АТ "ХАРВЕРСТ": невыплата зарплаты
Судья [П.] В.А.
Дело № 644/8442/20
Производство № 2/644/950/21
14.04.2021
решение
именем украины
14 апреля 2021 г.. Харькова Орджоникидзевский районный суд. В составе:
судьи - [П.] В.А.,
с участием секретаря судебного заседания - [Д.] К.С.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. гражданское дело по искум особа_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за все время задержки расчета, -
в с т а н о в и л:
особа_1 обратилась в суд с вышеуказанным иском.
Исковые требования обоснованы тем, что особа_1 с 17.12.2019 по 08.10.2020 находилась в трудовых отношениях с ответчиком; 08.10.2020 на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины была уволена по собственному желанию (приказ № 454 от 08.10.2020). На момент ее освобождения отповидач не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате, который согласно лицевому счету по начислению заработной платы за сентябрь 2020 по механосборочном цехе подразделение № 006 табельный номер 17087 задолженность составляла 41 986 грн 21 коп. Поскольку задолженность по заработной плате не выплачена, истец также просит взыскать средний заработок за все время задержки расчета. Уточнив исковые требования, истец просит взыскать сумму среднего заработка за все время задержкии расчета при увольнении в сумме 5878 грн., судебные расходы на юридическую помощь в сумме 1500 грн и оплачен судебный сбор в размере 840 грн 80 коп.
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова от 3 ноября 2020 открыто производство по делу и назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного искового производстве с вызовом сторон.
В судебное заседание истец не появилась, через канцелярию суда подала заявление, в котором отметила, что в части исковых требований о взыскании заборгованости по заработной плате она отказывается, поскольку она была ей выплачена 30.12.2020. На исковых требованиях о взыскании среднего заработка за время задержки расчета и понесенных ею судебных расходов по уплате государственной пошлины и на уплату юридической помощи настаивает, просит в этой части исковые требования удовлетворить; рассмотрение дела просит проводить в ее отсутствии.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседаний извещен надлежащимобразом путем направления судебной повестки-сообщения о вызове в судебное заседание по месту нахождения юридического лица. 8 декабря 2020 через канцелярию суда поступил отзыв на исковое заявление, в тексте которого усматривается, что ответчик не возражает против наличия задолженности предприятия перед особа_1 в момент его увольнения; в части взыскания среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы и в части взыскания расходов на правовую помощь просит отказать по основаниям, изложениеених в отзыве; к отзыву предоставил справку о задолженности по заработной плате и расчет среднедневного заработка истца (л.д. 35-39, 41). 18 февраля 2021 через канцелярию суда поступили письменные объяснения, из которых следует, что 30 декабря 2020 истцу особа_1 была осуществлена выплата задолженности по заработной плате в полном объеме в сумме 41986 грн 21 коп., Что подтверждается платежной ведомости от 30.12.2020. Кроме того, ответчик, учитывая рабочие дни предприятия, отметимв, что сумма среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы истцу составляет 5533 грн 56 коп. На основании изложенного в письменных пояснениях, просят при принятии решения учесть их ходатайство об уменьшении размера среднего заработка до 10%, то есть до 553 грн 36 коп .; в требовании о взыскании судебных расходов на правовую помощь просит отказать в полном объеме; распределение расходов по уплате государственной пошлины осуществить в соответствии размеру удовлетворенных исковых требований (л.д. 56-59, 63).
Видповидно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями ГПК Украины рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав письменные доказательства, содержащиеся в материалах дела, суд считает установленными следующие факты и соответствующие правоотношения.
Судом установлено, что истец особа_1 находилась в трудовых взаимоотношениИнах с ответчиком в период с 17.12.2019 по 08.10.2020, что подтверждается копией трудовой книжки (а.с.4-6).
На основании Приказа № 454 от 08.10.2020 особа_1 уволен по собственному желанию в соответствии с ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины, что подтверждается записью из трудовой книжки (а.с.6).
В соответствии с требованиями статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольненияне работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно Справки ГП «Завод« Электротяжмаш »№ 245/1062 от 30.11.2020, добавленной ответчиком к отзыву, особа_1 работала в ГП« Завод «Электротяжмаш» и занимала должность: машинист крана (крановщик) 5 разряда; ее среднедневная заработная плата составляла 461 грн 13 коп .; задолженность по заработной плате составляла 41 986 грн 21 коп., а именно: за август - 7364 грн 95 коп., за сентябрь - 7665 грн 57 коп., за октябрь - 26955 грн. 69 коп.
При увольнении истца с ней не были проведены окончательные раснки, что стало основанием для обращения особа_1 в суд для защиты своего нарушенного права.
