АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 236/5136/19
решение
именем украины

28 января 2020 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе:
судьи - [Б.] А.Е.,
с участием секретаря - [К.] А.И.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецка железная дорога "открытого акционерного общества" Донецкая железная дорога "о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы,

В:

19.12.2019 особа_1 обратился в Краснолиманского городского суда Донецкой области с иском, в котором просит взыскать с АО "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая железная дорога" АО "Украинская железная дорога" в его пользу задолженность по заработной плате в размере 23642, 07 гривен . Свои требования истец обосновывает тем, что находился в трудовых отношениях с ответчиком в 17.07.2017, уволен по п. 1 ст.40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. При увольнении ответчик не выплатил ему надлежащие выплаты (а 2-4).
Согласно постановлению судьи от 20.12.2019 рассмотрение дела производится по правилам упрощенного искового производства с учетом положений ст. 274 ГПК Украины без уведомления сторон и с предоставлением ответчику срока для подачи отзыва на иск (л.д. 52-53).
09.01.2020 года представитель ответчика предоставил суду отзыв наисковое заявление, просил в иске отказать в полном объеме (л.д. 55-57). Кроме того отмечает, что согласно расходному кассовому ордеру № 161 особа_1 получил аванс за март 2017 года в сумме 1704, 32 грн. (А 60).
Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, установил фактические обстоятельства соответствии со ст.
как предусмотреност. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. учасники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она посилаеться как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства.
Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основанийи доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут Подтврджуватись другими средствами доказывания (ч.2 ст. 78 ГПК Украины).
Судом установлено, что истец обратился с исковым заявлением в АО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного его в акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
согласнов записей в трудовой книжке АС номер_1 особа_1 с 06.07.2016 по 17.07.2017 работал в должности электромеханика участка I группы, цеха связи ст. Родаково ОП «Луганская дистанция сигнализации и связи» СП «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» РФ «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» (а 8-11).
Приказом начальника СП «Луганской дирекции железнодорожных перевозок» от 16.03.2017 года № 58-ДО и приказом начальника ОП «Луганская дистанция сигнализации и связи» от 18.03.2017 года№ 20 / ШЧ было положено начало простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 года (а.с.23-27).
Согласно Приказу (распоряжение) о прекращении Трудового договора № 998-ОС от 17.07.2017 особа_1 с 17.07.2017 уволен с должности электромеханика участка I группы, цеха связи ст. Родаково ОП «Луганская дистанция сигнализации и связи» РФ «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» по пункту 1 статьи 40 КЗоТ Украины в связи с скокружение штата, о чем также сделана соответствующая запись в его трудовой книжке. Указанный приказ издан структурным подразделением "Луганская дирекция железнодорожных перевозок" Регионального филиала "Донецкая железная дорога" открытого акционерного общества "Украинская железная дорога" (а 12).
В приказе о прекращении Трудового договора указано, что истец особа_1 имеет право на компенсацию за 29 дней отпуска и с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка. данных ообжалования указанного приказа или его отмены суду не предоставлено.
Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные листы (табулеграмы) за период с марта 2017 - июль 2017 года, в которых указаны суммы к выплате: по март 2017 - 1734, 05 грн. (Без учета аванса в сумме 1471, 41 грн.), За апрель 2017 - 2173, 27 грн., За май 2017 - 2407, 69 грн., За июнь 2017 - 2173, 27 грн., За июль 2017 - 11796, 80 грн. (В том числе компенсацийя за неиспользованный отпуск и выходное пособие при увольнении) (а 13-17).
Из расчета заработной платы за март - июль 2017 входит оплата простоев (код 340).
Согласно сводного расчета общей суммы на возмещение заработной платы истца особа_1, подписанного заместителем начальника [А.] В.И. и главным бухгалтером [Л.] особа_2., всего возмещения к выплате составляет - 23642, 07 грн., кроме того, в расчете указано, что одолжи получил часть по работамной платы за март 2017 в сумме - 1471, 41 грн. (А 18).
Кроме того, истцом предоставлены копии табелей учета использования рабочего времени, согласно которым истцом за март отработано 12 дней, за апрель, за май, за июнь, за июль - «0» (а.с.29-42).
Согласно копии журнала учета прихода-ухода сотрудников цеха ЛАЗ станции Родаково, которые находятся на простой ОП «Луганская дистанция участок связи», особа_1 находился в простое в марте 10 дней (80 ч.), В апреле 19 (152), В мае 20 (159), в июне 20 (159), в июле 11 (88) (л.д. 43-50).
В своем отзыве представитель ответчика отмечает, что особа_1 была выплачена задолженность по заработной плате за период с 01.03.2017 по 15.03.2017 года в сумме - 1704, 32 грн., Что подтверждается расходным кассовым ордером № 161 от 16 июля 2017 (а. с. 60).
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 №200 «Об образовании публичного акционерного общества« Украинская железная дорога », принятой в соответствии с Законую Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования», решено образовать публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» согласно приложению №1.
Также КМУ своим постановлением от 2 сентября 2015 по№735 утвердил Устав ОАО «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации ПАО Украинская железная дорога. «Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
