ДП "УКРНТЦ "ЕНЕРГОСТАЛЬ": невыплата зарплаты

Справа №638/2936/20
Провадження № 2/638/2809/20
З, А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 
31 серпня 2020 року м.Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадення в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
27.02.2020 року особа_1 (далі за текстом — позивач), в особі свого представника — адвоката [Ч.] О.А., звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (далі за текстом — відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить: стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в розмірі 63 562, 65 грн. та 50 000, 00 гривень в якості компенсації моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 02.09.2002 по теперішній час працює на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді керівника групи відділу очистки газових викидів.
Внаслідок невиплати заробітної плати протягом тривалого періоду у відповідача утворилась заборгованість. Так станом на 31.01.2020 відповідачем йому нарахована та не виплачена заробітна плата за період з з 01.01.2018 по 31.12.2019 в загальному розмірі 62 740, 86 грн, без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів.
Крім того, просить стягнути моральну шкоду, оскільки внаслідок протиправних та незаконних дій відповідача вона зазнала душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного стану та моральних страждань.
Позивач в судове засідання не з`явилась. Представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, вимоги позову підтримав, проти ухвалення заочного рішення судом не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки, а також відміткою у кур`єрській книзі суду.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
До суду відповідачем неодноразово було подано клопотання, у яких відповідач просив перенести справу на іншу дату у зв`язку з веденням карантину в України, а також в клопотанні від 28.04.2020 відповідач висловив намір надати суду відзив на позовну заяву в межах строку передбаченого законодавством, продовженого на строк дії карантину.
Водночас, з урахуванням набрання чинності 17 липня 2020 року набув чинності Закон України № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)», яким передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (covid-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто закінчуються 6 серпня 2020 року. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Проте, відповідач правом на подання письмового відзиву, а також правом на подання заяви про продовження процесуальних строків не скористався, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що особа_1 з 02 вересня 2002 по теперішній час працює на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді керівника групи відділу очистки газових викидів, що підтверджується наказом №187-к від 30.08.2002 та копією трудової книжки.
Відповідач не належним чином виконує обов`язки по виплаті заробітної плати, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі. З Довідки про нараховану та не виплачену заробітну плату особа_2 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 вбачається, що станом на 31.01.2020 року загальна сума заборгованості без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати становить 62 740, 86 грн.
Крім того, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 30.03.2020, позивач зазначає, що розмір заборгованості складає 63 562, 65 грн. виходячи з наступного.
Так, відповідно до розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати станом на сума компенсації складає 821, 79 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати складає 821, 79 грн., тобто загальна сума заборгованості складає 63 562, 65 грн.
З урахуванням того, від відповідача відзиву на вказану заяву до суду не надійшло, суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру збільшених позовних вимог.
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст.94 КЗпП України).
Відповідно до ч. ст. 7 Кодексу законів про працю, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Відповідно до ст. 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку наказного або спрощеного позовного провадження.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» має заборгованість перед особа_1 у виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 63 562, 65 грн., в зв`язку з чим ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237−1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.



У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статтею 237−1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено позивачем, невиплата заробітної плати заподіює позивачеві величезні моральні страждання, адже тривалість та зухвалість порушення трудових прав позивача зі сторони відповідача призвело до сильних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та неабияких додаткових зусиль для організації свого життя та захисту свого порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № 362/7161/15-ц зазначив: враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237−1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним. При вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, суди вірно врахували характер порушень та дій вчинених власником, а також те, що порушення законних прав позивача призвели до його душевних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування, а також стресі, пов`язаному з неможливістю на самореалізацію суспільно-корисною працею, що очевидно позбавляє позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдає почуття незахищеності перед необґрунтованими діями власника.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що порушення права позивача на своєчасну виплату заробітної плати дійсно призвело до його душевних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування та стресі, що очевидно позбавляло Позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності перед необґрунтованими діями відповідача.
З урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі, необхідністю позивача звертатись з вимогами про виплату заробітної плати до відповідача та державних установ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50000, 00 грн., що відповідає правилам розумності та справедливості.
При зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір, на підставі п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», яка визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі — у справах про стягнення заробітної плати.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Крім того, згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь держави за позовну вимоги про стягнення заробітної плати у розмірі 840, 80 грн., а також судовий збір на за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди на користь позивача у розмірі 840, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (єдрпоу 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на користь особа_1 (інформація_1, рнокпп: номер_1, адреса реєстрації: адреса_1) заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати в розмірі 63 562 (шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 65 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (єдрпоу 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на користь особа_1 (інформація_1, рнокпп: номер_1, адреса реєстрації: адреса_1) моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (єдрпоу 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на користь особа_1 (інформація_1, рнокпп: номер_1, адреса реєстрації: адреса_1) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (єдрпоу 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів, з дня його проголошення, до Дзержинського районного суду м. Харкова може бути подана письмова заява про його перегляд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд. м. Харкова.
Позивач: особа_1, інформація_2, паспорт серії номер_2, виданий Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 27.09.2000, що зареєстрована за адресою: адреса_1, рнокпп: номер_1.
Представник відповідача: [Ч.] Олександр [А.], що знаходиться за адресою: вул. [В.] буд.2, кім. 10, м. Харків, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1056, видане 18.11.2002.
Відповідач: Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», адреса: пр. Науки, 9, м. Харків, код єдрпоу 31632138.
Представник відповідача: Денисюк Олена Іванівна, паспорт серія номер_3, виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області, 11.03.1997, що мешкає за адресою: адреса_2.

Суддя Д. М. Цвіра