АТ "ОГХК": невыплата зарплаты
Дело № 174/420/20
п / я 2/174/198/2020
решение
именем украины
15 сентября 2020 г.. Вольногорск
Вольногорский городской суд Днепропетровской области в составе:
судьи - [И.] И.А.,
при секретаре - [В.] Т.Н.,
рассмотрев в открытом сушего заседании, в порядке упрощенного искового производства в зале суда в г.. Вольногорск Днепропетровской области, гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы, -
В С Т А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы.
В обоснование своих требований ссылается на то, что согласно бессрочного договора состАден между ним и ответчиком он с 1997 года работал у ответчика в должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела. 29.02.2016 года был уволен ответчиком с указанной должности и 04.04.2016 года он был восстановлен на работе по решению Вольногорского городского суда.
Согласно приказу по ОАО «Объединенная горно-химическая компания» филиал «Вольногорский горно-металлургический комбинат» от 19.04.2016 года № 99 «О простой особа_1», ему с 20.04.2016 года, установлен простой по местуего работы, не по его вине, с оплатой на время простоя в размере 2/3 установленного ему оклада.
09.09.2016 года он был вторично уволен ответчиком с должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела. То есть ежемесячно, начиная с 20.04.2016 года и по 09.09.2016 года, ему не выплачивалась 1/3 часть его оклада в связи с простоем.
Согласно приказу по ОАО «Объединенная горно-химическая компания» филиал «Вольногорский горно-металлургический комбинат» от 22.12.2016 года № 79 «О простой лицо_1 », ему с 23.12.2016 года, установлен простой по месту его работы, не по его вине, с оплатой на время простоя в размере 2/3 установленного ему оклада.
То есть ежемесячно, начиная с апреля 2016 и по настоящее время ему не выплачивается 1/3 часть его оклада.
Согласно п.3.17 и п.3.18 коллективного договора на 2015-2016 годы (действующий с 2015 года и по настоящее время), заключенного между администрацией и трудовым коллективом филиала «угмк» ПАО «огхк» предусмотрено, что время простоя не по вине работника оплачуеться из расчета 100 процентов его тарифной ставки, установленного работнику разряда (оклада), если работник письменно не отказывался от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья. То есть ответчик принял на себя обязанность платить своим работникам заработную плату за время простоя в размере 100 процентов от их разрядов, окладов, если они письменно не отказываются от перевода на время простоя на другую работу, не протипоказану им по состоянию здоровья. Таким образом, для того чтобы ответчику не применять норму коллективного договора в части оплаты простоя работника в размере 100% его оклада, необходимо два условия, во-первых, чтобы работник, письменно отказался от перехода на другую работу, во-вторых, чтобы такая работа не была противопоказана ему по состоянию здоровья. В свою очередь, он ни разу письменно не отказывался от перехода на другую работу на время простоя. Таким образом, ответчиком были нарушены условия действуях коллективных договоров в филиале «угмк», относительно размера выплат заработной платы за время простоя не по вине работника и соответственно ответчик систематически не доплачивал ему 1/3 долю его заработной платы каждого месяца с июня 2016 по май 2020 года.
Он считает, что ответчиком безосновательно оплачивается его время простоя на производстве из расчета 66 процентов от его оклада, вместо 100 процентов от его оклада. Согласно решению Вольногорского городского суда Днепропетровской областиза период с апреля 2016 по август 2016 года, и за период с января 2017 по апрель 2019 года, взыскано в его пользу недоплаченную заработную плату. Однако ответчик продолжает с мая 2019 и до сих пор не выплачивать ему заработную плату в размере 100%. Учитывая вышеизложенное, просит взыскать с ответчика недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с мая 2019 по май 2020 году в общем размере 28533, 78 грн. без удержания из указанной суммы налоков и других обязательных платежей.
Определением суда от 07.07.2020 года было открыто производство по делу, назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного искового производства без вызова сторон и предоставлено ответчику для подачи ходатайства о рассмотрении дела с сообщением (вызовом) сторон. Кроме того ответчику был предоставлен срок для подачи возражений (отзыва) на исковое заявление (л.д. 22).
Согласно ч. 4 ст. 19 ГПК Украины, упрощенное исковое производство предназначено для рассмотрения малозначительныхх дел, возникающих из трудовых отношений.
Представитель ответчика [П.] А.А., подала отзыв на иск, при этом признала следующие факты: пребывание особа_1 в трудовых отношениях с филиалом «угмк» АО «огхк»; освобождение истца 29.02.2016 года с должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела согласно п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины (сокращение штата работников) и обновления в апреле 2016 особа_1 в вышеуказанной должности; установление истцу с 20.04.2016 года простоя по месту работы, не по его вине, с оплатой на время простоя в размере 2/3 установленного оклада; освобождение 09.09.2016 истца второй раз с занимаемой должности согласно п.1 ст. 40 КЗоТ Украины и обновления 02.12.2016 года особа_1 в должности; установление истцу с 23.12.2016 года простой и наличие обязательства администрации филиала предусмотренного п. 3.17. Коллективного договора филиала на 2015-2016 годы оплачивать время простоя не по вине работника из расчета 100 процентов тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). Кроме того также подтвердила, что в соответствии с п. 3.18. коллективного договора указанного, что в случае отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья, в этом разделе или другое, оплачивать время простоя в размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада).
Представителем ответчика признано ссылки истца на беспочвенность оплаты времени простоя истца на производствеиз расчета 2/3 установленного оклада, вместо 100 процентов от оклада, за период с 20.04.2016 по 09.09.2016 и с января 2017 по настоящее время, и сумма не доначисленной истцу заработной платы, исходя из того, что п.3.18 коллективного договора филиала на 2015-2016 годы предусмотрено, что в случае письменного отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья в этом разделе или другое, время простоя полоягае оплате в размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада). Эта позиция ответчика поддержана Вольногорским городским судом Днепропетровской области, что подтверждается решениями по делам №174 / 496/16-ц, №174 / 507/16-ц с аналогичными исковыми заявлениями работников в филиал «угмк» ПАО «огхк» об отмене приказов о простой. Согласно указанных решений судом установлено, что хотя истцы и не оказывали письменного отказа от перевода на другую работу и не согласилисьписьменно на перевод на другую работу, определение оплаты времени простоя работникам при отсутствии их письменного отказа согласно п. 3.18 коллективного договора противоречит указанному положению, хотя и не противоречит прямо положением КЗоТ Украины. При таких обстоятельствах филиалом «угмк» АО «огхк» вполне правомерно и обоснованно проводилась и продолжается проводиться оплата простоя истца в размере двух третей установленного оклада.
Кроме того, с целью предотвращения простоя истца филиалом «угмк» ПАО «огхк» быуло приняты меры к сохранению его занятости, поскольку ему предлагалась другая работа на филиала, с доплатой в тариф по основному месту работы, на которую он не согласился 20.12.2016 года. Ранее, свое согласие на перевод на другую должность он предоставил 06.09.2016 года и согласился быть переведенным на время простоя на должность инженера II категории запасных частей службы главного механика управления комбината, однако его было сообщено о невозможности удовлетворения его заявления, поскольку истец не обладалсовершенными знаниями и навыками работы в АСУП в программном комплексе 1С навыками работы в операционной системе Microsoft Windows, системой приложений MS Offise в полном объеме и свободным знанием английского языка, являются крайне необходимыми при выполнении заданий и обязанностей инженера второй категории запасных частей. Что касается недоплаченной суммы заработной платы за период простоя с мая 2019 по май 2020 по настоящее время в общем размере 35445, 70 грн., Представитек отметила, что в настоящее время истцу проводилось начисление и выплата заработной платы за периоды простоя, так и за фактически отработанное время, поощрения предусмотрены коллективным договором, помощь на оздоровление, время отпуска, что подтверждается предоставленными им расчетами и оплаты времени для поиска нового места работы, содержится в детальном контррозрахунку №1823 от 17.07.2020 о фактически начисленную сумму заработной платы истцу с мая 2019 по май 2020. Также в нем содержитсяинформация о суммах начислений денежных средств исходя из суммы оплаты труда за период простоя из расчета 100% тарифной ставки. Кроме того, из приведенного контррозрахунку следует, что заработная плата истцу филиалом «угмк» АО «огхк» за период с мая 2019 по май 2020 начисленная верно на основании действующего законодательства, условий коллективного договора, а также приказа №79 от 22.12.2016, который действует до настоящего времени, и выплачена истцу в полном объеме с учетом проведенных удержаний.Учитывая, что доводы, изложенные в исковом заявлении истца являются необоснованными и опровергаются приведенными выше фактами, АО «Объединенная горно-химическая компания» просит суд отказать в удовлетворении иска особа_1 в полном объеме (л.д. 26, 27).
Несмотря на то, что дело рассматривалось по правилам упрощенного искового производства без уведомления сторон, в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
изучивматериалы дела, суд считает, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Так, судом установлено и признано сторонами, истец особа_1 находится в трудовых отношениях с филиалом «угмк» АО «огхк» и работает в должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела. 29.02.2016 года он был уволен ответчиком от должности согласно п.1 ст. 40 КЗоТ Украины и решением Вольногорского городского суда от 05.04.2016 года восстановлен на работе с 01.03.2016 года. Также, 09.09.2016 истец вдруг уволен ответчиком согласно п.1 ст. 40 КЗоТ Украины и решением Вольногорского городского суда от 01.12.2016 года восстановлен на работе с 10.09.2016 года. При этом истцу особа_1 приказом № 99 от 19.04.2019 года с 20.04.2016 года и приказом № 79 от 22.12.2016 года с 23.12.2016 года установлено простой и на основании п. 3.18. Коллективного договора филиала на 2015-2016 года определен оплату времени простоя истца не по его вине, с оплатой на время простоя 2/3 установлен ему оклада на производстве. Указанные обстоятельства на основании ч.1 ст. 82 ГПК Украины доказыванию не подлежат. Также признан факт установления истцу особа_1 простоя по 23.12.2016 года. Оплата времени во время простоя установлена на основании листков простой в размере двух третей установленного оклада (а 35).
Согласно абз. 1 п. 3.17 Коллективного договора на 2015-2016 годы между Администрацией и трудовым коллективом филиала «Вольногорский горно-металлургический комбинат» государственного предприятия «ОбОбъединенная горно-химическая компания », который действовал на момент возникновения спорных правоотношений, время простоя не по вине работника оплачивается из расчета 100 процентов тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) (а 16 17).
Согласно п. 3.18 Коллективного договора на 2015-2016 годы, в случае письменного отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья, в этом разделе или другое, оплачивать время прОСТО в размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада) (а 16 17).
Согласно решению Вольногорского городского суда Днепропетровской области от 04.07.2019 года по иску лицо_1 к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы - удовлетворен частично, и взыскано с АО «Объединенная горно-химическая компания» в пользу особа_1 недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с апреля 2016 по август 2016И за период с января 2017 по апрель 2019 в размере 55638, 35 грн., Без удержанием из указанной суммы налогов и других обязательных платежей. (А.с.4-8). 10.10.2020 Постановлением Днепровского апелляционного суда решение Вольногорского городского суда Днепропетровской области от 04.07.2019 года оставлено без изменений (а 9-13).
Согласно справок о доходах № 1520 от 11.07.2020 года, № 1519 от 11.07.2020 года, размер начисленной и выплаченной заработной платы истцу особа_1 за период с января 2020по май 2020 составляет 29202, 07 грн. (А 14) и за период с января 2019 по декабрь 2019 - 134543, 98 грн. (А 14, 15).
В подтверждение неоднократного обращения администрации предприятия к истцу особа_1 с предложениями перейти с одной подразделений филиала по предложенным профессиям, ответчиком предоставлены письма адресованы и вручены истцу.
Согласно детального контррозрахунку заработной платы особа_1 № 1823 от 17.07.2020 года за периоды с мая 2019 по май 2020 складае 26681, 54 грн. (А 28).
Согласно ч. 1 ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Согласно ч.ч.1, 3 ст.12 ГПК Украины, судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме выпадков, установленных настоящим Кодексом.
Частью 1 статьи 13 ГПК Украины предусмотрено, что суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, встановлении настоящим Кодексом.
Согласно п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 18.12.2009 №14 «О судебном решении по гражданскому делу», учитывая принцип непосредственности судебного разбирательства, решение может быть обосновано только доказательствами, полученными в установленном законом порядке и исследованными в судебном заседании.
Согласно ч.ч. 4, 5 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываютсяя при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом. Обстоятельства, установленные в отношении определенного лица решением суда в хозяйственной, гражданской или администратвиний деле, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, однако могут быть в общем порядке опровергнуты лицом, не принимавшего участия в деле, в какой обстоятельства были установлены.
Статьей 34 КЗоТ Украины предусмотрено, что простой- это приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами. В случае простоя работники могут быть переведены с их согласия с учетом специальности и квалификации на другую работу на том же предприятии, в учреждении, организации на все время простоя или на другое предприятие, в учреждение, организацию, но в той же местности на срок до одного месяца.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.113 КЗоТ Украины время прОСТО не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен предупредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. За время простоя, когда возникла производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника или для людей, которые его окружают, и окружающей природной среды не поего вине, за ним сохраняется средний заработок.
Пунктом 17 постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что в делах по искам об оплате простоя необходимо исходить как из правил ст.113 КЗоТ Украины, так и с соответствующих норм других актов законодательства, имея в виду, в частности, что оплата времени простоя не по вине работника в размере не ниже двух третей тарифной ставки установленного ему расду ставится в зависимость от сообщения им о начале простоя собственника или уполномоченный им орган (бригадира, мастера, других должностных лиц) в том случае, когда речь не идет о простой определенного структурного подразделения или всего предприятия.
Согласно ст. 5 ЗУ «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.1993 года № 3356-X-II, условия коллективных договоров и соглашений, заключенных в соответствии с действующим законодательством, являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и сторон, их заключили. В МОвы коллективных договоров или соглашений, ухудшающие по сравнению с действующим законодательством положение работников, являются недействительными, и запрещается включать их в договоры и соглашения. Запрещается включать в трудовые договоры условия, ухудшающие положение работников по сравнению с действующим законодательством, коллективными договорами и соглашениями.
Как установлено судом, филиала «угмк» АО «огхк» действует Коллективный договор на 2015-2016 годы, который является внутренним нормативным документом ответчика и его положения являются обязанностьюными для данного предприятия и работников филиала, и должны учитываться судом при решении Трудового спора. Согласно его положениям, время простоя не по вине работника оплачивается из расчета 100 процентов тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).
Указанное положение Коллективного договора существенно улучшает положение работника по оплате времени простоя и не содержит требования об обязательности предупреждения работником собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц о начале простоя, поэтому наличие или отсутствие факта простоя конкретного работника не по его вине в данном случае также не зависит от такого сообщения.
Если простой возник не по вине работника, то время простоя необходимо оплачивать работникам в соответствии с ч. 1 ст. 113 КЗоТ Украины из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).
При этом если в коллективном договоре предусмотрен больший размер оплаты в случае простою, то такая оплата производится в размере, предусмотренном коллективным договором, поскольку при расхождении между общим и специальным нормативно-правовым актом предпочтение отдается специальному, если он не отменен изданным позднее общим актом.
Согласно п. 3.18 Коллективного договора, в случае письменного отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья в этом разделе или другое, оплачивать время простояв размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада).
Вместе с тем, предоставленные сторонами материалы не содержат письменного отказа истца от предложенных ему должностей, а предоставленные ответчиком обращения администрации предприятия к истцу с предложениями перейти с одной подразделений филиала по предложенным профессиям, полученные истцом, но на которые им не представлено письменного ответа, мнению суда, нельзя считать письменным отказом истца от предложенных ему должностей, том определения оплаты времени простоя истцу при отсутствии его письменного отказа согласно п. 3.18 Коллективного договора в размере 2/3 его оклада противоречит указанному положению Коллективного договора, хотя и не противоречит прямо положением КЗоТ Украины.
При таких обстоятельствах, суд пришел к выводу, что оплата труда истца за период с мая 2019 по май 2020 проводилась вопреки требованиям коллективного договора и ответчиком неправомерно не начислены и не выплачены истцу 1/3 часть пора платы за указанный период, а позиция ответчика не имеет надлежащего обоснования поскольку построена на его предположениях и документах, не соответствуют действующим законодательным актам.
