страхова компанія еталон: Суд признал частичным удовлетворение иска о компенсации ущерба за смертельную аварию.

Справа № 342/903/23

Провадження № 2/342/447/2023

рішення

іменем україни

04 грудня 2023 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів л.м.

секретаря судового засідання: Матієк і.п.

з участю:

представника відповідача [П.] ю.ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого

В С Т, А Н О В И в:

Позивач особа_1, житель адреса_1, звернувся в суд з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Еталон» (місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під`їзд, м.Київ, 03057), в якому просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 116 тис. грн. страхового відшкодування (регламентної виплати) та 72 тис. грн. моральної шкоди, заподіяної смертю його дружини особа_2. Обгрунтовуючи позов вказує на те, що 29.08.2021 приблизно о 17 год. 50 хв. у світлу пору доби, водій особа_3, керуючи автомобілем марки «RenaultKangoo», реєстраційний номер номер_1, рухався ділянкою автодороги Р-20 «Снятин — Тязів», що між м. Городенка та с. Воронів Городенківської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області у напрямку с.Тязів. Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, пряма в плані, має по одній смузі для руху в кожному напрямку. У цей час, в зустрічному напрямку, по своїй смузі, що в напрямку м. Снятин, рухався автомобіль марки «ГАЗ-2410» реєстраційний номер номер_2 під керуванням водія особа_1, в салоні якого на передньому пасажирському сидінні перебувала пасажирка особа_2. Рухаючись прямою ділянкою автодороги водій особа_3 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час виконання маневру обгону легкового автомобіля, що рухався попереду у попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись при цьому в тому, що дана смуга вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ — 2410», реєстраційний номер номер_2 під керуванням водія особа_1, унаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а пасажирка автомобіля марки «ГАЗ — 2410» особа_2 від травматичного шоку, який розвинувся внаслідок закритої тупої органів грудної клітки, переломів ребер справа та зліва, загинула на місці пригоди. особа_3 порушив вимоги п.2.3, п.10.1, п.12.1, п.14.2 Правил дорожнього руху України.

Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2022 у справі №342/1263/21, що набрав законної сили, особа_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено особа_3 від відбування покарання з випробовуванням строком на 2 (два) роки. На підставі ст.76 КК України зобов`язано особа_3: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіюча за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,  — незалежно від наявності вини. Вироком Городенківського районного суду від 16.02.2022, що набрав законної сили, підтверджено вину особа_3 у вчиненні ДТП, що мала місце 29.08.2021, тому ДТП є страховим випадком у розумінні статті 6 Закону, внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю дружини позивача. Згідно полісу №ар/0694913 від 27.08.2020 ПАТ «Страхова компанія «Еталон» цивільно-правова відповідальність особа_3 була застрахована. У разі настання страхового випадку передбачено страхову виплату за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн. Про факт настання ДТП особа_3 повідомив страхову компанію «Еталон», якою була заведена страхова справа №932/01/50/2022. 21.07.2022 особа_1 направив на адресу страхової компанії «Еталон» заяву про виплату страхового відшкодування з повним пакетом підтверджуючих документів, передбачених ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У грудні 2022 року ПАТ страховою компанією «Еталон» було проведено часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 82 905 грн., яка значно менша, ніж виплата, передбачена договором страхування, моральна шкода взагалі не відшкодована. На адвокатський запит від 17.01.2023, після кількох нагадувань, 20.06.2023 відповідачем була надіслана відповідь, з якої вбачається наступне. Розрахунок суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну власнику пошкодженого транспортного засобу ГАЗ 2410 визначено шляхом встановлення різниці між ринковою вартістю автомобіля до ДТП — 18 580 грн., ринковою вартістю автомобіля після ДТП — 5075 грн. та франшизи 2600 грн. і виплачено у розмірі 10 905 грн. За шкоду, завдану життю та здоров`ю особи, страховою компанією виплачено 72 тис. грн.. витрат на поховання на супроводження надгробного пам`ятника, в межах суми, що не перевищує 12 заробітних плат. Вказана сума не покрила фактично понесені витрати. Вважає, що розрахунок страхового відшкодування за шкоду, завдану життю, страховою компанією зроблений невірно, в результаті чого сума страхового відшкодування виплачена не в повному обсязі. Згідно свідоцтва про одруження серії номер_3, виданим 01.09.1973 року Городенківським рай бюро ЗАГС, позивач — особа_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із особа_2 з 01 вересня 1973 року. Згідно пенсійного посвідчення № номер_4, виданого органами ПФУ, являється пенсіонером з 09.02.2011. На час загибелі дружини, що мала місце 29.08.2021, позивач досяг пенсійного віку, і відповідно має право на відшкодування шкоди. Дорожньо-транспортна пригода мала місце 29.08.2021. Про факт настання ДТП особа_3 повідомив страхову компанію «Еталон» у визначений Законом термін. СК«Еталон» була заведена страхова справа №932/01/50/2022. 16.02.2022 особа_3 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України. Вирок суду щодо нього набрав законної сили 21.03.2022. 21.07.2022 особа_1 направив на адресу страхової компанії «Еталон» заяву про виплату страхового відшкодування з повним пакетом підтверджуючих документів, передбачених ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У грудні 2022 року відповідачем проведено часткову виплату страхового відшкодування. Із листа СК «Еталон» вих. №01.04.932, надісланого на адвокатський запит 20.06.2023 слідує, що інших виплат відповідач проводити не буде. Відповідачем йому — особа_1 було виплачено лише 72 тис. грн. витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, які не покрили фактичних витрат. У відповідності до приписів ст.27 Закону відповідач повинен йому сплатити 216 тис.грн. страхового відшкодування (регламентної виплати) та 72 тис.грн. моральної шкоди, що разом становить 288 тис.грн. Загальна сума страхового відшкодування не може бути більшою, ніж та що визначена страхом полісом — 260 тис.грн. Отже, відповідач повинен виплати йому 72 тис.грн. моральної шкоди та 116 тис. грн. страхового відшкодування (регламентної виплати) з урахуванням уже виплаченої суми витрат на поховання. Зазначає, що у 2019 році переніс складну операцію на серці, після якої перебуває на постійній медикаментозній підтримці. До дорожньо-транспортної пригоди проживали удвох із дружиною. Вона забезпечувала йому лікування та догляд. Вони обидва пенсіонери, інших доходів не мали. За рахунок пенсії дружини оплачували витрати на життя, а на його пенсію купляли ліки. Після втрати дружини його життя кардинально змінилося у негативну сторону, він залишився самотнім. Втратив дорогу йому людину, з якою проживав у шлюбі 48 років, на їхню річницю 01.09.2021 провів її в останню дорогу. Загибель рідної йому людини спричинила йому неймовірні душевні страждання, які відбилися на його здоров`ї: погіршився сон, апетит, почастішали серцеві напади. Загибель дружини завдала йому непоправної моральної шкоди. У зв`язку з викладеним просить позов задовольнити.

31 липня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою особа_1 до ПАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.08.2023 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому представник просив в задоволенні позовних вимог до ПрАТ « СК «Еталон» відмовити. Мотивуючи даний відзив представник вказує на те, що приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «Еталон» не погоджується з вимогами, заявленими позивачем у даній справі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляд на наступне: по — перше, звертає увагу суду, що дані правовідносини регулюються нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, який є спеціальним законом. Таким чином, за наявності правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застосовуються саме норми спеціального Закону. Наголошує, що позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження перебування на утриманні потерпілої, її доходи за попередній (до наставання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцю внаслідок втрати годувальника. Окрім цього, не подано доказів, що вказують на отримання позивачем доходу меншого від встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, а також, що допомога померлої була основним та постійним джерелом його існування. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого закону. Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. А відтак, враховуючи вищевикладене, вимога позивача у стягненні страхового відшкодування, за спричинену шкоду смертю дружини (втрата годувальника) в розмірі 116 000 грн. є необґрунтованою та незаконною. По-друге, відповідно до правової позиції ВС [П.] Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 по справі №304/936/19) відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Отже, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять одно предметні положення різного змісту, то пріоритетними є положення ЦК України.

По-третє, ПрАТ «СК «Еталон» сплатило на користь позивача 82 905 гривень, що підтверджується й не оспорюється останнім. Безпосередньо позивачу сплачено страхове відшкодування за шкоду, заподіяну власнику пошкодженого (фізичного знищеного) транспортного засобу ГАЗ 2410 визначено шляхом встановлення різниці між ринковою вартістю автомобіля до ДТП — 18 580 грн., ринкової вартістю автомобіля після ДТП — 5075 грн. та франшизи 2600 грн. і виплачено 10 905 грн. Окрім цього, просить врахувати що відповідно до розписки від 05.04.2022 особа_3 передано особа_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП 4000 доларів США. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необґрунтовані та незаконні.

13.09.2023 до суду поступила відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що 28.08.2023 року поштою отримав відзив позивача на її позовну заяву, з аргументами якого не погоджується. Зазначає, що відповідач невірно та виключно на свою користь тлумачить ст.1200 ЦК України. Завдання шкоди життю фізичної особи, тобто завдання смерті потерпілому є різновидом деліктних зобов? язань. Специфіка цього делікту полягає втому, що результатом шкоди, завданої життю фізичної особи, є її смерть, тому остання не може виступати суб?єктом деліктних правовідносин, оскільки із смертю людини припиняється її право — та дієздатність. У таких правовідносинах не може бути й правонаступництва у зв? язку з особистим характером права вимоги. Відповідно, причинний зв? язок встановлюється через факт смерті фізичної особи (причина), результатом чого є майнові втрати інших осіб (наслідок). Такий підхід вважається винятком із загального правила прямого причинного зв? язку в фактичному складі. Згідно ч. 1 ст.1200 ЦК України, у випадку смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. При цьому, законодавець визначає виключний перелік непрацездатних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк, впродовж якого вони мають право отримувати відповідне відшкодування шкоди, яка завдана смертю їх утримувача (годувальника). До таких уповноважених осіб абз.2 ч. 1 ст.1200 ЦК України відносить:

а) дитину, яка має право на відшкодування шкоди до досягнення нею вісімнадцяти років, а у випадку, коли дитина є учнем або студентом — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років; б) чоловіка, дружину, батьків (усиновлювачів), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, отримують зазначене відшкодування довічно;

в) інваліда, якого потерпілий зобов? язаний був утримувати, відшкодування виплачується впродовж строку його інвалідності;

г) одного з батьків (усиновлювачів) або другого з подружжя чи іншого з членів сім?ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, відшкодування виплачується до досягнення останніми чотирнадцяти років;

ґ) іншу непрацездатну особу, яка була на утриманні потерпілого, відшкодування виплачується протягом п? яти років після його смерті.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Він — особа_1 досягнув пенсійного віку та йому призначено пенсію довічно, про що надав підтверджуючі документи відповідачу.

Згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №395 від 04.09.2023 року в останні шість місяців, що передують ДТП, отримував пенсію у розмірі 2675, 20 грн.

Згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №410 від 12.09.2023 року в останні шість місяців, що передують ДТП, його дружина особа_2 отримувала пенсію у розмірі 2800, 01 грн.

За життя особа_2 працювала соціальним працівником Городенківського терцентру соціального обслуговування (копія наказу додається), де отримувала заробітну плату у розмірі 6 тис.грн. При ліквідації установи їй виплатили 13 147 грн. розрахункових, які вона тримала на рахунку та використовувала для наших життєвих потреб, на ствердження чого надаю виписку по її картковому рахунку.

Таким чином, його дружина отримувала більші доходи, так як мала більший розмір пенсії та заробітну плату. Він отримував меншу пенсію, яку повністю використовував на придбання ліків, які після операції на серці, є для нього обов`язковими для забепечення роботи серця (підтверджуючі документи долучив до позовної заяви). Відповідно, перебував на утриманні дружини, яка оплачувала комунальні послуги, продукти харчування, засоби гігієни.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 686/1866/22 (провадження № 61−2968св23) дійшов висновку про можливість стягнення на користь особи страхового відшкодування одноразовим платежем відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України.

Відповідач перекрутив зміст розписки від 05.04.2022 року. Згаданим документом підтверджено, що він повернув кошти особа_3, оскільки вони не дійшли згоди щодо розміру шкоди, яка підлягала відшкодуванню.

Згідно приписів ч.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач повинен був здійснити відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, загальний розмір якої становить 12 мінімальних заробітних плат, тобто 72 тис.грн. (6000грн.*12міс.). Відповідач відшкодування моральної шкоди не здійснив та не надав з цього приводу ні спростування, ні пояснень.

Вказує, що загибель дружини спричинила йому істотні моральні страждання. Він постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть рідної людини, з якою прожив 48 років, не залишають його і до теперішнього часу. Емоційний стан залишається нестійким, відчуває глибокі моральні страждання у вигляді відчуття горя та непоправної втрати рідної, яка не підлягає відновленню, а враховуючи, що став свідком загибелі дружини, її останнього подиху, зазнав ще й непоправної моральної травми, ці спогади переслідують його безперервно. Душевні страждання та вимушеність життєвих змін є тяжкими, час та зусилля, необхідні для відновлення повноцінного життя є довгими та складними. Враховуючи вищенаведене просив позов задовольнити у повному обсязі.

25.09.2023 до суду поступило заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що ознайомившись із відповіддю на відзив, представник відповідача зазначає, що не погоджується з вимогами, та обґрунтування позивача з наступних підстав. По-перше позивачем подано докази в порушення ст. 83 ЦПК України. Позивачем не обґрунтовано неможливість подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. Будь-яких поважних причин пропуску строку позивачем не зазначено. Окрім цього в позовній заяві позивач не повідомляв суд та не зазначав доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. А відтак, позивач пропустив строк для подання доказів, поважних причин пропуску строку не зазначив. Наголошує, що позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження перебування на утриманні потерпілої, її доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, наданні утриманцю внаслідок втрати годувальника. Позивач зазначає, що отримував пенсію в розмірі 2675, 20 грн., що є більше прожиткового мінімуму. Вимога позивача у стягненні страхового відшкодування, за спричинену шкоду смертю дружини (втрати годувальника) в розмірі 116 000 грн. є необґрунтованою та не законною. Крім того, позивач не зазначає підстави, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем. У зв`язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судовому засіданні 13.09.2023 позовні вимоги підтримав, просив задоволити. В подальшому подав заяву, в якій просив розгляд справи завершувати без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2022 особа_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено особа_3 від відбування покарання з випробовуванням строком на 2 (два) роки.

Згідно вироку 29.08.2021, приблизно о 17.50 год, водій особа_3, керуючи автомобілем марки «RenaultKangoo», реєстраційний номер номер_1, рухався ділянкою автодороги Р-20 «Снятин — Тязів», що між м. Городенка та с. Воронів Городенківської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області у напрямку с.Тязів та у салоні автомобіля, яким керував особа_3, перебували пасажири особа_4, особа_5, особа_6 та особа_7. У цей час, в зустрічному напрямку, рухався автомобіль марки «ГАЗ-2410», реєстраційний номер номер_2 під керуванням водія особа_1, в салоні якого перебувала пасажирка особа_2. Водій особа_3, під час виконання маневру обгону легкового автомобіля, що рухався попереду у попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ — 2410», реєстраційний номер номер_2 під керуванням водія особа_1, унаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. У результаті порушень водієм особа_3 вимог пунктів 2.3. б), д), 10.1, 12.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої: загинула пасажирка автомобіля марки «ГАЗ-2410» особа_2 від травматичного шоку, який розвинувся внаслідок закритої тупої органів грудної клітки, переломів ребер справа та зліва; пасажирка автомобіля марки «RenaultKangoo» особа_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового перелому правої стегнової кістки, закритого перелому лівої променевої кістки, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент спричинення.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу особа_8, транспортний засіб «RenaultKangoo», реєстраційний номер номер_1, VIN-код номер_5, 2007 року випуску, на момент ДТП, 29.08.2021, застрахована у ПАТ «СК «Еталон» та забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджено копією полісу за № ар/0694913 із строком дії з 31.08.2020 до 30.08.2021.

Матеріалами справи, зокрема вироком суду, підтверджено вину особа_3 у вчиненні ДТП, що мала місце 29.08.2021, тому ДТП є страховим випадком у розумінні статті 6 Закону, внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача.

Про факт настання ДТП особа_3 повідомив ПАТ «Страхова компанія «Еталон», у визначений Законом термін. ПАТ «Страхова компанія «Еталон» була заведена страхова справа №932/01/50/2022.

Даний факт не заперечується відповідачем.

Як слідує із вироку Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2022 унаслідок дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 29.08.2021, загинула пасажирка автомобіля марки «ГАЗ-2410» особа_2 .

Копією свідоцтва про смерть від 31.08.2021, виданим Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністертства юстиції (м.Івано-Франківськ) стверджується, що особа_2, інформація_1, померла інформація_2, про що 31.08.2021 складено відповідний актовий запис №614.

Копією свідоцтва про одруження серії номер_3 виданим 01.09.1973 Городенківським райбюро ЗАГС стверджується, що особа_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із особа_2 з 01 вересня 1973 року.

Згідно пенсійного посвідчення № номер_4, виданого Пенсійним фондом України особа_1 являється пенсіонером з 09.02.2011 довічно.

Довідкою Центру адміністративних послуг Городенківської міської ради Івано-Франківської області №871966 від 05.01.2022 стверджується, що особа_2, інформація_1, яка померла інформація_2, була зареєстрована на день смерті за адресою: адреса_1. На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: особа_1, інформація_3, особа_9, інформація_4, особа_10, інформація_5 .

21.07.2022 року потерпілий особа_1 звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Еталон» із заявою про виплату страхового відшкодування. До заяви про виплату страхового відшкодування позивач надав: картку реквізитів для виплати страхового відшкодування, оригінал заяви-повідомлення потерпілої особи, копію паспорта та ідентифікаційного номера особа_1, копію полісу №ат/0694913, копію виписки з історії хвороби №496, копію пенсійного посвідчення особа_1, копію свідоцтва про смерть особа_2, копію посвідчення водія особа_1, копію про реєстрацію ТЗ особа_1, копію довідки про останнє місце проживання загиблої, копію накладної на суму 15141, 00 грн., копію рахунку на суму 94720, 00 грн., витяг Опендабот про ФОП особа_11, копію вироку Городенківського районного суду від 16.02.2022.

Направлення вказаного повідомлення підтверджено описом вкладення у лист цінний з повідомленням про вручення на ім`я ПрАТ «Еталон» із штемпелем Укрпошти 21.07.2022.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у грудні 2022 відповідачем проведено часткову виплату страхового відшкодування.

Згідно платіжних інструкцій: № 2497 від 01.12.2022, №2513 від 02.12.2022, №2525 від 05.12.2022, №2539 від 06.12.2022, №2548 від 07.12.2022, №2578 від 08.12.2022 ПрАТ «СК «Еталон» виплатило особа_1 страхове відшкодування на загальну суму 82905, 00 грн.

Із позовної заяви позивача слідує, що позивач не погоджується із такою сумою виплати страхового відшкодування. Звертаючись в суд із позовом позивач зазначає, що відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач повинен йому виплатити 72 тис. грн. моральної шкоди та 116 тис.грн. страхового відшкодування (регламентної виплати) з урахуванням уже виплаченої суми витрат на поховання.

Із листа ПрАТ «СК «Еталон» вих. №01.04.932 надісланого на адвокатський запит 20.06.2023 слідує, що інших виплат відповідач проводити не буде.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно дозаконів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення досуду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на вказані положення статті 509 ЦК України та з урахуванням вимог статей 11, 22, 23, 599, 1166−1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник — особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки — особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-iv).

Відповідно до ст.3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У ст.5 Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий — фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14−176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Із встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що володільцем джерела підвищеної небезпеки — транспортного засобу«Renault Kangoo», реєстраційний номер номер_1, VIN-код номер_5, 2007 року випуску, особа_8, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем — ПАТ «СК «Еталон», була завдана шкода потерпілому — позивачу особа_1, яка пов`язана зі смертю його дружини особа_2 внаслідок ДТП, яка мала місце 29.08.2021.

Відповідно наступає обов`язок страховика, який хоч і не завдав шкоди, виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Суд керується тим, що ПрАТ «СК «Еталон» визнала ДТП, що сталася 29.08.2021 страховим випадком та частково виплатила страхове відшкодування в розмірі 82905, 00 грн.

Надаючи правову оцінку правомірності таким діям відповідача, суд зазначає наступне.

Спірні відносини виникли з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена смертю особи в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, а отже врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі — Закон 1961-ІV) та Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVУ разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий — фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

При цьому, відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,  — мтсбу) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

При цьому ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до поняття «шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого», включає, зокрема: моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. (п.27.5 ст.27 Закону).

Частинами 1, 2 ст.1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом,  — довічно; 3) особам з інвалідністю — на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого,  — до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого,  — протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1−5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Судом встановлено, що позивач — особа_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із особа_2 з 01 вересня 1973 року. Згідно пенсійного посвідчення № номер_4, виданого органами ПФУ, особа_1 є пенсіонером з 09.02.2011 довічно.

Згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №395 від 04.09.2023 року в останні шість місяців, що передують ДТП, у період з січня 2021 року по серпень 2021 року, позивач отримував пенсію у розмірі 2675, 20 грн.

Згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №410 від 12.09.2023 року в останні шість місяців, що передують ДТП, у період з січня 2021 року по серпень 2021 року, дружина позивача — особа_2 отримувала пенсію у розмірі 2800, 01 грн.

Довідкою Городенківського центру надання соціальних послуг №76 від 02.02.2021 стверджується, що особа_2 працювала соціальним працівником Городенківського центру соціального обслуговування (копія наказу №04−02/19 від 06.10.2014), де отримувала заробітну плату у розмірі 6 тис.грн. У зв`язку з ліквідацією установи на момент звільнення з займаної посади станом на 02.02.2021 заборгованість по заробітній платі особа_2 становила 13147, 00 грн.

Тобто, на час загибелі дружини, що мала місце 29.08.2021, позивач досяг пенсійного віку, та з урахуванням встановлених обставин, відповідно, має право на відшкодування шкоди.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 Закону,  — мтсбу) заяву про страхове відшкодування. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,  — мтсбу), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (мтсбу) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими — прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як уже встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода мала місце 29.08.2021 року. Про факт настання ДТП особа_3 повідомив страхову компанію «Еталон» у визначений Законом термін.

16.02.2022 особа_3 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.286 ч.2 КК України. Вирок суду щодо нього набрав законної сили 21.03.2022.

21.07.2022 особа_1 направив на адресу страхової компанії «Еталон» заяву про виплату страхового відшкодування з повним пакетом підтверджуючих документів, передбачених ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом Закон).

У грудні 2022 року відповідачем проведено часткову виплату страхового відшкодування позивачу, а саме: 72000, 00 грн. витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника та 10905, 00 грн. страхового відшкодування за шкоду заподіяну власнику пошкодженого транспортного засобу ГАЗ 2410, державний номер номер_6 .

На день настання страхового випадку 29.08.2021, Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» була встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 6 тис. грн. Відповідно, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, становить 216 тис.грн. (6000грн.*36міс.).

Відповідно до пункту 1 Розпорядження від 09.07.2010 за N 566 Державної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено ліміт за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 260 000 грн. на одного потерпілого.

Страховим полісом №ар/0694913 визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю визнача у розмірі 260000, 00 грн.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача у частині стягнення з відповідача 116 тис.грн. страхового відшкодування (регламентної виплати) з урахуванням уже виплаченої суми витрат на поховання, обґрунтованими та такими, що підлагають до задоволення.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 686/1866/22 (провадження № 61−2968св23) дійшов висновку про можливість стягнення на користь особи страхового відшкодування одноразовим платежем відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи, які підтверджені дослідженими у судовому засіданні належними доказами.

Щодо вимог позивача про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу, то суд приходить до висновку, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові Великої Палати ВС від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц, указано, що моральна шкода — це страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточенням, до інших негативних наслідків морального характеру. Суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судом об`єктивно встановлено, що позивач внаслідок вчинення третьою особою кримінального правопорушення зазнав моральних переживань, які були викликані тим, що після втрати дружини, його життя кардинально змінилося у негативну сторону, він залишився самотнім. Загибель рідної йому людини спричинила йому неймовірні душевні страждання, які відбилися на його здоров`ї та завдала йому непоправної моральної шкоди.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 30000, 00 гривень, оскільки на думку суду, буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1460, 00 грн.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі ст.ст. 23, 1166, 1187, 1200, 1202 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 74, 77−81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 274−279, 354−355 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов особа_1 до ПАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого — задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», код єдрпоу 20 080 515 на користь особа_1, інформація_3 116 000, 00 грн. (сто шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) страхового відшкодування та 30 000 грн. (тридцять тисяч 00 копійок) моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», код єдрпоу 20 080 515 на користь держави судовий збір в розмірі 1460, 00 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач — особа_1, зареєстроване місце проживання: адреса_1 .

Відповідач — Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», код єдрпоу 20080515, місцезнаходження: вул. 03067, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, м. Київ, Київська область.

Повне судове рішення складене 11.12.2023.

Суддя: Федів Л. м.