АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Р Е Ш Е Н И Е 
именем украины

Номер производства 2/229/288/2020
Дело № 229/6691/19

31 января 2020 Дружковский городской суд Донецкой области
в составе
председательствующего судьи Лебеженка В.А.,
при секретаре судебного
заседание [С.] Т.И.

рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Дружковка гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» овзыскание задолженности по заработной плате,  —

В С Т, А Н О В И Л:

30 октября 2019 в Дружковского городского суда Донецкой области с исковым заявлением обратился особа_1 в АО «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате.
В обоснование исковых требований указал, что 08.07.2016 года состоялась реорганизация подразделения ГП «Донецкая железная дорога» путем его слияния, как следствие его перевели в ОП «Ясиноватское вагонне депо «структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «АО» Украинская железная дорога «, о чем имеются соответствующие записи в трудовой книжке.
15.03.2017 года и.о. начальника регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» Носулько А.А. издан приказ №384−11 от 15.03.2017 года «Об установлении простой».
28.04.2017 года первым заместителем начальника регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» Носульков А.А. издан приказ №645−113−1 от 28.04.2017 года «О некоторых вопросах РФ» Донецкая железная дорога «, которым предусмотрено сокращение штата и увольнения работников в соответствии с действующим законодательством.
16.05.2017 года структурным подразделением АО «Украинская железная дорога» издан приказ №396 / ДН-ос о его освобождении от 17.05.2017 года на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины.
В день увольнения с ним ответчик полный расчет не произвел, как следствие он до него не погашенную задолженность по заработной платеи компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Сумма задолженности по заработной плате за период с марта по май 2017 составляет 12644, 00 грн.
Кроме того, при нарушении сроков выплаты зарплаты работодатель обязан выплатить работнику компенсацию за потерю зарплаты в связи с инфляцией. Ст.34 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаать проводится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Общая сумма компенсации за потерю части денежных доходов, в связи с нарушением сроков их выплаты составляет 2884, 20 грн.
Просит взыскать с ответчика в его пользу задолженность по трудовому договору за период с 1 марта 2017 по 17 мая 2017 года в размере 12644, 00 грн .; сумму компенсации потери части доходов в связи с нарушением строки их выплаты за период с 1 марта 2017 по май 2017 года на начисленную заработную плату в размере 2884, 20 грн.

Постановлением Дружковского городского суда Донецкой области от 4 ноября 2019 производство по делу было открыто и дело назначено в порядке упрощенного производства в судебное заседание с вызовом сторон.
Постановлением Дружковского городского суда Донецкой области от 4 декабря 2019 было удовлетворении ходатайства истца об истребовании доказательств.

17 декабря 2019 представник ответчика АО «Украинская железная дорога» предоставил отзыв на исковое заявление особа_1, в котором отметил следующее.
В Дружковском городском суде находится на рассмотрении дело №229 / 6691/19 по иску лицо_1 о взыскании с АО «Укрзализныця» задолженности по заработной плате.
С 16.03.2017 года в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога»Акционерного общества» Украинская железная дорога «и производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской области путями железнодорожного и автомобильного сообщения, на основании Решения Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15.03.2017 года и Указа Президента Украины от 15.03.2017 года №62 / 2017, начисления заработной платы было прекращено. Следствием вышеупомянутого решения является отсутствие связис производственными подразделениями структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога», а также передачи с неподконтрольной территории первичных документов.
Выводом торгово-промышленной палаты Украины №126 / 2 / 21−10.2 от 16 января 2018 по предотвращению выполнения обязанностей предусмотренных законодательством Украины при увольнении (увольнении) работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непереборнои силы) в отношении АО «Укрзализныця» засвидетельствовано наступления форс-мажорных обстоятельств при осуществлении хозяйственной деятельности на территории, неподконтрольной украинской власти, в том числе Донецкой и Луганской областях.
Итак, ответчик фактически отсутствует по фактическому месту ведения деятельности и расположения офиса, а именно месту работы истца по делу, и этот факт обусловлен уважительными причинами.
При этом, за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 истцу была начисленаа заработная плата за первую половину марта 2017 в сумме 1932, 86 грн. 21.07.2017 года истец получил вышеуказанную сумму в кассе дирекции м.Лиман. В результате задолженность по заработной плате за март 2017 года и заработной платы за время вынужденного простоя отсутствует.
Просит в удовлетворении исковых требований особа_1 в АО «Украинская железная дорога» отказать в полном объеме.

