ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "ПРЕМІУМ ОХОРОНА": невыплата зарплаты
Дело № 226/2429/20
ЕУН № 226/2429/20
Производство № 2/226/858/2020
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
18 декабря 2020 Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего — судьи [К.] Л.И.,
при секретаре [Т.] А.В.,
рассмотрев в заочном судебном заседании в зале суда в городе Мирноград Донецкой области в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранная компания «Премиум охрана» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, —
В С Т, А Н О В И Л:
07.10.2020року истец особа_1 обратился в суд с иском к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование требований указал, что в период с 01.10.2018 года по 31.03.2020 року он состоял в трудовых отношениях с ответчиком. Приказом №38−3 от 27.03.2020 года на основании ст.36 КЗоТ он был уволен с работы с 31.03.2020 года по соглашению сторон. При увольнении с работы ответчик не осуществил с ним окончательного расчета и не выплатил ему задолженность по заработной плате, размер которой составляет 31193, 42 грн. Ссылаясь на нарушение ответчиком требований Трудового законодательства, истец просит суд взыскать с ответчика в его пользу указанную сумму задолженностии средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.04.2020 года по 07.10.2020 года в сумме 56555, 20 грн., исходя из среднедневного заработка в размере 435, 04 грн., и положить на ответчика понесенные им судебные расходы, которые состоят из судебного сбора в сумме 840, 80 грн., уплаченного при обращении в суд.
Установив характер спорных правоотношений, исследовав предоставленные доказательства и дав им правовую оценку, суд пришел к выводу о частичном удовлетворении иска, выходиили из следующего.
Судом установлено, что истец особа_1 в период с 01.10.2018 года по 31.03.2020 года находился в трудовых отношениях с Обществом с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «, юридический адрес которого: г. Киев, вул. Олены Телиги, д. 41, что подтверждается выпиской из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований.
Приказом №38−3 от 27.03.2020 года на основании ст.36 КЗоТ истца уволили с работы с 31.03.2020 года по вГодою сторон, что подтверждается записями его трудовой книжки (а.с.7−8).
10.09.2020 года особа_1 обратился в ООО «Охранная компания» Премиум охрана «с заявлением о выплате ему задолженности по заработной плате и предоставления справок о размере задолженности по заработной плате и среднедневного заработка (а.с.9, 10, 11).
Как свидетельствуют добавлены истцом к исковому заявлению доказательства, его заявление, направленное рекомендованной почтовой корреспонденцией, ответчиком получена и возвращена отправителю 07.10.2020року.
Согласно сведений из реестра по форме ОК-5 следует, что особа_1 в января 2020 года по 31 календарный день начислено 9306, 23 грн., В феврале 2020 за 29 календарных дней начислено 8530, 41 грн., В марте 2020 за 31 календарный день начислено 13356, 78 грн., а всего — 31193, 42 грн. (А.с.12−15). Других доказательств в подтверждение начисления и задолженности по выплате истцу заработной платы суду не предоставлено.
Согласно предоставленной истцом выписки по лицевому счету, откритому в АБ «Укргазбанк», истцу в 2020 году ответчиком дважды перечислялась заработная плата: 11.02.2020 года в сумме 3309, 39 грн. и 08.04.2020 года в сумме 3309, 39грн., а всего было перечислено 6618, 78 грн. (А.с.37), так выплачена задолженность по заработной плате составляет 24574, 64грн. (31193, 42 — 6618, 78).
Согласно статье 3 Кодекса законов о труде Украины трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслейвой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются нормами Трудового законодательства.
По содержанию требований Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата работника — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности).
Право истца на своевременное получение расчета при увольнении предусмотренное ст. 115, 116 КЗоТ Украины и ст. 24 Закона Украины «Об оплате праке «.
Согласно ч.1 ст.47, ч. 1 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно сообщить працивника перед выплатой указанных сумм.
Как установлено судом по анализу справки формы ОК-5, полученной из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины, истец в марте 2020року отработал полный месяц, что подтверждает его доводы о том, что в день увольнения 31.03.2020 года он находился на работе.
Согласно ч.1 ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся освонено работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 года №100.
Согласно абз.3 п.2 укаАчэн Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих увольнению.
Согласно п.5 Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы, при этом начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработкана число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период (п.8 порядка).
