українська залізниця: Позов про стягнення заборгованості по зарплате и компенсации, удовлетворен судом.

Справа № 236/285/22

Провадження № 2/202/1413/2024

рішення

іменем україни

19 лютого 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді- Бєсєди г.в.

за участю секретаря Травкіної в.р.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, -

встановив:

особа_1 звернувся з позовною заявою до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював на посаді електрозварник ручного зварювання 4 розряду виробничого підрозділу «Щотовське вагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 08.07.2016 по 17.07.2017. Наказом від 15.03.2017 №384-Н регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», наказом від 16.03.2017 №58/дн у структурному підрозділі «Луганська дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 16.03.2017, в яких зазначалося, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох ставки, встановленої працівникові розряду (окладу) за час простою згідно графіку роботи. Наказом від 28.04.2017 №645-Н3−1 «Про деякі питання діяльності Регіональної філії «Донецька залізниця» було передбачено скорочення штату та вивільнення працівників Донецької та Луганської дирекцій відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі наказу від 17.07.2017 № 2422-ОС був звільнений з посади 17.07.2017 згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. На день звільнення мав заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 по 17.07.2017 у розмірі 53 685, 77 грн., у тому числі: компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1 538, 02 грн., одноразова грошова допомога у розмірі 7 середньомісячних окладів відповідно до колективного договору та ст. 38К3пП України у розмірі 43 465, 38 грн. Також просив суд стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 3851, 96 грн.

Представник акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» надав відзив на позовну заяву в якому зазначав, що заборгованість з заробітної плати перед позивачем за період квітень липень 2017 року у відповідача відсутня, так як нарахування заробітної плати за інші періоди (друга половина березня липень 2017 року) не здійснювалося через відсутність первинних документів. Втрата контролю і доступу АТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на непідконтрольній території Донецької області, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарської діяльності, знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст. ст. 47, 83, 115 та 116 КЗпП України. В даному випадку відбулося захоплення майна підприємства, в тому числі і документації. Надані позивачем докази виготовлені на непідконтрольній українській владі території Луганської області. Слід зазначити, що 17.03.2017 року адміністративна будівля Луганської дирекції залізничних перевезень була захоплена невідомими особами так званої «лнр». Таким чином відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Зазначені обставини дають підстави для критичного оцінювання наданих позивачем доказів по справі, тому сума заборгованості з заробітної плати не підтверджена відповідними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку. Через відсутність визнаної АТ «Укрзалізниця» заборгованості з невиплаченої заробітної плати за період квітень липень 2017 року, вимогу щодо стягнення компенсації втрати частини доходів вважають безпідставною та необґрунтованою, оскільки нарахування заробітної плати не здійснювалося через відсутність первинних документів. Додатково зазначають, що згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21−10.2 від 16.01.2018 року встановлено, що порушення норм Трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» виникли через форс-мажорні обставини та на цій підставі АТ «Укрзалізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків передбачених законодавством про працю. У задоволенні позовних вимог особа_1 просили відмовити в повному обсязі.

особа_1 надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив задовольнити.

Представник акціонерного товариства«Українська залізниця»в особірегіональної філії«Донецька залізниця»акціонерного товариства«Українська залізниця» надав заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено що, згідно записів трудової книжки номер_1 особа_1 працював на посаді електрозварник ручного зварювання 4 розряду виробничого підрозділу «Щотовське вагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 08.07.2016 по 17.07.2017.

Наказом від 15.03.2017 №384-Н регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», наказом від 16.03.2017 №58/дн у структурному підрозділі «Луганська дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 20.03.2017, в яких зазначалося, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох ставки, встановленої працівникові розряду (окладу) за час простою згідно графіку роботи.

На підставі наказу від 17.07.2017 № 2422-ОС позивач був звільнений з посади 17.07.2017 згідно ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за пільгами.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року№ 938змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до частини четвертоїстатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першоюстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно достатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно достатті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно зістаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі — Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язкуздійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постановівід 28 березня 2018 рокуу справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантованеКонституцією України, нормамиКЗпП України, Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав усіх належних йому платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики єспл.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановленихстаттею 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до частини четвертоїстатті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці»власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період простою, встановленого працівникам структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», позивач виходив на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, то відповідач не мав підстав не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці»роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої, сьомоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина першастатті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Розрахунки заробітної плати особа_1, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги узгоджуються з наказом начальника дирекції структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16 березня 2017 року № 58/ДН про встановлення простою з причин, не залежних від робітників, для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 20 березня 2017 року.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці за час простою, не оспорює наявність зазначеного наказу та факт перебування з позивачем у трудових відносинах і його звільнення саме 17 липня 2017 року.

У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку робочого часу, які оформлені відповідно до Трудового законодавства України за підписами керівника структурного підрозділу, працівника кадрової служби. Відповідач не надав суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень.

Згідно зі статтями115, 116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивачавідпроцесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Згідно з наданими позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахунковими листками за період з березня до липня2017 року, зазначені суми, які підлягали сплаті позивачу із зазначенням усіх її складових.

Також суду надані копії табелів обліку використання робочого часу за період з березня до 17 липня 2017 року, підписані працівником кадрової служби, керівником структурного підрозділу.

Крім того, у наказі відповідача від 17 липня 2017 року № 2422/ос про звільнення позивача у зв`язку зі виходом на пенсію за пільгами на підставі ст. 38 КЗпП Українизазначено, що особа_1 при звільненні підлягає до виплати одноразова грошова допомога у розмірі 7 середньомісячних заробітних плат та компенсація за 11 днів невикористаної відпуски.

У розрахунковий лист позивача за липень 2017 року включено 1538, 02 грн. компенсації за невикористану відпустку та 43465, 38 грн. вихідної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Тобто відповідач визнав право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу.

Згідно зі статтями47, 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно достатті 44 КЗпП Українипри припиненні Трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1, 2і6 статті 40цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38і39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41,  — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з частиною першоюстатті 83 КЗпП Українита частиною першоюстатті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи, А I групи.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення Трудового договору (частина першастатті 6 Закону України «Про відпустки»).

Таким чином, при звільненні позивача у липні 2017 року йому не була виплачена вихідна грошова допомога та компенсація за 11 днів невикористаної відпустки.

Отже особа_1 підтвердив наявністьзаборгованості відповідачаз виплати заробітної платиу період простою за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 53 685, 77 грн., у тому числі: компенсація за невикористану відпустку в розмірі 1 538, 02 грн., одноразова грошова допомога у розмірі 7 середньомісячних окладів відповідно до колективного договору та ст. 38К3пП України у розмірі 43 465, 38 грн., будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідачдо суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на звільнення сторони від відповідальності за порушення зобов`язань у зв`язку з існування форс-мажорних обставин є безпідставними з огляду на таке.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Зокрема наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказу про звільнення з роботи. Наявність табелів обліку використання робочого часу, роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов`язок та його невиконання, що тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.

Наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21−10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Тому наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21−10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу. Аналогічна позиція зазначена в ухвалі Верховного суду від 29.07.2019 по справі №185/5811/18.

Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000р. підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №15921.02.2001 №159 (з урахуванням змін та доповнень за постановами від 09.08.2001 № 958 та від 31.03.2003 № 430) з наступними змінами: відповідно до п.4 Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) прирості індексу споживчих цін («індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.

Сума компенсації за березень 2017р. складає: 385, 48 грн. * 0, 436 (коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017р. по листопад 2017р.) = 167, 97 грн.

Сума компенсації за квітень 2017р. складає: 1 311, 17 грн. * 0, 423 (коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017р. по листопад 2017р.) = 554, 56 грн.

Сума компенсації за травень 2017р. складає: 1 738, 80 грн. * 0, 405 (коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017р. по листопад 2017р.) = 703, 67 грн.

Сума компенсації за червень 2017р. складає: 1 630, 12 грн. * 0, 383 (коефіцієнт приросту споживчих цін за період з липня 2017р. по листопад 2017р.) = 623, 63 грн.

Сума компенсації за липень 2017р. складає: 37 756, 81 грн. — 34 989, 03 грн. (одноразова допомога) = 2 767, 18 грн.*0, 380 (коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2017р. по листопад 2017р.) = 1 050, 99 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 3851, 93 грн.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими. Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок.

З огляду на вказане, позовні вимоги особа_1 до акціонерноготовариства «Українськазалізниця» вособі регіональноїфілії «Донецьказалізниця» акціонерноготовариства «Українськазалізниця» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті, компенсації заневикористану відпустку, вихідної допомогиу зв`язкуз виходомна пенсію, компенсації втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплатипідлягають задоволенню.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 992, 40 грн. відповідно достатті 141 ЦПК Українипокладаються на відповідача.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 258−259, 263−265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу40150216) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_2)заборгованість звиплати заробітної платиу період простою за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 53685, 77 грн., компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 3851, 96 грн., а всього 57537, 73 грн.

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу40150216) при виплаті особа_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу40150216) на користь держави судовий збір в розмірі 992, 40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складений 12.03.2024.

Суддя Г.В. [Б.]