ПАТ "ГЕМОПЛАСТ": невыплата зарплаты

решение
именем украины
Дело № 495/801/21
Номер производства 2/495/1460/2021
26 марта 2021 рокум. Белгород-Днестровский

Белгород-Днестровский горрайонный суд Одесской области в составе:
председательствующего судьи [Б.] И.И.,
с участием секретаря судебных заседаний [Г.] Ю.И.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Белгороде-Днестровском в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к публичного акционерного общества «Предприятие по пробництву медицинских изделий из полимерных материалов «Гемопласт» о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении и взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты полного расчета,
В:
Истец особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) обратился в суд с иском к публичного акционерного общества «Предприятие по производству медицинских изделий из полимерных материалов« Гемопласт »(Одесская область, Белгород-Днестровский., Ул. Маяковского, 57 егрпоу 00480922) о стяГненный не выплаченной заработной платы при увольнении и взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты полного расчета.
Просил взыскать с ответчика в его пользу заработную плату в размере 14198, 24 грн. и средний заработок за все время задержки по день фактического расчета, исходя из размера средней зарплаты 4025 грн. в месяц.
Свои исковые требования мотивирует тем, что 11.05.2018 он работал в публичном акционерном обществе «Предприятие по производству медицинских изделийиз полимерных материалов «Гемопласт» в должности инженера по метрологии. Приказом от 07.12.2020 он был уволен по соглашению сторон. При увольнении ему не была выплачена заработная плата за семь месяцев в сумме 14198, 24 грн. Указывает, что из-за невыплаты заработной платы он получил нравственных страданий, поскольку нарушился обычный уклад его жизни, нормальные жизненные связи, то есть он был лишен средств к существованию, вынужден был занимать у посторонних лиц денег, снижение его жизни, медичногв обеспечение.
Постановлением Белгород-Днестровского горрайонного суда Одесской области принято к рассмотрению и открыто производство по делу, рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства, о чем сообщено стороны.
24.03.2021 по вх. № 6403/21-вх представителем ответчика представлены отзыв на иск, в котором просит удовлетворить исковые требования и взыскать с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате в сумме 14198, 24 грн. В другой части позову отказать. Ответчик признает, что задолженность по заработной плате истцу, в день освобождения, составляет 14198, 24 грн., После удержания налогов и обязательных платежей. То есть именно указанную сумму ответчик должен получить. Вместе с тем, ссылаясь на Решение Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года № 4-рп / 2012 по делу по конституционному обращению гражданина особа_2 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 этого кодексв считает, что требования истца о взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы по день фактического расчета являются преждевременными и удовлетворению не подлежат. О взыскании морального вреда в размере в сумме 10000, 00 грн. указывает, что как следует из материалов дела, истцом надлежащими и допустимыми доказательствами не доказаны факт причинения ответчиком нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, а также необоснованно, с чего истец исходил при определенииразмера причиненного ему вреда. Сама по себе констатация факта о нанесении морального вреда истцу не может быть бесспорным основанием для возмещения морального вреда без доказанности его причинения и имеющегося причинной связи между действиями ответчика и последствиями.
Истец в судебное заседание не явился, подал в суд письменное заявление (вх. № 6604/21-вх), в которой просит рассмотрение дела проводить в его отсутствие, исковые требования поддерживает в полном объеме.
Представитель ответчика в судебное засидки не явился, причины неявки суду не сообщил. Суд в соответствии с п.1 ч.3 ст.223 ГПК Украины постановил провести судебное разбирательство в отсутствие представителя ответчика.
Согласно ч.2 ст. 247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав и вцинившы доказательства по делу, установив фактические обстоятельства дела суд пришел к такому выводу.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 16 Гражданского кодекса Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса.
В соответствии с предписаниями ст. 12, 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон, каждая сторона подолжна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, предусмотренных настоящим Кодексом.
Судом установлено, что особа_1 с 11.05.2018 работал в публичному акционерному обществу «Предприятие по производству медицинских изделий из полимерных материалов« Гемопласт »в должности инженера по метрологии, 07.12.2020 уволен по соглашению сторон согласно п.1 ст. 36 КЗоТ Украины в соответствии с приказом № 270 от 07.12.2020, что подтверждается копией трудовой книжки номер_2 (а 24).
При увольнении истцу была выплачена заработная плата в размере 14198, 24 грн., Что признается ответчиком и подтверждается справкой о доходах гр. особа_1, выданной публичным акционерным обществом «Предприятие по производству медицинских изделий из полимерных материалов« Гемопласт »23.03.2021 под № 01/139.
В силу действия статьи 116 Кодекса законов о труде Украины (далее - КЗоТ Украины) при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, орции, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Учитывая вышеизложенное, суд пришел к выводу, что ответчиком нарушено право истца, гарантированное ст. 43 Конституции Украины, поскольку не выплачены причитающиеся к выплате суммы в день увольнения, а потому подлежит удовлетворению исковое требование о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении в размере 14198, 24 грн.
Относительно требования о взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты полного расчета
По смыслу статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящегов Кодекс, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченныйим орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины направлено на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он понес в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя. Таким образом, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечьения его жизни.
Как следует из разъяснений, данных в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда», суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за время задержки расчета при увольнении, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, заовердженого Постановлением КМ Украины от 08.02.95, № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарни) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Согласно п. 2 указанного Порядка, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат поа фактически отработанное время. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы.
Согласно решению Европейского суда по правам человека по делу "Ващенко против Украины" (Заявление № 26864/03) от 26 июня 2008 указано, что принцип состязательности заключается в том, что суд внимательно исследует замечания заявителя, исходя из совокупности имеющихся материалов в той мере, в какой он является полномочным изучатьи заявленные жалобы. Итак, у суда отсутствуют полномочия на выход за пределы принципа диспозитивности и состязательности и сбора доказательств в пользу одной из заинтересованных сторон.
Согласно ч. 1 ст. 2 ГПК Украины, задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Каждый человек имеетправо в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов (ч. 1 ст. 4 ГПК Украины).
Положениями ч. 3 ст. 12 ГПК Украины определено, что каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Статьей 76 ГПК Украины определено, что доказательствами являются любые данные, на основании которых суд установлюе наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: письменными, вещественными и электронными доказательствами; выводами экспертов; свидетельскими показаниями.
Суд, принимая во внимание установленные в судебном заседании обстоятельства, проверив предоставленный истцом расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, учитывает следующее.
как усматриваетсяс отзыва на исковое заявление собственного расчета ответчик не предоставляет, ведь в целом оспаривает иск в части выплаты за время задержки расчета при увольнении. Никаких доказательств отсутствия вины предприятия в невыплате причитающихся истцу при увольнении сумм ответчиком не представлено
Судом установлено, что особа_1 был освобожден 07.12.2020, а потому 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата - октябрь и ноябрь 2020 года. Заработная плата истца в указанные месяцы становила 9393, 89 (4393, 89 + 5000) грн.
Таким образом, среднедневной заработок истца составляет 223, 66 (9399 грн / 42 рабочих дня) грн.
Средний заработок за время задержки расчета составляет 16774, 50 грн (223, 66 (среднедневной заработок) * 75 (дни задержки выплаты) - с 08.12.2020 по 26.03.2021 включительно) и подлежит взысканию с ответчика.
Относительно заявленных требований о взыскании морального вреда, суд констатирует следующее.
Согласно ст. 237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом моральногой вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Защита нарушенного права в сфере трудовых правоотношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права так и механизмом компенсации морального вреда как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, которые укаала лицо в связи с посягательством на ее трудовые права и интересы.
В соответствии с положениями ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред среди прочего заключается в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических идушевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение.
Как установлено в судебном заседании, истец причинение морального вреда обосновывает тем, что за неправомерных действий ответчика в невыплате причитающихся денежных средств при увольнении, ему нанесен душевных страданий, поскольку нарушился обычныйуклад его жизни, нормальные жизненные связи, то есть он был лишен средств к существованию, вынужден был занимать у посторонних лиц денег, снижение его жизни, медицинского обеспечения. Моральный ущерб истец оценивает в 10000, 00 грн.
Однако, оценивая обстоятельства дела и возражения ответчика, суд считает размер морального вреда завышенным, исходя из характера указанного правонарушения. Исходя из принципов взвешенности, разумности и справедливости суд определяет размер морального вреда, подлежавшиеа есть к взысканию с ответчика в пользу истца в сумме 5000, 00 грн. Поэтому иск в этой части подлежит удовлетворению.
Согласно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Частями 1, 6 ст.141 ГПК Украины установлено, что судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. если строна, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований.
Учитывая ставки судебного сбора, определенные ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе», с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 2270 грн.
Руководствуясь ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ГПК Украины, ст.ст. 116, 117 КЗоТ Украины, суд,
ухвалив:
Иск особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) до публичного акционерного общества «Предприятие по производству медицинских изделий из полимерных материалов« Гемопласт »(Одесская область, Белгород-Днестровский., Ул. Маяковского 57, код егрпоу 00480922) о взыскании невыплаченной заработной платы при увольнении и взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты полного расчета удовлетворить частично.
Взыскать с публичного акционерного общества «Предприятие по производству медичних изделий из полимерных материалов «Гемопласт» в пользу особа_1 невыплаченную при увольнении заработную плату в размере 14198 (четырнадцать тысяч сто девяносто восемь) рублей 24 копейки.
Взыскать с публичного акционерного общества «Предприятие по производству медицинских изделий из полимерных материалов« Гемопласт »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 16774 (шестнадцать тысяч семьсот семьдесят четыре) рублей 50 коп., Без учета содержания податкив и других обязательных платежей.
Взыскать с публичного акционерного общества «Предприятие по производству медицинских изделий из полимерных материалов« Гемопласт »в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 5000 (пять тысяч) рублей.
Взыскать с публичного акционерного общества «Предприятие по производству медицинских изделий из полимерных материалов« Гемопласт »в доход государства 2270 (две тысячи двести семьдесят) рублей государственной пошлины.
В другой части исковых требований отказать.
апелляционную жалобв Решение может быть подано в Одесский апелляционный суд через Белгород-Днестровский горрайонный суд Одесской области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного провадження или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.



Судья И.И. братков

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


рішення
іменем україни
Справа № 495/801/21
Номер провадження 2/495/1460/2021
26 березня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді Братків І.І.,
за участю секретаря судових засідань Гурової Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгороді-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати повного розрахунку,
встановив:
Позивач особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57 єдрпоу 00480922) про стягнення не виплаченої заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати повного розрахунку.
Просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату у розмірі 14198, 24 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньої зарплати 4025 грн. за місяць.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 11.05.2018 він працював у публічному акціонерному товаристві «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на посаді інженера з метрології. Наказом від 07.12.2020 він був звільнений за угодою сторін. При звільненні йому не було виплачено заробітну плату за сім місяців у сумі 14198, 24 грн. Вказує, що через невиплату заробітної плати він зазнав моральних страждань, оскільки порушився звичайний уклад його життя, нормальні життєві зв`язки, тобто він був позбавлений засобів до існування, змушений був позичати у сторонніх осіб грошів, знизився рівень його життя, медичного забезпечення.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.
24.03.2021 за вх. № 6403/21-Вх представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить задовольнити частково позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 14198, 24 грн. В іншій частині позову відмовити. Відповідач визнає, що заборгованість із заробітної плати позивачу, на день звільнення, складає 14198, 24 грн., після утримання податків та обов`язкових платежів. Тобто саме зазначену суму відповідач має отримати. Разом з тим, покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина особа_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вважає, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку є передчасними та задоволенню не підлягають. Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі в сумі 10000, 00 грн. вказує, що як вбачається із матеріалів справи, позивачем належними та допустимими доказами не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також необґрунтовано, з чого позивач виходив при визначенні розміру заподіяної йому шкоди. Сама по собі констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками.
Позивач в судове засідання не прибув, подав до суду письмову заяву (вх. № 6604/21-Вх), в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив. Суд відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України ухвалив провести судовий розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, встановивши фактичні обставини справи суд дійшов до такого висновку.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до приписів ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що особа_1 з 11.05.2018 працював у публічному акціонерному товариству «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на посаді інженера з метрології, та 07.12.2020 звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 270 від 07.12.2020, що підтверджується копією трудової книжки номер_2 (а.с. 24).
При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату у розмірі 14198, 24 грн., що визнається відповідачем та підтверджується довідкою про доходи гр. особа_1 , виданою публічним акціонерним товариством «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» 23.03.2021 за № 01/139.
В силу дії статті 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача, гарантоване ст. 43 Конституції України, оскільки не виплачені належні до виплати суми в день звільнення, а тому підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні в розмірі 14198, 24 грн.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати повного розрахунку
За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Таким чином закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Як вбачається із роз`яснень, даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.95, № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно п. 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Ващенко проти України" (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з [censored] наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховує наступне.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву власного розрахунку відповідач не надає, адже загалом оспорює позов в частині виплати за час затримки розрахунку при звільненні. Жодних доказів відсутності вини підприємства у невиплаті належних позивачці при звільненні сум відповідачем не надано
Судом встановлено, що особа_1 було звільнено 07.12.2020, а тому 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата - жовтень і листопад 2020 року. Заробітна плата позивача у вказані місяці становила 9393, 89 (4393, 89+5000) грн.
Таким чином, середньоденний заробіток позивача складає 223, 66 (9399 грн/42 робочих дні) грн.
Середній заробіток за час затримки розрахунку становить 16774, 50 грн (223, 66 (середньоденний заробіток) *75 (дні затримки виплати) - з 08.12.2020 по 26.03.2021 включно) та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, суд констатує таке.
Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач заподіяння моральної шкоди обґрунтовує тим, що через неправомірні дії відповідача у невиплаті належних грошових коштів при звільненні, йому завдано душевних страждань, оскільки порушився звичайний уклад його життя, нормальні життєві зв`язки, тобто він був позбавлений засобів до існування, змушений був позичати у сторонніх осіб грошів, знизився рівень його життя, медичного забезпечення. Моральну шкоду позивач оцінює в 10000, 00 грн.
Однак, оцінюючи обставини справи та заперечення відповідача, суд вважає розмір моральної шкоди завищеним, виходячи з характеру зазначеного правопорушення. Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, в сумі 5000, 00 грн. Відтак позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Частинами 1, 6 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи ставки судового збору, визначені ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2270 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд,
ухвалив:
Позов особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського 57, код єдрпоу 00480922) про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати повного розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на користь особа_1 невиплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 14198 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 24 копійки.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16774 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривень 50 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» в дохід держави 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.



Суддя І.І. Братків