В ч.5 пункта 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», указано, что удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. оскилькы взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Решая вопрос о размере недоплаченной заработной платы истцу, суд принимает во внимание контррозрахунок суммы задолженности по заработной плате, который предоставлен ответчиком, поскольку данный расчет должным образом обоснованы и основания сумниватыся в его правильности у суда отсутствуют, в свою очередь предоставленный истцом расчет не содержит каких-либо математического обоснования, а потому с ответчика в пользу истца следует взыскать недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с мая 2019 по май 2020 года, в размере 26681, 54 грн., без удержанием из указанной суммы налогов и других обязательных платежей, удовлетворив исковые требования частично.
В соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины, учитывая, что искишь при подаче иска освобожден от уплаты судебного сбора и иск удовлетворен, с ответчика следует взыскать в пользу государства 840, 80 грн. судебного сбора.
Согласно п.п.2 ч.1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании указанного, решение суда в части взыскания недоплаченной 1/3 части заработной платы за один месяц, подлежит немедленному исполнению.
на ДлитТави ст 34, 113 КЗоТ Украины, ст. 5 ЗУ «О коллективных договорах и соглашениях» и руководствуясь ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 247, 263- 265, 268, 273, 354, 430 ГПК Украины, суд -
В Е Л:
Иск особа_1 к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы - удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» (03035, г.. Киев, Соломенский район, ул.Суриковаа, 3, код егрпоу 36716128) в пользу особа_1, информация_1, проживающий по адресу: адрес_1, рнокпп номер_1 недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с мая 2019 по май 2020 года, в размере 26681 (двадцать шесть тысяч шестьсот восемьдесят один) гривна 54 копеек, без удержанием из указанной суммы налогов и других обязательных платежей.
В конце заявленных требований - отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» в пользу государства840, 80 грн. судебного сбора.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания недоплаченной 1/3 части заработной платы в пределах платежа за один месяц.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Днепровского апелляционный суд через Вольногорский городской суд Днепропетровской области. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без сообщенийомлення (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, Если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Судья Вольногорского городского суда
Днепропетровской области И.А.[И]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 174/420/20
п/с 2/174/198/2020
рішення
іменем україни
15 вересня 2020 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд [Д] області в складі :
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Волинець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Вільногірськ, [Д] області, цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», про стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», про стягнення заробітної плати.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно безстрокового договору укладеного між ним та відповідачем він з 1997 року працював у відповідача на посаді провідного інженера режимно-контрольного відділу. 29.02.2016 року був звільнений відповідачем з вказаної посади та 04.04.2016 року він був поновлений на роботі за рішенням Вільногірського міського суду.
Згідно наказу по ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» від 19.04.2016 року № 99 «Про простій особа_1 », йому з 20.04.2016 року, встановлений простій за місцем його роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 установленого йому окладу.
09.09.2016 року він був вдруге звільнений відповідачем з посади провідного інженера режимно-контрольного відділу. Тобто щомісячно, починаючи з 20.04.2016 року і по 09.09.2016 року, йому не виплачувалася 1/3 частка його окладу у зв`язку з простоєм.
Згідно наказу по ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» від 22.12.2016 року № 79 «Про простій особа_1 », йому з 23.12.2016 року, встановлений простій за місцем його роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 установленого йому окладу.
Тобто щомісячно, починаючи з квітня 2016 року і по цей час йому не виплачується 1/3 частка його окладу.
Відповідно до п.3.17 та п.3.18 колективного договору на 2015-2016 роки (який діє з 2015 року і до цього часу), укладеного між адміністрацією та трудовим колективом філії «вгмк» ПАТ «огхк» передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків його тарифної ставки, встановленого працівнику розряду (окладу), якщо працівник письмово не відмовлявся від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я. Тобто відповідач прийняв на себе обов`язок сплачувати своїм працівникам заробітну плату за час простою в розмірі 100 відсотків від їх розрядів, окладів, якщо вони письмово не відмовляються від переводу на час простою на іншу роботу, не протипоказану їм за станом здоров`я. Таким чином, для того щоб відповідачу не застосовувати норму колективного договору в частині оплати простою працівника в розмірі 100% його окладу, необхідно дві умови, по перше, щоб працівник, письмово відмовився від переходу на іншу роботу, по-друге, щоб така робота не була протипоказана йому за станом здоров`я. В свою чергу, він жодного разу письмово не відмовлявся від переходу на іншу роботу на час простою. Таким чином, відповідачем були порушені умови діючих колективних договорів у філії «вгмк», стосовно розміру виплат заробітної плати за час простою не з вини працівника і відповідно відповідач систематично не доплачував йому 1/3 частку його заробітної плати кожного місяця з червня 2016 року по травень 2020 року.
Він вважає, що відповідачем безпідставно оплачується його час простою на виробництві з розрахунку 66 відсотків від його окладу, замість 100 відсотків від його окладу. Згідно рішення Вільногірського міського суду [Д] області за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року, та за період з січня 2017 року по квітень 2019 року, стягнуто на його користь недоплачену заробітну плату. Однак відповідач продовжує з травня 2019 року і до цього часу не виплачувати йому заробітну плату в розмірі 100%. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з травня 2019 року по травень 2020 року в загальному розмірі 28533, 78 грн. без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.
Ухвалою суду від 07.07.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням(викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву (а.с. 22).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин.
Представник відповідача [П.] Г.О., подала відзив на позов, при цьому визнала наступні факти: перебування особа_1 у трудових відносинах з філією «вгмк» АТ «огхк»; звільнення позивача 29.02.2016 року з посади провідного інженера режимно-контрольного відділу згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) та поновлення в квітні 2016 року особа_1 на вищевказаній посаді; встановлення позивачу з 20.04.2016 року простою за місцем роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 встановленого окладу; звільнення 09.09.2016 позивача вдруге з займаної посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлення 02.12.2016 року особа_1 на посаді; встановлення позивачу з 23.12.2016 року простою та наявність зобов`язання адміністрації філії передбаченого п. 3.17. Колективного договору філії на 2015-2016 роки оплачувати час простою не з вини працівника з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленої працівникові розряду (окладу). Крім того також підтвердила, що відповідно до п. 3.18. колективного договору вказаного, що у випадку відмови працівника від його переведення на час простою з основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я, в цьому підрозділі чи до іншого, оплачувати час простою в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Представником відповідача не визнано посилання позивача на безпідставність оплати часу простою позивача на виробництві з розрахунку 2/3 установленого окладу, замість 100 відсотків від окладу, за період з 20.04.2016 по 09.09.2016 та з січня 2017 року по теперішній час, та сума не донарахованої позивачу заробітної плати, виходячи з того, що п.3.18 колективного договору філії на 2015-2016 роки передбачено що, у випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я в цьому підрозділі чи до іншого, час простою підлягає оплаті в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Ця позиція відповідача підтримана Вільногірським міським судом [Д] області, що підтверджується рішеннями у справах №174/496/16-ц, №174/507/16-ц за аналогічними позовними заявами працівників до філії «вгмк» ПАТ «огхк» про скасування наказів про простій. Відповідно до вказаних рішень судом встановлено, що хоча позивачі і не надавали письмової відмови від переведення на іншу роботу та не погодились письмово на переведення на іншу роботу, визначення оплати часу простою працівникам за відсутності їх письмової відмови згідно п. 3.18 колективного договору протирічить вказаному положенню, хоча і не протирічить прямо положенням КЗпП України. За таких обставин філією «вгмк» АТ «огхк» цілком правомірно і обґрунтовано проводилась та продовжується проводитись оплата простою позивача в розмірі двох третин установленого окладу.
Крім того, з метою запобіганню простою позивача філією «вгмк» ПАТ «огхк» було вжито заходів до збереження його зайнятості, оскільки йому пропонувалася інша робота на філії, з доплатою до тарифу за основним місцем роботи, на яку він не погодився 20.12.2016 року. Раніше, свою згоду на переведення на іншу посаду він надав 06.09.2016 року та погодився бути переведеним на час простою на посаду інженера II категорії запасних частин служби головного механіка управління комбінату, однак його було повідомлено про неможливість задоволення його заяви, оскільки позивач не володів досконалими знаннями та навичками роботи в АСУП у програмному комплексі 1С, навичками роботи в операційній системі Microsoft Windows, системою додатків MS Offise в повному обсязі та вільним знанням англійської мови, що є вкрай необхідними при виконанні завдань та обов`язків інженера ІІ категорії запасних частин. Що стосується недоплаченої суми заробітної плати за період простою з травня 2019 по травень 2020 по теперішній час в загальному розмірі 35445, 70 грн., представник зазначила, що в цей час позивачу проводилось нарахування та виплата заробітної плати як за періоди простою, так і за фактично відпрацьований час, заохочення передбачені колективним договором, допомога на оздоровлення, час відпустки, що підтверджується наданими нею розрахунками та оплати часу для пошуку нового місця роботи, що міститься в детальному контррозрахунку №1823 від 17.07.2020 про фактично нараховану суму заробітної плати позивачу з травня 2019 по травень 2020. Також в ньому міститься інформація про суми нарахувань грошових коштів виходячи з суми оплати праці за період простою з розрахунку 100% тарифної ставки. Крім того, з наведеного контррозрахунку вбачається, що заробітна плата позивачу філією «вгмк» АТ «огхк» за період з травня 2019 по травень 2020 нарахована вірно на підставі чинного законодавства, умов Колективного договору, а також наказу №79 від 22.12.2016, який є чинним до теперішнього часу, і виплачена позивачу в повному обсязі з урахуванням проведених утримань.
Враховуючи, що доводи, викладені в позовній заяві позивача є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище фактами, АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» просить суд відмовити в задоволенні позову особа_1 в повному обсязі (а.с. 26, 27).
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено та визнано сторонами, що позивач особа_1 перебуває у трудових відносинах з філією «вгмк» АТ «огхк» та працює на посаді провідного інженера режимно-контрольного відділу. 29.02.2016 року він був звільнений відповідачем з посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та рішенням Вільногірського міського суду від 05.04.2016 року поновлений на роботі з 01.03.2016 року. Також, 09.09.2016 року позивач був вдруге звільнений відповідачем згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та рішенням Вільногірського міського суду від 01.12.2016 року поновлений на роботі з 10.09.2016 року. При цьому позивачу особа_1 наказом № 99 від 19.04.2019 року з 20.04.2016 року та наказом № 79 від 22.12.2016 року з 23.12.2016 року встановлено простій та на підставі п. 3.18. Колективного договору філії на 2015-2016 року визначено оплату часу простою позивача не з його вини, з оплатою на час простою 2/3 установленого йому окладу на виробництві. Вказані обставини на підставі ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Також визнано факт встановлення позивачу особа_1 простою з 23.12.2016 року. Оплата часу під час простою встановлена на підставі листків простою в розмірі двох третин установленого окладу (а.с. 35 ).
Згідно абз. 1 п. 3.17 Колективного договору на 2015-2016 роки між Адміністрацією та трудовим колективом філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (а.с. 16, 17).
Згідно п. 3.18 Колективного договору на 2015-2016 роки, у випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я, в цьому підрозділі чи до іншого, оплачувати час простою в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу) (а.с. 16, 17).
Відповідно до рішення Вільногірського міського суду [Д] області від 04.07.2019 року за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», про стягнення заробітної плати - задоволено частково, та стягнуто з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь особа_1 недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з квітня 2016 року по серпень 2016 року, та за період з січня 2017 по квітень 2019 року в розмірі 55638, 35 грн., без утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів. (а.с.4-8). 10.10.2020 Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Вільногірського міського суду [Д] області від 04.07.2019 року залишено без змін (а.с. 9-13).
Згідно довідок про доходи № 1520 від 11.07.2020 року, № 1519 від 11.07.2020 року, розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати позивачу особа_1 за період з січня 2020 по травень 2020 року становить 29202, 07 грн. (а.с. 14) та за період з січня 2019 по грудень 2019 року - 134543, 98 грн. (а.с. 14, 15).
На підтвердження неодноразового звернення адміністрації підприємства до позивача особа_1 , з пропозиціями перейти з одного підрозділів філії за запропонованими професіями, відповідачем надані листи адресовані та вручені позивачу.
Згідно детального контррозрахунку заробітної плати особа_1 № 1823 від 17.07.2020 року за періоди з травня 2019 р. по травень 2020 р. складає 26681, 54 грн. (а.с. 28).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністратвиній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій обставини були встановлені.
Статтею 34 КЗпП України, передбачено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил ст.113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, що оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 року за № 3356-X-II, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Як встановлено судом, на філії «вгмк» АТ «огхк» діє Колективний договір на 2015-2016 роки, який є внутрішнім нормативним документом відповідача і його положення є обов`язковими для даного підприємства та працівників філії, та повинні враховуватись судом при вирішені Трудового спору. Відповідно до його положень, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Вказане положення Колективного договору суттєво покращує становище працівника щодо оплати часу простою і не містить вимоги про обов`язковість попередження працівником власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб про початок простою, тому наявність або відсутність факту простою конкретного працівника не з його вини в даному випадку також не залежить від такого повідомлення.
Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою необхідно оплачувати працівникам відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
При цьому якщо у колективному договорі передбачено більший розмір оплати у разі простою, то така оплата здійснюється у розмірі, передбаченому колективним договором, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Згідно п. 3.18 Колективного договору, у випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я в цьому підрозділі чи до іншого, оплачувати час простою в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Разом з тим, надані сторонами матеріали не містять письмової відмови позивача від запропонованих йому посад, а надані відповідачем звернення адміністрації підприємства до позивача з пропозиціями перейти з одного підрозділів філії за запропонованими професіями, які отримано позивачем, але на які ним не надано письмової відповіді, на думку суду, не можна вважати письмовою відмовою позивача від запропонованих йому посад, тому визначення оплати часу простою позивачу за відсутності його письмової відмови згідно п. 3.18 Колективного договору у розмірі 2/3 його окладу суперечить вказаному положенню Колективного договору, хоча і не суперечить прямо положенням КЗпП України.
За таких обставинах, суд дійшов висновку, що оплата праці позивача за період з травня 2019 року по травень 2020 року проводилася усупереч вимогам колективного договору і відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу 1/3 частину заробітної плати за вказаний період, а позиція відповідача не має належного обґрунтування оскільки побудована на його припущеннях та документах, що не відповідають діючим законодавчим актам.
В ч.5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Вирішуючи питання про розмір недоплаченої заробітної плати позивачу, суд бере до уваги контррозрахунок суми заборгованості по заробітній платі, який надано відповідачем, оскільки даний розрахунок належним чином обґрунтовано і підстави сумніватися у його правильності у суду відсутні, в свою чергу наданий позивачем розрахунок не містить будь-якого математичного обґрунтування, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з травня 2019 року по травень 2020 року, в розмірі 26681, 54 грн., без утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів, задовольнивши позовні вимоги частково.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору та позов задоволено, з відповідача слід стягнути на користь держави 840, 80 грн. судового збору.
Відповідно до п.п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі вказаного, рішення суду в частині стягнення недоплаченої 1/3 частини заробітної плати за один місяць, підлягає негайному виконанню.
На підставі ст.ст. 34, 113 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 247, 263- 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов особа_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, Солом`янський район, вул.Сурікова, 3, код єдрпоу 36716128) на користь особа_1 , інформація_1 , який проживає за адресою: адреса_1 , рнокпп номер_1 , недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з травня 2019 року по травень 2020 року, в розмірі 26681 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 54 копійок, без утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь держави 840, 80 грн. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення недоплаченої 1/3 частини заробітної плати в межах платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд [Д] області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вільногірського міського суду
[Д.] області І.А.Ілюшик
п / я 2/174/198/2020
решение
именем украины
15 сентября 2020 г.. Вольногорск
Вольногорский городской суд Днепропетровской области в составе:
судьи - [И.] И.А.,
при секретаре - [В.] Т.Н.,
рассмотрев в открытом сушего заседании, в порядке упрощенного искового производства в зале суда в г.. Вольногорск Днепропетровской области, гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы, -
В С Т А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы.
