ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2/235/2369/21
Дело №235/7582/21

Р И Ш Е Н Н Я
именем украины
14 декабря 2021 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе
председательствующей – судьи [В.] о.в.,
при секретаре [Г.] ю.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску лицо_1 ¦к гп «вк «Краснолиманское» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И в:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к гп «пк «Краснолиманская» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование своих исковых требований указал, что с ответчиком по делу состоял в трудовых отношениях с 22.05.2003 по 16.03.2020 года, где работал в должности начальника участка. Приказом № 300/к от 16.03.2020 года он был уволен по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины. Решением Красноармейского горрайонного судаот 12.01.2021 года принято решение о взыскании с гп «пк «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженности по заработной плате на сумму 84678, 49 грн. и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 16.03.2020 г. по 12.01.2021 г. В связи с тем, что ответчик не рассчитался с ним по заработной плате, истец просит взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13.01.2021 г. по 28.09.2021 г. в сумме 145536, 36 грн.
Представьком ответчика предоставлен отзыв на исковое заявление, в котором указано, что в пользу истца Красноармейским горрайонным судом взыскан средний заработок за время задержки расчета при увольнении по день постановления решения суда, то после принятия решения отношения по выплате присужденной судом суммы регулируются Законом Украины « Об исполнительном производства» и положения ст. 117 КЗоТ Украины в таком случае применяться не могут, а повторное взыскание, по их мнению, неправомерно. Исковые вымоги о взыскании среднего заработка с 13.01.2021 г. по 28.09.2021 г. необоснованны, в иске просили отказать.( а. с. 28-32).
Истец в судебное заседание не явился, просил дело слушать в его отсутствие (а.с. 27).
Представитель ответчика гп «пк «Краснолиманская» в судебное заседание не явился, просил дело слушать без участия представителя (а. с. 34).
[С.] рассмотрел дело в отсутствие участников дела, которые должным образом уведомлены о дне и времени слушания дела, отвечающегоположениям ст. ст. 128, 223 гпк Украины, с учетом поданных ходатайств о рассмотрении дела при отсутствии сторон, что, в свою очередь, не нарушает прав и обязанностей участников судебного дела.
В соответствии с ч. 2 ст. 247 гпк Украины в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса посредством звукозаписыванияного средства не осуществляется.
[С], исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит в следующее.
[С]ом установлено, что истец особа_1 состоял в трудовых отношениях с ответчиком гп «пк «Краснолиманская» с 22.05.2003 по 16.03.2020 года, где работал в должности начальника участка. (а. с. 9-11)
Приказом № 300/к от 16.03.2020 года истец был уволен по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины. (а. с. 11).
Решением Красноармейского горрайонного суда от 12.01.2021 взыскано с гп « вк «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате на сумму 84676, 49 грн. (сумма определена после удержания налогов и обязательных платежей) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.03.2020 г. по 12.01.2021 г. в сумме 168 429, 72 грн. (а. с. 13-14).
Постановлением государственного исполнителя Покровского го гис от 23.02.2021 года открыто исполнительное производство по исполнению исполнительного листа № 235/8216/20, выданного 11.02.2021 г. красноармейским горрайонным судом о взыскании с гп «пк «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженности по заработной плате в сумме 84676, 49 грн., среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в сумме 128 грн. вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей (а. с. 15).
Из материалов исполнительного производства, ответы Отдела принудительного исполнения решений Управление обеспечения принудительного исполнения решений в Донецкой области28.09.2021 года усматривается, что на 28.09.2021 года взысканий в пользу особа_1 по исполнительному производству по поводу выполнения исполнительного письма о взыскании с гп «пк «Краснолиманская» задолженности по заработной плате не проводилось. ( а.с. 22).
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работникего средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1. ст.117 КЗоТ Украины).
Анализ приведенных норм материального права дает основания для выводу, что предусмотренная частью 1 статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при условии невыплаты по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими такие юридически значимые обстоятельства.ин, как выплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Следовательно, не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета.
После принятия судебного решения о взыскании задолженности по заработной плате работодатель не увольняетсяот ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, т.е. за весь период невыплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
Статьей 233 КЗоТ Украины предусмотрены сроки обращения в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд за разрешением трудовых споров.
Согласно ч. 1 ст. 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением
о решении Трудового свремя непосредственно в районный, районный в городе, городского или горрайонного суда в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа (распоряжения) об увольнении .
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник вправе обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения любым срокомм.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор разрешен в пользу работника.
Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, принимающий решение по существу спора (ч.2 ст.117 КЗоТ Украины).
Невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа является продолжающимся правнонарушением, а значит работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, каков день фактического расчета.
Указанные выводы соответствуют правовой позиции, изложенной в решении Конституционного [С]а Украины от 22.02.2012 года за № 4-рп/2012 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязании с положениями статей 2.
[А.] правового заключения пришел Верховный [С] в постановлении от 25 марта 2022 г.0 года по делу № 370/1754/15-ц и постановлении от 24.06.2020 года по делу № 500/6631/16-ц.
[С]ом установлено, что полный расчет по заработной плате ответчиком с истцом при увольнении не произведен, а невыплаченная задолженность взыскана судебным решением от 12.01.2021 года.
Таким образом, определен ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины срок обращения в суд особа_1 с исковым требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета по заработной плате не истек.
Решением суда от 12.01.2021 года установлено, что среднедневный заработок лицо_1 составляет 817, 62 грн. (а.с. 13-14).
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 зу «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением кму от 08.02.1995 г. №100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующихии, с которой связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскания алиментов и т.п.
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13.01.2021 по 14.12.2021 год ( по день принятия судебного решения) составляет: 817, 62 х 232 ( рабочие дни) = 189687, 84 грн.
Средний заработок определен за период с 13.01.2021 по день принятия судебного решения, то есть по 14.12.2021 год включительно и указанный период не является выходом за пределы исковых требований, поскольку соответствует вышеприведенным нормам права.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) налогоплательщику в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода налогоплательщика и являются налогооблагаемой базой налога на доходы физических лиц.
Соответственноо п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 настоящего Кодекса.
Следовательно, заработная плата, подлежащая взысканию с ответчика, является суммой, с которой при исполнении соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и удержанию налоги и сборы.
Ответсогласно п. 6 Постановления Пленума Верховного [С]а Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
В случае, определенная судом сумма среднего заработка истца за время задержки расчета, которая подложится взысканию с ответчика, является суммой, с которой при исполнении соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и удержанию налогов и сборов.
При рассмотрении данного дела суд принимает во внимание правовую позицию Верховного [С]а, изложенную в постановлении от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15ц о возможности уменьшения размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, и считает необходимым осмотр на следующее.
Установленный ст. 117 КЗоТУкраины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности учета справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Так, работник слабее, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в таких отношениях работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должно быть додержащий разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ Украины, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного на основании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Оцинка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера. [С] должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог указать истец. Уменьшая такой размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате пРаботнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соизмеримость предполагаемого размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом взыскания сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Согласно ч. 4 ст. 263 гпк Украины при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы относительно применения соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного [С]а.
В данном случаев критериях уменьшения размера возмещения, определенного на основании среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины есть то, что истец был уволен с работы 16.03.2020 года, а обратился в суд с этим иском в декабре 2020 года, задолженность по заработной плате составляет 84676, 49 грн., средний заработок по решению суда от 221. было взыскано в сумме 168429, 72 грн., по состоянию на 14.12.2021 года средний заработок за периодс 13.01.2021 года по 14.12.2021 составляет 189687, 84 грн.
[С] в данном случае считает, что взыскание с ответчика значительной суммы среднего заработка с установленного за время задержки расчета при увольнении несправедливо и может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам.
[С] считает возможным применить принцип справедливости и соразмерности и уменьшить при таких обстоятельствах размер возмещения работнику заработка за час задержки расчета, определить размер ответственности ответчика за просрочку им причитающихся при увольнении истца выплат на сумму 140000 грн.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований: в случае частичного удовлетворения иска – на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Учитывая вышеизложенное, с ответчика в пользу истца следует взыскать понесенный судебный сбор в размере 1400грн., в пользу государства – 55, 36 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 гпк Украины, суд, -
В И Р И Ш И В :
Исковые требования особа_1 к гп «пк «Краснолиманская» об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного Предприятия «Угольная Компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчетв при увольнении за период с 13.01.2021 год по 14.12.2021 год включительно в сумме 140000 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей, понесенные судебные издержки на сумму 1400 грн.
Взыскать с Государственного Предприятия «Угольная Компания «Краснолиманское» в пользу государства судебный сбор в сумме 55, 36 грн.
В удовлетворении другой части исковых требований отказать.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий Апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его проголошение.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец: лицо_1 , информация_1 , проживает по адресу: адрес_1
Ответчик гп «пк «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, местонахождение: г. Родинское, ул. Победы, 9

[С]ья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження №2/235/2369/21
Справа №235/7582/21

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
14 грудня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді [В.] о.в.,
при секретарі Грековій ю.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до дп « вк «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 22.05.2003 року по 16.03.2020 року, де працював на посаді начальника дільниці. Наказом № 300/к від 16.03.2020 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 12.01.2021 року ухвалено рішення про стягнення з дп « вк «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 84678, 49 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2020 р. по 12.01.2021 р.. У зв`язку з тим, що відповідач не розрахувався з ним по заробітній платі, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.01.2021 р. по 28.09.2021 р. в сумі 145536, 36 грн.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на користь позивача Красноармійським міськрайонним судом стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення рішення суду, то після ухвалення рішення відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України « Про виконавче провадження» і положення ст. 117 КЗпП України в такому разі застосовуватися не можуть, а повторне стягнення, за їх думкою, є неправомірним. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку з 13.01.2021 р. по 28.09.2021 р. є необґрунтованими, в позові просили відмовити.( а. с. 28-32).
Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а.с. 27).
Представник відповідача дп « вк «Краснолиманська» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 34).
[С] розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 цпк України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторін, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 цпк України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
[С], дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
[С]ом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем дп «вк «Краснолиманська» з 22.05.2003 року по 16.03.2020 року, де працював на посаді начальника дільниці. ( а. с. 9-11)
Наказом № 300/к від 16.03.2020 року позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.( а. с. 11).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 12.01.2021 року стягнуто з дп « вк «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 84676, 49 грн. ( сума визначена після утримання податків і обов`язкових платежів) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2020 р. по 12.01.2021 р. в сумі 168429, 72 грн. ( а. с. 13-14).
Постановою державного виконавця Покровського мв двс від 23.02.2021 року відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 235/8216/20, виданого 11.02.2021 р. красноармійським міськрайонним судом про стягнення з дп « вк «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 84676, 49 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 168429, 72 грн., з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів ( а. с. 15).
З матеріалів виконавчого провадження, відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецької області від 28.09.2021 року вбачається, що станом на 28.09.2021 року стягнень на користь особа_1 за виконавчим провадженням з приводу виконання виконавчого листа про стягнення з дп «вк «Краснолиманська» заборгованості по заробітній платі не проводилось. ( а.с. 22).
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1. ст.117 КЗпП України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою
про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).
Невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у рішенні Конституційного [С]у України від 22.02.2012 року за № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємопов`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
[А.] правового висновку дійшов Верховний [С] у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 370/1754/15-ц та у постанові від 24.06.2020 року у справі № 500/6631/16-ц.
[С]ом встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі відповідачем з позивачем при звільненні не проведено, а невиплачена заборгованість стягнута судовим рішенням від 12.01.2021 року.
Таким чином, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду особа_1 з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі не сплив.
Рішенням суду від 12.01.2021 року встановлено, щосередньоденний заробіток особа_1 становить 817, 62 грн. ( а.с. 13-14).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 зу «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою кму від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.01.2021 року по 14.12.2021 рік ( по день ухвалення судового рішення) становить: 817, 62 х 232 ( робочі дні) = 189687, 84 грн.
Середній заробіток визначено за період з 13.01.2021 рік по день ухвалення судового рішення, тобто по 14.12.2021 рік включно, і зазначений період не є виходом за межі позовних вимог, оскільки відповідає вищенаведеним нормам права.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного [С]у України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
При розгляді даної справи суд приймає до уваги правову позицію Верховного [С]у, викладену у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15ц щодо можливості зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування з огляду на наступне.
Встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. [С] має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазначити позивач. Зменшуючи такий розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 цпк України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного [С]у.
В даному випадку критеріями зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України є те, що позивач був звільнений з роботи 16.03.2020 року, а звернувся до суду з цим позовом в грудні 2020 року, заборгованість по заробітній платі становить 84676, 49 грн., середній заробіток за рішенням суду від 12.01.2021 року було стягнуто в сумі 168429, 72 грн., станом на 14.12.2021 року середній заробіток за період з 13.01.2021 року по 14.12.2021 року становить 189687, 84 грн.
[С] в даному випадку вважає, що що стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку зі встановленого за час затримки розрахунку при звільненні є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобо`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.
[С] вважає за можливим застосувати принцип справедливості та співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 140000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесений судовий збір в розмірі 1400 грн., на користь держави – 55, 36 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП , ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 цпк України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.01.2021 рік по 14.12.2021 рік включно в сумі 140000 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, понесені судові витрати в сумі 1400 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 55, 36 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , проживає за адресою: адреса_1
Відповідач дп «вк «Краснолиманська» , код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9

[С]дя: