АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

30.04.2021 227/5197/20




решение
именем украины
30 апреля 2021 г.. Доброполье

Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [Л.] А.Н.,
при участии
секретаря судебного заседания [Ч.] О.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производствагражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты, -,

В:
представитель истца обратился в суд с иском к акционерному обществу «Украинская железная дорога» в лице регионального филиала «Донецкая железная дорога» овзыскания в пользу истца суммы задолженности по заработной плате в размере 22552, 25 грн с удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в сумме 5687, 97 грн, без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
В обоснование исковых требований указал, что истец находился трудовых отношениях с ответчиком посправи. 12.08.2016 года состоялась реорганизация структурного подразделения ГП «Донецкая железная дорога» путем его слияния, как следствие истца были переведены в производственное подразделение «Иловайское эксплуатационное вагонное депо`структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «АО» Украинская железная дорога «. 17.03.2017 года начальником структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» издан приказ № 236 / ДНД «Об установлениипростой «, согласно которому работодателем единолично принято решение об установлении начале простоя по 20 марта 2017 для всех работников производственных подразделений дирекции и принято решение о начислении заработной платы за время простоя не по вине работников из расчета двух третей установленной тарифной ставки (должностного оклада). 28.04.2017 года был издан приказ № 645−113−1 «О некоторых вопросах деятельности регионального филиала» Донецкая железная дорога «, которым предусмотрено сокращение штатаи высвобождения работников в соответствии с требованиями действующего законодательства. 15.05.2017 года истцу выдано сообщение о ликвидации и вывода из штатного расписания должности (с подписями всех членов комиссии и его личным знакомством). 16.06.2017 года и.о. начальника структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» Подлузский В.А. издан приказ № 1971 / ДН-ОС о прекращении Трудового договора (контракта) по истца с 16.06.2017 года наосновании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, однако в день увольнения окончательного расчета за период с марта 2017 года, проведено не было.
Постановлением Добропольского горрайонного суда Донецкой области от 29грудня 2021 открыто производство по гражданскому делу по правилам упрощенного искового производства, назначено судебное разбирательство дела, удовлетворено ходатайство представителя истца об истребовании доказательств.
Истец и представитель истца в судебное заседание не явились, обратились к суду с заявлением о рассмотрении дела без их участия.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, обратился в суд с заявлением о рассмотрении дела без его участи.09.02.2021 года судом было получено отзыв на исковое заявление с которого усматривается, щоУказом Президента Украины № 405−2014 от 14 апреля 2014 введено в действие решение СНБО Украины от 13 апреля 2014року «О неотложных мерах» по борьбе с террористической угрозой и сохранения территориальной целостности Украины «и начать проведениея Антитеррористической операции на территории Донецкой и Луганской областей «. В соответствии с приказом руководителя Антитеррористического центра при Службе безопасности Украины от 7 октября 2014 №33 / 6 / а «Об определении районов проведения антитеррористической операции и сроков ее проведения» Донецкую и Луганскую область с 7 апреля 2014 также определено районами проведения антитеррористической операции. Согласно заключению торгово-промышленной палаты Украины № 126/2 / 21−10, 2 от 16 января 2018 по унеможливлення выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при увольнении (увольнении) работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств относительно ПАО «Укрзализныця» засвидетельствовано наступления форс-мажорных обстоятельств при осуществлении хозяйственной деятельности на территории, неподконтрольной украинской власти. Ответчик потерял контроль и доступ к своим производственных мощностей и иного имущества, в том числе в трудовые книжки работников, оригиналов приказов, утверждение и введенния в действие штатного расписания, личных дел работников, нивелировало возможность ответчика выполнить обязательства перед работниками согласно ст 47, 83, 115 и ст. 116 КЗоТ. Таким образом, отсутствует вина ответчика в невыполнимы выплат в пользу истца.
Также, представитель ответчика приобщил к материалам дела справку о доходах с которой усматривается, что за первую половину марта 2017 истцу было начислено 2434, 95 грн и выплачено 21.07.2017 года в кассе дирекции м. Лиман с учетомм обязательных удержаний налогов на доходы на других сборов 1936, 23 грн, что подтверждается, копией выписки из ведомостей на выплату денег № 10 за март 2017 года.
На основании изложенного, представитель ответчика просил отказать в удовлетворении исковых требований в полном объеме.
Согласно ст. 223 ГПК Украины, неявка в судебное заседание кого-либо участника дела при условии, что его надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания, не препятствует рассмотрению дела по существу.
В соответствии дв положений части 2 статьи 247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, рассмотрев гражданское дело в пределах заявленных требований, исследовав материалы дела и доказательства в их совокупности, приходит к следующему выводу.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком, что подтверждается записями в трудовой книжке серии номер_1 выданной на имя позивача.
На основании приобщенных к материалам дела приказа (распоряжения) № 1971 / ДН-ос от 16.06.2017 года, особа_1 освобожден от должности обозревателя-ремонтника 5 разряда производственного подразделения «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала « Донецкая железная дорога «ОАО» Укрзализныця «на основании п.1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата 16.06.2017 года, о чем в трудовой книжке сделана запись № 12 с выплатойединовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка, компенсации за 30 дней отпуска.
Постановлением Кабинета министров Украины № 938 от 31.10.2018 года, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименован в акционерное общество «Украинская железная дорога».
К материалам дела приобщены копии расчетов заработной платы истца, из которых следует, что за март 2017 всего начислено 4704, 68 грн сумма к выплатами 3741, 08 грн; Апрель 2017 всего начислено 2536, 39 грн, сумма к выплате 2016, 89 грн, май 2017 всего начислено 2800, 60 грн сумма к виплати2226, 99 грн, июнь 2017 — всего нараховано12510, 58 грн (в состав вышеупомянутой суммы также входят выплата единовременного пособия, компенсации за 30 дниввидпусткы), сумма к выплате 10005, 41 грн.
Сведения, указанные в расчетах заработной платы за март — июнь 2017 согласуются с другими доказательствами по делу.
Так, назом начальника структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» от 17 марта 2017 № 236 / ДНД, подтверждается, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности, вызванных перекрытием всех железнодорожных путей, ведущих к линии разграничения с неподконтрольной украинской власти территории, установлено начале простоя с 20 марта 2017 для всех работников выпроизводственный подразделений управления; на время простоя установлен ежедневный режим работы согласно действующих Правил внутреннего Трудового распорядка и обязано всех работников, которые находятся на простой, появляться на свои рабочие места, актовые залы, кабинеты технического обучения; обязано работников, которые находятся на простой, расписываться в начале и в конце рабочего дня в «Журнале учета прихода-ухода сотрудников, которые находятся на простой»; на весь период простоя работникам в табеле учетав использование рабочего времени проставлять буквенный код «П»; оплату за время простоя не по вине работников провести из расчета 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы.
В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» судам разъяснено, что необходимо учитывать, что нормы и гарантии оплаты труда, определенные законодательством для работников пидприемства, учреждений, организаций всех форм собственности, являются минимальными государственными гарантиями и поэтому при договорном регулировании они не могут быть ухудшены. Речь идет как о минимальном размере заработной платы, так и о нормах оплаты труда, в том числе за время простоя.
Понятие «простой» законодательно дано в ст. 34 КЗоТ Украины и определен как приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами.
статьей 113 КЗоТ Украины установлено, что время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен предупредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. Время простоя по вине работника не оплачивается.
Количество дней простоя указанная в копиях табелей учета использования рабочего времени наданных представителем ответчика, согласно которым за буквенным кодом «П» определено по март 2017 — 7 дней (53 часа), апрель 2017 — 18 дней (144 часов), май 2017 — 20 дней (159 часов), июнь 2017 года — 1 день (8:00). Соответствующее дней простоя также указана в расчете заработной платы за март — июнь 2017 по расчетным листам (табуляграммамы), код 340. При этом, доказательств нарушения со стороны истца установленного режима работы при простое видповидачем не предоставлено.
Также, расчет заработной платы за июнь 2017 согласуются с приказом (распоряжением) № 1971 / ДН-ос от 16.06.2017 года о прекращении Трудового договора, согласно которому истец имеет право на выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка, компенсации за 30 дней отпуска.
Приказ о прекращении Трудового договора подписан и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок особа_2. Согласно материалам дела структурной подрздил «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок», руководителем которого является особа_2, осуществляет свою административную деятельность в г.. Лиман Донецкой области, то есть на территории, на которой органы государственной власти Украины осуществляют свои полномочия.
Согласно сведений (дата формирования выписки 12.01.2021 года) из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования «Индивидуальные сведения о застрахованном лице» (форма ОК-5), предоставленных на выполнение постановления судаот 29.12.2020 года, размер начисленной заработной платы особа_1 по январь 2017 составляет 5297, 60 грн, февраль 2017 4811, 27 грн, март 2017 4704, 68 грн, что совпадает с суммой начисленного заработка, указанного в табуляграммах за январь март 2017 приобщенных к материалам дела.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения затруд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Ответадной ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуется выплата.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактическиго расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день Освободитения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Частью 2 статьи 30 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерскийучет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со статьей 8 Закона Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичныхдокументах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами в соответствии с требованиями ст. ст. 76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в указанных документах, предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, видображени в них, являются недостоверными.
Доводы ответчика о том, что форс-мажорные обстоятельства делали невозможным выполнение ответчиком своих обязательств согласно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗоТ, являются безосновательными, поскольку форс-мажорные обстоятельства свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины. Но ни одним нормативным актом о труде не передвидано оснований для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст.116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украины.
Суд отклоняет ссылки ответчика на невозможность вывезти первичные документы, как основание для отказа в начислении и выплате истцузаработной платы, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит на работодателе, а не на работнику. В этих обстоятельствах потеря предприятием первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, что ответчиком не представлено суду никаких доказательств того, что он в любой способ пытался исправить эту ситуацию.
Кроме того, Согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Суд критически оценивает ссылки представителя ответчика на существование «непреодолимой силы», которая сделала невозможным осуществить расчет с истцом, поскольку такая позиция полностью опровергается изученными доказательствами по делу, наличие надлежащим образом заполненной трудовой книжки истца с указанием приказов о приеметия на работу и его увольнения с работы, скрепленных печатью предприятия. Наличие распечатанных расчетных листов, выданных истцу, который использовал их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате свидетельствует и расценивается судом как осведомленность предприятия ответчика о существующем долге расчета и его невыполнение.
Также, с изображение ответчиком к материалам дела копии научно-правового заключения о невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины о труде при высвобождении работников, вызванного воздействием форс мажорные обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 года № 126 — 221 102, изложенного на бланке Торгово-промышленной палаты Украины по заказу ОАО «Укрзализныця» усматривается, что
приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» № 682-Н от 12.05.2017 года «О формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожныхперевозок «создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала» Донецкая железная дорога «до момента окончания сокращение штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражения хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности;
приказом регионального филиала «Донецкая железная дорога» № 899-Н от 26.06.2017 года «О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «и» Луганская дирекция железнодорожных перевозок «, которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала «Донецкая железная дорога», поскольку часть структурных подразделений и работников находятся навременно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом «Донецкая железная дорога» через кассы структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» по месту их нахождения (м.Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончателв расчете с работниками структурных подразделений «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» и «Луганская дирекция железнодорожных перевозок».
При увольнении с предприятия окончательного расчета с истцом проведено не было, ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты задолженности по заработной плате, из которых следует, что за период март 2017 — июнь 2017 начислено 22552, 25 грн, сумма к выплате составляет 17990, 37 грн, в сроки, установленные частью 1 ст.116КЗоТ Украины не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия, как при увольнении, так и на время рассмотрения дела.
Поскольку позивачотримавзаробитну плату за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 в размере 1936, 23грн с учетом обязательных удержаний налогов на доходы и других сборов (начислено 2434, 95 грн), через кассу структурного подразделения в г.. Лиман21.07.2017 года, не опровергнуто истцом, взысканию подлежит сумма задолженности в размере 20117, 30 грн, без утримання налога и других обязательных платежей.
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в абзаце 5 пункта 6 постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года № 13, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму быэз содержание этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Что касается исковых требований в части взыскания компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, то суд исходит из следующего.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заработной платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины, Законами Украины «О оплату труда «, « Об индексации денежных доходов населения «, « О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков й выплаты «, Порядком проведения индексации денежных доходов населения, утвержденным постановлением КМУ от 17 июля 2003 № 1078; Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденным постановлением КМУ от 20.12.1997 года № 1427.
Под доходами следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата и другие.
В решении Конституционного суда Украины от 15.10.2013 года № 9 рп / 2013 указано, что государство предусматривает меры, направленные на обеспечение реальной заработной платы, то есть денежного вознаграждения за выполненную работу как эквивалента стоимости потребительских товаров и услуг.
Конституционный Суд Украины пришел к выводу, что средства, которые подлежат начислению в порядке индексацийии заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» встановлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В случаях нарушения установленных сроков выплаты заработной платы работнику предоставляется право на компенсацию в соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», по которому компенсация общестмадян потери части доходов в связи с нарушением сроков их виплатипровадиться в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Согласно ч. 2 ст. 2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового хаТеру.
Статьей 3 Закона предусмотрено, что сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции, а период невыплаты дохода (инфляция месяца, зп который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты утвержден Постановлением Кабинета Министров Украины от21 февраля 2001 № 159.
Согласно п. 4 указанного Порядка сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но не выплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. при этоминдекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц.
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6−43цс14, от 14.12.2016 года по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии со статьей 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», Закона Украины от 19.10.2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты «компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, незано от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Таким образом, требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты являются обоснованными. Вместе с тем, суд не соглашается с приведенным расчетом истца о компенсации.
С приобщенных к материалам дела расчета заработной платы истца (табуляграмм) следует, что сумма к выплате (после удержания податкив и обязательных платежей) составляет: по март 2017 -3741, 08 грн (из которых истцу выплачена 1936, 23грн), апрель 2017 -2016, 89 грн, май 2017 — 2226, 99 грн, июнь 2017 — 10005, 41 грн.
Принимая во внимание вышеизложенное, сумма компенсации должна исчисляться именно с указанных сумм заработной платы.
Также суд рассчитывает компенсацию потери части денежных доходов по состоянию на день принятия решения судом, не является выходом за пределы исковых требований, поскольку истец ставил вопросо взыскании компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Компенсация потери части денежных доходов за март 2017 в сумме 1936, 23грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 78, 51грн (1936, 23 * индекс инфляции (100, 9×101, 3×101 6×100, 2) — коэффициент прироста потребительских цен за период с апреля 2017 по июль 2017 года).
Компенсация потери части денежных доходов за март 2017 в суме 1804, 85грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 658, 02грн (1804, 85 * индекс инфляции (100, 9×101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5×101 5×101, 0×101, 3×100, 9×101, 3×101, 0×101, 7) — коэффициент прироста потребительских цен за период с апреля 2017 по март 2021 года.
Компенсация потери части денежных доходов за апрель 2017 в сумме 2016, 89 грн, в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 710, 77 грн (2016, 89 * индекс инфляции (101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5×101, 5×101, 0×101, 3×100, 9×101, 3×101, 0×101, 7) — коэффициент прироста потребительских цен за период с мая 2017 поберезень 2021 года.
Компенсация потери части денежных доходов за май 2017 в сумме 2226, 99 грн в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 746, 16 грн (2226, 99 * индекс инфляции (101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99 8×100, 5×101, 5×101, 0×101, 3×100, 9×101, 3×101, 0×101, 7) — коэффициент прироста потребительских цен за период с июня 2017 по март 2021 года.
Компенсация потери части денежных доходов за июньь 2017 в сумме 10005, 41 грн в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 3142, 00 грн (10005, 41 * индекс инфляции (100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5×101, 5×101, 0×101, 3×100, 9×1013 х 101, 0×101, 7) — коэффициент прироста потребительских цен за период с июля 2017 по март 2021 года.
Общая сумма компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты составляет 5335, 46 грн.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился трудовх отношениях с ответчиком в 16.06.2017 года, выполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получил все причитающиеся платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
О распределении судебных расходов между сторонами, то суд исходит из следующего.
По смыслу ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связаннымх с рассмотрением дела, относятся расходы: на профессиональную юридическую помощь; связанные с привлечением свидетелей, специалистов, переводчиков, экспертов и проведения экспертизы; связанные с истребованием доказательств, проведением осмотра доказательств по их местонахождению, обеспечением доказательств; связанные с совершением иных процессуальных действий, необходимых для рассмотрения дела или подготовки к его рассмотрению.
Согласно положениям частей первой-шестой статьи 137 ГПК Украины, расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства.
По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, пов`яз ну с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление едповидних расходов.
Для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Большая Палата Верховного Суда в своем постановлении от 27 июня 2018 по делу № 826/1216/16 определила доказательства, необходимые для компенсации расходов на юридическую помощь: «… В подтверждение этих обстоятельств (состав и размера расходов) суда должныбыть предоставлены договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.), документы, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордера, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения). Указанные расходы должны быть документально подтверждены и доказаны. отсутствие документального подтверждения расходов на правовую помощь, а также расчета таких затрат, является основанием для отказа в удовлетворении требований о возмещении расходов «.
Представителем истца в исковом заявлении приведены предыдущий (ориентировочный) расчет суммы судебных расходов в соответствии с договором об оказании правовой помощи, истец понес и ожидает понести, в связи с рассмотрением данного дела. Однако материалы дела не содержат соответствующего договора об оказании правовой помощи, документов, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленных в установленном законом порядке.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Частью 6 настоящей статьи предусмотрено, что если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны стягиваются все судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной частини требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
В соответствии с Законом Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера физическим лицом взимается судебный сбор в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных человек.
По состоянию на день подачи искового заявления, законом Украины «О ГосАвни бюджет на 2020рик «установлен размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц в сумме 2102, 00 грн.
Истец освобожден от уплаты судебного сбора на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», поэтому с ответчика подлежит взысканию судебный сбор пропорционально удовлетворенной части исковых требований в сумме 757, 81 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 116 КЗоТ Украины, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273, 280−282, 352, 354Гражданский процессуальный кодекс Украины, суд —

принял:
иск лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты — удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. ЕжиГедройца, 5, егрпоу 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2 сумму задолженности по заработной плате в размере 20117, 30 грн (двадцать тысяч сто семнадцать гривен 30 копеек)
Обязать акционерное общество «Украинская железная дорога» егрпоу 40 075 815 удержать из суммы задолженности по заработной плате, подлежащей взысканию, подоходный налог и другие обязательные платежи.
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, вул. Ежи Гедройца, 5, егрпоу 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2 сумму компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 5335, 46 грн (пять тысяч триста тридцать пять гривен 46 копеек).
Взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Ежи Гедройца, 5, егрпоу 40075815) в пользу государства судебный сбор в размере 757, 81 грн (семьсот пятьдесят семь гривен 81 копейка).
В другойчасти исковых требований — отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда можетбыть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
 — истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, адрес регистрации: адрес_1;
 — представитель истца адвокат [Л.] [В.] [В.] свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью № 5440 от 27.03.2019 года, адрес: 49100, Днепропетровская область,. Днепр, пг.. Героев, 3/4;
 — ответчик акционерное общество «Украинская железная дорога», юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. ул. Ежи Гедройца, 5, егрпоу 40 075 815 в лице регионального филиала «Донецкая железная дорога», юридический адрес: 84440, Донецкая область,. Лиман, ул. Привокзальная, 22, егрпоу 40150216.



Судья А.М. [Л.]





30.04.2021

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

30.04.2021 227/5197/20




рішення
іменем україни
30 квітня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Левченка А.М.,
за участю
секретаря судового засідання Черкасової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, -,

встановив:
представник позивача звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення на користь позивача суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 22552, 25 грн з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 5687, 97 грн, без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач перебуваву трудових відносинах з відповідачем посправі. 12.08.2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок позивача було переведено до виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо`структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». 17.03.2017 року начальником структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» видано наказ № 236/днд «Про встановлення простою» відповідно до якого роботодавцем одноособово прийнято рішення про встановлення початку простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції та прийнято рішення про нарахування заробітної плати за час простою не з вини працівників із розрахунку двох третин встановленої тарифної ставки (посадового окладу). 28.04.2017 року було видано наказ № 645−113−1 «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 15.05.2017 року позивачу видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади (з підписами всіх членів комісії та його особистим ознайомленням). 16.06.2017 року в.о начальника структурного підрозділу«Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Подлузським В.О. видано наказ № 1971/дн-ОС про припинення Трудового договору (контракту) щодо позивача з 16.06.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, однак у день звільнення остаточного розрахунку за період з березня 2017 року, проведено не було.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29грудня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд справи, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявою про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.09.02.2021 року судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, щоУказом Президента України № 405−2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014року «Про невідкладні заходи» щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей». Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку та Луганську область з 07 квітня 2014 року також визначено районами проведення антитерористичної операції. Згідно висновку торгово-промислової палати України № 126/2/21−10, 2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників, що знівелювало можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115 та ст. 116 КЗпП. Таким чином, відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача.
Також, представник відповідача долучив до матеріалів справи довідку про доходи з якої вбачається, що за першу половину березня 2017 року позивачу було нараховано 2434, 95 грн та виплачено 21.07.2017 року у кассі дирекції м. Лиман з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи на інших зборів 1936, 23 грн, що підтверджується, копією витягу з відомостей на виплату грошей № 10 за березень 2017 року.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх [censored] приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці серії номер_1 виданої на ім`я позивача.
На підставі долученого до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 1971/ ДН-ос від 16.06.2017 року, особа_1 звільнено з посади оглядача-ремонтника 5 розряду виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу«Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 16.06.2017 року, про що у трудовій книжці зроблено запис № 12, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації за 30 днів відпустки.
Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».
До матеріалів справи долучено копії розрахунків заробітної плати позивача, з яких вбачається, що за березень 2017 року всього нараховано 4704, 68 грн сума до виплати 3741, 08 грн; квітень 2017 року всього нараховано 2536, 39 грн, сума до виплати 2016, 89 грн, травень 2017 року всього нараховано 2800, 60 грн сума до виплати2226, 99 грн, червень 2017 року — всього нараховано12510, 58 грн (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги, компенсація за 30 дніввідпустки), сума до виплати 10005, 41 грн.
Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень — червень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/днд, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього Трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Поняття «простій» законодавчо дано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Статтею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.
Кількість днів простою зазначена у копіях табелів обліку використання робочого часу наданих представником відповідача, відповідно до яких за літерним кодом «П» визначено за березень 2017 року — 7 днів (53 години), квітень 2017 року — 18 днів (144 години), травень 2017 року — 20 днів (159 годин), червень 2017 року — 1 день (8 годин). Відповідна кількість днів простою також зазначена у розрахунку заробітної плати за березень — червень 2017 року за розрахунковими листами (табуляграммами), код 340. При цьому, доказів порушення з боку позивача встановленого режиму роботи при простої відповідачем не надано.
Також, розрахунок заробітної плати за червень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 1971/дн-ос від 16.06.2017 року, про припинення Трудового договору, відповідно до якого позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, компенсації за 30 днів відпустки.
Наказ про припинення Трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень особа_2. Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого є особа_2, здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження.
Згідно відомостей (дата формування виписки 12.01.2021 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 29.12.2020 року, розмір нарахованої заробітної плати особа_1 за січень 2017 року становить 5297, 60 грн, лютий 2017 року 4811, 27 грн, березень 2017 року 4704, 68 грн, що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень- березень 2017 року долучених до матеріалів справи.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст. ст. 76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Доводи відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, наявність належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказів про прийняття на роботу та його звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства. Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Також, із долученої відповідачем до матеріалів справи копії науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 — 221102, викладеного на бланку Торгово-промислової палати України на замовлення ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що 
наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».
При звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі, з яких вбачається, що за період березень 2017 року — червень 2017 року нараховано 22552, 25 грн, сума до виплати становить 17990, 37 грн, у строки, встановлені частиною 1 ст.116 КЗпП України не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства, як при звільненні, так і на час розгляду справи.
Оскільки позивачотримавзаробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у розмірі 1936, 23грн з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів (нараховано 2434, 95 грн), через касу структурного підрозділу у м. Лиман21.07.2017 року, що не спростовано позивачем, стягненню підлягає сума заборгованості у розмірі 20117, 30 грн, без утримання податку та інших обов`язкових платежів.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, утому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплатипровадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції а період невиплати доходу (інфляція місяця, зп який виплачується доход, до уваги не береться).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Згідно з п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6−43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Отже, вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими. Разом із тим, суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації.
Із долучених до матеріалів справи розрахунків заробітної плати позивача (табуляграм) вбачається, що сума до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року –3741, 08 грн (з яких позивачу виплачено 1936, 23грн), квітень 2017 року –2016, 89 грн, травень 2017 року — 2226, 99 грн, червень 2017 року –10005, 41 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, сума компенсації повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.
Також, суд розраховує компенсацію втрати частини грошових доходів станом на день ухвалення рішення судом, що не є виходом за межі позовних вимог, оскільки позивач ставив питання про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1936, 23грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 78, 51грн (1936, 23* індекс інфляції (100, 9×101, 3×101, 6×100, 2) — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1804, 85грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 658, 02грн (1804, 85 * індекс інфляції (100, 9×101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5×101, 5×101, 0×101, 3×100, 9×101, 3×101, 0×101, 7) — коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по березень 2021 року.
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2016, 89 грн, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 710, 77 грн (2016, 89 * індекс інфляції (101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5×101, 5×101, 0×101, 3×100, 9×101, 3×101, 0×101, 7)– коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року поберезень 2021 року.
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 2226, 99 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 746, 16 грн (2226, 99 * індекс інфляції (101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5×101, 5×101, 0×101, 3×100, 9×101, 3×101, 0×101, 7)– коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по березень 2021 року.
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 10005, 41 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 3142, 00 грн (10005, 41 * індекс інфляції (100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4×100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7×100, 1×99, 8×100, 2×99, 7×100, 8×100, 8×100, 3×100, 2×99, 4×99, 8×100, 5×101, 5×101, 0×101, 3×100, 9×101, 3×101, 0×101, 7)– коефіцієнт приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по березень 2021 року.
Загальна сума компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати становить 5335, 46 грн.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці» а позивач перебуваву трудових відносинах з відповідачем до 16.06.2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, то суд виходить з наступного.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-шостої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`яз ану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Представником позивача у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідно до договору про надання правової допомоги, які позивач поніс та очікує понести, у зв`язку із розглядом даної справи. Однак, матеріали справи не містять відповідного договору про надання правової допомоги, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на день подання позовної заяви, законом України «Про Державний бюджет на 2020рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102, 00 грн.
Позивач звільнен від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 757, 81 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116 КЗпП України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258−259, 263, 265, 268, 273, 280−282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, —

ухвалив:
позов особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати — задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, єдрпоу 40075815) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 20117, 30 грн (двадцять тисяч сто сімнадцять гривень 30 копійок)
Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» єдрпоу 40 075 815 утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, єдрпоу 40075815) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2 суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 5335, 46 грн (п`ять тисяч триста тридцять п`ять гривень 46 копійок).
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, єдрпоу 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 757, 81 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень 81 копійка).
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
 — позивач особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, адреса реєстрації: адреса_1;
 — представник позивача адвокат [Л.] Віктор [В.] свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5440 від 27.03.2019 року, адреса: 49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Героїв, 3/4;
 — відповідач акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. вул. Єжи Ґедройця, 5, єдрпоу 40 075 815 в особі регіональної філії «Донецька залізниця», юридична адреса: 84440, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, єдрпоу 40150216.



Суддя А.М. [Л.]





30.04.2021