АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 236/4207/20
решение
именем украины

16 марта 2021 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе:
судьи — [Б.] А.Е.,
с участием секретаря — Телиус С.С.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» овзыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы,

В:

7 декабря 2020 в Краснолиманского городского суда Донецкой области поступило заявление особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, в которой он просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате за март-июль 2017 года в сумме 17304, 17 гривен. Свои требования позивач обосновывает тем, что находился в трудовых отношениях с ответчиком до 17 июля 2017 года, уволен по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. При увольнении ответчик не выплатил ему надлежащие выплаты (а.с.1−3).
Согласно постановлению судьи от 8 декабря 2020 рассмотрение дела производится по правилам упрощенного искового производства с учетом положений ст. 274 ГПК Украины без уведомления (вызова) сторон и с предоставлением ответчику срока для подачи отзыва на иск (л.д.48−49).
5 марта 2021 представитель ответчика предоставил суду отзыв на исковое заявление, просил в иске отказать в полном объеме. Кроме того, представитель ответчика отмечает, что истец особа_1 получил заработную плату за первую половину марта 2017 в сумме — 1725, 32 грн., О чем свидетельствует Ведомость на выплату денег №554 за март 2017 года и справка о доходах №55 / 2 от 23.02.2021. Также отмечает, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственнойдеятельности структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога», вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей, согласно решению Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15.03.2017 года, введенного в действие Указом Президента Украины от 15.03.2017 года №62 / 2017, начисления заработной платы было прекращено. Согласно Научно-правовым заключением Торгово промышленной Палаты Украины от 16.01.2018 года №126 / 2 / 21−10.2, нарушение норм Трудового законодательства в отношении работников структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» возникли из-за форс-мажорных обстоятельств, а следовательно, АО «Украинская железная дорога» подлежит освобождению от ответственности за неисполнение обязанностей, предусмотренных законодательством о труде. Кроме того, доводы ответчика в отзыве на исковое заявление почвыются на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы — приказы о приеме на работу, о предоставлении отпуска, табели учета использования рабочего времени, расчетно-платежные ведомости. Такие форс-мажорные обстоятельства являются основанием для освобождения предприятия от ответственности.
Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотренияспора по существу, установил фактические обстоятельства соответствии со ст.
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Встраны предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства.
Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или йридичних лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства справи, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч.2 ст. 78 ГПК Украины).
Судом установлено, что истец обратился с исковым заявлением в АО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и перейменованого его в акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно записей в трудовой книжке номер_1 особа_1 с 24.06.2016 года по 17 июля 2017 работал в должности Мантера пути 3 разряда ОП Луганская дистанция пути СП «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» РФ «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» (а 9−11).
Приказом начальника Донецкая дирекция железнодорожных перевозок от 17 марта 2017 № 236 / ДНД было установлено начале простоя по причинам, независящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 года.
Пунктами 2 — 8 приказа начальника Донецкой дирекции железнодорожных перевозок от 17.03.2017 № 236 / ДНД, работников обязано на время простоя выходить на свои рабочие места согласно графику работы в соответствии с Правилами внутреннего Трудового распорядка и расписываться в начале и в конце рабочего дня в « журнале учета прихода — ухода работников, которые находятся на простой «. На весь период простоя ракам в табеле учета использования рабочего времени проставлять буквенный код «П». Оплата за время простоя не по вине работника провести из расчета двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы.
Согласно Приказу (распоряжением) о прекращении Трудового договора № 1369 / ДН-ОС от 17 июля 2017 особа_1 с 17 июля 2017 освобожден от должности Мантера пути 3 разряда ОП Луганская дистанция пути СП «Донецкая дирекция железнодорожных перевезень «РФ» Донецкая железная дорога «ПАО» Украинская железная дорога «по пункту 1 статьи 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, о чем также сделана соответствующая запись в его трудовой книжке. Указанный приказ издан структурным подразделением «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» открытого акционерного общества «Украинская железная дорога» (а.с.8).
