АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Производство № 2/229/90/2020
ЕУН 229/4511/19
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
(Заочное)
15 января 2020 г.. Дружковка
Дружковский городской суд Донецкой области в составе:

председательствующего судьи истопник А.Н.,
при секретаре судебного
заседание [В.] А.Д.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Дружковка гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, суммы компенсации потери частини заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, единовременной денежной выходного пособия,

В С Т А Н О В И Л:

6 августа 2019 в Дружковского городского суда Донецкой области с исковым заявлением обратилась особа_1 в АО «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации потери части заработной платы, единовременного выходного пособия.
В обоснование исковых требований указала, что с 4 марта 2005 она работала в Ясиноватской дистанции сигнализации и связи государственного предприятия «Донецкая железная дорога». Согласно приказу ОАО «Укрзализныця» от 15 апреля 2016 № 303, Ясиноватскую дистанцию ​​сигнализации и связи государственного предприятия «Донецкая железная дорога» было реорганизовано в производственное подразделение «Ясиноватская дистанция сигнализации и связи» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Укрзализныця». Согласно приказу личного состава № 1 / чел от6 июля 2016 она работала в этой организации. К марту 2017 истец не имела к ответчику претензий по выплате заработной платы. Однако, в нарушение ст. 22 Закона Украины «Об оплате труда» и ст. 115 КЗоТ Украины, с марта 2017 ответчик в одностороннем порядке прекратил их выплату заработной платы без объяснения причин.
Согласно постановлению Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938 изменен тип Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публиковалического на частное и переименован его в Акционерное общество «Украинская железная дорога».
17.07.2017 года была уволена с работы на основании п.1 ст.40 КЗоТ в связи с сокращением штата (приказ по личному составу от 10.07.2017 года №7001 / ДН-ос).
В день увольнения ей была выдана надлежащим образом оформленная трудовая книжка, однако расчет по заработной плате сделано не было.
Заработная плата за март 2017 составляет в размере 4574, 65 грн., За апрель 2017 составляет 3362, 83 грн., За май 20173362, 83 грн., За июнь 2017 845, 88 грн., За июль 2017 647, 56 грн.
Итак, ответчик насчитал, однако не оплатил ей заработную плату за период с марта 2017 по июль 2017 включительно в общем размере 21768, 31 грн.
Частью 1 ст.83 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
Согласно ч.1 ст.44 КЗоТ Украины, при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в п.6 ст.36 и п.п.1, 2 ст.40 этого кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
Начисленная компенсация за 17 дней неиспользованного ежегодного отпуска составляет 3423, 80 грн. и выходное пособие в размере одного среднемесячного заработка согласно ст.44 КЗоТ Украины в размере 5550, 76 грн.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольненияя. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье строк выплатить неоспариваемых им сумму.
Наряду с этим, согласно приложению к приказу №Ц-2-25 / 1666-17 вознаграждение за 2016 для работников Регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» проводится в размере 52, 5% от оклада за декабрь 2016 года. В соответствии с приказом №Ц-2-25 / 1666-17, сумма вознаграждения по итогам работы за 2016, принадлежащей ей к выплате, составляет 2079, 53 грн., Подлежащей взысканию с ответчика.
Кроме того, при нарушении сроков выплаты зарплаты работодатель собов`язаний выплатить работнику компенсацию за потерю зарплаты в связи с инфляцией. Ст.34 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Общая сумма компенсации за потерю части денежных доходов, в связи с нарушением сроков их выплаты, за период с беретзня 2017 по июль 2017 года на начисленную к выплате заработной платы за март-июль 2017 составляет 3439, 06 грн.
Просит взыскать с ответчика в ее пользу, задолженность по заработной плате трудовому договору за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 в общем размере 21768, 31 грн., Сумму компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты по период с 1 марта 2017 по июль 2017 года на начисленную заработную плату в размере 3439, 06грн .; сумму вознаграждения по итогам работы за 2016 в размере 52, 5% от месячной тарифной ставки за декабрь 2016 года на размере 2079, 53 грн.

В судебное заседание истец не явилась, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставила заявление о рассмотрении дела без ее участия, просит удовлетворить исковые требования, заочного решения не возражает.
В судебное заседание представитель ответчика не явился, о месте, дате, времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, причины неявки суду неизвестны.
При этом, заказные отправления с копией искового заявления, приложениями к нему и судебной повесткой о явке в суд были вручены представителю ответчика, о чем свидетельствуют почтовые сообщения.
Согласно части первой статьи 131 ГПК Украины участники судебного процесса обязаны сообщать суду об изменении своего места жительства (пребывания, нахождения) или местонахождения во время производства дела.
В случае отсутствия заявления об изменении места жительства или местаезнаходження судебная повестка направляется участникам дела, которые не имеют официальной электронной почты и при отсутствии возможности известить их с помощью других средств связи, обеспечивающих фиксацию сообщения или вызова, по последнему известному суду адресу и считается доставленной, даже если участник судебного процесса по этому адресу больше не проживает или не находится ли.
Согласно части первой статьи 44 ГПК Украины участники судебного процесса и их представители должны добросовестнопользоваться процессуальными правами; злоупотребление процессуальными правами не допускается.
Согласно установившейся практике ЕСПЧ, стороны в разумные интервалы времени должны принимать меры, чтобы узнать о состоянии известного им судебного производства (§ 27 решения ЕСПЧ по делу "Александр [Ш.] против Украины" от 26.04.2007 года, заявление № 8371/02).
То есть, сторона, которая задействована в ходе судебного рассмотрения дела, обязана с умным интервалом времени сама интересоваться производством по ее делу, добросовестно користуватися принадлежащими ей процессуальными правами и неукоснительно выполнять процессуальные обязанности.
Таким образом, учитывая, что представитель ответчика надлежащим образом о дате, месте и времени рассмотрения дела, причина неявки его есть неуважительными, отзыв не предоставлено, в деле есть имеющиеся данные о правах и взаимоотношения сторон, суд считает возможным в соответствии со ст. 280 ГПК Украины рассмотреть дело в порядке заочного производства в отсутствие ответчика с соблюдением требований, установленных законом, по згодой истца на рассмотрение дела в порядке заочного производства.
В связи с неявкой в ​​судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического записи не производится на основании ч.2 ст.247 Гражданского процессуального кодекса Украины.
Исследовав материалы дела, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, установив и факты и соответствующие им правоотношения, суд приходит к следупних выводов.

Статьей 43 Конституции Украины закреплено право на труд и заработную плату, каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган должны выплачивать заработную плату за выполненную работу и не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда, в соответствии с актами законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Частью 1 ст.44 КЗоТ Украины определено, что при прекращении трудоного договора по основаниям, указанным в п.1 ст.40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
Положениями ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины и ст.24 Закона Украины «Об отпусках», предусмотрена обязанность работодателя при увольнении работника выплатить денежную компенсацию за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, уста новые, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган в всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов та [И.] против Украины »заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело« Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии », заявление N9 42527/98 и т.д.)« имущество »может представлять собой« существующее имущество »или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что она имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяютсяя гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», истец находился с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, но при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца оих получения соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимается, может быть любой надлежаще оформленный документ, чв указывает на размер начисленной заработной платы и компенсации за нарушение сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
Судом установлено и следует из материалов дела, а именно трудовой книжке серия номер_1 подтверждено, что истец особа_1 работала в должности электромеханика участка II группы бригады по ремонту устройств сигнализации, централизации и блокировки ремонтно-технологического участка сигнализации, централизации, ококування производственного подразделения «Ясиноватская дистанция сигнализации и связи» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» (а.с.13-23).
17 июля 2017 была освобождена в связи с сокращением штата в соответствии с приказом № 7001 / ДН-ос от 10 июля 2017 по ст.40 п.1 КЗоТ Украины (а 17).
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25.06.2014 года № 200 "О создании публичного акционерного общества"Украинская железная дорога", принятой в соответствии с Законом Украины "Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования", решено образовать публичное акционерное общество "Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия "Донецкая железная дорога".
постановлением КабинетаМинистров Украины от 02.09.2015 года № 735 утвержден Устав публичного акционерного общества "Украинская железная дорога", согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации АО "Украинская железная дорога". Государственное предприятие "Донецкая железная дорога" реорганизовано путем слияния в региональный филиал "Донецкая железная дорога" открытого акционерного товариства "Украинская железная дорога" и является региональным филиалом данного общества.
Таким образом, учитывая изложенное и данные, внесенные в Единый государственный реестр юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований, АО «Укрзализныця» является правопреемником. А потому, именно АО «Укрзализныця» несет обязанность по выплате задолженности по заработной плате перед работниками, возникшей в ГП «Донецкая железная дорога».
Частью 1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, суд рассматривает дела не иначе как по обращению всоби, поданным в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Из искового заявления усматривается, что истец ошибочно при исчислении задолженности по заработной плате выходила из сумм к выплате после удержания налогов и обязательных платежей, без учета Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстат, от 13.01.2004, № 5, которая содержит основные методологийские положения по определению показателей оплаты труда в формах государственных статистических наблюдений с целью получения объективной статистической информации о размерах и структуре заработной платы наемных работников.
Согласно справки о суммах начисленной заработной платы за период с марта 2017 по июль 2017 усматривается, что особа_1 начислено в марте 2017 всего 4574, 65 грн., К выплате 3637, 69 грн., В апреле 2017 всего 3362, 33 грн ., к выплате 2961, 67 грн., в мае 2017 г.глазу всего 3362, 33 грн., к выплате 2961, 67 грн .; в июне 2017 всего 845, 88 грн., к выплате 822, 10 грн., в июле 2017 всего 9622, 12 грн., к выплате 7706, 86 грн. (А.с.19-23). Указанные расчеты заработной платы соответствуют требованиям ст.110 КЗоТ Украины.
Учитывая положения части первой статьи 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников спРави и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу, что доказательства предоставленные истцом относительно имеющейся задолженности по заработной плате за март 2017, апрель 2017, май 2017, июнь 2017, июль 2017 года является надлежащими, допустимыми, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном заседании.
С учетом изложенного задолженность по заработной плате подлежит взысканию с ответчика в пользу истца без удержания налога и других обязанности`Языковых платежей в сумме 21767, 31 грн. (4574, 65 + 3362, 33 + 3362, 33 + 845, 88 + 9622, 12).
Таким образом, поскольку истцу в день увольнения ответчиком выплачено всех сумм, причитающихся ему от АО «Укрзализныця», в частности заработную плату, с ответчика в пользу особа_1 следует взыскать задолженность начисленной и невыплаченной заработной платы за период с марта по 17 июля 2017 в сумме 21767, 31 грн.
В соответствии с положениями статей 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом имеетдоказать именно работодатель.
Ответчиком не представлено в суд доказательств в опровержение указанной справки и отсутствия задолженности перед истцом. По состоянию на момент рассмотрения дела судом задолженность истцу ответчиком не выплачена.
Согласно части 1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украини, предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Записями в трудовой книжке истца подтверждается, что истец находилась в трудовых отношениях с ответчиком.
17 июля 2017 истец освобожден в связи с сокращаетнием штата по ст.40 п.1 КЗоТ Украины.
Согласно части 2 ст.30 Закона Украины «Об оплате труда» работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ст.8 Закона Украины от 16.07.1999 года «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине» вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уповноваженогв орган (должностному лицу) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными докумэнтов.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона, основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение встановлен срока.
Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст.21 КЗоТ Украины), а обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Доводы ответчика о прекращениия начисления заработной платы с 20 марта 2017 года на исполнение указа Президента Украины «О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15 марта 2017« О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины », в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога», А также производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения грузов через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей, и как следствие отсутствием доступа к первичным документам, и принятия решения на основании «расчета заработной платы» и других бумаг составленных после 20 марта 2017 неизвестными лицами, суд не принимает из приведенных выше оснований, поскольку они не опровергают выводов суда о наличии задолженности ответчика перед позивачем по заработной плате.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 года по делу №243 / 5469/17 сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Однако заработная плата, согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Согласно части первой ст.8 Конституции Украины в Украине признается и действует принцип верховенства праваа. Судья, осуществляя правосудие, руководствуется верховенством права (часть первая ст.129 Конституции Украины). Аналогичное предписание закреплен в части первой ст.10 ГПК Украины.
Согласно ст.1 Протокола №1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, ратифицированной Законом Украины от 17.07.1997 «О ратификации Конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 года, Первого протокола и протоколов №2, 4, 7 и 11 к Конвенции », каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере « законное ожидание »/« правомерное ожидание »(legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
В решении по делу «Кечко против Украины» от 08.11.2005 года Европейский суд по правам человека отметил, что понятие «собственности», которое содержится в первой части статьи 1 Протокола №1, имеет автономное значение, которое не ограничен собственностью на физические вещи и не зависит от формальной классификации в национальном законодательстве: некоторые другие права и интересы, например, долги, составляющие имущество, могут также рассматриваться как «имущественные права», и, Таким образом, как «собственность» в целях указанного положения. Вопрос, требующий определения, заключается в том, имел в соответствии с обстоятельствами дела, взятых в целом, заявитель право на материальный интерес, защищенный статьей 1 Протокола №1 (п.22).
Согласно ст.13 Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждый, чьи права и свободы, признанные в настоящей Конвенции, нарушены, имеет право на эффективное средство правовой защиты в государственном органе, даже если это нарушение было совершеное лицами, действовавшими в официальном качестве.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты задолженности по заработной плате (за период с марта 2017 по 17 июля 2017 в частности), в сроки, установленные частью 1 ст.116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия как при увольнении, так и на время рассмотрения дела судом.
При этом, согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, по делам о присуждении работнику выплаты заработаеттной платы суд допускает немедленное исполнение решений, но не более чем за один месяц, в связи с чем суд считает необходимым допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания в пользу особа_1 задолженности по заработной плате за один месяц - за март 2017 в размере 4574, 65 грн.

Относительно требования истца о взыскании в его пользу с ответчика потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты следует учесть следующее.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины вид 24.03.1995 года № 108/95-ВР «Об оплате праци`компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством .
В соответствии с Законом Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и госзяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (статья 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в настоящем Законеследует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (статья 2).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3 ).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (статья 4).
В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты` Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001 года № 159затвердив «Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты ».
Согласно п. 2.2ришення Конституционного Суда от 15.10.2013 года № 9-рп / 2013кошты, подлежащих начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процесамы и ростом потребительских цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 «Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 года № 159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции)в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующиймесяц (пункт 5).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6-43цс14, от 14.12.2016 года по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии с ст. 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», Закона Украины от 19 октября 2000 №2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты компенсации по теты части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Поскольку в настоящее время вышеупомянутая задолженность истцу не выплачена и задержка выплаты заработнойплаты составляет более, чем на один месяц, суд приходит к выводу о том, что требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными.
Согласно расчета компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, предоставленный истцом, сумма такой компенсации составляет за март-июль 2017 в сумме 3439, 06 грн.
Компенсация рассчитывается по состоянию на 15 января 2020 в день принятия решения судом.В соответствии со ст. 3 Закона Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» сумма компенсации исчисляется исходя из суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей).
То есть, для начисления компенсации за задержку выплаты на указанные доходы, из них необходимо отчислить подоходный налог, который в соответствии с пунктом167.1 Налогового кодекса Украины, составляет 18% дохода, и военный сбор, который, согласно п.п. 1.3 пункта 161 подраздела 10 раздела ХХ Налогового кодекса, составляет 1, 5%.
Компенсация за время задержки рассчитывается на день вынесения решения судом января 2020 составляет:
1) по март 2017 = 4574, 65 грн. (Начисленная заработная плата за март 2017 года) - 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 3682, 60 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 24, 9% (коэффициент инфляции) = 916, 97 грн.
2) по апрель 2017 = 3362, 33 грн. (Начисленная заработная плата за апрель 2017 года) - 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 2994, 68 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 23, 8% (коэффициент инфляции) = 712, 73 грн.
3) по май 2017 = 3362, 33 грн. (Начисленная заработная плата за май 2017 года) - 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 2994, 68 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 22, 2% (коэффициент инфляции) = 664, 82 грн.
4) по июньвэнь 2017 = 845, 88 грн. (Начисленная заработная плата за июнь 2017 года) - 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 830, 40 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 20, 3% (коэффициент инфляции) = 168, 58 грн.
5) по июль 2017 = 9622, 12 (начисленная заработная плата за июнь 2017 + компенсация из неиспользованные дни отпуска + выходное пособие) - 19, 5% (НДФЛ + военный сбор) = 7745, 81 грн. (Сумма не выплаченного дохода (после удержания налогов) х 20, 0% (коэффициент инфляцийии) = 1549, 16 грн.
В свою очередь, общая сумма компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков выплаты доходов за март, апрель, май, июнь, июль 2017 года, которая была рассчитана на момент принятия решения, составляет 4012, 26 грн. (916, 97 + 712, 73 + 664, 82 + 168, 58 + 1549, 16).

Кроме того, в иске истец просит также взыскать в ее пользу вознаграждение по итогам работы за 2016 в размере 52, 5% в сумме 2079, 53 грн. Суд решая данные исковые требования, исходит изследующего.
Статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда», определена структура заработной платы, состоящая из основной заработной платы, дополнительной заработной платы, а также поощрительных и компенсационных выплат. К последним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актаминормы.
Следовательно, при решении споров о выплате премий необходимо исходить из нормативно-правовых актов, которыми определены условия и размер этих выплат. Работники, на которых распространяются указанные нормативно-правовые акты, могут быть лишены таких выплат (или размер последних может быть уменьшено) только в случаях и на условиях, предусмотренных этими актами.
Согласно п 3.2.24 Отраслевого соглашения между Государственной администрацией железнодорожного транспорта Украины и профспилкина 2002 - 2006 годы (с последующими изменениями и доповненнямы), вознаграждение по итогам работы за весь год выплачивается в соответствии с Положением, которое является неотъемлемой частью Отраслевого соглашения.
Положением о выплате вознаграждения по итогам работы за год предусмотрено, что выплата вознаграждения производится при условии обеспечения выполнения объема работы (перевозок товарной продукции, реализации и др.) В год и наличии прибыли в целом по Укрзализныци.
Вознаграждение выплачивается по результатам работы календарного года после подведения итогов финансово-госзяйственной деятельности.
Вознаграждение по итогам работы за год выплачивается работникам, которые находятся в штате предприятия (организации, обособленного структурного подразделения) и проработали весь календарный год.
Принимая во внимание изложенное, суд приходит к выводу, что оснований для начисления и взыскания в пользу истца вознаграждения по итогам работы за 2016 отсутствуют, поскольку соответствующего приказа по структурному подразделению, где работала особа_1 не издавалось.
Поскольку решение о выплаату вознаграждения по итогам работы за 2016 руководством структурного подразделения не принималось, а также отсутствуют доказательства того, что такие выплаты осуществлялись другим работникам, основания для удовлетворения требований истца в этой части отсутствуют.

Учитывая изложенные обстоятельства, суд считает, что истец подтвердила наличие задолженности ответчика по выплате заработной платы за март - июль 2017 в размере: 21767, 31 грн. и компенсации потери части денежных доходов за март-20 июля17 года в размере 4012, 26 грн.
В соответствии с частями 1 ст.141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно части 6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Катом Министров Украины.
Согласно п.п. 1 п.1 части 2, части 1 ст.4 Закона Украины от 8 июля 2011 «О судебном сборе», за подачу в суд физическим лицом искового заявления имущественного характера уплачивается судебный сбор в размере 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц, установленного законом на 01 января календарного года, в котором соответствующее заявление или жалоба подается в суд.
Позивач обратилась в суд с иском 6 августа 2019.
Согласно ст.7 Закона Украины от 23.11.2018 года «О Государственном бюджете Украины на 2019», размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц с 1 января 2019 установлен в размере 1921 гривна.
Итак, согласно ст.141 ГПК Украины, учитывая, что исковые требования истца удовлетворены частично, то с ответчика АО «Укрзализныця» в пользу государства, поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу иска о взысканийния заработной платы должно быть взыскано судебный сбор в размере 725, 95 грн. ((25779, 57 / 27286, 90) * 768, 40).
Руководствуясь статьями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ГПК Украины, суд -
В Е Л:

Исковые требования лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, суммы компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, единовременной денежной выходного пособия - удовлетворить частично.
флагнуть с акционерного общества "Украинская железная дорога" (г.. ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815) в пользу истца особа_1 (информация_1, уроженки г.. Иловайская, Донецкой области, рнокпп номер_2), задолженность по заработной плате за период март 2017 года - июль 2017 года в сумме 21767 (двадцать одна тысяча семьсот шестьдесят-семь) рублей. 31 коп. без удержанием налога и других обязательных платежей.
Решение в части взыскания заработной платы за март 2017 года в сумме 4574 (четыреи тысячи пятьсот семьдесят четыре) грн.65 коп. подлежит немедленному исполнению в части взыскания заработной платы за апрель-июль 2017 года в сумме в сумме 17192 (семнадцать тысяч сто девяносто две) грн.66 коп., после вступления решения в законную силу.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (г.. Ул. Тверская, д. 5, егрпоу 40075815) в пользу истца особа_1 (информация_1, уроженки г.. Иловайская, Донецкой области, рнокпп номер_2), суммы компенсации потери части зарИтно платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период март-июль 2017 в размере 4012 (четыре тысячи двенадцать) грн.26 коп.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815, юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5) в пользу государства судебный сбор в размере 725 (семьсот двадцать пять) рублей. 95 коп.
В остальной части иска отказать.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд через Дружковский городской суд путем подания в 30денний срок со дня принятия решения апелляционной жалобы.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных гражданским процессуальным кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Решение может быть пересмотрено Дружковским городским судом Донецкой области по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения. участник спРави, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судового решения.
Вступительная и резолютивная части решения составлены в совещательной комнате 15 января 2020.
Полный текст решения суда составлено 21 января 2020.

Судья: А. М. Лакей

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/229/90/2020
ЄУН 229/4511/19
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
(заочне)
15 січня 2020 року м. Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,
за участю: секретаря судового
засідання Варламової О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, одноразової грошової вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою звернулася особа_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, одноразової грошової вихідної допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 04 березня 2005 року вона працювала в Ясинуватській дистанції сигналізації та зв`язку державного підприємства «Донецька залізниця». Згідно з наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303, Ясинуватську дистанцію сигналізації та зв`язку державного підприємства «Донецька залізниця» було реорганізовано у виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно з наказом особового складу № 1/ос від 06 липня 2016 року вона працювала в цій організації. До березня 2017 року позивач не мала до відповідача претензій з виплати заробітної плати. Однак, у порушення ст. 22 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП України, з березня 2017 року відповідач в односторонньому порядку припинив їх виплату заробітної плати без повідомлення причин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця».
17.07.2017 року її було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку із скороченням штату (наказ з особового складу від 10.07.2017 року №7001/дн-ос).
У день звільнення їй була видана належно оформлена трудова книжка, однак розрахунок по заробітній платі зроблено не було.
Заробітна плата за березень 2017 складає в розмірі 4574, 65 грн., за квітень 2017 року складає 3362, 83 грн., за травень 2017 року 3362, 83 грн., за червень 2017 року 845, 88 грн., за липень 2017 року 647, 56 грн.
Отже, відповідач нарахував, проте не сплатив їй заробітну плату за період з березня 2017 року по липень 2017 року включно в загальному розмірі 21768, 31 грн.
Частиною 1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно із ч.1 ст.44 КЗпП України, при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та п.п.1, 2 ст.40 цього кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Нарахована компенсація за 17 днів невикористаної щорічної відпустки складає 3423, 80 грн. та вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України у розмірі 5550, 76 грн.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмірі сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Поряд з цим, згідно додатку до наказу №Ц-2-25/1666-17 винагорода за 2016 рік для працівників Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» проводиться у розмірі 52, 5 % від окладу за грудень 2016 року. Відповідно до наказу №Ц-2-25/1666-17, сума винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, яка належить їй до виплати, складає 2079, 53 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, при порушенні термінів виплати зарплати роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію за втрату зарплати у зв`язку з інфляцією. Ст.34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Загальна сума компенсації за втрату частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, за період з березня 2017 року по липень 2017 року на нараховану до виплати заробітну плату за березень-липень 2017 року становить 3439, 06 грн.
Просить стягнути з відповідача на її користь, заборгованість по заробітній платі трудовим договором за період з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у загальному розмірі 21768, 31 грн., суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 березня 2017 року по липень 2017 року на нараховану заробітну плату в розмірі 3439, 06 грн.; суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52, 5 % від місячної тарифної ставки за грудень 2016 року у розмірі 2079, 53 грн.

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, просить задовольнити позовні вимоги, проти заочного рішення не заперечує.
В судове засіданні представник відповідача не з`явився, про місце, дату, час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.
При цьому, рекомендовані відправлення з копією позовної заяви, додатками до неї та судовою повісткою про явку до суду були вручені представнику відповідачу, про що свідчать поштові повідомлення.
Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр [Ш.] проти України" від 26.04.2007 року, заява № 8371/02).
Тобто, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Отже, враховуючи, що представник відповідача повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи, причина неявки його є неповажними, відзив не надано, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Частиною 1 ст.44 КЗпП України, визначено, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки», передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме трудовою книжкою серія номер_1 підтверджено, що позивач особа_1 працювала на посаді електромеханіка дільниці ІІ групи бригади з ремонту пристроїв сигналізації, централізації та блокування ремонтно-технологічної дільниці сигналізації, централізації, блокування виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.13-23).
17 липня 2017 року була звільнена у зв`язку зі скороченням штату відповідно до наказу № 7001/дн-ос від 10 липня 2017 року за ст.40 п.1 КЗпП України (а.с. 17).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця".
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію АТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.
Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З позовної заяви вбачається, що позивач помилково при обчисленні заборгованості по заробітній платі виходила з сум до виплати після утримання податків і обов`язкових платежів, без урахування Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.
Згідно довідки щодо сум нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що особа_1 нараховано в березні 2017 року всього 4574, 65 грн., до виплати 3637, 69 грн., в квітні 2017 року всього 3362, 33 грн., до виплати 2961, 67 грн., в травні 2017 року всього 3362, 33 грн., до виплати 2961, 67 грн.; в червні 2017 року всього 845, 88 грн., до виплати 822, 10 грн., в липні 2017 року всього 9622, 12 грн., до виплати 7706, 86 грн. (а.с.19-23). Вказані розрахунки заробітної плати відповідають вимогам ст.110 КЗпП України.
З огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов`язкових платежів у сумі 21767, 31 грн. (4574, 65 +3362, 33+3362, 33+845, 88+9622, 12).
Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать їй від АТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з відповідача на користь особа_1 слід стягнути заборгованість нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з березня по 17 липня 2017 року у сумі 21767, 31 грн.
Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Відповідачем не надано до суду доказів на спростування зазначеної довідки та на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час розгляду справи судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.
Відповідно до частини 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що позивач перебувала у трудових відносинах із відповідачем.
17 липня 2017 року позивач звільнена у зв`язку зі скороченням штату за ст.40 п.1 КЗпП України.
Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст.8 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст.21 КЗпП України), а обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Доводи відповідача про припинення нарахування заробітної плати з 20 березня 2017 року на виконання указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, та ухвалення рішення на підставі «розрахунків заробітної плати» та інших паперів складених після 20 березня 2017 року невідомими особами, суд не приймає з наведених вище підстав, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Проте заробітна плата, відповідно до ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Відповідно до частини першої ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст.129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст.10 ЦПК України.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
В рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1 (п.22).
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі (за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року зокрема), у строки, встановлені частиною 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року у розмірі 4574, 65 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати слід врахувати наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці`компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати `Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідно до п. 2.2рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.
Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає за березень-липень 2017 року у сумі 3439, 06 грн.
Компенсація розраховується станом на 15 січня 2020 року на день ухвалення рішення судом.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).
Тобто, для нарахування компенсації за час затримки виплати на зазначені доходи, з них необхідно відрахувати податок з доходів фізичних осіб, який, відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України, складає 18% доходу, та військовий збір, який, відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, складає 1, 5%.
Компенсація за час затримки розраховується на день постановлення рішення судом січень 2020 року складає:
1) за березень 2017 року = 4574, 65 грн. (нарахована заробітна плата за березень 2017 року) - 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 3682, 60 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 24, 9% (коефіцієнт інфляції) = 916, 97 грн.
2) за квітень 2017 року = 3362, 33 грн. (нарахована заробітна плата за квітень 2017 року) - 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 2994, 68 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 23, 8% (коефіцієнт інфляції) = 712, 73 грн.
3) за травень 2017 року = 3362, 33 грн. (нарахована заробітна плата за травень 2017 року) - 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 2994, 68 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 22, 2% (коефіцієнт інфляції) = 664, 82 грн.
4) за червень 2017 року = 845, 88 грн. (нарахована заробітна плата за червень 2017 року) - 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 830, 40 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 20, 3% (коефіцієнт інфляції) = 168, 58 грн.
5) за липень 2017 року = 9622, 12 (нарахована заробітна плата за червень 2017 року + компенсація з невикористані дні відпустки + вихідна допомога) - 19, 5% (ПДФО + військовий збір) = 7745, 81 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 20, 0% (коефіцієнт інфляції) = 1549, 16 грн.
В свою чергу, загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року, яка була розрахована на момент ухвалення рішення, складає 4012, 26 грн. (916, 97+712, 73+664, 82+168, 58+1549, 16).

Крім того, у позові позивач просить також стягнути на її користь винагороду за підсумками роботи за 2016 рік, в розмірі 52, 5 % в сумі 2079, 53 грн. Суд вирішуючи дані позовні вимоги, виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Згідно п.п. 3.2.24 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілкина 2002 - 2006 роки (з наступними змінами та доповненнями), винагорода за підсумками роботи за весь рік виплачується згідно Положення, яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди.
Положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік передбачено, що виплата винагороди проводиться при умові забезпечення виконання обсягу роботи (перевезень, товарної продукції, реалізації та інш.) за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці.
Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності.
Винагорода за підсумком роботи за рік виплачується працівникам, які знаходяться в штаті підприємства (організації, відособленого структурного підрозділу) і пропрацювали весь календарний рік.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування та стягнення на користь позивача винагороди за підсумком роботи за 2016 рік відсутні, оскільки відповідного наказу по структурному підрозділу, де працювала особа_1 , не видавалося.
Оскільки рішення про виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік керівництвом структурного підрозділу не приймалося, а також відсутні докази на те, що такі виплати здійснювалися іншим працівникам, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за березень - липень 2017 року у розмірі: 21767, 31 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів за березень-липень 2017 року у розмірі 4012, 26 грн.
Відповідно до частин 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Позивач звернулася до суду з позовом 06 серпня 2019 року.
Відповідно до ст.7 Закону України від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 гривня.
Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, то з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати має бути стягнуто судовий збір в розмірі 725, 95 грн. ((25779, 57/27286, 90)*768, 40).
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:

Позовні вимоги особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, одноразової грошової вихідної допомоги - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, єдрпоу 40075815) на користь позивача особа_1 ( інформація_1 , уродженки м. Іловайська, Донецької області, рнокпп номер_2 ), заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року - липень 2017 року в сумі 21767 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 31 коп. без утриманням податку й інших обов`язкових платежів.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4574 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн.65 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати за квітень-липень 2017 року в сумі в сумі 17192 (сімнадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн.66 коп., після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, єдрпоу 40075815) на користь позивача особа_1 ( інформація_1 , уродженки м. Іловайська, Донецької області, рнокпп номер_2 ), суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень-липень 2017 року у розмірі 4012 (чотири тисячі дванадцять) грн.26 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь держави судовий збір в розмірі 725 (сімсот двадцять п`ять) грн. 95 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Дружківським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті 15 січня 2020 року.
Повний текст рішення суду складено 21 січня 2020 року.

Суддя: О. М. Грубник