АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело №236/4563/21
решение
именем украины

13 января 2022 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи -
с участием секретаря судебного заседания - [Б.] А.А.,

рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску особа_1 , представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] в Акционерное общество "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за утрату части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты,

установил:

19.11.2021 представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] обратился в Краснолиманский городской суд Донецкой области с иском особа_1 к Акционерному обществу "Украинская железная дорога" в лице Региональнойфилиала "Донецкая железная дорога" о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за утрату части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты, в котором просит взыскать с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате за март - июль 2016 года , 15 гривен и компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением срока их выплаты на сумму 8127, 45 гривен. Свои требования представитель истца обосновывает тем, что лицо_1 находился втрудовых отношениях с ответчиком до 17.07.2017 года, уволен по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. При увольнении ответчик не выплатил ему причитающиеся выплаты.
Согласно определению судьи от 23.11.2021 года рассмотрение дела проводится по правилам упрощенного искового производства с учетом положений ст. 274 ГПК Украины без уведомления (вызова) сторон и с предоставлением ответчику срока для подачи отзыва на иск.
30.12.2021 года представитель ответчика предоставил суду отзывна исковое заявление, просил в иске отказать в полном объеме. Кроме того, отметил, что за первую половину марта 2017 года истцу была начислена заработная плата, которая с учетом обязательных удержаний налогов на доходы и других сборов составляет 1669, 73 грн, которая истцом получена лично 26.07.2017 года. Кроме того отметил, что начисление заработной платы истцу со второй половины марта по июль 2017 года не осуществлялось в связи с отсутствием у ответчика первичных документовхранение заработной платы – приказов о принятии на работу, о предоставлении отпуска, табелей учета использования рабочего времени, расчетно-платежных ведомостей. Также отметил, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога», вызванных прекращением перемещения груза через линию столкновения в пределах Донецкой и Луганской областей, согласно решению Совета национальной безопасности и обороны Украины от 15.03.2017 года, введенного в действие Указом Президента Украины от 15.03.2017 года №62/2017, начисление заработной платы было прекращено. Следствием указанного решения является отсутствие связи с производственными подразделениями СП "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" РФ "Донецкая железная дорога" ПАО "Украинская железная дорога" и невозможность передачи с неподконтрольной территории первичных документов. Такие форс-мажорные обстоятельстваи исключили возможность выполнения ответчиком своих обязательств согласно ст. 47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины.
Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, установил фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих времен.ных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основаниии ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно положениям ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 настоящего Кодекса. Обстоятельства, установленные решесуда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившему в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства.
Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, представленным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующимиь в деле. Доказательство не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства в подтверждение их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящиеся к предмету доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч.2 ст. 78 ГПК Украины).
Судом установлено, что истец обратился с исковым заявлениемю к АО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г. Киев, ул. Тверская, дом 5, код егрпоу 40075815).
Согласно Постановлению Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» из публичного в частное и переименованного его в акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно записям в трудовой книжке серии номер_1 лицо_1 с 18.07.2016 года по 17.07.2017 года работал в должности помощника машинист электровоза Цеха эксплуатации локомотивов Оборотного депо Иловайска ОП"Ясиноватское локомотивное депо" СП"Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" РФ "Донецкая железная дорога" ПАО "Украинская железная дорога".
Приказом начальника Донецкой дирекции железнодорожных перевозок от 17 марта 2017 года № 236/днд было установлено начало простоя по причинам, независимым от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 года.
Пунктами 2 - 8 приказа начальника Донецкой дирекции железнодорожныхперевозок от 17.03.2017 № 236/днд, работников обязано на время простоя выходить на свои рабочие места согласно графику работы в соответствии с Правилами внутреннего Трудового распорядка и расписываться в начале и конце рабочего дня в «Журнале учета прихода - ухода работников, которые находятся на простое». На весь период простоя работникам в табеле учета использования рабочего времени проставлять буквенный код «П». Оплату за время простоя не по вине работника произвести из расчета двух третейтарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы.
Согласно Приказу (распоряжению) о прекращении Трудового договора № 5381/дн-ОС от 10.07.2017 года лицо_1 с 17.07.2017 года освобожден от должности помощника машиниста электровоза Цеха эксплуатации локомотивов Оборотного депо перевозок" РФ "Донецкая железная дорога" ПАО "Украинская железная дорога" по пункту 1 ст. 40 КЗоТ Украинаины в связи с сокращением штата, о чем также сделана соответствующая запись в его трудовой книжке. Указанный приказ издан структурным подразделением "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" Регионального филиала "Донецкая железная дорога" Публичного акционерного общества "Украинская железная дорога".
В приказе о прекращении Трудового договора указано, что истец имеет право на компенсацию за 52 дня отпуска и выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка. Данных ообжалование указанного приказа или его отмена суда не предоставлено.
Трудовая книга истца за указанный период не содержит данных о прекращении Трудового договора. Последняя запись в трудовой книжке истца сделана ответчиком. Таким образом, суд пришел к выводу о том, что АО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Истцом предоставлены суда в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные письма (табулеграммы) за март – июль 2017 года, в которых указаны суммы "всего насчитано": март 2017 года – 2778, 27 грн., апрель 2017 года – 308, 16 грн., май 2017 года – 597, 06 грн., июнь 2017 года – 462, 24 грн., июль 2017 года (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) – 17495, 42 грн.
В расчет заработной платы за март-июль 2017 года по расчетным листам (табулеграммаммы) входит оплата простоев (код 340).
Согласно копиям табелей учета использования рабочего времени, предоставленных суду представителем ответчика, искач находился в простое в марте 2017 года -1 день (8 часов), в апреле 2017 года - 2 дня (16 часов), в мае 2017 года - 4 дня (31 час), в июне 2017 года -3 дня. (24 часа), в июле 2017 года-0 дней (0 часа).
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 г. №200 «Об образовании публичного акционерного общества «Украинская железная дорога», принятым в соответствии с Законом Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования», решено создать публичное акционерное общество "Украинская железная дорога" на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, которые реорганизуются путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия "Донецкая железная дорога" согласно приложению №1.
Также КМУ своим постановлением от 2 сентября 2015 года №735 утвердил Устав ПАО «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей.в Укрзализныце и предприятиях железнодорожного транспорта.
21.10.2015 года в Едином государственном реестре проведена государственная регистрация ПАО Украинская железная дорога. "Государственное предприятие Донецкая железная дорога" реорганизовано путем слияния в региональный филиал "Донецкая железная дорога" публичного акционерного общества "Украинская железная дорога".
Решая дело по сути суд исходит из того, что Конституцией Украины как Основным Законом закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, чтокаждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины власник или уполномоченный им орган или физическое лицо не вправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 настоящего Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в односторонненом порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начислениини суммы, причитающиеся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владетьим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования» в соответствии с якого заявитель может утверждать, что он имеет, по крайней мере, «законную надежду»/ «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 есть также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, в отношении которых лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая, что право человека на заработную плату гарантированоКонституцией Украины, нормами КЗоТ, Законами Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях до 17.07.2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в разуме Европейского суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" особенностей относительно сроков расчета при увольнениии, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
На основании ст. 89 ¦ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, что основывается на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает принадлежность, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О применении норм гражданского процессуального законодательствапри рассмотрении дел в суде первой инстанции» № 2 от 12.06.2009 года предусмотрено, что исходя из принципа равноправия сторон и учитывая обязанность каждой стороны доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждое доказательство, предоставленное сторонами в подтверждение своих требований или возражений, отвечающий требованиям принадлежности и допустимости доказательств.
Суд, исследовав письменные доказательства по делу, отмечает следующее.
Истецом в подтверждение размера начисленной ему саработной платы за март - июль 2017 года предоставлены ежемесячные расчетные листы заработной платы, выдача которых работнику предусмотрена ст. 110 КЗоТ Украины, ч. 1 ст. 30 Закона Украины "Об оплате труда", в которых указанные суммы "всего начислено": март 2017 года - 2778, 27 грн., апрель 2017 года - 308, 16 грн., май 2017 года - 597, 06 грн., июнь года – 462, 24 грн., июль 2017 года (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) – 17495, 42 грн.
Познайченые расчетные письма (табулеграммы) выданные ответчиком – ОП ТЧ Ясиноватая СП "ддзп" филиала "Дон.зал." ПАО У (код егрпоу 40150216, что соответствует егрпоу Регионального филиала "Донецкая железная дорога" АО "Укрзалізниця"). Согласно статье 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда", при каждой выплате заработной платы работодатель должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а)общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, относящейся к выплате. При этом наличие подписи должностного лица и печати на них указанными нормами не требуется.
Однако представителем ответчика частично эти сведения опровергнуты, у ответчика перед истцом отсутствует задолженность по заработной плате за период с 01.03.2017 года по 15.03.2017 года. Да, согласно справки о доходах ЛИЦО_1от 29.12.2021 года № 1619/3 в марте 2017 года истцу была начислена заработная плата в размере 2099, 80 грн., которая с вычетом налогов и других обязательных платежей (к выплате) составляет 1669, 73 грн. получил лично 26.07.2017 года.
Следовательно, исковые требования истца по части взыскания с ответчика задолженности за март 2017 года подлежат частичному удовлетворению на сумму – 678, 47 грн. (2778, 27-2099, 80).
В соответствии с ч. 4 ст. 97 КЗоТ Украины, ст. 22 Закона Украины от 24.03.1995 года №108/95-ВР "Об оплате труда" собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленом порядке.
В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его владельца (владельцев) или к уполномоченному лицу соответственно.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сбережение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-XIV основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных данныхаккументам могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированной и незаметной исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которому собственник предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работникеку заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на владельца или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Расчеты заработной платы согласовываются с приказом начальника Донецкая дирекция железнодорожных перевозок от 17.03.2017 года №236/днд об установлении начала простоя по причинам, независимым от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 17.03.2017 года, в частности: согласно расчетам заработной платы истцу начислена оплата простоев в марте 2017 года - 1 день (8 часов), в апреле 2017 года - 2 дня (16 часов), в мае 2017 года - 4 дня (31 час) .), в июне 2017 года -3 дня (24 часа), в июле 2017 года-0 дней (0 часа).
Ответчиком суда не предоставлено каких-либо доказательств, опровергающих указанную задолженность по оплате за время простоя, так же не оспаривается наличие указанного приказа, также не оспаривается факт пребывания с истцом.ем в трудовых отношениях и увольнение его именно 17.07.2017 года.
Доводы ответчика в отзыве на исковое заявление основываются только на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы - приказы о принятии на работу, о предоставлении отпуска, табели учета использования рабочего времени, расчетно-платежные ведомости.
Однако истцом суда предоставлен приказ о прекращении Трудового договора, расчеты заработной платы за март-июль 2017 года.
Учитывая, что в период встановленного СП «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» простоя истец во исполнение приказа выходил на свое рабочее место ко дню увольнения, на день его увольнения приказы об установлении простоя отменены не были, у ответчика отсутствуют основания не производить истцу оплату за время простоя. Данные, приведенные суммы были выплачены истцу, ответчиком не предоставлено.
Доводы ответчика о том, что с марта 2017 года не поступают документы для перечисления заработной платы на подконтрольной Украине.на территории отсутствует первичная документация для начисления заработной платы за период с 16.03.2017 года, являются необоснованными.
Во-первых, согласно правовому заключению Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, изложенному в постановлении от 28 марта 2018 года по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Следовательно, суд отмечает, что отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием не начисления и выплаты истцу заработной платы.
Во-вторых, из материалов дела, а именно, прилагаемого ответчиком к отзыву на исковое заявление научно - правового заключения о невозможности выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины о труде при высвобождении работников, вызванного влиянием действия форс - мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 года № 126/2/21-10.2, составленный по заказу ПАО "Укрзалізниця", установлено, что:
- приказм регионального филиала "Донецкая железная дорога" № 688-Н от 13.05.2017 года "О формировании рабочей комиссии по обработке первичных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" создана рабочая комиссия по работникам регионального филиала "Донецкая железная дорога" до момента окончание сокращения штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты содержаний и перечисленияналогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отражение хозяйственных операций в финансовой отчетности и других вопросов финансовой деятельности;
- приказом регионального филиала "Донецкая железная дорога" № 899-Н от 26.06.2017 года "О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганской дирекции железнодорожных перевозок" введен в действие Порядок структурподразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок", которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала "Донецкая железная дорога", поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украиной территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом "Донецкая железная дорога" через кассы структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевезень" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок" по месту их нахождения (г. Лиман) и регламентируется осуществление окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дирекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательному расчету с работниками структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок".
Однако по состоянию на время рассмотрения дела ответчик не предоставил доказательств, сводили сведения о начисленной истцу заработной платы за март-июль 2017 года, указанные в расчетах заработной платы за март-июль 2017 года, предоставленных истцом в суд.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине", Закона Украины от 24.03.1995 года №108/95-ВР "Об оплате труда" не предоставил суду документов нет о начисленной истцу заработную плату за март-июль 2017 года, а также о наличии задолженности по заработной плате, суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (сумм, принадлежавших ему от предприятия на день увольнения).
Расчет заработной платы за июль 2017 согласовываются с приказом от 10.07.2017 года № 5381/дн-ОС о прекращении Трудового договора, который был выдан и.о. начальника дирекции железнодорожных перевозок Подлузским В.А., то есть должностным лицом ответчика. Какие-либо доводы о незаконности этого приказа ответчиком не приведены. Именно в этом приказе, выданном структурным подразделением ответчика указано конкретное количество дней неиспользованного отпуска, а именно 52 дня, на компенсацию которых имеет право истец и выплату единовременного денежного пособия в размере одного среднемесячного заработка.
В соответствии с положениями статьи 83 Кодекса законов о труде Украины, статьи Закона Украиныо отпуска» в случае увольнения работника ему выплачивается компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью с детства подгруппы А І группы.
Частью 1 ст. 44 КЗоТ Украины предусмотрено, что при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не менее среднего мисячного заработка.
Согласно приказу о прекращении Трудового договора работодатель должен был выплатить истцу компенсацию за неиспользованные дни отпуска и единовременную денежную помощь в размере среднемесячного заработка. Судом установлено и не оспаривается ответчиком, что такие компенсации и помощь истцу выплачены не были. Размер не выплаченной компенсации за неиспользованный отпуск и выходное пособие при увольнении истца ответчиком не опровергнут путем предоставления надлежащдоказательств.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
16.01.2018 года ПАО "Укрзалізниця" предоставлено Научно-правовое заключение №126/2/21-10.2 относительно исключения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины о труде при увольнении работников, вызванного влиянием действия форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), согласно которым вина ПАО "Укрзалізниця" в невыплате причитающихся работнику сумм при увольнении отсутствует.
В то же время форс-мажорные обстоятельства, о существовании которых говорится в заключении, свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины. Однако, никаким нормативным актом о труде не предусмотрено увольнениеработодателя от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" установлено, что едыим надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступление обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащего исполнения) обязательств, является сертификат Торгово-промышленной палаты Украины . (ст. 10).
Однако заработная плата не ответственность за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Следовательно, поскольку ответчик частично опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платытной платы за март-июль 2017 года, в сроки, установленные частью 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не выплатив все суммы, принадлежавшие истцу от предприятия при увольнении, не выплатил эти суммы и на время рассмотрения дела судом, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по заработной плате в его пользу за март-июль 2017 год.
Таким образом, истцом доказана сумма задолженности по заработной плате за март 2017 частично в сумме – 678, 47 (2778, 27-2099, 80) грн., за апрель 2017 года 308, 16 грн., май 2017 года – 597, 06 грн., июнь 2017 года – 462, 24 грн, июль 2017 года (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) 17495, 42 грн., а всего 19541, 35 грн.
Указанная сумма задолженности подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, что согласно ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Налогового кодекса Украины является обязательном налогового агента, которым является ответчик.
Относительно исковых требований о взыскании компенсации за нарушение сроков выплаты заработной платы суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" Компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно законуУкраины от 19.10.2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам утраты части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам утраты части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты , в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (ст. 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсациия) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в настоящем Законе следует понимать денежные доходы граждан, получаемых на территории Украины и не имеющих разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (ст. 2).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после утраналога и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не взимается) (ст. 3).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором производится выплата задолженности за соответствующий месяц (ст. 4).
В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 г. № 2050-III "О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" Кабинет Министров Украины постановой от 21 февраля 2001 года №159 утвердил "Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты".
Согласно п. 2.2 решения Конституционного Суда от 15.10.2013 года № 9-рп/2013 средства, подлежащие начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, носят компенсаторный характер. Как составляющие должной работнику заработной платы этисредства, направленные на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Согласно пунктам 4, 5 "Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты", утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 года № 159, сумма компенсации исчисляетсяя как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, разделенное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации рассчитывается путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяцы, за которые выплачивается доход, в расчет не включается.Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам того же месяца, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).
В соответствии с правовыми выводами Верховного Суда Украины, изложенными в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6-43цс14, от 14 декабря 2016 года по делу № 428/7002/14-, ст. 34 Закона Украины от 24 марта 1995года № 108/95-ВР "Об оплате труда", Закон Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями , организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если этои время индекс цен на потребительские товары и тарифы на услуги вырос более чем на один процент.
Поскольку в настоящее время вышеупомянутая задолженность истцу не выплачена и задержка выплаты заработной платы составляет более чем на один месяц, суд считает требования истицы о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты обоснованными.
В соответствии со статьей 3 Закона Украины от 19 октября 2000 г. № 2050-III «О компенсации гражданам потери части доходовв связи с нарушением сроков их выплаты» сумма компенсации исчисляется исходя из суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей). То есть для начисления компенсации на указанные выше доходы необходимо с них вычислить налог с доходов физических лиц, который в соответствии с пунктом 167.1 Налогового кодекса Украины составляет 18% дохода, и военный сбор, который согласно п.п. 1.3 пункта 161 подраздела 10 раздела ХХналогового кодекса составляет 1, 5%, всего 19, 5%.
Компенсация судом рассчитывается на день принятия решения.
Так, компенсация потери части денежных доходов за март 2017 в сумме 678, 47 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 237, 04 грн. (678, 47-132, 30 (678, 47 х 19, 5%) = 546, 17 х 0, 434 – коэффициента прироста потребительских цен за период с апреля 2017 года по ноябрь 2021 года).
Компенсация потери части денежных доходов за апрель 2017года на сумму 308, 16 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 104, 44 грн. (308, 16-60, 09 (308, 16 х 19, 5%) = 248, 07 х 0, 421 – коэффициента прироста потребительских цен за период с мая 2017 года по ноябрь 2021 года).
Компенсация утраты части денежных доходов за май 2017 года на сумму 597, 06 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 193, 69 грн. (597, 06-116, 43 (597, 06 х 19, 5%) = 480, 63 х 0, 403 – коэффициент прироста потребительских цен за период с июня 2017 года по ноябрь 2021 года).
Компенсация потери части денежных доходов за июнь 2017 в сумме 462, 24 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 141, 77 грн. (462, 24-90, 14 (462, 24 х 19, 5%) = 372, 10 х 0, 381 – коэффициент прироста потребительских цен за период с июля 2017 года по ноябрь 2021 года).
Относительно расчета компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушениемном сроков их выплаты за июль 2017 года, суд отмечает следующее.
Поскольку выходное пособие при увольнении имеет разовый характер и в соответствии с пунктом 3.8. раздела 3 «Прочие выплаты, не относящиеся к фонду оплаты труда» Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13 января 2004 года № 5, зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 27 января 2004 года под № 114/8 не относится к фонду оплаты труда, компенсация потери частиод в связи с нарушением сроков их выплаты на нее в соответствии со статьей 2 Закона Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III «О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» не начисляется.
Таким образом, компенсация потери части денежных доходов за июль 2017 в сумме 17495, 42 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 3406, 62 грн. (11195, 32 (17495, 42-6300, 10 (сумма выходного пособия))– 2183, 09 (11195, 32 х 19, 5%) = 9012, 23 х 0, 378 – коэффициента прироста потребительских цен за период с августа 2017 года по ноябрь 2021 года).
Общая сумма компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков выплаты доходов за март-июль 2017 года составляет 4083, 56 (237, 04+104, 44+193, 69+141, 77+3406, 62) гривен.
Следовательно, исковые требования истца в этой части подлежат удовлетворению на сумму 4083, 56 грн.
Указанная сумма компенсации потери части денежных доходов подлежит выплатеистцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, согласно ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях увольняются истцы по делам об удержании заработной платы и возобновлении на работе.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются судебные издержки в пользу лиц, их понесших, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебныхрат, они компенсируются из государства в порядке, установленном Кабинетом министров Украины.
Согласно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за представление в суд искового заявления имущественного характера, поданное физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц
Истцом заявлено требование об удержании с ответчика задолгоности по выплате заработной платы, при этом судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично (79, 36% (23624, 91 (4083, 56+19541, 35) х 100% / 29768, 60), с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 720, 59 908, 00/100% х 79, 36% ) грн.
Также следует отметить, что в соответствии с п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплатетруду, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечает в резолютивной части решения.
Согласно ч.1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное исполнение решений по делам о присуждении работнику выплаты заработной платы, але не больше чем за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ГПК Украины, суд -

решил:

Исковые требования особа_1 , представитель истца - адвокат [Л.] [В.] [В.] к Акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая железная дорога" о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации за утрату части заработной платы, выплаты – удовлетворить частично.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп - номер_2 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 , заборгованість по заробітній платі за март 2017 года в сумме 678, 47 грн, за апрель 2017 года – 308, 16 грн, за май 2017 года – 597, 06 грн, за июнь 2017 года – 462, 24 грн, за июль 2017 года – 17495 а всего 19541 (девятнадцать тысяч пятьсот сорок одна) грн 35 коп. и компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в сумме 4083 (четыре тысячи восемьдесят три) грн 56 коп.
Обязать Акционерное общество "Украинская железная дорога" при выплате лицо_1 дохода удержать с этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
В части взыскания задолженности по заработной плате за март 2017 года в сумме 2099, 80 грн и части взыскания компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением терминов их выплаты в размере 4043, 89 грн. отказать в связи с отсутствием оснований удовлетворения таких требований.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 город Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5 едрпоу: 40075815) в пользу государства (Получатель средств: Донецкое [Г.] мтг/22030101 ): 37967785, Банк получателя: Казначейство Украины (эл. адм. подат.), Код банка получателя (мфо): 899998, Счет получателя: ua758999980313111206000005564) судебный сбор в размере 720 (семьсот двадцать) грн. 59 коп.
Допустить немедленное исполнение решения по части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его оглашения.
Если в судебном заседании была объявлена ​​только вводная и резолютивная части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова)ников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда – если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок апелляционного обжалования может быть также возобновлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Согласно п.3 разд. XII «Заключительные положения» ГПК Украины во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересах и ( или) обязанности (в случае наличия у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, что обусловлено ограничениями, внедренными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания.
Суд по заявлению лица продлевает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующего процессуального действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В рази представление апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 236/4563/21
рішення
іменем україни

13 січня 2022 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - [Б.] А.Є.,
за участю секретаря судового засідання - [Б] А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом особа_1 , представник позивача - адвокат [Л.] Віктор [В.] до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати,

встановив:

19.11.2021 року представник позивача - адвокат [Л.] Віктор [В.] звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в сумі 21641, 15 гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 8127, 45 гривень. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати.
Згідно з ухвалою судді від 23.11.2021 року розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов.
30.12.2021 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі. Крім того зазначив, що за першу половину березня 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата, яка з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів складає 1669, 73 грн, яка позивачем отримана особисто 26.07.2017 року. Крім того зазначив, що нарахування заробітної плати позивачу з другої половини березня по липень 2017 року не здійснювалась у зв`язку із відсутністю у відповідача первинних документів для нарахування заробітної плати - наказів про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелів обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей. Також зазначив, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року, введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вказаного рішення є відсутність зв`язку в виробничими підрозділами СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та неможливість передання з непідконтрольної території первинних документів. Такі форс-мажорні обставини унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці серії номер_1 особа_1 з 18.07.2016 року по 17.07.2017 року працював на посаді помічника машиніста електровоза Цеху експлуатації локомотивів Оборотного депо Іловайська ВП"Ясинуватське локомотивне депо" СП"Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/днд було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року.
Пунктами 2 - 8 наказу начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 17.03.2017 № 236/днд, працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього Трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення Трудового договору № 5381/дн-ОС від 10.07.2017 року особа_1 з 17.07.2017 року звільнений з посади помічника машиніста електровоза Цеху експлуатації локомотивів Оборотного депо Іловайська ВП"Ясинуватське локомотивне депо" СП"Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
В наказі про припинення Трудового договору зазначено, що позивач має право на компенсацію за 52 дні відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за березень – липень 2017 року, в яких зазначені суми "всього нараховано": березень 2017 року – 2778, 27 грн., квітень 2017 року – 308, 16 грн., травень 2017 року – 597, 06 грн., червень 2017 року – 462, 24 грн., липень 2017 року (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) – 17495, 42 грн.
До розрахунку заробітної плати за березень- липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340).
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу, наданих суду представником відповідача, позивач знаходився у простої у березні 2017 року -1 день (8 год.), у квітні 2017 року - 2 дні (16 год.), у травні 2017 року – 4 дні (31 год.), у червні 2017 року -3 дні (24 год.), у липні 2017 року-0 днів (0 год.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21.10.2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, зазначає таке.
Позивачем на підтвердження розміру нарахованої йому заробітної плати за березень - липень 2017 року надано щомісячні розрахункові листи заробітної плати, видача яких працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", в яких зазначені суми "всього нараховано": березень 2017 року – 2778, 27 грн., квітень 2017 року – 308, 16 грн., травень 2017 року – 597, 06 грн., червень 2017 року – 462, 24 грн., липень 2017 року (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) – 17495, 42 грн.
Зазначені розрахункові листи (табулеграми) видані відповідачем – ВП ТЧ Ясинувата сп"ддзп" філії"Дон.зал."ПАТ У (код єдрпоу 40150216, що відповідає єдрпоу Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця"). Відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.
Проте, представником відповідача частково ці відомості спростовані, у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року. Так, відповідно до довідки про доходи особа_1 від 29.12.2021 року № 1619/3 у березні 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 2099, 80 грн., яка з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів (до виплати) складає 1669, 73 грн., та яку позивач отримав особисто 26.07.2017 року.
Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за березень 2017 року підлягають частковому задоволенню у сумі – 678, 47 грн. (2778, 27-2099, 80).
Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17.03.2017 року № 236/днд про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 17.03.2017 року, зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у березні 2017 року - 1 день (8 год.), у квітні 2017 року - 2 дні (16 год.), у травні 2017 року – 4 дні (31 год.), у червні 2017 року -3 дні (24 год.), у липні 2017 року-0 днів (0 год.).
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення його саме 17.07.2017 року.
Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати - накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.
Проте, позивачем суду надано наказ про припинення Трудового договору, розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 року.
Враховуючи, що в період встановленого СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Даних, що наведені суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16.03.2017 року, є необґрунтованими.
По-перше, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачці заробітної плати.
По-друге, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень".
Проте станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за березень-липень 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень-липень 2017 року, наданих позивачем до суду.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за березень-липень 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 10.07.2017 року № 5381/дн-ОС про припинення Трудового договору, який був виданий в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Подлузським В.О., тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 52 дні, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до наказу про припинення Трудового договору роботодавець повинен був виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки та одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що такі компенсація та допомога позивачу виплачені не були. Розмір не виплаченої компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні позивача відповідачем не спростований шляхом надання належних доказів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
16.01.2018 року ПАТ "Укрзалізниця" надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно з яким вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте, жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст. 10).
Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Отже, оскільки відповідач частково спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на його користь за березень-липень 2017 року.
Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року частково в сумі – 678, 47 (2778, 27-2099, 80) грн., за квітень 2017 року 308, 16 грн., травень 2017 року- 597, 06 грн., червень 2017 року – 462, 24 грн, липень 2017 року (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) 17495, 42 грн., а всього 19541, 35 грн.
Зазначена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивачки про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.
Відповідно до статті 3 Закону України від 19жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1, 5%, всього19, 5%.
Компенсація судом розраховується станом на день ухвалення рішення.
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 678, 47 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 237, 04 грн. (678, 47-132, 30 (678, 47 х 19, 5%) = 546, 17 х 0, 434 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року в сумі 308, 16 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 104, 44 грн. (308, 16-60, 09 (308, 16 х 19, 5%) = 248, 07 х 0, 421 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по листопад 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 597, 06 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 193, 69 грн. (597, 06-116, 43 (597, 06 х 19, 5%) = 480, 63 х 0, 403 – коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по листопад 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 462, 24 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 141, 77 грн. (462, 24-90, 14 (462, 24 х 19, 5%) = 372, 10 х 0, 381 – коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по листопад 2021 року).
Щодо розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за липень 2017 року, суд зазначає наступне.
Оскільки вихідна допомога при звільненні має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 «Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не нараховується.
Таким чином, компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 17495, 42 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 3406, 62 грн. (11195, 32 (17495, 42-6300, 10 (сума вихідної допомоги)) – 2183, 09 (11195, 32 х 19, 5%) = 9012, 23 х 0, 378- коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по листопад 2021 року).
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 4083, 56 (237, 04+104, 44+193, 69+141, 77+3406, 62) гривень.
Отже, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в сумі 4083, 56 грн.
Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачці за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково (79, 36% (23624, 91 (4083, 56+19541, 35) х 100% / 29768, 60), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 720, 59 (908, 00/100% х 79, 36% ) грн.
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги особа_1 , представник позивача - адвокат [Л.] Віктор [В.] до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп - номер_2 , зареєстрованого за адресою: адреса_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 678, 47 грн, за квітень 2017 року - 308, 16 грн, за травень 2017 року – 597, 06 грн, за червень 2017 року – 462, 24 грн, за липень 2017 року – 17495, 42 грн, а всього 19541 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок одна) грн 35 коп., та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн 56 коп.
Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті особа_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 2099, 80 грн та в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 4043, 89 грн. відмовити у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення таких вимог.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь держави (Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лиманська мтг/22030101, Код отримувача (код за єдрпоу): 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (мфо): 899998, Рахунок отримувача: ua758999980313111206000005564) судовий збір в розмірі 720 (сімсот двадцять) грн 59 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя