ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2 / 235/360/21
Дело №235 / 8216/20

Р Е Ш Е Н И Е
именем украины

12 января 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе
председательствующей - судьи [В.] а.в.,
при секретаре [А.] и.р.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 в гп «ук« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расдыха при увольнении, -

В С Т А Н О В И л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ооо «ук« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование своих исковых требований указал, что с ответчиком по делу состоял в трудовых отношениях с 22.05.2003 года по 16.03.2020 года, где работал в должности начальника участка. Приказом № 300 / к от 16.03.2020 года он был уволен по собственному желанию на ДлитТави ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины. Поскольку в день увольнения ответчик не рассчитался с ним по заработной плате, истец просит взыскать с него в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 84676, 49 грн., И средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 156165, 42 грн.
Представителем ответчика предоставлен отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что истцу при увольнении было начислено 84676, 49 грн. Сумма указана в справке после обязательных удержаний в спать Истец в последний день не работал, находился в простое. Материалы дела не содержат доказательств в подтверждение обращения истца с требованием к предприятию о выплате ему всех причитающихся сумм при увольнении. Ответчиком получена копия искового заявления с приложениями 23.12.2020 года, в связи с чем, именно с этого периода следует считать задержку расчета при увольнении причитающихся работнику сумм. Кроме того, отмечает, что предприятие находится в трудном материальном положении, ситуация ухудшитсялась объявлением карантина, что исключает по его мнению, ответственность предприятия по задержанию расчета с истцом. Просил отказать в удовлетворении исковых требований. (а. с. 15-18).
Истец в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело без его участия (а. с. 30).
Представитель ответчика ооо «ук« Краснолиманская »в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело без его участия.
Суд рассмотрел дело в отсутствие участников дела, которые надлежащим образом о дне и времени слухки дела, соответствует положениям ст. ст. 128, 223 гпк Украины, с учетом представленных ходатайств о рассмотрении дела в отсутствие сторон, что, в свою очередь, не нарушает прав и обязанностей участников судебного дела.
В соответствии с ч. 2 ст. 247 гпк Украины в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса попомощью звукозаписывающего средства не осуществляется.
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
Судом установлено, что истец особа_1 находился в трудовых отношениях с ответчиком гп «ук« Краснолиманская »с 22.05.2003 года по 16.03.2020 года, где работал в должности начальника участка. (а 7)
Приказом № 300 / к от 16.03.2020 года истец был освобожден по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины (а. 7- 8).