3 января 2020 представителем истца были предоставлены дополнительные объяснения по вопросам получения части заработной платыза март 2017 года, отсутствия у работодателя доступа к документации из-за форс-мажорных обстоятельств, а также наличия задолженности по заработной плате, которые просил учесть судом.

В судебном заседании истец и его представитель не явились. О времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом. Предоставили заявление о рассмотрении дела в их отсутствие, на удовлетворении иска настаивает.

Представитель ответчика в судебное заседание не явился. О времени и месте рассмотрения дела принадлежным образом, в отзывы на исковое заявление отметил, о возможности рассмотрения дела без его участия.
В связи с неявкой в ​​судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического записи не производится на основании ч.2 ст.247 Гражданского процессуального кодекса Украины.

Исследовав материалы дела, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, установив и факты и соответствующие им правовидносины, суд к следующим выводам.

Статьей 43 Конституции Украины закреплено право на труд и заработную плату, каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган должны выплачивать заработную плату за выполненную работу и не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, вгодами и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда, в соответствии с актами законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Положениями ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины и ст.24 Закона Украины «Об отпусках», предусмотрена обязанность работодателя при увольнении работника выплатить денежную компенсацию за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления Освободитеим работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
На основании ст. 89 ГПК Украинисуд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всебичному, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» № 2 от 12.06.2009 рокупередбачено, что исходя из принципа равноправия сторон и учитывая обязанность каждой строни доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждый доказательство, предоставленный сторонами в подтверждение своих требований или возражений, отвечающий требованиям принадлежности и допустимости доказательств.
Судом установлено и следует из материалов дела, а именно трудовой книжке номер_1 подтверждено, что истец особа_1 работал в должности электросварщика ручной сварки 4 разряда в производственное подразделение «Ясиноватское вагонное депо» структурного подразделения «Донецкаядирекция железнодорожных перевозок «Регионального филиала» Донецкая железная дорога «ПАО» Украинская железная дорога «.

17 мая 2017 был освобожден по соглашению сторон в соответствии с приказом №396 / ДН-ос от 16 мая 2017 по ст.36 п.1 КЗоТ Украины, также подтверждается записью в трудовой книжке.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25.06.2014 года № 200 «О создании публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «, принятой в соответствии с Законом Украины» Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования «, решено образовать публичное акционерное общество» Украинская железная дорога «на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия» Донецкая железная дорога «.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 02.09.2015 года № 735 утвержден Устав публичного акционерного товариства «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации АО «Украинская железная дорога». Государственное предприятие «Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» открытого акционерного общества «Украинская железная дорога» и является региональным филиалом данного общества.
Таким образом, учитываяприведенное и данные, внесенные в Единый государственный реестр юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований, АО «Укрзализныця» является правопреемником, в том числе и ГП «Донецкая железная дорога», что сейчас находится в состоянии прекращения. А потому, именно АО «Укрзализныця» несет обязанность по выплате задолженности по заработной плате перед работниками, возникшей в ГП «Донецкая железная дорога».

