ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ": невыплата зарплаты

Судья [Ч.] В. Г.

Дело № 644/9976/20
Производство № 2/644/585/21
30.07.2021

Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы



30 июля 2021 г.. Харьков.
Орджоникидзевский районный суд. В составе:
Судьи - [Ч.] В.Г.,
при участии:
секретаря судебных заседаний - Шеремет Е.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова гражданскую справу по иску лицо_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета по выплате заработной платы, задолженности по выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета по выплате выходного пособия, компенсации за несвоевременно выплаченную заработную плату и морального вреда -

В С Т А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ГП «Завод« Электротяжмаш », в котором просил суд взыскать с ответчика в его пользу:средний заработок за время задержки выплаты работнику заработной платы в размере 20656 грн. 80 коп., Задолженности по выходного пособия в размере 19963 грн. 87 коп., Средний заработок за время задержки расчета по выплате выходного пособия в размере 6885 грн. 60 коп. (По состоянию на 11.12.2020 года), компенсацию за несвоевременно выплаченную заработную плату в сумме 734 грн. 99 коп., Моральный вред в размере 5000 грн., Средний заработок за время задержки расчета по выплате выходного пособия за период с 12.12.2020 года по день фактического расчета в размере 573 грн. 80 коп.
Исковые требования особа_1 обоснованы тем, что с 21.05.2020 года по 07.10.2020 года истец работал в ГП «Завод« Электротяжмаш »в должности токаря 5 разряда. 07.10.2020 года истца особа_1 был освобожден на основании ч.3 ст.38 КЗоТ Украины. Ответчик ООО «Завод« Электротяжмаш »не произвел полный расчет с истцом, не выплатил заработную плату за август, сентябрь 2020 в общем размере 48 785 грн.53 коп. Кроме того отвовидачем не выплачена истцу подлежащие к выплате при увольнении суммы, а именно: средний заработок за время задержки выплаты работнику заработной платы в размере 20656 грн. 80 коп., Задолженности по выходного пособия в размере 19963 грн. 87 коп., Средний заработок за время задержки расчета по выплате выходного пособия в размере 6885 грн. 60 коп. (По состоянию на 11.12.2020 года), компенсацию за несвоевременно выплаченную заработную плату в сумме 734 грн. 99 коп. Истцом особа_1 в исковом заявлении проведено розрахунок среднего заработка за время задержки выплаты работнику сумм, подлежащих выплате при увольнении, за период с 7 октября 2020 по 25 ноября 2020 года, то есть до дня выплаты заработной платы, который по расчету истца составил 20656 грн. 80 коп., И рассчитан следующим образом: 36 дня (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 573 грн. 80 коп. (Среднедневная заработная плата). Кроме того, истец особа_1 просит суд взыскать с ответчика моральный вред в размере 5000 грн., Которая заключается в нравственных страданиях, унижении, потери нормальных жизненных связей, трудном материальном положении.
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.Харькова от 28.12.2020 года производство по делу открыто, принято проводить рассмотрение в порядке упрощенного искового производства.
03.02.2021 года представителем ответчика ГП «Завод« Электротяжмаш »предоставлено отзыв на исковое заявление, в котором представитель ответчика отмечает, что 26.11.2020 года на расчетный счет особа_1 было перераховано весь остаток задолженности по заработной плате в размере 48 785 грн. 53 коп., В том числе заработная плата за август 2020 в размере 7357 грн. 93 коп., Заработная плата за сентябрь 2020 в размере 10810 грн. 91 коп., Заработная плата за октябрь 2020 в размере 30 616 грн. 69 коп. Таким образом, согласно справке вих.№245 / 065 от 28.01.2021 года по состоянию на 26.11.2020 г.., Задолженность по невыплаченной заработной платы ГП «Завод« Электротяжмаш »перед особа_1 отсутствует. повзыскания выходного пособия при увольнении представитель ответчика отметил, что в соответствии с расчетного листа по октябрь 2020 истцу было начислено выходное пособие при увольнении в размере 33272 грн. 82 коп., Которая была зачислена в заработную плату за октябрь 2020 года и в соответствии выплачена вместе с выплатой задолженности по заработной плате.
Кроме того, представитель ответчика ссылается на неверный расчет истцом размера среднего заработка за период задержки выплаты заротниму платы за период с 07.10.2020 года (день увольнения) по 26.11.2020 года (день фактического расчета), который составляет 28 рабочих дней, а не 36 дней, как рассчитал истец, а именно октября 2020 - 13 рабочих дней, ноябрь - 15 и составляет 14787 грн. 92 коп., А именно 28 дня (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 528 грн. 14 коп. (Среднедневная заработная плата).
Указанная разница рабочих дней обусловлена ​​наличием приказа и.о. генерального директора ГП «Завод« Электротяжмаш »от24.07.2020 года №309 «Об установлении неполной рабочей недели», которым с 01.10.2020 года на предприятии установлена ​​неполная рабочая неделя с рабочими днями: понедельник, вторник, среда, четверг. Компенсация за время задержки расчета была рассчитана в расчетном листе за декабрь 2020 года и всего начислено 14 747 грн. 92 коп., Из которых до выдачи принадлежит 11 904 грн. 27 коп. - данная компенсация и является средним заработок за время задержки расчета при увольнении.
О начислении компенсацииза несвоевременно выплаченную заработную плату в сумме 734 грн. 99 коп. представитель ответчика ссылается на то, что согласно ЗУ «О компенсации гражданам части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Согласно Коллективного договора ДП «Завод« Электротяжмаш »выплата заработной платы производится 7 числа месяца, следующего за расчетным. Итак заработная плата за август 2020 должна была быть выплачена 7.09.2020 года, а просрочка выплаты заработной платы за август более чем на один месяц наступает только если задолженность не выплачена 7 октября 2020 (включительно). То есть в день увольнения бухгалтерия не имела правовых оснований осуществить начисление этого вида компенсации.
О взыскании среднего заработка за время задержки выплаты выходного пособия, представитель ответчика отметил, что выходное пособие была частью заработной платы за октябрь 2020 года и была выплачена одновременно, следовательно расчет среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы поглощает средний заработок за время задержки выплаты выходного пособия.
Кроме того, требование о возмещении морального вреда представитель истца считает необоснованным и такой, что не подлежит удовлетворению, поскольку истцом не представлено доказательств того, что ему было нанесено нравственных страданий по вине работодателя. Кроме того, на 26.11.2020 года заработная плата была выплачена истцу, задержка выплаты была меньше месяца.
Кроме того, представитель ответчика подал ходатайство, в котором просит уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика на 10%, а именно до 1478 грн. 79 коп., Что учтет оптимальный баланс интересов сторон в споре. При этом представитель ответчика просит суд учиваты непродолжительный период задержки расчета, объективно над-тяжелое экономическое и политическое положение, когда ответчик принимает все возможные меры для сохранения рабочих мест и полноценного функционирования отрасли.
13.04.2021 года истец особа_1 предоставил суду заявление об увеличении размера исковых требований и просил взыскать с ответчика средний заработок за время задержки выплаты работнику заработной платы в размере 26 407 грн., Компенсацию за несвоевременно выплаченную заработную плату в размере 849 грн. 06 коп., моральный вред в размере 7000 грн. и уплаченный при подаче искового заявления судебный сбор.
Кроме того, 13.04.2021 года истец особа_1 предоставил суду ответ на отзыв на исковое заявление, в котором ссылался на то, что 26.11.2020 года, то есть до подачи иска в суд, ответчик погасил задолженность по заработной плате в полном объеме. Согласился истец и с рассчитанным ответчиком размером среднедневной заработной платы 528 грн. 14 коп. Однако, истец считает, что расчет количества дней просрочатния выплаты заработной платы должен быть произведен из расчета пятидневный рабочей недели, и составляет 26 407 грн. Кроме того, истец особа_1 возражал против уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, поскольку отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
15.04.2021 года представитель ответчика ГП «Завод« Электротяжмаш »предоставил суду возражения на ответ на отзыв и увеличения исковых требований, и повторно подчеркнул, что расчетнойок среднего заработка за время задержки расчета при увольнении должна проводиться именно за рабочие дни, отметил, что в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 года «Об установлении неполного рабочего дня» на предприятии было введено неполную рабочую неделю. Кроме того, представитель ответчика просил уменьшить размер среднего заработка с учетом погашения задолженности по заработной плате и другой части исковых требований отказать истцу.
Истец подал в суд заявление, в котором просил судебное зарассаживание проводить без его участия, исковые требования, которые были уточнены в процессе рассмотрения дела, поддержал и просил их удовлетворить.
Представитель ответчика ООО «Завод« Электротяжмаш »в судебное заседание не явился, о слушании дела извещен надлежащим образом, о причинах неявки суду не сообщил.
Суд, исследовав материалы дела установил следующие факты и соответствующие их правоотношения.
Истец особа_1 20.05.2020 года был принят на работу в ГП «Завод« Электротяжмаш»На должность токаря 5 разряда в цех тепловозных генераторов на участок обработки деталей генераторов и электродвигателей.
07.10.2020 года истца особа_1 был освобожден на основании ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, на основании приказа директора по работе с персоналом и социальным вопросам ГП «Завод« Электротяжмаш »особа_2 № 444 от 07.10.2020 года.
Согласно справки ГП «Завод« Электротяжмаш »№ 245/065 от 28.01.2021 года задолженность по заработной плате особа_1 отсутствует, среднедневная заработная плата составляет528, 14 грн., Начислена компенсация за 28 дней задержки окончательного расчета 14787 грн. 92 коп. До выплаты 11904 грн. 27 коп.
Согласно платежных ведомостей о зачислении заработной платы ГП «Завод« Электротяжмаш »на 26.11.2020 года истцу особа_1 была выплачена задолженность по заработной плате в сумме 48 785 грн. 53 коп.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменноуведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1 ст.117 КЗоТ).
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами саконодавства об оплате труда »указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день не был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расдыха, а при не проведение его к рассмотрению дела по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановой КМУ от 08.02.1995 №100.
Согласно п. 2 Порядка № 100, исчисление средней заработной платы для оплаты времени ежегодного отпуска, дополнительных отпусков в связи с обучением, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или для выплаты компенсации за неиспользованные отпуска производится исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска или выплаты компенсации за неиспользованные отпуска. Во всех остальных случаях сохраненияя средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
Согласно п. 5 Раздел IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы проводитеться исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы, в соответствии с пунктом 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Пунктом 8 раздел III Порядка №100 определено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, проваводятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
учиховуючы приведенные законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца лицо_1 и выдав ему трудовую книжку, ответчик ГП «Завод« Электротяжмаш »свой долг по проведению с истцом полного расчета в день увольнения не совершил, а поэтому есть основания для применения к ответчику ООО «Завод« Электротяжмаш »ответственности за задержку расчета при увольнении, предусмотренную ст.117 КЗоТ Украины.
Решая вопрос размИру среднего заработка за все время задержки, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца, рассчитанный в соответствии с требованиями Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, и равен 528, 14 грн. Указанный размер среднедневного заработка истца особа_1 ни оспаривается сторонами по делу.
После определения среднедневной заработной платы, как расчетной величины для насчета выплат работнику, производится начисление общей суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на количество рабочих дней в расчетном периоде.
Исходя из расчета истца особа_1 по состоянию на 25.11.2020 года время задержки расчета с истцом составляет 50 календарных дней (с 07.10.2020 года по 25.11.2020 года).
Вместе с этим, представителем ответчика ГП «Завод« Электротяжмаш »суду предоставлено приказ т.в.о. генерального директора ГП «Завод« Электротяжмаш »от 24.07.2020 года №309« Об установлении неполной рабочей недели ».
Учитывая приведенные приказы количество рабочих дней на предприятии за период задержки расчета перед истцом составляет 28 рабочих дней, а не 50 дней, как рассчитал истец, а именно октября 2020 - 13 рабочих дней, ноябрь - 15 Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, непроведенного при увольнении, за период с 26.10.2020 года по 23.03.2021 года в сумме 14787 грн. 92 коп.
Расчет проведен судом следующим образом: 28 рабочих дней (время задержки расчета) х 528, 14 грн. (Среднедневная заработная плата за два календарных месяца, предшествующих увольнению) = 14787 грн. 92 коп., Следовательно исковое требование истца лицо_1 о взыскании среднего заработка за время задержки выплаты работнику сумм, подлежащих выплате при увольнении, подлежит удовлетворению.
По ходатайству представителя ГП «Завод «Электротяжмаш» об уменьшении размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика, до 10%, а именно до 1478 грн. 79 коп., Суд отмечает следующее.
Так, в ходатайстве представитель ответчика ГП «Завод« Электротяжмаш »ссылается на непродолжительный период задержки расчета, объективно над-тяжелое экономическое и политическое состояние предприятия, погашение задолженности по заработной плате, по мнению представителя ответчика основанияй для уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика. Однако, с такими ссылками представителя ответчика суд согласиться не может, исходя из следующего.
Так, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает предусмотрена ст. 117 КЗоТ Украины ответственность.
цельютакого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Однако, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по врахування справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) сделано правовое заключение, согласно которому суд вправе уменьшить размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, при этом суду необходимо учитывать:
1) Размер просроченной задолженностиработодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором.
2) Период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
3) Вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь перцевника.
4) иные обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Следовательно, суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника. При этом суд считаета есть, что взыскание с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении работника в размере 14 787 грн. 92 коп грн. соответствует цели соблюдения разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Учитывая изложенное, исковые требования истца лицо_1 о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета подлежит удовлетворению, а именно в размере 14 787 грн. 92 коп., Что соответствует приведенным расчетам, а основания для уменьшения среднего заработказа время задержки расчета при увольнении работника -отсутствует.
По искового требования особа_1 о взыскании компенсации за несвоевременно выплаченную заработную плату в размере 849 грн. 06 коп. суд отмечает следующее.
Согласно ЗУ «О компенсации гражданам части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных общинльвовянам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Согласно Коллективного договора ГП «Завод« Электротяжмаш »выплата заработной платы производится 7 числа месяца, следующего за расчетным. Итак заработная плата за август 2020 должна была быть выплачена 7.09.2020 года, а просрочка выплаты заработной платы за август более чем на один месяц наступает только если задолженность не выплачена 7 октября 2020 (включительно). То есть в день увольнения бухгалтерия не имела правовых оснований здийсниты начисления данного вида компенсации.
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за которым выплачивается доход, во внимание не принимается). В августе 2020 инфляция была установлена ​​на уровне 99%, то есть фактически дефляция, поэтому компенсация за август 2020 не могла и не должна начисляться. В вересне 2020 инфляция была установлена ​​на уровне 100, 5%, в октябре 2020 - 101%. Возможность проведения индексации денежных доходов зависит от порога индексации -величины индекса потребительских цен, дающая основания для проведения индексации денежных доходов населения. Индексация денежных доходов населения проводится в случае, когда величина индекса потребительских цен превысила порог индексации, который устанавливается в размере 103%. Кроме того, индекс потребительских цен исчисляется центральным органом исонавчои власти, реализует политику в сфере статистики, и не позднее 10 числа месяца, следующего за отчетным публикует в официальных периодических изданиях. Следовательно, компенсация которая рассчитывается на основании индекса потребительских цен не могла и не может быть начислена истцу в период с августа по октябрь 2020 года.
Учитывая изложенное, исковые требования истца лицо_1 о взыскании компенсации за несвоевременно выплаченную заработную плату в размере 849 грн. 06 коп. не подлежит удовлетворению.
Исковое требование истцаОСОБА_1 о взыскании морального вреда в размере 7000 грн. не подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Статьями 16 и 23 ГК Украины предусмотрено право лица на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Согласно ч.1 ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него кналоговым усилий для организации своей жизни.
Согласно общих оснований гражданско-правовой ответственности обязательном выяснению при решении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния ее причинителя, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в ее нанесении.
Кроме того, согласно разъяснений, содержащихся в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины №4 от 31.03.1995года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», суд при разрешении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) они причиненные, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и из чего он при этом получается, а также иные обстоятельства, имеющих значение для разрешения спора. Размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности, восстановление и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для видновлення прежнее состояние. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Таким образом, требование истца о возмещении морального вреда в размере 7000 грн. необоснованная и такая, что не подлежит удовлетворению, поскольку истцом не представлено доказательств того, что ему был нанесен моральные страдания действиями ответчика, и раз не выплата заработной платы стала причиной его нравственных страданий. Кроме того, суд принимает во внимание непродолжительный период задержки выплаты заработной платыи.
По искового требования истца лицо_1 о взыскании с ответчика расходов по уплате государственной пошлины в размере 840, 80 грн., Который был уплачен истцом, суд отмечает следующее. Согласно ч.1 п.1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы. Учитывая изложенное, суд не усматривает оснований для взыскания с ответчика в пользу истца ошибочно уплаченной истцом государственной пошлины.
Вместе с этим, истец особа_1 НЕ позБавлены права на обращение в суд с соответствующим заявлением о возврате ему ошибочно уплаченного судебного сбора в установленном законом порядке.
В соответствии с требованиями ст.141 ГПК Украины, учитывая, что истец особа_1 освобожден от уплаты судебного сбора за исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате и о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 362, 89 грн., за частично заДоволен исковое требование о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета, то есть пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Руководствуясь ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 430 ГПК Украины, ст.ст. 47, 116, 117КЗпП, Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, Пленумом Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», Законом Украины «О судоный сбор », суд -

Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета по выплате заработной платы, задолженности по выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета по выплате выходного пособия, компенсации за несвоевременно выплаченную заработную плату и морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »(код егрпоу 00213121, местонахождение: г.. Харв, пр. Московский, 299) в пользу особа_1 (регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1, место регистрации: адрес_1) средний заработок за период задержки расчета при увольнении в размере 14 787 грн. 92 коп.
В удовлетворении иска в остальной части - отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »(код егрпоу 00213121, местонахождение: г.. Харьков, пр. Московский, 299) в пользу государства в лице Государственной судебной администрации Украины судебный сбор в разстепени 362, 89 коп.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня принятия решения в Харьковский апелляционный суд, учитывая п. 15.5. Раздела 13 Переходные положения ГПК Украины, через Орджоникидзевский районный суд. Харькова, а если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется с дня составленияя полного судебного решения.

Полный текст решения составлен 3 августа 2021.

Председательствующий - судья В. Г. [Ч.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Суддя [Ч.] В. Г.

Справа № 644/9976/20
Провадження № 2/644/585/21
30.07.2021

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



30 липня 2021 року м. Харків.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді – [Ч.] В.Г.,
за участю:
секретаря судових засідань – Шеремет К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати, заборгованості з вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Завод «Електроважмаш» в якому, просив суд стягнути з відповідача на його користь: середній заробіток за час затримки виплати працівнику заробітної плати у розмірі 20656 грн. 80 коп., заборгованості з вихідної допомоги у розмірі 19963 грн. 87 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати вихідної допомоги у розмірі 6885 грн. 60 коп. (станом на 11.12.2020 року), компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 734 грн. 99 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати вихідної допомоги за період з 12.12.2020 року по день фактичного розрахунку у розмірі 573 грн. 80 коп.
Позовні вимоги особа_1 обґрунтовані тим, що з 21.05.2020 року по 07.10.2020 року позивач працював в ДП «Завод «Електроважмаш» на посаді токаря 5 розряду. 07.10.2020 року позивача особа_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» не провів повний розрахунок з позивачем, не виплатив заробітну плату за серпень, вересень 2020 року у загальному розмірі 48785 грн.53 коп. Крім того відповідачем не виплачено позивачу належні до виплати при звільненні суми, а саме: середній заробіток за час затримки виплати працівнику заробітної плати у розмірі 20656 грн. 80 коп., заборгованості з вихідної допомоги у розмірі 19963 грн. 87 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати вихідної допомоги у розмірі 6885 грн. 60 коп. (станом на 11.12.2020 року), компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 734 грн. 99 коп. Позивачем особа_1 у позовній заяві проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, за період з 07 жовтня 2020 року по 25 листопада 2020 року, тобто до дня виплати заробітної плати, який за розрахунком позивача склав 20656 грн. 80 коп., та розрахований наступним чином: 36 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 573 грн. 80 коп. (середньоденна заробітна плата). Крім того, позивач особа_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яка полягає у моральних стражданнях, приниженні, втрати нормальних життєвих зв`язків, скрутному матеріальному становищі.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28.12.2020 року провадження по справі відкрито, ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
03.02.2021 року представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що 26.11.2020 року на розрахунковий рахунок особа_1 було перераховано весь залишок заборгованості із заробітної плати в розмірі 48 785 грн. 53 коп., в тому числі заробітна плата за серпень 2020 року у розмірі 7357 грн. 93 коп., заробітна плата за вересень 2020 року у розмірі 10810 грн. 91 коп., заробітна плата за жовтень 2020 року у розмірі 30 616 грн. 69 коп. Таким чином, відповідно до довідки вих.№245/065 від 28.01.2021 року станом на 26.11.2020 р., заборгованість із невиплаченої заробітної плати ДП «Завод «Електроважмаш» перед особа_1 відсутня. Щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні представник відповідача зазначив, що відповідно до розрахункового листа за жовтень 2020 року позивачу було нараховано вихідну допомогу при звільненні у розмірі 33272 грн. 82 коп., яка була зарахована у заробітну плату за жовтень 2020 року та відповідно виплачена разом із виплатою заборгованості по заробітній платі.
Крім того, представник відповідача посилається на невірний розрахунок позивачем розміру середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати за період з 07.10.2020 року (день звільнення) по 26.11.2020 року (день фактичного розрахунку), який складає 28 робочих днів, а не 36 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 13 робочих днів, листопад - 15, та складає 14 787 грн. 92 коп., а саме 28 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 528 грн. 14 коп. (середньоденна заробітна плата).
Вказана різниця робочих днів обумовлена наявністю наказу т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня», яким з 01.10.2020 року на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями : понеділок, вівторок, середа, четвер. Компенсація за час затримки розрахунку була розрахована в розрахунковому листі за грудень 2020 року та всього нараховано 14 747 грн. 92 коп., з яких до видачі належить 11 904 грн. 27 коп. – дана компенсація і є середнім заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Щодо нарахування компенсації за невчасно виплачену заробітну плату у сумі 734 грн. 99 коп. представник відповідача посилається на те, що відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» компенсація громадян втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до Колективного договору ДП «Завод «Електроважмаш» виплата заробітної плати проводиться 7 числа місяця, що йде за розрахунковим. Отже заробітна плата за серпень 2020 року мала бути виплачена 7.09.2020 року, а прострочення виплати заробітної плати за серпень більше ніж на один місяць настає тільки якщо заборгованість не виплачена 07 жовтня 2020 року (включно). Тобто в день звільнення бухгалтерія не мала правових підстав здійснити нарахування цього виду компенсації.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, представник відповідача зазначив, що вихідна допомога була частиною заробітної плати за жовтень 2020 року та була виплачена одночасно, отже розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати поглинає середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги.
Крім того, вимогу про відшкодування моральної шкоди представник позивача вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань з вини роботодавця. Крім того, станом на 26.11.2020 року заробітна плата була виплачена позивачу, затримка виплати була менше місяця.
Крім того, представник відповідача подав клопотання, в якому просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача на 10%, а саме до 1478 грн. 79 коп., що врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі. При цьому представник відповідача просить суд враховати нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан, коли відповідач вживає всіх можливих заходів задля збереження робочих місць та повноцінного функціонування галузі.
13.04.2021 року позивач особа_1 надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати працівнику заробітної плати у розмірі 26 407 грн., компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату у розмірі 849 грн. 06 коп., моральну шкоду у розмірі 7000 грн. та сплачений при подачі позовної заяви судовий збір.
Крім того, 13.04.2021 року позивач особа_1 надав суду відповідь на відзив на позовну заяв, в якому посилався на те, що 26.11.2020 року, тобто до подачі позову до суду, відповідач погасив заборгованість по заробітній платі в повному обсязі. Погодився позивач і з розрахованим відповідачем розміром середньоденної заробітної плати 528 грн. 14 коп. Проте, позивач вважає, що розрахунок кількості днів прострочення виплати заробітної плати повинен бути проведений із розрахунку п`ятиденного робочого тижня, та складає 26 407 грн. Крім того, позивач особа_1 заперечував проти зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
15.04.2021 року представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» надав суду заперечення на відповідь на відзив та збільшення позовних вимог, та повторно наголосив, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має проводитись саме за робочі дні, зазначив, що відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 року «Про встановлення неповного робочого дня» на підприємстві було введено неповний робочий тиждень. Крім того, представник відповідача просив зменшити розмір середнього заробітку з врахуванням погашення заборгованості із заробітної плати та іншій частині позовних вимог відмовити позивачу.
Позивач подав до суду заяву, в якій просив судове засідання проводити без його участі, позовні вимоги, які були уточнені в процесі розгляду справи, підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти та відповідні їх правовідносини.
Позивач особа_1 20.05.2020 року був прийнятий на роботу до ДП «Завод «Електроважмаш» на посаду токаря 5 розряду у цех тепловозних генераторів на дільницю обробки деталей генераторів та електродвигунів.
07.10.2020 року позивача особа_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, на підставі наказу директора по роботі з персоналом і соціальним питанням ДП «Завод «Електроважмаш» особа_2 № 444 від 07.10.2020 року.
Згідно довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 245/065 від 28.01.2021 року заборгованість із заробітної плати особа_1 відсутня, середньоденна заробітна плата складає 528, 14 грн., нараховано компенсацію за 28 днів затримки кінцевого розрахунку 14787 грн. 92 коп., до виплати 11904 грн. 27 коп.
Згідно платіжних відомостей про зарахування заробітної плати ДП «Завод «Електроважмаш» станом на 26.11.2020 року позивачу особа_1 було виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 48785 грн. 53 коп.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оформивши звільнення позивача особа_1 та видавши йому трудову книжку, відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 528, 14 грн. Вказаний розмір середньоденного заробітку позивача особа_1 не оспорюється сторонами по справі.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Виходячи з розрахунку позивача особа_1 станом на 25.11.2020 року час затримки розрахунку із позивачем складає 50 календарних днів (з 07.10.2020 року по 25.11.2020 року).
Разом з цим, представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» суду надано наказ т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня».
Враховуючи наведені накази кількість робочих днів на підприємстві за період затримки розрахунку перед позивачем складає 28 робочих днів, а не 50 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 13 робочих днів, листопад – 15. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні, за період з 26.10.2020 року по 23.03.2021 року, в сумі 14 787 грн. 92 коп.
Розрахунок проведений судом наступним чином: 28 робочих днів (час затримки розрахунку) х 528, 14 грн. (середньоденна заробітна плата за два календарних місяці, що передували звільненню) = 14 787 грн. 92 коп., отже позовна вимога позивача особа_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання представника ДП «Завод «Електроважмаш» про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача, до 10%, а саме до 1478 грн. 79 коп., суд зауважує наступне.
Так, у клопотанні представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» посилається на нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан підприємства, погашення заборгованості із заробітної плати, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача. Проте, з такими посиланнями представника відповідача суд погодитись не може, виходячи з наступного.
Так, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок, згідно якого суд має право зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, при цьому суду необхідно враховувати:
1) Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2) Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3) Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
4) Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При цьому суд вважає, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника у розмірі 14 787 грн. 92 коп грн. відповідає меті дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.
Враховуючи викладене, позовна вимоги позивача особа_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 14 787 грн. 92 коп., що відповідає наведеним розрахункам, а підстави для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника -відсутні.
Щодо позовної вимоги особа_1 про стягнення компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату у розмірі 849 грн. 06 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» компенсація громадян втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до Колективного договору ДП «Завод «Електроважмаш» виплата заробітної плати проводиться 7 числа місяця, що йде за розрахунковим. Отже заробітна плата за серпень 2020 року мала бути виплачена 7.09.2020 року, а прострочення виплати заробітної плати за серпень більше ніж на один місяць настає тільки якщо заборгованість не виплачена 07 жовтня 2020 року (включно). Тобто в день звільнення бухгалтерія не мала правових підстав здійснити нарахування цього виду компенсації.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за яким виплачується доход, до уваги не береться). В серпні 2020 року інфляція була встановлена на рівні 99%, тобто фактично дефляція, тому компенсація за серпень 2020 року не могла та не повинна нараховуватися. У вересні 2020 року інфляція була встановлена на рівні 100, 5 %, у жовтні 2020 року – 101%. Можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації –величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 %. Крім того, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітнім публікує в офіційних періодичних виданнях. Отже, компенсація яка розраховується на підставі індексу споживчих цін не могла та не може бути нарахована позивачу у період з серпня по жовтень 2020 року.
Враховуючи викладене, позовна вимоги позивача особа_1 про стягнення компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату у розмірі 849 грн. 06 коп. не підлягає задоволенню.
Позовна вимога позивача особа_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 7000 грн. не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості, відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 грн. необгрунтована та така, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що йому було завдано моральні страждання діями відповідача, та саме не виплата заробітної плати стала причиною його моральних страждань. Крім того, суд бере до уваги нетривалий період затримки виплати заробітної плати.
Щодо позовної вимоги позивача особа_1 про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн., який був сплачений позивачем, суд зауважує наступне. Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати. Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача помилково сплаченого позивачем судового збору.
Разом з цим, позивач особа_1 не позбавлений права на звернення до суду із відповідною заявою про повернення йому помилково сплаченого судового збору у встановленому законом порядку.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач особа_1 звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 362, 89 грн., за частково задоволену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд –

В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати, заборгованості з вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 787 грн. 92 коп.
В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 362, 89 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, враховуючи п. 15.5. Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2021 року.

Головуючий - суддя: В. Г. [Ч.]