Согласно копии платежной ведомости от 30.12.2020 для зачисления окончательного расчета при увольнении на карточные счета сотрудников ГП «Завод« Электротяжмаш », особа_1 получила 41 986 грн 21 коп. (А.с.63). Что подтверждает в письменном заявлении и особа_1 (а.с.89).
Таким образом, полный расчет по заработной плате с истцом проведена.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработкав за все время задержки расчета суд отмечает следующее.
Частью первой 1 статьи 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, неоправданно по вине собственника или уполномоченного иморгана расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности, защиту работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечьения его жизни.
Однако, в указанных отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Таким образом, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает в статье 117 КЗоТ Украины отвечаетственность.
Пленум Верховного Суда Украины в п. 20 Постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 года N 13 постановил, что суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Тяжелое материальное положение, отсутствие финансово-хозяйственной деятельностиили средств у работодателя не освобождают работодателя от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Аналогичный правовой вывод указанный в постановлении Верховного Суда от 10 мая 2018 по делу №337 / 6455/15-ц, производства № 61-3683св18.
В соответствии с пунктом 6 части первой статьи 3 ГК Украины общими принципами гражданского законодательства является справедливость, добросовестность и разумность. В трудовых отношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя права в соответствии с времязаборы третьей статьи 13 ГК, не допуская действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ направлено на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он понес в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Возмещения, уплачиваемая за время задержки расчета при увольнении в соответствии с ст.117 КЗоТ не соответствует признакам заработной платы, поскольку выплачивается не по выКонану работу, а за задержку расчетов при увольнении. Поэтому возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ, хотя и рассчитывается, исходя из среднего заработка работника, однако не является заработной платой.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 (дело № 761 (9584) 15-ц (далее постановление) в пункте 87 прописано, что, учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражданском праве Большая Палата Верховного Суда доходит до выводу, что, исходя изпринципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ.
При этом, уменьшение суммы возмещения зависит от размера недоплаченной работодателем суммы. Существенным является период задержки (просрочки) невыплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
Большая Палата в указанномй выше постановлении отмечает, что учитывать нужно вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении. (П.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постановления).Учитывая приведенные законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, за отсутствием доказательств в подтверждение того, что задержка расчета произошла не по вине ответчика, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца лицо_1 и выдав ей трудовую книжку, ответчик ГП «Завод« Электротяжмаш »свою обязанность связь по проведению с истцом полного расчета в день увольнения не совершил, а потому могут быть как для взыскания задолженности по заработной плате, так и для применния к ответчику ООО «Завод« Электротяжмаш »ответственности за задержку расчета при увольнении, предусмотренную ст.117 КЗоТ Украины.
Согласно предоставленной ответчиком справки среднедневная заработная плата истца составляла 461 грн 13 коп.
В данном случае, период задержки в проведении расчета составляет период с 09.10.2020, на следующий день с момента увольнения, и по день окончательного расчета с истцом - 30.12.2020, а именно: октябрь 2020 - 15 рабочих дней, ноябрь 2020 - 21 рабочийдень, декабрь 2020 - 20 рабочих дней, а всего 56 дней. То есть, средний заработок за время задержки расчета на день выплаты задолженности по заработной плате составляет 25 823 грн 28 коп. (56 х 461 грн 13 коп.)
Обращаясь с иском особа_1 просила взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета в размере 5878 грн.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и наосновании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
С учетом выше установленного и принципа соразмерности, суд пришел к выводу, что сумма среднего заработка за время задержки расчета в размере указанном истцом, а именно - 5878 грн. соответствует принципу справедливости добросовестности и разумности и не расценивается как злоупотребление истцом правом.
При таких обстоятельствах, оценив доказательства предоставленные истцом, суд приходит к выводу, чтоисковые требования в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению в полном объеме.
Согласно ч. 1 ст. 67 Конституции Украины, каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 и 14.1.180 ст. 14 Налогового кодекса Украины и ст. 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование урегулирован порядок удержания налогов с любых выплат напользу граждан Украины, и суды не являются субъектами, уполномоченными предоставлять толкования требований действующего законодательства.
Согласно разъяснениями Пленума Верховного Суда Украины в пункте 6 Постановления № 13 от 24.12.1999 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплаты налога с доходов граждан является обязанностью работодателя та работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно письму ДФС от 09.06.2016 года № 12817/6 / 99-99-13-02-03-15 поскольку выплата дохода в виде суммы средней заработной платы, начисленной на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении работника, осуществляется уволенному работнику и не связана с отношениями Трудового найма, то такой доход облагается налоговыеим агентом как прочие доходы налогом на доходы физических лиц по ставке 18 проц. и военным сбором - 1, 5 процента в месяце его фактического начисления.
Кроме того, лица, имеющие статус налоговых агентов, обязаны подавать в сроки, установленные Кодексом налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, а также суммы удержанного с них налога в контролирующий орган (п « б »п. 176.2 ст.176 Кодекса).
Суд разъясняет, что в случае удовлетворения исковых требованийо взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суммы, суд определяет к взысканию с работодателя в пользу работника как средний заработок за время задержки расчета при увольнении ведется без вычитания сумм налогов и сборов. Налоги и сборы с суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении присужденной по решению суда, подлежат начислению работодателем при исполнении соответствующего судебного решения и соответственно, вычету из суммысреднего заработка за время задержки расчета при увольнении при выплате работнику, в результате чего выплачена работнику на основании судебного решения сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении уменьшается на сумму налогов и сборов.
Распределение судебных расходов суд решает в соответствии со ст. 141 ГПК Украины.
Относительно требований истца о взыскании в его пользу расходов на юридическую помощь, суд отмечает следующее.
Согласно пункту 1 части третьей статьи 133 ГПК Украины к расходам, пов`язаних с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Частью восьмой статьи 141 ГПК Украины предусмотрено, что размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Такие доказательства представляются до окончания судебных прений по делу или в течение пяти дней после принятия решения суда при условии, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом отвечаетВены заявление.
Суд отмечает, что истец предоставил вместе с исковым заявлением квитанцию от 26.10.2020 об уплате 1500 грн за подготовку в суд заявления о взыскании заработной платы (а 12).
В подтверждение получения правовой помощи, суда должны быть предоставлены договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.), Документы, свидетельствующие об оплате гонорара те прочих расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом построке (квитанция о к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения). Указанные расходы должны быть документально подтверждены и доказаны. Отсутствие документального подтверждения расходов на правовую помощь, а также расчет таких расходов является основанием для отказа в удовлетворении требований о возмещении таких расходов.
Аналогичная позиция изложена в постановлении Верховного суда по делу № 280/1765/19 от 04.02.2020.
Указанные выше требования относительно предмета доказывания по взысканию судебных расходов на правовую помощь, истцом не выполнены, доказательства не предоставлены (акт выполненных работ, договор о предоставлении правовой помощи и т.д.), поэтому суд не усматривает оснований для удовлетворения исковых требований в этой части.
Истцом было уплачено 840 грн 80 коп. судебного сбора за требование о взыскании среднего заработка.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать понесенные и документально делу судебные расходы в виде государственной пошлины в размере 840 грн 80 коп. по требованию о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ГПК Украины, суд,
принял:
Исковые требования особа_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за все время задержки расчета - удовлетворить частично.
Взыскать с Частногоакционерного общества «Харьковский станкостроительный завод» (код егрпоу 00223243, место нахождения: пр. Московский, 277, г.. Харьков) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, место регистрации: адрес_1) средний заработок за все время задержки расчета при увольнении в размере - 5878 (пять тысяч восемьсот семьдесят восемь) рублей 00 копеек, с последующим удержанием из указанных в этом абзаце сумм налога на добавленную стоимость и других обязательных платежей.
Взыскать с Частного аакционерные общества «Харьковский станкостроительный завод» (код егрпоу 00223243, место нахождения: пр. Московский, 277, г.. Харьков) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, место регистрации: адрес_1) расходы по уплате судебного сбора в размере 840 (восемьсот сорок ) гривен 80 копеек.
В другой части исковых требований - отказать.
Решение вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подания апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Харьковский апелляционный суд в течение 30 дней со дня составления полного судебного решения.
Участники дела, которым полное решение не было вручено в день его составления вправе подать апелляционную жалобу в течение 30 дней со дня вручения им полного решения суда.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-Телекоммуниацийнои системы апелляционные жалобы подаются участниками дела в Харьковский апелляционный суд до или через Орджоникидзевский районный суд. м. Харькова.
Вступительную и резолютивную часть решения составлен 14.04.2021. Полный текст решения составлен 16.04.2021.
Судья [П.] В.А.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [П.] В. О.
