ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН": невыплата зарплаты

Производство № 2/235/715/21
Дело № 235/896/21
текст решения
именем украины

28 мая 2021 г.. Покровск



Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе: председательствующего - судьи [Н.] Г.В.
с участием секретаря судебного заседания [О.] В.В.,
рассмотрев в открытом судебном заусаживания в зале суда в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, компенсации потери части заработной платы с нарушением сроков ее выплаты и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

В:

В феврале 2021 особа_1 обратился в суд с иском к Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »(далее - ГУ« Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В. К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины ») о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, компенсации потери части заработной платы с нарушением сроков ее выплаты и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В вбґрунтування исковых требований отметил, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 26.06.2000р. по 11.02.2015р. на должностях врача-интерна анестезиолога, врача-анестезиолога, врача-анестезиолога отделения анестезиологии и интенсивной терапии, заведующего отделением анестезиологии и интенсивной терапии, врача-анестезиолога. Согласно постановлению КМУ от 07.11.2014р. № 595, постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014р. № 11/4, постановления Президиума от 17.11.2014р. № 18 Государственное учреждение Институт был перемещен с территории проведения АТО м. Донецкая в г.. Киев.
На основании приказа от 18.06.2018р. № 16-к «Об освобождении работников» был уволен на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины с 11.02.2015р. в связи с его отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
После освобождения и до сегодняшнего дня ответчик провел с ним окончательный расчет, не выплатив ему заработную плату с ноября 2014 по люй 2015 года.
Он неоднократно обращался к ответчику с требованием о расчете.
22.09.2020 года получил письмо от ответчика, в котором последний не видит оснований, признанных законодательством для предоставления работникам или лицам уволенным с предприятия справок о задолженности по заработной плате на основании заявления.
На основании изложенного просил взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате за период ноябрь 2014 года - январь 2015 в сумме 14 333, 31 грн, Февраль 2015 в сумме 2 462, 16 грн, выходное пособие в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины в сумме 6 463, 17 грн, компенсацию потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты в сумме 18 420, 25 грн, средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 155 731, 62 (а.с.1-5).
Истец в судебное заседание не явился, предоставил ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие, иск поддержал, не возражал против заочного рассмотрения дела.
Ответчик о дате, времени и местесудебного разбирательства надлежащим образом, его представитель в судебное заседание не явился, не сообщила о причинах неявки, отзыв не предоставил.
Согласно ч.4 ст. 223 ГПК Украины судом решено дело на основании имеющихся в ней данных или доказательств (принято заочное решение).
Исследовав материалы дела, суд считает, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Истец находился в трудовых отношениях с Государственным учреждением «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. гусяНациональной академии медицинских наук Украины »с 26.06.2000 года (приказ № 108-к от 23.06.2000р.) По 11 февраля 2015 (приказ № 4-к от 18.06.2018р.), Работая врачом-интерном анестезиолога, врачом-анестезиологом , врач-анестезиолог отделения анестезиологии и интенсивной терапии, заведующим отделением анестезиологии и интенсивной терапии, врачом-анестезиологом, уволенный за ч.6 ст.36 КЗоТ Украины отказ от перевода в другую местность с учреждением (а.с.8).
Конституцией Украины гарантуется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже выдающейся законом.
Согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уповноваженимы трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органомм первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Согласно ч.1 ст.76 ГПК Украины есть любые данные, на основаниикоторых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Эти данные устанавливаются следующими средствами: 1) письменными, вещественными и электронными доказательствами; 2) выводами экспертов; 3) показаниями свидетелей (ч.2).
В соответствии со статьями 77-80 ГПК Украины доказательства должны быть надлежащими, допустимым, достоверными и достаточными.
Положениями статей 10 и 81 ГПК Украини предусмотрено, что каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных Кодексом.
В делах о дискриминации истец обязан привести фактические данные, подтверждающие, что дискриминация имела место. В случае наводнения таких данных доказывания их отсутствия возлагается на ответчика.
Частью 1 ст.89 ГК Украины пепредусмотренном, что суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
В подтверждение наличия задолженности по заработной плате истцом предоставлены копия индивидуальных сведений о застрахованном лице, предоставленных из Реестра зачисленных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (форма ОК-5), согласно которым особа_1 было начислено заработной для начисления пэнси во время работы в ГУ «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Академии медицинских наук Украины »: за ноябрь 2014 года в сумме 8 544, 57 грн, за декабрь 2014 года - 4 689, 74 грн, январь - 1 099, 00 грн (а.с.18-23).
Каких-либо доказательств того, что эти суммы были уплачены ответчиком в пользу истца, суду предоставлено не было, на основании чего исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Судом установлено и сторонами ни оспаривается тот факт, что с 17 ноября 2014 Институт осуществляет свою деятельность на территории города Киева, а истец отказался от переводом в другую местность вместе с Институтом, в связи с чем была освобожден на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины.
Статьей 1 Закона Украины «О компенсации гражданам потерь части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19.10.2000р. № 2050-111 (далее - Закон № 2050) предусмотрено, что предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери частини доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).
В соответствии со ст.2 Закона № 2050 компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящим Законом.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходи граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата (денежное обеспечение) и другие.
Согласно ст.3 Закона № 2050 сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, к не учитывается).
Таким чином, компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты составляет: за ноябрь 2014 года - 100, 2 х 143, 3 х 112, 4 х 113, 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101, 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 231, 72% - 100% = 131, 72%; 8 544, 57 грн х 131, 72%: 100 = 11 254, 91грн; за декабрь 2014 года - 143, 9 х 112, 4 х 113, 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101, 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 231, 27% - 100% = 131, 27%; 4 689, 74 грнх131, 27%: 100 = 6 156, 22 грн; за январь 2015 года - 105, 3 х 110, 8 х 114, 0 х 102, 2х 100, 4 х 99, 00 х 99, 2 х 102, 3 х 98, 7 х 102, 0 х 100, 7 х 112, 4 х 113, 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 223, 4% -100% = 123, 4%; 1 099, 00 грнх123, 4%: 100 = 1 356, 17 грн; за февраль 2015 года - 110, 8 х 114, 0 х 102, 2 х 100, 4 х 99, 00 х 99, 2 х 102, 3 х 98, 7 х 102, 0 х 100, 7 х 112, 4 х 113 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101, 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 212, 15% -100% = 112, 15%; 0 грнх112, 15%: 100 = 0 грн. Всего компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты поНоябрь 2014 - февраль 2015 составляет 18 767, 30 грн (11 254, 91 грн + 6 156, 22 грн + 1 356, 17 грн + 0 грн.), которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Часть 1 ст.47 КЗоТ Украины обязывает собственника или уполномоченный им орган в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗоТ Украины приувольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанном в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрена ответственность за задержку расчета при увольнении. Так, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатыты работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1). При наличии спора о размерах причитающихся работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ч.2).
Как указано в п.20 постановления Пленума ВерховногоСуда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999р., Установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, коды он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу трудаивника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Истец в день увольнения не работал. Ответчик получил исковое заявление 23 марта 2021, следовательно обязан был выплатить все суммы, причитающиеся истцу со дня получения заявления не позднее 24 марта 2021, в зв`язку с чем подлежит гражданской ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины в виде взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Согласно абз.3 п.2 раздела П Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995р. № 100 (далее - Порядок), во всех остальных случаях сохранения заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым пов`связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
Согласно п.8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые г.ають быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Исходя из положений Порядка среднемесячная заработная плата истца составляет 2 894, 37 грн ((1 099, 00 грн + 4 689, 74 грн): 2), а среднедневная заработная плата становить 137, 83 грн ((1 099, 00 грн + 4 689, 74 грн): (23 дня + 19 дня).
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении, который должен оплатить ответчик в пользу истца за период с 24 марта 2021 по 28 мая 2021, составляет 6 202, 35 грн (137, 83грн х 45 рабочих дней), где 137, 83 грн - среднедневной заработок истца на предприятии, 45 дней - количество рабочих дней задержки выплаты заработной платы, с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.Согласно ч.1 ст.44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в частности, в пункте 6 статьи 36, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
Истец уволена с работы на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины в связи с отказом от перевода на работу в другую местность вместе с организацией, в связи с чем имеет право на выплату ему выходного пособия в размере среднего месячного заработка. Доказательств того, что такая помощь була выплаченная ей работодателем, суду предоставлено не было, в связи с чем она права истца в этой части подлежат защите.
Исходя из содержания принципа диспозитивной гражданского судопроизводства, содержится в ст.13 ГПК Украины, согласно которому суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях, подлежит взысканию с истца в користь ответчика выходное пособие в сумме 2 894, 37 грн с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей (1 099, 00 грн + 4 689, 74 грн): 2.
Согласно ч.1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на ответчика.
С учетом указанных требований закона, процент довольных судом исковых требований по иску составляет 3, 99%, из расчета 155 731, 62 грн - 100%, 6 202, 35 грн - х%, х = 6 202, 35 грн. х 100%: 155 731, 62 грн.
Таким образом, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца понесении им по делу судебные расходы по уплате государственной пошлины пропорционально размеру удовлетворенных требований в сумме 62, 14 грн, из расчета 3, 99% х 1557, 32грн 100%.
Согласно ст.ст.44, 47, 94, 115-117 КЗоТ Украины, ст.ст. 1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ГПК Украина, суд -

решил:

Иск особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) до Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »(г.. Киев, улица Героев Севастополя, 30, код егрпоу 25672427) о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, компенсации потери части заработной платы с нарушением сроков ее выплаты и среднего заработка за время задержки расчета при освобождении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украине »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период ноябрь 2014 года - февраль 2015 в сумме 14 333 (четырнадцати тысяч трехсот тридцати трех) рублей 31 копеек с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей, компенсацию потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты в сумме 18 767 (восемнадцати тысяч семьсот шестидесяти семи) рублей 30 копеек с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей, исходную помогу в сумме 2894 (двух тысяч восемьсот девяноста четырех) рублей 37 копеек с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 24 марта 2021 по 28 мая 2021 в сумме 6202 (шести тысяч двухсот двух) рублей 35 копеек с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей, на возмещение уплаченного судебного сбора 62 (шестьдесят два) гривны 14 копеек.
В остальной части иска отмовиты.
Взыскать с Государственного предприятия Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »в доход государства судебный сбор в размере 908 (дев`ятисот восьми) рублей.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу послевозвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, которые не принимали участия в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский городской суд области в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
согласно п.3Раздела ХII «Заключительные положения» ГПК Украины в редакции Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины о ходе процессуальных сроков во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19)» № 731-их от 18.06.2020 года во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовали в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания. Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, встановленное судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.




Судья В. [Н.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/235/715/21
Справа № 235/896/21
заочне рішення
іменем україни

28 травня 2021 року м. Покровськ



Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого – судді [Н.] Г.В.
за участю секретаря судового засідання [О.] В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державної установи «Інститут невідкладної і відновлюваної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації втрати частини заробітної плати із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

В лютому 2021 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Інститут невідкладної і відновлюваної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» (далі – ДУ «Інститут невідкладної і відновлюваної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України») про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації втрати частини заробітної плати із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 26.06.2000р. по 11.02.2015р. на посадах лікаря-інтерна анестезіолога, лікаря-анестезіолога, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії, завідувача відділення анестезіології і інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога. Відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014р. № 595, постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014р. № 11/4, постанови Президії від 17.11.2014р. № 18 Державна установа Інститут був переміщений з території проведення АТО м. Донецька до м. Києва.
На підставі наказу від 18.06.2018р. № 16-к «Про звільнення працівників» його було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України з 11.02.2015р. у зв`язку з його відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Після звільнення та до сьогоднішнього дня відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, не виплативши йому заробітну плату з листопад 2014 року по лютий 2015 року.
Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про розрахунок.
22.09.2020 року отримав лист від відповідача, в якому останній не вбачає підстав, визнаних законодавством для надання працівникам або особам звільненим з підприємства довідок про заборгованості із заробітної плати на підставі заяви.
На підставі наведеного просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період: листопад 2014 року – січень 2015 року в сумі 14 333, 31 грн, лютий 2015 року в сумі 2 462, 16 грн, вихідну допомогу відповідно до ст.44 КЗпП України в сумі 6 463, 17 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати в сумі 18 420, 25 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 155 731, 62 (а.с.1-5).
Позивач в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, відзив не надав.
Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України судом вирішено справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлено заочне рішення).
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з Державною установою «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» з 26.06.2000 року (наказ № 108-к від 23.06.2000р.) по 11 лютого 2015 року (наказ № 4-к від 18.06.2018р.), працюючи лікарем-інтерном анестезіолога, лікарем-анестезіологом, лікарем-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії, завідувачем відділення анестезіології і інтенсивної терапії, лікарем-анестезіологом, звільнений за ч.6 ст.36 КЗпП України відмова від переведення в іншу місцевість з установою (а.с.8).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2).
У відповідності до статей 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимим, достовірними і достатніми.
Положеннями статей 10 і 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст.89 ЦК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі позивачем надані копія Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих з Реєстру зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), згідно яких особа_1 було нараховано заробітної для нарахування пенсії під час роботи в ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Академії медичних наук України»: за листопад 2014 року в сумі 8 544, 57 грн, за грудень 2014 року – 4 689, 74 грн, січень - 1 099, 00 грн (а.с.18-23).
Будь-яких доказів того, що ці суми були сплачені відповідачем на користь позивача, суду надано не було, на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Судом встановлено і сторонами не оспорюється той факт, що з 17 листопада 2014 року Інститут здійснює свою діяльність на території міста Києва, а позивач відмовився від переведенням в іншу місцевість разом з Інститутом, у зв`язку з чим була звільнений на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. № 2050-111 (далі – Закон № 2050) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У відповідності до ст.2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст.3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить: за листопад 2014 року - 100, 2 х 143, 3 х 112, 4 х 113, 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101, 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 231, 72 % - 100 % = 131, 72 %; 8 544, 57 грн х 131, 72%:100=11 254, 91грн; за грудень 2014 року – 143, 9 х 112, 4 х 113, 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101, 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 231, 27%-100%=131, 27%; 4 689, 74 грнх131, 27%:100=6 156, 22 грн; за січень 2015 року – 105, 3 х 110, 8 х 114, 0 х 102, 2 х 100, 4 х 99, 00 х 99, 2 х 102, 3 х 98, 7 х 102, 0 х 100, 7 х 112, 4 х 113, 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101, 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 223, 4%-100%=123, 4%; 1 099, 00 грнх123, 4%:100=1 356, 17 грн; за лютий 2015 року – 110, 8 х 114, 0 х 102, 2 х 100, 4 х 99, 00 х 99, 2 х 102, 3 х 98, 7 х 102, 0 х 100, 7 х 112, 4 х 113, 7 х 109, 8 х 104, 1 х 105, 0 х 101, 3 х 101, 0 х 101, 7 х 100, 7 = 212, 15%-100%=112, 15%; 0 грнх112, 15%:100=0 грн. Всього компенсація громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за листопад 2014 – лютий 2015 року становить 18 767, 30 грн (11 254, 91 грн + 6 156, 22 грн + 1 356, 17 грн + 0 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працював. Відповідач отримав позовну заяву 23 березня 2021 року, отже зобов`язаний був виплатити всі суми, що належать позивачу з дня отримання заяви не пізніше 24 березня 2021 року, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до абз.3 п.2 розділу П Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100 (далі – Порядок), у всіх інших випадках збереження заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Виходячи з положень Порядку середньомісячна заробітна плата позивача становить 2 894, 37 грн ((1 099, 00 грн + 4 689, 74 грн) : 2), а середньоденна заробітна плата становить 137, 83 грн ((1 099, 00 грн + 4 689, 74 грн) : (23 дні + 19 дні).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 24 березня 2021 року по 28 травня 2021 року, становить 6 202, 35 грн (137, 83грн х 45 робочих днів), де 137, 83 грн – середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 45 днів – кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 6 статті 36, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Позивач звільнена з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, у зв`язку з чим має право на виплату їй вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Доказів того, що така допомога була виплачена їй роботодавцем, суду надано не було, у зв`язку з чим вона права позивача в цій частині підлягають захисту.
Виходячи зі змісту принципу диспозитивної цивільного судочинства, що міститься у ст.13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача вихідна допомога в сумі 2 894, 37 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів (1 099, 00 грн + 4 689, 74 грн) : 2.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 3, 99%, з розрахунку 155 731, 62 грн – 100%, 6 202, 35 грн – х%, х = 6 202, 35 грн. х 100% : 155 731, 62 грн.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 62, 14 грн, з розрахунку 3, 99% х 1557, 32грн : 100%.
Відповідно до ст.ст.44, 47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України»(м. Київ, вулиця Героїв Севастополя, 30, код єдрпоу 25672427) про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації втрати частини заробітної плати із порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період: листопад 2014 року – лютий 2015 року в сумі 14 333 (чотирнадцяти тисяч трьохсот тридцяти трьох) гривень 31 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати в сумі 18 767 (вісімнадцяти тисяч сімсот шістдесяти семи) гривень 30 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, вихідну допомогу в сумі 2 894 (двох тисяч вісімсот дев`яноста чотирьох) гривень 37 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 березня 2021 року по 28 травня 2021 року в сумі 6 202 (шести тисяч двохсот двох) гривень 35 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 62 (шістдесят дві) гривні 14 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятисот восьми) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.




Суддя Г.В. [Н.]