Согласно справки вкто от 24.12.2020 истец в день увольнения работал, приход на работу имел место в первую смену в 5:46 часов и в этот же день подал заявление об увольнении (а 22).
Итак, последний день день работы истца день его увольнения 16.03.2020 года.
Согласно справки гп «ук« Краснолиманская »под № 1896 от 30.11.2020 года гп« ук «Краснолиманская» имеет задолженность перед истцом за период с декабря 2019 по март 2020 в сумме 84676, 49 грн. Сумма задолженности по выплате заработной платы указана посля содержание обязательных налогов и сборов. (а. с. 3).
Согласно справки гп «ук« Краснолиманская »под № 1897 от 30.11.2020 года среднедневной заработок особа_1 составляет 817, 62 грн. (а 4).
В соответствии с положениями ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации чи другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, овадиться в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты повине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст .. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение собствИком сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5 / 2012.Итак, установив при рассмотрении дела о взыскании средней заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае непроведенияего к рассмотрению дела по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишает его ответственности.
Поскольку, как следует из матералы дела, истец в день увольнения работал, то средний заработок за время задержки расчета при увольнении следует рассчитывать за период с 16.03.2020 года по день фактического расчета, в данном случае по день принятия решения суда, то есть по 12.01. 2021 года.
истцомотмечается в исковом заявлении, что ответчик должен уплатить средний заработок за время задержки расчета при увольнении по день фактического расчета, однако рассчитывает его на день подачи иска.
Поэтому, суд, исходя из положений ст. 5 гпк Украины, ст. 117 КЗоТ Украины, рассчитывает средний заработок по день принятия решения суда, то есть с 16.03.2020 года по 12.01.2021 год, и расчет за указанный период среднего заработка не является выходом за пределы исковых требований.
Средний заработок працивника определяется в соответствии со ст. 27 зу «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением кму от 08.02.1995 г.. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они нараХован без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении составляет: 817, 62 х 206 (рабочие дни) = 168429, 72 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) плательщику налога в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика налога и является базой оподатковки налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 этого Кодекса.
Следовательно, заработная плата, которая подлежит взысканию с ответчика является суммой, которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению роботодавцем и содержанию налоги и сборы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без содержание этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
При таких обстоятельствах, определенная судом сумма среднегозаработка истца за время задержки расчета, подлежащей взысканию с ответчика, является суммой, с которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налогов и сборов.
Всего с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате в сумме 84676, 49 грн. (Сумма определена с учетом обязательных платежей и сборов согласно справки) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 168429, 72 грн. с дальнейшим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Что касается доводов представителя ответчика об уменьшении суммы среднего заработка с учетом принципа пропорциональности, то суд отмечает следующее.
Право суда уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между працивнИком и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; периода задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с воеммощью о взыскании соответствующих сумм. принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины.
Указанное соответствует правовом заключении Верховного Суда Украины, изложенном в постановлениях от 23.12.2015 года по делу № 6-837цс15, от 27.04.2016 г.. По делу № 6-113цс16, постановлении всу от 18.03.2020 года по делу № 711/4010 / 13ц.
Таким образом, применение принципа соразмерности при определении размера отсожаление работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является правом суда, но исключительно при существовании следующих условий: наличие или возникновения спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплат работнику сумм по трудовому договору на день увольнения, или когда они (эти суммы ) должны быть оплачены работодателем и принятия судом соответствующего решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм.
при этомпринцип соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении заключается в пропорциональности доли суммы, на которую тот имел право (удовлетворенной судом или признанной истцом), по сравнению именно со средним заработком.
Однако, в материалах дела отсутствуют какие-либо данные о наличии между истцом и ответчиком спора о размере причитающихся к выплате сумм на момент увольнения. Истец в день увольнения работал, ответчиком исковые требования о вягнення задолженности по заработной плате в сумме 84676, 49 грн. не опровергнут, однако указанная сумма не выплачена на момент рассмотрения дела, несмотря на то, что задолженность должна быть выплачена еще 16.03.2020 года.
Учитывая, что спора о размере расчетных сумм между сторонами не было, ответчик не предоставил доказательств об отсутствии своей вины в невыплате задолженности по заработной плате в день увольнения истца, а также, принимая во внимание тот факт, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя, то есть тяжелое материальное положение, не исключает его вины за невыплату причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковыхих требований: в случае частичного удовлетворения иска - на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Учитывая вышеизложенное, с ответчика в пользу истца следует взыскать понесенный судебный сбор в размере 1561, 70 грн., В пользу государства - 846, 76 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 гпк Украины, суд -

Р Е Ш И л:
Исковые требования особа_1 в гп «ук« Краснолиманская »овзыскание задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 84676, 49 грн. (Сумма определена уже с содержанием обязательных платежей и сборов согласно справки) и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.03.2020 года по 12.01.2021 год в сумме 168429, 72 грн. с последующим ведраахуванням из этой суммы налогов и обязательных платежей, понесенные судебные расходы в сумме 1561, 70 грн.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в сумме 846, 76 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытииили прекращении апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, информация_1, проживает по адресу: адрес_1
Ответчик ооо «ук« Краснолиманская », код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9

судья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження №2/235/360/21
Справа №235/8216/20

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

12 січня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді [В.] о.в.,
при секретарі Алфьорової і.р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до дп « вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з 22.05.2003 року по 16.03.2020 року, де працював на посаді начальника дільниці. Наказом № 300/к від 16.03.2020 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Оскільки в день звільнення відповідач не розрахувався з ним по заробітній платі, позивач просить стягнути з нього на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 84676, 49 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 156165, 42 грн.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу при звільненні було нараховано 84676, 49 грн. Сума зазначена в довідці після обов`язкових утримань до сплати Позивач в останній день не працював, знаходився у простої. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача з вимогою до підприємства про виплату йому всіх належних сум при звільненні. Відповідачем отримано копію позовної заяви з додатками 23.12.2020 року, у зв`язку з чим, саме з цього періоду слід вважати затримку розрахунку при звільненні належних працівникові сум. Окрім того, зазначає, що підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі, ситуація погіршилась оголошенням карантину, що виключає за його думкою, відповідальність підприємства із затримки розрахунку з позивачем. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. ( а. с. 15-18).
Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без його участі ( а. с. 30).
Представник відповідача дп «вк «Краснолиманська» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без його участі.
Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 цпк України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторін, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 цпк України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем дп «вк «Краснолиманська» з 22.05.2003 року по 16.03.2020 року, де працював на посаді начальника дільниці. ( а.с. 7)
Наказом № 300/к від 16.03.2020 року позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.( а.с. 7- 8).

Згідно довідки вкто від 24.12.2020 року позивач в день звільнення працював, приход на роботу мав місце в першу зміну о 05:46 годин та в цей же день подав заяву про звільнення ( а.с. 22).
Отже, останній день день роботи позивача є день його звільнення 16.03.2020 року.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 1896 від 30.11.2020 року дп «вк «Краснолиманська» має заборгованість перед позивачем за період з грудня 2019 року по березень 2020 рік в сумі 84676, 49 грн. Сума заборгованості з виплати заробітної плати вказана після утримання обов`язкових податків та зборів. ( а. с. 3).
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 1897 від 30.11.2020 року середньоденний заробіток особа_1 становить 817, 62 грн. ( а.с. 4).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Отже, установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Оскільки , як вбачається з матералів справи, позивач в день звільнення працював, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні слід розраховувати за період з 16.03.2020 року по день фактичного розрахунку, в даному випадку по день ухвалення рішення суду, тобто по 12.01.2021 року.
Позивачем зазначається в позовній заяві, що відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, проте розраховує його на день подання позову.
Тому, суд, виходячи з положень ст. 5 цпк України, ст. 117 КЗпП України, розраховує середній заробіток по день ухвалення рішення суду, тобто з 16.03.2020 року по 12.01.2021 рік, і розрахунок за вказаний період середнього заробітку не є виходом за межі позовних вимог.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 зу «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою кму від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 817, 62 х 206 ( робочі дні) = 168429, 72 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 84676, 49 грн.( сума визначена з врахуванням обов`язкових платежів і зборів згідно довідки) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 168429, 72 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Що стосується доводів представника відповідача про зменшення суми середнього заробітку з урахуванням принципу пропорційності, то суд зазначає наступне.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23.12.2015 року у справі № 6-837цс15, від 27.04.2016 р. у справі № 6-113цс16, постанові всу від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13ц.
Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони ( ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволенні вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум.
При цьому принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність між позивачем та відповідачем спору про розмір належних до виплати сум на час звільнення. Позивач в день звільнення працював, відповідачем позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 84676, 49 грн. не спростовано, проте зазначена сума не виплачена на момент розгляду справи, незважаючи на той факт, що заборгованість повинна бути виплачена ще 16.03.2020 року.
Враховуючи , що спору щодо розміру розрахункових сум між сторонами не було, відповідач не надав доказів про відсутність своєї вини у невиплаті заборгованості по заробітній платі у день звільнення позивача, а також, приймаючи до уваги той факт, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, тобто важке матеріальне становище, не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесений судовий збір в розмірі 1561, 70 грн., на користь держави – 846, 76 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП , ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 цпк України, суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 84676, 49 грн. ( сума визначена вже з утриманням обов`язкових платежів і зборів згідно довідки) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2020 року по 12.01.2021 рік в сумі 168429, 72 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, понесені судові витрати в сумі 1561, 70 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 846, 76 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , проживає за адресою: адреса_1
Відповідач дп «вк «Краснолиманська» , код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: