ПРАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД": невыплата зарплаты

Справа №639/8243/19
Провадження №2/639/451/20

заочне рішення
іменем україни

03 березня 2020 року
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого: Рубіжного С.О.,
за участю секретаря [Ч.] О.С.,
розглянувши в судовому засіданні у залі суду в місті Харкові справуза позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

22 листопада 2019 року до суду звернувся особа_1 з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» (далі - Товариство) в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з червня по серпень 2019 року в сумі 40349, 80 грн., заробітну плату за вересень 2019 року та середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а також понесені ним судові витрати.
В обґрунтовування вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з Товариством з 2003 року. Наказом № 190-2 від 01.10.2019 року, на підставі ст.. 38 КЗпП України був звільнений за власним бажанням. На час звільнення нарахована заробітна плата в розмірі 40349, 80 грн за вирахуванням обов`язкових платежів не була виплачена . Також за вересень 2019 року йому не надали розрахунковий лист по заробітній платі. Протягом жовтня 2019 року він неодноразово звертався до керівництва підприємства, яке обіцяло здійснити всі належні йому виплати, але в подальшому відмовили в розрахунку.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Також ухвалою суду витребувано у відповідача довідку заборгованості заробітної плати із зазначеням розміру середнього заробітку.
Після відкриття провадження по справі, позивачем надавались докази по справі, а саме індивідуальні відомості про застраховану особу Пенсійного Фонду України, поточні виписки по банківському рахунку відповідача щодо виплачених сум заробітної плати. Також позивачем надавалась заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що протягом вересня він відпрацював 23 дні та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного Фонду України йому було нарахована заробітна плата.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року, позовну заяву в частині вимог про стягнення середнього заробітку залишено без руху з підстав не сплати судового збору. На виконання ухвали суду позивачем надано квитанцію від 13.02.2020 про сплату судового збору в сумі 768, 40 грн.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ПрАТ «Харківський коксовий завод» повідомлявся судом належним чином. На юридичну адресу Товариства, зазначену у відомостях Єдиного державноого реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу м. Харків, Карачівське шосе, 44, яка зазначена позивачем в заяві, неодноразово надсилались процесуальні документи, проте були повернуті з причини відсутності адресата.
Враховуючи, що судом вживались необхідні заходи щодо повідомлення відповідача, відсутність заперечень позивача, суд розглядає справу в заочному порядку.
Суд дослідивши та оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку встановлений ст. 47 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
В силу ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно копії трудової книжки позивача, останній був прийнятий на роботу Акціонерного товариства закритого типу «Харківський коксовий завод» на підставі наказу № 47к від 18.03.2003 року. Відповідно до наказу № 87 від 15.03.2011 року, Акціонерне товариство закритого типу «Харківський коксовий завод» перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод». Наказом № 190-2 від 01.10.2019 року, на підставі ст.. 38 КЗпП України позивач був звільнений за власним бажанням (а.с. 7-9)
Згідно розрахунковому листку за серпень 2019 року, заборгованість по заробітній платі за червень, липень, серпень складає 40349, 80 грн., з якої утримано обов`язкові платежі та податки (а.с. 10).
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 Пенсійного Фонду України, на імя позивача, у вересні 2019 року нараховано заробітну плату в розмірі 10 445, 43 грн. (а.с. 37, 38).
При звільнені та на час розгляду справи по суті, нарахована заробітна плата не виплачена позивачу, чим порушені його права на оплату праці. Відповідно до виписки по банківському рахунку позивача, станом на 08.01.2020 останні виплати по заробітній платі були здійснені в вересні 2019 року за травень 2019 року (а.с.40-42).
В позовній заяві заявлено вимогу про стягнення середнього заробіткуза час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку призвільненні,
що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів уроботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок), при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Зазначений правовий висновок визначено в Постанові Веховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року по справі № 359/10023/16-ц
Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати та середньої місячної заробітної плати, здійснюється відповідно до п. 8 Порядку.
При визначені розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню відповідно до ст. 117 КЗпП, суд керується абз.1 п.8 Порядку, відповідно до якого, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до розрахункового листка за серпень 2019 року та Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 Пенсійного Фонду України, пояснень позивача, останьому було нараховано заробітну плату в серпні 2019 року в сумі 16512, 80 грн. та вересні в сумі 10445, 43 грн. Загальний розмір заробітної плати за два останніх місяця роботи на Товаристві складає 26 958, 23 грн. За цей період позивач відпрацював по 23 дні в кожному місяці, що відповідно складає 46 днів.
Таким чином середньоденний заробіток позивача складає 568, 05 грн. (26 958, 23 грн./46 днів).
Враховуючи, що відповідачем не надано до суду графік роботи на Товаристві, суд бере для розрахунку середнього заробітку норму робочого часу, визначену трудовим законодавством.
Статтею 50 КЗпП України встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Згідно ч.1 ст. 52 КЗпП України, для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього Трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
На підставі чого, суд вважає, що при визначені середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягає урахуванню встановлений п`ятиденний робочий тиждень.
До дня ухвалення судом рішення, кількість робочих днів у розрахунковому періоді з 02.10.2019 року по 03 березня 2020 року включно з урахуванням святкових днів, визначених ст. 73 КЗпП України, буде становити 106 днів.
Сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені станом на 03 березня 2020 року складає 62 121, 30 грн. ( 586, 05 грн. х 106 робочих днів).
Враховуючи зазначене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості по заробітній платі за червень, липень, серпень 2019 року та з якої утримано податок й інші обов`язкові платежі, в розмірі 40 349, 80 грн., а також нарахована заробітна плата за вересень 2019 року в розмірі 10445, 43 грн. без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають вирахуванню при виплаті ії позивачу.
Оскільки заборгованість по заробітній платі не виплачена позивачу та не встановлено обставин, які б виключали вину Товариства, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 02.10.2019 року по 03 березня 2020 року включно в сумі 62 121, 30 грн, при виплаті якого мають бути утримані прибутковий податок й інші обов`язкові платежі.
Позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1850 грн., що підтверджується квитанцією № 23 від 19.11.2019 року та сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку в сумі 768, 40 грн., що підтверджується квитанцією від 13.02.2020 року (а.с. 14, 56)
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України,

вирішив:

Позов особа_1 задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за червень, липень, серпень 2019 року в сумі 40 349 (сорок тисяч триста сорок дев`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 нараховану заробітну плату за вересень 2019 року в сумі 10 445 (десять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 43 (сорок три) копійки без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2019 року по 03 березня 2020 року включно у сумі 62 121 (шістдесят дві тисячі сто двадцять одну) гривню 30 (тридцять) копійок, без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1850 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:
Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп: номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», код єдрпоу 24481702, місцезнаходження: 61010, м. Харків, Набережна Червоношкілька, буд. 24.
Повне рішення складено 16.12.2019 року.



Суддя С.О. [Р.]