АТ "ЗАВОД "МАЯК": невыплата зарплаты
13.12.2021 Дело №756/15485/20
Дело пр. № 2/756/2417/21
ун. №756/15485/20
Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И
06 декабря 2021 года Оболонский районный суд г. Киева в составе:
председательствующего – судьи [А.] Т.В.,
с участием секретаря судебного заседания - Шлапака Р.А.,
участники дела:
истец – особа_1 ,
рассмотрев в упрощенном исковом производстве в открытом судебном заседании в зале судебных заседаний в г. Киеве гражданское дело по иску особа_1 к акционерному обществу "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального ущерба
в с т а н о в и в:
Истец особа_2 обратился в Оболонский районный суд г. Киева порядке гражданского судопроизводства с иском к ответчика акционерного общества"Завод "Маяк" (далее - АО "Завод "Маяк") об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда.
Свои исковые требования истец обосновывал тем, что с 25 августа 2010 года он работал наладчиком станков и манипуляторов с программным управлением АО "Завод "Маяк".
13 июля 2020 года особа_2 был уволен с работы по собственному желанию в связи с уходом на пенсию по возрасту по ст. 38 КЗоТ Украины.
Как отметила истец, работатодавец допустил задолженность по выплате ему заработной платы на сумму 100730, 19 грн.
Указанную сумму невыплаченного заработка, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13 июля 2020 года по 01 декабря 2020 года на сумму 85502, 56 грн и компенсацию морального ущерба на сумму 10000, 00 грн истец особа_2 просил суд "Маяк".
Ответчик подал в суд отзыв на исковое заявление особа_2 , в котором подтвердил факт невыплаты истцу заработной платы, однакоучил, что на основании удостоверения комиссии по трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 июня 2019 № 292 взыскано с ответчика в пользу истца задолженность по выплате заработной платы за период с 01 марта 2019 года по 31 мая 2019 года на сумму 174 87 грн Указанная сумма 16 декабря 2020 года была уплачена АО "Завод "Маяк" особа_2 . Также на исполнении в отделе принудительного исполнения решений Департамента государственной исполнительной службы Министерства юстиции Украины находится удостоверение комиссиипо трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 января 2020 года № 455 об удержании с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_2 задолженности по выплате заработной платы за период с 01 июня 2019 года по 31 декабря 2019 года в сумме 4702 грн.
Следовательно, АО "Завод "Маяк" не возражало против взыскания с него в пользу особа_2 задолженности по выплате заработной платы за период с 01 января 2020 года по 13 июля 2020 года на сумму 36243, 30 грн.
Против удовлетворения иска в части взыскания среднего заработказа время задержки расчета при увольнении АО "Завод "Маяк" отрицало, утверждая, что его вины в несвоевременной выплате истцу заработной платы нет, так как на счета предприятия наложены аресты в рамках исполнительных производств. Также ответчик утверждал о безосновательности исковых требований в части возмещения морального ущерба .
16 февраля 2021 года, после открытия производства по делу по иску особа_2 к АО "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за времязадержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда истец скончался.
В этой связи во исполнение положений п. 1 ч. 1 ст. 251 ГПК Украины производство по делу 06 апреля 2021 было остановлено.
Одобрением Оболонского районного суда г. Киева от 25 октября 2021 производства по делу по иску особа_2 к АО "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда было возобновлено и привлечено ОСОБА_3к участию в деле в качестве правопреемника истца лицо_2.
В судебном заседании истец поддержала исковые требования по основаниям, приведенным в исковом заявлении.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, ответчик о времени и месте рассмотрения дела сообщался, при причине неявки в судебное заседание своего представителя суд не сообщил, заявление о рассмотрении дела в отсутствие своего представителя в суд не подал.
Заслушав вступительное слово истца, исследовав материалы дела, собранные в справкеав доказательства, суд пришел к такому выводу.
Судом установлено, что с 25 августа 2010 года лицо_2 работал наладчиком станков и манипуляторов с программным управлением АО "Завод "Маяк".
13 июля 2020 года особа_2 был уволен с работы по собственному желанию в связи с уходом на пенсию по возрасту по ст. 38 КЗоТ Украины (а. с. 9-15).
По нормам ст. ст. 21, 22 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на подставе заключенного Трудового договора. Субъекты организации оплаты труда не вправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В ч. 3 ст. 15 указанного Закона закреплено, что оплата труда работников предприятия производится в первоочередном порядке. Все остальные платежи производятся предприятием после выполнения обязательств по оплате труда.
Заработная плата выплачивается работникам регулярноо в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже два раза в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата (ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины, ч. 1 ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда").
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса.
Ст. 116 КЗоТ Украины определено, что при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспо.рованную им сумму.
Вопреки приведенным законодательным положениям АО "Завод "Маяк" при увольнении лицо_2 не в полном объеме выплатило ему заработную плату.
К моменту увольнения размер задолженности составил 100730, 19 грн (а. с. 8). На основании удостоверения комиссии по трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 июня 2019 № 292 взыскано с ответчика в пользу истца задолженность по выплате заработной платы за период с 01 марта 2019 года по 31 мая 2019 года на сумму 1746, (а. с. 43-45). Указанная сумма 16 декабря 2020 года была уплачена АО "Завод "Маяк" особа_2 (а. с. 46). Также на исполнении в отделе принудительного исполнения решений Департамента государственной исполнительной службы Министерства юстиции Украины находится удостоверение комиссии по трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 января 2020 года № 455 об удержании с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_2 задолженности по выплате заработной платы за период с 01 июня 2019 года по 31 декабря 2019 года на сумму 47025, 02 грн.
Таким образом, в свдовом порядке взысканию с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_2 подлежала задолженность задолженности по выплате заработной платы за период с 01 января 2020 года по 13 июля 2020 года на сумму 36243, 30 грн (100730, 16 грн - 7 , 02 грн = 36 243, 30 грн).
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, установая, организация должна выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
Анализ приведенных норм материального права дает основания к выводу, что предусмотренный ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при условии невыплаты по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющие такие юридически значимыеи обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Следовательно, непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной ст. 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета. После принятия судебного решения о взыскании задолженности по заработной плате работодатель не увольняетсяется от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
Учитывая, что АО "Завод "Маяк" при увольнении особа_2 не в полном объеме выплатило ему заработную плату, последний имел право на компенсацию среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Средний заработок для выплаты труданикельные компенсации за время задержки расчета при увольнении определяется в соответствии со ст. 27 Закона Украины "Об оплате труда" по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 (далее – Порядок).
Согласно п. 2 Порядка среднемесячная заработная плата работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, т.е.предшествующие дню увольнения работника с работы. П. 3 Порядка определено, что все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскания алиментов и т.д. без лишения свободы.
При этом согласно п. 5 Порядка основанием для определения общей суммы заработка, подлежащей выплате за время задержки расчетаувольнении, есть среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, которая в соответствии с п. 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством – календарных дней за этот период.
Поскольку особа_2 был уволен 13 июля 2020, для расчета среднего заработка суд берет суммы выплат истцу за последние два календарных мисяцы работы, предшествующие дню увольнения с работы (май-июнь 2020 года).
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении составляет 40840, 00 грн. 51 грн = 15927, 42 грн) – заработная плата за май-июнь 2020 года / 39 фактически отработанных дней = 408, 40 грн) = 40840, 00 грн).
По ст. 117 КЗоТ Украины обязательноым условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Суд считает, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя, наложение органами государственной исполнительной службы арестов на средства работодателя в банковских учреждениях не исключает его вины в невыплате надлежащих уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины (такой выс.новок суда отвечает правовой позиции, сформулированной Верховным Судом Украины в постановлениях от 03 июля 2013 года по делу № 6-63цс13, от 25 мая 2016 года по делу № 6-948цс16, Верховным Судом по решению от 03 января 2018 года по делу № 3 2814/16-ц). Сам по себе факт финансовых затруднений на предприятии не может лишать работников права на выплаты, предусмотренные при их увольнении.
Следовательно, АО "Завод "Маяк" не доказано отсутствие его вины в невыплате причитающихся особа_2 сумм при увольнениии.
Закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности наступает предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины ответственность.
Согласно ч. 1 ст. 9 ГК Украины положения ГК Украины применяются к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства. Таким образом, положения ГК Украины должны применяться субсидиарно для урегулирования.Улирование трудовых отношений.
Согласно п. 6 ч. 1 ст. 3 ГК Украины общими основами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность.
В трудовых правоотношениях как работник, так и работодатель должны действовать добросовестно, реализуя свои права, как этого требует ч. 12 ст. 13 ГК Украины, не допуская действий, совершаемых с намерением нанести ущерб другому лицу, а также злоупотребление правом в других формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащееисполнение обязанности по своевременному расчету при увольнении не ограничено во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным ввиду его непропорциональности последствиям правонарушения. Он может быть несправедливым в отношении работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественное бремя соответствующих выплат может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, т.е.ар может быть неоправданно обременительным или даже непосильным. В таких случаях непризнание судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумным и несправедливым последствиям.
Возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ Украины, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ви ответственности направлены не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения.
Согласно ч. 1 ст. 9 ГК Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренному ст. 117 КЗоТ Украины.
Одним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненного правонарушением, совершенном другим лицом. Этой цели прежде всего служит взыскание убытков. Размер ущерба в момент правонарушения, как правило, еще не известен.реальный размер ущерба в большинстве случаев доказать либо сложно, либо невозможно вообще.
В целях защиты интересов пострадавшей стороны законодатель может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих имущественных потерь. Такие правила преследуют цель компенсации пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном по сравнению с взысканием убытков порядке. Дака упрощенность состоит в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доказывания размера убытков.
Обращаясь с требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Оценка потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера, суд должен ориентировочно оценитьразмер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог понести истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационном характере мер ответственности в гражданском праве необходимо сделать вывод, что исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины.
Уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольненииные в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взысканииусл; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соизмеримость предполагаемого размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом взыскания сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющие юридическое значение, судеже уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, удовлетворяет ли он исковые требования об удержании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
Аналогичных правовых выводов пришла Большая Палата Верховного Суда по постановлению от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц и неоднократно подтвержденных Кассационным гражданским судом в составе Верховного Суда, в частности по постановлениям от 08 апреля 2020 года по делу № 569/7584/18, от 08 июля 2020 года по делу № 761/17815/18, от 08 июля 2020 по делу № 569/13794/18, от 29 июля 2020 года по делу № 212/6331/19, декабря 2020 года по делу № 152/1957/15-ц, от 27 января 2021 по делу № 332/3682/17, от 29 марта 2021 года по делу № 760/23306/17, от 16 апреля 2021 года по делу 761/11253/19, от 09 июня 2021 по делу № 213/817/20, от 09 июня 2021 года по делу № 213/719/20.
Учитывая несоразмерность заявленных к взысканию сумм середнего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, затруднительное финансовое положение ответчика, суд считает справедливым, пропорциональным и соответствующим обстоятельствам этого дела, имеющим юридическое значение и приведенным выше критериям, определение размера ответственности ответчика за просрочку им причитающихся при увольнении особа2 выплат на сумму 36243, 30 грн.
Согласно разъяснениям, изложенным в абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украиныд 24 декабря 1999 г. № 13 "О практике применения судами законодательства об оплате труда", удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан является обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в решении.
Вопросы взимания и уплаты налоговов и других обязательных платежей в таком случае будет решаться при исполнении решения суда.
