АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер 229/4709/20
Номер производства 2/229/181/2021

Р Е Ш Е Н И Е
именем украины

"28" июля 2021 Дружковский городской суд Донецкой области
в составе
председательствующего судьи [Г.] А.Л.,
при секретаре судебного заседания [Б.] А.А.,

рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Дружковка гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к акционерного общества"Украинская железная дорога" о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск,

В:

истец 19 октября 2020 обратилась к Дружковского городского суда Донецкой области с иском к акционерного общества "Украинская железная дорога" о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск.
В иске отметила, что истец работала в отделе приморских та пассажирских перевозок в техническом секторе инженером. Истца уволили с работы 31 марта 2017 на основании п.1 ст.38 КЗоТ Украины. Просит взыскать с ответчика начисленную, но не выплаченную ей заработную плату за период с марта 2017 по апрель 2017 года и начисленную, но не выплаченную сумму использованной ежегодного отпуска за период с 15 февраля 2017 по 28 февраля 2017 - 2213, 96 грн.
В день его увольнения была начислена, но не выплачена заработная плата с марта2017 по апрель 2017 (заработная плата: по март 2017 - 3175, 21 грн., За апрель 2017 - 1745, 79 грн.) Начислена, но не выплачена сумма использованной ежегодного отпуска за период с 15 февраля 2017 по 28 Февраль 2017 - 2213, 96 грн., что в общей сумме составляет 7134, 96 грн.
По настоящее время суммы, причитающиеся истцу от ответчика выплачены.
Постановлением Дружковского городского суда Донецкой области от 26.10.2020 года производство по делу было открыто и справу предназначено для подготовительного заседания на 13.11.2020 года, ходатайство представителя истца об истребовании письменных доказательств довольно (а.с.21-22).
Определением суда от 13.11.2020 года подготовительное производство закрыто и назначено рассмотрение дела к судебному разбирательству по существу на 30.11.2020 года.
Представитель ответчика АО "Украинская железная дорога" 19.03.2021 года предоставил в суд ходатайство о продлении срока на подачу отзыва и отзыв на исковое заявление, в котором отметил следующее.
С 16.03.2017 року, в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога» и производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской области путями железнодорожного и автомобильного сообщения, согласно Решения Совета национальнойбезопасности и обороны Украины от 15.03.2017 года «О неотложных дополнительных мерах по противодействию гибридным угрозам национальной безопасности Украины», введенного в действие Указом Президента Украины от 15.03.2017 года №62 / 2017, начисления заработной платы было прекращено. Следствием вышеуказанного решения является отсутствие связи с производственными подразделениями структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця», также передачи с неподконтрольнойтерритории первичных документов.
За февраль истцу начислена заработная плата в размере 4682, 41 грн., До выдачи - 3723, 37грн Другая задолженность по заработной плате перед истцом у ответчика отсутствует.
Из-за отсутствия признанной АО "Укрзализныця" задолженности по невыплаченной заработной платы за период март - апрель 2017 года, требование о взыскании компенсации за потерю части доходов ответчик считает безосновательным и необоснованным.
Исходя из изложенного в отзыве ответчик АО "Украинскаяских железная дорога "просит суд отказать в удовлетворении исковых требований истца к АО" Украинская железная дорога ".
В судебном заседании представитель истца и истец не появились, представитель истца предоставил заявление о рассмотрении дела в их отсутствие, в котором отметил, что исковые требования они поддерживают в полном объеме, просят рассмотреть дело в их отсутствие.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела их было сообщено должным образом - судебными повесткамы вызова. Предоставили ходатайство о рассмотрении дела без участия представителя ответчика.
Учитывая такое, суд считает возможным в соответствии со ст. 247 ГПК Украины, рассмотреть дело в отсутствии сторон, без фиксации судебного процесса, на основании имеющихся у суда доказательств.
Исследовав доказательства по делу, суд считает, что иск подлежит удовлетворению.
Суд установил, что правовые, экономические и организационные особенности создания публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общественностььного пользования, 100% акций которого принадлежат государству, определены Законом Украины от 23.02.2012 № 4442-VI «Об особенностях образования акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования» (далее Закон № 4442-VI).
Согласно п.6 ст.2 раздела II Закона № 4442-VI, общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 2 сентября 2015 № 735 «Вопросы публичного акционерного общества« УкНСК железная дорога »утвержден Устав ОАО« Укрзализныця ».
Согласно пунктам 1, 2, 12 Устава ОАО «Укрзализныця» является юридическим лицом, образованным в соответствии с Законом № 4442-VI, постановления Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 N 200 «Об образовании публичного акционерного общества« Украинская железная дорога »(далее Постановление № 200); Общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта. Общество является юридическим лицом с момента государственной регистрации.
госАОНа регистрации ПАО «Укрзализныця» осуществлено 21 октября 2015, о чем свидетельствует соответствующая запись в Едином государственном реестре юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований.
В соответствии с Законом № 4442-VI постановлением № 200, образовано ОАО «Укрзализныця» на базе Укрзализныци, предприятий железнодорожного транспорта, реорганизуются путем слияния, согласно приложению 1.
С перечнем, приведенным в указанном приложении, включены ГП «Донецкая железная дорога».
Согласно части 4 ст.36 КЗоТ Украины в случае смены собственника предприятия, а также в случае его реорганизации (слияния, присоединения, разделения, выделения, преобразования) действие Трудового договора работника продолжается.
По содержанию части 1 ст.104 ГК Украины юридическое лицо прекращается в результате реорганизации (слияния, присоединения, разделения, преобразования) или ликвидации. В случае реорганизации юридических лиц имущество, права и обязанности переходят к правопреемникам.
Согласно постановлению Кабинета Министров Украины № 938 от 31.10.2018 года, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименован его в акционерное общество «Украинская железная дорога». Таким образом, общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятия железнодорожного транспорта.
Итак, АО «Укрзализныця» является надлежащим ответчиком по делу.
Частью 1 ст. 94 КЗоТ Украины предусмотрено, заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд и заработную плату, право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Так, право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не може быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно статье 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со статьей 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своеи труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона - субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В части статьи 115 КЗоТ Украины указано, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышает шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уповномоченных им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатойуказанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно требованиям статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатитьработнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, законом предусмотрено, что при увольнении работник получает от предприятия, учреждения, организации все суммы, включая заработную плату, получить которую он имеет право с учетом установленного должным образом размера заработной платы.
Статьей 110 КЗоТ Украины установлено, что при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к период, за который производится оплата труда: общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
В ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда» содержится аналогичная норма, дополнена обязательством владельца или уполномоченного им органа обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Учитывая, что трудовий договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая статьи 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляемойя на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
На основании ч.1 ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленныхнастоящим Кодексом.
Частью 1 ст. 89 ГПК Украины предусмотрено, суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанные на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке, приказом о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком. Таким образом, суд считает, что ПАО «Украинская железная дорога» является принадлежим ответчиком по делу.
Так, трудовой книжкой серии номер_1, выданной 14 июля 2006 на имя особа_1, информация_1, подтверждено, что истец в период с 02 апреля 2008 года по 31 марта 2017 находилась в трудовых отношениях с ответчиком, в день освобождения занимала должность инженера 1 категории в отделе пригородных и пассажирских перевозок в техническом секторе ПАО «Украинская железная дорога» (а 7-12, 13).
Истец был освобожден 3 апреля 2017 на основании п.1ст.38 КЗоТ Украиныпо собственному желанию в связи с переиздом на новое место жительства (приказ № 117 / ДН-ос от 31 марта 2017 года). Ответчиком принято решение о начислении и выплате компенсации за неиспользованный отпуск в 10 дней и выплату исходное помощи. Не отработаны дни отсутствуют (а 13).
Из предоставленных истцом табуляграмм - расчетов заработной платы за период с марта 2017 по апрель 2017 усматривается, что особа_1 начислено: в марте 2017 всего начислено 3993, 07 грн., К выплатами 3175, 21 грн., в апреле 2017 всего начислено 2195, 45 грн., к выплате 1745, 79 грн.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимается, может быть любой надлежаще оформленный документ, указывающий на размер начисленной заработной платы и компенсацийй за нарушение сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
Согласно письму Минсоцполитики от 20.10.2017 года № 262/0 / 101-17 четкой формы (вида) сообщение о размере заработной платы нормативно-правовыми актами не установлено.
Как правило, на предприятии работнику при выплате заработной платы предоставляется расчетный лист о данных по суммам, которые принадлежат к выплате работнику, и отчислений с них.
Поэтому суд считает должныммы и допустимым доказательствами предоставленные истцом расчетные листки (которые не содержат номеров и дат) как сообщение о размере заработной платы, содержащие сведения о начисленной заработной плате.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 года по делу №243 / 5469/17 сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Согласно индивидуальных сведений о застрахованном лице (форма ОК-5), предоставленных в суд Костянтинивсько-Дружковским объединенным управлением Пенсионного фонда Украины Донецкой области (дата формирования выписки: 12.11.2020 года) усматривается, что в марте 2017 ответчиком по делу истцу особа_1 была начислена заработная плата в размере 3993, 07 грн. (Что, кстати, совпадает с размером начисленной заработной платы за этот месяц, указанной в табуляграммах, которая представлена ​​истцом в подтверждение заявленных исковых требований); с апреля по июль 2017 начисления отсутствуют.
Согласно коткуда о доходах №153 / 2 от 17 марта 2021, выданной Структурным подразделением «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» только за февраль 2017 особа_1 начисленная заработная плата в сумме 4682, 41 грн., к выдаче - 3723, 37 грн.
Ведомостей на выплату денег, расходного кассового ордера, подтверждающего документа о выплате и получения особа_1 заработной платы или компенсации суду не предоставлено.
Таким образом, имеющиеся различия винформации, предоставленной ответчиком, а именно справке о доходах и расчета оплаты средней зарплаты проведенного истцом.
Указанное выше не согласуется с расчетными листами, которые были предоставлены истцом.
Поскольку указанные данные ответчиком частично, а не опровергнуты, а также с учетом положений части первой статьи 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возраженияучастников дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу, что доказательства предоставленные истцом относительно имеющейся задолженности по заработной плате за март - июль 2017 года является надлежащими, допустимыми, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном заседании.
Ответчиком не представлено в суд доказательств отсутствия задолженности перед истцом. По состоянию на момент принятия решения судом задолженность истцу ответчиком не выплачена.
с позойвнои заявления усматривается, что истец ошибочно при исчислении задолженности по заработной плате выходил из сумм к выплате после удержания налогов и обязательных платежей, без учета Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстат, от 13.01.2004, № 5, которая содержит основные методологические положения по определению показателей оплаты труда в формах государственных статистических наблюдений с целью получения объективной статистической информации о размерах и структуре заработнойплаты наемных работников.
В соответствии с Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстат, от 13.01.2004, № 5, которая содержит основные методологические положения по определению показателей оплаты труда в формах государственных статистических наблюдений с целью получения объективной статистической информации о размерах и структуре заработной платы наемных работников, указанные суммы приводятся к содержанию подоходного налога и взносов работников на обязательное государственное социального страхования (п.1.4 Инструкции).
Частью 1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстат, от 13.01.2004, № 5, которая содержит основные методологические положения по определению показателей оплати труда в формах государственных статистических наблюдений с целью получения объективной статистической информации о размерах и структуре заработной платы наемных работников, указанные суммы приводятся к содержанию подоходного налога и взносов работников на обязательное государственное социальное страхование (п.1.4 Инструкции).
Таким образом, поскольку истцу в день увольнения ответчиком выплачено всех сумм, причитающихся ему от АО «Укрзализныця», в частности заработную плату, с ответчика в пользу позивача следует взыскать задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по апрель 2017 в сумме 6188, 52 грн. по удержанию налога и других обязательных платежей.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» структура заработной платы состоит из основной заработной платы, дополнительной заработной платы, а также других поощрительных и компенсационных выплат. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсацийни и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
В соответствии с пунктом 2.2.12 «Инструкции по статистике заработной платы», утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2005 N5, суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодавством; потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты отнесены в фонд дополнительной заработной платы.
Анализ указанных норм дает основания для вывода о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным раком полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга указанные суммы подлежат компенсации в связи с нарушением сроков.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия такихорганов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом роботодавця, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.
Статьей 116 КЗоТ установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, провадится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в засначен в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
117 статья КЗоТ предусматривает, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник апотому уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Согласно приказа (распоряжения) № 5 / ДН-в о предоставлении отпуска от 3 января 2017 особа_1 был предоставлен ежегодный отпуск за период работы с 01 апреля 22016 года по 31 марта 2017 включительно на 10 календарныхдней. Количество дней по закону (документом) 24. Дополнительный отпуск на 4 календарных дней. Отпуск за выслугу лет на 3 календарных дней. По в календарных дней - денежная компенсация. Всего предоставлено на отпуск 14 календарных дней со 15 февраля 2017 по 28 февраля 2017 включительно (а.с.14).
Согласно расчета оплаты отпуска и предоставленной табуляграммы особа_1 всего начислено 213, 96 грн., Которая состоит из основного отпуска 1106, 96 грн., Оплачиваемой очередной - 474, 42 грн., Отпуска отраслейвой - 474, 42 грн., дополнительной - 158, 14 грн. (А.с.15).
Учитывая вышесказанное, суд пришел к выводу о том, что требования истца о взыскании начисленной, но не выплаченной суммы за неиспользованный ежегодный оплачиваемый отпуск в размере 2213, 96 грн. являются обоснованными и подлежат выплате истцу.
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст.116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особоивостей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украины.
Статьей 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленнойпалаты Украины.
Однако заработная плата не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы и ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты заработной платы и этот долг работодателя не зависит от наличия или отсутствия его вины.
Согласно части 1 статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутности спора об их размере предприятие, учреждение, организация должна выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
По положениям статьи 117 КЗоТ Украины обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Согласно статье 4 КЗоТ Украины законодательство о труде состоит из КЗоТ Украины и других актов законодательства Украины, принятых в соответствиик нему.
Согласно части первой статьи 9 ГК Украины корреспондируется с вышеуказанной статьей КЗоТ Украины относительно применения ГК Украины к урегулированию отношений, в частности, к трудовым отношениям, если они не урегулированы другими актами законодательства.
Учитывая неурегулированность трудовым законодательством отношений по поводу возмещения имущественного и морального вреда, положения гражданского законодательства могут распространяться на эти отношения.
Статьей 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее собов`язання, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы.
В пункте 1 части первой статьи 263 ГК Украины приведены признаки непреодолимой силы и определено, что непреодолимая сила это чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях событие. Итак, непреодолимой силой является чрезвычайная и неотвратимая внешнее событие, полностью освобождает от ответственности лицо, нарушившее обязательство, если только последняя не моглаее предсказать или предусмотрела но не могла ее предотвратить, и это событие нанесло убытков.
В соответствии со статьей 14-1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине» Торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) и выдают сертификат о таких обстоятельствах в течение семи дней со дня обращения субъекта хозяйственной деятельности по себестоимости. Сертификат о форс-мажорных обстоятельств (заступилсяини непреодолимой силы) для субъектов малого предпринимательства выдается бесплатно.
Форс-мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) является чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно невозможным исполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.п.), обязанностей по законодательными и другими нормативными актами, а именно: угроза войны, вооруженного конфликта или серьезная угроза такого конфликта, включая но не ограничиваясь враждебными атаками, блокадами, войскоизм эмбарго, действия иностранного врага, общая военная мобилизация, военные действия, объявленная и необъявленная война, действия общественного врага, возмущения, акты терроризма, диверсии, пиратства, беспорядки и тому подобное.
Согласно заключению Торгово-промышленной палаты Украины № 126/2 / 21-10.2 от 16 января 2018 по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при увольнении (увольнении) работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой сии) относительно ПАО «Укрзализныця» засвидетельствовано наступления форс-мажорных обстоятельств при осуществлении хозяйственной деятельности на территории, неподконтрольной украинской власти, в том числе по месту работы истца. С 20.03.2017 года хозяйственная деятельность и управление производственными мощностями ответчика исключена неправомерными действиями третьих лиц. Имущество ОАО «Укрзализныця», что находится в том числе по фактическому месту работы истицы, находится в незаконном владении и под контролем третьих лиц. Фактически ответчик потерял контроль и доступ к своим производственных мощностей и иного имущества, в том числе, в трудовые книжки работников, оригиналов приказов, в том числе утверждение и введение в действие штатного расписания, личных дел работников. Начало действий форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) является 20 марта 2017. Невозможность выполнения ПАО «Укрзализныця», региональным филиалом «Донецкая железная дорога» обязанностей, предусмотренных законодательством Украины, в частности, полои 47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины вызвано воздействием форс - мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно актами терроризма, длительными перерывами в работе транспорта, регламентными условиями соответствующих решений и актами государственных органов власти, продолжают действовать и дату окончания их действия установить невозможно . Эти форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) являются чрезвычайными, непредсказуемыми и имеют неизбежный характер, их действия нельзя избежать при обычных обстоятельствах при всей расчетливоости обязательств стороны по трудовому договору.
Указанный вывод Торгово-промышленной палаты Украины является надлежащим и допустимым доказательством и подтверждает отсутствие вины ответчика в непроведении своевременного расчета с истцом при его увольнении, поэтому отсутствуют основания для взыскания с ответчика в пользу истца среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда.
Соответствующие правовые позиции изложены в постановлениях Верховного Суда Украины от 11 ноября 2015 № 6-2159цс15, от 11 мая 2016 № 6-383цс15, от 23 марта 2016 № 364цс16, от 23 марта 2016 № 365цс16, от 25 мая 2016 № 948цс16, от 31 мая 2017 № 6 -2163 цс16, а также в постановлениях Верховного Суда от 15 августа 2018 по делу № 264/925/17 Ц, от 10 октября 2018 по делу № 225/5072/17.
Согласно ч.4 ст. 263 ГПК Украины при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующихх норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
С учетом изложенного отсутствие вины ответчика в непроведении своевременного расчета при увольнении истца является обоснованным.
Согласно ст. 10 Закона Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» в течение срока действия настоящего Закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведенияантитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
В соответствии с пунктом 3.3 Регламента удостоверения Торгово-промышленной палатой Украины и региональными торгово-промышленными палатами форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) утвержденного решением Президиума ТПП Украины от 18 декабря 2014 № 44 (5) (с изменениями и дополнениями, внесенными решением Президиума ТПП Украины от 26 апреля 2016 № 11 (6)) сертификат (в определенных договорах, законодательных и нормативных актах упоминается также как вывод, справка, подтверждение) о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) (далее - сертификат) - документ, утвержденной Президиумом ТПП Украины формы, удостоверяющий наступления форс - мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), выданный ТПП Украины или региональной торгово-промышленной палатой в соответствии с действующим законодательством, условиями договора (контракта, соглашения и т.д.)и настоящим Регламентом.
Пунктом 6.12 указанного Регламента определено, что сертификат о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы), после его внесения в Реестр сертификатов и подготовки текста, распечатывается на бланке Торгово-промышленной палаты Украины / региональной ТПП, который проводит удостоверения форс-мажорных обстоятельств, и подписывается уполномоченным лицом, принявшим решение о заверении форс-мажорных обстоятельств, и соответственно первым вице-президентом или вице-президентом ТПП Украины/ Президентом, первым вице-президентом или вице-президентом региональной ТПП. На сертификате ставится печать ТПП Украины / региональной ТПП.
По данному делу является заключение Торгово-промышленной палаты Украины, в разделе VII которого указано, что этот вывод составлен на бланке Торгово-промышленной палаты Украины в 5 экземплярах, он подписан специалистами, которые составили этот вывод и первым вице-президентом ТПП Украины, на сертификате поставлена ​​печать ТПП Украины.
Поэтому отсутствие в указанномв заключении названия сертификат не свидетельствует о том, что это доказательство является ненадлежащим.
Итак, невозможность выполнения обязанностей, предусмотренных статьями 47, 83, 115 и 116 КЗоТ Украины перед работниками, высвобожденные, а именно в день увольнения каждому работнику предоставить надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет, вызвано воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), а именно: актами терроризма на территориях города Донецка Донецкой области и города Луганска Луганскойобласти, являются обстоятельствами, которые не зависят от воли сторон по трудовому договору, а также имеют чрезвычайный и неотвратимый характер, что подтверждено заключением Торгово-промышленной палаты Украины № 126/2 / 21-10.2 от 16 января 2018 о наличии обстоятельств непреодолимой силы и является основанием для освобождения ответчика от ответственности.
Истца особа_1 был освобожден 3 апреля 2017 по собственному желанию по ст. 38 КЗоТ Украины. То есть при увольнении существовали форс-мажорные обстоятельства, является основанием для вывода об отсутствии вины предприятия в несвоевременном расчете с истцом, а потому и отсутствуют правовые основания для взыскания среднего заработка за время задержки расчета.
Отсутствие первичной документации, исключает начисление заработной платы и других выплат не может быть основанием для отказа в удовлетворении исковых требований, поскольку работником доказано, что он продолжал работать на предприятии после 20 марта 2017 (начало действий форс-мажорных обстоятельств (вбставин непреодолимой силы)), выполнял работу по трудовой договор следовательно заработная плата ему начислена, о чем ответчик предоставил соответствующие сведения и начисления.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию 6188, 52 грн. задолженности по заработной плате за март-апрель 2017 (без удержания налогов и обязательных платежей) и 2213, 96 грн. начисленной, но не выплаченной суммы за неиспользованный ежегодный оплачиваемый отпуск за период с 15 февраля 2017по 28 февраля 2017 (без учета предусмотренных законом налогов и других обязательных платежей).
Поскольку суд пришел к выводу об удовлетворении исковых требований, с ответчика в доход государства следует взыскать судебный сбор в сумме 908, 00 грн.
Согласно п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» ставка судебного сбора за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом, составляет 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для працезданых лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Согласно ст. 7 Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2020 год» размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц с 1 января 2021 составляет 2270 грн. 00 коп.
То есть, за подачу искового заявления подлежит уплате судебный сбор в размере 908, 00 грн.
От уплаты судебного сбора за подачу иска истец освобожден на основании пункта 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе» от 8 июля 2011 № 3674-VI (с последующими изменениями и дополнениями).
По части 1 статьи 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Таким образом, с ответчика в доход государства подлежит взысканию судебный сбор пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований в сумме 908, 00 грн.
Руководствуясь статьями 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ГПК Украины, 36, 47, 94, 110, 116, 117 КЗоТ Украины, суд -

решил:

исковые требования лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" прв взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск - удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога", егрпоу 40075815, которое находится по адресу: ул. Тверская, д.5, м. Киев, 03680, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, которое зарегистрировано по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по апрель 2017 года в размере 6188 (шесть тысяч восемьдесят осим) грн. 52 коп., С удержанием налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога", егрпоу 40075815, которое находится по адресу: ул. Тверская, д.5, м. Киев, 13680, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, которое зарегистрировано по адресу: адрес_1, начисленной, но не выплаченной суммы за неиспользованный ежегодный оплачиваемый отпуск за период с 15 февраля 2017 по 28 февраля 2017 в сумме 2213 (две тысячи двести тринадцать) рублей. 96 коп., с удержанием налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" в пользу государства, получатель: ГУК в г.. Киеве / м. Киев / 22030106, егрпоу 37993783, банк получателя Казначейство Украины (еап), на счет получателя (iban) UA +908999980313111256000026001, код классификации доходов бюджета 22030106, судебный сбор в сумме 908 (девятьсот восемь) рублей. 00 коп.
Решение в части заработной платы за март 2017 года в сумме 3993 (три тысячи девятьсот дев`яносто) грн. 07 коп. с удержанием налога и других обязательных платежей, подлежит немедленному исполнению, в другой части - после вступления решения в законную силу.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апелляционный суд через Дружковский городской суд Донецкой области. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное оскарження, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Полный текст решения изготовлен в совещательной комнате 28 июля 2021.



Судья Дружковского городского
суда Донецкой области А.Л. Гюнтер

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер 229/4709/20
Номер провадження 2/229/181/2021

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

"28" липня 2021 р. Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді: Гонтар А.Л.,
при секретарі судового засідання: Білик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку ,

встановив:

позивач 19 жовтня 2020 року звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.
В позові зазначила, що позивач працювала у відділі приморських та пасажирських перевезень у технічному секторі інженером. Позивача було звільнено з роботи 31 березня 2017 року на підставі п.1 ст.38 КЗпП України. Просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з березня 2017 року по квітень 2017 року та нараховану, але не виплачену суму використаної щорічної відпустки за період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року - 2213, 96 грн.
На день його звільнення була нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по квітень 2017 року (заробітна плата: за березень 2017 року – 3175, 21 грн., за квітень 2017 року – 1745, 79 грн.) нарахована, але не виплачена сума використаної щорічної відпустки за період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року - 2213, 96 грн., що в загальній сумі складає 7134, 96 грн.
По теперішній час суми, що належать позивачу від відповідача не виплачені.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 26.10.2020 року провадження в справі було відкрито та справу призначено до підготовчого засідання на 13.11.2020 року, клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено (а.с.21-22).
Ухвалою суду від 13.11.2020 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 30.11.2020 року.
Представник відповідача АТ "Українська залізниця" 19.03.2021 року надав до суду клопотання про продовження строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
З 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», також передачі з непідконтрольної території первинних документів.
За лютий позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 4682, 41 грн., до видачі - 3723, 37грн Інша заборгованість з заробітної плати перед позивачем у відповідача відсутня.
Через відсутність визнаної АТ “Укрзалізниця” заборгованості з невиплаченої заробітної плати за період березень — квітень 2017 року, вимогу щодо стягнення компенсації за втрату частини доходів відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою.
Виходячи з викладеного у відзиві відповідач АТ "Українська залізниця" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до АТ "Українська залізниця".
В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі, просять справу розглянути у їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином - судовими повістками про виклик. Надали клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача .
З огляду на таке, суд вважає за можливе відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін, без фіксації судового процесу, на підставі наявних у суду доказів.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Суд, встановив, що правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі Закон № 4442-VI).
Згідно п.6 ст.2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця».
Згідно з пунктів 1, 2, 12 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»(далі Постанова № 200); Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.
Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до частини 4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія Трудового договору працівника продовжується.
За змістом частини 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємства залізничного транспорту.
Отже, АТ «Укрзалізниця» є належним відповідачем по справі.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю і заробітну плату, право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Так, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
В частині статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Так, трудовою книжкою серії номер_1 , виданою 14 липня 2006 року на ім`я особа_1 , інформація_1 , підтверджено, що позивач у період з 02 квітня 2008 року по 31 березня 2017 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, на день звільнення обіймала посаду інженера 1 категорії у відділі приміських та пасажирських перевезень у технічному секторі ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 7-12, 13).
Позивача було звільнено 03 квітня 2017 року на підставі п.1ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з переіздом на нове місце проживання (наказ № 117/дн-ос від 31 березня 2017 року). Відповідачем прийнято рішення про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку у 10 днів та виплату віхідної допомоги. Не відпрацьовані дні відсутні (а.с. 13).
З наданих позивачем табуляграм - розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по квітень 2017 року вбачається , що особа_1 нараховано: в березні 2017 року всього нараховано 3993, 07 грн., до виплати 3175, 21 грн., в квітні 2017 року всього нараховано 2195, 45 грн., до виплати 1745, 79 грн.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101-17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.
Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.
Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки, (які не містять номерів та дат) як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), наданих до суду Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (дата формування виписки:12.11.2020 року) вбачається, що в березні 2017 року відповідачем по справі позивачу особа_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 3993, 07 грн. (що, до речі, збігається із розміром нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеної в табуляграмі, яка подана позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог); з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні.
Відповідно до довідки про доходи №153/2 від 17 березня 2021 року, виданої Структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» тільки за лютий 2017 року особа_1 нарахована заробітна плата в сумі 4682, 41 грн., до видачі – 3723, 37 грн.
Відомостей на виплату грошей, видаткового касового ордера, підтверджуючого документа про виплату та отримання особа_1 заробітної плати чи компенсації суду не надано.
Таким чином, наявні розбіжності у інформації, яка надана відповідачем, а саме довідці про доходи та розрахунку оплати середньої зарплати проведеного позивачем.
Вказане вище не узгоджується із розрахунковими листами, які було надано позивачем.
Оскільки зазначені дані відповідачем частково, не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідачем не надано до суду доказів на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.
З позовної заяви вбачається, що позивач помилково при обчисленні заборгованості по заробітній платі виходив з сум до виплати після утримання податків і обов`язкових платежів, без урахування Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування (п.1.4 Інструкції).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов`язкове державне соціальне страхування (п.1.4 Інструкції).
Таким чином, оскільки позивачу в день звільнення відповідачем не виплачено всіх сум, що належать йому від АТ «Укрзалізниця», зокрема заробітну плату, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по квітень 2017 року у сумі 6188, 52 грн. з утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до пункту 2.2.12 «Інструкції зі статистики заробітної плати», яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2005 N5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством; втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку зазначені суми підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків.
Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
117 стаття КЗпП передбачає , що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до наказу (розпорядження) № 5/ДН-в про надання відпустки від 03 січня 2017 року особа_1 було надано щорічну відпустку за період роботи з 01 квітня 22016 року по 31 березня 2017 року включно на 10 календарних днів. Кількість днів за законом (документом) 24. Додаткова відпустка на 4 календарних днів. Відпустка за вислугу років на 3 календарних днів. За о календарних днів - грошова компенсація. Всього надано на відпустку 14 календарних днів з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року включно (а.с.14).
Згідно до розрахунку оплати відпустки та наданої табуляграми особа_1 всього нараховано 213, 96 грн., яка складається з основної відпустки 1106, 96 грн., оплачуваної чергової - 474, 42 грн., відпустки галузевої - 474, 42 грн., додаткової - 158, 14 грн. (а.с.15).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми за невикористану щорічну оплачувану відпустку у розмірі 2213, 96 грн. є обґрунтованими та підлягають виплаті позивачеві.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частини першої статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі за місцем роботи позивача. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі за фактичним місцем роботи позивачки, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Відповідні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17 -ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку при звільненні позивача є обґрунтованою.
Згідно із ст. 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44 (5) (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 № 11 (6)) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Пунктом 6.12 вказаного Регламенту визначено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП.
У даній справі є висновок Торгово-промислової палати України, у розділі VII якого зазначено, що цей висновок складено на бланку Торгово-промислової палати України в 5 автентичних примірниках, він підписаний фахівцями, які склали цей висновок та першим віце-президентом ТПП України, на сертифікаті поставлена печатка ТПП України.
Тому відсутність у вказаному висновку назви сертифікат не свідчить про те, що цей доказ є неналежним.
Отже, унеможливлення виконання обов`язків, передбачених статтями 47, 83, 115 та 116 КЗпП України перед працівниками, що вивільнені, а саме в день звільнення кожному працівникові надати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотний характер, що підтверджено висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року про наявність обставин непереборної сили та є підставами для звільнення відповідача від відповідальності.
Позивача особа_1 було звільнено 03 квітня 2017 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Тобто на момент звільнення існували форс-мажорні обставини, які є підставою для висновку про відсутність вини підприємства в несвоєчасному розрахунку з позивачем, а тому і відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування заробітної плати та інших виплат не може бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки працівником доведено, що він продовжував працювати на підприємстві після 20 березня 2017 року (початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)), виконував роботу згідно Трудового договору отже заробітна плата була йому нарахована, про що відповідач надав відповідні відомості та нарахування.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6188, 52 грн. заборгованості по заробітній платі за березень-квітень 2017 року (без утримання податків та обов`язкових платежів) та 2213, 96 грн. нарахованої, але не виплаченої суми за невикористану щорічну оплачувану відпустку за період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року (без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 908, 00 грн.
Згідно з п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270 грн. 00 коп.
Тобто, за подання позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Від сплати судового збору за подачу позову позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями).
За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 908, 00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, 36, 47, 94, 110, 116, 117 КЗпП України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_2 , яку зареєстровано за адресою: адреса_1 , заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по квітень 2017 року в розмірі 6188 (шість тисяч вісімдесят вісім) грн. 52 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 13680, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_2 , яку зареєстровано за адресою: адреса_1 , нарахованої, але не виплаченої суми за невикористану щорічну оплачувану відпустку за період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року в сумі 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 96 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, єдрпоу 37993783, банк отримувача Казначейство України (еап), на рахунок отримувача (iban) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення в частині заробітної плати за березень 2017 року в сумі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 07 коп. з утриманням податку й інших обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню, в іншій частині – після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений в нарадчій кімнаті 28 липня 2021 року.



Суддя Дружківського міського
суду Донецької області А.Л. Гонтар