ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер судебного дела: 225/159/21
Номер производства: 2/225/311/2021

решение
именем украины
6 мая 2021 г.. Торецкое
Дзержинский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего - судьи [М.] В.В.,
при участии:
секретаря судебного заседания [Г.] А.А.,
рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражданское дело по иску особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) до Государственного учреждения «Институт неотложнойи восстановительной хирургии имени В.К. [Г.] Национальной академии медицинских наук Украины »(юридический адрес: 03680 г. Киев, ул. Героев Севастополя, 30; фактический адрес: 04050 г.Киев ул. [М] 53, егрпоу 25672427) о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия в соответствии с ст. 44 КЗоТ Украины, среднего заработка за время задержки расчета и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, -

В:

особа_1 обратилась в суд сиском к Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. [Г.] Национальной академии медицинских наук Украины »(далее - Институт) о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты, денежной компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска, выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указала, что находилась в трудовых отношениях с ответчиком с 02.09.1991 г.. по 11.02.2015р., на должностях врача анестезиолога-реаниматолога анестезиологического отделения, заведующего отделением анестезиологии врача-анестезиолога.
Согласно постановлению КМУ от 07.11.2014р. № 595, постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014р. № 11/4, постановления Президиума от 17.11.2014р. № 18 Институт был перемещен с территории проведения АТО м. Донецкая в г.. Киев.
На основании приказа от 18.06.2018р.№ 16-к «Об освобождении работников» была уволена на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины, с 11.02.2015р. в связи с ее отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
После освобождения и до сегодняшнего дня ответчик провел с ней окончательный расчет, не выплатив ей заработную плату с октября 2014 по февраль 2015 году на общую сумму 43710, 14 грн.
Кроме того, поскольку он уволен на основании п.6 ст. 36 КЗоТ Украины с 11.02.2015 г., Ответчик обязан выплатити ей выходное пособие, размер которой истец определяет в сумме 9765, 00 грн.
В связи с не проведением окончательного расчета с ним, истцом предъявляется требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета за период в сумме 215295, 00 грн.
В связи с нарушением сроков выплаты заработной платы за период с марта 2014 по июнь 2020 года. Истец предъявляет требование о взыскании с ответчика компенсации потери части основной заработной платы в связи с нарушением сроков ее виплаты в сумме 48332, 64 грн.
На основании изложенного просила взыскать с ответчика в свою пользу - задолженность по заработной плате за октябрь-ноябрь 2014 года в сумме 19995, 14 (девятнадцать тысяч девятьсот девяносто пять) рублей. 14 коп. - задолженность по заработной плате за декабрь 2014 и январь-февраль 2015 году в общей сумме 23715, 00 (двадцать три тысячи семьсот пятнадцать) рублей. 00 коп. - задолженность по выходного пособия в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины, в общей сумме 9765, 00 (девять тысяч семьсот шестьдесят пять) рублей. 00 коп .; - средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 215295, 00 (двести пятнадцать тысяч двести девяносто пять) рублей. 00 коп .; - компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 48332, 64 (сорок восемь тысяч триста тридцать два) грн. 64 коп.
Согласно постановлению суда от 16.01.2021, производство по делу открыто.
04.03.2021 ответчик предоставил отзыв, в котором сослался на то, чтозаявленные исковые требования считает частично необоснованными по следующим основаниям. Согласно Постановлению Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 г.. №595 «Некоторые вопросы финансирования бюджетных учреждений, осуществление социальных выплат населению и предоставления финансовой поддержки отдельным предприятиям и организациям Донецкой и Луганской областей, а также других платежей со счетов, открытых в органах Казначейства», постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 17.11.2014 г.. № 18 Государственнаяучреждение «Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. [Г.] Национальной академии медицинских наук Украины »был перемещен с территории проведения АТО м. Донецк в г.. Киева, в связи с боевыми действиями и оккупацией м. Донецкая непризнанной террористической республикой« ДНР ». В период времени с 17 ноября 2014г. по 11 февраля 2015г. руководством осуществлено перемещение Института в г.. Киев. С учетом отсутствия в г.. Киеве материальной базы (помещений для клинических отделений, лечебно-диагностическихческого оборудования и др.) с 01.01.2015 года по настоящее время Институт работает исключительно по КВПКВ 6561040 «Фундаментальные исследования, прикладные научные и научно-технические разработки, выполнение работ по государственным целевым программам и государственным заказам в сфере профилактики и лечения болезней человека, подготовка научных кадров, финансовая поддержка развития научной инфраструктуры и объектов, составляющих национальное достояние », штатное расписание по данной программе предусматривает 85 штатных единиц.
