ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ": невыплата зарплаты

27.07.2021
Дело № 644/4236/21
н / п 2/644/1961/21

Р Е Ш Е Н И Е
именем украины


27 июля 2021 г.. Харьков
Орджоникидзевский районный суд. В составе:
председательствующего - судьи [С.] А.К.,
с участием секретаря - Трач М.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова, в порядке упрощенного искового производства с сообщением (вызовом) сторон, гражданское дело по иску лицо_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении,
в с т а н о в и л:
В мае 2021 особа_1 подано в суд указанный иск, в котором истец просила: взыскать с ГП «Завод« Электротяжмаш »в ее пользу средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении в размере 31686 грн. 64 коп .; судебные расходы, состоящие из расходов по уплате государственной пошлины в размере 908 грн. и расходов на профессиональную правовую (юридическую) помощь вразмере 3000, 00 грн.
Исковое заявление мотивировано тем, что истец в период с 16 марта 2020 по 3 ноября 2020 находилась в трудовых отношениях с ГП «Завод« Электротяжмаш ». Приказом № 348-к от 3 ноября 2020 была освобождена от 03.11.2020 г.. По собственному желанию, по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины и компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, а всего 34389, 87 грн.
Однако, в деньувольнения - 3 ноября 2020, ответчиком не были выплачены причитающиеся истцу суммы и не проведено окончательного расчета.
Согласно предоставленной ответчиком справки по № 245/343 от 17.03.2021 года среднедневная заработная плата истца составляла 344, 42 грн., А задолженность предприятия по состоянию на указанную дату, составила 16756, 06 грн. в дальнейшем, ответчиком частично погашен указанную задолженность, а 22 марта 2021 было выплачено все принадлежащие ей суммы.
Истец просит вягнуты компенсацию за несвоевременное проведение расчета при увольнении, за период с 04.11.2020 года по 21.03.2021 года есть за 92 рабочих дня, в сумме 31686, 64 (92 рабочих дня х на 344, 42 грн. среднедневного заработка).
В установленный судом срок ответчиком предоставлено отзыв на исковое заявление в котором представитель ответчика просит в требовании о взыскании среднего заработка за время задержки расчета в части 18598, 68 грн. (31686, 64- 13087, 96) отказать, учитывая график работы ответчика, другой части (13087, 96 грн.) учесть ходатайство ответчика об уменьшении размера среднего заработка на 90%, то есть до 1308, 80 грн .; в требовании о взыскании расходов на правовую (юридическую) помощь адвоката в размере 3 000, 00 грн. отказать в полном объеме. Вместе с тем, ответчиком в отзыве, признается размер задолженности перед истцом по заработной плате не выплаченной при ее освобождении, и размер среднедневной заработной платы.
В обоснование своей позиции, представителем ответчикаотмечено следующее.
He проведения по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, является основанием для ответственности, предусмотренной частью первой статьи 117 настоящего Кодекса.
Механизм осуществления соответствующего расчета определены Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 года №100. При этом следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие днис использованием данных о среднем заработке исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата.
В постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года указано, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иншого не предусмотрено действующим законодательством.
3 ноября 2020 особа_1 была освобождена по ч.3 ст.38 КЗоТ Украины с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины.
24 июля 2020 и.о. Генерального директора ГП "Завод" Электротяжмаш "был подписан приказ №309" Об установлении неполной рабочей недели ", которым с 01.10.2020 года на Государственном предприятии« Завод «Электротяжмаш» установлена ​​неполная рабочая неделя с рабочими днейямы: понедельник, вторник, среда, четверг.
Кроме того, приказом от 21.10.2020 года № 427 на ГП "Завод" Электротяжмаш "установлен режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в декабря 2020 года: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 и режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в январе 2021: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28.
Согласно ч. 1 статьи 253 ГК Украины, началом отсчета периода просрочки соответствующей суммы денежного обязательства (моментом просрочки), что ва новые базу учета (первый множитель), является день, следующий после определенной (конечной) даты платежа.
Итак, учитывая указанное выше, количество рабочих дней, за которые истцу задержан выплату заработной платы при увольнении за период с 04.11.2020 года (день увольнения) по 21.03.2021 года (день фактического расчета), должна рассчитываться исходя из графика работы предприятия и составляет: за ноябрь 2020 - 15 рабочих дней за декабрь 2020 - 15 рабочих дней за январь 2021 - 8рабочих дней за февраль 2021 -0 рабочих дней (не начисляется в связи с простоем работников согласно приказу №261-01 / 09 от 26.01.2021 г.) по март 2021 - 0 рабочих дней (не начисляется в связи с простоем работников, согласно приказу №261-01 / 09 от 22.02.2021 г.). Всего: 38 рабочих дня.
Таким образом, формула для начисления средней заработной платы за время задержки выплаты заработной платы должен выглядеть следующим образом:
344 грн. 42 коп. (Среднедневная заработная плата) х 38 рабочихдни (количество дней просрочки по графику работы предприятия) = 13087 грн. 96 коп.
Ссылаясь на фактическое погашение задолженности и непродолжительный период задержки расчета, а также объективно над-тяжелое экономическое положение предприятия, принимает все возможные меры для сохранения тысяч рабочих мест и полноценного функционирования энергетической отрасли Украины, представитель ответчика просила уменьшить размер среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы истцу на 90% от пощего их размера 13087, 96 грн. к 1308, 80 грн.
О расходах на правовую помощь представителем ответчика указано, что истцом подтверждено надлежащими и допустимыми доказательствами выполнения адвокатом объемов и стоимости услуг юридической помощи, указанной в предыдущем (ориентировочном) расчета судебных издержек. При этом заявленные к возмещению расходы абсолютно не сопоставимы со сложностью данного дела, объемом услуг и реальным временем, затраченным на предоставление соответствующих услуг адвокатовм.
В ответе на отзыв на исковое заявление, истцом указано, что расчет количества дней просрочки выплаты заработной платы должен быть произведен из расчета пятидневный рабочей недели и без учета приказов, которые были на предприятии в период просрочки выплаты заработной платы.
Кроме того, истец особа_1 возражала против уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, поскольку отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
19 июля 2021 представитель ответчика ГП «Завод« Электротяжмаш »предоставил суду возражения, в которых ссылался на то, что истец была ознакомлена с приказом № 309 от 24.07.2020 года« Об установлении неполной рабочей недели »и № 427 от 21.10.2020 года «Об установлении неполного рабочего времени в декабре 2020 года и январе 2021». Согласно ч. 3 ст. 32 КЗоТ Украины, в связи с изменениями в организации производства и труда допускается изменение существенных условий труда при продолжении работы потой же специальности, квалификации или должности. Об изменении существенных условий труда - систем и размеров оплаты труда, льгот, режима работы, установлении или отмене неполного рабочего времени, совмещение профессий, изменение разрядов и наименования должностей и иншего - работник должен быть извещен не позднее чем за два месяца. особа_1 было сообщено за два месяца до даты введения изменений по установлению неполной рабочей недели и неполного рабочего времени в декабре 2020 года и январе 2021 и она сэтим согласилась. Таким образом, расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении должна проводиться именно за рабочие дни, установленные на предприятии.
Стороны в судебное заседание не явились, о времени, дате и месте рассмотрения дела были уведомлены надлежащим образом, в установленном законом порядке, что подтверждается материалами дела.
От представителя истца в суд поступило заявление, в котором он просит исковые требования удовлетворить, дело рассмотреть в его отсутности и отсутствия истца.
Представителем ответчика - особа_2 в отзыве указано, что рассмотрение дела она просит осуществлять с учетом обстоятельств указанных в данном суда отзыве.
Выяснив обстоятельства дела и проверив их доказательствами, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении исковых требований по следующим основаниям.
Судом установлено и подтверждается материалами дела, истец на основании приказа (распоряжения) № 25-к от 12.03.2020 г.. С 16.03.2020 г.. Была принята на работо в ГП «Завод« Электротяжмаш »на должность инженера по охране окружающей среды в отдел охраны окружающей среды, управления охраны труда, пожарной безопасности, экологии и защиты (учетный шифр 254). Приказом (распоряжением) № 348-к от 03.11.2020 г.. Руководителя ГП «Завод« Электротяжмаш », особа_1 был освобожден от 03.11.2020 г.. С занимаемой должности по его собственному желанию, по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка отчества ст. 44 КЗоТ Украины.
По состоянию на момент увольнения у предприятия имела место задолженность перед истцом по заработной плате и другим выплатам на общую сумму 34389, 87 грн.
