика, поэтому является достоверной.
Сравнивая предоставлены ответчиком сведения о размере начисленной заработной платы, удержанных из нее налогов и информации, содержащейся в индивидуальных сведениях о застрахованныхну лицо, предоставленную Пенсионным Фондом, суд отмечает отсутствие расхождений в суммах за весь период работы истца на предприятии ответчика.
Зато особа_1, обращаясь с требованием о взыскании заработной платы за период работы у ответчика, ссылаясь на то, что при приеме на работу ему было устно сообщено о размере заработной платы в сумме 5000 грн. и просил взыскать задолженность по заработной плате в сумме 25 000 грн., при этом не обосновывая никакими надлежащими и допустимыми доказать именно такой размер задолженности, учитывая его работу, начиная с 26 сентября 2019 года, то есть в течение 5 месяцев и 5 дней.
Кроме того, доводы истца о причинах его увольнения с предприятия ответчика в связи с не уплатой в течение всего периода работы заработной платы, суд отклоняет по следующим основаниям.
В судебном заседании были исследованы копию трудовой книжки истца, в которой причиной увольнения указано — по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины.
Согласно ч. 1, 3 ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. В случае, когда заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (переезд на новое место жительства; перевод мужа или жены на работу в другую местность; поступление в учебное заведение; невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением; вагитнисть; уход за ребенком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком с инвалидностью; уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или лицом с инвалидностью I группы; выход на пенсию; прием на работу по конкурсу, а также по другим уважительным причинам), собственник или уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, о котором просит работник.
Работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или вПолномочный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или Трудового договора.
В судебном заседании из объяснений представителя истца установлено, что истец в течение всего периода работы у ответчика, а также после освобождения к любым контролирующих или правоохранительных органов по поводу нарушения его трудовых прав не обращался, в суд с иском об изменении формулировки причины увольнения не обращался, любых других обстоятельств в подтверждение доводов истца, изложенныех в исковом заявлении, о причинах его освобождение от работодателя, судом не установлено.
Предоставляя оценку показаниям свидетеля в качестве доказательства, суд не принимает их в части фактической выплаты особа_1 заработной платы, поскольку такие показания не являются надлежащими доказательствами для подтверждения такого факта, но в другой части суд принимает показания свидетеля как такие, которые согласовываются с другими доказательствами, исследованными судом, в частности о порядке начисления заработной, уплаты обязательных налогов и платежей, которые подтверждаются письмоными доказательствами, а также в части показов об отсутствии каких-либо жалоб работников о невыплате или несвоевременной выплате им заработной платы, также согласуется с объяснениями представителя истца в этой части.
Согласно ст 80 ГПК Украины, достаточны доказательства, в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящие в предмет доказывания. Вопрос о достаточности доказательств для установления обстоятельств, имеющих значение для дела, суд решает в соответствии со своим внутренним убеждением.
Статьей 81 ГПК Украины предусматривается, что каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказывания не может основываться на предположениях.
Согласно ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. никакиедоказательства не имеют для суда заранее установленной силы. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности. Суд предоставляет оценку как собранным по делу доказательствам в целом, так и каждому доказательства (группе однотипных доказательств), который содержится в деле, мотивирует отклонения или учета каждого доказательства (группы доказательств).
Таким образом, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и приперечень, исследовав доказательства, представленные сторонами, оценив их с точки зрения их относимости, допустимости и достаточности как каждый доказательство отдельно, так и в их совокупности, суд пришел к выводу о недоказанности факта наличия задолженности ответчика перед истцом, и как следствие отказывает в удовлетворении иска.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 43, 55, 124 Конституции Украины, ст 94, 115, 116 КЗоТ Украины, Законом Украины № 2464-VI от 8 июля 2010 года «О сборе и учете единого взноса наобщеобязательное государственное социальное страхование «, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 140, 263−265, 279 ГПК Украины, суд

В Е Л:
Отказать в иске лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Приват-Автотранс» о взыскании задолженности по заработной плате.
Решение может быть обжаловано в Днепровский апелляционный суд через Октябрьский районный суд города Кривого Рога Днепропетровской области в течение тридцати дней после принятия решения.
Если в судебномзаседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копии этого решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не былаподано.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, рнокпп номер_2, место прописки: адрес_1.
Ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «Приват-Автотранс», юридический адрес: 50106, Днепропетровская область,. Кривой Рог, мкрн. 7-й Заречный, 1а, егрпоу 36875934.
Полное судебное решение составлено и подписано 30 ноября 2020.



Судья: А. В. [К.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 212/3763/20
2/212/2450/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

25 листопада 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді [К.] О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за участю представника позивача — адвоката [К.] А.Л., представника відповідача — адвоката [К.] М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т, А Н О В И В:
03 червня 2020 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Приват-Автотранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 25000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29 вересня 2019 року він був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів до підприємства відповідача на умовах повної зайнятості. При прийнятті на роботу позивача було повідомлено, що його заробітна плата становитиме 5000 грн. на місяць. 28 лютого 2020 року позивача було звільнено з ТОВ «Приват-Автотранс» за власним бажанням. Причиною звільнення стало те, що за час роботи у відповідача особа_1 не отримав заробітну плату. Заборгованість підприємства по зарплаті станом на 28 лютого 2020 року склала 25 000 грн. У зв`язку із систематичним порушенням роботодавцем прав позивача він був змушений шукати нове місце роботи. Факт невиплати відповідачем заробітної плати підтверджується відсутністю доказів її виплати позивачу. Жодних документів про отримання заробітної плати особа_1 ніколи не підписував. В порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» позивачу жодного разу не було сплачено заробітну плату за період з 26.09.2019 по 28.02.2020.
04 червня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін із роз`ясненням їх прав на подачу відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень, задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача довідку про суму заборгованості по заробітній платі.
02 липня 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача від 02.07.2020 та продовжено процесуальний строк для подання відзиву.
16 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у позові, посилаючись на те, що 23 червня 2020 року ТОВ «Приват-Автотранс» подало заяву про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку із тим, що 01 червня 2020 року під час переїзду товариства на нове місцезнаходження у момент розвантаження вантажу виявлена відсутність документів, зокрема касові книги за період 2015−2020 роки; відомості нарахування та видачі заробітної плати за 2015−2020 роки; книги наказів (накази) за період 2015−2020 роки; журнал руху трудових книжок за період 2015−2020 роки; штатний розпис за 2015−2020 роки; табелі обліку робочого часу за період 2015−2020 роки, та інші документи, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості надати докази виплати заробітної плати особа_1 до закінчення досудового розслідування кримінального правопорушення. Однак, ТОВ «Приват-Автотранс» у повному обсязі і своєчасно сплатило заробітну плату позивачу відповідно до вимог діючого законодавства. На думку представника відповідача, позивач жодним чином не обґрунтовує суму заборгованості, яку заявляє до стягнення, а також невірно зазначає період часу прийняття його на роботу. Також, позивач не надає доказів на підтвердження факту повідомлення його про розмір заробітної плати, яка йому була повідомлена під час прийняття на роботу. Таким чином, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Ухвалою суду від 16 липня 2020 року задоволено клопотання позивача та витребувано з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідку форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) із зазначенням інформації з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2019−2020 роки відносно особа_1.
Позивач в судове засідання не з`явився, у наданій суду письмовій заяві просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав і просив його задовольнити (а.с. 27).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з наведених у ньому підстав, суду пояснив, що позивачу усно повідомили при прийнятті на роботу про розмір заробітної плати 5000 грн., але за весь час роботи він не отримав заробітної плати. З приводу невиплати зарплати позивач не звертався до будь-яких контролюючих органів. При звільненні написав заяву з формулюванням за власним бажанням. З 01.03.2020 позивач працевлаштувався на іншу роботу.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, суду пояснив, що особа_1 дійсно працював на підприємстві водієм із мінімально встановленою законом заробітною платою, з 01.01.2020 — у розмірі 4750грн. особа_1 звільнився за власним бажанням, а не у зв`язку із порушенням роботодавцем норм Трудового законодавства. 01 червня 2020 року були викрадені документи підприємства при переїзді, про що було повідомлено правоохоронні органи і на теперішній час триває досудове розслідування по цьому факту. Документи, які були викрадені, зазначені у переліку у заяві про кримінальне правопорушення, і ці документи включають період роботи позивача, а саме касові книги, виписки, відомості, накази за період 2015−2020 роки. За час роботи особа_1 отримував заробітну плату у повному обсязі.
В судовому засіданні допитано у якості свідка особа_2, яка суду показала, що вона працювала головним бухгалтером на підприємстві відповідача у період з 03 січня 2019 року по 30 березня 2020 року. До її повноважень входило нарахування та виплата заробітної плати, сплата податків, формування відомостей на виплату заробітної плати, а також видача заробітної плати працівникам, яку останні отримували у касі підприємства. особа_1 вона знає, він прийшов на підприємство працювати з Північтрансу, працював на машині, власник якої уклав договір з Приват-Автотранс. Після закінчення дії договору, особа_1 перейшов разом із власником автомобіля до Північтрансу. Працював особа_1 у відповідача з вересня 2019 року по лютий 2020 року, за весь час роботи вона особисто видавала йому заробітну плату двічі на місяць під підпис у відомостях, при звільненні йому було виплачено усі необхідні кошти. Розмір заробітної плати особа_1, який працював водієм, був у мінімальному розмірі, передбаченому законом, 4750 грн. Також, пояснила, що вона передавала виручку до банку, отримувала відповідний фінансовий документ, а потім після обов`язкової сплати податків, а саме ЄСВ, прибутковий податок, військовий збір, отримувала кошти для виплати заробітної плати працівникам. Іноді вона виручку не передавала до банку, а відповідно до положень Колективного договору, після обліку у всіх необхідних документах, видавала ці кошти працівникам як заробітну плату. За весь період її роботи вона проводила обов`язкові щомісячні, щоквартальні, піврічні та щорічні звірки із податковими органами щодо правильності нарахування і сплати податків, останні неодноразово проводили перевірки з цього питання, і жодних порушень не було виявлено. Так само, у березні 2020 року була перевірка з Держпраці щодо своєчасного і правильного нарахування заробітної плати працівникам підприємства, і були складені відповідні акти, у яких відсутні жодні порушення. Також, зазначила, що за увесь час її роботи жодних скарг або звернень з питань виплати заробітної плати ні від особа_1, ні від інших працівників не надходило.
Заслухавши представників сторін, свідка, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.
Також, згідно із положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Як встановлено в судовому засіданні, особа_1 працював в ТОВ «Приват-Автотранс» на посаді водія автотранспортних засобів у період з 26.09.2019 (Наказ № 120-к від 25.09.2019) по 28.02.2020 (Наказ № 48-к від 28.02.2020), і був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії номер_1 на ім`я особа_1 (а.с. 6).
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач повинен виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно із ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно повідомлення ТОВ «Приват-Автотранс» за № 76 від 31.07.2020 за період роботи позивача на підприємстві відповідача з 26.09.2019 по 28.02.2020 йому було нараховано заробітну плату у розмірі 24 340, 65 грн., з якої сплачено податки у розмірі 4 746, 43 грн., виплачено заробітну плату у розмірі 19 594, 22 грн. (а.с. 50).
Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28 вересня 2005 року № 286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників», до первинної облікової документації підприємства, установи, організації належать: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення Трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.
Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» У табелі обліку використання робочого часу [censored] відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.
Отже табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.
Відповідно до наданих представником відповідача письмових доказів, встановлено, що 23 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» звернулося до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про кримінальне правопорушення, у якому зазначалося про те, що 01 червня 2020 року при переїзді товариства на нове місцезнаходження у момент розвантаження було виявлено, що зникли документи, які знаходилися у коробках та мішках вантажного автомобіля, у ході проведеної інвентаризації встановлено, що зникли документи за період 2015−2020 роки, зокрема касові книги, авансові звіти, податкова та статистична звітність, відомості нарахування та видачі заробітної плати, книги наказів (та накази), журнал руху трудових книжок, штатний розпис, табелі обліку робочого часу (а.с. 32−33).
З метою притягнення осіб до відповідальності за вчинення дій 01 червня 2020 року, спрямованих на неправомірне втручання в діяльність ТОВ «Приват-автотранс» та привласнення його майна, що мають ознаки злочину, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України, згідно з копією повідомлення т.в.о. начальника сектора дізнання Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області на ім`я адвоката [К.] М. від 17.07.2020 за № 48.1/2−4388, 26.06.2020 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12 020 040 710 000 950 за заявою ТОВ «Приват-Автогтранс», яка надійшла до Металургійного ВП 23.06.2020, попередня правова кваліфікація кримінального проступку ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 47−48).
З наданої ГУ ПФУ в Дніпропетровській області інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування України про застраховану особу особа_1 (рнокпп номер_2), який працював у ТОВ «Приват-Автотранс» (єдрпоу 36875934) за 2019−2020 роки, за формою ОК-5 станом на 28.07.2020, вбачається, що відносно позивача в Пенсійному фонді України містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків.
За спірний період, а саме вересень 2019 року — лютий 2020 року позивачу нараховувалася заробітна плата, з якої утримувався страховий внесок, у наступних розмірах: вересень 2019 року — 557, 33 грн.; жовтень 2019 року — 4417, 50 грн.; листопад 2019 року — 4180, 00 грн.; грудень 2019 року — 4361, 30 грн.; січень 2020 року — 4750, 00 грн.; лютий 2020 року — 6074, 52 грн., у загальній сумі 24340, 65 грн. (а.с. 54−55).
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI від 8 липня 2010 року), платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах Трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, устав і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі — Державний реєстр) — організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб
Згідно із ч.1 ст. 16 вказаного Закону, Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону,  — на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до частин 2, 8 ст. 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Частиною 2 ст. 24 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року визначено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Отже, інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування є офіційною інформацією, сформованою на підставі бухгалтерських та інших документів відповідача, тому є достовірною.
Порівнюючи надані відповідачем відомості про розмір нарахованої заробітної плати, утриманих з неї податків, та інформацію, яка міститься у Індивідуальних відомостях про застраховану особу, надану Пенсійним Фондом, суд зазначає про відсутність розбіжностей у сумах за весь період роботи позивача на підприємстві відповідача.
Натомість особа_1, звертаючись із вимогою про стягнення заробітної плати за період роботи у відповідача, посилався на те, що при прийомі на роботу йому було усно повідомлено про розмір заробітної плати в сумі 5000 грн. і просив стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 25 000 грн., при цьому не обґрунтовуючи жодними належними та допустимими доказами саме такий розмір заборгованості, враховуючи його роботу, починаючи з 26 вересня 2019 року, тобто упродовж 5 місяців і 5 днів.
Крім того, доводи позивача щодо причини його звільнення з підприємства відповідача у зв`язку з не сплатою упродовж усього періоду роботи заробітної плати, суд відхиляє з таких підстав.
В судовому засіданні було досліджено копію трудової книжки позивача, у якій причиною звільнення зазначено — за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.
У судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що позивач протягом усього періоду роботи у відповідача, а також після звільнення до будь-яких контролюючих або правоохоронних органів з приводу порушення його трудових прав не звертався, до суду із позовом про зміну формулювання причини звільнення не звертався, будь-яких інших обставин на підтвердження доводів позивача, викладених у позовній заяві, щодо причин його звільнення від роботодавця, судом не встановлено.
Надаючи оцінку показам свідка як доказу, суд не приймає їх в частині фактичної виплати особа_1 заробітної плати, оскільки такі покази не є належними доказами для підтвердження такого факту, але в іншій частині суд приймає покази свідка як такі, що узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, зокрема щодо порядку нарахування заробітної, сплати обов`язкових податків та платежів, які підтверджуються письмовими доказами, а також в частині показів про відсутність будь-яких скарг працівників про невиплату або несвоєчасну виплату їм заробітної плати, що також узгоджується із поясненнями представника позивача в цій частині.
Відповідно до ст.ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України передбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, оцінивши їх з точки зору їх належності, допустимості і достатності як кожний доказ окремо, так і в їх [censored] суд дійшов висновку про недоведеність факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, і як наслідок відмовляє у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 94, 115, 116 КЗпП України, Законом України № 2464-VI від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 140, 263−265, 279 ЦПК України, суд

У Х В, А Л И В:
Відмовити у позові особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, рнокпп номер_2, зареєстроване місце проживання: адреса_1.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс», юридична адреса: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. 7-й Зарічний, 1а, єдрпоу 36875934.
Повне судове рішення складено та підписано 30 листопада 2020 року.



Суддя: О. В. [К.]