АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Производство № 2/229/782/2019
ЕУН 229/3310/19
решение
именем украины

22 ноября 2019 г.. Дружковка
Дружковский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи истопник А.Н.
с участием секретаря судебного заседания [В.] А.Д.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда Дружковка гражданское дело по иску лицо_1 к акционерному "Украинская железная дорога" о взыскании задолженностиости по заработной плате, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, вознаграждения по итогам работы за 2016,

В:

истица особа_1 обратилась в суд с иском к ответчику, в котором просит взыскать с ответчика в ее пользу: сумму задолженности по заработной плате в размере 9487, 59 грн., сумма денежной компенсации за 16 дней невикорыСостояние ежегодного отпуска в размере 4150, 40 грн., потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 2682, 01 грн., и сумму вознаграждения по итогам работы за 2016 в размере 52, 5% от оклада за декабрь в размере 2265, 38 грн. Обосновывает свои требования тем, что 08.07.2016 года она работала в Ясиноватской дистанции сигнализации и связи ГП «Донецкая железная дорога» .Видповидач с марта 2017 прекратил выплату ему заработной платы. Приказом начальника структурныеого подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» от 17.03.2017 года №236 / ДНД было положено начало простоя по 20.03.2017 года для всех работников производственных подразделений дирекции. Истица была уволена с работы 19.05.2017 года на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон. На день увольнения ответчик перед истицей задолженность по выплате заработной платы за период с 1 марта 2017 по 19 мая 2017года в сумме 9487, 59 грн.Об увольнении с истицей не было осуществлено расчет по заработной плате.
6 августа 2019 ответчик предоставил суду отзыв на исковое заявление (а.с.57-63).
В судебном заседании истица особа_1 не появилась. О времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, своевременно, однако предоставила заявление о рассмотрении дела в ее отсутствие.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился. О времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, своевременно, о причины неявки суду не сообщил. В отзыве на исковое заявление (л.д. 63) просил рассматривать дело без его участия.
Суд принял решение о рассмотрении дела в отсутствие сторон.
Исследовав доказательства по делу, суд считает, что иск подлежит удовлетворению.
Судом установлено, что согласно трудовой книжки особа_1 с 8 июля 2016 по 19 мая 2017 находилась в трудовых отношениях с ответчиком, занимала должность электромеханика участка II группы электромеханика в производственном подразделениеи «Ясиноватская дистанция сигнализации и связи» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога». 19 мая 2017 особа_1 освобожден от занимаемой должности в связи с соглашением сторон согласно п.1 ст. 36 КЗоТ Украины (а 14-17).
Согласно заключению Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/2 / 21-10.2 предотвращения выполнения ПАО «Украинская железная дорога» региональным филиалом «Донецкая железноя »ПАО« Украинская железная дорога »обязанностей, предусмотренных законодательством Украины, в частности, ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины вызвано воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно: актами терроризма на территориях города Донецка Донецкой области ; длительными перерывами в работе транспорта, регламентированными условиями соответствующих решений и актами государственных органов власти, на текущую дату продолжают действовать и дату окончания их действия установить невозможно. Эти форс-мажорные обставины являются чрезвычайными, непредсказуемыми и имеют неизбежный характер, их действия нельзя избежать при обычных обстоятельствах при всей осмотрительности обязательственного стороны по трудовому договору, которой является ОАО «Украинская железная дорога» региональный филиал «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога», они об объективно влияют на ее обязанности, предусмотренные законодательством Украины, в частности ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины и делают невозможным их выполнение. Такие форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) является пидставамы для освобождения от ответственности обязательственного стороны, которой является ОАО «Украинская железная дорога региональный филиал« Донецкая железная дорога ПАО «Украинская железная дорога» за невыполнение обязанностей, предусмотренных законодательством Украины, в частности ст 115, 116 КЗоТ Украины, учитывая субсидиарное применение ст.4 КЗоТ Украины и ст.ст.9, 263, 617 ГК Украины.
Согласно указанного заключения Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 потеря контроля и доступа ПАО «Украинскаяжелезная дорога »в производственных мощностей и иного имущества по адресу: адрес_1, в том числе, к оригиналам приказов, личных дел работников, должностных инструкций, табелей учета рабочего времени, экземпляров отчетов, которые подавались в контролирующие органы, компьютерной техники с установленным программным обеспечением трудовых отношений с работниками, начиная с 20 марта 2017 по структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок», когда фактически вышло из-под контроля управленияя вышеуказанными производственными мощностями, лишило возможности ПАО «Украинская железная дорога» выполнить обязательства перед освободившимися работниками согласно ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины, а именно каждом уволенному работнику структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога ПАО« Украинская железная дорога »выдать надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести расчет.
Постановлением Кабинета Министров Украины «Об образовании публичного акционерногв общества «Украинская железная дорога» от 25 июня 2014 № 200, принятой в соответствии с Законом Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования», решено образовать Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе, на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорога», согласно приложению № 1.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации ПАО «Украинская железная дорога».
«Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога», и является региональным филиалом данного общества.
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в ее трудовой книжке, приказом о прения Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком. Таким образом, суд считает, что ПАО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Статьей 43 Конституции Украины закреплено право на труд и заработную плату, каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган должны выплачивать заработную плату за выполненную работу но невправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда, в соответствии с актами законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам вплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при Освободитены, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишени своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он ма есть по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормамы КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», истец находилась с ответчиком в трудовых отношениях по 19 мая 2017 года, но при увольнении не получила все принадлежащие ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и кризисаминальних дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимаемой может быть любой надлежаще оформленный документ, указывающий на размер начисленной заработной платы и компенсации за нарушения сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
В подтверждение начисленной но не выплаченной заработной платы истцом предоставлены суду растов листья за период с марта по май 2017 года, в которых: за март 2017 всего начислено - 5852, 08 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за март - 4653, 47 грн., за апрель 2017 всего начислено - 3662, 50 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за апрель - 2912, 36 грн., за май 2017 всего начислено - 6462, 10 грн., указано сумму к выплате (с учетом проведетних удержаний налогов и взносов): за май - 5138, 55 грн. (А 20-22).
Однако в исковом заявлении особа_1 отмечает, что ею было получено заработную плату за первую половину марта 2017 года в размере 1859, 26 грн. (Без учета проведенных удержаний налогов и взносов сумма заработной платы составляет 2338, 69 грн.) Поэтому задолженность по заработной плате за март 2017 составляет 3513, 39 грн.
Поскольку указанные данные ответчиком опровергнуты, а также с учетом положений части первой статьии 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу , что доказательства предоставленные истцом относительно имеющейся задолженности по заработной плате за период с марта по май 2017 года является надлежащими, допустим, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном засенет.
Согласно п. 14.1.180 Налогового кодекса Украины, налоговый агент по налогу на доходы физических лиц - юридическое лицо (его филиал, отделение, другое обособленное подразделение), самозанятое лицо, представительство нерезидента - юридического лица, инвестор (оператор) по соглашению о разделе продукции, которые независимо от организационно-правового статуса и способа обложения другими налогами и / или формы начисления (выплаты, предоставления) дохода (в денежной или неденежной форме) обязаны начисляютсяУват, удерживать и уплачивать налог, предусмотренный разделом IV настоящего Кодекса, в бюджет от имени и за счет физического лица с доходов, выплачиваемых такому лицу, вести налоговый учет, подавать налоговую отчетность контролирующим органам и нести ответственность за нарушение его норм в порядке, предусмотренном статьей 18 и разделом IV настоящего Кодекса
Статтею168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет.
168.1. налогооткування доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) налогоплательщику налоговым агентом.
168.1.1. Налоговый агент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса.
168.1.2. Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документи на выплату дохода только при условии одновременного представления расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет.
Согласно ч.5 п.6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обов`язком работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Учитывая, что заработная плата истицы составляет 15976, 68 гривен, то после удержания из нее налога и других обязательных платежей к выплате будет сумма 12704, 38 гривен.
Как следует из искового заявления, истица просила взыскать 9487, 59 гривен, как заработную плату за март-май 2017 (с учетом полученного заработка по першу половину марта 2017 (аванса) в размере 1859, 26 грн.), что является суммой без начисления налога и военного сбора.
Суд считает, что поскольку предметом спора является именно заработная плата за март-май 2017 года, то увеличение ее размера до 15976, 68 гривен не является увеличением исковых требований, соответственно не является выходом за пределы исковых требований, поскольку именно эта сумма в прилагаемых к искового заявления расчетах (а.с.20-23) и именно эта сумма подлежит налогообложению при ее выплате в качестве заработной платы.Учитывая предоставленные ответчиком доказательства получения истицей частично заработной платы за март 2017 в размере 1859, 26 гривен, суд считает, что с ответчика в пользу истицы подлежит взысканию задолженность по заработной плате за март-май 2017 в размере 14117, 42 гривен (по вычетом частичной заработной платы в семь 1859, 26 грн.).
Таким образом, сумма задолженности по заработной плате ответчика перед истицей составляет 14117, 42 грн. без удержания налога и дрших обязательных платежей.

Относительно требования истицы о взыскании в ее пользу с ответчика потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты следует учесть следующее.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим понодательства.
В соответствии с Законом Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (статья 1). Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушениемсроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Законом.Пид доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (статья 2). Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданинудохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3). Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (статья 4).
В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроки в их выплаты »Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001 года № 159 утвердил« Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты ».
Согласно п. 2.2 решения Конституционного Суда от 15.10.2013 года № 9-рп / 2013 средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. как составове причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 «Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 года № 159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачуеться доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6-43цс14, от 14.12.2016 года по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии с ст.34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», Закона Украины от 19 октября 2000 №2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, була в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Поскольку в настоящее время вышеупомянутая задолженность истцу не выплачена и задержка выплаты заработной платы составляет более, чем на один месяц, суд приходит к выводу о том, что требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными.
Согласно расчета компенсации потери части заработной платыв связи с нарушением сроков ее выплаты, предоставленный истцом, сумма такой компенсации составляет: по март 2017 - 642, 67 грн., за апрель 2017 637, 81 грн., за май 2017 1043, 13 грн., по июль 2017 - 358, 39 грн., а всего за период с марта по июль 2017: 2682, 01 грн.
Суд считает указанный выше расчет верным и соответствующим обстоятельствам дела.
В свою очередь, общая сумма компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков выплаты доходов за март, апрель, май, июнь, июль 2017 составляет 2682, 01 грн.
В иске истец просит также взыскать вознаграждение по итогам работы за 2016, поскольку приказом № Ц-2-25 / 1666-17 от 11 июля 2017 ПАО «Украинская железная дорога» обязалась выплатить работникам региональных филиалов вознаграждение по итогам работы за 2016 и привела расчет этого вознаграждения, размер которой составил 2265 грн. 38 коп.
Статьей 2 Закона Украины «Об оплате праци`визначено структуру зарИтно платы, состоящая из основной заработной платы, дополнительной заработной платы, а также поощрительных и компенсационных выплат. К последним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Следовательно, при решении споров о выплате премий необходимо исходить из нормативно-правовых актов, определены условия и размер этих выплат. Работники, на которых распространяются указанные нормативно-правовые акты, могут быть лишены таких выплат (или размер последних может быть уменьшено) только в случаях и на условиях, предусмотренных этими актами.
Согласно п 3.2.24 Отраслевого соглашения между Государственной администрацией железнодорожного транспорта Украины и профспилкина 2002 - 2006 годы (с последующими изменениями и дополнениями), вознаграждение по итогам работы за весь год выплачивается согласно положениямния, которое является неотъемлемой частью Отраслевого соглашения.
Положением о выплате вознаграждения по итогам работы за год предусмотрено, что выплата вознаграждения производится при условии обеспечения выполнения объема работы (перевозок товарной продукции, реализации и др.) В год и наличии прибыли в целом по Укрзализныци.
Вознаграждение выплачивается по результатам работы календарного года после подведения итогов финансово-хозяйственной деятельности.
Вознаграждение по итогам работы за год выплачивается работникам, которые находятся в штате предприятия (организации, обособленного структурного подразделения) и проработали весь календарный год.
Принимая во внимание изложенное, суд приходит к выводу, что оснований для начисления и взыскания в пользу истца вознаграждения по итогам работы за 2016 отсутствуют, поскольку соответствующего приказа по структурному подразделению, где работала особа_1 не издавалось.
Поскольку решение о выплате вознаграждения по итогам работы за 2016 руководством структурного подразделениев не принималось, а также отсутствуют доказательства того, что такие выплаты осуществлялись другим работникам, основания для удовлетворения требований истца в этой части отсутствуют.
Учитывая это, не подлежат удовлетворению исковые требования о взыскании вознаграждения по итогам работы за 2016 в размере 2265 грн. 38 коп.
Учитывая изложенные обстоятельства, суд считает, что истец подтвердила наличие задолженности ответчика по выплате заработной платы за период с марта по июль 2017 года в сумме 14117 грн. 42 коп.и компенсации потери части денежных доходов за период с марта 2017 по июль 2017 года, в размере 3585 грн. 05 коп.
В соответствии с положениями ч. 1 ст. 141 ГПК Украины и Закона Украины «О судебном сборе» с ОАО «Украинская железная дорога» в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 768 грн. 40 коп.







Руководствуясь ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 430 ГПК Украины, суд

принял:

искОСОБА_1 к акционерному "Украинская железная дорога" о взыскании задолженности по заработной плате, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, вознаграждения по итогам работы за 2016 удовлетворения.
Взыскать с акционерного общества "Украинская железная дорога", егрпоу 40075815, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, задолженность по заработной плате за период с марта по июль 2017 г.глазу в сумме 14117 (четырнадцать тысяч сто семнадцать) грн.42 коп., компенсацию потери части денежных доходов за период с марта 2017 по июль 2017 года, в размере 2682 (две тысячи шестьсот восемьдесят два) грн.01 коп., без удержания налога и других обязательных платежей,
В остальной части иска отказать.
Решение в части взыскания заработной платы за март 2017 года в сумме 3513 грн. 39 коп. предоставить к немедленному исполнению.
Сумма заработной платы определена без удержания налога и других обязанностейвых платежей.
Обязать акционерное общество «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815) осуществить содержание из суммы задолженности по заработной плате предусмотренные законом налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с публичного акционерного общества "Украинская железная дорога" в пользу государственного бюджета судебные издержки в сумме 768 (семьсот шестьдесят восемь) рублей. 40 коп.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционнаяжалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Донецкий апелляционный суд через Дружковский городской суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения, а в случае объявления тольковступительной и резолютивной части судебного решения или в случае рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела - со дня составления полного судебного решения.
Полное судебное решение составлено 22 ноября 2019.

Судья: А. М. Лакей

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/229/782/2019
ЄУН 229/3310/19
рішення
іменем україни

22 листопада 2019 року м. Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Грубника О.М.
за участю секретаря судового засідання Варламової О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки цивільну справу за позовом особа_1 до акціонерного "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, винагороди за підсумками роботи за 2016 рік,

встановив:

позивачка особа_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на її користь: суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 9487, 59 грн., суму грошової компенсації за 16 днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 4150, 40 грн., втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в розмірі 2682, 01 грн., та суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52, 5 % від окладу за грудень у розмірі 2265, 38 грн. Обґрунтовує свої вимоги тим, що з 08.07.2016 року вона працювала в Ясинуватській дистанції сигналізації та зв`язку ДП «Донецька залізниця».Відповідач з березня 2017 року припинив виплату їй заробітної плати. Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17.03.2017 року №236/днд було встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Позивачка була звільнена з роботи 19.05.2017 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На день звільнення відповідач мав перед позивачкою заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 19 травня 2017 року у сумі 9487, 59 грн.При звільненні з позивачкою не було здійснено розрахунок по заробітній платі.
06 серпня 2019 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а.с.57-63).
В судове засідання позивачка особа_1 не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, своєчасно, проте надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, своєчасно, про причини неявки суду не повідомив. У відзиві на позовну заяву (а.с. 63) просив розглядати справу без його участі.
Суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки особа_1 з 08 липня 2016 року по 19 травня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду електромеханіка дільниці ІІ групи електромеханіка у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 19 травня 2017 року особа_1 звільнено із займаної посади у зв`язку за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 14-17).
Згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115, 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України.
Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна за адресою: адреса_1 , в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».
«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.
Факт знаходження позивачки в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 19 травня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
На підтвердження нарахованої але не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листки за період з березня по травень 2017 року, в яких: за березень 2017 року всього нараховано - 5852, 08 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за березень - 4653, 47 грн., за квітень 2017 року всього нараховано - 3662, 50 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за квітень - 2912, 36 грн., за травень 2017 року всього нараховано - 6462, 10 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за травень - 5138, 55 грн. (а.с. 20-22).
Проте в позовній заяві особа_1 зазначає, що нею було отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 1859, 26 грн. (без урахування проведених утримань податків та внесків сума заробітної плати становить 2338, 69 грн.) Тому заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року складає 3513, 39 грн.
Оскільки зазначені дані відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за період з березня по травень 2017 року є належними, допустими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або [censored] формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу
Статтею168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи, що заробітна плата позивачки складає 15976, 68 гривень, то після утримання з неї податку й інших обов`язкових платежів до виплати буде сума 12704, 38 гривень.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка просила стягнути 9487, 59 гривень, як заробітну плату за березень-травень 2017 року (з урахуванням отриманого заробітку за першу половину березня 2017 року (авансу) у розмірі 1859, 26 грн.), що є сумою без нарахування податку та військового збору.
Суд вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень-травень 2017 року, то збільшення її розміру до 15976, 68 гривень не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в доданих до позовної заяви розрахунках (а.с.20-23) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.
Враховуючи надані відповідачем докази про отримання позивачкою частково заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 1859, 26 гривень, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень-травень 2017 року у розмірі 14117, 42 гривень (за відрахуванням часткової заробітної плати у сім 1859, 26 грн.).
Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачкою становить 14117, 42 грн. без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Щодо вимоги позивачки про стягнення на її користь з відповідача втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати слід врахувати наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.
Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року - 642, 67 грн., за квітень 2017 року 637, 81 грн., за травень 2017 року 1043, 13 грн., за липень 2017 року - 358, 39 грн., а всього за період з березня по липень 2017 року: 2682, 01 грн.
Суд вважає вказаний вище розрахунок вірним та таким, що відповідає обставинам справи.
В свою чергу, загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року складає 2682, 01 грн.
У позові позивач просить також стягнути винагороду за підсумками роботи за 2016 рік, оскільки наказом № Ц-2-25/1666-17 від 11 липня 2017 року ПАТ «Українська залізниця» зобов`язалась виплатити працівникам регіональних філій винагороду за підсумками роботи за 2016 рік та навела розрахунок цієї винагороди, розмір якої склав 2265 грн. 38 коп.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці`визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Згідно п.п. 3.2.24 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілкина 2002 - 2006 роки (з наступними змінами та доповненнями), винагорода за підсумками роботи за весь рік виплачується згідно Положення, яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди.
Положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік передбачено, що виплата винагороди проводиться при умові забезпечення виконання обсягу роботи (перевезень, товарної продукції, реалізації та інш.) за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці.
Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності.
Винагорода за підсумком роботи за рік виплачується працівникам, які знаходяться в штаті підприємства (організації, відособленого структурного підрозділу) і пропрацювали весь календарний рік.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування та стягнення на користь позивача винагороди за підсумком роботи за 2016 рік відсутні, оскільки відповідного наказу по структурному підрозділу, де працювала особа_1 , не видавалося.
Оскільки рішення про виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік керівництвом структурного підрозділу не приймалося, а також відсутні докази на те, що такі виплати здійснювалися іншим працівникам, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
З огляду на це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення винагороди за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі 2265 грн. 38 коп.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з березня по липень 2017 року в сумі 14117 грн. 42 коп. та компенсації втрати частини грошових доходів за період з березня 2017 року по липень 2017 року, у розмірі 3585 грн. 05 коп.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.







Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279 , 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов особа_1 до акціонерного "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, винагороди за підсумками роботи за 2016 рік задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", єдрпоу 40075815, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в сумі 14117 (чотирнадцять тисяч сто сімнадцять) грн.42 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів за період з березня 2017 року по липень 2017 року, у розмірі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн.01 коп., без утримання податку й інших обов`язкових платежів,
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березнь 2017 року в сумі 3513 грн. 39 коп. надати до негайного виконання.
Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь державного бюджету судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 листопада 2019 року.

Суддя: О. М. Грубник