АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 236/2663/20
решение
именем украины

14 сентября 2020 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе:
судьи - [Б.] А.Е.,
с участием секретаря - [К.] А.И.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая залезница "АО" Украинская железная дорога "о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы,

В:

11.08.2020 особа_1 обратился в Краснолиманского городского суда Донецкой области с иском, в котором просит взыскать с АО "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая железная дорога" АО "Украинская железная дорога" в его пользу задолженность по заработной плате в размере 22311, 07 гривен . Свои требования истец обосновывает тем, что находился в трудовых отношениях с ответчиком до 17.07.2017, уволен по п. 1 ст.40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. При увольнении ответчик не выплатил ему надлежащие выплаты (а 1-4).
Согласно постановлению судьи от 12.08.2020 рассмотрение дела производится по правилам упрощенного искового производства с учетом положений ст. 274 ГПК Украины без уведомления сторон и с предоставлением ответчику срока для подачи отзыва на иск (л.д. 49-50).
01.09.2020 года представитель ответчика предоставил суду отзыв на исковое заявление, просил в иске откавить в полном объеме (л.д. 52-53). Кроме того отмечает, что согласно ведомости на выплату денег № 554 особа_1 получил аванс за март 2017 года в сумме 1335, 63 грн. (А 56).
Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, установил фактические обстоятельства соответствии со ст.
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на сдийснення всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и запепредложений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства.
Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказываемымния (ч.2 ст. 78 ГПК Украины).
Судом установлено, что истец обратился с исковым заявлением в АО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного его в акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно записей в трудовой книжке номер_1особа_1 с 29.08.2016 по 17.07.2017 работал в должности ремонтника искусственных сооружений 4 разряда ОП «Луганская дистанция пути» СП «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» РФ «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» (а 10-18) .
Приказом начальника СП «Луганской дирекции железнодорожных перевозок» от 16.03.2017 года № 58-ДН было положено начало простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 года (л.д. 19).
Согласно Приказу (распорныхния) о прекращении Трудового договора № 1263-ОС от 17.07.2017 особа_1 с 17.07.2017 освобожден от должности ремонтника искусственных сооружений 4 разряда ОП «Луганская дистанция пути» РФ «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» по пункту 1 статьи 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, о чем также сделана соответствующая запись в его трудовой книжке. Указанный приказ издан структурным подразделением "Луганская дирекция железнодорожных перевозок" Регионального филиала "Донецкая железная дорога" Публичногв АО "Украинская железная дорога" (а 45).
В приказе о прекращении Трудового договора указано, что истец особа_1 имеет право на компенсацию за 27 дней отпуска и с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка. Данных об обжаловании указанного приказа или его отмены суду не предоставлено.
Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные листы (табулеграмы) за период с марта 2017 - июль 2017 года, в которых позначении суммы к выплате: по март 2017 - 3403, 69 грн. (Без учета аванса в сумме 1300, 00 грн.), За апрель 2017 - 1908, 41 грн., За май 2017 - 1948, 26 грн., За июнь 2017 - 1948, 26 грн., За июль 2017 - 13102, 45 грн. (В том числе компенсация за неиспользованный отпуск и выходное пособие при увольнении) (а 20-24).
Из расчета заработной платы за март - июль 2017 входит оплата простоев (код 340).
Согласно справке, подписанной заместителемначальника [П.] И.И. и главным бухгалтером [Ф.] Т.Н., сумма задолженности к выплате особа_1 составляет - 22311, 07 грн. (А 46).
Кроме того, истцом предоставлены копии табелей учета использования рабочего времени, согласно которым истцом за март отработано 12 дней, за апрель, за май, за июнь, за июль - «0» (а.с.27-32).
Согласно копии журнала учета простоя мосторгрупы, особа_1 находился в простое в марте 9 дней (72 ч.), В апреле 18 (144), в мае 20 (159), в июневни 20 (159), в июле 11 (88) (л.д. 33-44).
В своем отзыве представитель ответчика отмечает, что особа_1 была выплачена задолженность по заработной плате за период с 01.03.2017 по 15.03.2017 года в сумме - 1335, 92 грн., Что подтверждается ведомостью на выплату денег № 554 (л.д. 56) .
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 №200 «Об образовании публичного акционерного общества« Украинская железная дорога », принятой в соответствии с Законом Украины« Об особенностях образования публичногв акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования », решено образовать публичное акционерное общество« Украинская железная дорога »на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия« Донецкая железная дорога »по приложении №1.
Также КМУ своим постановлением от 2 сентября 2015 под №735 утвердил Устав ОАО «Украинская железная дорога», Согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации ПАО Украинская железная дорога. «Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в йогв трудовой книжке, приказом о прекращении Трудового договора. Трудовая книжка истца за указанный период не содержит данных о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделан ответчиком. Таким образом, суд пришел к выводу о том, что АО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украини владелец или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностоРонни порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. о нараХован суммы, причитающиеся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважениесвоим имуществом; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования" пок которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату Гарантрованное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях с 17.07.2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" особенностей относительно сроков расчета при освонии, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
На основании ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О применении норм гражданского процессуального законодаства при рассмотрении дел в суде первой инстанции »№ 2 от 12.06.2009 года предусмотрено, что исходя из принципа равноправия сторон и учитывая обязанность каждой стороны доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждый доказательство, предоставленный сторонами в подтверждение своих требований или возражений, отвечающий требованиям принадлежности и допустимости доказательств.
Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные листы (табулеграмы) по период с марта 2017 - июль 2017 года, и которые ему были выданы ответчиком в соответствии со ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" (а 20-24).
Однако, представителем ответчика частично эти сведения опровергнуты. А именно у ответчика перед истцом отсутствует задолженность по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 в сумме - 1335, 63 грн., О чем свидетельствует ведомость на выплату денег № 554 (л.д. 56).
Итак, исковые требования истца вчасти взыскания с ответчика задолженности по март 2017 подлежат удовлетворению в сумме - 3368, 06 грн. (1300, 00 грн. + 3403, 69 грн. - 1335, 63 грн.)., Поскольку выплата в сумме - 1335, 63 грн. истцом был получен, о чем свидетельствует ведомость на выплату денег № 554, предоставленный ответчиком.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерскийалтерський учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всехх хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-XIV основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и впорядкування обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоАжена им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Расчет заработной платы за март - июль 2017 согласуются с приказом начальника СП «Луганской дирекции железнодорожных перевозок» от 16.03.2017 года № 58-ДН об установлении начала простоя причин, независимых от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги (а 19), в частности: согласно расчетам заработной платы истцу начислено оплату простоев в марте 9 дней (72 ч.), в апреле 18 (144), в мае 20 ( 159), в июне 20 (159), в июле 11 (88) (л.д. 33-44).
Ответчиком суду не предоставлено каких-либо доказательств, которые бы опровергали указанную задолженность по оплате за время простоя, так же не оспаривается наличие указанного приказа, также не оспаривается факт пребывания с позывачем в трудовых отношениях и освобождения его именно 17.07.2017.
Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления но не выплаты истцу заработной платы.
доводы ответчикав отзыве на исковое заявление основываются только на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы - приказы о приеме на работу, о предоставлении отпуска, табели учета использования рабочего времени, расчетно-платежные ведомости.
Однако истцом суду предоставлено приказ о прекращении Трудового договора (л.д. 45), расчеты заработной платы за март - июль 2017 (а.с.20-24).
При этом судом учтено, что заработную плату за первую половину марта 2017 в размери 1335, 63 грн., истец получил, что подтверждается предоставленной ответчиком копией ведомости на выплату денег № 554.
Учитывая, что в период установленного СП «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» простой истец во исполнение приказа выходила на свое рабочее место до дня увольнения, в день его освобождения приказы об установлении простой отменены не были, у ответчика отсутствуют основания не осуществлять истцу оплату за время простоя . Данных, приведенных суммы были выплачены истцу, ответчикомне предоставлено.
Доводы ответчика о том, что с марта 2017 не поступают документы для перечисления заработной платы, на подконтрольной Украины территории отсутствует первичная документация для начисления заработной платы за период с 16 марта 2017 года, являются необоснованными.
Во-первых, согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплаты заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак суд отмечает, что отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления но не выплаты истцу заработной платы.
Во-вторых, из материалов дела, в частности, добавленного ответчиком к отзыву на исковое заявление научно - правового заключения о невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс - мажорныхобстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 года № 126 - 221 102, составленный по заказу ПАО "Укрзализныця", установлено, что:
- приказом регионального филиала "Донецкая железная дорога" № 688-Н от 13.05.2017 года "О формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения" Донецкая дирекция железнодорожных перевозок "создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала" Донецкая железная дорога "к момента окончания сокращаетния штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности;
- приказом регионального филиала "Донецкая железная дорога" № 899-Н от 26.06.2017 года "О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений" Донецка дирекция железнодорожных перевозок "и" Луганской дирекции железнодорожных перевозок "введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений" Донецкая дирекция железнодорожных перевозок "и" Луганская дирекция железнодорожных перевозок ", которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала" Донецкая железная дорога ", поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляетсяна контролируемой территории Украины региональным филиалом "Донецкая железная дорога" через кассы структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок" по месту их нахождения (г.. Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательного расчета с работниками структурных подразделений "Донецкая дирекцийя железнодорожных перевозок "и" Луганская дирекция железнодорожных перевозок "(а 63-64).
Однако по состоянию на время рассмотрения дела ответчик не предоставил доказательств, опровергающих сведения о начисленной истцу заработной платы за период со второй половины марта 2017 по 17 июля 2017 года, которые указаны в расчетах заработной платы за март - июль 2017 года, которые истцом предоставлены в суд.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон.Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине", Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР "Об оплате труда» непредоставил суду первой инстанции документов ни о начисленной истцу заработную плату за период с марта 2017 по 17 июля 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, в отзыве на исковое заявление признает тот факт, что расчет с истцом при его увольнении не проведена, что такой будет проведено при имеющейся возможности обеспечения безопасного и беспрепятственного доступа уполномоченных лиц к документам, которые остались в производственных подразделениях на оккупированной территории Украины, суд выходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (суммам, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).
Ссылаясь в отзыве на отсутствие объективной возможности проверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей, ответчик конкретных возражений относительно сумм заработной платы указанных в расчетах заработной платы за вторую половину березния - июль 2017 не приводит.
Расчет заработной платы за июль 2017 согласуются с приказом от 17 июля 2017 № 1263-ОС о прекращении Трудового договора, который был издан первым заместителем начальника Луганской дирекции железнодорожных перевозок Д.В. Пономаревым, то есть должностным лицом ответчика. Любые доводы о незаконности этого приказа ответчиком в отзыве на исковое заявление, не перечисленным. Именно в этом приказе, который выдан структурным подразделением ответчика указаннаяконкретное количество дней неиспользованного отпуска, а именно, 27 дней, на компенсацию которых имеет право истец и выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка (а 11).
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Доводы ответчика о том, что научно-правовой вывод Торгово-промышленной палаты №126 / 2 / 21-10.2 от 16.01.2018 года является основанием для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате, не основываются на законе.
Действительно, 16 января 2018 ПАО "Укрзализныця" предоставлено Научно-правовое заключение №126 / 2 / 21-10.2 по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы ) (а 63-64), согласно которому вина ПАО "Укрзализныця "в невыплате причитающихся работнику сумм при увольнении отсутствует.
В то же время форс-мажорные обстоятельства, о существовании которых говорится в заключении, свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины. Однако ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступление обстановкин непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. (Ст. 10).
Однако заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ), компенсация за неиспользованный отпуск (ст. 83 КЗоТ) и выходное пособие при увольнении (ст. 44 КЗоТ), не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Кроме того, предоставленные истцом в суд расчеты заработной платы за март - июль 2017 (табуляграммы), которые ему были выданы ответчиком - СП "лдзп" филиала Дон. зал. ПАО (код егрпоу 40150216, что соответствует егрпоу обособленного подразделения Региональный филиал "Донецкая железная дорога" АО "Укрзализныця") в соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда ", согласно которым при каждой выплате заработной платы работоспособностьдавець должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате. При этом наличие подписи должностного лица и печати на них указанными нормами не требуется.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за март - июль 2017 года, в строки, установленные частью 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия при увольнении, (кроме выплаченной суммы за первую половину марта 2017 года), не выплатил эти суммы и на время рассмотрения дела судом первой инстанции, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по заработной плате в пользу истца.
Таким образом, истцом частично доказана сумма задолженности по заработной плате, март 2017 - 3368, 06 грн. (1300, 00 грн. + 3403, 69 грн. - 1335, 63 грн.), Апрель 2017 - 1908, 41 грн., Май 2017 - 1948, 26 грн., Июнь 2017 - 1948, 26 грн., июль 2017 - 13102, 45 грн. (В том числе компенсация за неиспользованный отпуск и выходное пособие при увольнении), а всего 22275, 44 грн., А потому исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пунктому 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируетсяа счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно п. П.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы, при этом судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично (99, 84% (22311, 07 / (22275, 44 * 100))), с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 839, 45 грн. (840, 80 / 100х99 840%).
Также, следует отметить, что согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Но суд отмечает, что в подтверждение сующего задолженности по выплате заработной платы истцом суду были предоставлены расчеты заработной платы, в которых указаны суммы к выплате, то есть после удержания сумм налогов и обязательных платежей.
Согласно ч.1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ГПК Украины, суд -

Р Е Ш И Л:

повнешне требования лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая железная дорога" АО "Украинская железная дорога" о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы - удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп - номер_2, зарегистрированного по адресу: адреса_1 задолженность начисленной но невыплаченной заработной платы за период со второй половины марта 2017 по 17 июля 2017 года в сумме 22275 (двадцать две тысячи двести семьдесят пять) рублей. 44 коп. (Без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов).
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу государства (получатель средств: УК м. Лиман / ОТГ м. Лиман / 22030101, код получателя (код по егрпоу): 37894853, банк полумувача: Казначейство Украины (еап), счет получателя: ua758999980313111206000005564) судебный сбор в размере 839 (восемьсот тридцать девять) рублей. 45 коп.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
В остальной части иска отказать в связи с отсутствием оснований для его удовлетворения
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
согласнов п / п. 15.5) п.15 разд. XIII «Переходные положения» ГПК Украины (в редакции Закона Украины от 03.10.2017 года № 2147-VIII) до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный строк исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Согласно п.3 разд. XII "Заключительные положения" ГПК Украина во время действия карантину, установленным Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности ( в случае наличия у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, впроводимыми в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания.
Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобырешение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Текст решения изготовлен 14.09.2020.

судья -

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 236/2663/20
рішення
іменем україни

14 вересня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - [Б.] А.Є.,
за участю секретаря - [К.] О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

встановив:

11.08.2020 особа_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 22311, 07 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, звільнений за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати (а.с. 1-4).
Згідно з ухвалою судді від 12.08.2020 розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с. 49-50).
01.09.2020 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі (а.с. 52-53). Крім того зазначає, що відповідно до відомості на виплату грошей № 554 особа_1 отримав аванс за березень 2017 року в сумі 1335, 63 грн. (а.с. 56).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця»(юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці номер_1 особа_1 , з 29.08.2016 по 17.07.2017 працював на посаді ремонтника штучних споруд 4 розряду ВП «Луганська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 10-18).
Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 19).
Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення Трудового договору № 1263-ОС від 17.07.2017 особа_1 з 17.07.2017 звільнений з посади ремонтника штучних споруд 4 розряду ВП «Луганська дистанція колії» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 45).
В наказі про припинення Трудового договору зазначено, що позивач особа_1 має право на компенсацію за 27 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 – липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: за березень 2017 року – 3403, 69 грн. (без урахування авансу у сумі 1300, 00 грн.), за квітень 2017 року – 1908, 41 грн., за травень 2017 року – 1948, 26 грн., за червень 2017 року – 1948, 26 грн., за липень 2017 року – 13102, 45 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні) (а.с. 20-24).
З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340).
Відповідно до довідки, підписаної заступником начальника [П.] І.І. та головним бухгалтером Федоровою Т.М., сума заборгованості до виплати особа_1 становить – 22311, 07 грн. (а.с. 46).
Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 12 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень – «0» (а.с.27-32).
Відповідно до копії журналу обліку простою мосторгрупи, особа_1 перебував у простої у березні 9 днів(72 год.), у квітні 18(144), у травні 20(159), у червні 20(159), у липні 11(88) (а.с. 33-44).
У своєму відзиві представник відповідача зазначає, що особа_1 було виплачено заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 року у сумі – 1335, 92 грн., що підтверджується відомістю на виплату грошей № 554 (а.с. 56).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення Трудового договору. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 – липень 2017 року, та які йому були видані відповідачем відповідно до ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (а.с. 20-24).
Проте, представником відповідача частково ці відомості спростовані. А саме у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у сумі – 1335, 63 грн., про що свідчить відомість на виплату грошей № 554 (а.с. 56).
Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за березень 2017 року підлягають частковому задоволенню у сумі – 3368, 06 грн. (1300, 00 грн. + 3403, 69 грн. – 1335, 63 грн.)., оскільки виплата у сумі – 1335, 63 грн. позивачем була отримана, про що свідчить відомість на виплату грошей № 554, наданий відповідачем.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці (а.с. 19), зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у березні 9 днів(72 год.), у квітні 18(144), у травні 20(159), у червні 20(159), у липні 11(88) (а.с. 33-44).
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення його саме 17.07.2017.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Доводи відповідача у відгуку на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати - накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.
Проте позивачем суду надано наказ про припинення Трудового договору (а.с. 45), розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року (а.с.20-24).
При цьому судом враховано, що заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1335, 63 грн., позивач отримав, що підтверджується наданою відповідачем копією відомості на виплату грошей № 554.
Враховуючи, що в період встановленого СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» простою позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Даних, що наведені суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, є необґрунтованими.
По-перше, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
По-друге, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221 102, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 63-64).
Проте станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з другої половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року, які позивачем надані до суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, у відгуку на позовну заяву визнає той факт, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, що такий буде проведено при наявній можливості забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до документів, які залишилися у виробничих підрозділах на окупованій території України, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Посилаючись у відгуку на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум заробітної плати зазначених у розрахунках заробітної плати за другу половину березня - липень 2017 року не наводить.
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 17 липня 2017 року № 1263-ОС про припинення Трудового договору, який був виданий першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Д.В. Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем у відзиві на позовну заяву, не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме, 27 днів, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 11).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця" надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 63-64), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст. 10).
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) та вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Крім того, надані позивачем до суду розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року (табуляграми), які йому були видані відповідачем – СП "лдзп" філії Дон. зал. ПАТ (код єдрпоу 40150216, що відповідає єдрпоу відокремленого підрозділу Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця") відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, (окрім виплаченої суми за першу половину березня 2017 року), не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача.
Таким чином, позивачем частково доведена сума заборгованості по заробітній платі, березень 2017 року – 3368, 06 грн. (1300, 00 грн. + 3403, 69 грн. – 1335, 63 грн.), квітень 2017 року – 1908, 41 грн., травень 2017 року – 1948, 26 грн., червень 2017 року – 1948, 26 грн., липень 2017 року – 13102, 45 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні), а всього 22275, 44 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково (99, 84%(22311, 07/(22275, 44*100))), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 839, 45 грн.(840, 80/100х99, 840%).
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Але суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп - номер_2 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 , заборгованість нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з другої половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 22275 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 44 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь держави (отримувач коштів: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, код отримувача (код за єдрпоу): 37894853, банк отримувача: Казначейство України (еап), рахунок отримувача: ua758999980313111206000005564) судовий збір в розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) грн. 45 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позову відмовити у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлений 14.09.2020.

Суддя -