АТ "ДАЗ": невыплата зарплаты

Дело № 204/2951/20
Производство № 2/204/1114/20

решение
именем украины

10 августа 2020 г.. Днепр

Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский Агрегатный завод »о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, -

В С Т А Н О В И Л:
18 мая 2020 особа_1 обратился в суд с исковым заявлением, которое уточнил 17 июня 2020, в которой окончательно просил взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату (задолженность по заработной плате) в сумме 57 961, 51 грн., а также расходы на профессиональную юридическую помощь адвоката в размере 6000, 00 грн. В обоснование своих исковых требований указал на то, что с марта 2010 года он работал в должности инженера-электронщика отдела главного механика в Акционерном обществе «Днепропетровский агрегатный завод». Согласно распоряжению руководства Частного акционерного общества Днепропетровский агрегатный завод »и на основании заявления от 19 сентября 2020 года, 20 сентября 2019 был устно сообщено об освобождении от должности. Никаких документов об увольнении ответчик позивачу не предоставил. Ответчик в день увольнения не осуществил расчет с ним и не выдал трудовую книжку, как и не сообщил письменно о начисленных суммах, причитающихся к выплате при увольнении, в том числе и о размере компенсации за неиспользованный отпуск. По его неоднократные обращения к руководству и бухгалтерии завода по поводу выплаты задолженности по заработной плате, последние ссылались на отсутствие денежных средств на предприятии. С марта 2019 ответчик не выплачивал истцу заработаетстантную плату. 5 июня 2020 он был приглашен к ответчику и уплачена часть задолженности в размере 1 710, 00 грн., Которая является остатком неуплаченной заработной платы за февраль 2019 года. Кроме того, при выплате указанной суммы ответчиком истца было сообщено о том, что размер компенсации за неиспользованный отпуск (38 дней) составляет 7 263, 00 грн. Он неоднократно обращался к ответчику по поводу выплаты задолженности по заработной плате и выдачи трудовой книжки, однако никаких действий с такку ответчика совершено так и не было. 22 апреля 2020 им было получено справку из Пенсионного фонда Украины ОК-5, которая содержит информацию о периоде трудовых отношений между ним и ответчиком и размер начисленной заработной платы. Отметил, что на сегодняшний день подлежащая взысканию с ответчика в пользу истца сумма составляет 63 961, 51 грн., А именно: 57 961, 51 грн. - сумма начисленной, но не выплаченной заработной платы с учетом компенсации за неиспользованный отпуск; 6 000, 00 грн. - витраты на профессиональную юридическую помощь адвоката. Такие действия ответчика являются неправомерными, в связи с чем истец обратился в суд с данным иском.
В судебное заседание истец не явился, предоставил в суд заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме и просит суд их удовлетворить, против рассмотрения дела в заочном порядке не возражал.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, О причинах неявки суду не сообщил.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (постановляет заочное решение). С согласия истца в порядке заочного дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой лиц, участвующих в деле, суд рассматривает дело в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, без фиксувания судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Исследовав материалы дела и оценив имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела соответствии со ст.
Судом установлено, что особа_1, информация_1, работал в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод», о чем указано в индивидуальных сведениях о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательногогосударственного социального страхования Пенсионного фонда Украины (а 5-10).
В исковом заявлении особа_1 настаивал на том, что с февраля 2019 Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» выплатило начисленную ему заработную плату, после чего 19 сентября 2019 он написал заявление об увольнении, об увольнении его было сообщено устно, однако в день освобождение ответчик не произвел с ним расчет, не сообщила о подлежащих выплате при увольнении суммы, а также не выдалтрудовую книжку.
В связи с этим, по ходатайству истца, постановлением Красногвардейского районного суда. Днепропетровская от 19 мая 2020 года, среди прочего, судом было истребовано в Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» должным образом заверенную копию приказа о принятии особа_1 на работу; надлежащим образом заверенную копию приказа об увольнении особа_1; справку о начисленной но не выплаченной заработной плате особа_1 за период с февраля 2019 по настоящеешной время, с учетом компенсации за неиспользованный отпуск (а 26). Срок выполнения постановления в части истребования доказательств было установлено судом к 2 июня 2020.
Указанное постановление Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» получило, однако по состоянию на момент рассмотрения дела судом, то есть по состоянию на 10 августа 2020 года, истребованы судом доказательства ответчик так и не предоставил но не сообщил суду о причинах непредставления доказательств или о невозможности предоставить доказательства. При таких обставин судом установлено, что ответчиком без уважительных причин не представлены доказательства, истребованные судом.
Согласно ч. 10 ст. 84 ГПК Украины в случае непредставления участником дела по неуважительным причинам или без объяснения причин доказательств, истребованных судом, суд в зависимости от того, какое лицо уклоняется от их представления, а также какое значение имеют эти доказательства, может признать обстоятельство, для выяснения которой витребовувався доказательство, или отказать в его признании, или может осуществить рассмотрение дела по имеющимся в ней доказательствоами, или, в случае непредставления таких доказательств истцом, - также оставить исковое заявление без рассмотрения.
Поскольку ответчиком без уважительных причин не предоставлено суду доказательства, что витребовувались судом и не сообщается причины непредоставления доказательств, суд с учетом обстоятельств дела и учитывая, что истребованы доказательства необходимы для установления факта нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком, факта увольнения истца с предприятия ответчика, а также факта наличия задолженности по зарабитной плате истца и ее размера, считает возможным признать установленными обстоятельства для выяснения которых они витребовувались, а именно то, что особа_1, информация_1, действительно работал в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» и 19 сентября 2019 написал заявление об увольнении , а также то, что за период с февраля 2019 по сентябрь 2019 ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату.
Обратившись в суд, после уточнения исковых требований, позивач просил взыскать с ответчика задолженность по заработной плате в размере 57 961, 51 грн. за период с марта 2019 по сентябрь 2019 года, отметив, что указанная сумма является надлежащей истцу в выплате, а начисленная сумма заработка за этот период составляла 62 979, 51 грн., из которой истец вычислил предусмотренные законом налоги и обязательные платежи: налог на доходы физических лиц - 18% и военный сбор - 1, 5%, и получил сумму 57 961, 51 грн. Также истец отметил, что остаток задолженностипо заработной плате за февраль 2019 в размере 1 710, 00 грн. был выплачен истцу ответчиком 5 июня 2020 (а 33).
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам о увольнении - в месячный срок со дня вручения копий приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «О оплатв работе », работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом(А в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Аналогичные положения имеет ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, начиная с февраля 2019 ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату.
Согласно информации, содержащейсяв индивидуальных сведениях о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины (а 5-10), следует, что за период с марта 2019 по сентябрь 2019 год включительно ответчиком истцу была начислена заработная плату в размере 62 979, 51 грн. (Март 2019 - 10 000, 00 грн., Апрель 2019 - 9 580, 83 грн., Май 2019 - 8 137, 72 грн., Июнь 2019 - 9 800, 00 грн., 2 июля019 года - 9 978, 10 грн., Август 2019 - 7 840, 63 грн., Сентябрь 2019 - 7 642, 23 грн.).
Таким образом, задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за период с марта 2019 по сентябрь 2019 составляет 62 979, 51 грн.
При этом, согласно п. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украины ставка налога составляет 18 процентов базы налогообложения относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) (кроме случаев, определенных в пунктах 167.2-167.5 этой статьи) в том числе, ноне исключено в форме: заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваются, предоставляются) плательщику в связи с трудовыми отношениями и по гражданско-правовым договорам.
Кроме того, согласно положениям п. 16.1 подраздела 10 раздела ХХ Налогового кодекса Украины, ставка военного сбора составляет 1, 5 процента от объекта налогообложения.
Итак, за вычетом предусмотренных законом налогов и обязательных платежей (всего 19, 5%от начисленной суммы заработной платы в размере 62 979, 51 грн., что равняется 12 281, 00 грн.) за период с марта 2019 по сентябрь 2019 год включительно истцу в выплате принадлежит заработная плата в размере 50 698, 51 грн. (62 979, 51 грн. - 12 281, 00 грн. = 50 698, 51 грн.).
Вместе с этим, утверждение истца о надлежащей ему к выплате компенсации за неиспользованный отпуск в размере 7 263, 00 грн. не подтверждены никакими доказательствами, а согласно ч. 6 ст. 81 ГПК Украины доказывания не может основываться на предположениях, в связи с чем в настоящее время, с учетом положений ст 76-81 ГПК Украины, такие требования истца удовлетворению не подлежат, поскольку есть недоказанными.
При таких обстоятельствах суд считает необходимым взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с марта 2019 по сентябрь 2019 год включительно в размере 50 698, 51 грн., А следовательно исковые требования особа_1 подлежащими удовлетворению.
Согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Таким образом, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы, но не более чем за один месяц.
Относительно исковых требований о взыскании расходов на юридическую помощь суд отмечает следующее.
Частью 1 статьи 133 ГПК Украины предусмотрено, что суные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
В соответствии с п. 1 ч. 3 ст. 133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч. 1 ст. 137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства.
Частью 2 статьи 137 ГПК Украины определено, что по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката пидлягають распределения между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных г.обет и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Судом установлено, что истцу особа_1 юридическую помощь по указанному делу оказывали адвокат [К.] [Т.] [А.] (свидетельство оправе на занятие адвокатской деятельностью серии ГП № 4125, выданное на основании решения Совета адвокатов Днепропетровской области от 23 января 2019 (а 43)), что подтверждается ордером серии ГП № 2885/008 от 17 июня 2020 (А.С . 42), а также адвокат [К.] [В.] [К.] (свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью серии № 002407, выданное на основании решения Совета адвокатов Запорожской области от 22 октября 2019), что подтверждается ордером серии АЕ № 1019352 ед 25 марта 2020 (а 41).
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины, размер затрат, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
Согласно разъяснений, приведенных в п. 48 Постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел «О применении судами законодательства о судебных расходах по гражданским делам» от 17.10.2014 года №10 определено, что основания, ежи и порядок возмещения судебных расходов на правовую помощь, оказанную в суде регламентировано ГПК Украины. Расходы на правовую помощь должны быть документально подтверждены и доказаны.
2 июня 2020 Адвокатское бюро «[К] В.К.» в лице управляющего бюро - адвоката [К.] [В.] [К.] и особа_1 был подписан Отчет о предоставленных услугах, предоставленную юридическую помощь (а 36), а также подписан Акт приема-передачи выполненных работ (оказанных услуг, предоставляемой юридической помощи), в якому указано, что гонорар за предоставленную юридическую помощь составляет 6 000, 00 грн. (А 35).
16 июня 2020 особа_1 оплатил адвокатского бюро «[К] В.К.» 6 000, 00 грн., Что подтверждается квитанцией № 0.0.1737635419.1 от 16 июня 2020 (а 37).
При таких обстоятельствах, суд считает, что истцом документально доказанный факт несения расходов на правовую помощь в размере 6 000, 00 грн., И указанные расходы должны быть взысканы с ответчика в пользу истца.
Таким образом, исследовав всесторонне, полно, непосредственно и объективно имеющиеся в деле доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, достаточность и взаимную связь в их совокупности, выяснив все обстоятельства дела, которые стороны ссылались как на основание своих требований и возражений, с учетом того, что согласно ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физического лица, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению, а нарушенные права истца судебной защите.
Учитывая, что исковые требования удовлетворены частично, а истца при подаче иска был освобожден от уплаты судебного сбора на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», то в соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 840, 80 грн.
На основании изложенногоого, руководствуясь ст.ст. 115, 233 КЗоТ Украины, ст. ст. 1, 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 430 ГПК Украины, -
Р Е Ш И Л:
Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы - удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_1) задолженность по заработной плате в размере 50 698, 51 грн. (Пятьдесят тысяч шестьсот девяносто восемь гривен, 51 копейка) и расходы на юридическую помощь в размере 6 000, 00 грн. (Шесть тысяч гривен, 00 копеек) ..
В другой части исковых требований - отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы впределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен, 80 копеек) в пользу государства.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика, которая может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без закволення заочное решение может быть обжаловано в общем порядке.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решения може быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.

Судья Д.Л. черкез

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 204/2951/20
Провадження № 2/204/1114/20

рішення
іменем україни

10 серпня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:
18 травня 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив 17 червня 2020 року, в якій остаточно просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату (заборгованість по заробітній платі) у сумі 57 961, 51 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000, 00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з березня 2010 року він працював на посаді інженера-електронщика відділу головного механіка в Акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод». Відповідно до розпорядження керівництва Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський агрегатний завод» та на підставі заяви від 19 вересня 2020 року, 20 вересня 2019 року його було усно повідомлено про звільнення з посади. Жодних документів про звільнення відповідач позивачу не надав. Відповідач в день звільнення не здійснив розрахунок з ним та не видав трудову книжку, як і не повідомив письмово про нараховані суми, належні до виплати при звільненні, в тому числі і про розмір компенсації за невикористану відпустку. На його неодноразові звернення до керівництва та бухгалтерії заводу з приводу виплати заборгованості по заробітній платі, останні посилалися на відсутність грошових коштів на підприємстві. З березня 2019 року відповідач не виплачував позивачу заробітну плату. 05 червня 2020 року його було запрошено до відповідача та сплачено частину заборгованості у розмірі 1 710, 00 грн., яка є залишком несплаченої заробітної плати за лютий 2019 року. Крім того, при виплаті зазначеної суми відповідачем позивача було повідомлено про те, що розмір компенсації за невикористану відпустку (38 днів) складає 7 263, 00 грн. Він неодноразово звертався до відповідача з приводу виплати заборгованості по заробітній платі та видачі трудової книжки, проте жодних дій з боку відповідача вчинено так і не було. 22 квітня 2020 року ним було отримано довідку з Пенсійного фонду України ОК-5, яка містить інформацію про період трудових відносин між ним та відповідачем та розмір нарахованої заробітної плати. Зазначив, що на сьогоднішній день належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума складає 63 961, 51 грн., а саме: 57 961, 51 грн. - сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з урахуванням компенсації за невикористану відпустку; 6 000, 00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката. Такі дії відповідача є неправомірними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що особа_1 , інформація_1 , працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод», про що зазначено у Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с. 5-10).
У позовній заяві особа_1 наполягав на тому, що з лютого 2019 року Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» не виплачувало нараховану йому заробітну плату, після чого 19 вересня 2019 року він написав заяву про звільнення, про звільнення його було повідомлено усно, однак у день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок, не повідомив про належні до виплати при звільненні суми, а також не видав трудову книжку.
У зв`язку з цим, за клопотанням позивача, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року, серед іншого, судом було витребувано у Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» належним чином засвідчену копію наказу про прийняття особа_1 на роботу; належним чином засвідчену копію наказу про звільнення особа_1 ; довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату особа_1 за період з лютого 2019 року по теперішній час, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку (а.с. 26). Строк виконання ухвали в частині витребування доказів було встановлено судом до 02 червня 2020 року.
Вказану ухвалу Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» отримало, однак станом на момент розгляду справи судом, тобто станом на 10 серпня 2020 року, витребувані судом докази відповідач так і не надав та не повідомив суд про причини неподання доказів або про неможливість надати докази. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено причини неподання доказів, суд, з урахуванням обставин справи та враховуючи, що витребувані докази є необхідними для встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, факту звільнення позивача з підприємства відповідача, а також факту наявності заборгованості по заробітній платі позивача та її розміру, вважає за можливе визнати встановленими обставини для з`ясування яких вони витребовувались, а саме те, що особа_1 , інформація_1 , дійсно працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» та 19 вересня 2019 року написав заяву про звільнення, а також те, що за період з лютого 2019 року по вересень 2019 року відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Звернувшись до суду, після уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 57 961, 51 грн. за період з березня 2019 року по вересень 2019 року, зазначивши, що вказана сума є належною позивачу до виплати, а нарахована сума заробітку за цей період складала 62 979, 51 грн., з якої позивач вирахував передбачені законом податки та обов`язкові платежі: податок на доходи фізичних осіб - 18% та військовий збір - 1, 5%, та отримав суму 57 961, 51 грн. Також позивач зазначив, що залишок заборгованості по заробітній платі за лютий 2019 року у розмірі 1 710, 00 грн. був виплачений позивачу відповідачем 05 червня 2020 року (а.с. 33).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, починаючи з лютого 2019 року відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Згідно з інформацією, що міститься в Індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с. 5-10), вбачається, що за період з березня 2019 року по вересень 2019 року включно відповідачем позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 62 979, 51 грн. (березень 2019 року - 10 000, 00 грн., квітень 2019 року - 9 580, 83 грн., травень 2019 року - 8 137, 72 грн., червень 2019 року - 9 800, 00 грн., липень 2019 року - 9 978, 10 грн., серпень 2019 року - 7 840, 63 грн., вересень 2019 року - 7 642, 23 грн.).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з березня 2019 року по вересень 2019 року становить 62 979, 51 грн.
При цьому, згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Крім того, згідно з положеннями п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ставка військового збору становить 1, 5 відсотка від об`єкта оподаткування.
Отже, за вирахуванням передбачених законом податків та обов`язкових платежів (всього 19, 5% від нарахованої суми заробітної плати у розмірі 62 979, 51 грн., що дорівнює 12 281, 00 грн.) за період з березня 2019 року по вересень 2019 року включно позивачу до виплати належить заробітна плата у розмірі 50 698, 51 грн. (62 979, 51 грн. - 12 281, 00 грн. = 50 698, 51 грн.).
Разом з цим, твердження позивача про належну йому до виплати компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7 263, 00 грн. не підтверджені жодними доказами, а згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, у зв`язку з чим на теперішній час, з урахуванням положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними.
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2019 року по вересень 2019 року включно у розмірі 50 698, 51 грн., а отже позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу особа_1 правничу допомогу у вказаній справі надавали адвокат [К.] Тетяна Олександрівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4125, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 23 січня 2019 року (а.с. 43)), що підтверджується ордером серії ДП № 2885/008 від 17 червня 2020 року (а.с. 42), а також адвокат Кошовий В`ячеслав [К.] (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 002407, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 22 жовтня 2019 року), що підтверджується ордером серії АЕ № 1019352 від 25 березня 2020 року (а.с. 41).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
02 червня 2020 року Адвокатським бюро «Кошовий В.К.» в особі керуючого бюро - адвоката Кошового В`ячеслава [К.] та особа_1 було підписано Звіт про надані послуги, надану правничу допомогу (а.с. 36), а також підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг, наданої правничої допомоги), в якому зазначено, що гонорар за надану правничу допомогу складає 6 000, 00 грн. (а.с. 35).
16 червня 2020 року особа_1 сплатив Адвокатському бюро «Кошовий В.К.» 6 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1737635419.1 від 16 червня 2020 року (а.с. 37).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн., та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, а позивача при подачі позову було звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115, 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 430 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 50 698, 51 грн. (п`ятдесят тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень, 51 копійка) та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. (шість тисяч гривень, 00 копійок)..
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез