АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Номер дела 243/11994/21
Номер производства 2/243/3373/2021

Р И Ш Е Н Н Я
И м е н е м Ук р а й ы



«13» декабря 2021 Славянский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего – судьи [Х.] Т.А.,
с участием секретаря судебного заседания - Корчма О.В.,
рассмотрев в порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_2 к Акционерному обществу «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании начисленной, але не выплаченной заработной платы, компенсации за не использованный отпуск, -

В С Т А Н О В И В:

особа_2 обратилась в Славянский горрайонный суд Донецкой области с исковым заявлением в Акционерное общество «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, компенсации за не использованный отпуск, обосновывая свои исковые требования что с 10 сентября 1979 года она трудоустроилась и начала свою работувую деятельность с должности мойщика - уборщика подвижного состава локомотивного депо Никитовка Донецкой железной дороги.
С 18 июля 2016 принята в Структурное подразделение "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" Регионального филиала ПАО "Украинская железная дорога".
В настоящее время публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» на основании постановления Кабинета Министров Украины от 31 октября 2018 г. № 938 переименовано в акционерное общество «Украинская железная дорога».
С марта 2017 года работодательпрекратил выплачивать заработную плату, хотя и продолжал ее начислять.
Согласно приказу (распоряжение) №1413/днд-ос от 06 июня 2017 года она была уволена с 07 июня 2017 года на основании п. 1 ст. 36 Кодекса Законов о труде Украины по соглашению сторон.
Однако в день увольнения и после увольнения с ней не было произведено полный расчет, а именно: работодатель не рассчитался по задолженности по заработной плате за период с 01 марта 2017 года по 07 июня 2017 года, а также не былоо выплачена компенсация за 26 дней ежегодного отпуска, что отражено в расчете заработной платы за июнь 2017 года:
- март 2017 года – 3731, 00 грн. (в т.ч. оплата вынужденного простоя 2448, 26грн.);
– апрель 2017 года –2929, 06 грн. (в т.ч. оплата вынужденного простоя 2875, 48грн.);
– май 2017 года –2929, 06 грн. (в т.ч. оплата вынужденного простоя 2875, 48грн.);
– июнь 2017 года –6010, 34 грн. (в т.ч. оплата вынужденного простоя 578, 71 грн.,
компенсация за неиспользованиеотпуск 5321, 68 грн.;
Всего задолженность по заработной плате составляет 15 599, 46 грн.
Работодатель отказывается, как в добровольной выплате указанных денежных сумм, так и в предоставленные справки о размере задолженности по заработной плате без всякого обоснования причин этого, что считает грубым нарушением ч. 1 ст. 47 и ст. 49 КЗоТ Украины. Папка с оригиналами первичных документов для начисления заработной платы находится в финансовом отделе Донецкой дирекции железнодорожных перевозокрегионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» (ул. Привокзальная, г. Лиман Донецкой области, 84404), куда они находились



сданы лично им для проверки их достоверности работниками бухгалтерии регионального филиала «Донецкая железная дорога» в сентябре 2017 года. У ответчика есть доступ к расчетным листкам за период с 01 февраля 2017 года по 07 июня 2017 года в электронном виде, которые находятся в автоматизированной системе бухгалтерского учета «фобос».
Оформив ее уволенния и отдав ей трудовую книжку, в день ее увольнения ответчик свою обязанность по проведению с ней расчета не осуществил.
Относительно наличия форс-мажорных обстоятельств, подтвержденных научно-правовым заключением [Т] палаты Украины, отмечает, что наличие такого заключения не освобождает ответчика от обязанности по выплате задолженности по заработной плате. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Просит суд:
- взыскать с Акционерного общества «Украинанська железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» (код егрпоу 40075815) на нее, особа_2 , информация_1 , рнокпп номер_1 , польза, начисленная, но не выплаченная заработная плата за период , 78 грн.;
- взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» (код егрпоу 40075815 ) на нее, особа_2 , информация_1 , рнокпп номер_1 , польза, денежная компенсацияежегодного отпуска на сумму 5321, 68 грн.
Согласно ч.5 ст.279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства по имеющимся в деле материалам.
06 декабря 2021 представитель ответчика Акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» предоставил в суд Отзыв на исковое заявление, согласно которому указал, что не соглашается с исковыми требованиями по следующим основаниям.
В соответствии с ч.1 ст.76 ГПК Украины доказательствами являются бунекоторые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, обосновывающих требования и возражения сторон, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Должны доказательства, содержащие информацию о предмете доказывания (ч.1 ст.77 Гражданского процессуального кодекса Украины).
В соответствии со ст.12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон, а в соответствии со ст.81 ГПК Украины каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, как на основание своих требований и возражений, доказательства представляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле, доказыванию подлежат обстоятельства, имеющие значение для принятия решения по делу и по которым у сторон и других лиц, участвующих по делу, возникает спор.
ПАО «Укрзалізниця» (идентификационный код 40075815), как новое юридическое лицо, созданное согласно Закону Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспортаобщего пользования» и постановления Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 г. № 200 «Об образовании публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
Указом Президента Украины № 405/2014 от 14 апреля 2014 года введено в действие решение СНБО Украины от 13 апреля 2014 года «О неотложных мерах по борьбе с террористической угрозой и сохранению территориальной целостности Украины» и начато проведение Антитеррористической операции (далее – АТО) Донецкой и Луганской обл.астей.
Согласно ст. 1 Закона Украины от 02 сентября 2014 № 1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» (далее - Закон № 1669) период проведения антитеррористической операции это время между датой вступления в силу Указа Президента Украины от 14 апреля 2014 № 405/ 2014 «О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 13 апреля 2014 года «О неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранению территориальной целостности Украины» и датой вступления в силу Указа Президента Украины о завершении проведения антитеррористической операции или военных действий на территории Украины. Исходя из указанных предписаний, датой начала периода проведения антитеррористической операции является 14.04.2014. Указ о завершении проведения антитеррористической операции или военных действий на территории Украины Президентом Украины на сегодняшний день не издавался.
Согласно части 3 статьи 11 «Заключительные и переходные положения» приведенного Законадругие нормативно-правовые акты Украины действуют в части, не противоречащей этому Закону.
По результатам анализа указанных норм следует заключить, что Закон № 1669 является специальным законом в спорных правоотношениях.
Пунктом 5 ст. II Закона № 1669-VII предусмотрена обязанность Кабинета Министров Украины в



десятидневный срок со дня опубликования этого Закона утвердить перечень населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, начатая в соответствии с Указом Президента Украиныи от 14.04.2014 № 405/2014 «О решении Совета национальной безопасности и обороны Украины от 13.04.2014 «О неотложных мерах по преодолению террористической угрозы и сохранению территориальной целостности Украины» в период с 14.04.2014 до ее окончания. Окончательный перечень населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, будет утвержден в десятидневный срок со дня окончания антитеррористической операции (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закона № 1669-VII. Кабинетом Министров Украины 02.12.2015 принято распоряжение № 1275-р «Об утверждении перечня населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, и признании утратившими силу некоторых распоряжений Кабинета Министров Украины».
К тому же следует отметить, что согласно статье 1 Закона Украины «О борьбе с терроризмом» район проведения антитеррористической операции это определенные руководством антитеррористической операции участки местности или акватории, транспортные средства, здания, сооружения, прим.и территории или акватории, прилегающих к ним и в пределах которых производится указанная операция.
Следует отметить, что согласно приказу руководителя Аититеррористического центра при Службе безопасности Украины от 07.10.2014 №33/6/а «Об определении районов проведения антитеррористической операции и сроках ее проведения» Донецкой и Луганской области с 07.04.2014 также определены районами проведения антитеррористической операции .
В связи с захватом неизвестными лицами административного здания и производственныйх объектов ПАО «Укрзалізниця» расположенных, в частности, в г. Донецк, г. Дебальцево, г. Иловайск, г. Горловка у ответчика с 20.03.2017 отсутствует доступ к документации предприятия (кадровой, первичной, технической, договорной, налоговой, архивной и другой), к компьютерным базам и потерян контроль над хозяйственной деятельностью.
По данному факту по заявлению ответчика возбуждено уголовное производство №12017050420000286 по признакам ст.341 УК Украины.
Выводом торгово-промышленной палаты Украины № 126/2/21-10.2 от 16 января 2018 года относительно исключения обязанностей предусмотренных законодательством Украины о труде при высвобождении (увольнении) работников, вызванного влиянием действия форм-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) в отношении ПАО «Укрзалізниця» засвидетельствовано наступление форс- обстоятельств при осуществлении хозяйственной деятельности на территории, неподконтрольной украинским властям, в том числе в г. Донецк, г. Горловка, г. Иловайск, г. Ясиноватая, г. Луганск. С 20.03.2017 господарская деятельность и управления производственными мощностями ответчика невозможны неправомерными действиями третьих лиц. Имущество АО «Укрзализныця», которое находится в том числе в г. Донецк, находятся в незаконном владении и под контролем третьих лиц. Фактически ответчик потерял контроль и доступ к своим производственным мощностям и другому имуществу, в том числе, к трудовым книжкам работников, оригиналам приказов, в том числе утверждение и введение в действие штатного расписания, личных делков. Начало действий форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств не перерабатывающей силы) 20 марта 2017 года.
Следовательно, ответчик фактически отсутствует по фактическому месту ведения деятельности и расположению офиса, в частности в г. Донецк и г. Горловка местом работы истца по делу, и этот факт обусловлен уважительной причиной.
Согласно ст. 21 КЗоТ Украины, трудовой договор есть соглашение между работником и собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом, по которому работник обязываетется выполнять работу, определенную этим соглашением, с подлежанием внутреннему трудовому распорядку, а собственник предприятия, учреждения, организации или уполномоченный им орган или физическое лицо обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.
Согласно ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежномв выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за проделанную им работу.
В соответствии с ч.1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом.м первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным



на представительство трудовым коллективом органом (а при отсутствии таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Частью первой ст. 47 КЗоТ Украины определено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в деньувольнение выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины.
Согласно части первой ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического ррасчета.
Согласно ст. 1 Закона В страны «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», бухгалтерский учет – процесс выявления, измерения, регистрации, накопления, обобщения, хранения и передачи информации о деятельности предприятия внешним и внутренним пользователям для принятия решений; хозяйственная операция - действие или событие, вызывающее изменения в структуре активов и обязательств, собственном капитале предприятия; обязательства - задолженность возникшего предприятияла вследствие прошедших событий и погашения которой в будущем, как ожидается, приведет к уменьшению ресурсов предприятия, олицетворяющих экономические выгоды; первичный документ – документ, содержащий сведения о хозяйственной операции.
Согласно п. 1.6. приказа Госкомстата Украины от 28.09.2005 г. №286 «Об утверждении Инструкции по статистике количества работников» к первичной учетной документации предприятия, учреждения, организации (далее – предприятия) принадлежат: приказы (распоряжениея) о принятии на работу, переводе на другую работу, прекращении Трудового договора; приказы (распоряжения) о предоставлении отпуска; табель учета использования рабочего времени; расчетно-платежные ведомости, расчетные ведомости, платежные ведомости.
Ведение табельного учета рабочего времени на предприятиях, учреждениях и организациях регламентируется приказом Госкомстата Украины от 05.12.2008 г. № 489 «Об утверждении типовых форм первичной учетной документации по статистике труда». В табелеучета использования рабочего времени (типичная форма №П-5) делаются отметки о фактически отработанном времени, отработанные за месяц часы, в т. ч. сверхурочные, вечерние, ночные часы работы и др., а также другие отклонения от нормальных условий работы. Следовательно, табель учета рабочего времени является первичным документом, согласно данным которого производится начисление заработной платы.
В пункте 1 части первой статьи 263 ГК Украины приведены признаки непреодолимой силы и определено, что непреодолимая сила это навыкайна или неотвратимое при данных условиях событие. Следовательно, непреодолимой силой является чрезвычайное и неотвратимое внешнее событие, полностью освобождающее от ответственности лицо, нарушившее обязательство, при условии, что последнее не могло его предвидеть или предусмотрело, но не могло его отвлечь, но это событие нанесло ущерб.
Указанные форс-мажорные обстоятельства делали невозможным выполнение ответчиком своих обязательств согласно ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины.
Ответчик не имел объективной возможности проверить факт исполненияя истцом своих профессиональных обязанностей и выполнить свои обязательства по трудовому договору.
Научно-правовым заключением [Т] палаты Украины признано, что террористическая угроза и угроза территориальной целостности Украины, сопровождающаяся актами терроризма, являются чрезвычайными, непредсказуемыми и неотвратимыми обстоятельствами, объективно исключающими исполнение обязанностей ответчиком, предусмотренным трудовым договором.
Таким образом, начисление заработной платы и других выплат есть невозможноличным, поскольку такое начисление производится на основании документов по первичному учету труда и заработной платы: штатным расписанием, расценками и нормами труда, табелем учета использования рабочего времени, распоряжениями о надбавках и премиях при условии, что хозяйственная деятельность осуществлялась. Достоверно установлено, что из-за захвата предприятия неизвестными лицами ответчик потерял контроль за производственными мощностями предприятия, недвижимым имуществом и документацией.
В соответствии с ч. 12 ст..10 Закона Украины «Об отпусках», собственник или уполномоченный им орган обязан вести учет отпусков, предоставляемых работникам.
Приказом Государственного комитета статистики Украины 489 от 5 декабря 2008 утверждении типовые формы первичной учетной документации по статистике труда (с последующими изменениями и дополнениями).



Предоставление отпуска оформляется приказом (распоряжением) о предоставлении отпуска (типичная форма № П-3 вышеуказанного приказа). На основании приказа (распоряжения) о предоставленииотпуска отдел кадров делает отметки в личной карточке работника (типичная форма № П-2 приказа Госкомстата № 489).
Согласно п.п. б) п. 121 приказа Министерства юстиции Украины №578/5 от 12.04.2012 года «Об утверждении Перечня типовых документов, создаваемых при деятельности государственных органов и органов местного самоуправления, других учреждений, предприятий и организаций с указанием сроков хранения документов» предприятиями ведутся регистрационные журналы по кадровым вопросам (оличного состава) со сроком хранения 75 лет.
В распоряжении ответчика отсутствуют приказы о предоставлении отпусков истцу из которых можно было бы установить количество дней отпуска, которые не были использованы истцом и подлежащие компенсации в связи с увольнением. К материалам дела истцом, в нарушение ст. 81 ГПК Украпим, не вовлечены надлежащие и допустимые доказательства, подтверждающие наличие на день освобождения неиспользованных дней отпусков.
Аналогичное правовое заключение содержится в Постановлениях Верховного Суда Украины от 11 ноября 2015 г. № 6-2159цс15, от 23.03.2016 года № 6-364цс16; от 23.03.2016 года №6-365цс16.
В связи с чем считает, что отсутствует вина ответчика в неосуществлении выплат в пользу истца поскольку это является следствием преступных действия третьих лиц, что подтверждается Научно-правовым заключением [Т] палаты Украины № 126/2/21-10.2 от 16 января 2018 года, в том числе и о наличии после 20.03.2017 года обстоятельств непреодолимой силы, унпозволяют выполнение АО «Укрзалізниця» своих обязанностей перед истцом.
Также считает необходимым добавить в отзыв доказательства, подлежащие исследованию или оценке, а именно: полученный от [Т] палаты Украины научно - правовой вывод «относительно невыполнимых обязанностей, предусмотренных законодательством Украины о труде при высвобождении работников, вызванного влиянием действия форс -мажорных обстоятельств» от 16.01.2018 №126/2/21-10.2. Торгово-промышленная палата Украины провела анализ ввсех фактических обстоятельств, нормативно правовых актов, других документов, научных доктрин, судебной практики и сделала выводы об отсутствии вины ПАО «Укрзалізниця» в неисполнении своих обязанностей предусмотренных законодательством Украины о труде.
Истцом 14 августа 2017 года была получена заработная плата за первую половину марта 2017 года в размере 1419, 06 грн. через кассу в Лимане, что подтверждается расходным кассовым ордером № 296 от 14 августа 2017 года и справкой о доходах особа_2 № 1423/2 от 26 ноября 2021 года за период с января 2017 по июнь 2017 года. Таким образом, задолженность за период с марта по июнь 2017 года отсутствует.
Кроме того, истцом не предоставлены какие-либо надлежащие и допустимые доказательства, подтверждающие факт наличия задолженности по заработной плате.
Просит суд в удовлетворении исковым требованиям особа_2 к АО «Укрзалізниця» в лице регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск- отказать в полном объеме и рассмотрение дела осуществлять без участия представителя ответчика – АО «Укрзалізниця» на основании обстоятельств изложенных в отзыве и приложенных к нему доказательствах (а.с.66-69).
Суд, рассмотрев представленные документы и материалы, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие юридическое значение для рассмотрения дела и разрешения дела по существу, приходит к выводу, что исковые требования лицо_2 в Акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованный отпуск, подлежат частичному удовлетворению с учетом следующего.
В статье 1 Всеобщей декларации прав человека провозглашено, что все люди рождаются свободными и равны по своему достоинству и правам. Они наделены разумом и совестью и должны действовать друг относительно друга в духе братства. Каждый человек имеет все права и все свободыоды, провозглашенные настоящей Декларацией, независимо от расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения, имущественного, сословного или иного положения (ст. 2).
Согласно статье 14 Международного пакта о гражданских и политических правах, все лица равны перед судами и трибуналами. Это основополагающие международные правовые нормы по равенству прав человека, на которые ориентируется все правовые государства мира.
Конституция Украины закрепляет основныеосновы правового статуса человека и гражданина в



Украине, то есть ведущие идеи, которые положены в основу содержания и условий реализации прав и обязанностей человека и гражданина в нашем государстве. В первую очередь это касается частей 1, 2 ст. 24 Конституции Украины, согласно которым: «Граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом.
Не может быть привилегий и ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социальноговождения, имущественного положения, места жительства, по языковым или другим признакам». Кроме того, ч. 2 ст. 21 Конституции Украины закрепляет основу неотчуждаемости и незыблемости прав и свобод человека. В соответствии с этой основой не допускается не только отчуждение прав и свобод, которыми человек владеет, но и ограничение их содержания, создание препятствий для их реализации и т.п. Данные положения в полной мере распространяются и на предусмотренные гражданско-процессуальным законом права субъектов гражданского производства.
В зольном понимании равенство перед законом означает обязанность всех соблюдать предписания закона, использовать закон в своих интересах. Закрепление равенства перед законом как основы осуществления правосудия по гражданским делам означает, что ни одно обстоятельство не может стать основанием для предоставления каких-либо привилегий или введения каких-либо ограничений, противоречащих предписаниям гражданско-процессуального закона по правам и обязанностям всех субъектов производства.
В соответствии с п.2 Постановления Пленума ВерховногоСуда Украины №2 от 12 июня 2009 года «О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
В соответствии с п.п. 10, 11 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 1 ноября 1996 годаро применения Конституции Украины при осуществлении правосудия» «Конституционные положения о законности судопроизводства и равенстве всех участников процесса перед законом и судом (ст. 129 Конституции) обязывают суд обеспечить всем им равные возможности по предоставлению и исследованию доказательств, заявлению ходатайств и осуществлению других процессуальных пров. При решении гражданских дел суд должен исходить из представленных сторонами доказательств.
Гарантированное право каждого подать любой иск в суд, касающийсяивольных прав и обязанностей, предусмотренных пунктом 1 ст.6 Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод. Однако право на суд не является абсолютным и оно может быть подвергнуто ограничениям, разрешенным по содержанию, так как право на доступ в суд по своей природе требует регулирования со стороны государства.
Также, в соответствии с положениями статей 55, 124 Конституции Украины и статьи ст. 4 ГПК Украины, каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенийих, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд, на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованныех судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с ч.1 ст. 94 КЗоТ Украины «Заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу».
Согласно статье 43 Конституции Украины, каждый имеет право на труд; каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Частью первой ст. 47 КЗоТ Украины определено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Из содержания ч.7 ст.43 Конституции Украины, ч.1ст.115 КЗоТ Украины, ответчик должен выплачивать работнику заработную плату регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованном в установленном времениедку, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Согласно части первой статьи 94 Кодекса законов о труде Украины заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную работу.

В части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 марта 1995 г.глаза, являющегося специальным нормативно – правовым актом, регулирующим правоотношения в сфере оплаты труда, содержится аналогичное определение понятия «заработная плата».
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата – это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается посредством тарифных ставок ( окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Допаточная заработная плата – это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает в себя доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций Прочие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и мате.риальные выплаты, которые не предусмотрены актами действующего законодательства или производятся сверх установленных указанными актами норм.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительства трудовым коллективом органом (а в случае отсности таких органов - представителям избранным и уполномоченным трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы мдолжны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. При начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Следовательно, отсутствие задолженности перед истцом из заработной платы должен доказать работодатель.
Судом установлено, что истец особа_2 обратилась с исковым заявлением в АО «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецка железная дорога» (юридический адрес: 03150, г. Киев, ул. Ежи Гедройца, дом 5, код егрпоу 40075815).
Согласно Постановлению Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года № 938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» из публичного в частное и переименованного в Акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно Приказу (Распоряжение) от 06 июня 2017 № 1413/дн-ос о прекращении Трудового договора (контракта) особа_2 уволен с 07 июня2017 на основании п.1 ст. 36 КЗоТ Украины с согласия сторон (а.с.16).
Истец отмечает, что с марта 2017 года работодатель прекратил выплачивать заработную плату, хотя и продолжал ее начислять.
В судебном заседании установлено, что Приказ (Распоряжение) об увольнении издан структурным подразделением "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" Регионального филиала "Донецкая железная дорога" Публичного акционерного общества "Украинская железная дорога". В Приказе указано, что лицо_2 имеет право на компэнсацию за 26 дней отпуска (а.с. 16).
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело "Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии", заявление N9 42527/98 и т.п.) "имущество" может представлять собой "существующее имущество" или средства, включая "право требования" в соответствии с которым заявитель может утверждать, что он имеет, по крайней мере, «законную надежду»/ «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 есть также имущественные интересы, требованияимущественного характера, социальные выплаты, в отношении которых лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая, что право человека на заработную плату гарантировано Конституцией



Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях до 07 июня 2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданийнет практики Европейского Суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" особенностей сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
На основании ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает принадлежность, допустимость, достоверность такжедоказательства отдельно, а также достаточность и взаимная связь доказательств в их совокупности.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года №108/95-ВР "Об оплате труда" работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" вопросы организации бухгалтерскогоучета на предприятии входят в компетенцию его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, хранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет владелец (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо)), который осуществляет руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Согласно части первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-XIV основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированной и незаметной исправления записей в перв.ных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор – это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которому собственник предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложен на владельца или уполномоченный им орган, е ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Согласно ст.12, части 1 ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно частям 1, 2 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданныхники дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства в подтверждение их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящиеся к предмету доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждатьиными средствами доказывания (ч.2 ст. 78 ГПК Украины).
Истецом, в подтверждение задолженности по заработной плате, предоставленные суда Расчетные письма за период с 01 марта 2017 года по 30 июня 2017 года, где указаны суммы начисленной заработной платы, а именно:
- март 2017 года, всего начислено – 3731, 00 грн., сумма к выплате – 3003, 45 грн. (а.я. 17),
- апрель 2017 года, всего начислено – 2929, 06 грн., сумма к выплате – 2357, 90 грн. (а.с. 18),
- май 2017 года, всего нарахоронено - 2929, 06 грн. сумма к выплате – 2357, 90 грн. (а.я. 19),
- июнь 2017 года, всего начислено – 6010, 34 грн., сумма к выплате – 4838, 32 грн. (а.с. 20).



Также истцом предоставлен Расчет размера начисленной, но не выплаченной заработной платы за период с 01 марта 2017 года по 07 июня 2017 года, сделанный на основании расчетных листков за март-июнь 2017 года, согласно которому за:
- март 2017 года, всего начислено – 3731, 00 грн., сумма к выплате – 3003, 45 грн.;- апрель 2017 года, всего начислено – 2929, 06 грн., сумма к выплате – 2357, 90 грн.;
- май 2017 года, всего начислено – 2929, 06 грн. сумма к выплате – 2357, 90 грн.;
- июнь 2017 года, всего начислено – 6010, 34 грн., сумма к выплате – 4838, 32 грн.
Начислено всего – 15 599, 46 грн., сумма к выплате всего – 12 557, 57 грн. (а.с.4).
Представитель ответчика Акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» в Отзыве на исковое заявление отметил, что 14 августа 2017 года истцом, особа_2 , была получена заработная плата за первую половину марта 2017 года в размере 1419, 06 грн. через кассу в г. Лиман.
Согласно Расходному кассовому ордеру № 296 от 14 августа 2017 года и Справки о доходах особа_2 № 1423/2 от 26 ноября 2021 года, ответчиком была выплачена особа_2 депонированная заработная плата за первую половину марта 2017 года9, 0. (а.с.91-92).
Представитель ответчика указал, что задолженность по заработной платеза период с марта по июнь 2017 перед истцом отсутствует.
Также отметил, что истцом не предоставлены какие-либо надлежащие и допустимые доказательства, подтверждающие факт наличия задолженности по заработной плате.
С изложенным в Отзыве суд частично согласен с учетом следующего.
Относительно взыскания начисленной, но не выплаченной заработной платы за период с 01 марта 2017 года по 07 июня 2017 в сумме 10277, 78 грн. трибунал отмечает следующее.
Так, в судебном заседании установлено, что позывачу особа_2 была выплачена заработная плата за первую половину марта 2017 года в размере 1419, 06 грн.
Представителем ответчика предоставлено в суд Справку о доходах № 1423/2 от 26 ноября 2021 года, согласно которой:
- январь 2017 года, начисленная заработная плата – 6621, 09 грн., фактическое количество отработанных часов – 61, 00; удержано – 1291, 11 грн.; к выдаче – 5329, 98 грн.;
- февраль 2017 года, начисленная заработная плата – 4797, 68 грн., фактическое количество отработанных часов – 152, 00; утримано – 935, 56 грн.; к выдаче – 3862, 12 грн.;
- март 2017 года, начисленная заработная плата – 1762, 81 грн., фактическое количество отработанных часов – 26, 00; удержано – 343, 75 грн.; к выдаче – 1419, 06 грн.;
- апрель 2017 года, начисленная заработная плата – 0, 00 грн., фактическое количество отработанных часов – 0, 00; удержано – 0, 00 грн.; к выдаче – 0, 00 грн.;
- май 2017 года, начисленная заработная плата – 0, 00 грн., фактическое количество отработанных часов – 0, 00; удержано – 0, 00 грн.; до видачи – 0, 00 грн.;
- июнь 2017 года, начисленная заработная плата – 0, 00 грн., фактическое количество отработанных часов – 0, 00; удержано – 0, 00 грн.; к выдаче – 0, 00 грн.;
Начислено всего – 13 181, 58 грн., фактическое количество отработанных часов – 239, 00; удержано – 2570, 42 грн.; к выдаче – 10611, 16 грн. (а.с.91).
Истецом предоставлены копии Табелей учета использования рабочего времени, с которых усматривается какое время особа_2 работала и сколько находилась в простое, что совпадает со Справкой о доходах№1423/2 от 26 ноября 2021 года, предоставленной представителем ответчика (а.с. 21-22, 24-25).
Суд принимает во внимание как надлежащее доказательство по делу предоставленные представителем ответчика Расходный кассовый ордер № 296 от 14 августа 2017 года и Справку о доходах особа_2 № 1423/2 от 26 ноября 2021 года, согласно которым особа_2 была выплачена заработная плата2 года в размере 1419, 06 грн. За период со второй половины марта 2017 года по 07 июня 2017 года заработная плата не начислялось.
Суд не принимает во внимание ссылку представителя ответчика на выводы [Т.] палаты Украины от 16 января 2018 года № 126/2/21-10.2, поскольку они не являются основанием для отказа в удовлетворении исковых требований особа_2 , поскольку ее требования по взысканию задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпуск, связанные с выплатами установленными ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении.
Таким образом, суд согласен с сведениями, предоставленными представителем ви ответчика, а именно, что задолженность по заработной плате за первую половину марта 2017 года в размере 1419, 06 грн. выплачена, за период со второй половины марта 2017 года по 07 июня 2017 года заработная плата особа_2 не начислялась, а следовательно, исковые требования истца о взыскании с ответчика



начисленной, но не выплаченной заработной платы за период с 01 марта 2017 по 07 июня 2017 года на сумму 10277, 78 грн. - удовлетворению не подлежат.
Относительно взыскания денежной компенсации за неиспользованы 26 дней ежегодного отпуска на сумму 5321, 68 грн. трибунал отмечает следующее.
Начисленные суммы компенсации за неиспользованные дни ежегодных (основных и дополнительных) отпусков, а также дополнительного отпуска на детей считают выплатами за неотработанное рабочее время. Поэтому они являются составной частью фонда дополнительной зарплаты (пп. 2.1.2 Инструкции по статистике заработной платы).
Согласно ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им днигодового отпуска, а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка с инвалидностью с детства подгруппы А I группы.
Согласно части первой статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.ок. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанностизок произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы; при неисполнении такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность (постановление Верховного Суда от 11 апреля 2018 года по делу № 372/2644/15-ц).
Согласно ч. 12 ст.10 Закона Украины «Об отпусках», собственник или уполномоченный им орган обязан вести учет отпусков, предоставляемых работникам.
Приказом Государственного комитетастатистики Украины 489 от 5 декабря 2008 утверждении типовые формы первичной учетной документации по статистике труда (с последующими изменениями и дополнениями).
Предоставление отпуска оформляется приказом (распоряжением) о предоставлении отпуска (типичная форма № П-3 вышеуказанного приказа). На основании приказа (распоряжения) о предоставлении отпуска отдел кадров делает отметки в личной карточке работника (типичная форма № П-2 приказа Госкомстата № 489).
В соответствии с Приказом (Распоряжение) № 1413/дн-ос, выданного 06 июня 2017 года структурным подразделением "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" Регионального филиала "Донецкая железная дорога" Публичного акционерного общества "Украинская железная дорога" об уходе особа_2 , указано, что особа_2 имеет право компенсацию за 26 дней отпуска1а. ).
Согласно Расчету оплаты отпуска, предоставленному истцом, среднедневный заработок лицо_2 составляет 204, 68 грн. (а.с.23).
Следовательно, компенсация за неиспользованные 26 дней ежегодного отпуска составляет 5 321, 68 грн. (204, 68 грн. х 26 дней).
Суд согласен с предоставленным истцом Расчетом оплаты отпуска и считает его верным, поскольку представителем ответчика данный расчет должным образом не опровергнут и не предоставлен доказательств отсутствия задолженности за неиспользованные дни отпуска перед истцом.
Следовательно, в этой части исковые требования особа_2 подлежат удовлетворению и взысканию с ответчика компенсации за неиспользованные 26 дней ежегодного отпуска размере 5 321, 68 грн.
Таким образом, исковыетребования лицо_2 подлежат частичному удовлетворению, а именно в части взыскания с ответчика начисленной, но не выплаченной заработной платы за период с 01 марта 2017 года по 07 июня 2017 года на сумму 10277, 78 грн. - удовлетворению не подлежат, а в части взыскания с ответчика компенсации за неиспользованные 26 дней ежегодного отпуска на сумму 5 321, 68 грн. - исковые требования следует удовлетворить.
Статьей 168 Налогового кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перера) налога в бюджет.
168.1. Обложение доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) налогоплательщику налоговым агентом.
168.1.1. Налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход на



пользу налогоплательщика, обязанный удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса.
168.1.2. Налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежнымдокументом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при одновременном представлении расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет.
После вычета из заработной платы истца части компенсации за неиспользованные 26 дней ежегодного отпуска в размере 5 321, 68 грн. обязательных налогов и сборов в размере 19, 5%, к уплате истцу подлежит заработная плата на сумму 4 283, 95 грн.
Согласно ч. 5 п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике застосирование судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечает в резолютивной части решения.
Согласно ч. 1ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно Закону Украины «О судебном сборе» за представление в суд искового заявления имущественного характера физическим лицом взимается судебный сбор в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Согласно статье 7 Закона Украины "О Государственном бюджете Украины на 2021 год" от 15 декабря 2020 года, размер прожиточного минимума для трудоспособного лица на 01 января 2021 составляет 2270, 00 грн.
Истец освобожден от уплаты судебного сбора в части исковых требований об удержании задолженности по заработной плате из п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе».
Суд пришел к выводу о частичном удовлетворении исковым требованиям истца о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы с ответчика в размере 5321, 68 грн., которая после удержания сумм налогов и других обязательныхплатежей составит 4283, 95 грн.
Следовательно, процентное соотношение удовлетворенных требований составляет 27, 46% ((4283, 95 грн. - удовлетворены требования) / (15 599, 46 грн. - заявленные исковые требования)*100%).
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются судебные издержки в пользу лиц, их понесших, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в п, установленном Кабинетом Министров Украины.
На основании этих удовлетворенных требований подлежит уплате судебный сбор на сумму 249, 34 грн. (908, 00 грн. – судебный сбор х 27, 46 %).
Суд пришел к выводу частичное удовлетворение исковым требованиям особа_2 , и потому с ответчика подлежит взысканию в пользу государства судебный сбор печали 249, 34 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ГПК Украины, Конституцией Украины, ст. ст. 9, 617 ЦК Украйоны, ст. ст. 94, 113, 116, 117 КЗоТ Украины, Законом Украины "Об оплате труда", Законом Украины "Об отпусках", Постановлением Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 г. № 13 "О практике применения судами законодательства об оплате труда", суд , -

В И Р И Ш И В :

Исковые требования особа_2 к Акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, компенсации за неиспользованный отпуску – удовлетворить частично.

Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» код егрпоу 40075815, которое находится по адресу: 03150, город Киев, ул. Ежи Гедройця, 5, в пользу лицо_2 , информация_1 , рнокпп номер_1 , которая зарегистрирована по адресу: адрес_1 , компенсацию за неиспользованные 26 дней ежегодного отпуска в размере 5 321, 68 грн. (пять тысяч триста двадцать один грн. 68 коп.), которая после удержания сумм налогов и других обязательноных платежей составит 4 283, 95 грн. (четыре тысячи двести восемьдесят три грн. 95 коп.).



Обязать Акционерное общество «Украинская железная дорога» при выплате лицо_3 компенсации за неиспользованные 26 дней ежегодного отпуска в размере 5 321, 68 грн., удержать с этой суммы налоги и другие обязательные платежи.

Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» код егрпоу 40075815, которое находится по адресу: 03150, город Киев, ул. Ежи Гедройца, 5, судебный сбор в размере 249, 34 коп. (двести сорок девять грн. 34 коп.) в государственный бюджет средств на ua908999980313111256000026001, получатель средств ГУК в г.Киеве/г.Киев/22030106, банк получателя Казначейство Украины (еап3, код 3 22030106.

Допустить немедленное исполнение решения по части взыскания заработной платы, а именно компенсации за неиспользованные 26 дней ежегодного отпуска, в пределах суммы платежа за один месяц.

Решение может быть оскарженное путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.

Если в судебном заседании была объявлена ​​только вводная и резолютивная части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.

Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участникамиесли апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Решение принято, составлено и подписано в совещательной комнате составом суда, рассмотревшим дело.

Полное судебное решение было составлено 13 декабря 2021 года.

Председательствующий:
Судья [С.]
мискрайонного суда Т.А. [Х]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:







Номер справи 243/11994/21
Номер провадження 2/243/3373/2021

Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и



«13» грудня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Корчма О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, -

В С Т А Н О В И В:

особа_2 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 10 вересня 1979 року вона працевлаштувалася та почала свою трудову діяльність з посади мийника - прибиральника рухомого складу локомотивного депо Микитівка Донецької залізниці.
З 18 липня 2016 року прийнята до Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень " Регіональної філії ПАТ "Українська залізниця".
В даний час публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 перейменоване в акціонерне товариство «Українська залізниця».
З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.
Згідно до наказу (розпорядження) №1413/днд-ос від 06 червня 2017 року вона була звільнена з 07 червня 2017 року на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України за угодою сторін.
Проте в день звільнення і після звільнення із нею не було проведено повного розрахунку, а саме: роботодавець не розрахувався по заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року, а також не було виплачено компенсацію за 26 днів щорічної відпустки, що відображено в розрахунку заробітної плати за червень 2017 року:
- березень 2017 року - 3731, 00 грн.(у т.ч. оплата вимушеного простою 2448, 26грн.);
- квітень 2017 року -2929, 06 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою 2875, 48грн.);
- травень 2017 року -2929, 06 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою 2875, 48грн.);
- червень 2017 року -6010, 34 грн. (у т. ч. оплата вимушеного простою 578, 71 грн.,
компенсація за невикористану відпустку 5321, 68 грн.;
Всього заборгованість по заробітній платі складає 15599, 46 грн.
Роботодавець відмовляється, як у добровільній виплаті вказаних грошових сум, так і в надані довідки про розмір заборгованості по заробітній платі без жодного обгрунтування причин цього, що, вважає, є грубим порушенням ч. 1 ст. 47 та ст. 49 КЗпП України. Папка з оригіналами первинних документів для нарахування заробітної плати знаходяться у фінансовому відділі Донецької дирекції залізничних перевезень регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, м. Лиман Донецької області, 84404), куди вони були



здані особисто нею для перевірки їх достовірності працівниками бухгалтерії регіональної філії «Донецька залізниця» у вересні 2017 року. У відповідача є доступ до розрахункових листків за період з 01 лютого 2017 року по 07 червня 2017 року у електронному вигляді, які знаходяться у автоматизованій системі бухгалтерського обліку « фобос».
Оформивши її звільнення та віддавши їй трудову книжку, в день її звільнення відповідач свій обов`язок із проведення із нею розрахунку не здійснив.
Щодо наявності форс-мажорних обставин, підтверджених науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України, зазначає, що наявність такого висновку не звільняє відповідача від обов`язку виплати заборгованості по заробітній платі. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (код єдрпоу 40075815) на її, особа_2 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , користь, нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 10277, 78 грн.;
- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ( код єдрпоу 40075815 ) на її, особа_2 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , користь, грошову компенсацію за невикористані 26 днів щорічної відпустки у сумі 5321, 68 грн.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
06 грудня 2021 року представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» надав до суду Відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
ПАТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.
Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За результатами аналізу вказаних норм слід зробити висновок, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах.
Пунктом 5 ст. II Закону № 1669-VІІ передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у



десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14.04.2014 до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII. Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
До того ж варто відмітити, що згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Слід зазначити, що згідно із наказом керівника [А.] центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.
У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у м. Донецьк, м. Дебальцеве, м. Іловайськ, м. Горлівка у відповідача з 20.03.2017 відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.
За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України.
Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк, м. Горлівка, м. Іловайськ, м. Ясинувата, м. Луганськ. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.
Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк та м. Горлівка місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.
Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим



на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до частини першої ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 1 Закону У країни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення Трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.
Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) [censored] відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України.
Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.
Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.
Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.
Відповідно до ч. 12 ст.10 Закону України «Про відпустки», власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
Наказом Державного комітету статистики України 489 від 5 грудня 2008 року затвердженні типові форми первинної облікової документації зі статистики праці (із наступними змінами та доповненнями).



Надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) про надання відпустки (типова форма № П-3 вищезазначеного наказу). На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2 наказу Держкомстату № 489).
Відповідно до п.п. б) п. 121 наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 року «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» підприємствами ведуться реєстраційні журнали з кадрових питань (особового складу) зі строком зберігання 75 років.
В розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації в зв`язку зі звільненням. До матеріалів справи позивачем, в порушення ст. 81 ЦПК Украпім, не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність на день звільнення невикористаних днів відпусток.
Аналогічний правовий висновок міститься в Постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 23.03.2016 року № 6-364цс16; від 23.03.2016 року № 6- 365цс16.
У зв`язку з чим вважає, що відсутня вина відповідача у нездійснення виплат на користь позивача оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, в тому числі і про наявність після 20.03.2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання АТ «Укрзалізниця» своїх обов`язків перед позивачем.
Також вважає за необхідне додати до відзиву докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, а саме: отриманий від Торгово-промислової палати України науково - правовий висновок «щодо унеможливлений виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин» від 16.01.2018 №126/2/21-10.2. Торгово-промислова палата України здійснила аналіз всіх фактичних обставин, нормативно - правових актів, інших документів, наукових доктрин, судової практики та зробила висновки щодо відсутності вини ПАТ «Укрзалізниця» у невиконанні своїх обов`язків передбачених законодавством України про працю.
Позивачем 14 серпня 2017 року було отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1419, 06 грн. через касу у м. Лиман, що підтверджується видатковим касовим ордером № 296 від 14 серпня 2017 року та довідкою про доходи особа_2 № 1423/2 від 26 листопада 2021 року за період з січня 2017 року по червень 2017 року. Таким чином заборгованість за період з березня по червень 2017 року відсутня.
Крім того, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт наявності заборгованості по заробітній платі.
Просить суд у задоволенні позовних вимог особа_2 до АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній, компенсації за невикористану відпустку - відмовити в повному обсязі та розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача - АТ «Укрзалізниця» на підставі обставин викладених у відзиві та доданих до нього доказах (а.с.66-69).
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги особа_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).
Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.
Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в



Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб`єктів цивільного провадження.
У загальному розумінні рівність перед законом означає обов`язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов`язків всіх суб`єктів провадження.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд, на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.
Судом встановлено, що позивач особа_2 звернулася з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в Акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно Наказу (Розпорядження) від 06 червня 2017 № 1413/дн-ос про припинення Трудового договору (контракту) особа_2 звільнено з 07 червня 2017 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.16).
Позивач зазначає, що з березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.
В судовому засіданні встановлено, що Наказ (Розпорядження) про звільнення видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". В Наказі зазначено, що особа_2 має право на компенсацію за 26 днів відпустки (а.с. 16).
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією



України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 07 червня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до ст.12, частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Позивачем, на підтвердження заборгованості по заробітній платі, надані суду Розрахункові листи за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої заробітної плати, а саме:
- березень 2017 року, всього нараховано - 3731, 00 грн., сума до виплати - 3003, 45 грн. (а.с. 17),
- квітень 2017 року, всього нараховано - 2929, 06 грн., сума до виплати - 2357, 90 грн. (а.с. 18),
- травень 2017 року, всього нараховано - 2929, 06 грн. сума до виплати - 2357, 90 грн. (а.с. 19),
- червень 2017 року, всього нараховано - 6010, 34 грн., сума до виплати - 4838, 32 грн. (а.с. 20).



Також позивачем надано Розрахунок розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року, зроблений на підставі розрахункових листків за березень-червень 2017 року, відповідно до якого за:
- березень 2017 року, всього нараховано - 3731, 00 грн., сума до виплати - 3003, 45 грн.;
- квітень 2017 року, всього нараховано - 2929, 06 грн., сума до виплати - 2357, 90 грн.;
- травень 2017 року, всього нараховано - 2929, 06 грн. сума до виплати - 2357, 90 грн.;
- червень 2017 року, всього нараховано - 6010, 34 грн., сума до виплати - 4838, 32 грн.
Нараховано всього - 15 599, 46 грн., сума до виплати всього - 12 557, 57 грн. (а.с.4).
Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» у Відзиві на позовну заяву зазначив, що 14 серпня 2017 року позивачем, особа_2 , було отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1419, 06 грн. через касу у м. Лиман.
Відповідно до Видаткового касового ордеру № 296 від 14 серпня 2017 року та Довідки про доходи особа_2 № 1423/2 від 26 листопада 2021 року, відповідачем було виплачено особа_2 депановану заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1419, 06 грн. (а.с.91-92).
Представник відповідача вказав, що заборгованість по заробітній платі за період з березня по червень 2017 року перед позивачем відсутня.
Також зазначив, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт наявності заборгованості по заробітній платі.
Із викладеним у Відзиві суд частково погоджується з огляду на наступне.
Щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 10277, 78 грн. суд зазначає наступне.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачу особа_2 було виплачено заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1419, 06 грн.
Представником відповідача надано до суду Довідку про доходи № 1423/2 від 26 листопада 2021 року, відповідно до якої за:
- січень 2017 року, нарахована заробітна плата - 6621, 09 грн., фактична кількість відпрацьованих годин - 61, 00; утримано - 1291, 11 грн.; до видачі - 5329, 98 грн.;
- лютий 2017 року, нарахована заробітна плата - 4797, 68 грн., фактична кількість відпрацьованих годин - 152, 00; утримано - 935, 56 грн.; до видачі - 3862, 12 грн.;
- березень 2017 року, нарахована заробітна плата - 1762, 81 грн., фактична кількість відпрацьованих годин - 26, 00; утримано - 343, 75 грн.; до видачі - 1419, 06 грн.;
- квітень 2017 року, нарахована заробітна плата - 0, 00 грн., фактична кількість відпрацьованих годин - 0, 00; утримано - 0, 00 грн.; до видачі - 0, 00 грн.;
- травень 2017 року, нарахована заробітна плата - 0, 00 грн., фактична кількість відпрацьованих годин - 0, 00; утримано - 0, 00 грн.; до видачі - 0, 00 грн.;
- червень 2017 року, нарахована заробітна плата - 0, 00 грн., фактична кількість відпрацьованих годин - 0, 00; утримано - 0, 00 грн.; до видачі - 0, 00 грн.;
Нараховано всього - 13 181, 58 грн., фактична кількість відпрацьованих годин - 239, 00; утримано - 2570, 42 грн.; до видачі - 10611, 16 грн. (а.с.91).
Позивачем надані копії Табелів обліку використання робочого часу, з яких вбачається який час особа_2 працювала та скільки перебувала в простої, що збігається із Довідкою про доходи № 1423/2 від 26 листопада 2021 року, наданою представником відповідача (а.с. 21-22, 24-25).
Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані представником відповідача Видатковий касовий ордер № 296 від 14 серпня 2017 року та Довідку про доходи особа_2 № 1423/2 від 26 листопада 2021 року, відповідно до яких особа_2 було виплачено заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1419, 06 грн. За період з другої половини березня 2017 року по 07 червня 2017 року заробітна плата не нараховувалася.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на висновки Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, оскільки вони не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог особа_2 , оскільки її вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та з компенсації за невикористану відпустку, пов`язані з виплатами встановленими ст. 116 КЗпП України при звільненні.
Таким чином, суд погоджується з відомостями, наданими представником відповідача, а саме, що заборгованість по заробітній платі за першу половину березня 2017 року у розмірі 1419, 06 грн. виплачена, за період з другої половини березня 2017 року по 07 червня 2017 року заробітна плата особа_2 не нараховувалася, а отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача



нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 10277, 78 грн. - задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення грошової компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки у сумі 5321, 68 грн. суд зазначає наступне.
Нараховані суми компенсації за невикористані дні щорічних (основної та додаткових) відпусток, а також додаткової відпустки на дітей вважають виплатами за невідпрацьований робочий час. Тож вони є складовою фонду додаткової зарплати (пп. 2.1.2 Інструкції зі статистики заробітної плати).
Згідно ч. 1 ст. 83 КЗПП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи .
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 372/2644/15-ц).
Відповідно до ч. 12 ст.10 Закону України «Про відпустки», власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
Наказом Державного комітету статистики України 489 від 5 грудня 2008 року затвердженні типові форми первинної облікової документації зі статистики праці (із наступними змінами та доповненнями).
Надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) про надання відпустки (типова форма № П-3 вищезазначеного наказу). На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2 наказу Держкомстату № 489).
Відповідно до Наказу (Розпорядження) № 1413/дн-ос, виданого 06 червня 2017 року структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про звільнення особа_2 , зазначено, що особа_2 має право на компенсацію за 26 днів відпустки (а.с. 16).
Згідно з Розрахунком оплати відпустки, наданим позивачем, середньоденний заробіток особа_2 становить 204, 68 грн. (а.с.23).
Отже, компенсація за невикористані 26 днів щорічної відпустки становить 5 321, 68 грн. (204, 68 грн. х 26 днів).
Суд погоджується із наданим позивачем Розрахунком оплати відпустки та вважає його вірним, оскільки представником відповідача даний розрахунок у належний спосіб не спростовано та не надано доказів відсутності заборгованості за невикористані дні відпустки перед позивачем.
Отже, в цій частині позовні вимоги особа_2 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки у розмірі 5 321, 68 грн.
Таким чином, позовні вимоги особа_2 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 10277, 78 грн. - задоволенню не підлягають, а в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки у розмірі 5 321, 68 грн. - позовні вимоги слід задовольнити.
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на



користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Після вирахування з заробітної плати позивача в частині компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки у розмірі 5 321, 68 грн. обов`язкових податків та зборів у розмірі 19, 5%, до сплати позивачу підлягає заробітна плата у сумі 4 283, 95 грн.
Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2021 року складає 2270, 00 грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з відповідача у розмірі 5321, 68 грн., яка після утримання сум податків та інших обов`язкових платежів складатиме 4283, 95 грн.
Отже, процентне співвідношення задоволених вимог становить 27, 46 % ((4283, 95 грн. - задоволені вимоги) / ( 15 599, 46 грн. - заявлені позовні вимоги )*100%).
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 249, 34 грн. (908, 00 грн. - судовий збір х 27, 46 %).
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог особа_2 , а тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 249, 34 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. 9, 617 ЦК України, ст. ст. 94, 113, 116, 117 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", Законом України «Про відпустки», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги особа_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», код єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: 03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, на користь особа_2 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , яка зареєстрована за адресою: адреса_1 , компенсацію за невикористані 26 днів щорічної відпустки у розмірі 5 321, 68 грн. (п`ять тисяч триста двадцять один грн. 68 коп.), яка після утримання сум податків та інших обов`язкових платежів складатиме 4 283, 95 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят три грн. 95 коп.).



Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті особа_3 компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки у розмірі 5 321, 68 грн., утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», код єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: 03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, судовий збір у розмірі 249, 34 коп. (двісті сорок дев`ять грн. 34 коп.) до державного бюджету коштів на ua908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (еап), код єдрпоу 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, а саме компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки, у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.

Головуючий:
Суддя Слов`янського
міськрайонного суду Т.А. [Х.]