С 17.11.2014р. ГУ «Институт неотложной и восстановительной хирург им. В.К. [Г.] НАМН Украины »осуществляет свою деятельность ни территории г.. Киев. Истец в г.. Киев не выезжала но не отрабатывала рабочее время в г.. Киеве.
Учитывая то, что Института фактически с ноября 2014 проводил свою деятельность в г.. Киеве, на территории г.. Донецкая осуществлялись действия АТО и м. Донецк фактически уже было временно подконтрольное государству Украина - отработка рабочего времени истцом, предусмотрено КЗоТ Украины, с 17 ноябрятопада 2014 считаются таким, не осуществлялось. Любые выходы по прошлому месту работы (по территориальности) не считаются как отработка рабочего времени. С момента перемещения института истец ни разу не выходила по месту работы (г.. Киев, улица Героев Севастополя, 30).
Учитывая изложенное, расчет задолженности по заработной плате, представленный истцом, ответчик считал необоснованным и таким, что не соответствует действительности.
Согласно справки формы ОК-5 (дата формирования выпискии 02.01.2020) особа_1 получала заработную плату, с которой проведено отчисления в бюджет за 2014 по ноябрь включительно.
С отзыва, представленного ответчиком кроме указанного усматривается, что согласно тарификационного списка Института на 2014 год месячный фонд заработной платы истца в должности заведующего отделом отделения анестезиологии составил 5394, 71 грн., В должности врача-анестезиолога отдела анестезиологии (по совместительству) составлял 2157, 88. Так, сумма задолженности истцу може составлять: 01.12.2014 - 31.12.2014 (23 р.д.) - 7552, 59 грн.
В части задолженности за период январь - февраль 2015г. расчет ответчик считал возможным провести в отношении размера минимальной заработной платы на 2015г. (1218, 00 грн), определенной Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2015 год», а также тарификационного списка.
В связи с отсутствием утвержденных тарификационных списков работников, не изъявили желание переместиться с Учреждением в г.. Киев, учитывал действиечей на 2014. тарификационный список, в который истцу было присвоено 10 тарифный разряд. Согласно единой тарифной сетки на 2015 год, действующей на основании постановления Кабинета Министров Украины от 30.08.2002 p. № 1298 «Об оплате труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» тарифная ставка по тарифным разрядом 14 на период с 01.01.2015 по 31.08.2015 составила 2062, 00 грн .На основании изложенного считал, что сумма задолженности истцу по основному месту работы и совместительству с учетом надбавок и учитывая, что сумма минимальной заработной платы на 2015 год (1218, 00 грн), определенной Законом Украины «О государственном бюджете на 2015 год» может составлять: 01.01.2015р. - 31.01.2015р. (31 р.д.) - 7552, 59 грн, 01.02.2015р. - 11.02.2015р. (8 р.д.) - 2967, 09 грн.
Поэтому ответчик считает, что сумма задолженности перед истцом за период с 01.01.2014р. по 11.02.2015р.может составлять 18072, 27 грн.
Также ответчик отмечает, что расчет компенсации потери части основной заработной платы должен быть произведен исключительно из 01.01.2014р. по 11.02.2015р., в связи оплатой заработной платы ответчиком истцу за период октябрь - ноябрь 2014г.
Таким образом, общая сумма компенсации потери части основной заработной платы за период с 01.12.2014р. по 11.02.2015р. может составлять 18787, 52 грн.
В связи с чем ответчик просил при рассмотрении дела учесть указанныевозражения и отказать в задовлення иска.
25.03.2021 г.. Представитель истца уточнила исковые требования с учетом отзыва ответчика, в связи с чем просила взыскать в пользу истца задолженность по заработной плате за декабрь 2014 и январь-февраль 2015 году в сумме 18072, 27 грн., Выходное помощь в сумме 7552, 59 грн., средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 197770, 00 грн., компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в сумме 21479, 30 грн.
Представитель истца и истец в судебном заседании не явились, представителем истца подано в суд ходатайство о рассмотрении дела в отсутствие стороны истца, иск поддерживают.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, надлежащим образом о времени и месте судебного заседания. Причин неявки суду не сообщил
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями цого Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовал материалы дела и представленные доказательства в их совокупности, суд считает, что заявленный иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям:
Между сторонами по делу возникли правоотношения, регулируемые КЗоТ Украины
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с Государственным учреждением «Институт неотложной ивосстановительной хирургии имени В.К. [Г.] Национальной академии медицинских наук Украины »с 02.09.1991 г.. По 11.02.2015р., На должностях врача анестезиолога-реаниматолога анестезиологического отделения, заведующего отделением анестезиологии врача-анестезиолога, освобождена по ч. 6 ст. 36 КЗоТ Украины отказ от перевода в другую местность с учреждением (а.с.13-15).
Конституцией Украины гарантируется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже выдающейся законом.
согласност. 94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцатькалендарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в рази отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Согласно тарификационного списка Института на 2014 год (а 39), месячный фонд заработной платы особа_1 в должности заведующего отделением анестезиологии врача-анестезиологога составлял 5394, 71 грн .; в должности врача анестезиолога-реаниматолога анестезиологического отделения составлял 2157, 88 грн. В общем, месячный фонд заработной платы особа_1 составлял 7552, 59 грн. (5394, 71 + 2157, 71).
Наряду с этим, представитель истца уточнила исковые требования, согласившись с расчетом задолженности приведенной представителем ответчика в отзыве, которая составляет 18072, 27 грн., В том числе за декабрь 2014 - 7552, 59 грн., Январь 2015 - 7552, 59 грн., февраль 2015 - 2967, 09 грн.
СУчитывая указанное, суд считает необходимым удовлетворить исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате, которая составляет 18072, 27 грн., в том числе за декабрь 2014 - 7552, 59 грн., январь 2015 - 7552, 59 грн., февраль 2015 - 2967, 09 грн.
Относительно исковых требований в части взыскания выходного пособия, суд отмечает следующее:
Согласно ч. 1 ст. 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в частности, в пункте 6 статьи 36, работнику выплачивается выходноеа пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
Как установлено судом, и не оспаривается сторонами, истец уволена с работы на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ Украины в связи с отказом от перевода на работу в другую местность вместе с организацией.
В связи с чем истец имеет право на выплату ему выходного пособия в размере среднего месячного заработка, в соответствии с тарификационного списка Института на 2014 год, с учетом тарифного разряда должности, которую занимала истец дв увольнение, составляет 7552, 59 грн ..
Поэтому суд считает необходимым удовлетворить исковые требования в части взыскания выходного пособия в сумме 7552, 59 грн ..
По искового требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд отмечает следующее:
Приказом № 16-к от 18.06.2018 года особа_1 уволен на основании ч. 6 ст. 36 КЗоТ Украины.
20.12.2018 года истицей в адрес ответчика направлено требование о расчете заработной платы в соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины.
Согласно полженится ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток временив, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Днем увольнения считаетсяпоследний день работы. В этот день работнику должен быть полностью выдан расчет по заработной плате: должна быть выдана заработная плата, включая оплату труда за последний день работы, компенсация за неиспользованные дни отпуска.
Статьей 117 КЗоТ Украины установлено обязанность собственника или уполномоченного им органа выплатить работнику в случае задержки расчета при увольнении его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета, при этом определяющим является такие обстоятельства, какневыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Основанием ответственности собственника в соответствии со ст. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Поскольку ответчик не выплатил истцу в срок суммы, причитающиеся ему в связи с увольнением, на момент своего увольнения не работал, а требование былонаправлена ​​20.12.2018 года, то задолженность по заработной плате должна была выплачена с 21.12.2018 года.
В связи с тем, что ответчик до настоящего времени не выплатил истцу задолженность по заработной плате, задержка задолженности считается с 21.12.2018 г.., Со дня обращения с требованием о расчете (20.12.2018), согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины по 05.04.2021 (дата указана в исковых требованиях истца) составляет 442 рабочих дней.
При этом среднедневной заработок истца, становить 351, 28 грн.
Сумма среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета с 21.12.2018 г.. По 05.04.2021 года (период определен истцом) составляет: 442 (количество дней) х 351, 28 грн. (Среднедневная заработная плата истца) = 155267, 20 грн.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, он испытывает вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком гражданско-правовой ОТВЕТСьности является ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности направлены не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 ГК Украины такая направленность присуща и меры ответственности работодателя, предусмотренном статьей 117 КЗоТ Украины.
Одним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненные правонарушением, совершенным другим лицом. Этой цели, прежде всего, служит взыскания сбитогоков. Размер убытков в момент правонарушения, как правило, еще не известным, а истинный размер убытков в большинстве случаев доказать или сложно, или невозможно вообще.
С целью защиты интересов пострадавшей стороны законодатель может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих имущественных потерь. Такие правила имеют целью компенсацию пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном сравнению с взысканием убытков в порядке. Такая упрощенность заключается в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доведения размера убытков.
В частности, такими правилами являются правила о неустойке (статьи 549 - 552 ГК Украины). Чтобы неустойка не получила признаков карательной санкции, действует правило части 3 статьи 551 ГК Украины о том, что суд вправе уменьшить размер неустойки, если он является слишком сравнению с убытками, которые разумноможно было бы предположить. Если неустойка взыскивается более убытки (часть 1 статьи 624 ГК Украины), то она также не является карательной санкцией, а носит именно компенсационный характер. Во-первых, она взимается не более действительны убытки, а лишь более убытки в доказанном размере, которые, как правило, меньше действительны убытки. Во-вторых, для предотвращения превращению неустойки в карательную санкцию суд применять право на ее уменьшение. Право суда на уменьшение неустойки является проявлением принципа пропорциональности в цивильному праве.
Аналогично, обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытать истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационный характер мер ответственности в гражданском праве, исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины.
Верховный Суд Украины в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6-113цс16 пришел к выводу, что право суда уменьшить размер среднего заработка, который должен оплатить работодатель работнику за времязадержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судомрешение о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса. В то же время Верховный Суд Украины отметил, что вместе с тем при рассмотрении данного дела необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, как размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработком работника, обстоятельства, при которых было установлено наличие задолженности, действия ответчика по ее выплаты.
В постановлении от 26 июня 2019 вделу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) Большая Палата Верховного Суда отступила от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6-113цс16, отметила, что, уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику приосвобождении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Суд приходит к выводу, что в этом деле ответчиком доказано отсутствие своей вины в задержке расчета с истцом при увольнении.
Однако при определении размера сумм, подлежащих взысканию с работодателя, необхадной учесть такие обстоятельства, как размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработком работника, обстоятельства, при которых было установлено наличие задолженности, действия ответчика по ее выплаты.
Учитывая очевидную несопоставимость заявленных требований о взыскании сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, учитывая то обстоятельство, что ответчик Государственное учреждение «Институт неотложной и восстановительной хирург им. В.К. [Г.] НАМН Украины », в связи с временной оккупацией м. Донецк, была вынуждена сменить место своей деятельности, оставив при этом объекты материально-технической базы в г.. Донецке, и в настоящее время осуществляет свою деятельность ни территории г.. Киева суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат всумме 25000 гривен. Указанная сумма, безусловно, не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценке тех потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть на основе статистических усредненных показателей.
Таким образом, суд приходит к выводу, что проведение своевременного расчета с истцом при увольнении является нарушением статей 47 и 116 КЗоТ Украины, в связи с этим истцу необходимо оплатить средний заработок за весь время задержки расчета подлежащих уплате сумм за период с 21.12.2018 г.. по 05.04.2021 г.. в сумме 25000, 00 грн.
По искового требования о взыскании компенсации потери части основной заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, суд отмечает следующее:
В соответствии со статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом ростая цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» от 19 октября 2000 №2050-III предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (особи) (статья 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (статья 2).
Сумма компенсации исчисляется пухом умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (статья 4).
В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III «О компенсации гражданамам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты »Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001 №159 утвердил« Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты ».
Согласно п. 2.2 решения Конституционного Суда от 15 октября 2013 № 9-рп / 2013 средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с времянием сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 «Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты », утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 №159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты грошового дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21 мая 2014 по делу №6-43цс14, от 14 декабря 2016 по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии со статьей 34 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР, Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты »от 19 октября 2000 №2050-III компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной саробитнои платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Согласно этим нормативным актам основанием для осуществления компенсации гражданам потери части доходов является соблюдение следующих условий: 1) начисление гражданину принадлежащих ему доходов (заработной платы, пенсии, социальных выплат, стипендии 2) нарушение установленных сроков их выплаты (как с выни так и без вины предприятий всех форм собственности и хозяйствования) 3) задержка выплаты доходов на один и более календарных месяцев 4) рост цен на потребительские товары и тарифы на услуги и 5) доходы не должны носить разового характера (пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата).
Таким образом, право на компенсацию части доходов у гражданина связывается с наступлением такого юридического факта (события), как невыплата денежного дохода в установленные сроки его выплаты.
В пункте 4 Порядкапрописано, что сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Приведенное нормативное регулирование не устанавливает первенства начисления и выплаты дохода, своевременно не был выплачен, и не ставит в зависимость компенсацию потери части денежных доходов от предыдущего, отдельного начисления доходов. По этому регулированием правовое значение имеет то, с нарушением сроков был выплачен начисленный доход, или выплачен и когда этот платеж, не начислялся и не выплачивался денежный доход, право на который признан судебным решением. Именно эти события являются теми юридическими фактами, с которыми связывается выплата компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты.
Использовано в статье 3 Закона и пункте 4 Порядка формулировки, компенсация вычислюеться как произведение «начисленного, но не выплаченного денежного дохода» за соответствующий месяц, означает, что должен существовать обязательна составляющая вычисления компенсации - невыплаченный денежный доход, который может быть либо начислена, или который можно насчитать в том числе и на основании судебного решения .
Указанная правовая позиция изложена Верховным Судом Украины в постановлении от 19 декабря 2011 по делу № 6-58цс11, в постановлении от 11 июля 2017 по делу № 21-2003а16).
Механизм расчета компенсации подробно описано в п. 4 Порядка №159.
Учитывая, что судом удовлетворено требование о взыскании заработной платы в следующих размерах: декабрь 2014 - 7552, 59 грн., Январь 2015 - 7552, 59 грн., Февраль 2015 - 2967, 09 грн., Компенсация рассчитывается именно на эти суммы:
За декабрь 2014 г. .: 124, 60% х 7552, 59 = 9410, 53 грн .;
За январь 2015 г. .: 117, 8% х 7552, 59 = 8896, 95 грн .;
По феврале 2015 106, 9 х 2967, 09 = 3171, 82 грн.
Всего компенсация гражданину потери части доходов в связи с нарушениемсроков их выплаты за период с 01.01.2014 г.. по 11.02.2015 г.. составляет 21479, 30 грн., которая рассчитана за период с января 2015 по март 2021 и подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что заявленные требования подлежат удовлетворению.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу в суд иска о взыскании заработной платы, а ранее суд пришел к выводу об удовлетворении поВнешне требований в части взыскания с ответчика задолженности по заработной плате; выходного пособия; компенсации потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты - в полном объеме, в части взыскания с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении - частично, судебные расходы в сумме 908, 00 грн. необходимо взыскать с ответчика в доход государства.
Согласно ст.ст.44, 47, 94, 115-117 КЗоТ Украины, ст.ст. 1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ГПК Украины, суд -
принял

Иск особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) до Государственного учреждения "Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В. К. [Г.] Национальной Академии Медицинских Наук Украины" (г.. Киев, ул. Героев Севастополя, 30, код егрпоу 25672427) о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков еевыплаты - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. [Г.] Национальной академии медицинских наук Украины »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период декабрь 2014, январь-февраль 2015 году в сумме 18072, 27 грн. (Восемнадцать тысяч семьдесят два гривны, двадцать семь копеек) с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей; выходное пособие в сумме 7552, 59 грн. (Семь тысяч пятьсот пятьдесятдве гривны, пятьдесят девять копеек) с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей; компенсацию потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты в сумме 21479, 30 грн. (Двадцать одна тысяча четыреста семьдесят девять гривен, тридцать копеек), средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 21.12.2018 года по 05.04.2021 г. В размере 25000, 00 грн. (Двадцать пять тысяч гривен, 00 копеек) с удержанием из этой суммы налогов и иДругих обязательных платежей.
В удовлетворении остальных исковых требований - отказать
Взыскать с Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. [Г.] Национальной академии медицинских наук Украины »в пользу государства судебный сбор в сумме 908, 00 грн. (Девятьсот восемь гривен, 00 копеек)
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения, а если оно не провозглашалось с даты составления полного его текста, в порядке, предусмотренном подпунктом 15.5 пункта 15 части 1 раздела ХИИИ Переходных положенийГПК Украины в редакции от 03.10.2017 года.

судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер судової справи: 225/159/21
Номер провадження: 2/225/311/2021

рішення
іменем україни
06 травня 2021 р. м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді [М.] В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубової О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. [Г.] Національної академії медичних наук України» (юридична адреса: 03680 м.Київ, вул. Героїв Севастополя, 30; фактична адреса: 04050 м.Київ вул. [М.] 53, єдрпоу 25672427) про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, середнього заробітку за час затримки розрахунку, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, -

встановив:

особа_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. [Г.] Національної академії медичних наук України» (далі - Інститут) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 02.09.1991 р. по 11.02.2015р., на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення, завідувача відділення анестезіології лікаря-анестезіолога.
Відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014р. № 595, постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014р. № 11/4, постанови Президії від 17.11.2014р. № 18 Інститут був переміщений з території проведення АТО м. Донецька до м. Києва.
На підставі наказу від 18.06.2018р. № 16-к «Про звільнення працівників» її було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, з 11.02.2015р. у зв`язку з її відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Після звільнення та до сьогоднішнього дня відповідач не провів з нею остаточний розрахунок, не виплативши їй заробітну плату з жовтня 2014 року по лютий 2015 року на загальну суму 43710, 14 грн.
Крім того, оскільки її звільнено на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України з 11.02.2015 р., відповідач зобов`язаний виплатити їй вихідну допомогу, розмір якої позивач визначає в сумі 9765, 00 грн.
У зв`язку з не проведенням остаточного розрахунку з нею, позивачем ставиться вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період в сумі 215295, 00 грн.
У зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з березня 2014 року по червень 2020 року. Позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 48332, 64 грн.
На підставі наведеного просила стягнути з відповідача на свою користь - заборгованість із заробітної плати за жовтень-листопад 2014 року в сумі 19995, 14 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 14 коп. - заборгованість із заробітної плати за грудень 2014 р. та січень-лютий 2015 року в загальній сумі 23715, 00 (двадцять три тисячі сімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп. - заборгованість із вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, в загальній сумі 9765, 00 (дев`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп.; - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 215295, 00 (двісті п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн. 00 коп.; - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 48332, 64 (сорок вісім тисяч триста тридцять дві) грн. 64 коп.
Згідно з ухвалою суду від 16.01.2021, провадження у справі відкрито.
04.03.2021 відповідач надав відзив, в якому послався на те, що заявлені позовні вимоги вважає частково необґрунтованими з наступних підстав. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», постанови Президії Національної академії медичних наук України від 17.11.2014 р. № 18 Державна установа «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. [Г.] Національної академії медичних наук України» був переміщений з території проведення АТО м. Донецьк до м. Києва, у зв`язку з бойовими діями та окупацією м. Донецька невизнаною терористичною республікою «днр». В період часу з 17 листопада 2014р. по 11 лютого 2015р. керівництвом здійснено переміщення Інституту до м. Києва. З урахуванням відсутності в м. Києві матеріальної бази (приміщень для клінічних відділень, лікувально-діагностичного обладнання та ін.) з 01.01.2015 року по даний час Інститут працює виключно за КВПКВ 6561040 «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері профілактики і лікування хвороб людини, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об`єктів, що становлять національне надбання», штатний розпис за даною програмою передбачає 85 штатних одиниць.
З 17.11.2014р. ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірург ім. В.К. [Г.] НАМН України» здійснює свою діяльність ні території м. Києва. Позивач до м. Києва не виїжджала та не відпрацьовувала робочий час в м. Києві.
Враховуючи те, що Інституту фактично з листопада 2014 проводив свою діяльність в м. Києві, на території м. Донецька здійснювались дії АТО та м. Донецьк фактично вже було тимчасово не підконтрольне державі Україні - відпрацювання робочого часу позивачем, передбачене КЗпП України, з 17 листопада 2014 р. вважаються таким, що не здійснювалось. Будь-які виходи за минулим місцем роботи (за територіальністю) не рахуються як відпрацювання робочого часу. З моменту переміщення інституту позивач жодного разу не виходила за місцем роботи (м. Київ, вулиця Героїв Севастополя, 30).
Враховуючи викладене, розрахунок заборгованості за заробітною платою, поданий позивачем, відповідач вважав необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.
Відповідно довідки форми ОК-5 (дата формування виписки 02.01.2020) особа_1 отримувала заробітну плату, з якої проведено відрахування до бюджету за 2014 рік по листопад включно.
З відзиву, поданого відповідачем окрім зазначеного вбачається, що відповідно до тарифікаційного списку Інституту на 2014 рік місячний фонд заробітної плати позивача на посаді завідувача відділу відділення анестезіології становив 5394, 71 грн., на посаді лікаря-анестезіолога відділу анестезіології (за сумісництвом) становив 2157, 88. Так, сума заборгованості позивачу може становити: 01.12.2014 - 31.12.2014 (23 р.д.) - 7552, 59 грн.
В частині заборгованості за період січень - лютий 2015р. розрахунок відповідач вважав за можливим провести у відношенні до розміру мінімальної заробітної плати на 2015р. (1218, 00 грн), визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», а також тарифікаційного списку.
У зв`язку з відсутністю затверджених тарифікаційних списків працівників, які не виявили бажання переміститись з Установою до м. Києва, враховував діючий на 2014р. тарифікаційний список, до якого позивачу було присвоєно 10 тарифний розряд. Відповідно до єдиної тарифної сітки на 2015 рік, діючої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 p. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплат праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» тарифна ставка за тарифним розрядом 14 на період з 01.01.2015 по 31.08.2015 становила 2062, 00 грн.
На підставі наведеного вважав, що сума заборгованості позивачу за основним місцем роботи та сумісництвом з урахуванням надбавок та враховуючи, що сума мінімальної заробітної плати на 2015 рік (1218, 00 грн), визначеної Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік» може становити: 01.01.2015р. - 31.01.2015р. (31 р.д.) - 7552, 59 грн, 01.02.2015р. - 11.02.2015р. (8 р.д.) - 2967, 09 грн.
А тому відповідач вважає, що сума заборгованості перед позивачем за період з 01.01.2014р. по 11.02.2015р. може становити 18072, 27 грн.
Також відповідач зазначає, що розрахунок компенсації втрати частини основної заробітної плати має бути проведений виключно з 01.01.2014р. по 11.02.2015р., у зв`язку оплатою заробітної плати відповідачем позивачу за період жовтень - листопад 2014р.
Таким чином, загальна сума компенсації втрати частини основної заробітної плати за період з 01.12.2014р. по 11.02.2015р. може становити 18787, 52 грн.
У зв`язку з чим відповідач просив при розгляді справи врахувати зазначені заперечення та відмовити в задовленні позову.
25.03.2021 р. представник позивача уточнила позовні вимоги з урахуванням відзиву відповідача, у зв`язку з чим просила стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі за грудень 2014 р. та січень-лютий 2015 року в сумі 18072, 27 грн., вихідну допомогу в сумі 7552, 59 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 197770, 00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 21479, 30 грн.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позов підтримують.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Причин неявки суду не повідомив
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх [censored] суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Державною установою «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. [Г.] Національної академії медичних наук України» з 02.09.1991 р. по 11.02.2015р., на посадах лікаря анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення, завідувача відділення анестезіології лікаря-анестезіолога, звільнена за ч. 6 ст. 36 КЗпП України відмова від переведення в іншу місцевість з установою (а.с.13-15).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст. 94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до тарифікаційного списку Інституту на 2014 рік (а.с. 39), місячний фонд заробітної плати особа_1 на посаді завідувача відділення анестезіології лікаря-анестезіолога складав 5394, 71 грн.; на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення складав 2157, 88 грн. У загальному, місячний фонд заробітної плати особа_1 складав 7552, 59 грн. (5394, 71+2157, 71).
Поряд із цим, представник позивача уточнила позовні вимоги, погодившись із розрахунком заборгованості наведеної представником відповідача у відзиві, яка складає 18072, 27 грн., в тому числі за грудень 2014 р. - 7552, 59 грн., січень 2015 р. - 7552, 59 грн., лютий 2015 р. - 2967, 09 грн.
З огляду на вказане, суд, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, яка складає 18072, 27 грн., у тому числі за грудень 2014 р. - 7552, 59 грн., січень 2015 р. - 7552, 59 грн., лютий 2015 р. - 2967, 09 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення вихідної допомоги, суд зазначає таке:
Відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 6 статті 36, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивач звільнена з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою.
У зв`язку з чим позивач має право на виплату їй вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку, що у відповідності до тарифікаційного списку Інституту на 2014 рік, з урахуванням тарифного розряду посади, яку займала позивач до звільнення, складає 7552, 59 грн..
Тому суд, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги в сумі 7552, 59 грн..
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає таке:
Наказом № 16-к від 18.06.2018 року особа_1 звільнено на підставі ч. 6 ст. 36 КЗпП України.
20.12.2018 року позивачкою на адресу відповідача направлено вимогу про розрахунок заробітної плати відповідно до ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.
Статтею 117 КЗпП України встановлено обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому визначальним є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Підставою відповідальності власника відповідно до ст. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Оскільки відповідач не виплатив позивачу вчасно суми, що належать йому у зв`язку із звільненням, на момент свого звільнення не працював, а вимога була направлена 20.12.2018 року, то заборгованість по заробітній платі повинна була виплачена з 21.12.2018 року.
У зв`язку з тим, що відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати, затримка заборгованості рахується з 21.12.2018 р., з дня звернення з вимогою про розрахунок (20.12.2018), відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України по 05.04.2021 (дата зазначена в позовних вимогах позивача) становить 442 робочих днів.
При цьому середньоденний заробіток позивача, становить 351, 28 грн.
Сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичною розрахунку з 21.12.2018 р. по 05.04.2021 року (період визначений позивачем) складає: 442 (кількість днів) х 351, 28 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) = 155267, 20 грн.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд доходить висновку, що у цій справі відповідачем не доведено відсутність своєї вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні.
Проте при визначенні розміру сум, які підлягають до стягнення з роботодавця, необхідно взяти до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених вимог про стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, враховуючи ті обставини, що відповідач Державна [У.] «Інститут невідкладної і відновної хірург ім. В.К. [Г.] НАМН України», у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Донецька, була вимушена змінити місце свої діяльності, залишивши при цьому об`єкти матеріально-технічної бази у м. Донецьку, та на даний час здійснює свою діяльність ні території м. Києва, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 25000 гривень. Зазначена сума, безумовно, не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Таким чином, суд доходить висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем при звільненні є порушенням статей 47 та 116 КЗпП України, у зв`язку з цим позивачу необхідно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум за період з 21.12.2018 р. по 05.04.2021 р. у сумі 25000, 00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, суд зазначає таке:
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4)зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Таким чином право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, у постанові від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16).
Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159.
Враховуючи, що судом задоволена вимога про стягнення заробітної плати в таких розмірах: грудень 2014 р. - 7552, 59 грн., січень 2015 р. - 7552, 59 грн., лютий 2015 р. - 2967, 09 грн., компенсація розраховується саме на ці суми:
За грудень 2014 р.: 124, 60 % х 7552, 59 = 9410, 53 грн.;
За січень 2015 р.: 117, 8 % х 7552, 59 = 8896, 95 грн.;
За лютий 2015 р. 106, 9 х 2967, 09 = 3171, 82 грн.
Всього компенсація громадянину втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.01.2014 р. по 11.02.2015 р. становить 21479, 30 грн., яка розрахована за період з січня 2015 року по березень 2021 року та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення заробітної плати, а раніше суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі; вихідної допомоги; компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати - у повному обсязі, в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - частково, судовий збір у сумі 908, 00 грн. необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.
Відповідно до ст.ст.44, 47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив

Позов особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Державної установи "Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. [Г.] Національної Академії Медичних Наук України" (м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, код єдрпоу 25672427) про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати - задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. [Г.] Національної академії медичних наук України» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року в сумі 18072, 27 грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят дві гривні, двадцять сім копійок) з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; вихідну допомогу в сумі 7552, 59 грн. (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні, п`ятдесят дев`ять копійок) з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати в сумі 21479, 30 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять гривень, тридцять копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2018 року по 05.04.2021 р. у розмірі 25000, 00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень, 00 копійок) з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. [Г.] Національної академії медичних наук України» на користь держави судовий збір у сумі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень, 00 копійок)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: