ДП "УКРНТЦ "ЕНЕРГОСТАЛЬ": невыплата зарплаты

Справа № 638/2709/20
Провадження № 2/638/2771/20
заочне рішення
іменем україни

24 вересня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря [К.] К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати,  —

встановив:

особа_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 241 660, 26 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 14.04.2015 року по теперішній час він перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Щомісяця відповідач здійснював нарахування сум заробітної плати, але не виплачував в повному обсязі. Починаючи з листопада 2018 року фактична нарахована виплата заробітної плати відповідачем у повному обсязі не виплачувалась. Згідно довідки відповідача від 18.02.2020 року за період з 01.11.2018 року по 31.12.2019 року відповідачем було нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату на суму 241 660, 26 грн., тобто позивач не отримує належних коштів за виконану роботу.
Ухвалою від 26.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Уповноваженим представником відповідача надано до суду клопотання, в якому просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.11.2018 року по 31.05.2019 року у сумі 107 477, 46 грн.
Також позивачем надано до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.07.2020 року, постановленою без видалення суду до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а також у задоволенні заяви позивача про закриття провадження у справі в цілому.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.09.2020 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280−282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність осіб, які в судове засідання не з`явились, на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи та з урахуванням заяв по суті справи.
Суд, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у [censored] й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що позивач особа_1 з 14 квітня 2015 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Державним підприємстваом «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», що підтверджується наказом ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» від 10.04.2015 року № 476-к та записами у трудовій книжці.
Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст..43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Частиною 6 ст.24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
У ст.30 вказаного Закону міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходиться з ДП «УкрНТЦ «Енерготаль» в трудових відносинах, виконує свої трудові обов`язки в повному обсязі, але не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
При цьому суд наголошує, що судове доказування — це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З довідки про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати особа_1 за період 01.11.2018 року по 31.12.2019 року, виданої за підписом генерального директора особа_2 та головного бухгалтера [Д.] Н.М. за № Б-02/114 від 18.02.2020 року вбачається, що загальна сума заборгованості із заробітної плати становить 241 660, 26 грн.
Також, з наданого відповідачем повідомлення № Б-02/579 від 18.09.2020 року, вбачається, що 17 вересня 2020 року позивачу була виплачена заробітна плата за період з 01.11.2018 року по 31.05.2019 року у сумі 107 477, 46 грн.
Отже, суд приходить до висновку про часткову виплату заробітної плати позивачеві, а саме за період з 01.11.2018 року по 31.05.2019 року у сумі 107 477, 46 гривень. Зазначене визнається позивачем. Таким чином, різниця між загальною заборгованістю та виплаченою сумою заробітної плати складає суму в розмірі 134 182, 80 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, та є такими, що не спростовані відповідачем в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, та стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 134 182, 80 грн. за період з 01 червня 2019 року по 01 січня 2020 року.
Суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь позивача заробітну плату в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки під час розгляду справи в усіх судових інстанціях від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір»), з відповідача на користь держави підлягає стягненню 466, 85 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовниїх вимог.
На підставі викладеного, ст..ст.44, 94, 97, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.21, 22 ЗУ «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10−13, 76−81, 141, 258, 259, 263−265, 268, 273, 280−282, 354 ЦПК України, суд —
ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь особа_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.06.2019 року по 01.01.2020 року у розмірі 134 182 (сто тридцять чотири тисячі сто вісімдесят дві) гривні 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь держави судовий збір у розмірі 466, 85 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харковапротягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.



Сторони:
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, адреса_1;
Відповідач: Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», єдрпоу 31632138, м.Харків, пр. Науки буд.9.





Головуючий суддя: Д. В. Цвірюк