ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ": невыплата зарплаты
Судья [Ш.] С. В.
Дело № 644/3462/21
Производство № 2/644/1787/21
15.06.2021
решение
именем украины
15 июня 2021 Орджоникидзевский районный суд г.Харькова в составе: председательствующего судьи [Ш.] С.В., с участием секретаря судебного заседания [К.] А.В. рассмотрев в открытом судебном заседании. Гражданское дело по иску лицо_1 к ГП « завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета и морального вредаи,
в с т а н о в и л:
особа_1 обратился в суд с вышеуказанным иском.
В обоснование требований истец указал, что он работал на предприятии с 26.03.2018 года. За время работы ответчик нерегулярно проводил выплаты заработной платы. На основании ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины истец был уволен с предприятия по собственному желанию 15.10.2020 года. После освобождения ответчик не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате. Расчет с истцом был проведен предприятием только 22.03.2021 года. Поскольку задолженность по заработной плате ему своевременно не была выплачена, истец просит взыскать с предприятия средний заработок за все время задержки расчета с 15.10.2020 года по 22.03.2021 года в размере 127 701 грн. 36 коп., Моральный вред в размере 5000 грн. и расходы по уплате судебного сбора.
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.Харькова от 12.05.2021 года открыто производство по делу и назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного искового провожуны с вызовом сторон.
В судебное заседание истец не явился, через канцелярию суда подал заявление, в котором отметил, что на удовлетворении исковых требований настаивает и просит их удовлетворить, рассмотрение дела просил проводить в его отсутствие.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседаний извещен надлежащим образом путем направления судебной повестки-сообщения о вызове в судебное заседание по месту нахождения юридического лица.
09.06.2021 года через канцелярию суда поступил отзыв предприятия на исковое заявление, в тексте которого усматривается, что ответчик частично согласился с требованиями истца.
Представитель ответчика указал, что при расчете размера среднего заработка просит учесть предоставленный им расчет, исходя из размера среднедневной заработной платы - 1182 грн.42 коп. и графика работы предприятия с неполными рабочими днями (исходя из количества рабочих дней за октябрь -8 рабочих дней, за ноябрь 2020-17 рабочих дней, са декабре 2020 -15 рабочих дней, за январь 2021-8 рабочих дней, за февраль 2021-0 рабочих дней, за март 2021 - 0 рабочих дней) за определенный истцом период с 22.03.2021 года по март 2021 ( 1182 грн.42 коп. х 48 дней = 56 756 грн. 16 коп.). Указал, что особа_1 был освобожден 15.10.2020 года по собственному желанию в соответствии ч.3 ст.38 КЗоТ Украины с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины. Отметил, чтоначалом отсчета периода просрочки соответствующей суммы денежного обязательства, что составляет базу начисления, является день, следующий после определенной даты платежа, а конечным днем периода просрочки является день, предшествующий дню, в котором произошло погашение просрочки денежного обязательства. Представитель ответчика настаивал на уменьшении размера среднего заработка за время задержки расчета, ссылаясь на принципы разумности, справедливости и соразмерности и учитывая: размер просроченной задолности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь трудаивника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении. Представитель ответчика отметил, что предприятие имеет проблемы экономического характера, за которые по объективным причинам не может самостоятельно решить вопросы, которые возникли по подержки расчетам, в том числе и по заработной плате, поскольку не получает ни бюджетного финансирования, ни каких-либо дотационных или преференций и, что в 2020 году на счета предприятия уже несколько раз были наложены аресты, что способствовало росту задолженности предприятия перед кредиторами , возникновению задолженности по заработной плане и по уплате социальных взносов в Государственный бюджет. Кроме того, постановлениями были наложены аресты на счета ответчика, что практически парализовало господарську деятельность предприятия и привело задержки выплат работникам. В совокупности, периодическое блокирование хозяйственной деятельности предприятия, путем наложения арестов на все счета ответчика и кризисное состояние в области машиностроения, способствовало возникновению ситуации, когда держане предприятие вынуждено осуществлять частичные выплаты не только контрагентам, но и работникам по выплате заработной платы, платежей в бюджет и коммунальных платежей. Учитывая фактическое погашение задолженностиости, а также то, что предприятие принимает все возможные меры для сохранения рабочих мест и полноценного функционирования энергетической отрасли Украины, а также исходя из указанных принципов разумности, справедливости и соразмерности, ответчик осуществляет возможные меры для восстановления производственной деятельности предприятия. При этом отметил, что в случае удовлетворения требования о взыскании среднего заработка просит об уменьшении его размера до 10% от начисленной суммы, что составляет 5675 грн. 62 коп. (56756 грн. 16 коп. (Размер среднего заработка, рассчитанный представителем ответчика) х 10%), поскольку такое уменьшение размера среднего заработка за время задержки расчета учтет оптимальный баланс интересов сторон в споре и является таким, что предотвратит наступление негативных последствий для обеих сторон по делу. Ситуация дополнительно усугубляется объявлением карантина, с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавирусной болезни. Кроме того, указал, что лицо, нарушившее обязательствоосвобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы, отметил, что кроме указанных выше обстоятельств просит принять во внимание, что введение карантина отнесено к форс-мажорных обстоятельств, то есть обстоятельств непреодолимой силы.
Кроме того, представитель ответчика также указал, что возражает против требований о взыскании морального вреда, отметил, что со стороны истца, в суд не представлено доказательств в подтверждение факта причиненногония нравственных страданий и доказательств наличия причинной связи между причиненным моральным вредом и противоправным деянием ответчика представлено и определена истцом сумма морального вреда не соответствует принципам разумности и справедливости. Истцом представлено доказательств того, что ему было нанесено нравственных страданий, не подтверждено вине работодателя о причинении морального вреда и не доказано, что само по себе не выплата заработной платы стала причиной нравственных страданий истца. Просил отказать в требовании овзыскании морального вреда в полном объеме.
Согласно ч. 2 ст.247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями ГПК Украины рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав письменные доказательства, содержащиеся в материалах дела, судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком в течениепериода с 18.11.2016 года.
15.10.2020 года особа_1 был уволен по собственному желанию в соответствии с ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины, что подтверждается записью из трудовой книжки (а.с.14).
Указанные обстоятельства сторонами не оспариваются.
В соответствии с требованиями статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее настопни дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
При увольнении истца ответчиком с ним не были проведены остаточни расчеты, стало основанием для обращения особа_1 в суд для защиты своего нарушенного права.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, суд принимает во внимание следующее.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация долни выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года № 13, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику ни были выплаченные принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этотдень не был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Тяжелое материальное положение, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не освобождают последнего от ответственности, пепредусмотренном статьей 117 КЗоТ Украины.
Аналогичный правовой вывод указанный в постановлении Верховного Суда от 10 мая 2018 по делу №337 / 6455/15-ц, производства № 61-3683св18.
Поэтому, учитывая установленные судом обстоятельства дела, имеются достаточные основания для взыскания с ответчика в пользу истца среднего заработка за весь период задержки расчета. Между тем, решая ходатайство ответчика об уменьшении суммы такого возмещения, суд принимает во внимание, что в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 (дело № 761 (9584) 15-ц (далее постановление) в пункте 87 указано, что учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражданском праве особа_2 Палата Верховного Суда приходит к выводу, что , исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ.
При этом, уменьшение суммы возмещения зависит от размера недоплаченной работодавцем суммы. Существенным является период задержки (просрочки) невыплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
Большая Палата в указанной выше постановлении отмечает, что учитывать нужно вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и роботодавця в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении. (П.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постановления).
Судом установлено, что на момент увольнения размер задолженности ответчика перед особа_1 по заработной плате составил 119 264 грн 02 коп., Которая 22.03.2021 года была добровольно выплачена истцу предприятием.
Указанная обставина сторонами ни оспаривается.
Согласно предоставленного ответчиком расчета среднедневная заработная плата истца составляла 1182 грн 42 коп.
особа_1 просил взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета в размере 127 701 грн.36 коп. за период с 15.10.2020 года по 22.03.2021 года (1182 грн. 42 коп. х 108 дней). Поскольку 22.03.2021 года ответчиком ему была выплачена задолженность по заработной плате.
Суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, представленным ответстдно с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 и ч.2 статьи 251 ГК Украины сроком является определенный период во времени, по истечении которого связана действие или событие, имеющее юридическое значение, а сроком есть определенный момент во времени, с наступлением которого связана действие или событие, имеющее юридическое значение.
Статьей 253 ГК Украины предусмотрено, течение срока начинается со следующего дня после соотвадной календарной даты или наступления события, с которым связано его начало.
Определяя период задержки расчета, суд исходит из того, что, поскольку отсутствуют другие данные, началом течения такого срока является следующий день после освобождения особа_1, то есть 16.10.2020 года.
Поскольку обязательства по выплате особа_1 задолженности по заработной плате были выполнены предприятием добровольно 22.03.2021 года, концом срока отсчета периода в соответствии ст.251 ГК Украины, следует считать 21.03.2021 года (день которыйпредшествующего дню исполнения денежного обязательства).
Таким образом, период задержки расчета, который начинается с 16.10.2020 года и заканчивается 21.03.2020 года (включительно), составляет 107 рабочих дней. Следовательно, размер среднего заработка за этот период составляет 126 518 грн. 94 коп. (1182 грн.42 коп. Х 107 дней).
Наряду с этим, принимая во внимание, что ответчиком, до подачи истцом в суд иска, в добровольном порядке был проведен расчет и особа_1 выплачена задолженность по заработной плате, задержка в проведение которого объясняется тяжелым экономическим положением на предприятии, обусловлено рядом факторов, подтверждается предоставленными ответчиком копиями соответствующих доказательств, им добавлены к отзыва на иск, истцом не представлено суду доказательств в подтверждение того, что такая задержка повлекла ему имущественные потери, и он обратился за защитой своих прав только 16.04.2021 года, хотя имел такое право уже после освобождения т.е. после 15.10.2020 года, суд, исходя из принципов разумности, справедливостии пропорциональности, приходит к выводу о наличии оснований для уменьшения размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ, до 30000 грн., при этом суд также принимает во внимание размер задолженности по заработной плате и период задержки расчета с истцом.
В части решения требований истца о возмещении морального вреда, суд исходит из следующего.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется статьей 237-1 КЗоТ Украины, согласно положениям которой передбаАчэн возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Частью 1 статьи 1167 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возмещается лицом, которое его нанесло, при наличии его вины.
В пункте 13 постановы Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» (с соответствующими изменениями) разъяснено, что в соответствии со статьей 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связейов или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Оценивая доводы истца перед ним приведены в обоснование требования о возмещении морального вреда, суд приходит к выводу, что существенное и продолжающееся нарушение права истца на своевременное и полное получение заработной платы, поставило последнего втяжелое материальное положение, привело к негативным психо-эмоциональных переживаний, требовало дополнительных усилий для организации жизни и защиты нарушенного права.
Анализируя вышеприведенные нормы права в совокупности с доказательствами, исследованными в судебном заседании, суд приходит к выводу, что истцу был причинен моральный вред бездействием ответчика, которая заключалась в невыплате ему причитающихся сумм заработной платы.
При этом суд также принимает во внимание, что с 20.10.2020 года истцу Харьковской районнойй филиалом ХОЦЗ начата выплата помощи по безработице в соответствии со статьей 22 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании на случай безработицы», что свидетельствует о наличии определенных социальных гарантий на момент увольнения особа_1 и его финансовой поддержки в его последующего трудоустройства.
С учетом изложенного, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 2000 грн., Что соответствует критериям разумности и справедливосте.
Согласно ч.1 ст.67 Конституции Украины, каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 и 14.1.180 ст. 14 Налогового кодекса Украины и ст.7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование урегулирован порядок удержания налогов с любых выплат в пользу граждан Украины, и суды не являются субъектами, уполномоченными предоставлять толкования требований действующего законодательства.
поскольку, суд не является налоговым агентом, поэтому обязанность отчислить указанные налоги и сборы закон возлагает на работодателя.
Согласно письму ДФС от 09.06.2016 года № 12817/6 / 99-99-13-02-03-15 поскольку выплата дохода в виде суммы средней заработной платы, начисленной на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении работника, осуществляется уволенному работнику и не связана с отношениями Трудового найма, то такой доход облагается налоговым агентом как прочие доходы налогомна доходы физических лиц по ставке 18% и военным сбором - 1, 5% в месяце его фактического начисления.
Кроме того, лица, имеющие статус налоговых агентов, обязаны подавать в сроки, установленные Кодексом налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, а также суммы удержанного с них налога в контролирующий орган (п « б »п. 176.2 ст.176 Кодекса).
Суд разъясняет, что в случае удовлетворения исковых требований о взыскании среднего заработка за время повтораимкы расчета при увольнении суммы, суд определяет к взысканию с работодателя в пользу работника как средний заработок за время задержки расчета при увольнении ведется без вычитания сумм налогов и сборов. Налоги и сборы с суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении присужденной по решению суда, подлежат начислению работодателем при исполнении соответствующего судебного решения и соответственно, вычету из суммы среднего заработка за время задержки расчетав при увольнении при выплате работнику, в результате чего выплачена работнику на основании судебного решения сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении уменьшается на сумму налогов и сборов.
Согласно статье 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, в случае частичного удовлетворения иска на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежат взысканийню расходы по оплате государственной пошлины в размере 908 грн за требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении пропорционально удовлетворенных исковых требований.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ГПК Украины, суд,
е д е л:
Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 30 000 грн. (Сумма визначена без удержания налогов и других обязательных платежей).
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 2000 грн.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 расходы по оплате государственной пошлины в размере 908 гривен.
В другой части исковых требований - отказать.
Решение вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками, если апелляционная жалоба не была подана. В рази подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Харьковский апелляционный суд в течение 30 дней со дня составления полного судебного решения.
Участники дела, которым полное решение не было вручено в день его составления вправе подать апелляционную жалобу в течение 30 дней со дня вручения им полного решения суда.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телевизоромуникацийнои системы апелляционные жалобы подаются участниками дела в Харьковский апелляционный суд до или через Орджоникидзевский районный суд. Харькова.
Судебное решение составлено 15.06.2021 года.
Истец особа_1, информация_1, рнокпп: номер_1, адрес регистрации места жительства: адрес_1.
Ответчик: Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш », код егрпоу 00213121, местонахождение: пр-т Московский, 299, г. Харьков, 61089.
судья [С.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [Ш.] С. В.
Справа № 644/3462/21
Провадження № 2/644/1787/21
15.06.2021
рішення
іменем україни
15 червня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря судового засідання Коломієць О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди ,
в с т а н о в и в :
особа_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що він працював на підприємстві з 26.03.2018 року. За час роботи відповідач нерегулярно проводив виплати заробітної плати. На підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням 15.10.2020 року. Після звільнення відповідач не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі. Розрахунок з позивачем був проведений підприємством лише 22.03.2021 року. Оскільки заборгованість по заробітній платі йому своєчасно не була виплачена, позивач просить стягнути з підприємства середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 15.10.2020 року по 22.03.2021 року в розмірі 127 701 грн. 36 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.05.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з’явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що на задоволенні позовних вимог наполягає та просить їх задовольнити, розгляд справи просив проводити у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи.
09.06.2021 року через канцелярію суду надійшов відзив підприємства на позовну заяву, з тексту якого вбачається, що відповідач частково погодився з вимогами позивача.
Представник відповідача вказав, що при розрахунку розміру середнього заробітку просить врахувати наданий ним розрахунок, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 1182 грн.42 коп. та графіка роботи підприємства з неповними робочими днями (виходячи з кількості робочих днів за жовтень -8 робочих днів, за листопад 2020 року-17 робочих днів, за грудень 2020 року -15 робочих днів, за січень 2021 року-8 робочих днів, за лютий 2021 року-0 робочих днів, за березень 2021 року – 0 робочих днів) за визначений позивачем період з 22.03.2021 року по березень 2021 року (1182 грн.42 коп. х 48 днів = 56 756 грн. 16 коп.). Вказав, що особа_1 був звільнений 15.10.2020 року за власним бажанням відповідно ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України. Зазначив, що початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, що становить базу нарахування, є день, наступний після визначеної дати платежу, а кінцевим днем періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення прострочення грошового зобов`язання. Представник відповідача наполягав на зменшенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на принципи розумності, справедливості та пропорційності і враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Представник відповідача зауважив, що підприємство має проблеми економічного характеру, через які з об`єктивних причин не може самостійно вирішити питання, які виникли по затримкою з розрахунками, в тому числі і по заробітній платі, оскільки не отримує ані бюджетного фінансування, а ні будь-яких дотаційних чи преференцій та, що у 2020 році на рахунки підприємства вже декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. Крім того, постановами були накладені арешти на рахунки відповідача, що практично паралізувало господарську діяльність підприємства і призвело затримки виплат працівникам. У [censored] періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли держане підприємство змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів. Враховуючи фактичне погашення заборгованості, а також те, що підприємство вживає всіх можливих заходів задля збереження робочих місць та повноцінного функціювання енергетичної галузі України, а також виходячи з зазначених принципів розумності, справедливості та пропорційності, відповідач здійснює можливі заходи для відновлення виробничої діяльності підприємства. При цьому зазначив, що в разі задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку просить про зменшення його розміру до 10% від нарахованої суми, що складає 5675 грн. 62 коп. (56756 грн. 16 коп. (розмір середнього заробітку, розрахований представником відповідача) х 10%), оскільки таке зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін по справі. Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби. Крім того, вказав, що особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, зазначив, що крім зазначених вище обставин просить прийняти до уваги, що введення карантину віднесено до форс-мажорних обставин, тобто обставин непереборної сили.
Крім того, представник відповідача також вказав, що заперечує проти вимог про стягнення моральної шкоди, зазначив, що з боку позивача, до суду не надано доказів у підтвердження факту заподіяння моральних страждань та доказів наявності причинного зв`язку між заподіяною моральною шкодою і протиправним діянням відповідача не надано та визначена позивачем сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості. Позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань, не доведено вини роботодавця щодо заподіяння моральної шкоди та не доведено, що саме не виплата заробітної плати стала причиною моральних страждань позивача. Просив відмовити у вимозі про стягнення моральної шкоди в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем протягом періоду з 18.11.2016 року.
15.10.2020 року особа_1 був звільнений за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом з трудової книжки (а.с.14).
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При звільненні позивача відповідачем з ним не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення особа_1 до суду для захисту свого порушеного права.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги таке.
Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють останнього від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.
Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини справи, є достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку. Між тим, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення суми такого відшкодування, суд приймає до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві особа_2 Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постанови).
Судом встановлено, що на час звільнення розмір заборгованості відповідача перед особа_1 з заробітної плати становив 119 264 грн 02 коп., яка 22.03.2021 року була добровільно виплачена позивачу підприємством.
Вказана обставина сторонами не оспорюється.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку середньоденна заробітна плата позивача становила 1182 грн 42 коп.
особа_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 127 701 грн.36 коп. за період з 15.10.2020 року по 22.03.2021 року (1182 грн. 42 коп. х 108 днів). Оскільки 22.03.2021 року відповідачем йому була виплачена заборгованість з заробітної плати.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 та ч.2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 253 ЦК України передбачено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Визначаючи період затримки розрахунку, суд виходить з того, що, оскільки відсутні інші дані, початком перебігу такого строку є наступний день після звільнення особа_1 , тобто 16.10.2020 року.
Оскільки зобов`язання з виплати особа_1 заборгованості по заробітній платі були виконані підприємством добровільно 22.03.2021 року, кінцем строку відліку періоду відповідно ст.251 ЦК України, слід вважати 21.03.2021 року (день який передує дню виконання грошового зобов`язання).
Отже, період затримки розрахунку, який починається з 16.10.2020 року та закінчується 21.03.2020 року (включно), складає 107 робочих днів. Відтак, розмір середнього заробітку за цей період становить 126 518 грн. 94 коп. (1182 грн.42 коп. х 107 днів).
Поряд з цим, приймаючи до уваги, що відповідачем, до подачі позивачем у суду позову, у добровільному порядку був проведений розрахунок і особа_1 виплачена заборгованість з заробітної плати, затримка у проведенні якого пояснюється важким економічним становищем на підприємстві, яке обумовлено рядом чинників, що підтверджується наданими відповідачем копіями відповідних доказів, які ним додані до відзиву на позов, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що така затримка спричинила йому майнові втрати, і він звернувся за захистом своїх прав лише 16.04.2021 року, хоча мав таке право вже після звільнення тобто після 15.10.2020 року, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, до 30000 грн., при цьому суд також приймає до уваги розмір заборгованості з заробітної плати та період затримки розрахунку з позивачем.
В частині вирішення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз’яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оцінюючи аргументи позивача, які ним наведені в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд доходить висновку, що істотне та триваюче порушення права позивача на своєчасне і повне отримання заробітної плати, поставило останнього у скрутне матеріальне становище, призвело до негативних психо-емоційних переживань, вимагало додаткових зусиль для організації життя та захисту порушеного права.
Аналізуючи вищенаведені норми права у [censored] з доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд доходить висновку, що позивачу була спричинена моральна шкода бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиплаті йому належних сум заробітної плати.
При цьому суд також приймає до уваги, що з 20.10.2020 року позивачеві Харківською районною філією ХОЦЗ розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 22 Закону України «Про загально-обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що свідчить про наявність певних соціальних гарантій на час звільнення особа_1 та його фінансової підтримки до його наступного працевлаштування.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн., що відповідає критеріям розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами Трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовим збором - 1, 5 % у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Відповідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача, підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 908 грн за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 грн. (сума визначена без утримання податків й інших обов’язкових платежів).
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 908 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Судове рішення складене 15.06.2021 року.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп: номер_1 , адреса реєстрації місця проживання: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: пр-т Московський, 299, м.Харків, 61089.
Суддя [С.]
Дело № 644/3462/21
Производство № 2/644/1787/21
15.06.2021
решение
именем украины
15 июня 2021 Орджоникидзевский районный суд г.Харькова в составе: председательствующего судьи [Ш.] С.В., с участием секретаря судебного заседания [К.] А.В. рассмотрев в открытом судебном заседании. Гражданское дело по иску лицо_1 к ГП « завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета и морального вредаи,
в с т а н о в и л:
особа_1 обратился в суд с вышеуказанным иском.
В обоснование требований истец указал, что он работал на предприятии с 26.03.2018 года. За время работы ответчик нерегулярно проводил выплаты заработной платы. На основании ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины истец был уволен с предприятия по собственному желанию 15.10.2020 года. После освобождения ответчик не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате. Расчет с истцом был проведен предприятием только 22.03.2021 года. Поскольку задолженность по заработной плате ему своевременно не была выплачена, истец просит взыскать с предприятия средний заработок за все время задержки расчета с 15.10.2020 года по 22.03.2021 года в размере 127 701 грн. 36 коп., Моральный вред в размере 5000 грн. и расходы по уплате судебного сбора.
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.Харькова от 12.05.2021 года открыто производство по делу и назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного искового провожуны с вызовом сторон.
В судебное заседание истец не явился, через канцелярию суда подал заявление, в котором отметил, что на удовлетворении исковых требований настаивает и просит их удовлетворить, рассмотрение дела просил проводить в его отсутствие.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседаний извещен надлежащим образом путем направления судебной повестки-сообщения о вызове в судебное заседание по месту нахождения юридического лица.
09.06.2021 года через канцелярию суда поступил отзыв предприятия на исковое заявление, в тексте которого усматривается, что ответчик частично согласился с требованиями истца.
Представитель ответчика указал, что при расчете размера среднего заработка просит учесть предоставленный им расчет, исходя из размера среднедневной заработной платы - 1182 грн.42 коп. и графика работы предприятия с неполными рабочими днями (исходя из количества рабочих дней за октябрь -8 рабочих дней, за ноябрь 2020-17 рабочих дней, са декабре 2020 -15 рабочих дней, за январь 2021-8 рабочих дней, за февраль 2021-0 рабочих дней, за март 2021 - 0 рабочих дней) за определенный истцом период с 22.03.2021 года по март 2021 ( 1182 грн.42 коп. х 48 дней = 56 756 грн. 16 коп.). Указал, что особа_1 был освобожден 15.10.2020 года по собственному желанию в соответствии ч.3 ст.38 КЗоТ Украины с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины. Отметил, чтоначалом отсчета периода просрочки соответствующей суммы денежного обязательства, что составляет базу начисления, является день, следующий после определенной даты платежа, а конечным днем периода просрочки является день, предшествующий дню, в котором произошло погашение просрочки денежного обязательства. Представитель ответчика настаивал на уменьшении размера среднего заработка за время задержки расчета, ссылаясь на принципы разумности, справедливости и соразмерности и учитывая: размер просроченной задолности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь трудаивника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении. Представитель ответчика отметил, что предприятие имеет проблемы экономического характера, за которые по объективным причинам не может самостоятельно решить вопросы, которые возникли по подержки расчетам, в том числе и по заработной плате, поскольку не получает ни бюджетного финансирования, ни каких-либо дотационных или преференций и, что в 2020 году на счета предприятия уже несколько раз были наложены аресты, что способствовало росту задолженности предприятия перед кредиторами , возникновению задолженности по заработной плане и по уплате социальных взносов в Государственный бюджет. Кроме того, постановлениями были наложены аресты на счета ответчика, что практически парализовало господарську деятельность предприятия и привело задержки выплат работникам. В совокупности, периодическое блокирование хозяйственной деятельности предприятия, путем наложения арестов на все счета ответчика и кризисное состояние в области машиностроения, способствовало возникновению ситуации, когда держане предприятие вынуждено осуществлять частичные выплаты не только контрагентам, но и работникам по выплате заработной платы, платежей в бюджет и коммунальных платежей. Учитывая фактическое погашение задолженностиости, а также то, что предприятие принимает все возможные меры для сохранения рабочих мест и полноценного функционирования энергетической отрасли Украины, а также исходя из указанных принципов разумности, справедливости и соразмерности, ответчик осуществляет возможные меры для восстановления производственной деятельности предприятия. При этом отметил, что в случае удовлетворения требования о взыскании среднего заработка просит об уменьшении его размера до 10% от начисленной суммы, что составляет 5675 грн. 62 коп. (56756 грн. 16 коп. (Размер среднего заработка, рассчитанный представителем ответчика) х 10%), поскольку такое уменьшение размера среднего заработка за время задержки расчета учтет оптимальный баланс интересов сторон в споре и является таким, что предотвратит наступление негативных последствий для обеих сторон по делу. Ситуация дополнительно усугубляется объявлением карантина, с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавирусной болезни. Кроме того, указал, что лицо, нарушившее обязательствоосвобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы, отметил, что кроме указанных выше обстоятельств просит принять во внимание, что введение карантина отнесено к форс-мажорных обстоятельств, то есть обстоятельств непреодолимой силы.
Кроме того, представитель ответчика также указал, что возражает против требований о взыскании морального вреда, отметил, что со стороны истца, в суд не представлено доказательств в подтверждение факта причиненногония нравственных страданий и доказательств наличия причинной связи между причиненным моральным вредом и противоправным деянием ответчика представлено и определена истцом сумма морального вреда не соответствует принципам разумности и справедливости. Истцом представлено доказательств того, что ему было нанесено нравственных страданий, не подтверждено вине работодателя о причинении морального вреда и не доказано, что само по себе не выплата заработной платы стала причиной нравственных страданий истца. Просил отказать в требовании овзыскании морального вреда в полном объеме.
Согласно ч. 2 ст.247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями ГПК Украины рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав письменные доказательства, содержащиеся в материалах дела, судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком в течениепериода с 18.11.2016 года.
15.10.2020 года особа_1 был уволен по собственному желанию в соответствии с ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины, что подтверждается записью из трудовой книжки (а.с.14).
Указанные обстоятельства сторонами не оспариваются.
В соответствии с требованиями статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее настопни дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
При увольнении истца ответчиком с ним не были проведены остаточни расчеты, стало основанием для обращения особа_1 в суд для защиты своего нарушенного права.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, суд принимает во внимание следующее.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация долни выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года № 13, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику ни были выплаченные принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этотдень не был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Тяжелое материальное положение, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не освобождают последнего от ответственности, пепредусмотренном статьей 117 КЗоТ Украины.
Аналогичный правовой вывод указанный в постановлении Верховного Суда от 10 мая 2018 по делу №337 / 6455/15-ц, производства № 61-3683св18.
Поэтому, учитывая установленные судом обстоятельства дела, имеются достаточные основания для взыскания с ответчика в пользу истца среднего заработка за весь период задержки расчета. Между тем, решая ходатайство ответчика об уменьшении суммы такого возмещения, суд принимает во внимание, что в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 (дело № 761 (9584) 15-ц (далее постановление) в пункте 87 указано, что учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражданском праве особа_2 Палата Верховного Суда приходит к выводу, что , исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ.
При этом, уменьшение суммы возмещения зависит от размера недоплаченной работодавцем суммы. Существенным является период задержки (просрочки) невыплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
Большая Палата в указанной выше постановлении отмечает, что учитывать нужно вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и роботодавця в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении. (П.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постановления).
Судом установлено, что на момент увольнения размер задолженности ответчика перед особа_1 по заработной плате составил 119 264 грн 02 коп., Которая 22.03.2021 года была добровольно выплачена истцу предприятием.
Указанная обставина сторонами ни оспаривается.
Согласно предоставленного ответчиком расчета среднедневная заработная плата истца составляла 1182 грн 42 коп.
особа_1 просил взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета в размере 127 701 грн.36 коп. за период с 15.10.2020 года по 22.03.2021 года (1182 грн. 42 коп. х 108 дней). Поскольку 22.03.2021 года ответчиком ему была выплачена задолженность по заработной плате.
Суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, представленным ответстдно с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 и ч.2 статьи 251 ГК Украины сроком является определенный период во времени, по истечении которого связана действие или событие, имеющее юридическое значение, а сроком есть определенный момент во времени, с наступлением которого связана действие или событие, имеющее юридическое значение.
Статьей 253 ГК Украины предусмотрено, течение срока начинается со следующего дня после соотвадной календарной даты или наступления события, с которым связано его начало.
Определяя период задержки расчета, суд исходит из того, что, поскольку отсутствуют другие данные, началом течения такого срока является следующий день после освобождения особа_1, то есть 16.10.2020 года.
Поскольку обязательства по выплате особа_1 задолженности по заработной плате были выполнены предприятием добровольно 22.03.2021 года, концом срока отсчета периода в соответствии ст.251 ГК Украины, следует считать 21.03.2021 года (день которыйпредшествующего дню исполнения денежного обязательства).
Таким образом, период задержки расчета, который начинается с 16.10.2020 года и заканчивается 21.03.2020 года (включительно), составляет 107 рабочих дней. Следовательно, размер среднего заработка за этот период составляет 126 518 грн. 94 коп. (1182 грн.42 коп. Х 107 дней).
Наряду с этим, принимая во внимание, что ответчиком, до подачи истцом в суд иска, в добровольном порядке был проведен расчет и особа_1 выплачена задолженность по заработной плате, задержка в проведение которого объясняется тяжелым экономическим положением на предприятии, обусловлено рядом факторов, подтверждается предоставленными ответчиком копиями соответствующих доказательств, им добавлены к отзыва на иск, истцом не представлено суду доказательств в подтверждение того, что такая задержка повлекла ему имущественные потери, и он обратился за защитой своих прав только 16.04.2021 года, хотя имел такое право уже после освобождения т.е. после 15.10.2020 года, суд, исходя из принципов разумности, справедливостии пропорциональности, приходит к выводу о наличии оснований для уменьшения размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ, до 30000 грн., при этом суд также принимает во внимание размер задолженности по заработной плате и период задержки расчета с истцом.
В части решения требований истца о возмещении морального вреда, суд исходит из следующего.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется статьей 237-1 КЗоТ Украины, согласно положениям которой передбаАчэн возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Частью 1 статьи 1167 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возмещается лицом, которое его нанесло, при наличии его вины.
В пункте 13 постановы Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» (с соответствующими изменениями) разъяснено, что в соответствии со статьей 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связейов или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Оценивая доводы истца перед ним приведены в обоснование требования о возмещении морального вреда, суд приходит к выводу, что существенное и продолжающееся нарушение права истца на своевременное и полное получение заработной платы, поставило последнего втяжелое материальное положение, привело к негативным психо-эмоциональных переживаний, требовало дополнительных усилий для организации жизни и защиты нарушенного права.
Анализируя вышеприведенные нормы права в совокупности с доказательствами, исследованными в судебном заседании, суд приходит к выводу, что истцу был причинен моральный вред бездействием ответчика, которая заключалась в невыплате ему причитающихся сумм заработной платы.
При этом суд также принимает во внимание, что с 20.10.2020 года истцу Харьковской районнойй филиалом ХОЦЗ начата выплата помощи по безработице в соответствии со статьей 22 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании на случай безработицы», что свидетельствует о наличии определенных социальных гарантий на момент увольнения особа_1 и его финансовой поддержки в его последующего трудоустройства.
С учетом изложенного, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 2000 грн., Что соответствует критериям разумности и справедливосте.
Согласно ч.1 ст.67 Конституции Украины, каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 и 14.1.180 ст. 14 Налогового кодекса Украины и ст.7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование урегулирован порядок удержания налогов с любых выплат в пользу граждан Украины, и суды не являются субъектами, уполномоченными предоставлять толкования требований действующего законодательства.
поскольку, суд не является налоговым агентом, поэтому обязанность отчислить указанные налоги и сборы закон возлагает на работодателя.
Согласно письму ДФС от 09.06.2016 года № 12817/6 / 99-99-13-02-03-15 поскольку выплата дохода в виде суммы средней заработной платы, начисленной на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении работника, осуществляется уволенному работнику и не связана с отношениями Трудового найма, то такой доход облагается налоговым агентом как прочие доходы налогомна доходы физических лиц по ставке 18% и военным сбором - 1, 5% в месяце его фактического начисления.
Кроме того, лица, имеющие статус налоговых агентов, обязаны подавать в сроки, установленные Кодексом налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, а также суммы удержанного с них налога в контролирующий орган (п « б »п. 176.2 ст.176 Кодекса).
Суд разъясняет, что в случае удовлетворения исковых требований о взыскании среднего заработка за время повтораимкы расчета при увольнении суммы, суд определяет к взысканию с работодателя в пользу работника как средний заработок за время задержки расчета при увольнении ведется без вычитания сумм налогов и сборов. Налоги и сборы с суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении присужденной по решению суда, подлежат начислению работодателем при исполнении соответствующего судебного решения и соответственно, вычету из суммы среднего заработка за время задержки расчетав при увольнении при выплате работнику, в результате чего выплачена работнику на основании судебного решения сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении уменьшается на сумму налогов и сборов.
Согласно статье 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, в случае частичного удовлетворения иска на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежат взысканийню расходы по оплате государственной пошлины в размере 908 грн за требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении пропорционально удовлетворенных исковых требований.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ГПК Украины, суд,
е д е л:
Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 30 000 грн. (Сумма визначена без удержания налогов и других обязательных платежей).
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 2000 грн.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 расходы по оплате государственной пошлины в размере 908 гривен.
В другой части исковых требований - отказать.
Решение вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками, если апелляционная жалоба не была подана. В рази подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Харьковский апелляционный суд в течение 30 дней со дня составления полного судебного решения.
Участники дела, которым полное решение не было вручено в день его составления вправе подать апелляционную жалобу в течение 30 дней со дня вручения им полного решения суда.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телевизоромуникацийнои системы апелляционные жалобы подаются участниками дела в Харьковский апелляционный суд до или через Орджоникидзевский районный суд. Харькова.
Судебное решение составлено 15.06.2021 года.
Истец особа_1, информация_1, рнокпп: номер_1, адрес регистрации места жительства: адрес_1.
Ответчик: Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш », код егрпоу 00213121, местонахождение: пр-т Московский, 299, г. Харьков, 61089.
судья [С.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [Ш.] С. В.
Справа № 644/3462/21
Провадження № 2/644/1787/21
15.06.2021
рішення
іменем україни
15 червня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря судового засідання Коломієць О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди ,
в с т а н о в и в :
особа_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що він працював на підприємстві з 26.03.2018 року. За час роботи відповідач нерегулярно проводив виплати заробітної плати. На підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням 15.10.2020 року. Після звільнення відповідач не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі. Розрахунок з позивачем був проведений підприємством лише 22.03.2021 року. Оскільки заборгованість по заробітній платі йому своєчасно не була виплачена, позивач просить стягнути з підприємства середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 15.10.2020 року по 22.03.2021 року в розмірі 127 701 грн. 36 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.05.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з’явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що на задоволенні позовних вимог наполягає та просить їх задовольнити, розгляд справи просив проводити у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи.
09.06.2021 року через канцелярію суду надійшов відзив підприємства на позовну заяву, з тексту якого вбачається, що відповідач частково погодився з вимогами позивача.
Представник відповідача вказав, що при розрахунку розміру середнього заробітку просить врахувати наданий ним розрахунок, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 1182 грн.42 коп. та графіка роботи підприємства з неповними робочими днями (виходячи з кількості робочих днів за жовтень -8 робочих днів, за листопад 2020 року-17 робочих днів, за грудень 2020 року -15 робочих днів, за січень 2021 року-8 робочих днів, за лютий 2021 року-0 робочих днів, за березень 2021 року – 0 робочих днів) за визначений позивачем період з 22.03.2021 року по березень 2021 року (1182 грн.42 коп. х 48 днів = 56 756 грн. 16 коп.). Вказав, що особа_1 був звільнений 15.10.2020 року за власним бажанням відповідно ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України. Зазначив, що початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, що становить базу нарахування, є день, наступний після визначеної дати платежу, а кінцевим днем періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення прострочення грошового зобов`язання. Представник відповідача наполягав на зменшенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на принципи розумності, справедливості та пропорційності і враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Представник відповідача зауважив, що підприємство має проблеми економічного характеру, через які з об`єктивних причин не може самостійно вирішити питання, які виникли по затримкою з розрахунками, в тому числі і по заробітній платі, оскільки не отримує ані бюджетного фінансування, а ні будь-яких дотаційних чи преференцій та, що у 2020 році на рахунки підприємства вже декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. Крім того, постановами були накладені арешти на рахунки відповідача, що практично паралізувало господарську діяльність підприємства і призвело затримки виплат працівникам. У [censored] періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли держане підприємство змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів. Враховуючи фактичне погашення заборгованості, а також те, що підприємство вживає всіх можливих заходів задля збереження робочих місць та повноцінного функціювання енергетичної галузі України, а також виходячи з зазначених принципів розумності, справедливості та пропорційності, відповідач здійснює можливі заходи для відновлення виробничої діяльності підприємства. При цьому зазначив, що в разі задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку просить про зменшення його розміру до 10% від нарахованої суми, що складає 5675 грн. 62 коп. (56756 грн. 16 коп. (розмір середнього заробітку, розрахований представником відповідача) х 10%), оскільки таке зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін по справі. Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби. Крім того, вказав, що особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, зазначив, що крім зазначених вище обставин просить прийняти до уваги, що введення карантину віднесено до форс-мажорних обставин, тобто обставин непереборної сили.
Крім того, представник відповідача також вказав, що заперечує проти вимог про стягнення моральної шкоди, зазначив, що з боку позивача, до суду не надано доказів у підтвердження факту заподіяння моральних страждань та доказів наявності причинного зв`язку між заподіяною моральною шкодою і протиправним діянням відповідача не надано та визначена позивачем сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості. Позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань, не доведено вини роботодавця щодо заподіяння моральної шкоди та не доведено, що саме не виплата заробітної плати стала причиною моральних страждань позивача. Просив відмовити у вимозі про стягнення моральної шкоди в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем протягом періоду з 18.11.2016 року.
15.10.2020 року особа_1 був звільнений за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом з трудової книжки (а.с.14).
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При звільненні позивача відповідачем з ним не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення особа_1 до суду для захисту свого порушеного права.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги таке.
Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють останнього від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.
Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини справи, є достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку. Між тим, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення суми такого відшкодування, суд приймає до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві особа_2 Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91п.1, 2, 3, 4 постанови).
Судом встановлено, що на час звільнення розмір заборгованості відповідача перед особа_1 з заробітної плати становив 119 264 грн 02 коп., яка 22.03.2021 року була добровільно виплачена позивачу підприємством.
Вказана обставина сторонами не оспорюється.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку середньоденна заробітна плата позивача становила 1182 грн 42 коп.
особа_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 127 701 грн.36 коп. за період з 15.10.2020 року по 22.03.2021 року (1182 грн. 42 коп. х 108 днів). Оскільки 22.03.2021 року відповідачем йому була виплачена заборгованість з заробітної плати.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 та ч.2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 253 ЦК України передбачено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Визначаючи період затримки розрахунку, суд виходить з того, що, оскільки відсутні інші дані, початком перебігу такого строку є наступний день після звільнення особа_1 , тобто 16.10.2020 року.
Оскільки зобов`язання з виплати особа_1 заборгованості по заробітній платі були виконані підприємством добровільно 22.03.2021 року, кінцем строку відліку періоду відповідно ст.251 ЦК України, слід вважати 21.03.2021 року (день який передує дню виконання грошового зобов`язання).
Отже, період затримки розрахунку, який починається з 16.10.2020 року та закінчується 21.03.2020 року (включно), складає 107 робочих днів. Відтак, розмір середнього заробітку за цей період становить 126 518 грн. 94 коп. (1182 грн.42 коп. х 107 днів).
Поряд з цим, приймаючи до уваги, що відповідачем, до подачі позивачем у суду позову, у добровільному порядку був проведений розрахунок і особа_1 виплачена заборгованість з заробітної плати, затримка у проведенні якого пояснюється важким економічним становищем на підприємстві, яке обумовлено рядом чинників, що підтверджується наданими відповідачем копіями відповідних доказів, які ним додані до відзиву на позов, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що така затримка спричинила йому майнові втрати, і він звернувся за захистом своїх прав лише 16.04.2021 року, хоча мав таке право вже після звільнення тобто після 15.10.2020 року, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, до 30000 грн., при цьому суд також приймає до уваги розмір заборгованості з заробітної плати та період затримки розрахунку з позивачем.
В частині вирішення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз’яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оцінюючи аргументи позивача, які ним наведені в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд доходить висновку, що істотне та триваюче порушення права позивача на своєчасне і повне отримання заробітної плати, поставило останнього у скрутне матеріальне становище, призвело до негативних психо-емоційних переживань, вимагало додаткових зусиль для організації життя та захисту порушеного права.
Аналізуючи вищенаведені норми права у [censored] з доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд доходить висновку, що позивачу була спричинена моральна шкода бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиплаті йому належних сум заробітної плати.
При цьому суд також приймає до уваги, що з 20.10.2020 року позивачеві Харківською районною філією ХОЦЗ розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 22 Закону України «Про загально-обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що свідчить про наявність певних соціальних гарантій на час звільнення особа_1 та його фінансової підтримки до його наступного працевлаштування.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн., що відповідає критеріям розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами Трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовим збором - 1, 5 % у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Відповідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача, підлягають стягненню витрати з оплати судового збору в розмірі 908 грн за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 грн. (сума визначена без утримання податків й інших обов’язкових платежів).
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 908 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Судове рішення складене 15.06.2021 року.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп: номер_1 , адреса реєстрації місця проживання: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: пр-т Московський, 299, м.Харків, 61089.
Суддя [С.]
Полезный отзыв?
(1)
Завод и фабрика: отзывы о работе в Харькове (40 отзывов) →
Работа в Харькове (1442 отзыва) →
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 24.11.2021
Судья [И.] И.К. Дело №644/4661/21 Производство № 2/644/2042/21 24.11.2021 решение именем украины 24 ноября 2021 года Орджоникидзевский районный суд г. Харькова в составе: председательствующего – судьи [И.] И.К., при секретаре – [З.] М.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело № 644/4661/21 по иску особа_1 к Государственному пре...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 15.11.2021
Судья [Ч.] В.Г. Дело №644/2000/21 Производство № 2/644/1539/21 15.11.2021 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 15 ноября 2021 года .. . Орджоникидзевский районный суд г. Харькова в составе: Председательствующего судьи – [Ч.] В.Г., при участии: секретаря судебных заседаний – Телицына А.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в помещении Ор...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 11.11.2021
Судья [З.] О.Г. Дело №644/5760/21 Производство № 2/644/2262/21 11.11.2021 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 11 ноября 2021 года Орджоникидзевский районный суд г. Харькова в составе: председательствующего судьи – [З.] О.Г., с участием секретаря – Лагир А.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г. Харькова в порядке упрощенного исковог...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 10.11.2021
чугуевский городский СУД харьковской области __________________________________________________________________________ Дело № 636/709/21 Производство № 2/636/1016/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Э Н Е М 10 ноября 2021 г. Чугуевский городской суд Харьковской области в составе: председательствующего – судьи [Г.] З.И., секретаря судебного заседания [Ш.] К.Р., рассмотрев в открытом судебном заседании в з...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 30.07.2021
Судья [Ч.] В. Г. Дело № 644/9976/20 Производство № 2/644/585/21 30.07.2021 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 30 июля 2021 г.. Харьков. Орджоникидзевский районный суд. В составе: Судьи - [Ч.] В.Г., при участии: секретаря судебных заседаний - Шеремет Е.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в помещении Орджоникидзевского районного суда...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 28.07.2021
28.07.2021 Дело № 644/4254/21 н / п 2/644/1965/21 Р Е Ш Е Н И Е именем украины 28 июля 2021 г.. Харьков Орджоникидзевский районный суд. В составе: председательствующего - судьи [С.] А.К., с участием секретаря - Трач М.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова, в порядке упрощенного искового производства, с сообщением (вызовом) с...