Надлежащие истцу суммы были выплачены ответчиком в полном размере 22 марта 2021, путем перечисления денег на банковский счет.
Предписаниями ст. 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременноеполучение вознаграждения за труд защищается законом, гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
Согласно ч. 1 ст. 47 Кодекса законов о труде Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчеты в сроки, предусмотренные настоящим кодексом.
Согласно ч.1 ст. 116 Кодекса законов о труде Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, орции, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно части первой статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихсяуволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Итак, согласно положениям статьи 117 КЗоТ Украины обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия. В постановлении от 27 марта 2013 года деле№6-15цс13 Верховный Суд Украины пришел к выводу, предусмотренного ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
При наличии спора о размИры причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в статье 117 КЗоТ Украины возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, который принимает решение по существу спора.
Установив при рассмотрении дела о взыскании средней заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены належни ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае проведения его к рассмотрению дела по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишиет его ответственности. В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу работника или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело.
Суд может уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные сТату 116 КЗоТ Украины, при следующих условиях: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и работником после того, как принадлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, визначен статьей 116 настоящего Кодекса.
Указанный вывод содержится в постановлениях Верховного Суда Украины от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16 и от 13 марта 2017 по делу № 6-259цс17.
По размеру среднего заработка за время задержки выплаты истцу причитающихся при увольнении сумм, суд отмечает следующее.
Обращаясь в суд с иском к ГП «Завод« Электротяжмаш », особа_1 просила суд взыскать с предприятия средний заработок за время задержки расчета по заработной плате запериод с 04.11.2020 года по 21.03.2021 года, отметив в своем расчете 92 рабочих дня.
Вместе с тем, средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
В соответствии с пунктом 5 Раздел IV Порядка основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за времязадержки окончательного расчета при увольнении работника, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях , предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Согласно предоставленной истцом справки по №245 / 343 от 17.03.2021 года среднедневная заработная платаистца составляла 344 грн. 42 коп. задолженность по заработной плате по состоянию на 17.03.2021 года составила 16765 грн. 06 коп.
В Постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года также отмечается, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иное не предусмотриено действующим законодательством.
03.11.2020 года особа_1 была освобождена по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины.
24 июля 2020 и.о. Генерального директора ГП "Завод" Электротяжмаш "был подписан приказ №309" Об установлении неполной рабочей недели ", которым с 01.10.2020 года на Государственном предприятии« Завод «Электротяжмаш» установлена ​​неполная рабочая неделя с рабочими днями: понедельник, вторникок, среда, четверг.
Кроме того, приказом от 21.10.2020 года № 427 на ГП "Завод" Электротяжмаш "установлен режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в декабря 2020 года: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 и режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в январе 2021: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28.
Итак, учитывая указанное выше, количество рабочих дней, за которые истцу задержан выплату заработной платы при увольнении за период с 04.11.2020 года (день увольнения) по21.03.2021 года (день фактического расчета), должна рассчитываться исходя из графика работы предприятия и составляет: за ноябрь 2020 - 15 рабочих дней (за период с 04.11.2020 г.. По 30.11.2020 г.. Без учета пятниц - 6, 13, 20, 27, в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 p.) за декабрь 2020 - 15 рабочих дней (за период с 01.12.2020 по 24.12.2020 p., согласно приказу №309 от 24.07.2020 г. без учета пятниц - 4, 11, 18 и за период с 25.12. 2020 по 31.12.2020 p., видповидно к приказу №427 от 21.10.2020 г. без учета - 28 29, 30, 31) за январь 2021 - 8 рабочих дней (за период с 01.01.2021 по 15.01.2021 г., согласно приказу № 427 от 21.10.2020 г.. без учета - 4, 5, 6, 8, 11, 12, 13, 14, 15 и за период с 18.01.2021 г.. по 31.01.2021 г.., в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 г. без учета пятниц - 22, 29 .; за февраль 2021 -0 рабочих дней (не начисляется в связи с простоем работников согласно приказу №261-01 / 09 от 26.01.2021 г.), по беретбань 2021 - 0 рабочих дней (не начисляется в связи с простоем работников, согласно приказу №261-01 / 09 от 22.02.2021 г.). В общем 38 рабочих дня.
Таким образом, формула для начисления средней заработной платы за время задержки выплаты заработной платы должен выглядеть следующим образом:
344 грн. 42 коп. (Среднедневная заработная плата) х 38 рабочих дня (количество дней просрочки по графику работы предприятия) = 13087 грн. 96 коп.
При определении размера компенсации за время задержки расчета пры увольнении, суд принимает во внимание правовую позицию Большой Палаты Верховного Суда, изложенную в постановлении от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц о возможности уменьшения размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, и считает необходимым уменьшить размер возмещения , учитывая следующее.
Закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого обязанности наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Однако, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки розсчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Следует также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в указанных отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть, должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Судом установлено, что ГП «Завод« Электротяжмаш », на момент увольнения истца, имело задолженность по выплате причитающихся ему при увольнении сумм в размере 34389 грн. 87 коп.
Суд учитывает, что данная задолженность по невыплате указанной суммы была погашена 22.03.2021 года.
В трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя свои права, что, в частности, требует часть третья статьи 13 ГК Украины, не допуская действий, совершаемых с намерением причинения вреда другому лицу, а также злоупотребление правом в других формах.
Суд отмечает, что объем ответственности ответчика не соответствует принципу соразмерности с допущенным им правонарушением о невыплате причитающихся при увольнении сумм. При этом суд учитывает фактическое погашение задолженности и период задержки расчета, и объективно над-тяжелое экономическое положение предприятия, а также то, что согласно данным трудовой книжки, особа_1 после прекращения трудовых отношений с ответчиком 03.11.2020 года, уже 11.11.2020 года трудоустроился вГУ ГПС в Харьковской области. Поэтому исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, считает, что взыскание с ответчика значительной суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (13087 грн. 96 коп.) Является несправедливым и может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам.
Учитывая явно не соразмерность заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, при обстоятельствах этого дела, суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат в сумме 9000, 00 грн .
Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех потерь, которые разумно можно было бы предположить.
Поэтому исковое требование о взыскании по статье 117 КЗоТ Украины, за время задержки расчета при увольнении истца подлежит удовлетворению в сумме 9000 грн. 00 коп.
Европейский суд по правам человека указал, что пункт первый статьи 6 Конвенции обязывает суды давать обоснования своих решений, но это не может восприниматься как требование предоставлять подробный ответ на каждый аргумент. Границы этого долга могут быть разными, в зависимости от характера решения. Кроме того, необобходимо учитывать, между прочим, разнообразие аргументов, сторона может представить в суд, и различия, которые существуют в государствах-участниках, с учетом положений законодательства, традиции, юридические заключения, изложения и формулировки решений. Таким образом, вопрос, выполнил суд свой долг по представлению обоснования, что следует из статьи 6 Конвенции, может быть определено только в свете конкретных обстоятельств дела (решение по делу «Пронина против Украины», № 63566/00, § 23, ЕСПЧот 18 июля 2006 года).
О взыскании с ответчика расходов на профессиональную юридическую помощь в сумме 3000 грн., Суд отмечает следующее.
Согласно ч. 1 ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
По ст.137 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно п. 8 ч. 2 ст.141 ГПК Украины размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, установвлюеться судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Такие доказательства представляются до окончания судебных прений по делу или в течение пяти дней после принятия решения суда при условии, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом соответствующее заявление.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда по делу №751 / 3840/15-ц от 20 сентября 2018 суд отмечает, что в подтверждение размера расходов на профессиональную юридическую помощь суда должны быть предоставлены договор о надання правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.), расчет предоставляемых услуг, документы, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордера, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения). Наличие документального подтверждения расходов на правовую помощь и их Расчетнаяк основанием для удовлетворения требований о возмещении таких расходов.
В подтверждение понесенных истцом особа_1 расходов на юридическую помощь истцом предоставлено договор о предоставлении правовой помощи № ССВ-3/21 от 24.02.2021 г., Акт приема-передачи оказанных услуг №1 от 30.04.2021 г.., Квитанцию ​​№1 от 30.04. 2021 на сумму 2500 грн., акт приема-передачи оказанных услуг №2 от 27.07.2021 г.., квитанцию ​​№2 от 27.07.2021 года на сумму 500 грн. Акты приема-передачи выполненных работ содержат издьный описание выполненных адвокатом работ на сумму 3000, 00 грн.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу о надлежащем подтверждения понесенных истцом затрат на профессиональную юридическую помощь в размере 3000, 00 грн. Ссылка представителя ответчика на ненадлежащее подтверждения расходов истца на юридическую помощь и несопоставимость таких расходов суд считает безосновательными.
Распределение судебных расходов в части судебного сбора и расходов на правовую помощь, суд решает в соответствии с положениями ст. 141 ГПК Встраны и Закона Украины «О судебном сборе».
Суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу истца необходимо взыскать судебный сбор и расходы на профессиональную юридическую помощь пропорционально удовлетворенных исковых требований в размере 257 грн. 87 коп. и 852, 00 грн. соответственно (довольно 28, 4% от суммы заявленного требования).
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 430 ГПК Украины, п. 9 ч. 1, п. П. 15.5 п. 15 ч. 1 раздела ХИИИ Переходных положений ГПКУкраина, суд -
р е ш и л:
Иск особа_1 в Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш »о взыскании среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с ГП «Завод« Электротяжмаш »(61089, г.. Харьков, пр. Московский, 299, код егрпоу 00213121) в пользу особа_1, информация_1 (рнокпп номер_1, зарегистрированной по адресу: адрес_1) средний заработок за время задержки выплаты заработной платы при увольнении в размере 9000, 00 грн., с утриманни из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных сборов.
Взыскать с ГП «Завод« Электротяжмаш »(61089, г.. Харьков, пр. Московский, 299, код егрпоу 00213121) в пользу особа_1, информация_1 (рнокпп номер_1, зарегистрированной по адресу: адрес_1) судебные потери в сумме 1109 грн. 87 коп.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения указанои срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Апелляционная жалоба, согласно переходным положениям, подается в суд апелляционной инстанции через Орджоникидзевский районный суд. Харькова.
Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копии полного решения суда.
Полный текст судебного решения составлен - 02.08.2021 г..

судья:А. К. [С.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


27.07.2021
Справа № 644/4236/21
н/п 2/644/1961/21

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни


27 липня 2021 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Сітало А. К.,
за участю секретаря – Трач М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и в:
У травні 2021 року особа_1 подано до суду вказаний позов, в якому позивач просила: стягнути з ДП «Завод «Електроважмаш» на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 31686 грн. 64 коп.; судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 3000, 00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що позивач у період з 16 березня 2020 року по 03 листопада 2020 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Завод «Електроважмаш». Наказом № 348-к від 03 листопада 2020 року була звільнена з 03.11.2020 р. за власним бажанням, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України та компенсації за невикористану щорічну відпустку, а всього 34389, 87 грн.
Однак, в день звільнення - 03 листопада 2020 року, відповідачем не були виплачені належні позивачу суми та не проведено остаточного розрахунку.
Відповідно до наданої відповідачем довідки за № 245/343 від 17.03.2021 року середньоденна заробітна плата позивача складала 344, 42 грн., а заборгованість підприємства, станом на вказану дату, становила 16756, 06 грн. в подальшому, відповідачем було частково погашено зазначену заборгованість, а 22 березня 2021 року було виплачено усі належні їй суми.
Позивач просить стягнути компенсацію за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, за період з 04.11.2020 року по 21.03.2021 року тобто за 92 робочих дні, у сумі 31686, 64 ( 92 робочих дні х на 344, 42 грн. середньоденного заробітку).
У встановлений судом строк відповідачем надано відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просить у вимозі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в частині 18598, 68 грн. (31686, 64- 13087, 96) відмовити, враховуючи графік роботи відповідача, в іншій частині (13087, 96 грн.) врахувати клопотання відповідача про зменшення розміру середнього заробітку на 90%, тобто до 1308, 80 грн.; у вимозі про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 3 000, 00 грн. відмовити в повному обсязі. Разом з цим, відповідачем у відзиві, визнається розмір заборгованості перед позивачем по заробітній платі не виплаченій при її звільненні, та розмір середньоденної заробітної плати.
На обґрунтування своєї позиції, представником відповідача зазначено наступне.
He проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.
Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. При цьому слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.
В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
03 листопада 2020 року особа_1 була звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України.
24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП "Завод "Електроважмаш" було підписано наказ №309 "Про встановлення неповного робочого тижня", яким з 01.10.2020 року на Державному підприємстві «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер.
Крім того, наказом від 21.10.2020 року № 427 на ДП "Завод "Електроважмаш" встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 та режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28.
Відповідно до ч. 1 статті 253 ЦК України, початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання (моментом прострочення), що становить базу врахування (перший множник), є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.
Отже, з огляду на вказане вище, кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 04.11.2020 року (день звільнення) по 21.03.2021 року (день фактичного розрахунку), повинна розраховуватися виходячи з графіку роботи підприємства та становить: за листопад 2020 року — 15 робочих днів за грудень 2020 року — 15 робочих днів; за січень 2021 року – 8 робочих днів; за лютий 2021 р. -0 робочих днів ( не нараховується у зв`язку з простоєм працівників згідно наказу №261-01/09 від 26.01.2021 р.); за березень 2021 р. – 0 робочих днів (не нараховується у зв`язку з простоєм працівників, згідно наказу №261-01/09 від 22.02.2021 р.). Загалом: 38 робочих дні.
Таким чином, формула для нарахування середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати має виглядати наступним чином:
344 грн. 42 коп. (середньоденна заробітна плата) х 38 робочих дні (кількість днів прострочення за графіком роботи підприємства) = 13087 грн. 96 коп.
Посилаючись на фактичне погашення заборгованості та нетривалий період затримки розрахунку, а також об`єктивно над-тяжкий економічний стан підприємства, яке вживає всіх можливих заходів задля збереження тисяч робочих місць та повноцінного функціювання енергетичної галузі України, представник відповідача просила зменшити розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу на 90% від загального їх розміру 13087, 96 грн. до 1308, 80 грн.
Щодо витрат на правову допомогу представником відповідача зазначено, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, зазначеної у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. При цьому заявлені до відшкодування витрати є абсолютно не співмірними із складністю даної справи, обсягом послуг і реальним часом, затраченим на надання відповідних послуг адвокатом.
У відповіді на відзив на позовну заяву, позивачем зазначено, що розрахунок кількості днів прострочення виплати заробітної плати повинен бути проведений із розрахунку п`ятиденного робочого тижня та без врахування наказів, які були на підприємстві у період прострочення виплати заробітної плати.
Крім того, позивач особа_1 заперечувала проти зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
19 липня 2021 року представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» надав суду заперечення, в яких посилався на те, що позивач була ознайомлена з Наказами № 309 від 24.07.2020 року « Про встановлення неповного робочого тижня» та № 427 від 21.10.2020 року «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 року та січні 2021 року». Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та іншего – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. особа_1 було повідомлено за два місяці до дати введення змін щодо встановлення неповного робочого тижня та неповного робочого часу у грудні 2020 року та січні 2021 року і вона з цим погодилася. Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має проводитись саме за робочі дні, які встановлені на підприємстві.
Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача.
Представником відповідача – особа_2 у відзиві зазначено, що розгляд справи вона просить здійснювати з урахуванням обставин зазначених у наданому суду відзиві.
З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на підставі наказу (розпорядження) № 25-к від 12.03.2020 р. з 16.03.2020 р. була прийнята на роботу до ДП «Завод «Електроважмаш» на посаду інженера з охорони навколишнього середовища у відділ охорони навколишнього середовища, управління охорони праці, пожежної безпеки, екології та цивільного захисту (обліковий шифр 254). Наказом (розпорядженням) № 348-к від 03.11.2020 р. керівника ДП «Завод «Електроважмаш», особа_1 було звільнено з 03.11.2020 р. з займаної посади за її власним бажанням, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.
Станом на час звільнення у підприємства мала місце заборгованість перед позивачем по заробітній платі та іншим виплатам на загальну суму 34389, 87 грн.
Належні позивачу суми були виплачені відповідачем у повному розмірі 22 березня 2021 року, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок.
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом.
Згідно ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. В постанові від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.
Установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Зазначений висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16 та від 13 березня 2017 року по справі № 6-259цс17.
Щодо розміру середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних при звільненні сум, суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду з вказаним позовом до ДП «Завод «Електроважмаш», особа_1 просила суд стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 04.11.2020 року по 21.03.2021 року, зазначивши в своєму розрахунку 92 робочих дні.
Разом з цим, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки остаточного розрахунку при звільненні працівника, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Відповідно до наданої позивачем довідки за №245/343 від 17.03.2021 року середньоденна заробітна плата позивача складала 344 грн. 42 коп. заборгованість по заробітній платі станом на 17.03.2021 року становила 16765 грн. 06 коп.
В Постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року також зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
03.11.2020 року особа_1 була звільнена за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України.
24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП "Завод "Електроважмаш" було підписано наказ №309 "Про встановлення неповного робочого тижня", яким з 01.10.2020 року на Державному підприємстві «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер.
Крім того, наказом від 21.10.2020 року № 427 на ДП "Завод "Електроважмаш" встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 та режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28.
Отже, з огляду на вказане вище, кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 04.11.2020 року (день звільнення) по 21.03.2021 року (день фактичного розрахунку), повинна розраховуватися виходячи з графіку роботи підприємства та становить: за листопад 2020 р. — 15 робочих днів (за період з 04.11.2020 р. по 30.11.2020 р. без врахування п`ятниць — 6, 13, 20, 27, відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 p.); за грудень 2020 року — 15 робочих днів (за період з 01.12.2020 по 24.12.2020 p., відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п`ятниць — 4, 11, 18 та за період з 25.12.2020 по 31.12.2020 p., відповідно до наказу №427 від 21.10.2020 р. без врахування — 28, 29, 30, 31); за січень 2021 року – 8 робочих днів (за період з 01.01.2021 по 15.01.2021 р., відповідно до наказу № 427 від 21.10.2020 р. без врахування – 4, 5, 6, 8, 11, 12, 13, 14, 15 та за період з 18.01.2021 р. по 31.01.2021 р., відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п`ятниць – 22, 29.; за лютий 2021 р. -0 робочих днів (не нараховується у зв`язку з простоєм працівників згідно наказу №261-01/09 від 26.01.2021 р.); за березень 2021 р. – 0 робочих днів (не нараховується у зв`язку з простоєм працівників , згідно наказу №261-01/09 від 22.02.2021 р.). Загалом 38 робочих дня.
Таким чином, формула для нарахування середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати має виглядати наступним чином:
344 грн. 42 коп. (середньоденна заробітна плата) х 38 робочих дні (кількість днів прострочення за графіком роботи підприємства) = 13087 грн. 96 коп.
При визначенні розміру компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості зменшення розміру відшкодування передбаченого статтею 117 КЗпП України, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, з огляду на наступне.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Судом встановлено, що ДП «Завод «Електроважмаш», на час звільнення позивача, мало заборгованість по виплаті належних їй при звільненні сум у розмірі 34389 грн. 87 коп.
Суд враховує, що дана заборгованість із невиплати вказаної суми була погашена 22.03.2021 року.
У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдання шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд зазначає, що обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності із допущеним ним правопорушенням щодо невиплати належних при звільненні сум. При цьому суд враховує фактичне погашення заборгованості та період затримки розрахунку, та об`єктивно над-тяжкий економічний стан підприємства, а також те, що відповідно до даних трудової книжки, особа_1 після припинення трудових відносин з відповідачем 03.11.2020 року, вже 11.11.2020 року працевлаштувалася до ГУ ДПС у Харківській області. А тому виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає, що стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (13087 грн. 96 коп.) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.
З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 9000, 00 грн.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.
Тому позовна вимога про стягнення за статтею 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні позивача підлягає частковому задоволенню у сумі 9000 грн. 00 коп.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених позивачем особа_1 витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № ССВ-3/21 від 24.02.2021 р., акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 30.04.2021 р., квитанцію №1 від 30.04.2021 року на суму 2500 грн., акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 27.07.2021 р., квитанцію №2 від 27.07.2021 року на суму 500 грн. Акти прийому-передачі виконаних робіт містять детальний опис виконаних адвокатом робіт на суму 3000, 00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про належне підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн. Посилання представника відповідача на неналежне підтвердження витрат позивача на правничу допомогу та неспівмірність таких витрат суд вважає безпідставними.
Розподіл судових витрат в частині судового збору та витрат на правову допомогу, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 257 грн. 87 коп. та 852, 00 грн. відповідно (задоволено 28, 4% від суми заявленої вимоги).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код єдрпоу 00213121) на користь особа_1 , інформація_1 (рнокпп номер_1 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 9000, 00 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових зборів.
Стягнути з ДП «Завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код єдрпоу 00213121) на користь особа_1 , інформація_1 (рнокпп номер_1 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 ) судові втрати у сумі 1109 грн. 87 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга, згідно до перехідних положень, подається до суду апеляційної інстанції через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено – 02.08.2021 р.

Суддя: А. К. Сітало