Согласно ст. 2371 КЗоТ Украины возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привело к моральным страданиям, потерям нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно разъяснениям, изложенным в п. 9 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 беретсня 1995 года № 4 "О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) ущерба" (их продолжительности, возможности восстановления и т.д.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения пресснедели, деловая репутация, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Следовательно, защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права (например, восстановление на работе), так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий. , которых лицо испыталов связи с посягательством на ее трудовые права и интересы (постановления Верховного Суда от 22 февраля 2020 г. по делу № 753/12569/18, от 27 апреля 2020 г. по делу № 428/2052/17).
Несвоевременной выплатой заработной платы лицо_2 были причинены моральные страдания, был нарушен привычный уклад его жизни, он вынужден был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни.
Учитывая характер и объем душевных страданий, которые испытал особа_2 в связи с противоправными действиями ответчика АО "Завод "Маяк", тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, исходя из принципов разумности и справедливости, суд приходит к выводу о необходимости определить размер возмещения морального вреда лицо_2 в размере 2000, 00 грн.
информация_1 лицо_2 умер, что подтверждается свидетельством о смерти от 17 февраля 2021 года серии номер_1 .
Ст. 1216 ГК Украины предусмотрено, что наследованием является переход прав и обязанностей (наследства) от физического лица, умершего (наследодателя), к другим лицам (наследство)оемцев).
Согласно ст. 1217 ГК Украины наследование осуществляется по завещанию или по закону.
На случай своей смерти лицо_2 завещания не составил, поэтому наследование после его смерти осуществлялось по закону.
По предписаниям ст. 1258 ГК Украины наследники по закону получают право на наследование поочередно. Каждая последующая очередь наследников по закону получает право на наследование в случае отсутствия наследников предыдущей очереди, отстранения их от права на наследование, непринятия ими наследства или видговора от его принятия, кроме случаев, установленных ст. 1259 настоящего Кодекса.
Согласно ст. 1261 ГК Украины в первую очередь право на наследование по закону должны дети наследодателя, в том числе зачатые при жизни наследодателя и рожденные после его смерти, тот из супругов, который его пережил, и родители.
лицо_1 является женой лицо_2, поэтому она является наследником первой очереди по закону после смерти мужа. Других наследников первой очереди по закону, принявших наследство после смерти лицо_2 .нотариусом Одиннадцатой киевской государственной нотариальной конторы [В.] А.В. обнаружено не было (а. с. 54-72)
Учитывая приведенное, судом было привлечено лицо_1 к участию в деле в качестве правопреемника истца.
Учитывая изложенное, суд пришел к выводу о необходимости взыскать с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы в сумме 36243, 30 грн, средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 36243, 30 грн и компенсацию морального вреда в суме 2000, 00 грн.
Согласно ст. 141 ГПК Украины суд присуждает с ответчика в доход государства судебный сбор пропорционально удовлетворенным требованиям на сумму 840, 80 грн.
Руководствуясь ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ГПК Украины, суд -
вы р и ш и в:
Иск лицо_1 к акционерному обществу "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества"Завод "Маяк" (местонахождение: г. Киев, пр-т Степана Бандеры, 8; идентификационный код в егрпоу - 14307423) в пользу особа_1 (зарегистрированное место жительства: адрес_1 идентификационный код в егрпоу - номер_2 ) 36243 (тридцать шесть тысяч двести сорок три) гривны 30 (тридцать) копеек; средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 36243 (тридцать шесть тысяч двести сорок три) гривны 30 (тридцать) копеекного ущерба на сумму 2000 (две тысячи) гривен 00 (ноль) копеек.
В удовлетворении остальных исковых требований – отказать.
Взыскать с акционерного общества "Завод "Маяк" (местонахождение: г. Киев, пр-т Степана Бандеры, 8; идентификационный код в егрпоу - 14307423) судебный сбор на сумму 840 (восемьсот сорок) гривен 80 (восемьдесят) копеек.
Допустить немедленное исполнение решения об удержании заработной платы за один месяц.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке в Киевский апелляционный судпутем представления в тридцатидневный срок со дня оглашения решения суда апелляционной жалобы.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционногопросмотра.
Судья Т.В. [А.]
Полный текст решения сделан 13 декабря 2021 года.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
13.12.2021 Справа № 756/15485/20
Справа пр. № 2/756/2417/21
ун. № 756/15485/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді [А.] Т.В.,
за участі секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,
учасники справи:
позивач - особа_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом особа_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Позивач особа_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача акціонерного товариства "Завод "Маяк" (далі - АТ "Завод "Маяк") про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимог позивач обґрунтовував тим, що з 25 серпня 2010 року він працював налагоджувальниким верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням АТ "Завод "Маяк".
13 липня 2020 року особа_2 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України.
Як зазначила позивач, роботодавець допустив заборгованість з виплати йому заробітної плати у сумі 100730, 19 грн.
Указану суму невиплаченого заробітку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 липня 2020 року до 01 грудня 2020 року у сумі 85502, 56 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 10000, 00 грн позивач особа_2 просив суд стягнути з АТ "Завод "Маяк".
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву особа_2 , в якому підтвердив факт невиплати позивачеві заробітної плати, проте зазначив, що на підставі посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 червня 2019 року № 292 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати у за період 01 березня 2019 року до 31 травня 2019 року у сумі 17461, 87 грн. Указана сума 16 грудня 2020 року була сплачена АТ "Завод "Маяк" особа_2 . Також на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 січня 2020 року № 455 про стягнення з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_2 заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 червня 2019 року до 31 грудня 2019 року у сумі 47025, 02 грн.
Отже, АТ "Завод "Маяк" не заперечувало проти стягнення з нього на користь особа_2 заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 січня 2020 року до 13 липня 2020 року у сумі 36243, 30 грн.
Проти задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні АТ "Завод "Маяк" заперечувало, стверджуючи, що його вини у несвоєчасній виплаті позивачеві заробітної плати немає, позаяк на рахунки підприємства накладено арешти у рамках виконавчих проваджень. Також відповідач стверджував про безпідставність позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
16 лютого 2021 року, після відкриття провадження у справі за позовом особа_2 до АТ "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди позивач помер.
У зв`язку з цим на виконання положень п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України провадження у справі 06 квітня 2021 року було зупинено.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року провадження у справі за позовом особа_2 до АТ "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди було поновлено та залучено особа_3 до участі у справі в якості правонаступника позивача особа_2 .
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся, при причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності свого представника до суду не подав.
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
Судом з`ясовано, що з 25 серпня 2010 року особа_2 працював налагоджувальником верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням АТ "Завод "Маяк".
13 липня 2020 року особа_2 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України (а. с. 9-15).
За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Усупереч наведеним законодавчим положенням АТ "Завод "Маяк" при звільненні особа_2 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату.
На момент звільнення розмір заборгованості становив 100730, 19 грн (а. с. 8). На підставі посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 червня 2019 року № 292 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати у заробітної плати у за період 01 березня 2019 року до 31 травня 2019 року у сумі 17461, 87 грн (а. с. 43-45). Указана сума 16 грудня 2020 року була сплачена АТ "Завод "Маяк" особа_2 (а. с. 46). Також на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 січня 2020 року № 455 про стягнення з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_2 заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 червня 2019 року до 31 грудня 2019 року у сумі 47025, 02 грн.
Таким чином, у судовому поряду стягненню з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_2 підлягала заборгованість заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 січня 2020 року до 13 липня 2020 року у сумі 36243, 30 грн (100730, 19 грн - 17461, 87 грн - 47025, 02 грн = 36243, 30 грн).
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Зважаючи на те, що АТ "Завод "Маяк" при звільненні особа_2 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату, останній мав право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Оскільки особа_2 був звільнений 13 липня 2020 року, для розрахунку середнього заробітку суд бере суми виплат позивачеві за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення її з роботи (травень-червень 2020 року).
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 40840, 00 грн (100 робочих днів з 13 липня 2020 року до 01 грудня 2020 року х 846, 56 грн - середньоденна заробітна плата особа_2 (15927, 42 грн (5364, 91 грн + 10562, 51 грн = 15927, 42 грн) - заробітна плата за травень-червень 2020 року / 39 фактично відпрацьованих днів = 408, 40 грн) = 40840, 00 грн).
За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Суд вважає, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами державної виконавчої служби арештів на кошти роботодавця в банківських установах не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постановах від 03 липня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, Верховним Судом у постанові від 03 січня 2018 року у справі № 331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.
Отже, АТ "Завод "Маяк" не доведено відсутність його вини у невиплаті належних особа_2 сум при звільненні.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У трудових правовідносинах як працівник так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як цього вимагає ч. 12 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та неодноразово підтверджених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня 2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі № 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17, від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.
Ураховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, скрутне фінансове становище відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні особа_2 виплат у сумі 36243, 30 грн.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.
Питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.
Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси (постанови Верховного Суду від 22 лютого 2020 року у справі № 753/12569/18, від 27 квітня 2020 у справі № 428/2052/17).
Несвоєчасною виплатою заробітної плати особа_2 були завдані моральні страждання, був порушений звичний уклад його життя, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав особа_2 у зв`язку з протиправними діями відповідача АТ "Завод "Маяк", тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди особа_2 у розмірі 2000, 00 грн.
інформація_1 особа_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17 лютого 2021 року серії номер_1 .
Ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На випадок своєї смерті особа_2 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті здійснювалось за законом.
За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
особа_1 є дружиною особа_2 , а тому вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка. Інших спадкоємців першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті особа_2 .Є державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Васильєвою О.В. виявлено не було (а. с. 54-72)
Ураховуючи наведене, судом було залучено особа_1 до участі у справі в якості правонаступника позивача.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність стягнути з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 36243, 30 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36243, 30 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 2000, 00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов особа_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в єдрпоу - 14307423) на користь особа_1 (зареєстроване місце проживання: адреса_1 ідентифікаційний код в єдрпоу - номер_2 ) заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 36243 (тридцять шість тисяч двісті сорок три) гривні 30 (тридцять) копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36243 (тридцять шість тисяч двісті сорок три) гривні 30 (тридцять) копійок, компенсацію моральної шкоди у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в єдрпоу - 14307423) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. [А.]
Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2021 року.
Дело пр. № 2/756/2417/21
ун. №756/15485/20
Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И
06 декабря 2021 года Оболонский районный суд г. Киева в составе:
председательствующего – судьи [А.] Т.В.,
с участием секретаря судебного заседания - Шлапака Р.А.,
участники дела:
истец – особа_1 ,
рассмотрев в упрощенном исковом производстве в открытом судебном заседании в зале судебных заседаний в г. Киеве гражданское дело по иску особа_1 к акционерному обществу "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального ущерба
в с т а н о в и в:
Истец особа_2 обратился в Оболонский районный суд г. Киева порядке гражданского судопроизводства с иском к ответчика акционерного общества"Завод "Маяк" (далее - АО "Завод "Маяк") об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда.
Свои исковые требования истец обосновывал тем, что с 25 августа 2010 года он работал наладчиком станков и манипуляторов с программным управлением АО "Завод "Маяк".
13 июля 2020 года особа_2 был уволен с работы по собственному желанию в связи с уходом на пенсию по возрасту по ст. 38 КЗоТ Украины.
Как отметила истец, работатодавец допустил задолженность по выплате ему заработной платы на сумму 100730, 19 грн.
Указанную сумму невыплаченного заработка, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13 июля 2020 года по 01 декабря 2020 года на сумму 85502, 56 грн и компенсацию морального ущерба на сумму 10000, 00 грн истец особа_2 просил суд "Маяк".
Ответчик подал в суд отзыв на исковое заявление особа_2 , в котором подтвердил факт невыплаты истцу заработной платы, однакоучил, что на основании удостоверения комиссии по трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 июня 2019 № 292 взыскано с ответчика в пользу истца задолженность по выплате заработной платы за период с 01 марта 2019 года по 31 мая 2019 года на сумму 174 87 грн Указанная сумма 16 декабря 2020 года была уплачена АО "Завод "Маяк" особа_2 . Также на исполнении в отделе принудительного исполнения решений Департамента государственной исполнительной службы Министерства юстиции Украины находится удостоверение комиссиипо трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 января 2020 года № 455 об удержании с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_2 задолженности по выплате заработной платы за период с 01 июня 2019 года по 31 декабря 2019 года в сумме 4702 грн.
Следовательно, АО "Завод "Маяк" не возражало против взыскания с него в пользу особа_2 задолженности по выплате заработной платы за период с 01 января 2020 года по 13 июля 2020 года на сумму 36243, 30 грн.
Против удовлетворения иска в части взыскания среднего заработказа время задержки расчета при увольнении АО "Завод "Маяк" отрицало, утверждая, что его вины в несвоевременной выплате истцу заработной платы нет, так как на счета предприятия наложены аресты в рамках исполнительных производств. Также ответчик утверждал о безосновательности исковых требований в части возмещения морального ущерба .
16 февраля 2021 года, после открытия производства по делу по иску особа_2 к АО "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за времязадержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда истец скончался.
В этой связи во исполнение положений п. 1 ч. 1 ст. 251 ГПК Украины производство по делу 06 апреля 2021 было остановлено.
Одобрением Оболонского районного суда г. Киева от 25 октября 2021 производства по делу по иску особа_2 к АО "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда было возобновлено и привлечено ОСОБА_3к участию в деле в качестве правопреемника истца лицо_2.
В судебном заседании истец поддержала исковые требования по основаниям, приведенным в исковом заявлении.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, ответчик о времени и месте рассмотрения дела сообщался, при причине неявки в судебное заседание своего представителя суд не сообщил, заявление о рассмотрении дела в отсутствие своего представителя в суд не подал.
Заслушав вступительное слово истца, исследовав материалы дела, собранные в справкеав доказательства, суд пришел к такому выводу.
Судом установлено, что с 25 августа 2010 года лицо_2 работал наладчиком станков и манипуляторов с программным управлением АО "Завод "Маяк".
13 июля 2020 года особа_2 был уволен с работы по собственному желанию в связи с уходом на пенсию по возрасту по ст. 38 КЗоТ Украины (а. с. 9-15).
По нормам ст. ст. 21, 22 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на подставе заключенного Трудового договора. Субъекты организации оплаты труда не вправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В ч. 3 ст. 15 указанного Закона закреплено, что оплата труда работников предприятия производится в первоочередном порядке. Все остальные платежи производятся предприятием после выполнения обязательств по оплате труда.
Заработная плата выплачивается работникам регулярноо в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже два раза в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата (ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины, ч. 1 ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда").
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса.
Ст. 116 КЗоТ Украины определено, что при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспо.рованную им сумму.
Вопреки приведенным законодательным положениям АО "Завод "Маяк" при увольнении лицо_2 не в полном объеме выплатило ему заработную плату.
К моменту увольнения размер задолженности составил 100730, 19 грн (а. с. 8). На основании удостоверения комиссии по трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 июня 2019 № 292 взыскано с ответчика в пользу истца задолженность по выплате заработной платы за период с 01 марта 2019 года по 31 мая 2019 года на сумму 1746, (а. с. 43-45). Указанная сумма 16 декабря 2020 года была уплачена АО "Завод "Маяк" особа_2 (а. с. 46). Также на исполнении в отделе принудительного исполнения решений Департамента государственной исполнительной службы Министерства юстиции Украины находится удостоверение комиссии по трудовым спорам АО "Завод "Маяк" от 03 января 2020 года № 455 об удержании с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_2 задолженности по выплате заработной платы за период с 01 июня 2019 года по 31 декабря 2019 года на сумму 47025, 02 грн.
Таким образом, в свдовом порядке взысканию с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_2 подлежала задолженность задолженности по выплате заработной платы за период с 01 января 2020 года по 13 июля 2020 года на сумму 36243, 30 грн (100730, 16 грн - 7 , 02 грн = 36 243, 30 грн).
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, установая, организация должна выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
Анализ приведенных норм материального права дает основания к выводу, что предусмотренный ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при условии невыплаты по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющие такие юридически значимыеи обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Следовательно, непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной ст. 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета. После принятия судебного решения о взыскании задолженности по заработной плате работодатель не увольняетсяется от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
Учитывая, что АО "Завод "Маяк" при увольнении особа_2 не в полном объеме выплатило ему заработную плату, последний имел право на компенсацию среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Средний заработок для выплаты труданикельные компенсации за время задержки расчета при увольнении определяется в соответствии со ст. 27 Закона Украины "Об оплате труда" по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 (далее – Порядок).
Согласно п. 2 Порядка среднемесячная заработная плата работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, т.е.предшествующие дню увольнения работника с работы. П. 3 Порядка определено, что все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскания алиментов и т.д. без лишения свободы.
При этом согласно п. 5 Порядка основанием для определения общей суммы заработка, подлежащей выплате за время задержки расчетаувольнении, есть среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, которая в соответствии с п. 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством – календарных дней за этот период.
Поскольку особа_2 был уволен 13 июля 2020, для расчета среднего заработка суд берет суммы выплат истцу за последние два календарных мисяцы работы, предшествующие дню увольнения с работы (май-июнь 2020 года).
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении составляет 40840, 00 грн. 51 грн = 15927, 42 грн) – заработная плата за май-июнь 2020 года / 39 фактически отработанных дней = 408, 40 грн) = 40840, 00 грн).
По ст. 117 КЗоТ Украины обязательноым условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Суд считает, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя, наложение органами государственной исполнительной службы арестов на средства работодателя в банковских учреждениях не исключает его вины в невыплате надлежащих уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины (такой выс.новок суда отвечает правовой позиции, сформулированной Верховным Судом Украины в постановлениях от 03 июля 2013 года по делу № 6-63цс13, от 25 мая 2016 года по делу № 6-948цс16, Верховным Судом по решению от 03 января 2018 года по делу № 3 2814/16-ц). Сам по себе факт финансовых затруднений на предприятии не может лишать работников права на выплаты, предусмотренные при их увольнении.
Следовательно, АО "Завод "Маяк" не доказано отсутствие его вины в невыплате причитающихся особа_2 сумм при увольнениии.
Закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности наступает предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины ответственность.
Согласно ч. 1 ст. 9 ГК Украины положения ГК Украины применяются к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства. Таким образом, положения ГК Украины должны применяться субсидиарно для урегулирования.Улирование трудовых отношений.
Согласно п. 6 ч. 1 ст. 3 ГК Украины общими основами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность.
В трудовых правоотношениях как работник, так и работодатель должны действовать добросовестно, реализуя свои права, как этого требует ч. 12 ст. 13 ГК Украины, не допуская действий, совершаемых с намерением нанести ущерб другому лицу, а также злоупотребление правом в других формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащееисполнение обязанности по своевременному расчету при увольнении не ограничено во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным ввиду его непропорциональности последствиям правонарушения. Он может быть несправедливым в отношении работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественное бремя соответствующих выплат может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, т.е.ар может быть неоправданно обременительным или даже непосильным. В таких случаях непризнание судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумным и несправедливым последствиям.
Возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ Украины, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ви ответственности направлены не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения.
Согласно ч. 1 ст. 9 ГК Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренному ст. 117 КЗоТ Украины.
Одним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненного правонарушением, совершенном другим лицом. Этой цели прежде всего служит взыскание убытков. Размер ущерба в момент правонарушения, как правило, еще не известен.реальный размер ущерба в большинстве случаев доказать либо сложно, либо невозможно вообще.
В целях защиты интересов пострадавшей стороны законодатель может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих имущественных потерь. Такие правила преследуют цель компенсации пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном по сравнению с взысканием убытков порядке. Дака упрощенность состоит в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доказывания размера убытков.
Обращаясь с требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Оценка потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера, суд должен ориентировочно оценитьразмер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог понести истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационном характере мер ответственности в гражданском праве необходимо сделать вывод, что исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины.
Уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольненииные в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взысканииусл; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соизмеримость предполагаемого размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом взыскания сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющие юридическое значение, судеже уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, удовлетворяет ли он исковые требования об удержании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
Аналогичных правовых выводов пришла Большая Палата Верховного Суда по постановлению от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц и неоднократно подтвержденных Кассационным гражданским судом в составе Верховного Суда, в частности по постановлениям от 08 апреля 2020 года по делу № 569/7584/18, от 08 июля 2020 года по делу № 761/17815/18, от 08 июля 2020 по делу № 569/13794/18, от 29 июля 2020 года по делу № 212/6331/19, декабря 2020 года по делу № 152/1957/15-ц, от 27 января 2021 по делу № 332/3682/17, от 29 марта 2021 года по делу № 760/23306/17, от 16 апреля 2021 года по делу 761/11253/19, от 09 июня 2021 по делу № 213/817/20, от 09 июня 2021 года по делу № 213/719/20.
Учитывая несоразмерность заявленных к взысканию сумм середнего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, затруднительное финансовое положение ответчика, суд считает справедливым, пропорциональным и соответствующим обстоятельствам этого дела, имеющим юридическое значение и приведенным выше критериям, определение размера ответственности ответчика за просрочку им причитающихся при увольнении особа2 выплат на сумму 36243, 30 грн.
Согласно разъяснениям, изложенным в абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украиныд 24 декабря 1999 г. № 13 "О практике применения судами законодательства об оплате труда", удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан является обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в решении.
Вопросы взимания и уплаты налоговов и других обязательных платежей в таком случае будет решаться при исполнении решения суда.
Согласно ст. 2371 КЗоТ Украины возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привело к моральным страданиям, потерям нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно разъяснениям, изложенным в п. 9 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 беретсня 1995 года № 4 "О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) ущерба" (их продолжительности, возможности восстановления и т.д.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения пресснедели, деловая репутация, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Следовательно, защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права (например, восстановление на работе), так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий. , которых лицо испыталов связи с посягательством на ее трудовые права и интересы (постановления Верховного Суда от 22 февраля 2020 г. по делу № 753/12569/18, от 27 апреля 2020 г. по делу № 428/2052/17).
Несвоевременной выплатой заработной платы лицо_2 были причинены моральные страдания, был нарушен привычный уклад его жизни, он вынужден был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни.
Учитывая характер и объем душевных страданий, которые испытал особа_2 в связи с противоправными действиями ответчика АО "Завод "Маяк", тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, исходя из принципов разумности и справедливости, суд приходит к выводу о необходимости определить размер возмещения морального вреда лицо_2 в размере 2000, 00 грн.
информация_1 лицо_2 умер, что подтверждается свидетельством о смерти от 17 февраля 2021 года серии номер_1 .
Ст. 1216 ГК Украины предусмотрено, что наследованием является переход прав и обязанностей (наследства) от физического лица, умершего (наследодателя), к другим лицам (наследство)оемцев).
Согласно ст. 1217 ГК Украины наследование осуществляется по завещанию или по закону.
На случай своей смерти лицо_2 завещания не составил, поэтому наследование после его смерти осуществлялось по закону.
По предписаниям ст. 1258 ГК Украины наследники по закону получают право на наследование поочередно. Каждая последующая очередь наследников по закону получает право на наследование в случае отсутствия наследников предыдущей очереди, отстранения их от права на наследование, непринятия ими наследства или видговора от его принятия, кроме случаев, установленных ст. 1259 настоящего Кодекса.
Согласно ст. 1261 ГК Украины в первую очередь право на наследование по закону должны дети наследодателя, в том числе зачатые при жизни наследодателя и рожденные после его смерти, тот из супругов, который его пережил, и родители.
лицо_1 является женой лицо_2, поэтому она является наследником первой очереди по закону после смерти мужа. Других наследников первой очереди по закону, принявших наследство после смерти лицо_2 .нотариусом Одиннадцатой киевской государственной нотариальной конторы [В.] А.В. обнаружено не было (а. с. 54-72)
Учитывая приведенное, судом было привлечено лицо_1 к участию в деле в качестве правопреемника истца.
Учитывая изложенное, суд пришел к выводу о необходимости взыскать с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы в сумме 36243, 30 грн, средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 36243, 30 грн и компенсацию морального вреда в суме 2000, 00 грн.
Согласно ст. 141 ГПК Украины суд присуждает с ответчика в доход государства судебный сбор пропорционально удовлетворенным требованиям на сумму 840, 80 грн.
Руководствуясь ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ГПК Украины, суд -
вы р и ш и в:
Иск лицо_1 к акционерному обществу "Завод "Маяк" об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества"Завод "Маяк" (местонахождение: г. Киев, пр-т Степана Бандеры, 8; идентификационный код в егрпоу - 14307423) в пользу особа_1 (зарегистрированное место жительства: адрес_1 идентификационный код в егрпоу - номер_2 ) 36243 (тридцать шесть тысяч двести сорок три) гривны 30 (тридцать) копеек; средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 36243 (тридцать шесть тысяч двести сорок три) гривны 30 (тридцать) копеекного ущерба на сумму 2000 (две тысячи) гривен 00 (ноль) копеек.
В удовлетворении остальных исковых требований – отказать.
Взыскать с акционерного общества "Завод "Маяк" (местонахождение: г. Киев, пр-т Степана Бандеры, 8; идентификационный код в егрпоу - 14307423) судебный сбор на сумму 840 (восемьсот сорок) гривен 80 (восемьдесят) копеек.
Допустить немедленное исполнение решения об удержании заработной платы за один месяц.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке в Киевский апелляционный судпутем представления в тридцатидневный срок со дня оглашения решения суда апелляционной жалобы.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционногопросмотра.
Судья Т.В. [А.]
Полный текст решения сделан 13 декабря 2021 года.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
13.12.2021 Справа № 756/15485/20
Справа пр. № 2/756/2417/21
ун. № 756/15485/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді [А.] Т.В.,
за участі секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,
учасники справи:
позивач - особа_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом особа_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Позивач особа_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача акціонерного товариства "Завод "Маяк" (далі - АТ "Завод "Маяк") про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимог позивач обґрунтовував тим, що з 25 серпня 2010 року він працював налагоджувальниким верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням АТ "Завод "Маяк".
13 липня 2020 року особа_2 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України.
Як зазначила позивач, роботодавець допустив заборгованість з виплати йому заробітної плати у сумі 100730, 19 грн.
Указану суму невиплаченого заробітку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 липня 2020 року до 01 грудня 2020 року у сумі 85502, 56 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 10000, 00 грн позивач особа_2 просив суд стягнути з АТ "Завод "Маяк".
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву особа_2 , в якому підтвердив факт невиплати позивачеві заробітної плати, проте зазначив, що на підставі посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 червня 2019 року № 292 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати у за період 01 березня 2019 року до 31 травня 2019 року у сумі 17461, 87 грн. Указана сума 16 грудня 2020 року була сплачена АТ "Завод "Маяк" особа_2 . Також на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 січня 2020 року № 455 про стягнення з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_2 заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 червня 2019 року до 31 грудня 2019 року у сумі 47025, 02 грн.
Отже, АТ "Завод "Маяк" не заперечувало проти стягнення з нього на користь особа_2 заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 січня 2020 року до 13 липня 2020 року у сумі 36243, 30 грн.
Проти задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні АТ "Завод "Маяк" заперечувало, стверджуючи, що його вини у несвоєчасній виплаті позивачеві заробітної плати немає, позаяк на рахунки підприємства накладено арешти у рамках виконавчих проваджень. Також відповідач стверджував про безпідставність позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
16 лютого 2021 року, після відкриття провадження у справі за позовом особа_2 до АТ "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди позивач помер.
У зв`язку з цим на виконання положень п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України провадження у справі 06 квітня 2021 року було зупинено.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року провадження у справі за позовом особа_2 до АТ "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди було поновлено та залучено особа_3 до участі у справі в якості правонаступника позивача особа_2 .
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся, при причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності свого представника до суду не подав.
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
Судом з`ясовано, що з 25 серпня 2010 року особа_2 працював налагоджувальником верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням АТ "Завод "Маяк".
13 липня 2020 року особа_2 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України (а. с. 9-15).
За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Усупереч наведеним законодавчим положенням АТ "Завод "Маяк" при звільненні особа_2 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату.
На момент звільнення розмір заборгованості становив 100730, 19 грн (а. с. 8). На підставі посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 червня 2019 року № 292 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати у заробітної плати у за період 01 березня 2019 року до 31 травня 2019 року у сумі 17461, 87 грн (а. с. 43-45). Указана сума 16 грудня 2020 року була сплачена АТ "Завод "Маяк" особа_2 (а. с. 46). Також на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває посвідчення комісії по трудових спорах АТ "Завод "Маяк" від 03 січня 2020 року № 455 про стягнення з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_2 заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 червня 2019 року до 31 грудня 2019 року у сумі 47025, 02 грн.
Таким чином, у судовому поряду стягненню з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_2 підлягала заборгованість заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 січня 2020 року до 13 липня 2020 року у сумі 36243, 30 грн (100730, 19 грн - 17461, 87 грн - 47025, 02 грн = 36243, 30 грн).
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Зважаючи на те, що АТ "Завод "Маяк" при звільненні особа_2 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату, останній мав право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Оскільки особа_2 був звільнений 13 липня 2020 року, для розрахунку середнього заробітку суд бере суми виплат позивачеві за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення її з роботи (травень-червень 2020 року).
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 40840, 00 грн (100 робочих днів з 13 липня 2020 року до 01 грудня 2020 року х 846, 56 грн - середньоденна заробітна плата особа_2 (15927, 42 грн (5364, 91 грн + 10562, 51 грн = 15927, 42 грн) - заробітна плата за травень-червень 2020 року / 39 фактично відпрацьованих днів = 408, 40 грн) = 40840, 00 грн).
За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Суд вважає, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами державної виконавчої служби арештів на кошти роботодавця в банківських установах не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постановах від 03 липня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, Верховним Судом у постанові від 03 січня 2018 року у справі № 331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.
Отже, АТ "Завод "Маяк" не доведено відсутність його вини у невиплаті належних особа_2 сум при звільненні.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У трудових правовідносинах як працівник так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як цього вимагає ч. 12 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та неодноразово підтверджених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня 2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі № 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17, від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.
Ураховуючи неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, скрутне фінансове становище відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні особа_2 виплат у сумі 36243, 30 грн.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.
Питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.
Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси (постанови Верховного Суду від 22 лютого 2020 року у справі № 753/12569/18, від 27 квітня 2020 у справі № 428/2052/17).
Несвоєчасною виплатою заробітної плати особа_2 були завдані моральні страждання, був порушений звичний уклад його життя, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав особа_2 у зв`язку з протиправними діями відповідача АТ "Завод "Маяк", тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди особа_2 у розмірі 2000, 00 грн.
інформація_1 особа_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17 лютого 2021 року серії номер_1 .
Ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На випадок своєї смерті особа_2 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті здійснювалось за законом.
За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
особа_1 є дружиною особа_2 , а тому вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка. Інших спадкоємців першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті особа_2 .Є державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Васильєвою О.В. виявлено не було (а. с. 54-72)
Ураховуючи наведене, судом було залучено особа_1 до участі у справі в якості правонаступника позивача.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність стягнути з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 36243, 30 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36243, 30 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 2000, 00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов особа_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в єдрпоу - 14307423) на користь особа_1 (зареєстроване місце проживання: адреса_1 ідентифікаційний код в єдрпоу - номер_2 ) заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 36243 (тридцять шість тисяч двісті сорок три) гривні 30 (тридцять) копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 36243 (тридцять шість тисяч двісті сорок три) гривні 30 (тридцять) копійок, компенсацію моральної шкоди у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в єдрпоу - 14307423) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. [А.]
Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2021 року.
Полезный отзыв?
(1)
Завод и фабрика: отзывы о работе в Киеве (62 отзыва) →
Работа в Киеве (5556 отзывов) →
АТ "ЗАВОД "МАЯК"
Киев | 13.12.2021
13.12.2021 Дело № 756/15869/21 Дело пр. № 2/756/6818/21 ун. №756/15869/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 07 декабря 2021 Оболонский районный суд г. Киева в составе: председательствующего – судьи [А.] Т.В., с участием секретаря судебного заседания - Шлапака Р.А., участники дела: истец – особа_1 , рассмотрев в упрощенном исковом производстве в открытом судебном заседании в зале суде...
АТ "ЗАВОД "МАЯК"
Киев | 16.11.2021
16.11.2021 Дело № 756/15504/21 Уникальный №756/15504/21 Производство № 2/756/6723/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 16 ноября 2021 г. Киев Оболонский районный суд города Киева в составе: председательствующего судьи - [Б.] И.В., при участии секретаря – [С.] Т.И., рассмотрев в открытом судебном заседании в г. Киеве в порядке упрощенного производствальное дело по иску особа_1 к Акцио...
АТ "ЗАВОД "МАЯК"
Киев | 17.05.2021
17.05.2021 Дело № 756/4178/21 Уникальный номер судебного дела 756/4178/21 Номер производства 2/756/3826/21 решение именем Украины 17 мая 2021 Оболонский районный суд города Киева в составе председательствующего судьи [Б.] И.М., с участием секретаря судебного заседания Чагир Б.К., рассмотрев в упрощенном исковом производстве в открытом судебном заседании в зале судебных заседаний в г.. гражда...
АТ "ЗАВОД "МАЯК"
Киев | 22.01.2021
Номер производства 2/754/927/21 Дело №754 / 9328/20 текст решения именем Украины 22 января 2021 г.. Киев Деснянский районный суд города Киева под председательством судьи [Б.] В.В. с участием секретаря судебного заседания [И.] В.А. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Завод Маяк» о взыскании среднего заработка за время...
АТ "ЗАВОД "МАЯК"
Киев | 22.12.2020
22.12.2020 Дело № 756/9016/20 Ун.№756 / 9016/20 Пр.№2 / 756/4856/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 22 декабря 2020 судья Оболонского районного суда Киева [М] А.М., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Завод« Маяк »о взыскании среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении, В С Т А ...
АТ "ЗАВОД "МАЯК"
Киев | 22.12.2020
22.12.2020 Дело № 756/10199/20 Ун.№756 / 10199/20 Пр.№2 / 756/5174/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 22 декабря 2020 судья Оболонского районного суда Киева [М] А.М., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Завод« Маяк »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки окончатель...