Частью 1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, представленнымсоответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Из расчетов заработной платы за период с марта 2017 по май 2017 усматривается, что начислено в марте 2017 всего 4122, 07 грн., К выплате 3277, 80 грн., В апреле 2017 всего 1822, 22 грн., До выплаты 1449, 00 грн. в мае 2017 года всего 699, 71 грн. к выплате 5327, 49 грн. Указанные расчеты заработной платы соответствуют требованиям ст.110 КЗоТ Украины.
При этом, указанные расчеты согласуются с приказом начальника дирекции от 17.03.2017 №236 / ДНД «об установлении простой» по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 года.
В то же время, в индивидуальной сведения Пенсионного фонда Украины застрахованного лица, указанная следующая информация по заработной плате истца особа_1: по март 2017 — 4122, 07 грн., За апрель 2017 — 0, 00 грн., Са мае 2017 — 0, 00 грн.
Из вышеупомянутых сведений, содержащихся в индивидуальной сведения ПФУ застрахованного лица, видно что начисленная сумма в марте 2017 согласуется с счетными листами предоставленными истцом в части начисленной заработной платы за март 2017 года.
Наряду с этим, по поводу задолженности возникшей в период с марта 2017 по май 2017 года, ответчик отмечает, что отсутствует первичная документация, а также доступ к ней для начисления и выплаты истцу заработной платы, а потому не может подтвердить, опровергнуть или предоставить информацию за указанный период. Одновременно с этим, ответчик отмечает, что истцом получено заработную плату за первую половину марта 2017 года. Из предоставленных ответчиком сведений на выплату денег №13, видно, что за март 2017 особа_1 получил заработную плату за первую половину марта 2017 года в сумме 1392, 86 грн., О чем имеется подпись истца в указанной сведения в графе «подпись получателя». Таким илином, истец получил часть заработной платы за первую половину марта 2017 года, против чего не возражает истец в предоставленных дополнительных объяснений к иску. При этом, учитывая указанное, ответчиком фактически подтверждено наличие задолженности перед истцом за период с марта 2017 по май 2017 года.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
С учетом изложенного задолженность по заработной плате подлежит взысканию с ответчика в пользу истца без удержания налога и других обязательных платежей в сумме 11251, 14 грн. ((4122, 07- 1392, 86) + 1822, 22 + 6699, 71).
Таким образом, поскольку истцу в день увольнения ответчиком выплачено всех сумм, причитающихся ему от АО «Укрзализныця», в частности заработную плату, с ответчика в пользу особа_1 следует взыскать задолженность начисленной и невыплаченной заработной платы за период с марта по 17 мая 2017 в сумме 11251, 14 грн.
В соответствии с положениями статей 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель.
Ответчиком не представлено в суд доказательств в опровержение указанной справки и отсутствия задолженности перед истцом. По состоянию на момент рассмотрения дела судом задолженность истцу ответчиком не выплачена.
Согласно части 1 ст.47 КЗоТ Украины, власник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявленияуволенным работником требования о расчете.
Записями в трудовой книжке истца подтверждается, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком.
17 мая 2017 истец освобожден по соглашению сторон по ст.36 п.1 КЗоТ Украины.
По поводу задолженности возникшей в период с марта 2017 по 17 мая 2017 ответчик отмечает, что отсутствует первичная документация, а также доступ к ней для начисления и выплаты истцу заработной платы, а потому не может подтвердить, спостуваты или предоставить информацию за указанный период.
Таким образом, ответчиком фактически подтверждено наличие задолженности перед истцом за период с марта 2017 по 17 мая 2017 года.
Согласно части 2 ст.30 Закона Украины «Об оплате труда» работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ст.8 Закона Украины от 16.07.1999 года «О бухгалтерском учете и финансов отчетности в Украине «вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех рокив, несет владелец (владельцы) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона, основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предохранения несанкционированном и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор — это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст.21 КЗоТ Украины), а обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятияхи положено на владельца или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Доводы ответчика о прекращении начисления заработной платы с 20 марта 2017 года на исполнение указа Президента Украины «О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15 марта 2017» О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины «, в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления господарського деятельности структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога», а также производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения грузов через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей, и как следствие отсутствием доступа к первичным документов, и принятие решения на основании «расчета заработной платы» и других бумаг составленных после 20 марта 2017неизвестными лицами, суд не принимает из приведенных выше оснований, поскольку они не опровергают выводов суда о наличии задолженности ответчика перед истцом по заработной плате.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 года по делу №243 / 5469/17 сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Также из материалов дела, а именно предоставленной ответчиком копии научно — правового заключения о невозможности исния обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс — мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 года № 126 — 221 102, составленный по заказу ОАО «Укрзализныця», установлено, что:
 — приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» № 682-Н от 12.05.2017 года «О формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения» Донецкая дирекцийя железнодорожных перевозок «создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала» Донецкая железная дорога «до момента окончания сокращение штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности;
 — приказом регионального филиала «Донецкаяжелезная дорога «№ 899-Н от 26.06.2017 года» О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок», которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала «Донецкая железная дорога», поскольку часть структурных подразделений и работниковнаходятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом «Донецкая железная дорога» через кассы структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» по месту их нахождения (м.Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документовпо окончательного расчета с работниками структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок».
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст.47, ст.116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украина.
Статьей 10 Закона Украины «О временных мерах на периодпроведения антитеррористической операции «установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
Однако заработная плата, согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» не является ответственностью за подвижение сроков выплаты заработной платы.
Согласно части первой ст.8 Конституции Украины в Украине признается и действует принцип верховенства права. Судья, осуществляя правосудие, руководствуется верховенством права (часть первая ст.129 Конституции Украины). Аналогичное предписание закреплен в части первой ст.10 ГПК Украины.
Согласно ст.1 Протокола №1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, ратифицированной Законом Украины от 17.07.1997 «О ратификации Конвенции о защитеправ человека и основных свобод 1950 года, Первого протокола и протоколов №2, 4, 7 и 11 к Конвенции «, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включаючы «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
В решении по делу «Кечко против Украины» от 08.11.2005 года Европейский суд по правам человека отметил, что понятие «собственности», которое содержится в первой части статьи 1 Протокола №1, имеет автономное значение, которое не ограничен собственностью на физические вещи и не зависит от формальной классификациив национальном законодательстве: некоторые другие права и интересы, например, долги, составляющие имущество, могут также рассматриваться как «имущественные права», и, таким образом, как «собственность» в целях указанного положения. Вопрос, требующий определения, заключается в том, имел в соответствии с обстоятельствами дела, взятых в целом, заявитель право на материальный интерес, защищенный статьей 1 Протокола №1 (п.22).
Согласно ст.13 Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждый, чьи права и свободы, визнани в настоящей Конвенции, нарушены, имеет право на эффективное средство правовой защиты в государственном органе, даже если это нарушение было совершено лицами, действовавшими в официальном качестве.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты задолженности по заработной плате (за период с марта 2017 по 17 мая 2017 в частности), в сроки, установленные частью 1 ст.116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия как при увольнениии, так и на время рассмотрения дела судом.
При этом, согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, по делам о присуждении работнику заработной платы суд допускает немедленное исполнение решений, но не более чем за один месяц, в связи с чем суд считает необходимым допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания в пользу особа_1 задолженности по заработной плате за один месяц — за март 2017 в размере 2729, 21 (4122, 07−1392, 86).

Относительно требования истца о взыскании вего пользу с ответчика потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты следует учесть следующее.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР «Об оплате праци`компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии с Законом Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их виплати`пидприемства, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине владельца или уполномоченного им органа (лица) (статья 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее — компенсация) производится в случае задержкина один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (статья 2).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательныхих платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (статья 4).
В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их виплати`Кабинет Министров Украины постановлением от 21 20 февраля01 года № 159затвердив «Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты».
Согласно п. 2.2 решения Конституционного Суда от 15.10.2013 года № 9-рп / 2013кошты, подлежащих начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на забезпечення реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 «Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 года № 159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, Но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы употребилчих цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6−43цс14, от 14.12.2016 года по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии со ст. 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате трудаи «Закона Украины от 19 октября 2000 №2050-III» О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их виплати`компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары итарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Поскольку в настоящее время вышеупомянутая задолженность истцу не выплачена и задержка выплаты заработной платы составляет более, чем на один месяц, суд приходит к выводу о том, что требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными.
Согласно расчета компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, предоставленный истцом, сумма икой компенсации составляет: по март 2017 — 1005, 79 грн., за апрель 2017 424, 58 грн., за май 2017 1453, 84 грн.
Однако учитывая, что сумма задолженности по март 2017 перечислена, то сумма компенсации втратигрошових доходов в связи с нарушением сроков их выплаты также подлежит перерасчету.
В соответствии со ст. 3 Закона Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их виплати`сума компенсации вычслюеться исходя из суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей).
То есть, для начисления компенсации за задержку выплаты на указанные доходы, из них необходимо отчислить подоходный налог, который в соответствии с пунктом 167.1 Налогового кодекса Украины, составляет 18% дохода, и военный сбор, который, согласно п.п. 1.3 пункта 161 подраздела 10 раздела ХХ Налогового кодекса, составляет 1, 5%.

компенсация рассчитывается по состоянию на январь 2020 года, а именно на день принятия решения судом и составляет:
1) по март 2017 = 4122, 07 грн. (Начисленная заработная плата за март 2017 по Вичита полученной заработной платы за первую половину марта 2017 года) — 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 1925, 41 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 24, 9% (коэффициент инфляции) = 479, 43 грн.
2) по апрель 2017 = 1822, 22 грн. (Начисленная заработная плата за апрель 2017 рокв) — 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 1466, 89 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 23, 8% (коэффициент инфляции) = 349, 12 грн.
3) по май 2017 = 6699, 71 грн. (Начисленная заработная плата за май 2017 года) — 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 5393, 26 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 22, 2% (коэффициент инфляции) = 1197, 30 грн.
Общая сумма компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков выплаты доходов по беретбань 2017 — май 2017 составляет 2025, 85.
Учитывая изложенные обстоятельства, суд считает, что истец подтвердил наличие задолженности ответчика по выплате заработной платы за март, апрель, май, июнь, май 2017 в размере 11251, 14 грн. и компенсации потери части денежных доходов за март, апрель, май 2017 в размере 2025, 85 грн.

В соответствии с частями 1 ст.141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Согласно части 6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно п.п. 1 п.1 части 2, части 1 ст.4 Закона Украины от 8 июля 2011 «О судебном сборе», за подачу в суд физическим лицом позовнои заявления имущественного характера уплачивается судебный сбор в размере 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц, установленного законом на 01 января календарного года, в котором соответствующее заявление или жалоба подается в суд.
Истец обратился в суд с иском 30 октября 2019.
Согласно ст.7 Закона Украины от 23.11.2018 года «О Государственном бюджете Украины на 2019», размег. прожиточного минимума для трудоспособных лиц с 1 января 2019 установлен в размере 1921 гривна.
Итак, согласно ст.141 ГПК Украины, учитывая, что исковые требования истца удовлетворены частично, то с ответчика АО «Укрзализныця» в пользу государства, поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу иска о взыскании заработной платы должно быть взыскано судебный сбор в размере 657, 00 грн.
Руководствуясь статьями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263−265, 268, 273 ГПК Украины, суд -В Е Л:

Исковые требования лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате — удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (г.. Ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815) в пользу истца особа_1 (информация_1, уроженца с.Верхньоторецьке, Ясиноватского района Донецкой области, рнокпп номер_2, зарегистрирован по адресу: адрес_1), заборгованисть по заработной плате за период март 2017 — май 2017 года в сумме 11 251 (одиннадцать тысяч двести пятьдесят) грн. 14 коп. без удержанием налога и других обязательных платежей.
Решение в части взыскания заработной платы за март 2017 года в сумме 2729 (две тысячи семьсот двадцать девять) рублей. 21 коп. подлежит немедленному исполнению в части взыскания заработной платы за апрель-май 2017 года в сумме в сумме 8521 (восемь тысяч пятьсот двадцать одна) грн. 93 коп., После вступления решения в законную силу.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (г.. Ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815) в пользу истца особа_1 (информация_1, уроженца с.Верхньоторецьке, Ясиноватского района Донецкой области, рнокпп номер_2, зарегистрирован по адресу: адрес_1), суммы компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период март-травнеь 2017 в размере 2025 (две тысячи двадцать пять) рублей. 85 коп.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815, юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5) в пользу государства судебный сбор в размере 657 (шестьсот пятьдесят семь) рублей. 00 коп.
Решение вступает в законную силу по истечении срока на апелляционное обжалование. В случае подачи апелляционной жалобы, решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Решение может быть подана апелляционная жалоба в Донецкий апелляционный судчерез Дружковский городской суд в течение тридцати дней после объявления решения.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Вступительная и резолютивная части решения составлены в совещательной комнате 20 января 2020.
Полный текст решения суда составлено 31 января 2020.

судья: В. О. Лебеженко

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:





Р І Ш Е Н Н Я 
іменем україни

Номер провадження 2/229/288/2020
Справа № 229/6691/19

31 січня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Лебеженка В.О.,
за участю: секретаря судового
засідання Слободкіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати, —

В С Т, А Н О В И В:

30 жовтня 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою звернувся особа_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.07.2016 року відбулась реорганізація підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок його було переведено до ВП «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідні записи у трудовій книжці.
15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №384−11 від 15.03.2017 року «Про встановлення простою».
28.04.2017 року першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №645−113−1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до чинного законодавства.
16.05.2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ №396/дн-ос про його звільнення з 17.05.2017 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
У день звільнення з ним відповідач повний розрахунок не провів, як наслідок він має перед ним не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Сума заборгованості по заробітній платі за період з березня по травень 2017 року складає 12644, 00 грн.
Крім того, при порушенні термінів виплати зарплати роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію за втрату зарплати у зв`язку з інфляцією. Ст.34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Загальна сума компенсації за втрату частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати становить 2884, 20 грн.
Просить стягнути з відповідача на його користь, заборгованість за трудовим договором за період з 1 березня 2017 року по 17 травня 2017 року в розмірі 12644, 00 грн.; суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 березня 2017 року по травень 2017 року на нараховану заробітну плату в розмірі 2884, 20 грн.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 04 листопада 2019 року провадження в справі було відкрито та справу призначено в порядку спрощеного провадження до судового засідання з викликом сторін.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2019 року було задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

17 грудня 2019 року представник відповідача АТ «Українська залізниця» надав відзив на позовну заяву особа_1, в якому зазначив наступне.
В Дружківському міському суді знаходиться на розгляді справа №229/6691/19 за позовом особа_1 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» заборгованості із заробітної плати.
З 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, на підставі Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року та Указу Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищезазначеного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.
Висновком торгово-промислової палати України №126/2/21−10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі Донецькій та Луганській областях.
Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, а саме місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.
При цьому, за період з 1 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачу була нарахована заробітна плату за першу половину березня 2017 року у сумі 1932, 86 грн. 21.07.2017 року позивач отримав вищевказану суму у касі дирекції м.Лиман. Внаслідок чого заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року та заробітної плати за час вимушеного простою відсутня.
Просить у задоволенні позовних вимог особа_1 до АТ «Українська залізниця» відмовити в повному обсязі.

03 січня 2020 року представником позивача були надані додаткові пояснення щодо питань отримання частини заробітної плати за березень 2017 року, відсутності у роботодавця доступу до документації через форс-мажорні обставини, а також наявності заборгованості із заробітної плати, які просив врахувати судом.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиви на позовну заяву зазначив, про можливість розгляду справи без його участі.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки», передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Статтею 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
На підставі ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 рокупередбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме трудовою книжкою номер_1 підтверджено, що позивач особа_1 працював на посаді електрозварювальника ручного зварювання 4 розряду у виробничий підрозділ «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

17 травня 2017 року був звільнений за угодою сторін відповідно до наказу №396/дн-ос від 16 травня 2017 року за ст.36 п.1 КЗпП України, що також підтверджується записом у трудовій книжці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця».
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ «Українська залізниця». Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та є регіональною філією даного товариства.
Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по травень 2017 року вбачається, що нараховано в березні 2017 року всього 4122, 07 грн., до виплати 3277, 80 грн., в квітні 2017 року всього 1822, 22 грн., до виплати 1449, 00 грн. в травні 2017 року всього 699, 71 грн. до виплати 5327, 49 грн. Вказані розрахунки заробітної плати відповідають вимогам ст.110 КЗпП України.
При цьому, вказані розрахунки узгоджуються із наказом начальника дирекції від 17.03.2017 №236/днд «про встановлення простою» з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року.
Водночас, у індивідуальній відомості Пенсійного фонду України застрахованої особи, зазначена наступна інформація по заробітній платі позивача особа_1: за березень 2017 року — 4122, 07 грн., за квітень 2017 року — 0, 00 грн., за травень 2017 року — 0, 00 грн.
Із вищезазначених відомостей, які містяться у індивідуальній відомості ПФУ застрахованої особи, вбачається що нарахована сума у березні 2017 року узгоджується із рахунковими листами наданими позивачем в частині нарахованої заробітної плати за березень 2017 року.
Поряд з цим, з приводу заборгованості яка виникла за період з березня 2017 року по травень 2017 року, відповідач зазначає, що відсутня первинна документація, а також доступ до неї, для нарахування та виплати позивачу заробітної плати, а тому не можливо підтвердити, спростувати або надати інформацію за вказаний період. Одночасно з цим, відповідач зазначає, що позивачем отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року. З наданих відповідачем відомостей на виплату грошей №13, вбачається, що за березень 2017 року особа_1 отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 1392, 86 грн., про що наявний підпис позивача у вказаній відомості в графі «підпис одержувача». Таким чином, позивач отримав частину заробітної плати за першу половину березеня 2017 року, проти чого не заперечує позивач у наданих додаткових пояснень до позову. При цьому, враховуючи зазначене, відповідачем фактично підтверджена наявність заборгованості перед позивачем за період з березня 2017 року по травень 2017 року.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням викладеного заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов`язкових платежів у сумі 11251, 14 грн. ((4122, 07- 1392, 86)+1822, 22+6699, 71).
Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать їй від АТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з відповідача на користь особа_1 слід стягнути заборгованість нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з березня по 17 травня 2017 року у сумі 11251, 14 грн.
Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Відповідачем не надано до суду доказів на спростування зазначеної довідки та на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час розгляду справи судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.
Відповідно до частини 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем.
17 травня 2017 року позивач звільнений за угодою сторін за ст.36 п.1 КЗпП України.
З приводу заборгованості яка виникла за період з березня 2017 року по 17 травня 2017 року відповідач зазначає, що відсутня первинна документація, а також доступ до неї, для нарахування та виплати позивачу заробітної плати, а тому не можливо підтвердити, спростувати або надати інформацію за вказаний період.
Таким чином, відповідачем фактично підтверджена наявність заборгованості перед позивачем за період з березня 2017 року по 17 травня 2017 року.
Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст.8 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст.21 КЗпП України), а обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Доводи відповідача про припинення нарахування заробітної плати з 20 березня 2017 року на виконання указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, та ухвалення рішення на підставі «розрахунків заробітної плати» та інших паперів складених після 20 березня 2017 року невідомими особами, суд не приймає з наведених вище підстав, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Також, з матеріалів справи, а саме наданої відповідачем копії науково — правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс — мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 — 221102, який складений на замовлення ПАТ «Укрзалізниця», встановлено, що:
 — наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
 — наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Проте заробітна плата, відповідно до ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Відповідно до частини першої ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст.129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст.10 ЦПК України.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
В рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1 (п.22).
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі (за період з березня 2017 року по 17 травня 2017 року зокрема), у строки, встановлені частиною 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць — за березень 2017 року у розмірі 2729, 21 (4122, 07−1392, 86).