Согласно установленных судом обстоятельств, истец [О.] с работы 31.03.2020року, следовательно для осуществления расчета его среднедневного заработка должна браться его заработная плата за январь и февраль 2020року, которая согласно справке формы ОК-5 за январь 2020року составляет 9306, 23грн., а за февраль — 8530, 41грн. С учетом того, что количество рабочих дней в январе 2020року составляет 21 рабочий день, а в феврале — 20, среднедневной заработок истца составляет 435, 04 грн. (9306, 23 + 8530, 41): 41 рабочий день) (а.с.12−15). Таким образом, средний заробиток за время задержки расчета при увольнении за период с 01.04.2020 по 07.10.2002року, что составляет 130 рабочих дней, составляет 56555, 20грн. (435, 04грн. Х130днив).
Согласно ч.1 ст.117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 этого Кодекса, то есть возмещение, предусмотренное ст.117 КЗоТ Украины, имеет компенсационный характер.
Согласно решению Конституционного Суда Украины №3-рп / 2012 от 25.01.2012року (дело № 1−11 / 2012), одним из элементов верховенства права является принцип пропорциональности, в сфере социальной защиты означает, в частности, что меры, предусмотренные в нормативно правовых актах, должны направляться на достижение легитимной цели и должны быть соразмерными с ней. Исходя из этого, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ. Уменьшая размер возмещения, визнАчэн исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения, период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, А также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
Как установлено судом, истец прекратил трудовые отношения с ответчиком 31.03.2020року. Задолженность по заработной плате, не выплачена ему на момент увольнения состоит из заработной платы за три месяца, что составило 31193, 42 грн., Часть задолженности была выплачена ответчиком добровольно. Остаток непогашенной задолженности станов 24574, 64грн. Обратился истец в суд по вопросу взыскания задолженности по заработной плате в октябре 2020року, средний заработок за время задержки расчета при увольнении просит взыскать в размере 56555, 20грн., По мнению суда является несоизмеримо с размером просроченных выплат, не соответствует критериям разумности и справедливости, так как может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам. Указанное согласуется с правовой позициею Большой Палаты Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14−623цс18) и правовой позицией Верховного Суда в постановлении от 17 марта 2020 производства № № 61−25562св18 дело № 569 / 6583/16-с.
Принимая во внимание изложенное, суд считает возможным уменьшить размер возмещения, подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца за несвоевременное проведение с ним окончательного расчета, до 15 000 грн., По мнению суда будет способствовать достижениюй справедливого баланса между защитой прав работника и соблюдением принципов справедливости и соразмерности в трудовых отношениях.
Решая вопрос судебных расходов в порядке ст.141 ГПК Украины, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца судебные расходы пропорционально удовлетворенных требований в размере 223 грн.
На основании ст.ст.116, 117, 237−1 КЗоТ Украины, руководствуясь ст.ст. 2, 5, 12, 13, 259, 263−265, 352, 354, 355 Гражданского процессуального кодекса Украины, суд —
Р Е Ш И Л:
исковые требованияи особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «, (ОКПО 40043322), местоположение: 04086, г.Киев, вул. Олены Телиги, буд.41, в пользу особа_1, информация_1, (налоговый номер номер_1), зарегистрированный по адресу: АДРЕСА_1задолженность по заработной плате в размере 24 574 (двадцать четыре тысячи пятьсот семьдесят четыре) грн. 64 коп., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 15 000 (пятнадцать тысяч) рублей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «в пользу истца судебные расходы в размере 223 (двести двадцать три) грн.
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
решение можетбыть обжаловано в апелляционном порядке путем подачи апелляционной жалобы в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения и вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
судья [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 226/2429/20
ЄУН № 226/2429/20
Провадження № 2/226/858/2020
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
18 грудня 2020 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого — судді [К.] Л.І.,
при секретарі Тіссен О.В.,
розглянувши в заочному судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
07.10.2020року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог зазначив, що в період з 01.10.2018 року по 31.03.2020 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом №38−3 від 27.03.2020 року на підставі ст.36 КЗпП його було звільнено з роботи з 31.03.2020 року за угодою сторін. При звільненні з роботи відповідач не здійснив з ним остаточного розрахунку та не виплатив йому заборгованість із заробітної плати, розмір якої становить 31193, 42 грн. Посилаючись на порушення відповідачем вимог Трудового законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2020 року по 07.10.2020 року в сумі 56555, 20 грн., виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 435, 04 грн., та покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840, 80 грн., сплаченого при зверненні до суду.
Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши надані суду докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач особа_1 в період з 01.10.2018 року по 31.03.2020 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона», юридична адреса якого: м.Київ, вул. Олени Теліги, б.41, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом №38−3 від 27.03.2020 року на підставі ст.36 КЗпП позивача було звільнено з роботи з 31.03.2020 року за угодою сторін, що підтверджується записами його трудової книжки (а.с.7−8).
10.09.2020 року особа_1 звернувся до ТОВ «Охоронна компанія «Преміум охорона» з заявою про виплату йому заборгованості по заробітній платі та надання довідок про розмір заборгованості із заробітної плати та середньоденного заробітку (а.с.9, 10, 11).
Як свідчать додані позивачем до позовної заяви докази, його заява, направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією, відповідачем не отримана і повернута відправнику 07.10.2020року.
Згідно відомостей з реєстру за формою ОК-5 вбачається, що особа_1 у січні 2020 року за 31 календарний день нараховано 9306, 23 грн., у лютому 2020 року за 29 календарних днів нараховано 8530, 41 грн., у березні 2020 року за 31 календарний день нараховано 13356, 78 грн., а всього — 31193, 42 грн. (а.с.12−15). Інших доказів на підтвердження нарахування та заборгованості з виплати позивачу заробітної плати суду не надано.
Відповідно до наданої позивачем виписки по особовому рахунку, відкритому у АБ «Укргазбанк», позивачу в 2020 році відповідачем двічі перераховувалася заробітна плата: 11.02.2020 року в сумі 3309, 39 грн. та 08.04.2020 року в сумі 3309, 39грн., а всього було перераховано 6618, 78 грн. (а.с.37), отже невиплачена заборгованість з заробітної плати становить 24574, 64грн. (31193, 42 — 6618, 78).
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються нормами Трудового законодавства.
За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).
Право позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні передбачене ст. 115, 116 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ч.1 ст.47, ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як встановлено судом з аналізу довідки форми ОК-5, отриманої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, позивач у березні 2020року відпрацював повний місяць, що підтверджує його доводи про те, що в день звільнення 31.03.2020 року він перебував на роботі.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Згідно абз.3 п.2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Відповідно до п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, при цьому нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).
Згідно встановлених судом обставин, позивач звільнився з роботи 31.03.2020року, отже для здійснення розрахунку його середньоденного заробітку повинна братися його заробітна плата за січень та лютий 2020року, яка відповідно до довідки форми ОК-5 за січень 2020року становить 9306, 23грн., а за лютий — 8530, 41грн. З урахуванням того, що кількість робочих днів у січні 2020року становить 21 робочий день, а у лютому — 20, середньоденний заробіток позивача становить 435, 04 грн. (9306, 23+8530, 41): 41 робочий день) (а.с.12−15). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2020 по 07.10.2002року, що становить 130 робочих днів, становить 56555, 20грн. (435, 04грн. х130днів).
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, тобто відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, має компенсаційний характер.
Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012року (справа № 1−11/2012), одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними із нею. Виходячи з цього, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Як встановлено судом, позивач припинив трудові відносини з відповідачем 31.03.2020року. Заборгованість з заробітної плати, не виплачена йому на час звільнення складається з заробітної плати за три місяці, що становило 31193, 42 грн., частина заборгованості була виплачена відповідачем добровільно. Залишок несплаченої заборгованості становить 24574, 64грн. Звернувся позивач до суду з питання стягнення заборгованості з заробітної плати в жовтні 2020року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні просить стягнути в розмірі 56555, 20грн., що на думку суду є неспівмірним з розміром прострочених виплат, не відповідає критеріям розумності і справедливості, так як може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14−623цс18) та правовою позицією Верховного Суду в постанові від 17 березня 2020 року провадження № № 61−25562св18 справа № 569/6583/16-ц.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, до 15 000 грн., що на думку суду сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах.
Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 223 грн.
На підставі ст.ст.116, 117, 237−1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 259, 263−265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона», (єдрпоу 40043322), місце розташування: 04086, м.Київ, вул. Олени Теліги, буд.41, на користь особа_1, інформація_1, (податковий номер номер_1), зареєстрований за адресою: адреса_1, заборгованість із заробітної плати в розмірі 24 574 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» на користь позивача судовий збір в розмірі 223 (двісті двадцять три) грн.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.І.[К]
ЕУН № 226/2429/20
Производство № 2/226/858/2020
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
18 декабря 2020 Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего — судьи [К.] Л.И.,
при секретаре [Т.] А.В.,
рассмотрев в заочном судебном заседании в зале суда в городе Мирноград Донецкой области в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранная компания «Премиум охрана» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, —
В С Т, А Н О В И Л:
07.10.2020року истец особа_1 обратился в суд с иском к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. В обоснование требований указал, что в период с 01.10.2018 года по 31.03.2020 року он состоял в трудовых отношениях с ответчиком. Приказом №38−3 от 27.03.2020 года на основании ст.36 КЗоТ он был уволен с работы с 31.03.2020 года по соглашению сторон. При увольнении с работы ответчик не осуществил с ним окончательного расчета и не выплатил ему задолженность по заработной плате, размер которой составляет 31193, 42 грн. Ссылаясь на нарушение ответчиком требований Трудового законодательства, истец просит суд взыскать с ответчика в его пользу указанную сумму задолженностии средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.04.2020 года по 07.10.2020 года в сумме 56555, 20 грн., исходя из среднедневного заработка в размере 435, 04 грн., и положить на ответчика понесенные им судебные расходы, которые состоят из судебного сбора в сумме 840, 80 грн., уплаченного при обращении в суд.
Установив характер спорных правоотношений, исследовав предоставленные доказательства и дав им правовую оценку, суд пришел к выводу о частичном удовлетворении иска, выходиили из следующего.
Судом установлено, что истец особа_1 в период с 01.10.2018 года по 31.03.2020 года находился в трудовых отношениях с Обществом с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «, юридический адрес которого: г. Киев, вул. Олены Телиги, д. 41, что подтверждается выпиской из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований.
Приказом №38−3 от 27.03.2020 года на основании ст.36 КЗоТ истца уволили с работы с 31.03.2020 года по вГодою сторон, что подтверждается записями его трудовой книжки (а.с.7−8).
10.09.2020 года особа_1 обратился в ООО «Охранная компания» Премиум охрана «с заявлением о выплате ему задолженности по заработной плате и предоставления справок о размере задолженности по заработной плате и среднедневного заработка (а.с.9, 10, 11).
Как свидетельствуют добавлены истцом к исковому заявлению доказательства, его заявление, направленное рекомендованной почтовой корреспонденцией, ответчиком получена и возвращена отправителю 07.10.2020року.
Согласно сведений из реестра по форме ОК-5 следует, что особа_1 в января 2020 года по 31 календарный день начислено 9306, 23 грн., В феврале 2020 за 29 календарных дней начислено 8530, 41 грн., В марте 2020 за 31 календарный день начислено 13356, 78 грн., а всего — 31193, 42 грн. (А.с.12−15). Других доказательств в подтверждение начисления и задолженности по выплате истцу заработной платы суду не предоставлено.
Согласно предоставленной истцом выписки по лицевому счету, откритому в АБ «Укргазбанк», истцу в 2020 году ответчиком дважды перечислялась заработная плата: 11.02.2020 года в сумме 3309, 39 грн. и 08.04.2020 года в сумме 3309, 39грн., а всего было перечислено 6618, 78 грн. (А.с.37), так выплачена задолженность по заработной плате составляет 24574, 64грн. (31193, 42 — 6618, 78).
Согласно статье 3 Кодекса законов о труде Украины трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслейвой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются нормами Трудового законодательства.
По содержанию требований Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата работника — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности).
Право истца на своевременное получение расчета при увольнении предусмотренное ст. 115, 116 КЗоТ Украины и ст. 24 Закона Украины «Об оплате праке «.
Согласно ч.1 ст.47, ч. 1 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно сообщить працивника перед выплатой указанных сумм.
Как установлено судом по анализу справки формы ОК-5, полученной из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования Пенсионного фонда Украины, истец в марте 2020року отработал полный месяц, что подтверждает его доводы о том, что в день увольнения 31.03.2020 года он находился на работе.
Согласно ч.1 ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся освонено работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 года №100.
Согласно абз.3 п.2 укаАчэн Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих увольнению.
Согласно п.5 Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы, при этом начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработкана число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период (п.8 порядка).