Факт нахождения истца в трудовых отношенийах с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке, приказом о прекращении Трудового договора. Трудовая книжка истца за указанный период не содержит данных о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделан ответчиком. Таким образом, суд пришел к выводу о том, что АО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труди заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику завыполненную работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты врганизации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления Освободитееним работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждый физична или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество»или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая на то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях с 17.07.2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции"Особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
На основании ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О примевания норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции »№ 2 от 12.06.2009 года предусмотрено, что исходя из принципа равноправия сторон и учитывая обязанность каждой стороны доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждый доказательство, предоставленный сторонами в подтверждение своих требований или возражений, отвечающий требованиям принадлежности и допустимости доказательств.
Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной по работамной платы расчетные листы (табулеграмы) за период с марта 2017 - июль 2017 года, и которые ему были выданы ответчиком в соответствии со ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" (а 13-17).
Однако, представителем ответчика частично эти сведения опровергнуты. А именно у ответчика перед истцом отсутствует задолженность по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 в сумме - 1704, 32 грн., О чем свидетельствует расходный кассовый ордер № 161 от 24 июля 2017 года.
Итак, исковые требования истца в части взыскания с ответчика задолженности по март 2017 подлежат удовлетворению в сумме - 1501, 13 грн. (1471, 41 грн. + 1734, 05 грн. - 1704, 33 грн.)., Поскольку выплата в сумме - 1704, 33 грн. истцом был получен, о чем свидетельствует расходный кассовый ордер № 161, предоставленным ответчиком.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" работодатель обязан обеспечитьдостоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерскогоучета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительных документов.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-XIV основанием для бухгалтерского учета хозяйствьких операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченнымм им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать , что он выплатил истцу заработную плату.
Расчет заработной платы за март - июль 2017 согласуются с приказом начальника СП «Луганской дирекции железнодорожных перевозок» от 16.03.2017 года № 58-ДО и приказом начальника ОП «Луганская дистанция сигнализации и связи» от 18.03.2017 года № 20 / ШЧ об установлении начале простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги (а 23-227), в частности: согласно расчетам заработной платы истцу начислено оплату простоев в марте 10 дней (80 ч.), в апреле 19 (152), в мае 20 (159), в июне 20 (159), в июле 11 ( 88) (л.д. 43-50).
Ответчиком суду не предоставлено каких-либо доказательств, упроститвувалы указанную задолженность по оплате за время простоя, так же не оспаривается наличие указанного приказа, также не оспаривается факт пребывания с истцом в трудовых отношениях и освобождения его именно 17.07.2017.
Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией працедавця. Итак отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления но не выплаты истцу заработной платы.
Доводы ответчика в отзыве на исковое заявление основываются только на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы - приказы о приеме на работу, о предоставлении отпуска, табели учета использования рабочего времени, расчетно-платежные ведомости.
Однако истцом суду предоставлено приказ о прекращении Трудового договора (л.д. 12), разрахункы заработной платы за март - июль 2017 (а.с.13-17).
При этом судом учтено, что заработную плату за первую половину марта 2017 в размере 1704, 33 грн., Истец получил, что подтверждается предоставленной ответчиком копией расходного кассового ордера № 161 от 27 июля 2017 (а 60).
Учитывая, что в период установленного СП «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» простой истец во исполнение приказа выходила на свое рабочее место до дня увольнения, в день его освобождения прикази об установлении простой отменены не были, у ответчика отсутствуют основания не осуществлять истцу оплату за время простоя. Данных, приведенных суммы были выплачены истцу, ответчиком не предоставлено.
Доводы ответчика о том, что с марта 2017 не поступают документы для перечисления заработной платы, на подконтрольной Украины территории отсутствует первичная документация для начисления заработной платы за период с 16 марта 2017 года, являются необоснованными.
Во-первых, согласно правового заключенияВерховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак суд отмечает, что отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления но не выплаты истцу заработной платы.
Во-вторых, из материалов дела, в частности, добавленного ответчиком к отзыву на исковое заявление науково - правового заключения о невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс - мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 года № 126 - 221 102, составленный по заказу ПАО "Укрзализныця "установлено, что:
- приказом регионального филиала "Донецкая железная дорога" № 688-Н от 13.05.2017 года "О формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчетуработников структурного подразделения "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала "Донецкая железная дорога" к моменту окончания сокращение штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности;
- приказом регионального филиала "Донецкая железная дорога" № 899-Н от 26.06.2017 года "О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений" Донецкая дирекция железнодорожных перевозок "и" Луганской дирекции железнодорожных перевозок "введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок", которым учитывается нестандартная ситуация и особенности рабОты регионального филиала "Донецкая железная дорога", поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом "Донецкая железная дорога" через кассы структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок "по месту их нахождения (г.. Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работникамы структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательного расчета с работниками структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок" (а 60-64).
Однако по состоянию на время рассмотрения дела ответчик не предоставил доказательств, опровергающих сведения о начисленной истцу заработной платы за период со второй половины марта 2017 по 17 июля 2017 года, которые указаны в разрахунках заработной платы за март - июль 2017 года, которые истцом предоставлены в суд.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Учитывая, что ответчикв нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине", Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР "Об оплате труда" не предоставил суду первой инстанции документов ни о начисленную истцу заработную плату за период с марта 2017 по 17 июля 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, в отзыве на исковое заявление признает тот факт, что расчет с истцом при его увольнении не проведено, что такой будет проведетно при имеющейся возможности обеспечения безопасного и беспрепятственного доступа уполномоченных лиц к документам, которые остались в производственных подразделениях на оккупированной территории Украины, суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (суммам, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).
Ссылаясь в отзыве на отсутствие объективной возможности переверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей, ответчик конкретных возражений относительно сумм заработной платы указанных в расчетах заработной платы за вторую половину марта - июль 2017 не приводит.
Расчет заработной платы за июль 2017 согласуются с приказом от 17 июля 2017 № 1161-ОС о прекращении Трудового договора, который был издан первым заместителем начальника Луганской дирекции железнодорожных перевозок Д.В лицо_3 Пономаревым, то есть должностным лицомответчика. Любые доводы о незаконности этого приказа ответчиком в отзыве на исковое заявление, не перечисленным. Именно в этом приказе, который выдан структурным подразделением ответчика указана конкретная количество дней неиспользованного отпуска, а именно, 29 дней, на компенсацию которых имеет право истец и выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка (а.с.12).
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие илиотсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Доводы ответчика о том, что научно-правовое заключение Торгово-промышленной палаты №126 / 2 / 21-10.2 от 16.01.2018 года является основанием для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате, не основываются на законе.
Действительно, 16 января 2018 ПАО "Укрзализныця" предоставлено Научно-правовое заключение №126 / 2 / 21-10.2 по предотвращению исполнения обязанностейв, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) (а 60-63), согласно которому вина ПАО "Укрзализныця" в невыплате причитающихся работнику сумм при увольнении отсутствует.
В то же время форс-мажорные обстоятельства, о существовании которых говорится в заключении, свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предпприятия от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины. Однако ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
закона Украиныни от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. (Ст. 10).
Однако заработная плата, в том числе оплата за час простой (ст. 113 КЗоТ), компенсация за неиспользованный отпуск (ст. 83 КЗоТ) и выходное пособие при увольнении (ст. 44 КЗоТ), не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Кроме того, предоставленные истцом в суд расчеты заработной платы за март - июль 2017 (табуляграммы), которые ему были выданы ответчиком -СП "лдзп" филиала Дон. зал. ПАО (код егрпоу 40150216, что соответствует егрпоу обособленного подразделения Региональный филиал "Донецкая железная дорога" АО "Укрзализныця")в соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда", согласно которым при каждой выплате заработной платы работодатель должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате. При этом наличие подписи посадовой лица и печати на них указанными нормами не требуется.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за март - июль 2017 года, в сроки, установленные частью 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия при увольнении, (кроме выплаченной суммы за первую половину марта 2017 года), не выплатил эти суммы и на время рассмотрения дела судом первой инстанции, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении измог истца о взыскании задолженности по заработной плате в пользу истца.
Таким образом, истцом частично доказана сумма задолженности по заработной плате, март 2017 - 1501, 13 грн. (1471, 41 грн. + 1734, 05 грн. - 1704, 33 грн.), Апрель 2017 - 2173, 27 грн., Май 2017 - 2407, 69 грн., Июнь 2017 - 2173, 27 грн., июль 2017 - 11796, 80 грн. (В том числе компенсация за неиспользованный отпуск и выходное пособие при увольнении), а всего 20052, 16 грн., А потомуисковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, увольв от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно п. П.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд исковоеой заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы, при этом судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично (84, 82% (23642, 07 / (20052, 16 * 100))), с ответчика в пользуь государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 651, 76 грн. (768, 40 / 100х84, 82%).
Также, следует отметить, что согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя иработника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Но суд отмечает, что в подтверждение существующей задолженности по выплате заработной платы истцом суду были предоставлены расчеты заработной платы, в которых указаны суммы к выплате, то есть после удержания сумм налогов и обязательных платежей.
Согласно ч.1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работникувыплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ГПК Украины, суд -

Р Е Ш И Л:

Исковые требования лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая железная дорога" открытого акционерного общества "Донецкая железная дорога" о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы - удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская полезных "(03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп - номер_2, зарегистрированного по адресу: адреса_1 задолженность начисленной но не выплаченной заработной платы за период с марта 2017 по 17 июля 2017 года в сумме 20052, 16 (двадцать тысяч пятьдесят две грн. 16 коп.) рублей. (без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов).
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 мисто Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу государства (получатель средств: УК м. Лиман / ОТГ м. Лиман / 22030101, код получателя (код по егрпоу): 37894853, банк получателя Казначейство Украины (еап), счет получателя: ua758999980313111206000005564) судебный сбор в размере 651, 76 (шестьсот пятьдесят одна грн. 76 коп.) рублей.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
В остальной части иска отказаты в связи с отсутствием оснований для его удовлетворения
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Текст решения изготовлен 28.01.2020.

судья -

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 236/5136/19
рішення
іменем україни

28 січня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - [Б.] А.Є.,
за участю секретаря - [К.] О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Донецька залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

встановив:

19.12.2019 особа_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 23642, 07 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, звільнений за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати (а.с. 2-4).
Згідно з ухвалою судді від 20.12.2019 розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с. 52-53).
09.01.2020 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі (а.с. 55-57). Крім того зазначає, що відповідно до Видаткового касового ордеру № 161 особа_1 отримав аванс за березень 2017 року в сумі 1704, 32 грн. (а.с. 60).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця»(юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці АС номер_1 особа_1 , з 06.07.2016 по 17.07.2017 працював на посаді електромеханіка дільниці І групи, цеху зв`язку ст. Родакове ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 8-11).
Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН та наказом начальника ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» від 18.03.2017 року № 20/ШЧ було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с.23-27).
Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення Трудового договору № 998-ОС від 17.07.2017 особа_1 з 17.07.2017 звільнений з посади електромеханіка дільниці І групи, цеху зв`язку ст. Родакове ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 12).
В наказі про припинення Трудового договору зазначено, що позивач особа_1 має право на компенсацію за 29 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 – липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: за березень 2017 року – 1734, 05 грн. (без урахування авансу у сумі 1471, 41 грн.), за квітень 2017 року – 2173, 27 грн., за травень 2017 року – 2407, 69 грн., за червень 2017 року – 2173, 27 грн., за липень 2017 року – 11796, 80 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні) (а.с. 13-17).
З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340).
Відповідно до зведеного розрахунку загальної суми на відшкодування заробітної плати позивача особа_1 , підписаного заступником начальника [А.] В.І. та головним бухгалтером Латиповим особа_2 ., всього відшкодування до виплати становить – 23642, 07 грн., крім того, у розрахунку зазначено, що позич отримав частину заробітної плати за березень 2017 року у сумі – 1471, 41 грн. (а.с. 18).
Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 12 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень – «0» (а.с.29-42).
Відповідно до копії журналу обліку приходу-уходу працівників цеху ЛАЗ станції Родакове, які знаходяться на простої ВП «Луганська дистанція дільниця зв`язку», особа_1 перебував у простої у березні 10 днів(80 год.), у квітні 19(152), у травні 20(159), у червні 20(159), у липні 11(88) (а.с. 43-50).
У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що особа_1 було виплачено заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 року у сумі – 1704, 32 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 161 від 16 липня 2017 року (а.с. 60).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення Трудового договору. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 – липень 2017 року, та які йому були видані відповідачем відповідно до ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (а.с. 13-17).
Проте, представником відповідача частково ці відомості спростовані. А саме у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у сумі – 1704, 32 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер № 161 від 24 липня 2017 року.
Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за березень 2017 року підлягають частковому задоволенню у сумі – 1501, 13 грн. (1471, 41 грн. + 1734, 05 грн. – 1704, 33 грн.)., оскільки виплата у сумі – 1704, 33 грн. позивачем була отримана, про що свідчить видатковий касовий ордер № 161, наданим відповідачем.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН та наказом начальника ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» від 18.03.2017 року № 20/ШЧ про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці (а.с.23-227), зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у березні 10 днів(80 год.), у квітні 19(152), у травні 20(159), у червні 20(159), у липні 11(88) (а.с. 43-50).
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення його саме 17.07.2017.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Доводи відповідача у відгуку на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати - накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.
Проте позивачем суду надано наказ про припинення Трудового договору (а.с. 12), розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року (а.с.13-17).
При цьому судом враховано, що заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1704, 33 грн., позивач отримав, що підтверджується наданою відповідачем копією видаткового касового ордеру № 161 від 27 липня 2017 (а.с. 60).
Враховуючи, що в період встановленого СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» простою позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Даних, що наведені суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, є необґрунтованими.
По-перше, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
По-друге, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221 102, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 60-64).
Проте станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з другої половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року, які позивачем надані до суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, у відгуку на позовну заяву визнає той факт, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, що такий буде проведено при наявній можливості забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до документів, які залишилися у виробничих підрозділах на окупованій території України, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Посилаючись у відгуку на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум заробітної плати зазначених у розрахунках заробітної плати за другу половину березня - липень 2017 року не наводить.
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 17 липня 2017 року № 1161-ОС про припинення Трудового договору, який був виданий першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Д.В особа_3 Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем у відзиві на позовну заяву, не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме, 29 днів, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.12).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця" надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 60-63), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст. 10).
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) та вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Крім того, надані позивачем до суду розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року (табуляграми), які йому були видані відповідачем –СП "лдзп" філії Дон. зал. ПАТ (код єдрпоу 40150216, що відповідає єдрпоу відокремленого підрозділу Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця") відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, (окрім виплаченої суми за першу половину березня 2017 року), не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача.
Таким чином, позивачем частково доведена сума заборгованості по заробітній платі, березень 2017 року – 1501, 13 грн. (1471, 41 грн. + 1734, 05 грн. – 1704, 33 грн.), квітень 2017 року – 2173, 27 грн., травень 2017 року – 2407, 69 грн., червень 2017 року – 2173, 27 грн., липень 2017 року – 11796, 80 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні), а всього 20052, 16 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п.1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково (84, 82%(23642, 07/(20052, 16*100))), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 651, 76 грн.(768, 40/100х84, 82%).
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Але суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Донецька залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп - номер_2 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 , заборгованість нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 20052, 16 (двадцять тисяч п`ятдесят дві грн. 16 коп.) грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь держави (отримувач коштів: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, код отримувача (код за єдрпоу): 37894853, банк отримувача: Казначейство України (еап), рахунок отримувача: ua758999980313111206000005564) судовий збір в розмірі 651, 76 (шістсот п`ятдесят одна грн. 76 коп.) грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позову відмовити у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Текст рішення виготовлений 28.01.2020.

Суддя -