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати слід врахувати наступне.
Відповідно дост. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці`компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно доЗакону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати`підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати`Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6−43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно дост. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати`компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.
Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року — 1005, 79 грн., за квітень 2017 року 424, 58 грн., за травень 2017 року 1453, 84 грн.
Проте враховуючи, що сума заборгованості за березень 2017 року перерахована, то сума компенсації втратигрошових доходів у зв`язку з порушення термінів їх виплати також підлягає перерахунку.
Відповідно дост. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати`сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).
Тобто, для нарахування компенсації за час затримки виплати на зазначені доходи, з них необхідно відрахувати податок з доходів фізичних осіб, який, відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України, складає 18% доходу, та військовий збір, який, відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, складає 1, 5%.

Компенсація розраховується станом на січень 2020 року, а саме на день ухвалення рішення судом та складає:
1) за березень 2017 року = 4122, 07 грн. (нарахована заробітна плата за березень 2017 року за вичитом отриманої заробітної плати за першу половину березня 2017 року) — 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 1925, 41 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 24, 9% (коефіцієнт інфляції) = 479, 43 грн.
2) за квітень 2017 року = 1822, 22 грн. (нарахована заробітна плата за квітень 2017 року) — 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 1466, 89 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 23, 8% (коефіцієнт інфляції) = 349, 12 грн.
3) за травень 2017 року = 6699, 71 грн. (нарахована заробітна плата за травень 2017 року) — 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 5393, 26 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 22, 2% (коефіцієнт інфляції) = 1197, 30 грн.
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень 2017 року — травень 2017 складає 2025, 85.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, травень 2017 року у розмірі 11251, 14 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів за березень, квітень, травень 2017 року у розмірі 2025, 85 грн.

Відповідно до частин 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Позивач звернулася до суду з позовом 30 жовтня 2019 року.
Відповідно до ст.7 Закону України від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 гривня.
Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, то з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати має бути стягнуто судовий збір в розмірі 657, 00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263−265, 268, 273 ЦПК України, суд,  —

У Х В, А Л И В:

Позовні вимоги особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати  — задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ вул. Тверська, б. 5, єдрпоу 40075815) на користь позивача особа_1, (інформація_1, уродженця с.Верхньоторецьке, Ясинуватського району, Донецької області, рнокпп номер_2, зареєстрований за адресою: адреса_1), заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року — травень 2017 року в сумі 11 251 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн. 14 коп. без утриманням податку й інших обов`язкових платежів.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2729 (дві тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн. 21 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати за квітень-травень 2017 року в сумі в сумі 8521 (вісім тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 93 коп., після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ вул. Тверська, б. 5, єдрпоу 40075815) на користь позивача особа_1, (інформація_1, уродженця с.Верхньоторецьке, Ясинуватського району, Донецької області, рнокпп номер_2, зареєстрований за адресою: адреса_1), суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень-травнеь 2017 року у розмірі 2025 (дві тисячі двадцять п`ять) грн. 85 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь держави судовий збір в розмірі 657 (шістсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після оголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті 20 січня 2020 року.
Повний текст рішення суду складено 31 січня 2020 року.

Суддя: В. О. Лебеженко