ПРАТ "ГТРЗ": невыплата зарплаты

Дело №385/1305/21
2/385/476/21

Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И
(заочное)

05.11.2021 года Гайворонский районный суд Кировоградской области в составе: председательствующего - судьи [Х.] М.М.,
с участием секретаря судебного заседания – Хмелевской И.П.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Гайвороне дело по иску лицо_1 к Частному акционерному обществу "Гайворонский тепловозоремонтный завод" о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработке за время задержки расчета,

в с т а н о в и в:

Краткое изложение позиций сторон.
особа_1 обратилась в Гайворонский районный суд Кировоградской области с иском в Частное акционерное общество "Гайворонский тепловозоремонтный завод", в котором просит взыскать с ответчика ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в ее пользу задолженность по невыплаченной заработной плате и компенсации 22 копейки, а также средняя заза время задержки расчета на день предъявления иска в сумме 28 797 гривен 98 копеек. Кроме того, просит взыскать с ответчика в его пользу судебные издержки по делу.
В обоснование исковых требований отметила, что с 17.11.1987 по 19.11.2020 она работала в должности бухгалтера "Гайворонский тепловозоремонтный завод". Приказом №43 от 19.11.2020 года на основании ст. 38 КЗоТ Украины он был уволен с работы с ЧАО «гтрз» с согласия сторон. Однако в день увольнения ей була невыплаченная начисленная заработная плата за период с августа 2019 по ноябрь 2020 год и комменсация за неиспользованный отпуск, что составляет 109 108 гривен 22 копейки.
Учитывая, что по вине ответчика истцу не выплачено заработную плату, компенсацию за неиспользованный отпуск, поэтому истец просит его взыскать в порядке. Кроме того, истец просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета, который с момента увольнения и по день подачииска 30.09.2021 года составляет 28 797 грн. 98 коп.
Позиция ответчика.
Ответчик правом подачи отзыва не воспользовался.
Заявления и ходатайство сторон, обобщение их доводов и другие процессуальные действия по делу.
По постановлению Гайворонского районного суда Кировоградской области от 05.10.2021 г. открыто производство по делу и рассмотрение дела постановлено проводить по правилам упрощенного искового производства с уведомлением (вызовом) сторон.
Позиции участников дела при рассмотрении дела по существуи.
Истец и его представитель в судебное заседание не явились, представитель истца подал в суд заявление о рассмотрении дела в отсутствии истца и его представителя, заявленные исковые требования поддерживает полностью, просит иск удовлетворить, против заочного рассмотрения дела не возражал.
Представитель ответчика ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в судебное заседание не явился, о причинах неявки суд не сообщил, хотя в соответствии с требованиями ч.10 ст. 128 ГПК Украины был заранее причиталсям образом уведомлен о дате, времени и месте судебного разбирательства через отправку почтового сообщения по юридическому адресу местонахождения ответчика, зафиксированной в Едином государственном реестре юридических лиц, физических лиц – предпринимателей и общественных формирований. Заявления о рассмотрении дела в его отсутствие ответчик не подавал.
С согласия истца суд принимает решение при заочном рассмотрении дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой сторон в судебное заседание фиксированиея судебного процесса посредством звукозаписывающего технического средства не осуществляется в соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины.
Исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, следовательно, выяснив действительные обстоятельства дела, суд приходит к следующим выводам.
Фактические обстоятельства дела, установленные судом, и соответствующие правоотношения.
особа_1 с 17.11.1987 года по 19.11.2020 год работала в ПАО "Гайворонский тепловозоремонтный завод", согласно Приказу № 43 от 19.11.2020 годаиз в. 38 КЗоТ Украины уволена с работы с согласия сторон, что утверждается данными копии трудовой книжки Серия номер_1 (а.с. 9-10).
Из справки, выданной ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод», усматривается, что особа_1 работала на данном предприятии с 17.11.1987 года, занимала должность бухгалтера, задолженность по начисленной заработной плате по состоянию на 01.12.2020 года составляет 109. 22 коп., сумма к оплате составляет 87 524 грн. 71 коп. (а.с. 11).
Данные обстоятельства также пиподтверждаются и данными индивидуальных сведений о застрахованном лице по имени особа_1 из Реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины (а.с. 14-18).
