АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты
Печерский районный суд города Киева
Дело №757/48946/20-ц
решение
именем украины
16 ноября 2021 Печерский районный суд г. Киева в составе
председательствующего судьи [Б.] А.Л.
секретарь судебного заседания [Ш.] А.В.
участники дела:
истец - лицо_1
ответчик - Акционерное общество «Украинская железная дорога»
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 к Акционерному обществу «Украинская железная дорога» о взысканиия задолженности по заработной плате, заработной плате за время вынужденного простоя, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск,
В С Т А Н О В И В:
В ноябре 2020 года истец обратилась в суд с указанным иском, в котором просила суд взыскать задолженность по заработной плате за март 2017 года в сумме 2449 грн, заработную плату за время вынужденного простоя в сумме 6917, 06 грн, компенсацию за неиспользование 5314, 40 грн и судебные издержки возложить на ответчика.
ВИсковом заявлении истец просила рассмотреть дело по правилам упрощенного искового производства без его участия.
В обоснование иска истец отметила, что 07 июня 2017 года она была уволена с занимаемой должности оператора при дежурном по локомотивном депо производственного подразделения «Ясиноватское локомотивное депо» по соглашению сторон на основании приказа от 02 июня 2017 №1263/дн. На день увольнения ей была начислена однако не выплачена заработная плата, что стало основанием для обращения вуду и нарушение других трудовых прав. Кроме того, истцу не было выплачено выходное пособие и компенсацию за неиспользованный ежегодный отпуск.
По постановлению судьи от 10 ноября 2020 года по делу возбуждено производство и назначено рассмотрение дела по правилам упрощенного искового производства с вызовом сторон в судебное заседание.
Заочным решением от 06 апреля 2021 года иск особа_1 в акционерное общество «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, заработной платеза время вынужденного простоя, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, выходное пособие при сокращении штата - удовлетворено. Взыскано с АО «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за март 2017 года в сумме 2449 грн, заработную плату за время вынужденного простоя в сумме 6917, 06 грн, компенсацию за неиспользованный отпуск в сумме 5314, Взыскано с АО «Украинская железная дорога» в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн.
28 апреля 2021 года вид ответчика поступил отзыв на исковое заявление, в котором указано о том, что в соответствии с Научно-правовым заключением ТПП Украины относительно невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины о труде при увольнении (увольнении) работников, вызванного влиянием действия форс-мажорных обстоятельств № 126/2/21-10.2 от 16 января 2018 года, а именно террористической угрозы в том числе на территории городов Донецкой и Луганской областей, объективно исключающих выполнение обязанностей сторонами, передвиденных условиями Трудового договора. Ответчик при увольнении работников должен произвести с ними расчет в день увольнения при условии выполнения работником своих функциональных обязанностей, что должно быть подтверждено только документами по первичному учету труда и заработной платы, в частности: штатным расписанием, расценками и нормами труда, приказами и распоряжениями ( на выплаты премий, доплат, надбавок, материальной помощи и т.п.), табелем учета использования рабочего времени, расчетно-платежное ведомостью; проведение сети хозяйственной деятельности. Потери контроля и доступа ПАО «Укрзализныця» к своим производственным мощностям и другому имуществу, находящимся на территориях городов Донецкой и Луганской области, в том числе к трудовым книжкам работников и должностным инструкциям, нивелировала возможность ответчика выполнить обязательства перед работниками согласно ст. ст. 47, 83, 115 и 116 КЗоТ Украины.
Таким образом вина ПАО «Украинская железная дорога», которая является основным условием ответственностиа ст. 117 КЗоТ Украины отсутствует, что исключает возможность ответственности за несвоевременную выплату причитающихся работнику сумм при увольнении.
25 мая 2021 года от АО «Украинская железная дорога» поступило заявление о пересмотре заочного решения.
По постановлению судьи от 31 мая 2021 года заявление АО «Украинская железная дорога» удовлетворено. Заочное решение Печерского районного суда г. Киева от 06 апреля 2021 отменено и назначено дело к судебному разбирательству.
В судебное заседание стороны не явились, о времени и местее рассмотрения дела уведомлены зависимым образом.
Истец в исковом заявлении просила рассматривать дело в его отсутствии.
Суд, исследовав письменные доказательства, имеющиеся в материалах дела, всесторонне проверив обстоятельства, где они основываются в соответствии с нормами материального права, подлежащих применению к данным правоотношений, установил следующие обстоятельства и пришел к следующим выводам.
Основным Законом Украины статьей 43 Конституции Украины предусмотрено право каждого человека на труд, включающийесть возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанному праву человека, который должным образом исполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и должным образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
Истец работала на Государственном предприятии «Донецкая железная дорога» и 07 июня 2017 уволена с должности по соглашению сторон на основании пункта 1 статьи 36 КЗоТ Украины.
Приказом № 270 начальника производственного подразделения «Ясиноватское локомотивное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Укрзализныця» установлено начало простоя по причинам, независимым от рабочих с 00.00. 20 марта 2017 года. В указанных приказах отмечалось, что на время простоя за время простоя рассчитывать 2/3 ставки установленной работнику разряда (оклада) за время простоя согласно графику работы
В соответствии с пунктом 2 Устава ПАО «Укрзализныця», утвержденного постановлениемКабинета Министров Украины от 02 сентября 2015 г. № 735 ПАО «Украинская железная дорога» является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта. Согласно ст. 7 Закона Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества общего пользования» ПАО «Украинская железная дорога» полностью отвечает по обязательствам, предусмотренным Отраслевым соглашением между Укрзализныцей и профсоюзами относительно предприятий железнодорожного транспорта, до заключения новогосоответствующего соглашения.
Истец отмечала, что в день увольнения с работы ей издана трудовая книжка, но не выплачена задолженность по заработной плате, согласно предоставленным истцу ответчиком расчетов заработной платы, которые соответствуют нормам ст. 110 КЗоТ Украины в размере 2449 грн., средний заработок за время вынужденного простоя в сумме 6917, 06 грн.
Из расчета оплаты отпусков усматривается, что компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска составляет 5314, 40 грн.
Период отпуска, за который надется компенсация: с 14 апреля 2016 по 07 июня 2017 года.
Как утверждает истец, по настоящее время принадлежащие ей суммы ответчиком не выплачены.
Статьей 94 КЗоТ Украины предусмотрено, что заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по питунь оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 настоящего Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями иколлективными договорами
Согласно части первой ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов представителями, избранными и трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток часу, не превышающую шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Согласно части первой ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размерепредприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины, работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все причитающиеся суммыать ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
По ст.ст.74, 79 КЗоТ Украины, гражданам, которые находятся в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договору у физического лица, предоставляются ежегодные (основное и приложениеова) отпуска с сохранением на их период места работы (должности) и заработной платы.
Согласно ст. 24 Закона Украины «Об отпусках», в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае неуплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся уволенному работнику сумм в установленные сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, органния должны оплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета или на момент рассмотрения дела в суде.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провестильненым работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы; при неисполнении такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «лицо_3 Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д. ) "имущество" может представлять собой "существующее имущество" или средства, включая "право требования" в соответствии с которым заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере "законное чаяние"/ "правомерное ожидание" (legitimate expectation) касательноо эффективном осуществлении права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 есть также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, в отношении которых лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая, что право человека на заработную плату гарантировано Конституцией Украины, нормами Кодекса Законов Украины о труде, Закона Украины «Об оплате труда», а истец находилась в трудовойх отношениях с ответчиком до июня 2017 года, выполняла свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получила все причитающиеся ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 г. № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», судам разъяснено, что необходимо учитывать, что нормы и гарантииоплаты труда, определенные законодательством для работников предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности являются минимальными государственными гарантиями и поэтому при договорном регулировании они не могут быть ухудшены. Речь идет как о минимальном размере заработной платы, так и о нормах оплаты труда, в частности за время простоя.
Учитывая, что трудовой договор это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, согласно которому собственник предприятия или уполномоченный им орган обязываетется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» в структуру заработной платы входит основная заработная плата (вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности)языки). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих), дополнительная заработная плата (вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций) и другие поощрительные и компенсационные выплаты, к которым относятсявыплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или производимые сверх установленных указанных актов норм.
Согласно ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 настоящего Закона субъекты организации оплаты труда не вправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно ст. 113 КЗоТ Украины время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен попредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. За время простоя, когда возникла производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника или для окружающих его людей и окружающей природной среды не по его вине, за ним сохраняется средний заработок.
Согласно ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дели других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Закон Украины от 02 сентября 2014 г. № 1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
При этом следует отметить, что заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ), компенсация за неиспользованный отпускв (ст. 83 КЗоТ) и выходное пособие не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Согласно разъяснениям изложенным в п. 8 Постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан есть соответственнообязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
При определении размера задолженности по заработной плате суд принимает во внимание расчеты заработной платы согласно табелям учета использования рабочего времени, лицевой счет и расчеты заработной платы, предоставленные истцом.
Так, истцу было начислено, заработная плата за март 2017 года 2449 грн, то есть как усматривается из иских требований это невыплаченная сумма.
Согласно положениям части третьей ст. 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Согласно требованиям ст. 76-81 ГПК Украины средствами доказывания по гражданскому делу являются письменные, вещественные и электронные доказательства, заключения эксперта, свидетельские показания. Суд принимает к рассмотрению только те доказательства, которые имеют значение для дела. Обстоятельства, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания. Доказательство не может основываться на предположениях.
Таким образом, суд полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные суду доказательства, суд пришел к выводу, что исковые требования истца подлежат удовлетворению.
Суд критически оценивает ссылки представителя ответчика на существование форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), которые сделали невозможнымнайти расчет с истцом, поскольку такая позиция полностью опровергается изученными доказательствами по делу. В частности, наличием должным образом заполненной трудовой книжки истца приказа о его увольнении с работы. Наличие распечатанных расчетов заработной платы, выданных истцу, который использовал их как доказательство существующей задолженности по заработной плате, свидетельствует и расценивается судом как осведомленность ответчика о существующей обязанности и его невыполнение, что влечет за собой соответствующее возмещениевание в виде начисления среднего заработка.
Представленный ответчиком заключение Торгово-промышленной палаты Украины от 16.01.2018 № 126/2/21-10.2 не является сертификатом в понимании ст. 14-1 Закона Украины "О торгово-промышленных палатах в Украине".
В соответствии со ст.10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» в течение срока действия настоящего Закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступление обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора)исце на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащего исполнения) обязательств, есть сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. Поэтому предоставленное ответчиком заключение Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/21-10.2 не свидетельствует о наличии законных оснований по невыплате заработной платы истцу.
Другие доводы ответчика не опровергают утверждение истца относительно правильности расчета задолженности.и по заработной плате.
Согласно части шестой ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются судебные издержки в пользу понесших их лиц пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке , установленном Кабинетом Министров Украины Если обе стороны освобождены от оплаты судебных издержек, они компенсируются за счет государства в порядке, установленномленном Кабинетом Министров Украины.
На основании изложенного и руководствуясь ст. 43 Конституции Украины, ст. ст. 94, 97, 113, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда", ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ГПК Украины, суд,
В И Р И Ш И В:
Иск особа_1 к акционерному обществу «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, заработной плате за время вынужденного простоя, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, выходное пособиеи сокращение штата- удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за март 2017 года в сумме 2449 (две тысячи четыреста сорок девять) гривен, заработную плату за время вынужденного простоя в сумме 6917 (шесть тысяч девятьсот) гривен 06 копеек, компенсацию за неиспользованный отпуск в сумме 5314 (пять тысяч триста четырнадцать) гривны 40 копеек.
Взыскать с Акционерного общества «Украинский железница» в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 гривен.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная скана решение суда подается в течение 30 дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании была объявлена только вступительная и резолютивная части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Истец - лицо_1 ( адрес_1 , рнокпп номер_1 ).
Ответчик – Акционерное общество «Украинская железная дорога» (ул. Ежи Гедройца, 5, г. Киев, 03150, егрпоу 40075815).Полный текст решения сделан 24 ноября 2021 года.
Судья О.Л. [Б.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48946/20-ц
рішення
іменем україни
16 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді [Б.] О.Л.
секретар судового засідання [Ш] А.В.
учасники справи:
позивач - особа_1
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2020 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому, просила суд стягнути заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2449 грн, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6917, 06 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5314, 40 грн та судові витрати покласти на відповідача.
У позовній заяві позивач просила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без її участі.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 07 червня 2017 року вона була звільнена із займаної посади оператора при черговому по локомотивному депо виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» за угодою сторін на підставі наказу від 02 червня 2017 року №1263/дн-ос. На день звільнення їй була нарахована проте не виплачена заробітна плата, що стало підставою для звернення до суду та порушення інших трудових прав. Крім того, позивачу не було виплачена вихідну допомогу та компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Ухвалою судді від 10 листопада 2020 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Заочним рішенням від 06 квітня 2021 року позов особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу при скорочення штату - задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2449 грн, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6917, 06 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5314, 40 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
28 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що відповідно до Науково-правового висновку ТПП України щодо неможливості виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, а саме терористичної загрози в тому числі на території міст Донецької та Луганської областей, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами Трудового договору. Відповідач при звільненні працівників повинен провести з ними розрахунок в день звільнення за умови виконання працівником своїх функціональних обов`язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом, розцінками та нормами праці, наказами та розпорядженнями (на виплати премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги, тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомістю; провадження мережі господарської діяльності. Втрати контролю та доступу ПАТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіям міст Донецької та Луганської області в тому числі до трудових книжок працівників та посадових інструкцій знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно зі ст. ст. 47, 83, 115 та 116 КЗпП України.
Таким чином вина ПАТ «Українська залізниця», яка є основною умовою відповідальності за ст. 117 КЗпП України відсутня, що виключає можливість відповідальності за несвоєчасну виплату належних працівнику сум при звільненні.
25 травня 2021 року від АТ «Українська залізниця» надійшла заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою судді від 31 травня 2021 року заяву АТ «Українська залізниця» задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року скасовано та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені залежним чином.
Позивач у позовній заяві просила розглядати справу у її відсутності.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Позивач працювала на Державному підприємстві «Донецька залізниця» та 07 червня 2017 року звільнена з посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Наказом № 270 начальника виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 00.00 год. 20 березня 2017 року. В зазначених наказах зазначалось, що на час простою за час простою розраховувати 2/3 ставки встановленої працівникові розряду (окладу) за час простою згідно графіку роботу
Відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства загального користування» ПАТ «Українська залізниця» повністю відповідає за зобов`язаннями, які передбачені Галузевою угодою між Укрзалізницею та профспілками щодо підприємств залізничного транспорту, до укладення нової відповідної угоди.
Позивач зазначала, що у день звільнення з роботи їй видано трудову книжку, але не виплачено заборгованість із заробітної плати, відповідно до наданих позивачу відповідачем розрахунків заробітної плати, які відповідають нормам ст. 110 КЗпП України у розмірі 2449 грн, середній заробіток за час вимушеного простою в сумі 6917, 06 грн.
З розрахунку оплати відпусток вбачається, що компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки складає 5314, 40 грн.
Період відпустки, за який надається компенсація: з 14 квітня 2016 року по 07 червня 2017 року.
Як стверджує позивач, по теперішній час суми, що їй належать, відповідачем не виплачені.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
За ст.ст.74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «особа_3 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до червня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
При цьому слід зазначити, що заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) та вихідна допомога не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати згідно табелів обліку використання робочого часу, особовий рахунок та розрахунки заробітної плати, надані позивачем.
Так, позивачу було нарахована, заробітна плата за березень 2017 року 2449 грн тобто як вбачається з позовних вимог це є невиплаченою сумою.
Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Зокрема, наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача наказу про його звільнення з роботи. Наявність роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов`язок та його невиконання, що тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.
Наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Тому наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21-10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу.
Інші доводи відповідача не спростовують твердження позивача щодо правильності розрахунку заборгованості із заробітної плати.
Згідно з частиною шостою ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 94, 97, 113, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу при скорочення штату- задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев`ять) гривень, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6917 (шість тисяч дев`ятсот сімнадцять) гривень 06 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5314 (п`ять тисяч триста чотирнадцять) гривні 40 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ).
Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, єдрпоу 40075815).
Повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2021 року.
Суддя О.Л. [Б.]
Дело №757/48946/20-ц
решение
именем украины
16 ноября 2021 Печерский районный суд г. Киева в составе
председательствующего судьи [Б.] А.Л.
секретарь судебного заседания [Ш.] А.В.
участники дела:
истец - лицо_1
ответчик - Акционерное общество «Украинская железная дорога»
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 к Акционерному обществу «Украинская железная дорога» о взысканиия задолженности по заработной плате, заработной плате за время вынужденного простоя, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск,
В С Т А Н О В И В:
В ноябре 2020 года истец обратилась в суд с указанным иском, в котором просила суд взыскать задолженность по заработной плате за март 2017 года в сумме 2449 грн, заработную плату за время вынужденного простоя в сумме 6917, 06 грн, компенсацию за неиспользование 5314, 40 грн и судебные издержки возложить на ответчика.
ВИсковом заявлении истец просила рассмотреть дело по правилам упрощенного искового производства без его участия.
В обоснование иска истец отметила, что 07 июня 2017 года она была уволена с занимаемой должности оператора при дежурном по локомотивном депо производственного подразделения «Ясиноватское локомотивное депо» по соглашению сторон на основании приказа от 02 июня 2017 №1263/дн. На день увольнения ей была начислена однако не выплачена заработная плата, что стало основанием для обращения вуду и нарушение других трудовых прав. Кроме того, истцу не было выплачено выходное пособие и компенсацию за неиспользованный ежегодный отпуск.
По постановлению судьи от 10 ноября 2020 года по делу возбуждено производство и назначено рассмотрение дела по правилам упрощенного искового производства с вызовом сторон в судебное заседание.
Заочным решением от 06 апреля 2021 года иск особа_1 в акционерное общество «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, заработной платеза время вынужденного простоя, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, выходное пособие при сокращении штата - удовлетворено. Взыскано с АО «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за март 2017 года в сумме 2449 грн, заработную плату за время вынужденного простоя в сумме 6917, 06 грн, компенсацию за неиспользованный отпуск в сумме 5314, Взыскано с АО «Украинская железная дорога» в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн.
28 апреля 2021 года вид ответчика поступил отзыв на исковое заявление, в котором указано о том, что в соответствии с Научно-правовым заключением ТПП Украины относительно невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины о труде при увольнении (увольнении) работников, вызванного влиянием действия форс-мажорных обстоятельств № 126/2/21-10.2 от 16 января 2018 года, а именно террористической угрозы в том числе на территории городов Донецкой и Луганской областей, объективно исключающих выполнение обязанностей сторонами, передвиденных условиями Трудового договора. Ответчик при увольнении работников должен произвести с ними расчет в день увольнения при условии выполнения работником своих функциональных обязанностей, что должно быть подтверждено только документами по первичному учету труда и заработной платы, в частности: штатным расписанием, расценками и нормами труда, приказами и распоряжениями ( на выплаты премий, доплат, надбавок, материальной помощи и т.п.), табелем учета использования рабочего времени, расчетно-платежное ведомостью; проведение сети хозяйственной деятельности. Потери контроля и доступа ПАО «Укрзализныця» к своим производственным мощностям и другому имуществу, находящимся на территориях городов Донецкой и Луганской области, в том числе к трудовым книжкам работников и должностным инструкциям, нивелировала возможность ответчика выполнить обязательства перед работниками согласно ст. ст. 47, 83, 115 и 116 КЗоТ Украины.
Таким образом вина ПАО «Украинская железная дорога», которая является основным условием ответственностиа ст. 117 КЗоТ Украины отсутствует, что исключает возможность ответственности за несвоевременную выплату причитающихся работнику сумм при увольнении.
25 мая 2021 года от АО «Украинская железная дорога» поступило заявление о пересмотре заочного решения.
По постановлению судьи от 31 мая 2021 года заявление АО «Украинская железная дорога» удовлетворено. Заочное решение Печерского районного суда г. Киева от 06 апреля 2021 отменено и назначено дело к судебному разбирательству.
В судебное заседание стороны не явились, о времени и местее рассмотрения дела уведомлены зависимым образом.
Истец в исковом заявлении просила рассматривать дело в его отсутствии.
Суд, исследовав письменные доказательства, имеющиеся в материалах дела, всесторонне проверив обстоятельства, где они основываются в соответствии с нормами материального права, подлежащих применению к данным правоотношений, установил следующие обстоятельства и пришел к следующим выводам.
Основным Законом Украины статьей 43 Конституции Украины предусмотрено право каждого человека на труд, включающийесть возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанному праву человека, который должным образом исполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и должным образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
Истец работала на Государственном предприятии «Донецкая железная дорога» и 07 июня 2017 уволена с должности по соглашению сторон на основании пункта 1 статьи 36 КЗоТ Украины.
Приказом № 270 начальника производственного подразделения «Ясиноватское локомотивное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Укрзализныця» установлено начало простоя по причинам, независимым от рабочих с 00.00. 20 марта 2017 года. В указанных приказах отмечалось, что на время простоя за время простоя рассчитывать 2/3 ставки установленной работнику разряда (оклада) за время простоя согласно графику работы
В соответствии с пунктом 2 Устава ПАО «Укрзализныця», утвержденного постановлениемКабинета Министров Украины от 02 сентября 2015 г. № 735 ПАО «Украинская железная дорога» является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта. Согласно ст. 7 Закона Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества общего пользования» ПАО «Украинская железная дорога» полностью отвечает по обязательствам, предусмотренным Отраслевым соглашением между Укрзализныцей и профсоюзами относительно предприятий железнодорожного транспорта, до заключения новогосоответствующего соглашения.
Истец отмечала, что в день увольнения с работы ей издана трудовая книжка, но не выплачена задолженность по заработной плате, согласно предоставленным истцу ответчиком расчетов заработной платы, которые соответствуют нормам ст. 110 КЗоТ Украины в размере 2449 грн., средний заработок за время вынужденного простоя в сумме 6917, 06 грн.
Из расчета оплаты отпусков усматривается, что компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска составляет 5314, 40 грн.
Период отпуска, за который надется компенсация: с 14 апреля 2016 по 07 июня 2017 года.
Как утверждает истец, по настоящее время принадлежащие ей суммы ответчиком не выплачены.
Статьей 94 КЗоТ Украины предусмотрено, что заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по питунь оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 настоящего Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями иколлективными договорами
Согласно части первой ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов представителями, избранными и трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток часу, не превышающую шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Согласно части первой ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размерепредприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины, работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все причитающиеся суммыать ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
По ст.ст.74, 79 КЗоТ Украины, гражданам, которые находятся в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договору у физического лица, предоставляются ежегодные (основное и приложениеова) отпуска с сохранением на их период места работы (должности) и заработной платы.
Согласно ст. 24 Закона Украины «Об отпусках», в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае неуплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся уволенному работнику сумм в установленные сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, органния должны оплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета или на момент рассмотрения дела в суде.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провестильненым работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы; при неисполнении такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «лицо_3 Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д. ) "имущество" может представлять собой "существующее имущество" или средства, включая "право требования" в соответствии с которым заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере "законное чаяние"/ "правомерное ожидание" (legitimate expectation) касательноо эффективном осуществлении права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 есть также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, в отношении которых лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая, что право человека на заработную плату гарантировано Конституцией Украины, нормами Кодекса Законов Украины о труде, Закона Украины «Об оплате труда», а истец находилась в трудовойх отношениях с ответчиком до июня 2017 года, выполняла свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получила все причитающиеся ей платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 г. № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», судам разъяснено, что необходимо учитывать, что нормы и гарантииоплаты труда, определенные законодательством для работников предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности являются минимальными государственными гарантиями и поэтому при договорном регулировании они не могут быть ухудшены. Речь идет как о минимальном размере заработной платы, так и о нормах оплаты труда, в частности за время простоя.
Учитывая, что трудовой договор это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, согласно которому собственник предприятия или уполномоченный им орган обязываетется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» в структуру заработной платы входит основная заработная плата (вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности)языки). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих), дополнительная заработная плата (вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций) и другие поощрительные и компенсационные выплаты, к которым относятсявыплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или производимые сверх установленных указанных актов норм.
Согласно ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 настоящего Закона субъекты организации оплаты труда не вправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно ст. 113 КЗоТ Украины время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада). О начале простоя, кроме простоя структурного подразделения или всего предприятия, работник должен попредить собственника или уполномоченный им орган или бригадира, мастера, других должностных лиц. За время простоя, когда возникла производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника или для окружающих его людей и окружающей природной среды не по его вине, за ним сохраняется средний заработок.
Согласно ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дели других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Закон Украины от 02 сентября 2014 г. № 1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
При этом следует отметить, что заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ), компенсация за неиспользованный отпускв (ст. 83 КЗоТ) и выходное пособие не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Согласно разъяснениям изложенным в п. 8 Постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан есть соответственнообязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
При определении размера задолженности по заработной плате суд принимает во внимание расчеты заработной платы согласно табелям учета использования рабочего времени, лицевой счет и расчеты заработной платы, предоставленные истцом.
Так, истцу было начислено, заработная плата за март 2017 года 2449 грн, то есть как усматривается из иских требований это невыплаченная сумма.
Согласно положениям части третьей ст. 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Согласно требованиям ст. 76-81 ГПК Украины средствами доказывания по гражданскому делу являются письменные, вещественные и электронные доказательства, заключения эксперта, свидетельские показания. Суд принимает к рассмотрению только те доказательства, которые имеют значение для дела. Обстоятельства, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания. Доказательство не может основываться на предположениях.
Таким образом, суд полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные суду доказательства, суд пришел к выводу, что исковые требования истца подлежат удовлетворению.
Суд критически оценивает ссылки представителя ответчика на существование форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), которые сделали невозможнымнайти расчет с истцом, поскольку такая позиция полностью опровергается изученными доказательствами по делу. В частности, наличием должным образом заполненной трудовой книжки истца приказа о его увольнении с работы. Наличие распечатанных расчетов заработной платы, выданных истцу, который использовал их как доказательство существующей задолженности по заработной плате, свидетельствует и расценивается судом как осведомленность ответчика о существующей обязанности и его невыполнение, что влечет за собой соответствующее возмещениевание в виде начисления среднего заработка.
Представленный ответчиком заключение Торгово-промышленной палаты Украины от 16.01.2018 № 126/2/21-10.2 не является сертификатом в понимании ст. 14-1 Закона Украины "О торгово-промышленных палатах в Украине".
В соответствии со ст.10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» в течение срока действия настоящего Закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступление обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора)исце на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащего исполнения) обязательств, есть сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. Поэтому предоставленное ответчиком заключение Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/21-10.2 не свидетельствует о наличии законных оснований по невыплате заработной платы истцу.
Другие доводы ответчика не опровергают утверждение истца относительно правильности расчета задолженности.и по заработной плате.
Согласно части шестой ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются судебные издержки в пользу понесших их лиц пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке , установленном Кабинетом Министров Украины Если обе стороны освобождены от оплаты судебных издержек, они компенсируются за счет государства в порядке, установленномленном Кабинетом Министров Украины.
На основании изложенного и руководствуясь ст. 43 Конституции Украины, ст. ст. 94, 97, 113, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда", ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ГПК Украины, суд,
В И Р И Ш И В:
Иск особа_1 к акционерному обществу «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, заработной плате за время вынужденного простоя, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, выходное пособиеи сокращение штата- удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за март 2017 года в сумме 2449 (две тысячи четыреста сорок девять) гривен, заработную плату за время вынужденного простоя в сумме 6917 (шесть тысяч девятьсот) гривен 06 копеек, компенсацию за неиспользованный отпуск в сумме 5314 (пять тысяч триста четырнадцать) гривны 40 копеек.
Взыскать с Акционерного общества «Украинский железница» в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 гривен.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная скана решение суда подается в течение 30 дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании была объявлена только вступительная и резолютивная части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Истец - лицо_1 ( адрес_1 , рнокпп номер_1 ).
Ответчик – Акционерное общество «Украинская железная дорога» (ул. Ежи Гедройца, 5, г. Киев, 03150, егрпоу 40075815).Полный текст решения сделан 24 ноября 2021 года.
Судья О.Л. [Б.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48946/20-ц
рішення
іменем україни
16 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді [Б.] О.Л.
секретар судового засідання [Ш] А.В.
учасники справи:
позивач - особа_1
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2020 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому, просила суд стягнути заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2449 грн, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6917, 06 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5314, 40 грн та судові витрати покласти на відповідача.
У позовній заяві позивач просила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без її участі.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 07 червня 2017 року вона була звільнена із займаної посади оператора при черговому по локомотивному депо виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» за угодою сторін на підставі наказу від 02 червня 2017 року №1263/дн-ос. На день звільнення їй була нарахована проте не виплачена заробітна плата, що стало підставою для звернення до суду та порушення інших трудових прав. Крім того, позивачу не було виплачена вихідну допомогу та компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Ухвалою судді від 10 листопада 2020 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Заочним рішенням від 06 квітня 2021 року позов особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу при скорочення штату - задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2449 грн, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6917, 06 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5314, 40 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
28 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що відповідно до Науково-правового висновку ТПП України щодо неможливості виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, а саме терористичної загрози в тому числі на території міст Донецької та Луганської областей, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами Трудового договору. Відповідач при звільненні працівників повинен провести з ними розрахунок в день звільнення за умови виконання працівником своїх функціональних обов`язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом, розцінками та нормами праці, наказами та розпорядженнями (на виплати премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги, тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомістю; провадження мережі господарської діяльності. Втрати контролю та доступу ПАТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіям міст Донецької та Луганської області в тому числі до трудових книжок працівників та посадових інструкцій знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно зі ст. ст. 47, 83, 115 та 116 КЗпП України.
Таким чином вина ПАТ «Українська залізниця», яка є основною умовою відповідальності за ст. 117 КЗпП України відсутня, що виключає можливість відповідальності за несвоєчасну виплату належних працівнику сум при звільненні.
25 травня 2021 року від АТ «Українська залізниця» надійшла заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою судді від 31 травня 2021 року заяву АТ «Українська залізниця» задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року скасовано та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені залежним чином.
Позивач у позовній заяві просила розглядати справу у її відсутності.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Позивач працювала на Державному підприємстві «Донецька залізниця» та 07 червня 2017 року звільнена з посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Наказом № 270 начальника виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 00.00 год. 20 березня 2017 року. В зазначених наказах зазначалось, що на час простою за час простою розраховувати 2/3 ставки встановленої працівникові розряду (окладу) за час простою згідно графіку роботу
Відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства загального користування» ПАТ «Українська залізниця» повністю відповідає за зобов`язаннями, які передбачені Галузевою угодою між Укрзалізницею та профспілками щодо підприємств залізничного транспорту, до укладення нової відповідної угоди.
Позивач зазначала, що у день звільнення з роботи їй видано трудову книжку, але не виплачено заборгованість із заробітної плати, відповідно до наданих позивачу відповідачем розрахунків заробітної плати, які відповідають нормам ст. 110 КЗпП України у розмірі 2449 грн, середній заробіток за час вимушеного простою в сумі 6917, 06 грн.
З розрахунку оплати відпусток вбачається, що компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки складає 5314, 40 грн.
Період відпустки, за який надається компенсація: з 14 квітня 2016 року по 07 червня 2017 року.
Як стверджує позивач, по теперішній час суми, що їй належать, відповідачем не виплачені.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
За ст.ст.74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «особа_3 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до червня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
При цьому слід зазначити, що заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) та вихідна допомога не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати згідно табелів обліку використання робочого часу, особовий рахунок та розрахунки заробітної плати, надані позивачем.
Так, позивачу було нарахована, заробітна плата за березень 2017 року 2449 грн тобто як вбачається з позовних вимог це є невиплаченою сумою.
Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Зокрема, наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача наказу про його звільнення з роботи. Наявність роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов`язок та його невиконання, що тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.
Наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Тому наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21-10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу.
Інші доводи відповідача не спростовують твердження позивача щодо правильності розрахунку заборгованості із заробітної плати.
Згідно з частиною шостою ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 94, 97, 113, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу при скорочення штату- задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев`ять) гривень, заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 6917 (шість тисяч дев`ятсот сімнадцять) гривень 06 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5314 (п`ять тисяч триста чотирнадцять) гривні 40 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ).
Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, єдрпоу 40075815).
Повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2021 року.
Суддя О.Л. [Б.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа для женщин: отзывы о работе в Киеве (135 отзывов) →
Работа в Киеве (5556 отзывов) →
АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"
Киев | 14.01.2022
Дело №212/7187/21 2/212/329/22 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 14 января 2022 г. Кривой Рог Жовтневый районный суд города Кривого Рога Днепропетровской области в составе: председательствующего судьи [В.] Н.М., с участием секретаря судебного заседания [К.] К.А. рассмотрев в открытом судебном заседании порядке упрощенного искового производства, без участия сторон гражданское дело по иск...
АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"
Киев | 14.01.2022
Дело №236/4565/21 решение именем украины 14 января 2022 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи - с участием секретаря судебного заседания - [Б.] А.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску особа_1 , представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] в Акционерное общество "Украинская ...
АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"
Киев | 14.01.2022
Дело №236/4559/21 решение именем украины 14 января 2022 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи - с участием секретаря судебного заседания - [Б.] А.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску особа_1 , представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] в Акционерное общество "Украинская ...
АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"
Киев | 14.01.2022
Дело №236/4566/21 решение именем украины 14 января 2022 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи - с участием секретаря судебного заседания - [Б.] А.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску особа_1 , представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] в Акционерное общество "Украинская...
АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"
Киев | 14.01.2022
Дело №236/4557/21 решение именем украины 14 января 2022 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи - с участием секретаря судебного заседания - Телиуса С.С., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску особа_1 , представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] в Акционерное общество "Украинск...
АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ"
Киев | 13.01.2022
Дело №236/4569/21 решение именем украины 13 января 2022 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи - с участием секретаря судебного заседания - [Б.] А.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску особа_1 , представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] в Акционерное общество "Украинская...