ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/4309/20
Производство № 2/234/1975/20

Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

20 мая 2020 г.. Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области судьи [К] Д.Г., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело № 234/4309/20 по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,  —
обстановкуНИ ДЕЛА:
особа_1 обратилась в суд с иском к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. Свои исковые требования обосновала тем, что 03.08.2000 года по 16.12.2019 года она работала в должности инженера по нормированию труда в отделе главного металлурга в ЗАО «скмз». 16.12.2019 года была уволена с работы согласно п.1 ст.36 КЗоТ Украины. При увольнении работодатель не уплатСм ей заработную плату в размере 5968, 03 грн., а перечислил указанную сумму окончательно только 03.03.2020 года, что подтверждается справкой с банковское учреждение. Просила суд взыскать с ЗАО «скмз» средний заработок за время задержки выплаты заработной платы начиная с 17.12.2019 года по 03.03.2020 года в сумме 13258, 48 грн.
Постановлением Краматорского городского суда от 20.03.2020 года исковое заявление было принято к рассмотрению и по ней было открыто упрощенное исковое производство без вызова сторон. копии УХВали были направлены в адрес сторон.
Представителем ответчика было предоставлено отзыв на исковое заявление, согласно которому исковые требования признаются ним частично. В отзыве отметил, что с 03.08.2000 года истицу был принят на работу в ЗАО «сксз» на должность инженера-технолога. Приказом № 87 от 16.12.2019 года истицу был уволен с предприятия по соглашению сторон (п.1 ст.36 КЗоТ Украины). При увольнении истицы ей не была выплачена заработная плата за ноябрь-декабрь 2019 в сумме 5968, 03 грн. Данная сумма была окончательно выплачена истцу 03.03.2020 года, что подтверждается платежными поручениями и платежными ведомостями. Согласно п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных чинним законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период. То есть, при расчете среднего заработка за время задержки расчета по заработной плате учитываются рабочие дни. ОСОБА_1был освобожден 16.12.2019 года, то есть при расчете среднедневного заработка за время задержки расчета по заработной плате в декабря 2019 года будет учтено 10 рабочих дней. На ЗАО «скмз» в января 2020 года приказом № 368 от 31.10.2019 года было объявлено выходными днями с последующей отработкой следующие дни: 02.01.2020 года, 03.01.2020 года, 06.01.2020 года, 08.01.2020 года, 09.01.2020 года, 10.01.2020 года, 13.01.2020 года, 14.01.2020 года. В связи с вышеизложенным в январе 2020 года былиначислено 13 рабочих дней. В феврале 2020 приказом № 391 от 26.11.2019 года было объявлено 24-часовая рабочая неделя с 8-ми часовым рабочим днем ​​(дополнительные выходные дни — четверг, пятница). В связи с вышеизложенным в феврале 2020 года были начислены 12 рабочих дней. 03.03.2020 года истице была выплачена задолженность по заработной плате, поэтому в марте 2020 для выплаты среднего заработка за время задержки расчета вычитается 2 дня. Вместе при расчете среднедневного зароБытков за время задержки расчета по заработной плате начислено 37 рабочих дней. Согласно справки о задолженности по заработной плате № 192 среднедневная заработная плата истицы составляет 250, 16 грн. Эту сумму указаны без вычета налогов и сборов. После удержания налогов и сборов в размере 48, 78 грн. среднедневная заработная плата к оплате особа_1 составляет 201, 38 грн., то есть средний заработок за время задержки расчета составляет — 7451, 06 грн. Именно эта сумма должна быть взыскана в користь истицы.
Ответы на отзыв истицей предоставлено не было.
Дело рассмотрено судом в соответствии с ч. Ч. 3, 5 ст.279 ГПК Украины без проведения судебного заседания и сообщения сторон по имеющимся в деле материалам, так как от сторон не поступило ходатайств о другом.
При таких обстоятельствах рассмотрение дела осуществляется в порядке письменного производства, в соответствии с ч.13 ст.7 ГПК Украины.
Всесторонне и полно выяснив фактические обстоятельства, на которых основывается иск, объективно оценив доказательства, юют значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, суд —
В:
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПКУкраина предполагает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. В соответствии с положениями ст.ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических илиюридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельствадела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Предписаниям ч.1 ст.46 КЗоТ Украины установлено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим правирмлену трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Так, статьей 116 КЗоТ установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнениии, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Судом установлено, что истица особа_1 работала в ЗАО «скмз» с 03.08.2000 года Приказом № 183 от 16.12.2019 года истицу освобожден от предприятия 16.12.2019 года на основании п.1 ст.36 КЗоТ Укны по соглашению сторон, что подтверждается копией трудовой книжки. В день увольнения с истицей не было проведено полного расчета, что не оспаривается ответчиком. Согласно справке о задолженности по заработной плате, в день освобождения ответчик задолжал истцу заработную плату за ноябрь 2019 году в сумме 3303, 41 грн., За декабрь 2019 году в сумме 2664, 62 грн. (После удержания налогов, сборов и других обязательных платежей).
Согласно платежного поручения, 02.03.2020 годав счет погашения задолженности по заработной плате за ноябрь 2019 истице выплачена зарплата в размере 3303, 41 грн.
Согласно платежного поручения, 03.03.2020 года в счет погашения задолженности по заработной плате за декабрь 2019 истице выплачена зарплата в размере 2664, 62 грн.
Таким образом, судом беспрекословно установлено, что ЗАО «скмз» при увольнении истицы имел перед ней задолженность по заработной плате в сумме 5968, 03 грн., Которые окончательно были ей выплачетни только 03.03.2020 года.
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органу наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе,  — следующийой после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 с последующими изменениями (далее — Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заработной платы за два последних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней зарабитной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1−5 / 2012, в аспекте конституционного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 2371 настоящего кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех надлежащих при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался.
Таким образом, учитывая, что ответчик полностью не рассчитался с работником при увольнении, трехмесячный срок обращения в суд с иском о взыскании среднего заработка не пропущен.
Исходя из предоставленной ответчиком справки о заработной плате истице, ее среднедневная заработная плата за два последних отработанных перед увольнением месяцев (ноябрь-декабрь 2019) составляет 201, 38 грн. после удержания налогов и сборов.
При расчете сумы среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении, судом определено количество рабочих дней с 17.12.2019 (дата увольнения) к 03.03.2020 (дата фактического расчета), что составляет 37 дней.
Таким образом, с ответчика в пользу истицы подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, а именно: 17.12.2019 года по 03.03.2020 года, в суми- 7451, 06 грн. (201, 38 грн. Х 37 дней).
Расчет количества дней, за которые необходимо взимать средний заработок было вирахувано следующим образом.
особа_1 был освобожден 16.12.2019 года, то есть при расчете среднедневного заработка за время задержки расчета по заработной плате в декабря 2019 года должно высчитываться 10 рабочих дней.
Приказом № 368 от 31.10.2019 года на ЗАО «скмз» в январе 2020 года были объявлены выходными днями с последующей отработкой следующие дни: 02.01.2020 года, 03.01.2020 года, 06.01.2020 года, 08.01.2020 года, 09.01.2020 года, 10.01.2020 года, 13.01.2020 года, 14.01.2020 года. В зв`язку с вышеприведенным в январе 2020 года были начислены 13 рабочих дней.
В феврале 2020 приказом № 391 от 26.11.2019 года было объявлено 24-часовая рабочая неделя с 8-ми часовым рабочим днем ​​(дополнительные выходные дни — четверг, пятница). В связи с вышеизложенным в феврале 2020 года были начислены 12 рабочих дней.
Как следует из копии приказа ЧАО от 26.11.2019 года №391 «О режиме работы в феврале 2002 года», в феврале установлено для работников предприятия 24 часовая неделя с 8-ми часовымрабочим днем ​​(дополнительные выходные — четверг, пятница), исключая работников, указанных в Приложении №1 к приказу. Руководителям структурных подразделениям обеспечить ознакомление работников с приказом под роспись в 29.11.2019 года, работникам, которые не дали согласие на работу в новых условиях труда, предоставить структурных подразделений письменные заявления об отказе от работы в связи с изменениями существенных условий труда.
В судебном заседании установлено, что истица была освобождена 16.12.2019 года на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон. Доказательств того, что истица отказалась от работы в связи с изменениями существенных условий труда, последней суду не предоставлено.
Согласно платежного поручения, ответчик окончательно рассчитался с истицей только 03.03.2020 года. Следовательно, при расчете среднедневного заработка за время задержки расчета за март 2020 должно высчитываться 2 рабочих дня.
Относительно взыскания государственной пошлины суд отмечает следующее.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебныйсбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Исковое заявление было подано в суд 12.03.2020 года, предмет иска — требование имущественного характера.
Согласно п. П. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума длятрудоспособных лиц.
Постановлением Краматорского городского суда от 20.03.2020 года при обращении в суд с исковым заявлением особа_1 был освобожден от уплаты судебного сбора в размере 840, 80 грн.
Учитывая, что судом исковые требования удовлетворены частично, то с ответчика в доход государства подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ГПК Украины, ст. 116, 117, 237−1 КЗоТ Украины суд —
принял:
Исковые требования особа_1 (рнокпп номер_1, аДРЕСА_1) к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642, Донецкая область, ., Краматорск, ул. К.Гампера, 2) о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 7451, 06 грн. (Семь тысяч четыреста пятьдесят одна грн. 06 коп.), без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при их выплате.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в доход государства судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен восемьдесят копеек).
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела без повидомлення (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляцийну жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в Донецкий Апелляционный суд через Краматорский городской суд.


судья [Д.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/4309/20
Провадження № 2/234/1975/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

20 травня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області судді [К.] Д.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/4309/20 за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  —
обставини справи:
особа_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 03.08.2000 року по 16.12.2019 року вона працювала на посаді інженера по нормуванню праці у відділі головного металурга у ПрАТ «скмз». 16.12.2019 року її було звільнено з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення роботодавець не сплатив їй заробітну плату в розмірі 5968, 03 грн., а перерахував вказану суму остаточно лише 03.03.2020 року, що підтверджується довідкою з банковської установи. Просила суд стягнути з ПрАТ «скмз» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати починаючи з 17.12.2019 року по 03.03.2020 року в сумі 13258, 48 грн.
Ухвалою Краматорського міського суду від 20.03.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Копії ухвали були надіслані на адресу сторін.
Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнаються ним частково. У відзиві зазначив, що з 03.08.2000 року позивачку було прийнято на роботу до ПрАТ «сксз» на посаду інженера-технолога. Наказом № 87 від 16.12.2019 року позивачку було звільнено з підприємства за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). При звільнені позивачки їй не було виплачено заробітну плату за листопад-грудень 2019 року у сумі 5968, 03 грн. Дана сума була остаточно виплачена позивачці 03.03.2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними відомостями. Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період. Тобто, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі враховуються робочі дні. особа_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року буде враховано 10 робочих днів. На ПрАТ «скмз» у січні 2020 року наказом № 368 від 31.10.2019 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020 року, 03.01.2020 року, 06.01.2020 року, 08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів. У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні — четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів. 03.03.2020 року позивачці була виплачена заборгованість по заробітній платі, тому у березні 2020 року для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку вираховується 2 дні. Разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі нараховано 37 робочих днів. Згідно з довідки про заборгованість по заробітній платі № 192 середньоденна заробітна плата позивачки становить 250, 16 грн. Цю суму вказано без вирахування податків та зборів. Після утримання податків та зборів у розмірі 48, 78 грн. середньоденна заробітна плата до сплати особа_1 становить 201, 38 грн., тобто середній заробіток за час затримки розрахунку складає — 7451, 06 грн. Саме ця сума повинна бути стягнута на користь позивачки.
Відповіді на відзив позивачкою надано не було.
Справа розглянута судом у відповідності до ч. ч. 3, 5 ст.279 ЦПК України без проведення судового засідання та повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, так як від сторін не надійшло клопотань про інше.
За таких обставин розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України.
Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,  —
встановив:
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що позивачка особа_1 працювала у ПрАТ «скмз» з 03.08.2000 року Наказом № 183 від 16.12.2019 року позивачку звільнено з підприємства 16.12.2019 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки. В день звільнення з позивачкою не було проведено повного розрахунку, що не заперечується відповідачем. Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі, в день звільнення відповідач заборгував позивачці заробітну плату за листопад 2019 року в сумі 3303, 41 грн., за грудень 2019 року в сумі 2664, 62 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).
Відповідно до платіжного доручення, 02.03.2020 року у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за листопад 2019 року позивачці виплачена зарплата в розмірі 3303, 41 грн.
Відповідно до платіжного доручення, 03.03.2020 року у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за грудень 2019 року позивачці виплачена зарплата в розмірі 2664, 62 грн.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «скмз» на момент звільнення позивачки мав перед нею заборгованість по заробітній платі у сумі 5968, 03 грн., які остаточно були їй виплачені лише 03.03.2020 року.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачці, її середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців (листопад-грудень 2019 року) складає 201, 38 грн. після утримання податків і зборів.
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 17.12.2019 (дата звільнення) до 03.03.2020 (дата фактичного розрахунку), що складає 37 днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 03.03.2020 року, в сумі- 7451, 06 грн. (201, 38 грн. х 37 днів).
Розрахунок кількості днів, за які необхідно стягувати середній заробіток було вирахувано наступним чином.
особа_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року повинно вираховуватися 10 робочих днів.
Наказом № 368 від 31.10.2019 року на ПрАТ «скмз» у січні 2020 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020 року, 03.01.2020 року, 06.01.2020 року, 08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів.
У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні — четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів.
Як вбачається з копії наказу ПрАТ від 26.11.2019 року №391 «Про режим роботи у лютому 2002 року», у лютому встановлено для працівників підприємства 24 годинний тиждень з 8-мі часовим робочим днем (додаткові вихідні — четвер, п`ятниця), за виключенням працівників, вказаних в Додатку №1 до наказу. Керівникам структурних підрозділам забезпечити ознайомлення працівників з наказом під підпис до 29.11.2019 року, працівникам, які не дали згоду на роботу в нових умовах праці, надати структурних підрозділів письмові заяви про відмову від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка була звільнена 16.12.2019 року на підставі п.6 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Доказів того, що позивачка відмовилася від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці, останньою суду не надано.
Відповідно до платіжного доручення, відповідач остаточно розрахувався з позивачкою лише 03.03.2020 року. Отже, при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку за березень 2020 року повинно вираховуватися 2 робочих дня.
Стосовно стягнення судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява була подана до суду 12.03.2020 року, предмет позову — вимога майнового характеру.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Краматорського міського суду від 20.03.2020 року при зверненні до суду з позовною заявою особа_1 було звільнено від сплати судового збору у розмірі 840, 80 грн.
Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача в доход держави підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ЦПК України, ст. 116, 117, 237−1 КЗпП України суд —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 (рнокпп номер_1, адреса_1) до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642, Донецька область, м. Краматорськ, вул. К.Гампера, 2) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7451, 06 грн. (сім тисяч чотириста п`ятдесят одна грн. 06 коп.), без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» в доход держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.


Суддя [Д]