В приказе о прекращении Трудового договора указано, что особа_2 имеет право на компенсацию за 10 дней видпустки и с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка. Данных об обжаловании указанного приказа или его отмены суду не предоставлено.
Трудовая книжка истца за указанный период не содержит данных о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделан ответчиком. Таким образом, суд пришел к выводу о том, что АО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Истцом представлены суду в подтверждение невыплаченной заработнойплаты расчетные листы (табулеграмы) за период с марта 2017 по июль 2017 года, в которых указаны суммы всего начислено / к выплате март — 5865, 68 / 3264, 29 грн., апрель — 2089, 31 / 1805, 32 грн ., май — 2185, 53 / 1737, 89 грн., июнь — 2185, 53 / 1737, 89 грн., июль (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) — 10924, 69 / 8758, 78 грн. (А 21−25).
В расчет заработной платы за март — июль 2017 по расчетным листам (табулеграмаммы) Входит оплата простоев (код 340).
Согласно копий табелей учета использования рабочего времени, предоставленных истцом за март — июль 2017 отработано «0» часов. Истец находился в простое в марте 2017 — 8/62, в апреле 2017 — 19/152, в мае 2017 года — 20/159, в июне 2017 — 20/159, в июле 2017 — 11/88 (а .с. 12−17).
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 №200 «Об образовании публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «, принятой в соответствии с Законом Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования», решено образовать публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» согласно приложению №1.
Также КМУ своим постановлением от 2 вересня 2015 под №735 утвердил Устав ОАО «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации ПАО Украинская железная дорога. «Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, какправило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не рабоав, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
согласност. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии «, заявление N9 42527/98 и т.д.)» имущество «может представлять собой» существующее имущество «или средства, включая» право требования «, согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере» законное ожидание «/» правомерное ожидание « (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по яких лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Законом Украины от02.09.2014 года № 1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
На основании ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимнуюсвязь доказательств в их совокупности.
Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» № 2 от 12.06.2009 года предусмотрено, что исходя из принципа равноправия сторон и учитывая обязанность каждой стороны доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждый доказательство, предоставленный сторонами в подтверждение своих требований или возражений, отвечающий требованиямпринадлежности и допустимости доказательств.
Суд, исследовав материалы дела, отмечает следующее.
Истцом в подтверждение размера начисленной ему заработной платы за март-май 2017 предоставлено ежемесячные расчетные листы (табулеграмы), выдача которых работнику предусмотрена ст. 110 КЗоТ Украины, ч. 1 ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда», в которых указаны суммы всего начислено / к выплате март — 5865, 68 / 3264, 29 грн., Апрель — 2089, 31 / 1805, 32 грн., Май — 2185, 53 / 1737, 89 грн., июнь — 2185, 53 / 1737, 89 грн., июль (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) — 10924, 69 / 8758, 78 грн. (А 21−25).
Однако, представителем ответчика частично эти сведения опровергнуты, у ответчика перед истцом отсутствует задолженность по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 года, о чем свидетельствует предоставлена ​​ответчиком справка о доходах особа_1 №55 / 2 от 23.02.2021. Согласно указанной справки в марте 2017 позывычу была начислена заработная плата в размере 1725, 32 грн., которая за вычетом налогов и других обязательных платежей (выплате) составляет 1371, 94 грн., и которую истец получил лично, о чем свидетельствует ведомость на выплату денег №554 по март 2017.
Итак, исковые требования истца в части взыскания с ответчика задолженности по март 2017 подлежат удовлетворению в сумме — 1892, 35 грн. (3264, 29 грн. — 1371, 94 грн.).
Согласно ч. 4 ст. 97 КЗоТ Украины, ст. 22 Закона Украиныны от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР «Об оплате труда» владелец или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Учитывая, что в период установленного региональным филиалом «Донецкая железная дорога» простой, в том числе и по Информационно-вычислительного центра, истец во исполнение приказа выходила на свое рабочее место до дня увольнения, в день йй освобождения приказы об установлении простой отменены не были, у ответчика отсутствуют основания не осуществлять истцу оплату за время простоя.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда» работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV «О бухгалтерском учете и фиву отчетности в Украине «вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несе собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-XIV основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращениянесанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор — это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Расчет заработной платы согласуются с приказом начальника Донецкой дирекции железнодорожных перевозок от 17 марта 2017 № 236 / ДНД об установлении начале простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20 марта 2017 года.
