ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ": невыплата зарплаты

Судья [Ш.] С. В.

Дело № 644/2499/21
Производство № 2/644/1610/21
30.06.2021

решение
именем украины
30 июня 2021 Орджоникидзевский районный суд г.Харькова в составе: председательствующего судьи [Ш.] С.В., с участием секретаря судебного заседания [К.] А.В. рассмотрев в открытом судебном заседании в Харькове гражданское дело по иску лицо_1 к ГП « завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета,
в с т а н о в ив:
особа_1 обратился в суд с вышеуказанным иском.
В обоснование требований истец указал, что он работал на предприятии с 09.10.2019 года в должности шлифовальщика 5 разряда в крупно-механическом цехе на участке обработки мелких деталей турбогенераторов на ГП «Завод« Электротяжмаш », с последующим переводом на должность шлифовальщика 5 разряда в крупно механический цех на тот же участок. С июня 2020 предприятием не выплачивалась заработная плата в полном объеме и в установленные сроки. 19.10.2020 года на основании ч.3 ст.38 КЗоТ Украины был уволен с предприятия по собственному желанию с выплатой выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка. После освобождения ответчик не осуществил с ним окончательный расчет по заработной плате, задолженность по которой составляет 60 028 грн.53 коп.
03.03.2021 года на карточный счет истца была перечислена сумма задолженности по заработной плате в размере 15007 грн.13 коп. 16.03.2021 года на карточный счет истца была переахована сумма задолженности по заработной плате в размере 15757 грн.49 коп. 23.03.2021 года на карточный счет истца была перечислена сумма задолженности по заработной плате в размере 29263 грн.91 коп., То есть в марте 2021 предприятие выплатило ему задолженность в размере 60 028 грн. 53 коп. Поскольку задолженность по заработной плате истцу своевременно не была выплачена, просил взыскать средний заработок за все время задержки расчета, судебные расходы по уплате судебного сбораи расходы на юридическую помощь.
Постановлением Орджоникидзевского районного суда г.Харькова от 29.03.2021 года открыто производство по делу и назначено дело к рассмотрению в порядке упрощенного искового производстве с вызовом сторон.
В судебное заседание истец не явился, через канцелярию суда подал заявление, в котором отметил, что исковые требования просит удовлетворить в полном объеме и просил рассмотрение дела просил проводить в его отсутствие.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о дате, времени и месте судебного заседаний извещен надлежащим образом путем направления судебной повестки-сообщения о вызове в судебное заседание по месту нахождения юридического лица.
27.05.2021 года представитель ответчика через канцелярию суда подал отзыв на исковое заявление в котором просил отказать в требовании истца о взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы, учитывая предоставленные им расчеты, но при этом отметил, что в случае удовлетворения указанного требования просиво об уменьшении размера среднего заработка до 10% от начисленной суммы. Возражал против удовлетворения требования о взыскании расходов на правовую (юридическую) помощь адвоката в размере 5000 грн. Представитель предприятия в обоснование своих возражений указал, что истец был освобожден по ч.3 ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию. 24 июля 2020 и.о. генерального директора ГП "Завод" Електровжамаш "был подписан приказ №309" Об установлении неполной рабочей недели ", которым с 01.10.2020 годана предприятии установлена ​​неполная рабочая неделя с рабочими днями: понедельник, вторник, среда, четверг. Кроме того, приказом от 21.10.2020 года №427 на ГП "Завод" Электротяжмаш "установлен режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в декабря 2020 года: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 и режим неполного рабочего времени со следующими рабочими днями в январе 2021: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28. Кроме того, согласно приказу №261-01 / 09 от 26.01.2021 года в связи с предотвращениемраспространение на территории предприятия острой респираторной болезни COVID-19, вызванной короновирусом на ГП "Завод" Электротяжмаш "установлено простой работников в феврале 2021 года. Приказом №261-01 / 61 от 22.02.2021 года продлен простой работников ГП" Завод "Электротяжмаш" в марте 2021 года. Приказом №261-01 / 145 от 29.03.2021 года также продлен простой работников ГП "Завод" Электротяжмаш "в апреле 2021 года. Представитель предприятия просил учесть, что в соответствии с ч.1 статьи253 ГК Украины, начало отсчёта периода просрочки соответствующей суммы валютного обязательства (моментом просрочки), что составляет базу начисления и множитель), является день, следующий после определенной (конечной) даты платежа. Концом отсчета периода просрочки является день, предшествующий дню, в котором произошло погашение / прекращения соответствующего денежного обязательства, поскольку с учетом п. 30.1 ст.30 Закона Украины "О платежных системах: перевод денежных средств в Украине" моментом исполнения денежного обязавязания является дата зачисления средств на счет кредитора или выдачи их ему наличными - то есть день погашения определяет срок прекращения соответствующего обязательства в смысле ч. 2 ст. 251 Гражданский кодекс Украины. То есть день фактической уплаты суммы задолженности не включается в период времени, за который осуществляется взыскание. Отметил, что с учетом разъяснения Минсоцполитики из расчета норм продолжительности рабочего времени на 2020 год (письмо 29.07.2019р.), Количество рабочих дней, за которые истцу нараховано выплату заработной платы при увольнении за период с 19.10.2020 года (день увольнения) по 23.03.2021 года (день фактического расчета), должна рассчитываться исходя из графика работы предприятия и составляет: за октябрь - 7 рабочих дней (за период с 20.10. 2020 по 31.10.2020 г.. без учета пятницы - 23, 30 соответствии с приказом №309 от 24.07.2020р.) за ноябрь 2020 - 17 рабочих дней (за период с 01.11.2020р. по 30.11.2020р. без учета пятниц - 7, 14, 21, 28, в соответствии сприказа №309 от 24.07.2020 г.) за декабрь 2020 - 15 рабочих дней (за период с 01.12.2020 по 24.12.2020 г., согласно приказу №309 от 24.07.2020 г. без учета пятниц - 4, 11, 18 и за период с 25.12. 2020 по 31.12.2020 г.., в соответствии с приказом №427 от 21.10.2020 г. без учета - 28, 29, 30, 31) за январь 2021 года- 8 дней (за период с 01.01.2021 по 15.01.2021 г. в соответствии с приказом №427 от 21.10.2020 г. без учета - 4, 5, 6, 8, 11, 12, 13, 14 , 15 и за период с 18.01.2021 г..по 31.01.2021 в соответствии с приказом №309 от 24.07.2020 г. без учета пятниц - 22, 29) за февраль 2021 года- 0 рабочих дней (не начисляется в связи с простоем работников приказа №261-01 / 09 от 26.01.2021 г.) по март 2021 года- 0 рабочих дней (не начисляется в связи с простоем работников приказа № 261-01 / 61 от 22.02.2021 г.), таким образом всего 47 рабочих дней. Заметил, что среднедневная заработная плата истца составляет 730 грн. 74 коп. (Без учета налогов) и предоставил ответстдну справку от 19.05.2021 года. Таким образом формула для начисления средней заработной платы за время задержки выплаты заработной платы истцу должно выглядеть следующим образом: 730 грн. 74 коп. (Среднедневная заработная плата) х 47 рабочих дней (количество дней просрочки по графику работы предприятия) = 34344 грн. 78 коп. Настаивая на уменьшении размера среднего заработка за время задержки расчета за спорный период, представитель предприятия ссылался на принципы разумности, справедливости и пропорциональности и указал на учет: размера просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; периода задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный г.ОЗМиР связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении. Представитель ответчика указал, что предприятие имеет проблемы экономического характера, по которым собъективных причин не может самостоятельно решить вопросы, которые возникли по задержкой расчетам, в том числе и по заработной плате, поскольку не получает ни бюджетного финансирования, ни каких-либо дотационных или преференций. В связи с тяжелой экономической ситуацией, предприятием был введен ряд операционных мероприятий, основной целью которых является сохранение рабочих мест, соблюдения социальных гарантий работников и своевременного наполнения бюджета государства. Кроме всего прочего, в 2020 году на счетахи предприятия уже несколько раз были наложены аресты, что способствовало росту задолженности предприятия перед кредиторами, возникновению задолженности по заработной плане и по уплате социальных взносов в Государственный бюджет. Кроме того, постановлениями были наложены аресты на счета ответчика, что практически парализовало хозяйственную деятельность предприятия и привело задержки выплат работникам. В совокупности, периодическое блокирование хозяйственной деятельности предприятия, путем наложения арестов на все счета ответчика и кризисное состояние в области машиностроения, способствовало возникновению ситуации, когда держане предприятие вынуждено осуществлять частичные выплаты не только контрагентам, но и работникам по выплате заработной платы, платежей в бюджет и коммунальных платежей. Учитывая фактическое погашение задолженности и непродолжительный период задержки расчета, а также объективно сверхтяжелой экономическое и политическое положение, когда предприятие принимает все возможные меры для сохранения рабочихмест и полноценного функционирования энергетической отрасли Украины, а также исходя из указанных принципов разумности, справедливости и соразмерности, ответчик осуществляет возможные меры для восстановления производственной деятельности предприятия. Таким образом, представитель ответчика просил учесть уменьшить размер среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы особа_1 до 10% от общего их размера 34344 грн. 78 коп. и в случае их взыскания, взыскать в размере 3434 грн.48 коп. (34344, 78х 10%), поскольку такое уменьшение размера среднего заработка за время задержки расчета учтет оптимальный баланс интересов сторон в споре и является таким, что предотвратит наступление негативных последствий для обеих сторон по делу. Ситуация дополнительно усугубляется объявлением карантина, с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавирусной болезни.
Кроме того, представитель ответчика просил также отказать в удовлетворении требований истца о возмещении расходов на юридическую помощь, поскольку позивачем не проверено соответствующими и допустимыми доказательствами выполнения адвокатом объемов и стоимости услуг юридической помощи, указанной в предыдущем (ориентировочном) расчета судебных издержек. При этом заявленные адвокатом к возмещению расходы абсолютно не сопоставимы со сложностью данного дела, объемом услуг и реальным (действительным) тем, затраченным на предоставление соответствующих услуг адвокатом; такие расходы не соответствуют критерию их реальности (действительности) и разумности их размера. представитель видповидача указал, что размер расходов на юридическую помощь не доказан истцом документально не обоснован и не соответствует критерию разумной необходимости таких расходов. Отметил, что обоснованность размера затрат на оплату услуг адвоката определяется на основании предоставленных сторонами доказательств (договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг др.) Документы, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, Оформленные в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверение. Обоснованность размера расходов на оплату услуг адвоката определяется на основании представленных доказательств. Такими доказательствами в частности могут быть 1) протокол согласования объемов и стоимости услуг юридической помощи 2) выписка по счету, подтверждающий оплату предоставленных услуг; 3) счет на оплату услуг; 4) актприемки оказанных услуг.
В установленный законом срок и в предусмотренном порядке истцом в суд не была представлена ​​ответ на отзыв предприятия.
30.03.2021 года особа_1 через канцелярию предоставил ответ на отзыв предприятия, фактически содержит заявление об увеличении исковых требований, истец просит взыскать с предприятия. Поскольку истец указал, что увеличивает исковые требования и просит взыскать с предприятия в его пользу сумму среднего заработка за время задержки расчета при освонии в сумме 113 264, 7 гривен и судебные расходы, состоящие из уплаченного судебного сбора в сумме 966, 92 грн., расходы на правовую помощь сумме -5000 грн., но он не предоставил суду указанное заявление в предусмотренный законом срок и суд был лишен возможности решить вопрос о необходимости доплаты истцом государственной пошлины за заявленные требования, суд рассматривает требования истца в первоначальной редакции без учета уточненных исковых требований.
Согласно ч. 2 ст.247 ГПК Украины в случае неявки в судебное засидання всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями ГПК Украины рассмотрение дела осуществляется судом при отсутствии участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав письменные доказательства, содержащиеся в материалах дела, судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 09.10.2019 года.
19.10.2020 года он был уволен по собственному желанию в соответствии с ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины, что пидтверджуеться копией трудовой книжки надлежащей особа_1 (а.с.10).
В соответствии с требованиями статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченныйи им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно расчетного листа по август 2020 (а.с.11) начислена задолженность предприятия по заработной плате составляет 15580 грн. 88 коп., До выдачи 11717 грн. 66 коп., За сентябрь 2020 года- 11500 грн.54 коп. До видачи 9257 грн.93 коп., по октябрь 2020-49823 грн.03 коп. до выдачи 40107 грн. 53 коп. (В которую входят выходное пособие, сдельная заработная плата, компенсация отпуска при увольнении, компенсация задержки при увольнении). При увольнении истца ответчиком с ним не были проведены окончательные расчеты, стало основанием для обращения особа_1 в суд для защиты своего нарушенного права.
Согласно справки ГП «Завод« Электротяжмаш »№245 / 555 от 19.05.2021 года добавленной ответчиком к отзыву, Среднедневная заработная плата составляла 730 грн 74 коп.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, суд принимает во внимание следующее.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний по работамок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года № 13, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику ни были выплаченные принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день послепредъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Тяжелое материальное положение, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не освобождают последнего от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Аналогичныеой правовое заключение указанный в постановлении Верховного Суда от 10 мая 2018 по делу №337 / 6455/15-ц, производства № 61-3683св18.
Поэтому, учитывая установленные судом обстоятельства дела, имеются достаточные основания для взыскания с ответчика в пользу истца среднего заработка за весь период задержки расчета. Между тем, решая ходатайство ответчика об уменьшении суммы такого возмещения, суд принимает во внимание, что в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 (дело № 761 (9584) 15-ц (далее постановление) в пункте 87 указано, что учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражданском праве Большая Палата Верховного Суда приходит к выводу, что, исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ.
При этом, уменьшение суммы возмещения зависит от размера недоплаченной работодателем суммы. Существенным является период задержки (острочки) невыплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и к моменту его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
Большая Палата в указанной выше постановлении отмечает, что учитывать нужно вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерностьвероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременное расчет при увольнении. (П.п.91; 91 п.1, 2, 3, 4 постановления).
Судом установлено, что на 19.10.2020 года задолженность предприятия по заработной плате особа_1, составляла в общем размере 60 028 грн.53 коп.
03.03.2021 года на карточный счет истца была перечислена сумма задолженности по заработной плате в размере 15007 грн.13 коп. 16.03.2021 года на карточном счете истца была перечислена сумма задолженности по заработной плате в размере 15757 грн.49 коп. 23.03.2021 года на карточном счете истца была перечислена сумма задолженности по заработной плате в размере 29263 грн.91 коп. То есть за период с 03.03.2021 года по 23.03.2021 года ответчиком выплачена истцу задолженность по заработной плате в размере 60 028 грн.53 коп.
То есть на момент обращения истца в суд за защитой прав задолженанисть ответчика перед особа_1 отсутствует.
Указанное обстоятельство сторонами ни оспаривается.
Согласно предоставленной ответчиком справки №245 / 555 от 19.05.2021 года среднедневная заработная плата истца составляла 730 грн 74 коп.
В поданном в суд иске особа_1 просил взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета за 155 календарных дней в общем размере 96 692 грн.10 коп., Приводя соответствующий расчет, исходя из размера среднедневной заработной платы 623 грн. 82 коп.При расчете истец использовал положения Закона Украины «Об оплате труда», Порядок исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета министров Украины от 08.02.1995 года №100.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Суд рассматривает дела не иначее как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 и ч.2 статьи 251 ГК Украины сроком является определенный период во времени, по истечении которого связана действие или событие, имеющее юридическое значение, а сроком есть определенный момент во времени, с наступлением которого связана действие или событие, имеющее юридическое значение.
Статьей 253 ГК Украины предусмотрено, течение сроканачинается со следующего дня после соответствующей календарной даты или наступления события, с которым связано его начало.
Суд считает ошибочным определения особа_1 как периода задержки расчета с ним так и размера среднедневной заработной платы, которая была использована им в расчете.
Определяя период задержки расчета, суд исходит из того, что, поскольку отсутствуют другие данные, началом течения такого срока является следующий день после освобождения особа_1, то есть 20.10.2020 года.
Поскольку обязательства по выплаты особа_1 задолженности по заработной плат были выполнены предприятием добровольно 23.03.2021 года, концом срока отсчета периода в соответствии ст.251 ГК Украины, следует считать 22.03.2021 года (день предшествующего дню исполнения денежного обязательства).
Таким образом, период задержки расчета, который начинается с 20.10.2020 года и заканчивается 22.03.2021 года (включительно), составляет 106 рабочих дней. Следовательно, размер среднего заработка за этот период составляет 77 458 грн. 44 коп. (730 грн.74 коп. Х 106 дней).Наряду с этим, исходя из того, что ответчиком, в ходе судебного разбирательства, в добровольном порядке было проведено расчет с истцом задержка в проведении такого расчета объясняется тяжелым экономическим положением на предприятии, обусловлено рядом факторов, подтверждается предоставленными ответчиком копиями соответствующих доказательств, которые им добавлены к отзыва на иск, истцом не представлено суду доказательств в подтверждение того, что такая задержка повлекла ему имущественные потери, суд, исходя из принципив разумности, справедливости и соразмерности, приходит к выводу о наличии оснований для уменьшения размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ, в 20 000 грн., при этом суд также принимает во внимание размер задолженности по заработной плате (60028 грн 53 коп.) и период задержки расчета с истцом с 20.10.2020 года по 22.03.2021 года.
О распределении судебных расходов суд отмечает следующее.
Согласно пункту 1 части третьей статьи 133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрениемм дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Частью восьмой статьи 141 ГПК Украины предусмотрено, что размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Такие доказательства представляются до окончания судебных прений по делу или в течение пяти дней после принятия решения суда при условии, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом соответствующее заявление.
истецем было подано в суд копию договор, заключенный между истцом и ОО «Правовая группа Помощь» и акт о принятии - передачи оказанных услуг от 24.03.2021 года в котором указан вид услуги предоставляемое по договору и стоимость предоставляемой услуги.
В подтверждение получения правовой помощи, суда должны быть предоставлены договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.), Документы, свидетельствующие об оплате гонорара те прочих расходов, связанных с предоставлением правовои помощи, оформленные в установленном законом порядке (квитанция о к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения). Указанные расходы должны быть документально подтверждены и доказаны. Отсутствие документального подтверждения расходов на правовую помощь, как квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, подтверждающий оплатутаких расходов является основанием для отказа в удовлетворении требований о возмещении таких расходов.
Аналогичная позиция изложена в постановлении Верховного суда по делу № 280/1765/19 от 04.02.2020.
Кроме того, суду не представлено доказательств, свидетельствующих об обоснованности размера расходов на оплату услуг адвоката, как протокол согласования объемов и стоимости услуг юридической помощи, счет на оплату услуг.
Истцом представлено суду доказательств, свидетельствующих об оплате гонорара, связанных с предоставлением правовой помоги, оформленные в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверение.
Кроме того, суд отмечает, что ссылка истца относительно, того, что поскольку в результате освобождения ему не своевременно выплачена заработная плата и соответствующие выплаты и он не имел возможности оплатить расходы на юридическую помощь, опровергаются материалами дела, поскольку договор о предоставлении правовой помощи №2403 между особа_1 и ОО «Правовая Группа Помощь» был заключен 24.03.2021 года, а в марте 2021: 03.03.2021року, 16.03.2021 года и 23.03.2021 года на карточный счет истца ответчиком были проведены зачисления задолженности по заработной платы, которая по состоянию на 23.03.2021 года была погашена в полном объеме в размере 60 028 грн. 53 коп., Суд считает, что у истца отсутствовали препятствия для осуществления такой оплаты.
Таким образом, суд отказывает в удовлетворении требования особа_1 ввозмещении за счет ответчика этих расходов в полном объеме.
Согласно статьей 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, в случае частичного удовлетворения иска на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Между тем, с ответчика в пользу истца, в соответствии с ст.141 ГПК Украины, подлежат взысканию расходы по оплате 908 грн 80 коп. судебного сбора за требование о взыскании среднего заработка за время задержки разрахунку при увольнении пропорционально удовлетворенных требованиям.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ГПК Украины, суд,
е д е л:
Исковые требования удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 20 000 грн. (Сумма определена без удержания налогов и других обязательных платежей).
Взыскать с Государственного предприятия «Завод« Электротяжмаш »в пользу особа_1 расходы по оплате государственной пошлины в размере 908 гривен.
В другой части исковых требований - отказать.
Решение вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками, если апелляционной жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Харьковский апелляционный суд в течение 30 дней со дня составления полного судебного решения.
Участники дела, которым полное решения не были вручены в день его составления вправе подать апелляционную жалобу в течение 30 дней со дня вручения им полного решения суда.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные жалобы подаются участниками дела в Харьковский апелляционный суд до или через Орджоникидзевский районный суд. Харькова.
Полный текст судебного решения составлен 05.07.2021 года.

Истец особа_1, информация_1, рнокпп: номер_1, адрес регистрации места жительства: адрес_1.
Ответчик: Государственное предприятие «Завод« Электротяжмаш », код егрпоу 00213121, местонахождение: пр-т столичный, 299, г.Харьков, 61089.

судья [С.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Суддя [Ш.] С. В.

Справа № 644/2499/21
Провадження № 2/644/1610/21
30.06.2021

рішення
іменем україни
30 червня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря судового засідання Коломієць О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,
в с т а н о в и в :
особа_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що він працював на підприємстві з 09.10.2019 року на посаді шліфувальника 5 розряду в крупно-механічному цеху на дільниці обробки дрібних деталей турбогенераторів на ДП «Завод «Електроважмаш», з наступним переведенням на посаду шліфувальника 5 розряду у крупно-механічний цех на той же дільниці. З червня 2020 року підприємством не виплачувалася заробітна плата в повному обсязі та у встановлені строки. 19.10.2020 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України був звільнений з підприємства за власним бажанням з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку. Після звільнення відповідач не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, заборгованість з якої складає 60028 грн.53 коп.
03.03.2021 року на картковий рахунок позивача була перерахована сума заборгованість по заробітній платі в розмірі 15007 грн.13 коп. 16.03.2021 року на картковий рахунок позивача була перерахована сума заборгованість по заробітній платі в розмірі 15757 грн.49 коп. 23.03.2021 року на картковий рахунок позивача була перерахована сума заборгованість по заробітній платі в розмірі 29263 грн.91 коп., тобто в березні 2021 року підприємство виплатило йому заборгованість в розмірі 60 028 грн. 53 коп. Оскільки заборгованість по заробітній платі позивачеві своєчасно не була виплачена, просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 29.03.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі та просив розгляд справи просив проводити у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи.
27.05.2021 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у вимозі позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, враховуючи надані ним розрахунки, але при цьому зазначив, що в разі задоволення вказаної вимоги просить про зменшення розміру середнього заробітку до 10% від нарахованої суми. Заперечував проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. Представник підприємства в обгрунтування своїх заперечень вказав, що позивач був звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 24 липня 2020 року т.в.о. генерального директора ДП "Завод "Електровжамаш" було підписано наказ №309 "Про встановлення неповного робочого тижня", яким з 01.10.2020 року на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер. Крім того, наказом від 21.10.2020 року №427 на ДП "Завод "Електроважмаш" встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року: 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24 та режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у січні 2021 року: 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28. Крім того, відповідно наказу №261-01/09 від 26.01.2021 року у зв'язку з запобіганням поширення на території підприємства гострої респіраторної хвороби COVID-19 , спричиненої короновірусом на ДП "Завод"Електроважмаш" встановлено простій працівників у лютому 2021 року. Наказом №261-01/61 від 22.02.2021 року продовжено простій працівників ДП "Завод "Електроважмаш" у березні 2021 року. Наказом №261-01/145 від 29.03.2021 року також продовжено простій працівників ДП "Завод "Електроважмаш" у квітні 2021 року. Представник підприємства просив врахувати, що у відповідності до ч.1 статті 253 ЦК України, початком відліку періоду прострочення відповідної суми грошового зобов'язання (моментом прострочення), що становить базу нарахування й множник), є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу. Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов'язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи :переказ грошових коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов'язання у розумінні ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України. Тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення. Зазначив, що з урахуванням роз'яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2020 рік (лист від 29.07.2019р.), кількість робочих днів, за які позивачу нараховано виплату заробітної плати при звільненні за період з 19.10.2020 року (день звільнення) по 23.03.2021 року (день фактичного розрахунку), повинна розраховуватися виходячи з графіку роботи підприємства та становить: за жовтень - 7 робочих днів (за період з 20.10.2020 по 31.10.2020 р. без врахування п'ятниці - 23, 30 відповідно до наказу №309 від 24.07.2020р.); за листопад 2020 року - 17 робочих днів (за період з 01.11.2020р. по 30.11.2020р. без врахування п'ятниць - 7, 14, 21, 28, відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р.); за грудень 2020 року - 15 робочих днів (за період з 01.12.2020 по 24.12.2020 р., відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п'ятниць - 4, 11, 18 та за період з 25.12.2020 по 31.12.2020 р., відповідно до наказу №427 від 21.10.2020 р. без врахування - 28, 29, 30, 31); за січень 2021 року- 8 робочих днів (за період з 01.01.2021 по 15.01.2021 р. відповідно до наказу №427 від 21.10.2020 р. без врахування - 4, 5, 6, 8, 11, 12, 13, 14, 15 та за період з 18.01.2021 р. по 31.01.2021 відповідно до наказу №309 від 24.07.2020 р. без врахування п'ятниць - 22, 29); за лютий 2021 року- 0 робочих днів (не нараховується у зв'язку з простоєм працівників наказу №261-01/09 від 26.01.2021 р.); за березень 2021 року- 0 робочих днів (не нараховується у зв'язку з простоєм працівників наказу № 261-01/61 від 22.02.2021 р.), таким чином загалом 47 робочих днів. Зауважив, що середньоденна заробітна плата позивача складає 730 грн. 74 коп. (без врахування податків) та надав відповідну довідку від 19.05.2021 року. Таким чином формула для нарахування середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати позивачеві має виглядати наступним чином: 730 грн. 74 коп. (середньоденна заробітна плата) х 47 робочих днів (кількість днів прострочення за графіком роботи підприємства) = 34 344 грн. 78 коп. Наполягаючи на зменшенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку за спірний період, представник підприємства посилався на принципи розумності, справедливості та пропорційності і вказав на врахування: розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Представник відповідача вказав, що підприємство має проблеми економічного характеру, через які з об`єктивних причин не може самостійно вирішити питання, які виникли по затримкою з розрахунками, в тому числі і по заробітній платі, оскільки не отримує ані бюджетного фінансування, а ні будь-яких дотаційних чи преференцій. У зв`язку з тяжкої економічною ситуацією, підприємством було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету держави. Крім усього іншого, у 2020 року на рахунки підприємства вже декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. Крім того, постановами були накладені арешти на рахунки відповідача, що практично паралізувало господарську діяльність підприємства і призвело затримки виплат працівникам. У [censored] періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли держане підприємство змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів. Враховуючи фактичне погашення заборгованості та нетривалий період затримки розрахунку, а також об'єктивно надтяжкий економічний і політичний стан, коли підприємство вживає всіх можливих заходів задля збереження робочих місць та повноцінного функціювання енергетичної галузі України, а також виходячи з зазначених принципів розумності, справедливості та пропорційності, відповідач здійснює можливі заходи для відновлення виробничої діяльності підприємства. Таким чином, представник відповідача просив врахувати зменшити розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати особа_1 до 10% від загального їх розміру 34344 грн. 78 коп. та в разі їх стягнення, стягнути в розмірі 3434 грн.48 коп. (34344, 78 х 10%), оскільки таке зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін по справі. Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
Крім того, представник відповідача просив також відмовити в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, зазначеної у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. При цьому заявлені адвокатом до відшкодування витрати є абсолютно не співмірними із складністю даної справи, обсягом послуг і реальним (дійсним) часом, затраченим на надання відповідних послуг адвокатом; такі витрати не відповідають критерію їх реальності (дійсності) та розумності їх розміру. Представник відповідача вказав, що розмір витрат на правничу допомогу не доведений позивачем, документально не обґрунтований та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Зазначив, що обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката визначається на підставі наданих сторонами доказів (договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження. Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката визначається на підставі наданих доказів. Такими доказами зокрема можуть бути 1) протокол погодження обсягів та вартості послуг правничої допомоги 2) виписка по рахунку, що підтверджує оплату наданих послуг; 3) рахунок на оплату послуг; 4) акт приймання наданих послуг.
У встановлений законом строк та в передбаченому порядку позивачем до суду не була надана відповідь на відзив підприємства.
30.03.2021 року особа_1 через канцелярію надав відповідь на відзив підприємства, яка фактично містить заяву про збільшення позовних вимог, які позивач просить стягнути з підприємства. Оскільки позивач вказав, що збільшує позовні вимоги та просить стягнути з підприємства на його користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 113 264, 7 гривень та судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору в сумі 966, 92 грн., витрати на правову допомогу сумі -5000 грн., але він не надав суду вказану заяву у передбачений законом строк і суд був позбавлений можливості вирішити питання про необхідність доплати позивачем судового збору за заявлені вимоги, суд розглядає вимоги позивача в первісній редакції без врахування уточнених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 09.10.2019 року.
19.10.2020 року він був звільнений за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки належної особа_1 (а.с.10).
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно розрахункового листа за серпень 2020 року (а.с.11) нарахована заборгованість підприємства по заробітній платі складає 15580 грн. 88 коп., до видачі 11717 грн. 66 коп., за вересень 2020 року- 11500 грн.54 коп., до видачі 9257 грн.93 коп., за жовтень 2020 року-49823 грн.03 коп., до видачі 40107 грн. 53 коп. (до якої входять вихідна допомога, відрядна заробітна плата, компенсація відпустки при звільненні, компенсація затримки при звільненні). При звільненні позивача відповідачем з ним не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення особа_1 до суду для захисту свого порушеного права.
Відповідно довідки ДП «Завод «Електроважмаш» №245/555 від 19.05.2021 року доданої відповідачем до відзиву, середньоденна заробітна плата складала 730 грн 74 коп.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги таке.
Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють останнього від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.
Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини справи, є достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку. Між тим, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення суми такого відшкодування, суд приймає до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91 п.1, 2, 3, 4 постанови).
Судом встановлено, що станом на 19.10.2020 року заборгованість підприємства по заробітній платі особа_1 , становила в загальному розмірі 60 028 грн.53 коп.
03.03.2021 року на картковий рахунок позивача була перерахована сума заборгованість по заробітній платі в розмірі 15007 грн.13 коп., 16.03.2021 року на картковий рахунок позивача була перерахована сума заборгованість по заробітній платі в розмірі 15757 грн.49 коп., 23.03.2021 року на картковий рахунок позивача була перерахована сума заборгованість по заробітній платі в розмірі 29263 грн.91 коп. Тобто за період з 03.03.2021 року по 23.03.2021 року відповідачем виплачена позивачеві заборгованість з заробітної плати в розмірі 60028 грн.53 коп.
Тобто на час звернення позивача до суду за захистом прав заборгованість відповідача перед особа_1 відсутня.
Вказана обставина сторонами не оспорюється.
Відповідно до наданої відповідачем довідки №245/555 від 19.05.2021 року середньоденна заробітна плата позивача становила 730 грн 74 коп.
В поданому до суду позові особа_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за 155 календарних днів в загальному розмірі 96 692 грн.10 коп., приводячи відповідний розрахунок, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 623 грн. 82 коп. При розрахунку позивач використовував положення Закону України «Про оплату праці», Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 та ч.2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 253 ЦК України передбачено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Суд вважає помилковим визначення особа_1 як періоду затримки розрахунку з ним так і розміру середньоденної заробітної плати, яка була використана ним в розрахунку.
Визначаючи період затримки розрахунку, суд виходить з того, що, оскільки відсутні інші дані, початком перебігу такого строку є наступний день після звільнення особа_1 , тобто 20.10.2020 року.
Оскільки зобов`язання з виплати особа_1 заборгованості по заробітній плат були виконані підприємством добровільно 23.03.2021 року, кінцем строку відліку періоду відповідно ст.251 ЦК України, слід вважати 22.03.2021 року (день який передує дню виконання грошового зобов`язання).
Отже, період затримки розрахунку, який починається з 20.10.2020 року та закінчується 22.03.2021 року (включно), складає 106 робочих днів. Відтак, розмір середнього заробітку з цей період становить 77 458 грн. 44 коп. (730 грн.74 коп. х 106 днів).
Поряд з цим, виходячи з того, що відповідачем, в процесі судового розгляду, у добровільному порядку був проведений розрахунок з позивачем, затримка у проведенні такого розрахунку пояснюється важким економічним становищем на підприємстві, яке обумовлено рядом чинників, що підтверджується наданими відповідачем копіями відповідних доказів, які ним додані до відзиву на позов, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що така затримка спричинила йому майнові втрати, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, до 20 000 грн., при цьому суд також приймає до уваги розмір заборгованості з заробітної плати (60 028 грн 53 коп.) та період затримки розрахунку з позивачем з 20.10.2020 року по 22.03.2021 року.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем було подано до суду копію договір, укладений між позивачем та ГО «Правова група Допомога» та акт про прийняття - передачі наданих послуг від 24.03.2021 року в якому вказаний вид послуги наданий за договором та вартість наданої послуги.
На підтвердження отримання правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару ті інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція про до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, як то квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, що підтверджує оплату таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 280/1765/19 від 04.02.2020.
Крім того, суду не надано доказів, які свідчать про обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката, як то протокол погодження обсягів та вартості послуг правничої допомоги, рахунок на оплату послуг.
Позивачем не надано суду доказів, що свідчать про оплату гонорару, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.
Крім того, суд зауважує, що посилання позивача стосовно, того, що оскільки в результаті звільнення йому не було своєчасно виплачено заробітну плату та належні виплати і він не мав можливості оплатити витрати на правничу допомогу, спростовуються матеріалами справи, оскільки договір про надання правової допомоги №2403 між особа_1 та ГО «Правова Група Допомога» був укладений 24.03.2021 року, а в березні 2021 року: 03.03.2021року, 16.03.2021 року та 23.03.2021 року на картковий рахунок позивача відповідачем були проведені зарахування заборгованості з заробітної плати, яка станом на 23.03.2021 року була погашена в повному обсязі в розмірі 60028 грн. 53 коп., тому суд вважає, що в позивача були відсутні перепони для здійснення такої оплати.
Відтак суд відмовляє у задоволенні вимоги особа_1 у відшкодуванні за рахунок відповідача цих витрат в повному обсязі.
Відповідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Між тим, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати з оплати 908 грн 80 коп. судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 000 грн. (сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів).
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 908 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Повний текст судового рішення складений 05.07.2021 року.

Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп: номер_1 , адреса реєстрації місця проживання: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: пр-т Московський, 299, м.Харків, 61089.

Суддя [С.]