В обоснование своих требований ссылается на то, что согласно бессрочного договора состАден между ним и ответчиком он с 1997 года работал у ответчика в должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела. 29.02.2016 года был уволен ответчиком с указанной должности и 04.04.2016 года он был восстановлен на работе по решению Вольногорского городского суда.
Согласно приказу по ОАО «Объединенная горно-химическая компания» филиал «Вольногорский горно-металлургический комбинат» от 19.04.2016 года № 99 «О простой особа_1», ему с 20.04.2016 года, установлен простой по местуего работы, не по его вине, с оплатой на время простоя в размере 2/3 установленного ему оклада.
09.09.2016 года он был вторично уволен ответчиком с должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела. То есть ежемесячно, начиная с 20.04.2016 года и по 09.09.2016 года, ему не выплачивалась 1/3 часть его оклада в связи с простоем.
Согласно приказу по ОАО «Объединенная горно-химическая компания» филиал «Вольногорский горно-металлургический комбинат» от 22.12.2016 года № 79 «О простой лицо_1 », ему с 23.12.2016 года, установлен простой по месту его работы, не по его вине, с оплатой на время простоя в размере 2/3 установленного ему оклада.
То есть ежемесячно, начиная с апреля 2016 и по настоящее время ему не выплачивается 1/3 часть его оклада.
Согласно п.3.17 и п.3.18 коллективного договора на 2015-2016 годы (действующий с 2015 года и по настоящее время), заключенного между администрацией и трудовым коллективом филиала «угмк» ПАО «огхк» предусмотрено, что время простоя не по вине работника оплачуеться из расчета 100 процентов его тарифной ставки, установленного работнику разряда (оклада), если работник письменно не отказывался от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья. То есть ответчик принял на себя обязанность платить своим работникам заработную плату за время простоя в размере 100 процентов от их разрядов, окладов, если они письменно не отказываются от перевода на время простоя на другую работу, не протипоказану им по состоянию здоровья. Таким образом, для того чтобы ответчику не применять норму коллективного договора в части оплаты простоя работника в размере 100% его оклада, необходимо два условия, во-первых, чтобы работник, письменно отказался от перехода на другую работу, во-вторых, чтобы такая работа не была противопоказана ему по состоянию здоровья. В свою очередь, он ни разу письменно не отказывался от перехода на другую работу на время простоя. Таким образом, ответчиком были нарушены условия действуях коллективных договоров в филиале «угмк», относительно размера выплат заработной платы за время простоя не по вине работника и соответственно ответчик систематически не доплачивал ему 1/3 долю его заработной платы каждого месяца с июня 2016 по май 2020 года.
Он считает, что ответчиком безосновательно оплачивается его время простоя на производстве из расчета 66 процентов от его оклада, вместо 100 процентов от его оклада. Согласно решению Вольногорского городского суда Днепропетровской областиза период с апреля 2016 по август 2016 года, и за период с января 2017 по апрель 2019 года, взыскано в его пользу недоплаченную заработную плату. Однако ответчик продолжает с мая 2019 и до сих пор не выплачивать ему заработную плату в размере 100%. Учитывая вышеизложенное, просит взыскать с ответчика недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с мая 2019 по май 2020 году в общем размере 28533, 78 грн. без удержания из указанной суммы налоков и других обязательных платежей.
Определением суда от 07.07.2020 года было открыто производство по делу, назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного искового производства без вызова сторон и предоставлено ответчику для подачи ходатайства о рассмотрении дела с сообщением (вызовом) сторон. Кроме того ответчику был предоставлен срок для подачи возражений (отзыва) на исковое заявление (л.д. 22).
Согласно ч. 4 ст. 19 ГПК Украины, упрощенное исковое производство предназначено для рассмотрения малозначительныхх дел, возникающих из трудовых отношений.
Представитель ответчика [П.] А.А., подала отзыв на иск, при этом признала следующие факты: пребывание особа_1 в трудовых отношениях с филиалом «угмк» АО «огхк»; освобождение истца 29.02.2016 года с должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела согласно п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины (сокращение штата работников) и обновления в апреле 2016 особа_1 в вышеуказанной должности; установление истцу с 20.04.2016 года простоя по месту работы, не по его вине, с оплатой на время простоя в размере 2/3 установленного оклада; освобождение 09.09.2016 истца второй раз с занимаемой должности согласно п.1 ст. 40 КЗоТ Украины и обновления 02.12.2016 года особа_1 в должности; установление истцу с 23.12.2016 года простой и наличие обязательства администрации филиала предусмотренного п. 3.17. Коллективного договора филиала на 2015-2016 годы оплачивать время простоя не по вине работника из расчета 100 процентов тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). Кроме того также подтвердила, что в соответствии с п. 3.18. коллективного договора указанного, что в случае отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья, в этом разделе или другое, оплачивать время простоя в размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада).
Представителем ответчика признано ссылки истца на беспочвенность оплаты времени простоя истца на производствеиз расчета 2/3 установленного оклада, вместо 100 процентов от оклада, за период с 20.04.2016 по 09.09.2016 и с января 2017 по настоящее время, и сумма не доначисленной истцу заработной платы, исходя из того, что п.3.18 коллективного договора филиала на 2015-2016 годы предусмотрено, что в случае письменного отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья в этом разделе или другое, время простоя полоягае оплате в размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада). Эта позиция ответчика поддержана Вольногорским городским судом Днепропетровской области, что подтверждается решениями по делам №174 / 496/16-ц, №174 / 507/16-ц с аналогичными исковыми заявлениями работников в филиал «угмк» ПАО «огхк» об отмене приказов о простой. Согласно указанных решений судом установлено, что хотя истцы и не оказывали письменного отказа от перевода на другую работу и не согласилисьписьменно на перевод на другую работу, определение оплаты времени простоя работникам при отсутствии их письменного отказа согласно п. 3.18 коллективного договора противоречит указанному положению, хотя и не противоречит прямо положением КЗоТ Украины. При таких обстоятельствах филиалом «угмк» АО «огхк» вполне правомерно и обоснованно проводилась и продолжается проводиться оплата простоя истца в размере двух третей установленного оклада.
Кроме того, с целью предотвращения простоя истца филиалом «угмк» ПАО «огхк» быуло приняты меры к сохранению его занятости, поскольку ему предлагалась другая работа на филиала, с доплатой в тариф по основному месту работы, на которую он не согласился 20.12.2016 года. Ранее, свое согласие на перевод на другую должность он предоставил 06.09.2016 года и согласился быть переведенным на время простоя на должность инженера II категории запасных частей службы главного механика управления комбината, однако его было сообщено о невозможности удовлетворения его заявления, поскольку истец не обладалсовершенными знаниями и навыками работы в АСУП в программном комплексе 1С навыками работы в операционной системе Microsoft Windows, системой приложений MS Offise в полном объеме и свободным знанием английского языка, являются крайне необходимыми при выполнении заданий и обязанностей инженера второй категории запасных частей. Что касается недоплаченной суммы заработной платы за период простоя с мая 2019 по май 2020 по настоящее время в общем размере 35445, 70 грн., Представитек отметила, что в настоящее время истцу проводилось начисление и выплата заработной платы за периоды простоя, так и за фактически отработанное время, поощрения предусмотрены коллективным договором, помощь на оздоровление, время отпуска, что подтверждается предоставленными им расчетами и оплаты времени для поиска нового места работы, содержится в детальном контррозрахунку №1823 от 17.07.2020 о фактически начисленную сумму заработной платы истцу с мая 2019 по май 2020. Также в нем содержитсяинформация о суммах начислений денежных средств исходя из суммы оплаты труда за период простоя из расчета 100% тарифной ставки. Кроме того, из приведенного контррозрахунку следует, что заработная плата истцу филиалом «угмк» АО «огхк» за период с мая 2019 по май 2020 начисленная верно на основании действующего законодательства, условий коллективного договора, а также приказа №79 от 22.12.2016, который действует до настоящего времени, и выплачена истцу в полном объеме с учетом проведенных удержаний.Учитывая, что доводы, изложенные в исковом заявлении истца являются необоснованными и опровергаются приведенными выше фактами, АО «Объединенная горно-химическая компания» просит суд отказать в удовлетворении иска особа_1 в полном объеме (л.д. 26, 27).
Несмотря на то, что дело рассматривалось по правилам упрощенного искового производства без уведомления сторон, в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
изучивматериалы дела, суд считает, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Так, судом установлено и признано сторонами, истец особа_1 находится в трудовых отношениях с филиалом «угмк» АО «огхк» и работает в должности ведущего инженера режимно-контрольного отдела. 29.02.2016 года он был уволен ответчиком от должности согласно п.1 ст. 40 КЗоТ Украины и решением Вольногорского городского суда от 05.04.2016 года восстановлен на работе с 01.03.2016 года. Также, 09.09.2016 истец вдруг уволен ответчиком согласно п.1 ст. 40 КЗоТ Украины и решением Вольногорского городского суда от 01.12.2016 года восстановлен на работе с 10.09.2016 года. При этом истцу особа_1 приказом № 99 от 19.04.2019 года с 20.04.2016 года и приказом № 79 от 22.12.2016 года с 23.12.2016 года установлено простой и на основании п. 3.18. Коллективного договора филиала на 2015-2016 года определен оплату времени простоя истца не по его вине, с оплатой на время простоя 2/3 установлен ему оклада на производстве. Указанные обстоятельства на основании ч.1 ст. 82 ГПК Украины доказыванию не подлежат. Также признан факт установления истцу особа_1 простоя по 23.12.2016 года. Оплата времени во время простоя установлена на основании листков простой в размере двух третей установленного оклада (а 35).
Согласно абз. 1 п. 3.17 Коллективного договора на 2015-2016 годы между Администрацией и трудовым коллективом филиала «Вольногорский горно-металлургический комбинат» государственного предприятия «ОбОбъединенная горно-химическая компания », который действовал на момент возникновения спорных правоотношений, время простоя не по вине работника оплачивается из расчета 100 процентов тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) (а 16 17).
Согласно п. 3.18 Коллективного договора на 2015-2016 годы, в случае письменного отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья, в этом разделе или другое, оплачивать время прОСТО в размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада) (а 16 17).
Согласно решению Вольногорского городского суда Днепропетровской области от 04.07.2019 года по иску лицо_1 к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы - удовлетворен частично, и взыскано с АО «Объединенная горно-химическая компания» в пользу особа_1 недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с апреля 2016 по август 2016И за период с января 2017 по апрель 2019 в размере 55638, 35 грн., Без удержанием из указанной суммы налогов и других обязательных платежей. (А.с.4-8). 10.10.2020 Постановлением Днепровского апелляционного суда решение Вольногорского городского суда Днепропетровской области от 04.07.2019 года оставлено без изменений (а 9-13).
Согласно справок о доходах № 1520 от 11.07.2020 года, № 1519 от 11.07.2020 года, размер начисленной и выплаченной заработной платы истцу особа_1 за период с января 2020по май 2020 составляет 29202, 07 грн. (А 14) и за период с января 2019 по декабрь 2019 - 134543, 98 грн. (А 14, 15).
В подтверждение неоднократного обращения администрации предприятия к истцу особа_1 с предложениями перейти с одной подразделений филиала по предложенным профессиям, ответчиком предоставлены письма адресованы и вручены истцу.
Согласно детального контррозрахунку заработной платы особа_1 № 1823 от 17.07.2020 года за периоды с мая 2019 по май 2020 складае 26681, 54 грн. (А 28).
Согласно ч. 1 ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Согласно ч.ч.1, 3 ст.12 ГПК Украины, судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме выпадков, установленных настоящим Кодексом.
Частью 1 статьи 13 ГПК Украины предусмотрено, что суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, встановлении настоящим Кодексом.
Согласно п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 18.12.2009 №14 «О судебном решении по гражданскому делу», учитывая принцип непосредственности судебного разбирательства, решение может быть обосновано только доказательствами, полученными в установленном законом порядке и исследованными в судебном заседании.
Согласно ч.ч. 4, 5 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываютсяя при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом. Обстоятельства, установленные в отношении определенного лица решением суда в хозяйственной, гражданской или администратвиний деле, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, однако могут быть в общем порядке опровергнуты лицом, не принимавшего участия в деле, в какой обстоятельства были установлены.
Статьей 34 КЗоТ Украины предусмотрено, что простой- это приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами. В случае простоя работники могут быть переведены с их согласия с учетом специальности и квалификации на другую работу на том же предприятии, в учреждении, организации на все время простоя или на другое предприятие, в учреждение, организацию, но в той же местности на срок до одного месяца.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.113 КЗоТ Украины время прОСТО не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен предупредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. За время простоя, когда возникла производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника или для людей, которые его окружают, и окружающей природной среды не поего вине, за ним сохраняется средний заработок.
Пунктом 17 постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что в делах по искам об оплате простоя необходимо исходить как из правил ст.113 КЗоТ Украины, так и с соответствующих норм других актов законодательства, имея в виду, в частности, что оплата времени простоя не по вине работника в размере не ниже двух третей тарифной ставки установленного ему расду ставится в зависимость от сообщения им о начале простоя собственника или уполномоченный им орган (бригадира, мастера, других должностных лиц) в том случае, когда речь не идет о простой определенного структурного подразделения или всего предприятия.
Согласно ст. 5 ЗУ «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.1993 года № 3356-X-II, условия коллективных договоров и соглашений, заключенных в соответствии с действующим законодательством, являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и сторон, их заключили. В МОвы коллективных договоров или соглашений, ухудшающие по сравнению с действующим законодательством положение работников, являются недействительными, и запрещается включать их в договоры и соглашения. Запрещается включать в трудовые договоры условия, ухудшающие положение работников по сравнению с действующим законодательством, коллективными договорами и соглашениями.
Как установлено судом, филиала «угмк» АО «огхк» действует Коллективный договор на 2015-2016 годы, который является внутренним нормативным документом ответчика и его положения являются обязанностьюными для данного предприятия и работников филиала, и должны учитываться судом при решении Трудового спора. Согласно его положениям, время простоя не по вине работника оплачивается из расчета 100 процентов тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).
Указанное положение Коллективного договора существенно улучшает положение работника по оплате времени простоя и не содержит требования об обязательности предупреждения работником собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц о начале простоя, поэтому наличие или отсутствие факта простоя конкретного работника не по его вине в данном случае также не зависит от такого сообщения.
Если простой возник не по вине работника, то время простоя необходимо оплачивать работникам в соответствии с ч. 1 ст. 113 КЗоТ Украины из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).
При этом если в коллективном договоре предусмотрен больший размер оплаты в случае простою, то такая оплата производится в размере, предусмотренном коллективным договором, поскольку при расхождении между общим и специальным нормативно-правовым актом предпочтение отдается специальному, если он не отменен изданным позднее общим актом.
Согласно п. 3.18 Коллективного договора, в случае письменного отказа работника от его перевода на время простоя по основной или другой профессии (должности), не противопоказано ему по состоянию здоровья в этом разделе или другое, оплачивать время простояв размере двух третей тарифной ставки установленного ему разряда (оклада).
Вместе с тем, предоставленные сторонами материалы не содержат письменного отказа истца от предложенных ему должностей, а предоставленные ответчиком обращения администрации предприятия к истцу с предложениями перейти с одной подразделений филиала по предложенным профессиям, полученные истцом, но на которые им не представлено письменного ответа, мнению суда, нельзя считать письменным отказом истца от предложенных ему должностей, том определения оплаты времени простоя истцу при отсутствии его письменного отказа согласно п. 3.18 Коллективного договора в размере 2/3 его оклада противоречит указанному положению Коллективного договора, хотя и не противоречит прямо положением КЗоТ Украины.
При таких обстоятельствах, суд пришел к выводу, что оплата труда истца за период с мая 2019 по май 2020 проводилась вопреки требованиям коллективного договора и ответчиком неправомерно не начислены и не выплачены истцу 1/3 часть пора платы за указанный период, а позиция ответчика не имеет надлежащего обоснования поскольку построена на его предположениях и документах, не соответствуют действующим законодательным актам.
В ч.5 пункта 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», указано, что удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. оскилькы взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Решая вопрос о размере недоплаченной заработной платы истцу, суд принимает во внимание контррозрахунок суммы задолженности по заработной плате, который предоставлен ответчиком, поскольку данный расчет должным образом обоснованы и основания сумниватыся в его правильности у суда отсутствуют, в свою очередь предоставленный истцом расчет не содержит каких-либо математического обоснования, а потому с ответчика в пользу истца следует взыскать недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с мая 2019 по май 2020 года, в размере 26681, 54 грн., без удержанием из указанной суммы налогов и других обязательных платежей, удовлетворив исковые требования частично.
В соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины, учитывая, что искишь при подаче иска освобожден от уплаты судебного сбора и иск удовлетворен, с ответчика следует взыскать в пользу государства 840, 80 грн. судебного сбора.
Согласно п.п.2 ч.1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании указанного, решение суда в части взыскания недоплаченной 1/3 части заработной платы за один месяц, подлежит немедленному исполнению.
на ДлитТави ст 34, 113 КЗоТ Украины, ст. 5 ЗУ «О коллективных договорах и соглашениях» и руководствуясь ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 247, 263- 265, 268, 273, 354, 430 ГПК Украины, суд -
В Е Л:
Иск особа_1 к акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» о взыскании заработной платы - удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» (03035, г.. Киев, Соломенский район, ул.Суриковаа, 3, код егрпоу 36716128) в пользу особа_1, информация_1, проживающий по адресу: адрес_1, рнокпп номер_1 недоплаченную ему заработную плату за время простоя в период с мая 2019 по май 2020 года, в размере 26681 (двадцать шесть тысяч шестьсот восемьдесят один) гривна 54 копеек, без удержанием из указанной суммы налогов и других обязательных платежей.
В конце заявленных требований - отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Объединенная горно-химическая компания» в пользу государства840, 80 грн. судебного сбора.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания недоплаченной 1/3 части заработной платы в пределах платежа за один месяц.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Днепровского апелляционный суд через Вольногорский городской суд Днепропетровской области. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без сообщенийомлення (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, Если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Судья Вольногорского городского суда
Днепропетровской области И.А.[И]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 174/420/20
п/с 2/174/198/2020
рішення
іменем україни
15 вересня 2020 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд [Д] області в складі :
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Волинець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Вільногірськ, [Д] області, цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», про стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», про стягнення заробітної плати.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно безстрокового договору укладеного між ним та відповідачем він з 1997 року працював у відповідача на посаді провідного інженера режимно-контрольного відділу. 29.02.2016 року був звільнений відповідачем з вказаної посади та 04.04.2016 року він був поновлений на роботі за рішенням Вільногірського міського суду.
Згідно наказу по ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» від 19.04.2016 року № 99 «Про простій особа_1 », йому з 20.04.2016 року, встановлений простій за місцем його роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 установленого йому окладу.
09.09.2016 року він був вдруге звільнений відповідачем з посади провідного інженера режимно-контрольного відділу. Тобто щомісячно, починаючи з 20.04.2016 року і по 09.09.2016 року, йому не виплачувалася 1/3 частка його окладу у зв`язку з простоєм.
Згідно наказу по ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» від 22.12.2016 року № 79 «Про простій особа_1 », йому з 23.12.2016 року, встановлений простій за місцем його роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 установленого йому окладу.
Тобто щомісячно, починаючи з квітня 2016 року і по цей час йому не виплачується 1/3 частка його окладу.
Відповідно до п.3.17 та п.3.18 колективного договору на 2015-2016 роки (який діє з 2015 року і до цього часу), укладеного між адміністрацією та трудовим колективом філії «вгмк» ПАТ «огхк» передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків його тарифної ставки, встановленого працівнику розряду (окладу), якщо працівник письмово не відмовлявся від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я. Тобто відповідач прийняв на себе обов`язок сплачувати своїм працівникам заробітну плату за час простою в розмірі 100 відсотків від їх розрядів, окладів, якщо вони письмово не відмовляються від переводу на час простою на іншу роботу, не протипоказану їм за станом здоров`я. Таким чином, для того щоб відповідачу не застосовувати норму колективного договору в частині оплати простою працівника в розмірі 100% його окладу, необхідно дві умови, по перше, щоб працівник, письмово відмовився від переходу на іншу роботу, по-друге, щоб така робота не була протипоказана йому за станом здоров`я. В свою чергу, він жодного разу письмово не відмовлявся від переходу на іншу роботу на час простою. Таким чином, відповідачем були порушені умови діючих колективних договорів у філії «вгмк», стосовно розміру виплат заробітної плати за час простою не з вини працівника і відповідно відповідач систематично не доплачував йому 1/3 частку його заробітної плати кожного місяця з червня 2016 року по травень 2020 року.
Він вважає, що відповідачем безпідставно оплачується його час простою на виробництві з розрахунку 66 відсотків від його окладу, замість 100 відсотків від його окладу. Згідно рішення Вільногірського міського суду [Д] області за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року, та за період з січня 2017 року по квітень 2019 року, стягнуто на його користь недоплачену заробітну плату. Однак відповідач продовжує з травня 2019 року і до цього часу не виплачувати йому заробітну плату в розмірі 100%. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з травня 2019 року по травень 2020 року в загальному розмірі 28533, 78 грн. без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.
Ухвалою суду від 07.07.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням(викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву (а.с. 22).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин.
Представник відповідача [П.] Г.О., подала відзив на позов, при цьому визнала наступні факти: перебування особа_1 у трудових відносинах з філією «вгмк» АТ «огхк»; звільнення позивача 29.02.2016 року з посади провідного інженера режимно-контрольного відділу згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) та поновлення в квітні 2016 року особа_1 на вищевказаній посаді; встановлення позивачу з 20.04.2016 року простою за місцем роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 встановленого окладу; звільнення 09.09.2016 позивача вдруге з займаної посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлення 02.12.2016 року особа_1 на посаді; встановлення позивачу з 23.12.2016 року простою та наявність зобов`язання адміністрації філії передбаченого п. 3.17. Колективного договору філії на 2015-2016 роки оплачувати час простою не з вини працівника з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленої працівникові розряду (окладу). Крім того також підтвердила, що відповідно до п. 3.18. колективного договору вказаного, що у випадку відмови працівника від його переведення на час простою з основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я, в цьому підрозділі чи до іншого, оплачувати час простою в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Представником відповідача не визнано посилання позивача на безпідставність оплати часу простою позивача на виробництві з розрахунку 2/3 установленого окладу, замість 100 відсотків від окладу, за період з 20.04.2016 по 09.09.2016 та з січня 2017 року по теперішній час, та сума не донарахованої позивачу заробітної плати, виходячи з того, що п.3.18 колективного договору філії на 2015-2016 роки передбачено що, у випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я в цьому підрозділі чи до іншого, час простою підлягає оплаті в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Ця позиція відповідача підтримана Вільногірським міським судом [Д] області, що підтверджується рішеннями у справах №174/496/16-ц, №174/507/16-ц за аналогічними позовними заявами працівників до філії «вгмк» ПАТ «огхк» про скасування наказів про простій. Відповідно до вказаних рішень судом встановлено, що хоча позивачі і не надавали письмової відмови від переведення на іншу роботу та не погодились письмово на переведення на іншу роботу, визначення оплати часу простою працівникам за відсутності їх письмової відмови згідно п. 3.18 колективного договору протирічить вказаному положенню, хоча і не протирічить прямо положенням КЗпП України. За таких обставин філією «вгмк» АТ «огхк» цілком правомірно і обґрунтовано проводилась та продовжується проводитись оплата простою позивача в розмірі двох третин установленого окладу.
Крім того, з метою запобіганню простою позивача філією «вгмк» ПАТ «огхк» було вжито заходів до збереження його зайнятості, оскільки йому пропонувалася інша робота на філії, з доплатою до тарифу за основним місцем роботи, на яку він не погодився 20.12.2016 року. Раніше, свою згоду на переведення на іншу посаду він надав 06.09.2016 року та погодився бути переведеним на час простою на посаду інженера II категорії запасних частин служби головного механіка управління комбінату, однак його було повідомлено про неможливість задоволення його заяви, оскільки позивач не володів досконалими знаннями та навичками роботи в АСУП у програмному комплексі 1С, навичками роботи в операційній системі Microsoft Windows, системою додатків MS Offise в повному обсязі та вільним знанням англійської мови, що є вкрай необхідними при виконанні завдань та обов`язків інженера ІІ категорії запасних частин. Що стосується недоплаченої суми заробітної плати за період простою з травня 2019 по травень 2020 по теперішній час в загальному розмірі 35445, 70 грн., представник зазначила, що в цей час позивачу проводилось нарахування та виплата заробітної плати як за періоди простою, так і за фактично відпрацьований час, заохочення передбачені колективним договором, допомога на оздоровлення, час відпустки, що підтверджується наданими нею розрахунками та оплати часу для пошуку нового місця роботи, що міститься в детальному контррозрахунку №1823 від 17.07.2020 про фактично нараховану суму заробітної плати позивачу з травня 2019 по травень 2020. Також в ньому міститься інформація про суми нарахувань грошових коштів виходячи з суми оплати праці за період простою з розрахунку 100% тарифної ставки. Крім того, з наведеного контррозрахунку вбачається, що заробітна плата позивачу філією «вгмк» АТ «огхк» за період з травня 2019 по травень 2020 нарахована вірно на підставі чинного законодавства, умов Колективного договору, а також наказу №79 від 22.12.2016, який є чинним до теперішнього часу, і виплачена позивачу в повному обсязі з урахуванням проведених утримань.
Враховуючи, що доводи, викладені в позовній заяві позивача є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище фактами, АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» просить суд відмовити в задоволенні позову особа_1 в повному обсязі (а.с. 26, 27).
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено та визнано сторонами, що позивач особа_1 перебуває у трудових відносинах з філією «вгмк» АТ «огхк» та працює на посаді провідного інженера режимно-контрольного відділу. 29.02.2016 року він був звільнений відповідачем з посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та рішенням Вільногірського міського суду від 05.04.2016 року поновлений на роботі з 01.03.2016 року. Також, 09.09.2016 року позивач був вдруге звільнений відповідачем згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та рішенням Вільногірського міського суду від 01.12.2016 року поновлений на роботі з 10.09.2016 року. При цьому позивачу особа_1 наказом № 99 від 19.04.2019 року з 20.04.2016 року та наказом № 79 від 22.12.2016 року з 23.12.2016 року встановлено простій та на підставі п. 3.18. Колективного договору філії на 2015-2016 року визначено оплату часу простою позивача не з його вини, з оплатою на час простою 2/3 установленого йому окладу на виробництві. Вказані обставини на підставі ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Також визнано факт встановлення позивачу особа_1 простою з 23.12.2016 року. Оплата часу під час простою встановлена на підставі листків простою в розмірі двох третин установленого окладу (а.с. 35 ).
Згідно абз. 1 п. 3.17 Колективного договору на 2015-2016 роки між Адміністрацією та трудовим колективом філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (а.с. 16, 17).
Згідно п. 3.18 Колективного договору на 2015-2016 роки, у випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я, в цьому підрозділі чи до іншого, оплачувати час простою в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу) (а.с. 16, 17).
Відповідно до рішення Вільногірського міського суду [Д] області від 04.07.2019 року за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», про стягнення заробітної плати - задоволено частково, та стягнуто з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь особа_1 недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з квітня 2016 року по серпень 2016 року, та за період з січня 2017 по квітень 2019 року в розмірі 55638, 35 грн., без утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів. (а.с.4-8). 10.10.2020 Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Вільногірського міського суду [Д] області від 04.07.2019 року залишено без змін (а.с. 9-13).
Згідно довідок про доходи № 1520 від 11.07.2020 року, № 1519 від 11.07.2020 року, розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати позивачу особа_1 за період з січня 2020 по травень 2020 року становить 29202, 07 грн. (а.с. 14) та за період з січня 2019 по грудень 2019 року - 134543, 98 грн. (а.с. 14, 15).
На підтвердження неодноразового звернення адміністрації підприємства до позивача особа_1 , з пропозиціями перейти з одного підрозділів філії за запропонованими професіями, відповідачем надані листи адресовані та вручені позивачу.
Згідно детального контррозрахунку заробітної плати особа_1 № 1823 від 17.07.2020 року за періоди з травня 2019 р. по травень 2020 р. складає 26681, 54 грн. (а.с. 28).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністратвиній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій обставини були встановлені.
Статтею 34 КЗпП України, передбачено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил ст.113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, що оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 року за № 3356-X-II, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Як встановлено судом, на філії «вгмк» АТ «огхк» діє Колективний договір на 2015-2016 роки, який є внутрішнім нормативним документом відповідача і його положення є обов`язковими для даного підприємства та працівників філії, та повинні враховуватись судом при вирішені Трудового спору. Відповідно до його положень, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Вказане положення Колективного договору суттєво покращує становище працівника щодо оплати часу простою і не містить вимоги про обов`язковість попередження працівником власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб про початок простою, тому наявність або відсутність факту простою конкретного працівника не з його вини в даному випадку також не залежить від такого повідомлення.
Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою необхідно оплачувати працівникам відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
При цьому якщо у колективному договорі передбачено більший розмір оплати у разі простою, то така оплата здійснюється у розмірі, передбаченому колективним договором, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Згідно п. 3.18 Колективного договору, у випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я в цьому підрозділі чи до іншого, оплачувати час простою в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Разом з тим, надані сторонами матеріали не містять письмової відмови позивача від запропонованих йому посад, а надані відповідачем звернення адміністрації підприємства до позивача з пропозиціями перейти з одного підрозділів філії за запропонованими професіями, які отримано позивачем, але на які ним не надано письмової відповіді, на думку суду, не можна вважати письмовою відмовою позивача від запропонованих йому посад, тому визначення оплати часу простою позивачу за відсутності його письмової відмови згідно п. 3.18 Колективного договору у розмірі 2/3 його окладу суперечить вказаному положенню Колективного договору, хоча і не суперечить прямо положенням КЗпП України.
За таких обставинах, суд дійшов висновку, що оплата праці позивача за період з травня 2019 року по травень 2020 року проводилася усупереч вимогам колективного договору і відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу 1/3 частину заробітної плати за вказаний період, а позиція відповідача не має належного обґрунтування оскільки побудована на його припущеннях та документах, що не відповідають діючим законодавчим актам.
В ч.5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Вирішуючи питання про розмір недоплаченої заробітної плати позивачу, суд бере до уваги контррозрахунок суми заборгованості по заробітній платі, який надано відповідачем, оскільки даний розрахунок належним чином обґрунтовано і підстави сумніватися у його правильності у суду відсутні, в свою чергу наданий позивачем розрахунок не містить будь-якого математичного обґрунтування, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з травня 2019 року по травень 2020 року, в розмірі 26681, 54 грн., без утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів, задовольнивши позовні вимоги частково.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору та позов задоволено, з відповідача слід стягнути на користь держави 840, 80 грн. судового збору.
Відповідно до п.п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі вказаного, рішення суду в частині стягнення недоплаченої 1/3 частини заробітної плати за один місяць, підлягає негайному виконанню.
На підставі ст.ст. 34, 113 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 247, 263- 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов особа_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, Солом`янський район, вул.Сурікова, 3, код єдрпоу 36716128) на користь особа_1 , інформація_1 , який проживає за адресою: адреса_1 , рнокпп номер_1 , недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з травня 2019 року по травень 2020 року, в розмірі 26681 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 54 копійок, без утриманням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь держави 840, 80 грн. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення недоплаченої 1/3 частини заробітної плати в межах платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд [Д] області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вільногірського міського суду
[Д.] області І.А.Ілюшик
Полезный отзыв?
(1)
Отзывы о работе ведущем инженере в Киеве (1 отзыв) →
Работа в Киеве (5556 отзывов) →
АТ "ОГХК"
Киев | 18.05.2020
Дело № 174/265/20 п / я 2/174/146/2020 решение именем украины 18 мая 2020 г.. Вольногорск Вольногорский городской суд Днепропетровской области в составе: судьи - [И.] И.А., при секретаре - [В.] Т.Н., рассмотрев в открытом судебном заседании, в зале суда в г.. Вольногорск, Днепропетровскеькои области, гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Объединенная горно-химическая ком...