Согласно установленных судом обстоятельств, истец [О.] с работы 31.03.2020року, следовательно для осуществления расчета его среднедневного заработка должна браться его заработная плата за январь и февраль 2020року, которая согласно справке формы ОК-5 за январь 2020року составляет 9306, 23грн., а за февраль — 8530, 41грн. С учетом того, что количество рабочих дней в январе 2020року составляет 21 рабочий день, а в феврале — 20, среднедневной заработок истца составляет 435, 04 грн. (9306, 23 + 8530, 41): 41 рабочий день) (а.с.12−15). Таким образом, средний заробиток за время задержки расчета при увольнении за период с 01.04.2020 по 07.10.2002року, что составляет 130 рабочих дней, составляет 56555, 20грн. (435, 04грн. Х130днив).
Согласно ч.1 ст.117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 этого Кодекса, то есть возмещение, предусмотренное ст.117 КЗоТ Украины, имеет компенсационный характер.
Согласно решению Конституционного Суда Украины №3-рп / 2012 от 25.01.2012року (дело № 1−11 / 2012), одним из элементов верховенства права является принцип пропорциональности, в сфере социальной защиты означает, в частности, что меры, предусмотренные в нормативно правовых актах, должны направляться на достижение легитимной цели и должны быть соразмерными с ней. Исходя из этого, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ. Уменьшая размер возмещения, визнАчэн исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения, период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, А также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм.
Как установлено судом, истец прекратил трудовые отношения с ответчиком 31.03.2020року. Задолженность по заработной плате, не выплачена ему на момент увольнения состоит из заработной платы за три месяца, что составило 31193, 42 грн., Часть задолженности была выплачена ответчиком добровольно. Остаток непогашенной задолженности станов 24574, 64грн. Обратился истец в суд по вопросу взыскания задолженности по заработной плате в октябре 2020року, средний заработок за время задержки расчета при увольнении просит взыскать в размере 56555, 20грн., По мнению суда является несоизмеримо с размером просроченных выплат, не соответствует критериям разумности и справедливости, так как может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам. Указанное согласуется с правовой позициею Большой Палаты Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14−623цс18) и правовой позицией Верховного Суда в постановлении от 17 марта 2020 производства № № 61−25562св18 дело № 569 / 6583/16-с.
Принимая во внимание изложенное, суд считает возможным уменьшить размер возмещения, подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца за несвоевременное проведение с ним окончательного расчета, до 15 000 грн., По мнению суда будет способствовать достижениюй справедливого баланса между защитой прав работника и соблюдением принципов справедливости и соразмерности в трудовых отношениях.
Решая вопрос судебных расходов в порядке ст.141 ГПК Украины, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца судебные расходы пропорционально удовлетворенных требований в размере 223 грн.
На основании ст.ст.116, 117, 237−1 КЗоТ Украины, руководствуясь ст.ст. 2, 5, 12, 13, 259, 263−265, 352, 354, 355 Гражданского процессуального кодекса Украины, суд —
Р Е Ш И Л:
исковые требованияи особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «, (ОКПО 40043322), местоположение: 04086, г.Киев, вул. Олены Телиги, буд.41, в пользу особа_1, информация_1, (налоговый номер номер_1), зарегистрированный по адресу: АДРЕСА_1задолженность по заработной плате в размере 24 574 (двадцать четыре тысячи пятьсот семьдесят четыре) грн. 64 коп., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 15 000 (пятнадцать тысяч) рублей.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Охранная компания» Премиум охрана «в пользу истца судебные расходы в размере 223 (двести двадцать три) грн.
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
решение можетбыть обжаловано в апелляционном порядке путем подачи апелляционной жалобы в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения и вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
судья [Л.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 226/2429/20
ЄУН № 226/2429/20
Провадження № 2/226/858/2020
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
18 грудня 2020 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого — судді [К.] Л.І.,
при секретарі Тіссен О.В.,
розглянувши в заочному судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
07.10.2020року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог зазначив, що в період з 01.10.2018 року по 31.03.2020 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом №38−3 від 27.03.2020 року на підставі ст.36 КЗпП його було звільнено з роботи з 31.03.2020 року за угодою сторін. При звільненні з роботи відповідач не здійснив з ним остаточного розрахунку та не виплатив йому заборгованість із заробітної плати, розмір якої становить 31193, 42 грн. Посилаючись на порушення відповідачем вимог Трудового законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2020 року по 07.10.2020 року в сумі 56555, 20 грн., виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 435, 04 грн., та покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840, 80 грн., сплаченого при зверненні до суду.
Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши надані суду докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач особа_1 в період з 01.10.2018 року по 31.03.2020 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона», юридична адреса якого: м.Київ, вул. Олени Теліги, б.41, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом №38−3 від 27.03.2020 року на підставі ст.36 КЗпП позивача було звільнено з роботи з 31.03.2020 року за угодою сторін, що підтверджується записами його трудової книжки (а.с.7−8).
10.09.2020 року особа_1 звернувся до ТОВ «Охоронна компанія «Преміум охорона» з заявою про виплату йому заборгованості по заробітній платі та надання довідок про розмір заборгованості із заробітної плати та середньоденного заробітку (а.с.9, 10, 11).
Як свідчать додані позивачем до позовної заяви докази, його заява, направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією, відповідачем не отримана і повернута відправнику 07.10.2020року.
Згідно відомостей з реєстру за формою ОК-5 вбачається, що особа_1 у січні 2020 року за 31 календарний день нараховано 9306, 23 грн., у лютому 2020 року за 29 календарних днів нараховано 8530, 41 грн., у березні 2020 року за 31 календарний день нараховано 13356, 78 грн., а всього — 31193, 42 грн. (а.с.12−15). Інших доказів на підтвердження нарахування та заборгованості з виплати позивачу заробітної плати суду не надано.
Відповідно до наданої позивачем виписки по особовому рахунку, відкритому у АБ «Укргазбанк», позивачу в 2020 році відповідачем двічі перераховувалася заробітна плата: 11.02.2020 року в сумі 3309, 39 грн. та 08.04.2020 року в сумі 3309, 39грн., а всього було перераховано 6618, 78 грн. (а.с.37), отже невиплачена заборгованість з заробітної плати становить 24574, 64грн. (31193, 42 — 6618, 78).
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються нормами Трудового законодавства.
За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).
Право позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні передбачене ст. 115, 116 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ч.1 ст.47, ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як встановлено судом з аналізу довідки форми ОК-5, отриманої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, позивач у березні 2020року відпрацював повний місяць, що підтверджує його доводи про те, що в день звільнення 31.03.2020 року він перебував на роботі.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Згідно абз.3 п.2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Відповідно до п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, при цьому нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).
Згідно встановлених судом обставин, позивач звільнився з роботи 31.03.2020року, отже для здійснення розрахунку його середньоденного заробітку повинна братися його заробітна плата за січень та лютий 2020року, яка відповідно до довідки форми ОК-5 за січень 2020року становить 9306, 23грн., а за лютий — 8530, 41грн. З урахуванням того, що кількість робочих днів у січні 2020року становить 21 робочий день, а у лютому — 20, середньоденний заробіток позивача становить 435, 04 грн. (9306, 23+8530, 41): 41 робочий день) (а.с.12−15). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2020 по 07.10.2002року, що становить 130 робочих днів, становить 56555, 20грн. (435, 04грн. х130днів).
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, тобто відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, має компенсаційний характер.
Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012року (справа № 1−11/2012), одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними із нею. Виходячи з цього, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Як встановлено судом, позивач припинив трудові відносини з відповідачем 31.03.2020року. Заборгованість з заробітної плати, не виплачена йому на час звільнення складається з заробітної плати за три місяці, що становило 31193, 42 грн., частина заборгованості була виплачена відповідачем добровільно. Залишок несплаченої заборгованості становить 24574, 64грн. Звернувся позивач до суду з питання стягнення заборгованості з заробітної плати в жовтні 2020року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні просить стягнути в розмірі 56555, 20грн., що на думку суду є неспівмірним з розміром прострочених виплат, не відповідає критеріям розумності і справедливості, так як може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14−623цс18) та правовою позицією Верховного Суду в постанові від 17 березня 2020 року провадження № № 61−25562св18 справа № 569/6583/16-ц.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, до 15 000 грн., що на думку суду сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах.
Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 223 грн.
На підставі ст.ст.116, 117, 237−1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 259, 263−265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона», (єдрпоу 40043322), місце розташування: 04086, м.Київ, вул. Олени Теліги, буд.41, на користь особа_1, інформація_1, (податковий номер номер_1), зареєстрований за адресою: адреса_1, заборгованість із заробітної плати в розмірі 24 574 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Преміум охорона» на користь позивача судовий збір в розмірі 223 (двісті двадцять три) грн.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.І.[К]