Мотивы, исходящие из суда, и примененные нормы права.
Согласно ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.в, а суд, осуществляя правосудие, защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
В силу положений ч.1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ст. 81 ГПК Украиныны на сторон возложена обязанность доказывания и представления доказательств. Участники дела имеют равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказательство не может основываться на предположениях.
Реализация принципа состязательности в ЦИВльном процессе и доказывания перед судом убедительности своих требований путем предоставления доказательств является одним из основных принципов судопроизводства (статья 129 Конституции Украины).
Представленные истцом доказательства суд признает надлежащими и допустимыми, достоверными и достаточными, поскольку эти доказательства содержат информацию относительно предмета исковых требований.
В соответствии с положениями статьи 43 Конституции Украины и статьи 2 Кодекса законов о труде Украины, каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь.ацею, которую он свободно выбирает или свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины определено, что заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно части 1 статьи 21 Сакона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со статьей 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченнымотношение трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата. При этом, по личному письменному согласию работника выплата заработной платы может производиться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес)обязательной оплатой этих услуг за счет работодателя.
По положениям ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не працировал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления работником требования о расчете.
Согласно п. 14.1.180 Налогового кодекса Украины, налоговый агент по налогу на доходы физических лиц – юридическое лицо (его филиал, отделение, другое обособленное подразделение), самозанятое лицо, представительство нерезидента – юридического лица, инвестор (оператор) по соглашению о распределении продукции, независимо от организационно-правового статуса и способа налогообложенияя другими налогами и/или формы начисления (выплаты, предоставления) дохода (в денежной или не денежной форме) обязаны начислять, удерживать и уплачивать налог, предусмотренный разделом IV настоящего Кодекса, в бюджет от имени и за счет физического лица с доходов, выплачиваемые такому лицу, вести налоговый учет, представлять налоговую отчетность контролирующим органам и нести ответственность за нарушение его норм в порядке, предусмотренном статьей 18 и разделом IV настоящего Кодекса
Статьей 168 Налогного кодекса Украины предусмотрен порядок начисления, удержания и уплаты (перечисления) налога в бюджет.
168.1. Налогообложение доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) налогоплательщику налоговым агентом.
168.1.1. Налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса.
168.1.2. Налог платится (перерывохраняется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при одновременном представлении расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет.
Согласно положениям п. 6 Постановления Пленума ВСУ «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24 декабря 1999 г., удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определеные сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Истецом доказано, что она находилась в трудовых отношениях с ответчиком с 17.11.1987 по 19.11.2020 года, однако при увольнении не получила все причитающиеся ей выплаты.
В частности истцом предоставлена ​​справка о наличии вЧАО "гтрз" перед ней задолженности в размере начисленной 109108 грн. 22 коп., с учетом налогов и сборов, что к уплате составляет 87 524 грн. 71 коп.
Разрешая спорные правоотношения, возникшие в данном деле между сторонами, суд считает доказанным наличие перед истцом задолженности по начисленной заработной плате, которая составляет 109 108 гривен 22 копейки, которая подтверждена данными справки, приобщенной к исковому заявлению (а.с. 11) и именно эта сумма подлежит налогообложению при ее выплате в качествести заработной платы.
Учитывая приведенное, исковые требования особа_1 о взыскании задолженности с заработной платы подлежат удовлетворению и с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность с заработной платы в размере 109 108 22 копейки с учетом удержания налогов и других обязательных платежей.
Кроме того, согласно ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его к рассмотрению дела по дню вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Даже разъяснение этой нормы права предоставил Конституционный Суд Украины в своем решении № 4-рп/2012 от 22.02.2012 по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 КЗоТ Украины.
В своем постановлении от 30.01.2019 ОП ВС (дело № 910/4518/16) указала, что по содержанию норм статей 94, 116, 117 Кодекса законов о труде Украины и статей 1, 2 Закона Украины «Об оплате труда» средний заработок время задержки расчета при увольнении по свэтой правовой природой является специальным видом ответственности работодателя, направленным на защиту прав уволенных работников по получению ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за проделанную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями), который начисляется в размере среднего заработка и не входит в структуру заработной платы.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия), учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природой является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников по получению иминый законом срок вознаграждения за проделанную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями).
Согласно ст. 263 ГПК Украины, которая определяет критерии законности и обоснованности решения, а также ст. 13 «О судоустройстве и статусе судей», при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Судом всталустановлено, что на момент увольнения, а именно: по состоянию на 19.11.2020 ответчиком не произведен полный расчет с истцом. Доказательств выплаты заработной платы истцу ответчик не предоставил.
Согласно разъяснениям, данным в п. 32 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 06.11.1992 «О практике рассмотрения судами трудовых споров», в случаях взыскания в пользу работника среднего заработка за время вынужденного прогула в связи с незаконным увольнением или переводом, отстранением выд работы, неисполнением решения о возобновлении на работе, задержкой выдачи трудовой книжки или расчета он определяется по общим правилам исчисления среднего заработка исходя из заработка за последние два календарных месяца работы. Для работников, проработавших на данном предприятии (учреждении, организации) менее двух месяцев, исчисление производится из расчета среднего заработка за фактически отработанное время. При этом учитываются положения Порядка исчисления средней зарплатыитной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 № 100.
Согласно пункту 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 № 100, среднемесячная заработная плата за время задержки расчета работника исчисляется, исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, т.е. предшествуют дню увольнения работника с работы.
Согласно ч.2 ст. 117 КЗоТ Украйоны при наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Учитывая нормы закона, время задержки надлежащих истцу, как уволенной 19.11.2020 года работнику сумм составляет период с 20.11.2020 года(следующий день после увольнения) и по день подачи иска – 30.09.2021 года.
В случае взыскания с ПАО «Гайворонский тепловозоремонтный завод» в пользу особа_1 подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 20.11.2020 года (на следующий день после увольнения) по 30.09.2021 года (день обращения с исковым заявлением).
При этом, при расчете оплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суд исходит изположений "Порядка исчисления средней заработной платы", утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 08 февраля 1995 года.
Согласно абзацу 3 пункта 2 указанного Положения - среднемесячная заработная плата за время задержки расчета работника исчисляется, исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, то есть предшествующие дню увольнения работника с работы. При этом, согласно п.5 разд. IV порядка начислениявыплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно абз.1 п.8 раздела. IV порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработком.
Среднедневная (сережечасная) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, – календарных дней за этот период.
Учитывая изложенное при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой подсчитывается период задержки за рабочие дни исходя из среднедневногоного заработка, исчисленного в соответствии с положениями порядка.
Такой расчет соответствует содержанию вышеуказанных норм права и практике их применения, в частности, Постановлению Верховного Суда Украины от 01.03.2017г. по делу №635/2084/16-ц и Постановлению Верховного Суда от 02.08.2019г. по делу №755/17855/16-ц.
Так, количество рабочих дней за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, то есть предшествующие дню увольнения работника с работы (19.11.2020) - сентябрь2020 и октябрь 2020 - 22 и 21 соответственно, то есть в сумме 43 дня. Размер ее заработка за эти месяцы, согласно информации справки, выданной ЧАО «гтрз» и индивидуальных сведений о застрахованном лице на имя особа_1 из Реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины, составляет 3181 грн. 82 коп. и 2604 грн. 79 коп. за каждый месяц соответственно (а. 11, 18).
Таким образом, размер среднедневной заработной платыЛИЦО_1 составляет: (3181, 82+2604, 79):43 = 134 грн. 57 коп.
При определении количества рабочих дней суд исходит из пятидневной рабочей недели истца и данных, изложенных в письме Минсоцполитики Украины от 29.07.2019 № 1133/0/206-19 "О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год".
Количество рабочих дней задержки расчета при увольнении с 20.11.2020 года, дня следующего за днем ​​увольнения, до дня обращения истца в суд с иском 214 рабочих дней.
Учитывая это, размер среднегозаработка за весь период задержки расчета по день обращения истца в суд с иском составляет 28 797 грн. 98 коп. и именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика. Суд согласен с предложенным истцом расчетом среднего заработка за время задержки расчета.
Что касается понесенных истцом расходов на юридическую помощь, то суд отмечает следующее.
Согласно содержанию ч.2ст. 141 ГПК Украины судебные издержки, связанные с рассмотрением дела в случае удовлетворения иска возлагаются наответчика.
Согласно ч.1ст. 133 ГПК Украины, судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела.
Согласно требованиям п.1 ч.3ст. 133 ГПК Украины, к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Полномочия адвоката Медвидя В.А. по делу как представителя истца особа_3 подтверждается ордером серия ВА № 1020359, выданным в соответствии с Законом Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» (а.с. 19).
Представителем истеца приложен Договор № 04/09 о предоставлении юридической помощи (а.с.20), подробное описание работ выполненных адвокатом для оказания юридической помощи от 30.09.2021 года (а.с.21-22), акт № 7/09 прием- передачи средств за предоставление юридических услуг от 30.09.2021 года, квитанцию ​​в прибыльный кассовый ордер № 52 от 30.09.2021 года, согласно которым общая стоимость расходов истца на профессиональную юридическую помощь составляет 3150 грн. (а.с. 23-24).
Учитывая требования ч.4 ст. 137 ГПК Украины, суд пришел к выводу, что размер расходов на оплату услуг адвоката соразмерен, учитывая сложность дела и выполненных адвокатом работ (оказанных услуг); временем, израсходованным адвокатом на выполнение соответствующих работ (оказание услуг); объемом предоставленных адвокатом услуг и выполненных работ; ценой иска и (или) значением дела для стороны.
Частью 9 статьи 139 ГПК Украины установлено, что обязанность доказывания несоразмерности расходов возлагается на сторону, заявляющую ходатайство об уменьшении расходов, подлежащих расподила между сторонами.
Суд с учетом мнения сторон, критерия реальности адвокатских расходов (установление их действительности и необходимости), а также критерия разумности их размера, сложности и конкретных обстоятельств дела приходит к выводу, что в пользу истца с ответчика следует взыскать понесенные расходы на профессиональную юридическую помощь размере 3150 грн.
Вопрос о распределении расходов по уплате судебного сбора суд решает из статьи 141 ГПК Украины.
Истцом заявлялись двеисковые требования - об удержании заработной платы и о взыскании компенсации за задержку расчета.
От уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам об удержании заработной платы и возобновлении на работе (пункт 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе»), а потому с ответчика в доход государства подлежит взысканию 908 грн. судебного сбора за исковое требование о взыскании невыплаченной заработной платы
Кроме того, с ответчика напольза истца подлежит взысканию 908 грн. судебного сбора за удовлетворенное исковое требование о взыскании среднего заработка за весь период задержки расчета.
Кроме того, суд считает необходимым в соответствии с требованиями п. 1 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины допустить немедленное исполнение решения по части взыскания заработной платы в пределах платежа за один месяц.
Руководствуясь ст. ст. 141, 263, 265, 280-284 ГПК Украины, суд
у х в а л и в:

иск удовлетворить.
Взыскать с Частного акциинерного общества "Гайворонский тепловозоремонтный завод" (местонахождение: 26300, ул. Большого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу лицо_1 , информация_1 , информация2 плате в размере 109 108 (сто девять тысяч сто восемь) гривен 22 копейки с взысканием при уплате налогов и обязательных платежей, предусмотренных законодательством Украины.
Решение в части взыскания порабочей платы в пределах платежа за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Взыскать с Частного акционерного общества "Гайворонский тепловозоремонтный завод" (местонахождение: 26300, ул. Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1 _1 , ИН средний заработок за все время задержки расчета в размере 28 797 ( двадцать восемь тысяч семьсот девяносто семь ) гривен98 копеек с взысканием при уплате налогов и обязательных платежей, предусмотренных законодательством Украины.
Взыскать с Частного акционерного общества "Гайворонский тепловозоремонтный завод" (местонахождение: 26300, ул. Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1 _1 , ИН расходы на профессиональную юридическую помощь в размере 3150 (три тысячи сто пятьдесят) гривен.
Стягнуть из Частного акционерного общества "Гайворонский тепловозоремонтный завод" (местонахождение: 26300, ул. Великого Кобзаря, 9, г. Гайворон, Головановский район, Кировоградская область, егрпоу 01057723), в пользу особа_1 _1 _1 , ИН 908 (девятьсот восемь) гривен уплаченного судебного сбора.
Взыскать с Частного акционерного общества "Гайворонский тепловозоремонтный завод" в доход государства 908 (девятьсот восемь) гривен судебного сбора.Заочное решение может быть пересмотрено принятым судом по письменному заявлению ответчика о его пересмотре, поданном в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его провозглашения, имеет право на возобновление пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре – если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворениязаочное решение может быть обжаловано ответчиком в общем порядке, установленном настоящим Кодексом. В этом случае срок на апелляционное обжалование решения начинает отсчитываться с даты вынесения определения об оставлении заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения.
Решение может быть обжаловано в Кропивницкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его провозглашения.

Судья М. М. [Х.]





































Дата документа05.11.2021

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 385/1305/21
2/385/476/21

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(Заочне)

05.11.2021 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді [Х.] М.М.,
з участю секретаря судового засідання - Хмельовської І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства "Гайворонський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін.
особа_1 звернулася до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гайворонський тепловозоремонтний завод", в якому просить стягнути з відповідача ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 109 108 гривень 22 копійки, а також середній заробіток за час затримки розрахунку на день пред`явлення позову в сумі 28 797 гривень 98 копійок. Крім того, просить стягнути з відповідача у його користь судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 17.11.1987 року по 19.11.2020 року вона працювала на посаді бухгалтера "Гайворонський тепловозоремонтний завод". Наказом № 43 від 19.11.2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України його було звільнено з роботи із ПрАТ «гтрз» за згодою сторін. Проте в день звільнення їй була невиплачена нарахована заробітна плата за період з серпня 2019 року по листопад 2020 рік та коменсація за невикористану відпустку, що складає 109 108 гривень 22 копійки.
З огляду на те, що з вини відповідача позивачу не виплачено заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, який з моменту звільнення та по день подання позову 30.09.2021 року складає 28 797 грн. 98 коп.
Позиція відповідача.
Відповідач правом подачі відзиву не скористався.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, заявлені позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча у відповідності до вимог ч.10 ст. 128 ЦПК України був завчасно належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду через надіслання поштового повідомлення за юридичною адресою місцезнаходження відповідача, зафіксованої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань. Заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
особа_1 з 17.11.1987 року по 19.11.2020 рік працювала в ПАТ "Гайворонський тепловозоремонтний завод", відповідно до Наказу № 43 від 19.11.2020 року на підставі ст. 38 КЗпП України звільнена з роботи за згодою сторін, що стверджується даними копії трудової книжки Серія номер_1 (а.с. 9-10).
З довідки, виданої ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», вбачається, що особа_1 працювала на даному підприємстві з 17.11.1987 року, займала посаду бухгалтера, заборгованість із нарахованої заробітної плати такої станом на 01.12.2020 року становить 109 108 грн. 22 коп., сума до сплати становить 87 524 грн. 71 коп. (а.с. 11).
Дані обставини також підтверджуються і даними індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім`я особа_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с. 14-18).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.
Відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
За положеннями ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до положень п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Позивачем доведено, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 17.11.1987 року по 19.11.2020 року, проте при звільненні не отримала всі належні їй виплати.
Зокрема позивачем надано довідку про наявність в ПрАТ "гтрз" перед нею заборгованості в розмірі нарахованої 109 108 грн. 22 коп., з урахуванням податків і зборів, що до сплати становить 87 524 грн. 71 коп.
Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли в даній справі між сторонами, суд вважає доведеною наявність перед позивачем заборгованості із нарахованої заробітної плати, яка становить 109 108 гривень 22 копійки, яка підтверджена даними довідки, долученої до позовної заяви (а.с. 11) і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги особа_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 109 108 гривень 22 копійки з врахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз`яснення цієї норми права надав Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.
У своїй постанові від 30.01.2019 ВП ВС (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що на момент звільнення, а саме: станом на 19.11.2020 року відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем. Доказів виплати заробітної плати позивачу відповідач суду не надав.
Відповідно до роз`яснень, даних у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи норми закону, час затримки належних позивачу, як звільненій 19.11.2020 року працівнику сум складає період з 20.11.2020 року (наступний день після звільнення) і по день подання позову - 30.09.2021 року.
За таких обставин, до стягнення з ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод» на користь особа_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.11.2020 року (наступний день після звільнення) по 30.09.2021 року (день звернення позивача до суду з позовною заявою).
При цьому, при розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 зазначеного Положення - середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому, відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розді. IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.
Так, кількість робочих днів за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи (19.11.2020) - вересень 2020 року та жовтень 2020 року - 22 і 21 відповідно, тобто в сумі 43 дні. Розмір її заробітку за ці місяці, згідно інформації з довідки, виданої ПрАТ «гтрз» та індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім`я особа_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, становить 3181 грн. 82 коп. та 2604 грн. 79 коп. за кожен місяць відповідно (а.с. 11, 18).
Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати особа_1 складає: (3181, 82+2604, 79):43 = 134 грн. 57 коп.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 20.11.2020 року, дня наступного за днем звільнення, до дня звернення позивача до суду з позовом 214 робочих днів.
Зважаючи на це, розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день звернення позивача до суду з позовом становить 28 797 грн. 98 коп. і саме ця сума підлягає до стягнення з відповідача. Суд погоджується із запропонованим позивачем розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Що стосується понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ч.2ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно вимог п.1 ч.3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Повноваження адвоката Медвідя В.А. у справі як представника позивача особа_3 підтверджуються ордером серія ВА № 1020359, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (а.с. 19).
Представником позивача долучено Договір № 04/09 про надання правничої допомоги (а.с.20), детальний опис робіт виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 30.09.2021 року (а.с.21-22), акт № 7/09 приймання-передачі коштів за надання юридичних послуг від 30.09.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 52 від 30.09.2021 року, згідно яких загальна вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 3150 грн. (а.с. 23-24).
Ураховуючи вимоги ч.4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Частиною 9 статті 139 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд із урахуванням думки сторін, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, складності та конкретних обставин справи, приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3150 грн.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Позивачем заявлялись дві позовні вимоги - про стягнення заробітної плати та про стягнення компенсації за затримку розрахунку.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 908 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908 грн. судового збору за задоволену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.
Окрім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд
у х в а л и в:

позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гайворонський тепловозоремонтний завод" (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп номер_2 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 109 108 (сто дев`ять тисяч сто вісім) гривень 22 копійки зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гайворонський тепловозоремонтний завод" (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп номер_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 28 797 ( двадцять вісім тисяч сімсот дев`яносто сім ) гривень 98 копійок зі стягненням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гайворонський тепловозоремонтний завод" (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп номер_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гайворонський тепловозоремонтний завод" (місцезнаходження: 26300, вул. Великого Кобзаря, 9, м. Гайворон, Голованівський район, Кіровоградська область, єдрпоу 01057723), на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп номер_2 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень сплаченого судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гайворонський тепловозоремонтний завод" в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М. М. [Х.]





































Дата документу 05.11.2021