АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Производство № 2/229/1041/2019
ЕУН 229/4606/19
решение
именем украины

18 ноября 2019 г.. Дружковка
Дружковский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи истопник А.Н.,
с участием секретаря судебного заседания [В.] А.Д.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда Дружковка гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества "УкрРусские железная дорога "о взыскании невыплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованные дни отпуска и среднего заработка за время задержки расчета,

В:

истец особа_1 обратилась в суд с иском к ответчику, в котором просит взыскать с ответчика в ее пользу: невыплаченную заработную плату; компенсацию за неиспользованные дни отпуска; средний заработок за время задержки расчета сумму задолженности по по работамней плате в общем размере 17978, 82 грн. Обосновывает свои требования тем, что с 8 июля 2016 по 17 июля 2017 она работала экономистом 1 категории производственного подразделения «Ясиноватская дистанция пути» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога». С марта 2017 ответчик прекратил выплату ему заработной платы. Приказом начальника структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок »регионального филиала« Донецкая железная дорога »ОАО« Укрзализныця »от 17 марта 2017 №236 / ДНД было положено начало простоя по 20 марта 2017 для всех. Истец была уволена с работы 17 июля 2017 на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. При увольнении с истцом был осуществлен расчет по заработной плате.
В судебном заседании истец особа_1 не появилась. О времени и месте рассмотрения дела уведомлен принадлежным образом, своевременно, однако предоставила заявление о рассмотрении дела в его отсутствие (а.с.59).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился. О времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, своевременно, о причинах неявки суду не сообщил.
24 сентября 2019 представитель АО «Укрзализныця» предоставил суду отзыв на исковое заявление. Просил рассматривать дело без его участия.
Суд принял решение о рассмотрении дела в отсутствие сторон.
Исследовав доказательства по делу, суд установил следующее.
судомустановлено, что согласно трудовой книжки особа_1 с 8 июля 2016 по 17 июля 2017 находилась в трудовых отношениях с ответчиком, занимала должность экономиста 1 категории производственного подразделения «Ясиноватская дистанция пути» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога »публичного акционерного общества« Украинская железная дорога ». 17 июля 2017 особа_1 освобожден от занимаемой должности в связи с сокращением штату согласно п.1 ст. 40 КЗоТ Украины (а.с.13-14).
Согласно заключению Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/2 / 21-10.2 предотвращения выполнения ПАО «Украинская железная дорога» региональным филиалом «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» обязанностей, предусмотренных законодательством Украины, в частности, ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины вызвано воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно: актами терроризма на территориях города Донецка Донецкой области; длительными перерывами в работе транспорта, регламентированными условиями соответствующих решений и актами государственных органов власти, на текущую дату продолжают действовать и дату окончания их действия установить невозможно. Эти форс-мажорные обстоятельства являются чрезвычайными, непредсказуемыми и имеют неизбежный характер, их действия нельзя избежать при обычных обстоятельствах при всей осмотрительности обязательственного стороны по трудовому договору, которой является ОАО «Украинская железная дорога» региональный филиал «Донецкая железная дорога» ОАО «Украинский центризниця », они объективно влияют на ее обязанности, предусмотренные законодательством Украины, в частности ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины и делают невозможным их выполнение. Такие форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) являются основаниями для освобождения от ответственности обязательственного стороны, которой является ОАО «Украинская железная дорога региональный филиал« Донецкая железная дорога ПАО «Украинская железная дорога» за невыполнение обязанностей, предусмотренных законодательством Украины, в том числе ст 115, 116 КЗоТ Укны, учитывая субсидиарное применение ст.4 КЗоТ Украины и ст.ст.9, 263, 617 ГК Украины.
Согласно указанного заключения Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 потеря контроля и доступа ПАО «Украинская железная дорога» в производственных мощностей и иного имущества по адресу: адрес_1, в том числе, к оригиналам приказов, личных дел работников, должностных инструкций, табелей учета рабочего времени, экземпляров отчетов, которые подавались в контролирующие органы, компьютерной техники с программным обеспечением трудовых отношений с работниками, начиная с 20 марта 2017 по структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок», когда фактически вышло из-под контроля управления вышеуказанными производственными мощностями, лишило возможности ПАО «Украинская железная дорога» выполнить обязательства перед освободившимися работниками согласно ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины, а именно каждом уволенному работнику структурного подразделения «Донецкая дирекцияжелезнодорожных перевозок »регионального филиала« Донецкая железная дорога ПАО «Украинская железная дорога» выдать надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести расчет.
Постановлением Кабинета Министров Украины «Об образовании публичного акционерного общества« Украинская железная дорога »от 25 июня 2014 № 200, принятой в соответствии с Законом Украины« Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования », решено образовать Публичное акционерное общество«Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе, на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорога», согласно приложению № 1.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации ПАО «Украинская железная дорога».
«Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» ПубЛично акционерного общества «Украинская железная дорога», и является региональным филиалом данного общества. Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в ее трудовой книжке, приказом о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком. Таким образом, суд считает, что ПАО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Статьей 43 Конституции Украины закреплено право на труд и заработную плату, каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган должны выплачивать заработную плату за выполненную работу и не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда, соответственнок актам законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. какчто работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок виплатиты не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интереси, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», истец находилась с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, но при увольнении не получила все необходимые ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожидань в понимании практики Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимается, может быть любой надлежаще оформленный документ, указывающий на размер начисленной заработной платы и комкомпенсацию по нарушению сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
Предоставленных ответчиком справки о доходах № 977/2 от 13 сентября 2019 года, ведомости на выплату денег № 17 по март 2017 вбачаться, что только за март 2017 особа_1 начислено всего 5881, 73 грн., До выдачи 2634, 05 грн. То есть из указанных документов, усматривается что особа_1 26 июля 2017 получила заработную плату за март 2017 года в сумме 1633, 12 грн. Так, истец получила часть заработной платы за март 2017 года, чем опровергается ее утверждение о том, что за указанный месяц она вообще не получала заработную плату, однако включила ее в свой расчет. Стоит отметить, что компенсация за 31 день отпуска в размере 7851, 06 грн. отражено в расчете заработной платы за июль 2017 (код 308), а потому у истца отсутствуют основания для повторного ее взыскания. Истцом данная информация не опровергнута.
Таким образом, имеющиесяразличия в информации, предоставленной ответчиком, а именно справке о доходах, сведениях о выплате денег и расчета оплаты средней зарплаты проведенного истцом.
Указанное выше не согласуется с расчетными листами, которые были предоставлены истцом, согласно которым ей была начислена заработная плата за март 2017 - 5881, 73 грн., Указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за март -2634, 05 грн., за апрель 2017 всего начислено - 1720, 26грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за апрель - 1367, 93 грн., за май 2017 всего начислено - 822, 26 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за май -653, 84 грн., плата за июнь 2017 - 1027, 83 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): по июнь 2017 - 817, 31 грн., за июль 2017 - 15634, 92 грн., указана сумма к выплата (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов) за июль - 12505, 69 грн. (А 21-22).
Поскольку указанные данные ответчиком частично, а не опровергнуты, а также с учетом положений части первой статьи 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу, чтодоказательства предоставленные истцом относительно имеющейся задолженности по заработной плате за март 2017, апрель 2017, май 2017 года, июнь 2017, июль 2017 года является надлежащими, допустим, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном заседании.
Согласно п. 14.1.180 Налогового кодекса Украины, налоговый агент по налогу на доходы физических лиц - юридическое лицо (его филиал, отделение, другое обособленное подразделение), самозанятое лицо, представительство нерезидента - юридичной лица, инвестор (оператор) по соглашению о разделе продукции, которые независимо от организационно-правового статуса и способа обложения другими налогами и / или формы начисления (выплаты, предоставления) дохода (в денежной или неденежной форме) обязаны начислять, удерживать и платить налог, предусмотренный разделом IV настоящего Кодекса, в бюджет от имени и за счет физического лица с доходов, выплачиваемых такому лицу, вести налоговый учет, подавать налоговую отчетность контролирующим орГанам и нести ответственность за нарушение его норм в порядке, предусмотренном статьей 18 и разделом IV настоящего Кодекса
Статтею168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет.
168.1. Налогообложение доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) налогоплательщику налоговым агентом.
168.1.1. Налоговый агент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммытакого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса.
168.1.2. Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при условии одновременного представления расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет.
Согласно ч.5 п.6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства о воплату труда »№ 13 от 24.12.1999 года, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Учитывая, что заработная плата и компенсация за неиспользованные дни отвечаетстки истицы составляют 25087, 00 гривен, то после удержания из них налога и других обязательных платежей к выплате будет сумма 20612, 87 гривен.
Как следует из искового заявления, истица просила взыскать 17978, 82 гривен, как заработную плату за март-июль 2017 (без учета полученного заработка за первую половину марта 2017 в размере 1633, 12 грн.), Что является суммой с начислением налога и военного сбора.
Учитывая предоставленные ответчиком доказательства получения истицей частично саробитнои платы за март 2017 в размере 1633, 12 гривен, суд считает, что с ответчика в пользу истицы подлежит взысканию задолженность по заработной плате за март-июль 2017 года, включая денежную компенсацию за неиспользованные дни отпуска в размере 23453, 88 гривен ( за вычетом частичной заработной платы в сумме 1633, 12 грн.).
Таким образом, сумма задолженности по заработной плате с учетом денежной компенсации за неиспользованные 31 день отпуска ответчика перед позивачкою составляет 23453, 88 грн. без удержания налога и других обязательных платежей.

Относительно требования истицы о взыскании с ответчика средний заработок за период задержки с 17 июля 2017 по день фактического расчета за каждый рабочий день исходя из размера среднедневной заработной платы 378, 04 грн., Следует отметить следующее.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанныев статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения завремя задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 "О практике применения судами законодательства об оплате труда" установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, - в следующемдня после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вине. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Итак, согласно положениям статьи 117 КЗоТ Украины обязательным условием для возложения на предприятие соответальности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Ответчик не отрицает, что в день увольнения 17 июля 2017 расчет с истицей проведен не был и не проведен до настоящего времени. Однако ссылается, что с 20 марта 2017 по ответчика подтверждено действие форс-мажорных обстоятельств, которые делают невозможным выполнение им своих обязательств в соответствии со статьями 47, 116 КЗоТ Украины, что свидетельствует об отсутствии вины ответчика.
Указом Президента Укны "О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 13 апреля 2014 года" О неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранение территориальной целостности Украины "от 14.04.2014 года № 405/2014 на территории Донецкой и Луганской областей начато антитеррористическую операцию.
[Т.] "антитеррористическая операция" определено в статье 1 Закона Украины от 20.03.2003 года № 638-IV "О борьбе с терроризмом", согласно которой антитеррористическая операция - комплекс скоординированныхих специальных мероприятий, направленных на предупреждение, предотвращение и пресечение террористической деятельности, освобождение заложников, обеспечение безопасности населения, обезвреживания террористов, минимизацию последствий террористической деятельности (в редакции Закона Украины от 05.06.2014 г.. № 1313-VII).
В соответствии со статьей 1 Закона Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции", который определяет временные меры для обеспечения поддержки субъектов господарювання, осуществляющих деятельность на территории проведения антитеррористической операции, и лиц, проживающих в зоне проведения антитеррористической операции или переселились из нее во время ее проведения, период проведения антитеррористической операции - это время между датой вступления в силу Указа Президента Украины "О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 13 апреля 2014 года "О неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранение территориальной целостности Украинскаяны "от 14 апреля 2014 № 405/2014 и дате вступления в силу Указа Президента Украины о завершении проведения антитеррористической операции или военных действий на территории Украины.
Территория проведения антитеррористической операции - это территория Украины, на которой расположены населенные пункты, определенные в утвержденном Кабинетом Министров Украины перечень, где проводилась антитеррористическая операция, начатая в соответствии с Указом Президента Украины "О решении Совета национальной безопасности и обороныУкраины от 13 апреля 2014 года "О неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранение территориальной целостности Украины" от 14 апреля 2014 № 405/2014.
В настоящее время Указ Президента Украины о завершении проведения антитеррористической операции не выдавался.
Согласно распоряжению Кабинета Министров Украины № 1275-р от 02.12.2015 года, которым утвержден Перечень населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, город Ясиноватая, Донецкой области, город Донецк принадлежат к населенным пунктам, в которых осуществлялась антитеррористическая операция.
Согласно распоряжению Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 года № 1085-р город Ясиноватая Донецкой области, город Донецк отнесены к населенным пунктам, на территории которых органы государственной власти временно не осуществляют свои полномочия.
Указом Президента Украины "О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15 марта 2017 года" О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридныхм угрозам национальной безопасности Украины "от 15.03.2017 года № 62/2017 введено в действие решение Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15 марта 2017 года" О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины ", согласно которому временно, до реализации пунктов 1 и 2 Минского "Комплекса мер" от 12 февраля 2015 года, а также к возвращению захваченных предприятий к функционированию в соответствии с законодательством Украины, прекращено перемещения грузов через линея столкновения в пределах Донецкой и Луганской областей.
Научно-правовым заключением Торгово-промышленной палаты Украины № 126/2 / 21-10.2 от 16 января 2018 по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобожденные работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) засвидетельствовано наступления для ПАО "Укрзализныця", регионального филиала "Донецкая железная дорога" ПАО "Укрзализныця" обстоятельств непреодолимой силы с 20 марта 2017 г.глазу по структурного подразделения "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок", в частности, по выполнению обязательств перед освободившимися работниками согласно ст. ст. 47, 83, 115 и 116 КЗоТ Украины.
Согласно части 3 статьи 14 Закона Украины от 02.12.1997 года № 671/97-ВР "О торгово-промышленных палатах в Украине" Торгово-промышленная палата Украины свидетельствует форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы), по обращениям субъектов хозяйственной деятельности и физических лиц (абзац третий частитретьей статьи 14 в редакции Закона Украины от 02.09.2014 г.. № 1669-VII).
В соответствии со ст. 141 Закона Украины от 02.12.1997 года № 671/97-ВР "О торгово-промышленных палатах в Украине" торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) и выдают сертификат о такие обстоятельства течение семи дней со дня обращения субъекта хозяйственной деятельности по себестоимости.
Форс-мажорными обстоятельствами (вбставинамы непреодолимой силы) является чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно невозможным исполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.п.), обязанностей по законодательными и другими нормативными актами, а именно угроза войны, вооруженного конфликта или серьезная угроза такого конфликта, включая но не ограничиваясь враждебными атаками, блокадами, военным эмбарго, действия иностранного врага, общая военная мобилизация, военные действия, объявленная и необъявленная война действия общественного врага, возмущения, акты терроризма, диверсии, пиратства, беспорядки и тому подобное.
Согласно п. 3.3 Регламента удостоверения Торгово-промышленной палатой Украины и региональными торгово-промышленными палатами форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), который утвержден решением Президиума Торгово-промышленной палаты Украины от 18.12.2014 года № 44 (5), сертификат ( в определенных договорах, законодательных и нормативных актах упоминается также как вывод, справка, подтверждение) о форс-мажоные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) - документ установленной ТПП Украины формы, удостоверяющий наступления форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), выданный ТПП Украины или региональной торгово-промышленной палатой в соответствии с действующим законодательством, условиями договора (контракта, соглашения и т.д.) и настоящим Регламентом.
Согласно статье 4 КЗоТ Украины законодательство о труде состоит из настоящего Кодекса и иных актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Часть 1 статьи 9 ГК Встраны предусматривает применение этого Кодекса к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если их не урегулирован другими актами законодательства.
Поскольку трудовым законодательством не урегулированы отношения по поводу возмещения имущественного и морального вреда, положения гражданского законодательства могут распространяться на эти отношения.
Учитывая исковые требования в этом деле, в частности, выплаты компенсации в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, то есть своего рода возмещение нанесенй имущественного вреда, регулируется главой 82 ГК Украины, применению подлежат положения гражданского законодательства.
Статьей 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы.
В пункте 1 части 1 статьи 263 ГК Украины приведены признаки непреодолимой силы как чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях события. Итак, непреодолимой силой является чрезвычайнойна или неотвратимое внешнее событие, полностью освобождает от ответственности лицо, нарушившее обязательство, при условии, что последняя не могла ее предсказать или предусмотрела, но не могла отвлечь, и это событие нанесло убытков.
Итак, Научно-правовое заключение Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/2 / 21-10.2 подготовлен Торгово-промышленной палатой Украины в соответствии с ее компетенцией и в порядке, установленном законом, и подтверждает отсутствие вины ответчика вневыплате истцу причитающихся ему сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, поэтому указанный научно-правовой вывод надлежащим и допустимым доказательством по этому делу.
Установив, что в трудовых правоотношениях между АО "Укрзализныця" и истцом с 20 марта 2017 года на временно оккупированной территории Донецкой области возникли и до сих пор существуют обстоятельства непреодолимой силы, в период существования которых ответчик лишен возможности выполнить обязательства перед своими работниками, предусмотренныеусловиями Трудового договора (контракта, соглашения и т.п.), законодательными и другими нормативными актами, суд пришел к выводу об отсутствии вины ответчика в невыплате истцу причитающихся ему сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, что исключает ответственность ответчика за задержку расчета при увольнении, которая предусмотрена статьей 117 КЗоТ Украины.
Такой вывод суда соответствует правовым выводам Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях от 23.03.2016 года по делам № 6-364цс16 № 6-365цс16; от 11.05.2016 года по делу № 6-383цс16; от 25.05.2016 года по делу № 6-948цс16), согласуется с выводами Верховного Суда, изложенные в постановлениях от 06.02.2019 года по делу №408 / 2331/17 и от 16.01.2019 года по делу № 335/9304/17 Ц.
В соответствии с пунктом 6.5 Регламента удостоверения Торгово-промышленной палатой Украины и региональными торгово-промышленными палатами форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), который утвержден решением Президиума Торгово-промышленнойой палаты Украины от 18.12.2014 года № 44 (5), бремя доказывания наступления форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) возложена на заявителя.
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении не является вознаграждением за проделанную работу.
Согласно правового заключения Большой Палаты Верховного Суда в постановлении от 30 января 2019 по делу № 910/4518/16 (производство № 12-301гс18) по содержанию предписаний статей 94, 116, 117 КЗоТ Украины и статей 1, 2 Закона Украины от 24.03. 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, направленным на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий), который начисляется в размере среднего заработка и не входит в структуру заробитной платы.
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не являются социальной гарантией, а является мерой ответственности работодателя, наступает только при условии доказанности его вины. Соответственно средний заработок за время задержки расчета при увольнении не является "существующим имуществом" по которому истец может утверждать, что он имеет по крайней мере "законное ожидание" / "правомерное ожидание" относительно эффективного осуществления права собственности, а потому требования искового заявленияпо этим выплат являются необоснованными и не подлежат удовлетворению.

Суд считает, что поскольку предметом спора является именно заработная плата за март-июль 2017 (с учетом денежной компенсации за неиспользованные 31 день отпуска), то увеличение ее размера до 23453, 88 гривен не является увеличением исковых требований, соответственно не является выходом за пределы исковых требований, поскольку именно эта сумма в прилагаемых к исковому заявлению расчетах (а.с.21-22) и именно эта сумма подлежит налогообложению при ее выплате вкачества заработной платы.

Учитывая изложенные обстоятельства, суд считает, что истец подтвердила наличие задолженности ответчика по выплате заработной платы за март, апрель, май, июнь, июль 2017 года, с учетом денежной компенсации за неиспользованные 31 день отпуска, в размере 23453, 88 грн.
В соответствии с положениями ч. 1 ст. 141 ГПК Украины и Закона Украины «О судебном сборе» с ОАО «Украинская железная дорога» в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 768 грн. 40 коп.Руководствуясь ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 430 ГПК Украины, суд

принял:

иск лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" о взыскании невыплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованные дни отпуска и среднего заработка за время задержки расчета удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества "Украинская железная дорога", егрпоу 40075815, в пользу особа_1 ИнформацияЯ_1, рнокпп номер_1, задолженность по заработной плате за период с марта по июль 2017 (включая денежную компенсацию за неиспользованные дни отпуска) в сумме 23453 (двадцать три тысячи четыреста пятьдесят) грн. 88 коп. без удержания налога и других обязательных платежей.
В остальной части иска отказать.
Решение в части взыскания заработной платы за март 2017 года в сумме 4248 (четыре тысячи двести сорок восемь) грн.61 коп. предоставить к немедленному исполнению.
Сумма заработной платы опредчена без удержания налога и других обязательных платежей.
Обязать акционерное общество «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815) осуществить содержание из суммы задолженности по заработной плате предусмотренные законом налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с публичного акционерного общества "Украинская железная дорога" в пользу государственного бюджета судебные издержки в сумме 768 (семьсот шестьдесят восемь) рублей. 40 коп.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жаги всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Донецкий апелляционный суд через Дружковский городской суд Донецкой области в течение тридцати дней со дняего провозглашения, а в случае объявления только вводной и резолютивной части судебного решения или в случае рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела - со дня составления полного судебного решения.
Полное судебное решение составлено 18 ноября 2019.

Судья: А. М. Лакей

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/229/1041/2019
ЄУН 229/4606/19
рішення
іменем україни

18 листопада 2019 року м. Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Грубника О.М.,
за участю секретаря судового засідання Варламової О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки цивільну справу за позовом особа_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

позивач особа_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на її користь: невиплачену заробітну плату; компенсацію за невикористані дні відпустки; середній заробіток за час затримки розрахунку суму заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 17978, 82 грн. Обґрунтовує свої вимоги тим, що з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала економістом 1 категорії виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція колії» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».З березня 2017 року відповідач припинив виплату їй заробітної плати. Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року №236/днд було встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх. Позивач була звільнена з роботи 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні з позивачем не було здійснено розрахунок по заробітній платі.
В судове засідання позивач особа_1 не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, своєчасно, проте надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.59).
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.
24 вересня 2019 року представник АТ «Укрзалізниця» надав суду відзив на позовну заяву. Просив розглядати справу без його участі.
Суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши докази по справі, суд встановив таке.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки особа_1 з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду економіста 1 категорії виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція колії» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року особа_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.13-14).
Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115, 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України.
Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна за адресою: адреса_1 , в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».
«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства. Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Наданих відповідачем довідки про доходи № 977/2 від 13 вересня 2019 року, відомості на виплату грошей № 17 за березень 2017 року вбачаться, що лише за березень 2017 року особа_1 нараховано всього 5881, 73 грн., до видачі 2634, 05 грн. Тобто з вказаних документів, вбачається що особа_1 26 липня 2017 року отримала заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1633, 12 грн. Так, позивач отримала частину заробітної плати за березень 2017 року, чим спростовується її твердження щодо того, що за вказаний місяць вона взагалі не отримувала заробітну плату, проте включила її у свій розрахунок. Варто відмітити, що компенсація за 31 день відпустки у розмірі 7851, 06 грн. відображено у розрахунку заробітної плати за липень 2017 року (код 308), а тому у позивача відсутні підстави для повторного її стягнення. Позивачем дана інформація не спростована.
Таким чином, наявні розбіжності у інформації, яка надана відповідачем, а саме довідці про доходи, відомостях про виплату грошей та розрахунку оплати середньої зарплати проведеного позивачем.
Вказане вище не узгоджується із розрахунковими листами, які було надано позивачем, згідно яких їй було нараховано заробітну плату за березень 2017 року - 5881, 73 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за березень -2634, 05 грн., за квітень 2017 року всього нараховано - 1720, 26 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за квітень - 1367, 93 грн., за травень 2017 року всього нараховано - 822, 26 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за травень -653, 84 грн., плату за червень 2017 року - 1027, 83 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за червень 2017 року - 817, 31 грн., за липень 2017 року - 15634, 92 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за липень - 12505, 69 грн. (а.с. 21-22).
Оскільки зазначені дані відповідачем частково, не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень 2017, квітень 2017, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року є належними, допустими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або [censored] формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу
Статтею168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи, що заробітна плата та компенсація за невикористані дні відпустки позивачки складають 25087, 00 гривень, то після утримання з них податку й інших обов`язкових платежів до виплати буде сума 20612, 87 гривень.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка просила стягнути 17978, 82 гривень, як заробітну плату за березень-липень 2017 року (без урахування отриманого заробітку за першу половину березня 2017 року у розмірі 1633, 12 грн.), що є сумою з нарахуванням податку та військового збору.
Враховуючи надані відповідачем докази про отримання позивачкою частково заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 1633, 12 гривень, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень-липень 2017 року, включаючи грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, у розмірі 23453, 88 гривень (за відрахуванням часткової заробітної плати у сумі 1633, 12 грн.).
Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі з урахуванням грошової компенсації за невикористані 31 день відпустки відповідача перед позивачкою становить 23453, 88 грн. без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по день фактичного розрахунку за кожний робочий день виходячи із розміру середньоденної заробітної плати 378, 04 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Відповідач не заперечує, що в день звільнення 17 липня 2017 року розрахунок з позивачкою проведений не був і не проведений до теперішнього часу. Проте посилається, що з 20 березня 2017 року щодо відповідача засвідчено дію форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ним своїх зобов`язань відповідно до статей 47, 116 КЗпП України, що свідчить про відсутність вини відповідача.
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.
Термін "антитерористична операція" визначено в статті 1 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом", згідно якої антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (у редакції Закону України від 05.06.2014 р. № 1313-VII).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
На теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції не видавався.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Ясинувата, Донецької області, місто Донецьк належать до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р місто Ясинувата Донецької області, місто Донецьк віднесені до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" від 15.03.2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", згідно якого тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчено настання для ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" обставин непереборної сили з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", зокрема, щодо виконання зобов`язань перед вивільненими працівниками згідно ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України від 02.12.1997 року № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні"Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац третій частини третьої статті 14 у редакції Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII).
Відповідно до ст. 141 Закону України від 02.12.1997 року № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджений рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частина 1 статті 9 ЦК України передбачає застосування цього Кодексу до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.
Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути, і ця подія завдала збитків.
Отже, Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 підготовлений Торгово-промисловою палатою України у відповідності з її компетенцією та у порядку, встановленому законом, та підтверджує відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу належних йому сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, тому зазначений науково-правовий висновок є належним та допустимим доказом у цій справі.
Встановивши, що у трудових правовідносинах між АТ "Укрзалізниця" та позивачем з 20 березня 2017 року на тимчасово окупованій території Донецької області виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбачені умовами Трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу належних йому сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, що виключає відповідальність відповідача за затримку розрахунку при звільненні, яка передбачена статтею 117 КЗпП України.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, які викладені у постановах від 23.03.2016 року у справах № 6-364цс16, № 6-365цс16; від 11.05.2016 року у справі № 6-383цс16; від 25.05.2016 року у справі № 6-948цс16), узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 06.02.2019 року у справі №408/2331/17 та від 16.01.2019 року у справі № 335/9304/17-ц.
Відповідно до пункту 6.5 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджений рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є винагородою за виконану роботу.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є соціальною гарантією, а є мірою відповідальності роботодавця, яка настає лише за умови доведеності його вини. Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є "існуючим майном" щодо якого позивач може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" стосовно ефективного здійснення права власності, а тому вимоги позовної заяви щодо цих виплат є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата за березень-липень 2017 року (з урахуванням грошової компенсації за невикористані 31 день відпустки), то збільшення її розміру до 23453, 88 гривень не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в доданих до позовної заяви розрахунках (а.с.21-22) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року, з урахуванням грошової компенсації за невикористані 31 день відпустки, у розмірі 23453, 88 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов особа_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", єдрпоу 40075815, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року (включаючи грошову компенсацію за невикористані дні відпустки) в сумі 23453 (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят три) грн. 88 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн.61 коп. надати до негайного виконання.
Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь державного бюджету судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року .

Суддя: О. М. Грубник