Справа № 644/8442/20
Провадження № 2/644/950/21
14.04.2021
рішення
іменем україни
14 квітня 2021 року м. Харкова Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дашкової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -
в с т а н о в и в :
особа_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особа_1 з 17.12.2019 по 08.10.2020 перебувала у трудових відносинах з відповідачем; 08.10.2020 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України була звільнена за власним бажанням (наказ № 454 від 08.10.2020). На момент її звільнення відповідач не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, який згідно з особовим рахунком по нарахуванню заробітної плати за вересень 2020 року по механоскладальному цеху підрозділ № 006 табельний номер 17087 заборгованість складала 41 986 грн 21 коп. Оскільки заборгованість по заробітній платі не виплачена, позивач також просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 878 грн., судові витрати на правничу допомогу у сумі 1 500 грн та сплачений судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву, в якій зазначила, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі вона відмовляється, оскільки вона була їй виплачена 30.12.2020. На позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та понесених нею судових витрат по сплаті судового збору та на сплату правничої допомоги наполягає , просить в цій частині позовні вимоги задовольнити; розгляд справи просить проводити у її відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи. 08 грудня 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, з тексту якого вбачається, що відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості підприємства перед особа_1 на час її звільнення; в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та в частині стягнення витрат на правову допомогу просить відмовити з підстав, викладених у відзиві; до відзиву надав довідку про заборгованість по заробітній платі та розрахунок середньоденного заробітку позивача (а.с. 35-39, 41). 18 лютого 2021 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що 30 грудня 2020 року позивачу особа_1 була здійснена виплата заборгованості по заробітній платі в повному обсязі в сумі 41 986 грн 21 коп., що підтверджується платіжною відомістю від 30.12.2020. Крім того, відповідач, враховуючи робочі дні підприємства, зазначив, що сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу складає 5 533 грн 56 коп. На підставі викладеного в письмових поясненнях, просять при ухваленні рішення врахувати їх клопотання про зменшення розміру середнього заробітку до 10%, тобто до 553 грн 36 коп.; у вимозі про стягнення судових витрат на правову допомогу просить відмовити в повному обсязі; розподіл витрат по сплаті судового збору здійснити відповідно до розміру задоволених позовних вимог (а.с. 56-59, 63).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає встановленими такі факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем протягом періоду з 17.12.2019 по 08.10.2020, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-6).
На підставі Наказу № 454 від 08.10.2020 особа_1 звільнена за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом із трудової книжки (а.с.6).
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно Довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 245/1062 від 30.11.2020, доданої відповідачем до відзиву, особа_1 працювала в ДП «завод «Електроважмаш» та займала посаду: машиніст крана (кранівник) 5 розряду; її середньоденна заробітна плата складала 461 грн 13 коп.; заборгованість по заробітній платі складала 41 986 грн 21 коп., а саме: за серпень – 7 364 грн 95 коп., за вересень – 7 665 грн 57 коп., за жовтень – 26 955 грн. 69 коп.
При звільненні позивача з нею не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення особа_1 до суду для захисту свого порушеного права.
Згідно копії платіжної відомості від 30.12.2020 для зарахування остаточного розрахунку при звільненні на карткові рахунки співробітників ДП «завод «Електроважмаш», особа_1 отримала 41 986 грн 21 коп. (а.с.63). Що підтверджує в письмовій заяві і особа_1 (а.с.89).
Таким чином, повний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведено.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку суд зазначає наступне.
Частиною першою 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року N 13 постановив, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постанови).
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача особа_1 та видавши їй трудову книжку, відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати, так і для застосування до відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденна заробітна плата позивача складала 461 грн 13 коп.
В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 09.10.2020, наступного дня з моменту звільнення, та по день кінцевого розрахунку з позивачем - 30.12.2020, а саме: жовтень 2020 року – 15 робочих днів, листопад 2020 року – 21 робочий день, грудень 2020 року – 20 робочих днів, а всього 56 днів. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку на день виплати заборгованості по заробітній платі складає 25 823 грн 28 коп. (56 х 461 грн 13 коп.)
Звертаючись з позовом особа_1 просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 5 878 грн.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із врахуванням вище встановленого та принципу співмірності, суд прийшов до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі зазначеному позивачем, а саме – 5 878 грн. відповідає принципу справедливості добросовісності та розумності й не розцінюється як зловживання позивачем правом.
За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами Трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1, 5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Щодо вимог позивача про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що позивач надала разом з позовною заявою квитанцію від 26.10.2020 про сплату 1 500 грн за підготовку до суду заяви про стягнення заробітної плати (а.с. 12).
На підтвердження отримання правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару ті інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція про до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 280/1765/19 від 04.02.2020.
Зазначені вище вимоги стосовно предмету доказування щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, позивачем не виконані, докази не надані (акт виконаних робіт, договір про надання правничої допомоги тощо), тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Позивачем було сплачено 840 грн 80 коп. судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840 грн 80 коп. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку – задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» (код єдрпоу 00223243, місце знаходження: пр. Московський, 277, м. Харків) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі – 5 878 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок, з послідуючим утриманням із вказаних в цьому абзаці сум податку на додану вартість та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» (код єдрпоу 00223243, місце знаходження: пр. Московський, 277, м. Харків) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Орджонікідзевський районний суд. м. Харкова.
Вступну та резолютивну частину рішення складено 14.04.2021. Повний текст рішення складено 16.04.2021.
Суддя [П.] В.О.
Дело № 644/8442/20
Производство № 2/644/950/21
14.04.2021
решение
именем украины
14 апреля 2021 г.. Харькова Орджоникидзевский районный суд. В составе:
судьи - [П.] В.А.,
с участием секретаря судебного заседания - [Д.] К.С.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. гражданское дело по искум особа_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за все время задержки расчета, -
в с т а н о в и л:
особа_1 обратилась в суд с вышеуказанным иском.
Исковые требования обоснованы тем, что особа_1 с 17.12.2019 по 08.10.2020 находилась в трудовых отношениях с ответчиком; 08.10.2020 на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины была уволена по собственному желанию (приказ № 454 от 08.10.2020). На момент ее освобождения отповидач не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате, который согласно лицевому счету по начислению заработной платы за сентябрь 2020 по механосборочном цехе подразделение № 006 табельный номер 17087 задолженность составляла 41 986 грн 21 коп. Поскольку задолженность по заработной плате не выплачена, истец также просит взыскать средний заработок за все время задержки расчета. Уточнив исковые требования, истец просит взыскать сумму среднего заработка за все время задержкии расчета при увольнении в сумме 5878 грн., судебные расходы на юридическую помощь в сумме 1500 грн и оплачен судебный сбор в размере 840 грн 80 коп.
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова от 3 ноября 2020 открыто производство по делу и назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного искового производстве с вызовом сторон.
В судебное заседание истец не появилась, через канцелярию суда подала заявление, в котором отметила, что в части исковых требований о взыскании заборгованости по заработной плате она отказывается, поскольку она была ей выплачена 30.12.2020. На исковых требованиях о взыскании среднего заработка за время задержки расчета и понесенных ею судебных расходов по уплате государственной пошлины и на уплату юридической помощи настаивает, просит в этой части исковые требования удовлетворить; рассмотрение дела просит проводить в ее отсутствии.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседаний извещен надлежащимобразом путем направления судебной повестки-сообщения о вызове в судебное заседание по месту нахождения юридического лица. 8 декабря 2020 через канцелярию суда поступил отзыв на исковое заявление, в тексте которого усматривается, что ответчик не возражает против наличия задолженности предприятия перед особа_1 в момент его увольнения; в части взыскания среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы и в части взыскания расходов на правовую помощь просит отказать по основаниям, изложениеених в отзыве; к отзыву предоставил справку о задолженности по заработной плате и расчет среднедневного заработка истца (л.д. 35-39, 41). 18 февраля 2021 через канцелярию суда поступили письменные объяснения, из которых следует, что 30 декабря 2020 истцу особа_1 была осуществлена выплата задолженности по заработной плате в полном объеме в сумме 41986 грн 21 коп., Что подтверждается платежной ведомости от 30.12.2020. Кроме того, ответчик, учитывая рабочие дни предприятия, отметимв, что сумма среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы истцу составляет 5533 грн 56 коп. На основании изложенного в письменных пояснениях, просят при принятии решения учесть их ходатайство об уменьшении размера среднего заработка до 10%, то есть до 553 грн 36 коп .; в требовании о взыскании судебных расходов на правовую помощь просит отказать в полном объеме; распределение расходов по уплате государственной пошлины осуществить в соответствии размеру удовлетворенных исковых требований (л.д. 56-59, 63).
Видповидно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями ГПК Украины рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав письменные доказательства, содержащиеся в материалах дела, суд считает установленными следующие факты и соответствующие правоотношения.
Судом установлено, что истец особа_1 находилась в трудовых взаимоотношениИнах с ответчиком в период с 17.12.2019 по 08.10.2020, что подтверждается копией трудовой книжки (а.с.4-6).
На основании Приказа № 454 от 08.10.2020 особа_1 уволен по собственному желанию в соответствии с ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины, что подтверждается записью из трудовой книжки (а.с.6).
В соответствии с требованиями статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольненияне работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно Справки ГП «Завод« Электротяжмаш »№ 245/1062 от 30.11.2020, добавленной ответчиком к отзыву, особа_1 работала в ГП« Завод «Электротяжмаш» и занимала должность: машинист крана (крановщик) 5 разряда; ее среднедневная заработная плата составляла 461 грн 13 коп .; задолженность по заработной плате составляла 41 986 грн 21 коп., а именно: за август - 7364 грн 95 коп., за сентябрь - 7665 грн 57 коп., за октябрь - 26955 грн. 69 коп.
При увольнении истца с ней не были проведены окончательные раснки, что стало основанием для обращения особа_1 в суд для защиты своего нарушенного права.
Согласно копии платежной ведомости от 30.12.2020 для зачисления окончательного расчета при увольнении на карточные счета сотрудников ГП «Завод« Электротяжмаш », особа_1 получила 41 986 грн 21 коп. (А.с.63). Что подтверждает в письменном заявлении и особа_1 (а.с.89).
Таким образом, полный расчет по заработной плате с истцом проведена.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработкав за все время задержки расчета суд отмечает следующее.
Частью первой 1 статьи 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, неоправданно по вине собственника или уполномоченного иморгана расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности, защиту работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечьения его жизни.
Однако, в указанных отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Таким образом, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает в статье 117 КЗоТ Украины отвечаетственность.
Пленум Верховного Суда Украины в п. 20 Постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 года N 13 постановил, что суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Тяжелое материальное положение, отсутствие финансово-хозяйственной деятельностиили средств у работодателя не освобождают работодателя от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Аналогичный правовой вывод указанный в постановлении Верховного Суда от 10 мая 2018 по делу №337 / 6455/15-ц, производства № 61-3683св18.
В соответствии с пунктом 6 части первой статьи 3 ГК Украины общими принципами гражданского законодательства является справедливость, добросовестность и разумность. В трудовых отношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя права в соответствии с времязаборы третьей статьи 13 ГК, не допуская действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ направлено на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он понес в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Возмещения, уплачиваемая за время задержки расчета при увольнении в соответствии с ст.117 КЗоТ не соответствует признакам заработной платы, поскольку выплачивается не по выКонану работу, а за задержку расчетов при увольнении. Поэтому возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ, хотя и рассчитывается, исходя из среднего заработка работника, однако не является заработной платой.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 (дело № 761 (9584) 15-ц (далее постановление) в пункте 87 прописано, что, учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражданском праве Большая Палата Верховного Суда доходит до выводу, что, исходя изпринципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ.
При этом, уменьшение суммы возмещения зависит от размера недоплаченной работодателем суммы. Существенным является период задержки (просрочки) невыплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
Большая Палата в указанномй выше постановлении отмечает, что учитывать нужно вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении. (П.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постановления).Учитывая приведенные законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, за отсутствием доказательств в подтверждение того, что задержка расчета произошла не по вине ответчика, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца лицо_1 и выдав ей трудовую книжку, ответчик ГП «Завод« Электротяжмаш »свою обязанность связь по проведению с истцом полного расчета в день увольнения не совершил, а потому могут быть как для взыскания задолженности по заработной плате, так и для применния к ответчику ООО «Завод« Электротяжмаш »ответственности за задержку расчета при увольнении, предусмотренную ст.117 КЗоТ Украины.
Согласно предоставленной ответчиком справки среднедневная заработная плата истца составляла 461 грн 13 коп.
В данном случае, период задержки в проведении расчета составляет период с 09.10.2020, на следующий день с момента увольнения, и по день окончательного расчета с истцом - 30.12.2020, а именно: октябрь 2020 - 15 рабочих дней, ноябрь 2020 - 21 рабочийдень, декабрь 2020 - 20 рабочих дней, а всего 56 дней. То есть, средний заработок за время задержки расчета на день выплаты задолженности по заработной плате составляет 25 823 грн 28 коп. (56 х 461 грн 13 коп.)
Обращаясь с иском особа_1 просила взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета в размере 5878 грн.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и наосновании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
С учетом выше установленного и принципа соразмерности, суд пришел к выводу, что сумма среднего заработка за время задержки расчета в размере указанном истцом, а именно - 5878 грн. соответствует принципу справедливости добросовестности и разумности и не расценивается как злоупотребление истцом правом.
При таких обстоятельствах, оценив доказательства предоставленные истцом, суд приходит к выводу, чтоисковые требования в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению в полном объеме.
Согласно ч. 1 ст. 67 Конституции Украины, каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 и 14.1.180 ст. 14 Налогового кодекса Украины и ст. 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование урегулирован порядок удержания налогов с любых выплат напользу граждан Украины, и суды не являются субъектами, уполномоченными предоставлять толкования требований действующего законодательства.
Согласно разъяснениями Пленума Верховного Суда Украины в пункте 6 Постановления № 13 от 24.12.1999 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплаты налога с доходов граждан является обязанностью работодателя та работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно письму ДФС от 09.06.2016 года № 12817/6 / 99-99-13-02-03-15 поскольку выплата дохода в виде суммы средней заработной платы, начисленной на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении работника, осуществляется уволенному работнику и не связана с отношениями Трудового найма, то такой доход облагается налоговыеим агентом как прочие доходы налогом на доходы физических лиц по ставке 18 проц. и военным сбором - 1, 5 процента в месяце его фактического начисления.
Кроме того, лица, имеющие статус налоговых агентов, обязаны подавать в сроки, установленные Кодексом налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, а также суммы удержанного с них налога в контролирующий орган (п « б »п. 176.2 ст.176 Кодекса).
Суд разъясняет, что в случае удовлетворения исковых требованийо взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суммы, суд определяет к взысканию с работодателя в пользу работника как средний заработок за время задержки расчета при увольнении ведется без вычитания сумм налогов и сборов. Налоги и сборы с суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении присужденной по решению суда, подлежат начислению работодателем при исполнении соответствующего судебного решения и соответственно, вычету из суммысреднего заработка за время задержки расчета при увольнении при выплате работнику, в результате чего выплачена работнику на основании судебного решения сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении уменьшается на сумму налогов и сборов.
Распределение судебных расходов суд решает в соответствии со ст. 141 ГПК Украины.
Относительно требований истца о взыскании в его пользу расходов на юридическую помощь, суд отмечает следующее.
Согласно пункту 1 части третьей статьи 133 ГПК Украины к расходам, пов`язаних с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Частью восьмой статьи 141 ГПК Украины предусмотрено, что размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Такие доказательства представляются до окончания судебных прений по делу или в течение пяти дней после принятия решения суда при условии, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом отвечаетВены заявление.
Суд отмечает, что истец предоставил вместе с исковым заявлением квитанцию от 26.10.2020 об уплате 1500 грн за подготовку в суд заявления о взыскании заработной платы (а 12).
В подтверждение получения правовой помощи, суда должны быть предоставлены договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.), Документы, свидетельствующие об оплате гонорара те прочих расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом построке (квитанция о к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения). Указанные расходы должны быть документально подтверждены и доказаны. Отсутствие документального подтверждения расходов на правовую помощь, а также расчет таких расходов является основанием для отказа в удовлетворении требований о возмещении таких расходов.
Аналогичная позиция изложена в постановлении Верховного суда по делу № 280/1765/19 от 04.02.2020.
Указанные выше требования относительно предмета доказывания по взысканию судебных расходов на правовую помощь, истцом не выполнены, доказательства не предоставлены (акт выполненных работ, договор о предоставлении правовой помощи и т.д.), поэтому суд не усматривает оснований для удовлетворения исковых требований в этой части.
Истцом было уплачено 840 грн 80 коп. судебного сбора за требование о взыскании среднего заработка.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать понесенные и документально делу судебные расходы в виде государственной пошлины в размере 840 грн 80 коп. по требованию о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ГПК Украины, суд,
принял:
Исковые требования особа_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за все время задержки расчета - удовлетворить частично.
Взыскать с Частногоакционерного общества «Харьковский станкостроительный завод» (код егрпоу 00223243, место нахождения: пр. Московский, 277, г.. Харьков) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, место регистрации: адрес_1) средний заработок за все время задержки расчета при увольнении в размере - 5878 (пять тысяч восемьсот семьдесят восемь) рублей 00 копеек, с последующим удержанием из указанных в этом абзаце сумм налога на добавленную стоимость и других обязательных платежей.
Взыскать с Частного аакционерные общества «Харьковский станкостроительный завод» (код егрпоу 00223243, место нахождения: пр. Московский, 277, г.. Харьков) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, место регистрации: адрес_1) расходы по уплате судебного сбора в размере 840 (восемьсот сорок ) гривен 80 копеек.
В другой части исковых требований - отказать.
Решение вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подания апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Харьковский апелляционный суд в течение 30 дней со дня составления полного судебного решения.
Участники дела, которым полное решение не было вручено в день его составления вправе подать апелляционную жалобу в течение 30 дней со дня вручения им полного решения суда.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-Телекоммуниацийнои системы апелляционные жалобы подаются участниками дела в Харьковский апелляционный суд до или через Орджоникидзевский районный суд. м. Харькова.
Вступительную и резолютивную часть решения составлен 14.04.2021. Полный текст решения составлен 16.04.2021.
Судья [П.] В.А.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [П.] В. О.
Справа № 644/8442/20
Провадження № 2/644/950/21
14.04.2021
рішення
іменем україни
14 квітня 2021 року м. Харкова Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дашкової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -
в с т а н о в и в :
особа_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особа_1 з 17.12.2019 по 08.10.2020 перебувала у трудових відносинах з відповідачем; 08.10.2020 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України була звільнена за власним бажанням (наказ № 454 від 08.10.2020). На момент її звільнення відповідач не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, який згідно з особовим рахунком по нарахуванню заробітної плати за вересень 2020 року по механоскладальному цеху підрозділ № 006 табельний номер 17087 заборгованість складала 41 986 грн 21 коп. Оскільки заборгованість по заробітній платі не виплачена, позивач також просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 878 грн., судові витрати на правничу допомогу у сумі 1 500 грн та сплачений судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву, в якій зазначила, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі вона відмовляється, оскільки вона була їй виплачена 30.12.2020. На позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та понесених нею судових витрат по сплаті судового збору та на сплату правничої допомоги наполягає , просить в цій частині позовні вимоги задовольнити; розгляд справи просить проводити у її відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи. 08 грудня 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, з тексту якого вбачається, що відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості підприємства перед особа_1 на час її звільнення; в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та в частині стягнення витрат на правову допомогу просить відмовити з підстав, викладених у відзиві; до відзиву надав довідку про заборгованість по заробітній платі та розрахунок середньоденного заробітку позивача (а.с. 35-39, 41). 18 лютого 2021 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що 30 грудня 2020 року позивачу особа_1 була здійснена виплата заборгованості по заробітній платі в повному обсязі в сумі 41 986 грн 21 коп., що підтверджується платіжною відомістю від 30.12.2020. Крім того, відповідач, враховуючи робочі дні підприємства, зазначив, що сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу складає 5 533 грн 56 коп. На підставі викладеного в письмових поясненнях, просять при ухваленні рішення врахувати їх клопотання про зменшення розміру середнього заробітку до 10%, тобто до 553 грн 36 коп.; у вимозі про стягнення судових витрат на правову допомогу просить відмовити в повному обсязі; розподіл витрат по сплаті судового збору здійснити відповідно до розміру задоволених позовних вимог (а.с. 56-59, 63).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає встановленими такі факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем протягом періоду з 17.12.2019 по 08.10.2020, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-6).
На підставі Наказу № 454 від 08.10.2020 особа_1 звільнена за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом із трудової книжки (а.с.6).
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно Довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 245/1062 від 30.11.2020, доданої відповідачем до відзиву, особа_1 працювала в ДП «завод «Електроважмаш» та займала посаду: машиніст крана (кранівник) 5 розряду; її середньоденна заробітна плата складала 461 грн 13 коп.; заборгованість по заробітній платі складала 41 986 грн 21 коп., а саме: за серпень – 7 364 грн 95 коп., за вересень – 7 665 грн 57 коп., за жовтень – 26 955 грн. 69 коп.
При звільненні позивача з нею не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення особа_1 до суду для захисту свого порушеного права.
Згідно копії платіжної відомості від 30.12.2020 для зарахування остаточного розрахунку при звільненні на карткові рахунки співробітників ДП «завод «Електроважмаш», особа_1 отримала 41 986 грн 21 коп. (а.с.63). Що підтверджує в письмовій заяві і особа_1 (а.с.89).
Таким чином, повний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведено.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку суд зазначає наступне.
Частиною першою 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року N 13 постановив, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постанови).
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача особа_1 та видавши їй трудову книжку, відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати, так і для застосування до відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденна заробітна плата позивача складала 461 грн 13 коп.
В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 09.10.2020, наступного дня з моменту звільнення, та по день кінцевого розрахунку з позивачем - 30.12.2020, а саме: жовтень 2020 року – 15 робочих днів, листопад 2020 року – 21 робочий день, грудень 2020 року – 20 робочих днів, а всього 56 днів. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку на день виплати заборгованості по заробітній платі складає 25 823 грн 28 коп. (56 х 461 грн 13 коп.)
Звертаючись з позовом особа_1 просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 5 878 грн.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із врахуванням вище встановленого та принципу співмірності, суд прийшов до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі зазначеному позивачем, а саме – 5 878 грн. відповідає принципу справедливості добросовісності та розумності й не розцінюється як зловживання позивачем правом.
За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами Трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1, 5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Щодо вимог позивача про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що позивач надала разом з позовною заявою квитанцію від 26.10.2020 про сплату 1 500 грн за підготовку до суду заяви про стягнення заробітної плати (а.с. 12).
На підтвердження отримання правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару ті інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція про до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 280/1765/19 від 04.02.2020.
Зазначені вище вимоги стосовно предмету доказування щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, позивачем не виконані, докази не надані (акт виконаних робіт, договір про надання правничої допомоги тощо), тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Позивачем було сплачено 840 грн 80 коп. судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840 грн 80 коп. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку – задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» (код єдрпоу 00223243, місце знаходження: пр. Московський, 277, м. Харків) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі – 5 878 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок, з послідуючим утриманням із вказаних в цьому абзаці сум податку на додану вартість та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівельний завод» (код єдрпоу 00223243, місце знаходження: пр. Московський, 277, м. Харків) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Орджонікідзевський районний суд. м. Харкова.
Вступну та резолютивну частину рішення складено 14.04.2021. Повний текст рішення складено 16.04.2021.
Суддя [П.] В.О.
Полезный отзыв?
(1)
Работа для женщин: отзывы о работе в Харькове (56 отзывов) →
Работа в Харькове (1442 отзыва) →