Ответчиком суду не предоставлено каких-либо доказательств, которые бы опровергали указанную задолженностьь по оплате за время простоя, так же не оспаривается наличие указанного приказа, также не оспаривается факт пребывания с истцом в трудовых отношениях и освобождения его именно 17 июля 2020.
Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак, отсюдатность в ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления, но не выплаты истцу заработной платы.
Доводы ответчика в отзыве на исковое заявление основываются только на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы — приказы о приеме на работу, о предоставлении отпуска, табели учета использования рабочего времени, расчетно-платежные ведомости.
Однако, истцом суду предоставлено приказ о прекращении Трудового договора, расчеты заработной платы за мартезень — июль 2017 года.
Учитывая, что в период установленного СП «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» простой истец во исполнение приказа выходил на свое рабочее место до дня увольнения, в день его освобождения приказы об установлении простой отменены не были, у ответчика отсутствуют основания не осуществлять истцу оплату за время простоя. Данных, приведенных суммы были выплачены истцу, ответчиком не предоставлено.
Доводы ответчика о том, что с марта 2017 не поступают документы для прерахування заработной платы, на подконтрольной Украины территории отсутствует первичная документация для начисления заработной платы за период с 16 марта 2017 года, являются необоснованными.
Во-первых, согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Следовательно, суд засначает, что отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления, но не выплаты истцу заработной платы.
Во-вторых, из материалов дела, в частности, добавленного ответчиком к отзыву на исковое заявление научно — правового заключения о невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс — мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 года № 126/2 / 21−10.2, составленныйпо заказу ПАО «Укрзализныця», установлено, что:
 — приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» № 688-Н от 13.05.2017 года «О формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала» Донецкая железная дорога «к момента окончания сокращение штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью разработки докунтив указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности;
 — приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» № 899-Н от 26.06.2017 года «О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «и» Луганской дирекции железнодорожных перевозок «введенв в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок», которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала «Донецкая железная дорога», поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом «Донецкая железная дорога» через кассы вруктурних подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» по месту их нахождения (г.. Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательного расчета с работниками структурных подразделений " Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «и» Луганская дирекция железнодорожных перевозок «.
Однако по состоянию наПри рассмотрении дела ответчик не предоставил доказательств, опровергающих сведения о начисленной истцу заработной платы за период со второй половины марта 2017 по 17 июля 2017 года, которые указаны в расчетах заработной платы за март — июль 2017 года, предоставленных истцом в суд.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР «Об оплате праци «не предоставил суду первой инстанции документов ни о начисленной истцу заработную плату за период с марта 2017 по 17 июля 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, в отзыве на исковое заявление признает тот факт, что расчет с истцом при ее освобождении не проведена, что такой будет проведено при имеющейся возможности обеспечения безопасного и беспрепятственного доступа уполномоченных лиц к документам, которые остались в производственных подразделениях на оккупированной территории Украини, суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (сумм, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).
Ссылаясь в отзыве на отсутствие объективной возможности проверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей, ответчик конкретных возражений относительно сумм заработной платы указанных в расчетах заработной платы за март — июль2017 не приводит.
Расчет заработной платы за июль 2017 согласуются с приказом от 17.07.2017 года № 1369-ОС о прекращении Трудового договора, который был издан Первым заместителем начальника Луганской дирекции железнодорожных перевозок Д. В. Пономарьовим, то есть должностным лицом ответчика. Любые доводы о незаконности этого приказа ответчиком в отзыве на исковое заявление, не перечисленным. Именно в этом приказе, который выдан структурным подразделением ответчика указана конкретная килькость дней неиспользованного отпуска, а именно 10 дней, на компенсацию которых имеет право истец и выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка (а.с.8).
В соответствии с положениями статьи 83 Кодекса законов о труде Украины, статьи Закона Украины «Об отпусках» в случае увольнения работника ему выплачивает компенсации за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работниками, имеющими детей или совершеннолетнего ребенка — лицо с инвалидностьюс детства подгруппы, А и группы.
Согласно пункту 2.2 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстата Украины от 13 января 2004 года №5, фонд дополнительной заработной платы включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. В состав фонда дополнительной заработной платы входят, в частности, оплата, а также суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основногои дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодательством.
Согласно абз. 1 п 2. Раздела II Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 №100, исчисление средней заработной платы для оплаты времени ежегодного отпуска, дополнительных отпусков в связи с обучением, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или для выплаты компенсации за невикористани отпуска производится исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска или выплаты компенсации за неиспользованные отпуска.
Согласно приказа (распоряжения) о прекращении Трудового договора (контракта) № 1369-ОС от 17 июля 2017 особа_1 имеет право на компенсацию за 10 дней отпуска (а.с.8).
Согласно абз.1 п.7 раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, начисление выплат за время ежегодного отпуска, дополнительных отпусковв связи с обучением, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или компенсации за неиспользованные отпуска, продолжительность которых рассчитывается в календарных днях производится путем деления суммарного заработка за последние перед предоставлением отпуска 12 месяцев или за меньший фактически отработанный период на соответствующее количество календарных дней года или меньшего отработанного периода (за исключением праздничных и нерабочих дней, установленных законодательством). Полученный результат перемножуеться на число календарных дней отпуска.
Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 №100 не предусмотрено, что расчетные месяцы должны быть полностью отработаны. Если в течение расчетного периода отработаны хотя бы один день, исчисление средней заработной платы производится исходя из начислений за этот день (письмо Минтруда и соцполитики №18−841 от 15.12.2003р.)
В свою очередь, размер не выплаченной исходной допОмогой при увольнении истца, ответчиком опровергнут путем предоставления надлежащих доказательств.
Частью 1 ст. 44 КЗоТ Украины предусмотрено, что при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
В соответствии с приказом о прекращении Трудового договора (а.с.8) работодатель должен был выплатить истцу одноразовую денежную помощь в размереи среднемесячного заработка. Судом установлено, и не оспаривается ответчиком, что такая помощь истцу выплачена ни была.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Доводы ответчика о том, что научно-правовое заключение Торгово-промышленной палаты №126 / 2 / 21−10.2 от 16.01.2018 года являетсяоснованием для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате, не основываются на законе.
Действительно, 16 января 2018 ПАО «Укрзализныця» предоставлено Научно-правовое заключение №126 / 2 / 21−10.2 по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) (а 98−106), согласно которому вина ПАО «Укрзализныця» в невыплате причитающихся работнику сумм при увольнении отсутстя.
В то же время форс-мажорные обстоятельства, о существовании которых говорится в заключении, свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины. Однако, ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII «О временных мерах на периодпроведения антитеррористической операции «не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведенияантитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. (Ст. 10).
Однако заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ), компенсация за неиспользованный отпуск (ст. 83 КЗоТ) и выходное пособие при увольнении (ст. 44 КЗоТ), не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Кроме того, предоставленные истцом в суд расчеты заработной платы замарт — июль 2017 (табуляграммы), которые ему были выданы ответчиком — СП «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» РФ (код егрпоу 40150216, что соответствует егрпоу Регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця»). В соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», согласно которым при каждой выплате заработной платы работодатель должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, покоторый производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате. При этом наличие подписи должностного лица и печати на них указанными нормами не требуется.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за март — июль 2017 года, в сроки, установленные частью 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, належали истцу от предприятия при увольнении, не выплатил эти суммы и на время рассмотрения дела судом, суд приходит к выводу об удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по заработной плате в пользу истца за март-июль 2017 года.
Таким образом, истцом доказана сумма задолженности по заработной плате за март 2017 — 1892, 35 грн, за апрель 2017 — 1805, 32 грн., За май 2017 — 1737, 89 грн, за июнь 2017 — 1737, 89 грн по июль 2017 — 8758, 78 грн, а всего — 15932, 28 грн., А потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторону, В пользу которого принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно п. П.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе «за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы, при этом судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично (92, 07% (15932, 28×100 / 17304, 17)), с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 774, 12 грн. (840, 80 / 100×92, 07%).
Также, следует отметить, что согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с общественностьюн являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно ч.1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258−259, 263−265 ГПК Украины, суд

решил:

Исковые требования лицаА_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы — удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (03680 Киев — 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп — номер_2, зарегистрированного по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате за март 2017 в сумме 1892, 35 грн, за апрель 2017 года в сумме 1805, 32 грн, за май 2017 года в сумме 1737, 89 грн, за июнь 2017 года в сумме 1737, 89 грн, за июль 2017 года в сумме 8758, 78 грн., а всего 15 932 (п пятнадцать тысяч девятьсот тридцать два) грн. 28 коп.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (03680 Киев — 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу государства (Получатель средств: Донецкое ГУК / Лиманская МТГ / 22030101; Код получателя (код по егрпоу): 37967785; Банк приемувача: Казначейство Украины (ЕАП) Счет получателя ua758999980313111206000005564; Код классификации доходов бюджета: 22030101) судебный сбор в размере 774 (семьсот семьдесят четыре) грн.12 коп.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силупосле окончания срока для подачи апелляционной жалобы, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
судья —

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 236/4207/20
рішення
іменем україни

16 березня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді — [Б.] А.Є.,
за участю секретаря — Теліуса С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

встановив:

07 грудня 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року в сумі 17304, 17 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати (а.с.1−3).
Згідно з ухвалою судді від 08 грудня 2020 року розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с. 48−49).
05 березня 2021 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач особа_1 отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі — 1725, 32 грн., про що свідчить Відомість на виплату грошей №554 за березень 2017 року та довідка про доходи №55/2 від 23.02.2021. Також зазначає, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року, введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової Палати України від 16.01.2018 року №126/2/21−10.2, порушення норм Трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» виникли через форс-мажорні обставини, а отже, АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю. Крім того, доводи відповідача у відзиві на позовну заяву ґрунтуються на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати — накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості. Такі форс-мажорні обставини є підставою для звільнення підприємства від відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці номер_1 особа_1 з 24.06.2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді мантера колії 3 розряду ВП Луганська дистанція колії СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 9−11).
Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/днд було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року.
Пунктами 2 — 8 наказу начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 17.03.2017 № 236/днд, працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього Трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу — уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення Трудового договору № 1369/дн-ОС від 17 липня 2017 року особа_1 з 17 липня 2017 року звільнений з посади мантера колії 3 розряду ВП Луганська дистанція колії СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.8).
В наказі про припинення Трудового договору зазначено, що особа_2 має право на компенсацію за 10 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Позивачем надані суду в підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень — 5865, 68/3264, 29 грн., квітень — 2089, 31/1805, 32 грн., травень — 2185, 53/1737, 89 грн., червень — 2185, 53/1737, 89 грн., липень (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) — 10924, 69/8758, 78 грн. (а.с. 21−25).
До розрахунку заробітної плати за березень — липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340).
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу, наданих позивачем за березень — липень 2017 року відпрацьовано «0» годин. Позивач знаходився у простої у березні 2017 року — 8/62, у квітні 2017 року — 19/152, у травні 2017 року — 20/159, у червні 2017 року — 20/159, у липні 2017 року — 11/88 (а.с. 12−17).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, зазначає таке.
Позивачем на підтвердження розміру нарахованої йому заробітної плати за березень-травень 2017 року надано щомісячні розрахункові листи (табулеграми), видача яких працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень — 5865, 68/3264, 29 грн., квітень — 2089, 31/1805, 32 грн., травень — 2185, 53/1737, 89 грн., червень — 2185, 53/1737, 89 грн., липень (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) — 10924, 69/8758, 78 грн. (а.с. 21−25).
Проте, представником відповідача частково ці відомості спростовані, у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року, про що свідчить надана відповідачем довідка про доходи особа_1 №55/2 від 23.02.2021. Відповідно до зазначеної довідки у березні 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 1725, 32 грн., яка з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів (до виплати) складає 1371, 94 грн., та яку позивач отримав особисто, про що свідчить відомість на виплату грошей №554 за березень 2017.
Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за березень 2017 року підлягають частковому задоволенню у сумі — 1892, 35 грн. (3264, 29 грн. — 1371, 94 грн.).
Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією «Донецька залізниця» простою, в тому числі і щодо Інформаційно-обчислювального центру, позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/днд про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення його саме 17 липня 2020 року.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати — накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.
Проте, позивачем суду надано наказ про припинення Трудового договору, розрахунки заробітної плати за березень — липень 2017 року.
Враховуючи, що в період встановленого СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Даних, що наведені суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, є необґрунтованими.
По-перше, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
По-друге, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково — правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс — мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126/2/21−10.2, який складений на замовлення ПАТ «Укрзалізниця», встановлено, що:
 — наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 688-Н від 13.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
 — наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганської дирекції залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».
Проте станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з другої половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень — липень 2017 року, наданих позивачем до суду.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» не надав суду першої інстанції документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, у відзиві на позовну заяву визнає той факт, що розрахунок з позивачем при її звільненні не проведено, що такий буде проведено при наявній можливості забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до документів, які залишилися у виробничих підрозділах на окупованій території України, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Посилаючись у відзиві на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум заробітної плати зазначених у розрахунках заробітної плати за березень — липень 2017 року не наводить.
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 17.07.2017 року № 1369-ОС про припинення Трудового договору, який був виданий Першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Д. В. Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем у відзиві на позовну заяву, не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 10 днів, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.8).
Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачує компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівниками, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи, А І групи.
Згідно пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.
Згідно до абз. 1 п 2. Розділу II Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Згідно наказу (розпорядження) про припинення Трудового договору (контракту) № 1369-ОС від 17 липня 2017 року особа_1 має право на компенсацію за 10 днів відпустки (а.с.8).
Відповідно до абз.1 п.7 Розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день (лист Мінпраці та соцполітики №18−841 від 15.12.2003р.)
В свою чергу, розмір не виплаченої вихідної допомоги при звільненні позивача, відповідачем не спростований шляхом надання належних доказів.
Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до наказу про припинення Трудового договору (а.с.8) роботодавець повинен був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що така допомога позивачу виплачена не була.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21−10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ «Укрзалізниця» надано Науково-правовий висновок №126/2/21−10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 98−106), згідно якого вина ПАТ «Укрзалізниця» в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте, жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст. 10).
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) та вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Крім того, надані позивачем до суду розрахунки заробітної плати за березень — липень 2017 року (табуляграми), які йому були видані відповідачем — СП"Луганська дирекція залізничних перевезень"РФ (код єдрпоу 40150216, що відповідає єдрпоу Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»). Відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень — липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача за березень-липень 2017 року.
Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року — 1892, 35 грн, за квітень 2017 року — 1805, 32 грн., за травень 2017 року — 1737, 89 грн, за червень 2017 року — 1737, 89 грн, за липень 2017 року — 8758, 78 грн, а всього — 15932, 28 грн., а тому позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково (92, 07%(15932, 28×100/17304, 17)), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 774, 12 грн. (840, 80/100×92, 07%).
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258−259, 263−265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати — задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 місто Київ — 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп — номер_2, зареєстрованого за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 1892, 35 грн, за квітень 2017 року в сумі 1805, 32 грн, за травень 2017 року в сумі 1737, 89 грн, за червень 2017 року в сумі 1737, 89 грн, за липень 2017 року в сумі 8758, 78 грн., а всього 15 932 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 28 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 місто Київ — 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь держави (Отримувач коштів:Донецьке ГУК/Лиманська мтг/22030101; Код отримувача (код за єдрпоу):37967785; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача ua758999980313111206000005564; Код класифікації доходів бюджету:22030101) судовий збір в розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн.12 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя —