ТОВ "УК-ЕСКАР": невыплата зарплаты
Дело № 138/1278/20
Производство №: 2/138/450/20
текст решения
именем украины
10.06.2020 г.. Могилев-Подольский
Могилев-Подольский районный суд Винницкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] Т.Б.,
с участием секретаря [П.] Т.М.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Могилев-Подольского горрайонного суда Винницкойгражданское дело по иску лицо_1 к ООО «УК-Эскаро» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка и морального вреда,
В:
Истец обратилась в суд с вышеуказанным иском, который мотивировано тем, что в период с 01.12.2012 по 03.02.2020 она находилась в трудовых отношениях с ООО «УК-Эскаро». В день увольнения ответчик письменно не сообщил истца о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату указанных средств. Таким чином, начисленная, но не выплаченная заработная плата составляет 27 552, 03 грн., а компенсация неиспользованного отпуска — 11 470, 49 грн. Кроме того, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок, который на момент обращения в суд с иском составляет 11 096, 80 грн. Также, ответчик своим бездействием нанес истцу морального вреда, поскольку из-за неуплаченные работодателем налоги она не может рассчитывать на достойные условия при поиске работы через Центр занятости населения, а такжене может воспользоваться в полной мере своим правом на компенсацию от государства части уплаченных средств за обучение дочери в размере 3000, 00 грн. Моральный ущерб истец оценивает в размере 10 000, 00 грн.
Исходя из вышеизложенного, истец обратился в суд с иском в котором просит взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате и компенсацию неиспользованного отпуска в размере 39 022, 52 грн., Средний заработок за весь период задержки расчета по день принятия судебного решения, а также 10 000, 00 грн. в счет возмещения морального вреда.
Истец в судебном заседании появилась. Подала в суд ходатайство о рассмотрении дела без ее участия. Иск поддержала. Не возражала против заочного рассмотрения дела.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился. О времени и месте проведения судебного заседания извещен заблаговременно и надлежащим образом.
Учитывая указанные обстоятельства суд, учитывая содержание заявления истца, определением от 10.06.2020 решил провести заочныйрассмотрение дела на основании имеющихся в деле доказательств в соответствии с положениями ст. 280−281 ГПК Украины.
Исследовав материалы дела, суд пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению ввиду следующего.
Суд установил, что согласно трудовой книжки серии номер_1 выданной на имя особа_1, последняя работала в должности бухгалтера в ООО «УК-Эскаро» в период с 01.12.2012 по 03.02.2020. Был уволен по согласию сторон на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ, согласно приказу №1к н. от 03.02.2020 (а.с.6).
Видповидно с предписаниями ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указании суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплаАтой указанных сумм.
Кроме того, частями 1, 2 ст. 83 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка-инвалида с детства подгруппы, А и группы.
Из анализа указанной правовой нормы следует, что окончательный расчет при увольнении работника проводится в день его освобождения, с обязательным предварительным письменным сообщнием работника о размере начисленных сумм.
Однако, как утверждает истец, в день ее освобождения 03.02.2020, ответчик письменно не уведомил ее о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату причитающихся средств, что является грубым нарушением ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины.
Согласно ст.74 КЗоТ Украины гражданам, которые находятся в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договором у физического лица, предоставляются ежегодные (основные и дополнительные) отпуска с сохранением на их период места работы (должности) и заработной платы.
Согласно п.1 ч.1 ст.7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» базой начисления единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование для предприятий, учреждений и организаций, которые используют труд физических лиц на условиях Трудового договора (контракта) или на других условиях, предус-них законодательством является сумма начисленной каждому застрахованному лицу заработной платы по видам выплат, которые включают основную и дополнительную заработную плату, другие поощрительные и компенсационные выплаты, в том числе в натуральной форме, определяемые в соответствии с Законом Украины «Об оплате труда».
Определение видов выплат, относящихся к основной, дополнительной заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат, при начислении единого взноса предусмотрено Инструкцией по статистике заработаеттной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5
В соответствии с п 2.2.12 разд. 2 Инструкции № 5 суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков работникам в размерах, предусмотренных законодательством, входят в фонд оплаты труда в составе фонда дополнительной заработной платы и является объектом для начисления и удержания единого взноса.
Таким образом, компенсация за неиспользованный отпуск входит в фонд заработной платы, апоэтому на такие средства распространяется требования ст.ст.116, 117 КЗоТ.
Как следует из справки № 4 от 21.04.2020 выданной ООО «УК-Эскаро», предприятие имеет долг перед особа_1 по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска при увольнении в сумме 39 022, 54 грн. (А.с.7).
Учитывая положения указанных выше норм, а также содержание указанной справки суд считает, что исковое требование о взыскании с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска подлежит садоволенню.
Кроме того, ст. 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая изложенное, исковое требование о взыскании с ответчика в пользу истца среднего заработкаложится удовлетворению.
Порядок исчисления средней заработной платы утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100.
Согласно п. 2, 5 Порядка исчисления средней заработной платы утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Время, в течение которого работники согласно чиним законодательством по другим уважительным причинам не работали и за ними не сохраняется заработок, или сохранялся частично, исключается из расчетного периода. Начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного заработка на число рабочих дней, имеют буты оплачены по среднему заработку. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанных рабочих дней.
Из справки № 5 от 21.04.2020 выданной ООО «УК-Эскаро» следует, что доход особа_1 за период с 01.12.2019 по 31.01.2020 составил 7170, 13 грн. Среднедневная заработная плата особа_1 за последние 2 месяца перед увольнением составляла 170, 72 грн. без учета налогов (7170, 13 / 42 рабочих дня) (а.с.9).
Из письма Министерства социальной политики Украины № 1133/0 / 206−19 от 29.07.2019 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год» следует, что за период со дня увольнения, то есть с 04.02.2020 до вынесения решения суда 10.06.2020, включая за время задержки выплаты истцу задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска составляет 87 дней.
Учитывая положения упомянутого выше п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, средний заработок истца за время задержки выплаать ей задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска, с 4 февраля 2020 по 15 июня 2020 года, включительно, составляет 14 852, 64 грн. (87 дней х 170, 72 грн.).
По искового требования о возмещении ответчиком морального вреда суд отмечает следующее.
В соответствии с требованиями ч. 1 ст. 237−1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальних жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно п. 5 Постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31.03.1995 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» по общим основаниям гражданско-правовой ответственности обязательном выяснению при решении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния ее причинителя, наличие причиннойсвязи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в его причинении. Суд, в частности, должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) они причиненные, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и с чего он при этом получается, а также иные обстоятельства, имеющие значение для разрешения спора.
Пунктом 9 Постановы определено, что размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления прежнегосостояния, добровольное — по собственной инициативе или по обращению потерпевшего — опровержение информации редакцией средства массовой информации. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Истец отмечает, что в результате противоправных действий ответчика ей был причинен моральный вред. Так, в связи с тем, что ответчик не оплатил налоги с ее зарплаты, истец не может воспользоваться своим правом на компенсацию от государства части уплаченных средств за обучение ее дочери, пРинос ей и ее семье страдания, поскольку в период карантина в Украине ей не хватает средств для проживания. Кроме того, из неуплаченные налоги с заработной платы истец не может рассчитывать на достойные условия при поиске работы через Центр занятости населения, поскольку для выплат по безработице необходимо, чтобы последний работодатель платил налоги, а не только насчитывал их.
В подтверждение указанных обстоятельств суд было предоставлено только дополнительное соглашение к Договору № 829 / 71−10 / 16 о предоставлении осУитни услуг между Донецким национальным университетом и особа_1 и квитанции об уплате средств за обучение в размере 7570, 00 грн. и 6895, 00 грн. (А.с.10−12).
Вместе с тем, истец не предоставил суду никаких доказательств в подтверждение отказа в выплате компенсации от государства за оплату обучения ее дочери, а также отказа соответствующего Центра занятости населения по постановке на учет истца после освобождения.
Кроме того, истец был освобожден 03.02.2020, а в суд она обратилась только 07.05.2020. Учитывая указанное выше суд считает, что истцом обоснованно наличии страданий (физических, душевных, психических и т.д.), характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств, причинной связи между вредом и противоправными действиями ответчика, согласно к которым причинен. То есть, истец должен доказать факт причинения ей морального вреда, предоставить надлежащие доказательства того, что именно действия и бездействие ответчика привела к нематериальным потерь и душав них страданий, требует от истца дополнительных усилий для организации его жизни.
Исходя из вышеизложенного, по мнению суда истец не доказал, что действиями ответчика был причинен ей нравственных страданий, а также то, что она потеряла нормальные жизненные связи и соответственно от нее требовались дополнительные усилия для организации своей жизни.
Кроме того, истец указала из каких расчетов она выходила при определения именно такого размера морального вреда, о котором говорится в иске.
учитывая испЛадене выше, суд считает, что в удовлетворении искового требования о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда следует отказать.
Несмотря на то, что истец была освобождена от уплаты судебного сбора за исковое требование о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска, данные расходы, согласно ст. 141 ГПК Украины следует взыскать с ответчика в пользу государства.
Следует взыскать с ответчика в пользу истца понесенные судебные расходы пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины.
В соответствии со ст. 430 ГПК Украины решение суда о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц следует допустить к немедленному исполнению.
На основании вышеизложенного, ст.7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование», ст. 74, 83, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263−268, 280−282, 430 ГПК Украины, суд
решил:
искудовлетворить частично.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» в пользу особа_1 начисленной, но не выплаченной заработной платы и компенсации неиспользованного отпуска в общем размере 39 022 (тридцать девять тысяч двадцать два) гривни 52 копейки.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки выплаты заработной платы и компенсации неиспользованного отпуска в размере 14 852 (четырнадцать тысяч восемьсот пятьдесят две) гривны 64 копейки.
В удовлетворении остальной части искних требований — отказать.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» в пользу особа_1 судебные расходы в виде государственной пошлины в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек в пользу Государственной судебной администрации Украины.
Остальные судебных расходов оставить за истцом.
На основании п.1 ч.1 ст. 430 ГПК Украины допустить данное решение к немедленному исполнению в части присуждения работнику выплаты заработной платы, но не бильше чем за один месяц.
Решение может быть пересмотрено судом, который принял заявление об. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
Истец право обжаловать заочное решение в общем порядке, установленном Гражданским процессуальным кодексом Украины.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения или составления. Участник дела котором решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
если всудебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Полный текст решения составлен 15.06.2020.
Истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, место жительства: адрес_1.
Ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «УК-Эскаро», код егрпоу 37980114, место расположения: ул. Чехова, 12, г.. Винница.
Судья [Т.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 138/1278/20
Провадження №:2/138/450/20
заочне рішення
іменем україни
10.06.2020 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Київської Т.Б.,
за участю секретаря Політанської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом особа_1 до ТОВ «УК-ескар» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що у період з 01.12.2012 по 03.02.2020 вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «УК-ескар». В день звільнення відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату зазначених коштів. Таким чином, нарахована, але не виплачена заробітна плата складає 27 552, 03 грн., а компенсація невикористаної відпустки — 11 470, 49 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, який на час звернення до суду з позовом становить 11 096, 80 грн. Також, відповідач своєю бездіяльністю завдав позивачу моральної шкоди, оскільки через несплачені роботодавцем податки вона не може розраховувати на достойні умови при пошуку роботи через Центр зайнятості населення, а також не може скористатись в повній мірі своїм правом на компенсацію від держави частини сплачених коштів за навчання доньки в розмірі 3000, 00 грн. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10 000, 00 грн.
Зважаючи на викладене, позивач звернулась до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі і компенсацію невикористаної відпустки у розмірі 39 022, 52 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також 10 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позивач в судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позов підтримала. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином.
Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 10.06.2020 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280−281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.
Суд встановив, що згідно трудової книжки серії номер_1 виданої на ім`я особа_1, остання працювала на посаді бухгалтера в ТОВ «УК-ескар» в період з 01.12.2012 по 03.02.2020. Була звільнена за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, згідно наказу №1к зв. від 03.02.2020 (а.с.6).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи, А І групи.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.
Однак, як стверджує позивач, в день її звільнення 03.02.2020, відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Згідно ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах Трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5
Згідно з п.п. 2.2.12 розд. 2 Інструкції № 5 суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток працівникам у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати та є об`єктом для нарахування і утримання єдиного внеску.
Таким чином, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду заробітної плати, а тому на такі кошти поширюється вимоги ст.ст.116, 117 КЗпПУ.
Як слідує з довідки № 4 від 21.04.2020 виданої ТОВ «УК-ескар», підприємство має борг перед особа_1 із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки при звільненні у сумі 39 022, 54 грн. (а.с.7).
Зважаючи на положення вказаних вище норм, а також зміст вказаної довідки суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки підлягає задоволенню.
Крім того, ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку підлягає задоволенню.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігається заробіток, або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
З довідки № 5 від 21.04.2020 виданої ТОВ «УК-ескар» слідує, що дохід особа_1 за період з 01.12.2019 по 31.01.2020 склав 7170, 13 грн. Середньоденна заробітна плата особа_1 за останні 2 місяці перед звільненням становила 170, 72 грн. без урахування податків (7170, 13/42 робочих дні) (а.с.9).
З листа Міністерства соціальної політики України № 1133/0/206−19 від 29.07.2019 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» слідує, що за період з дня звільнення, тобто з 04.02.2020 до винесення рішення суду 10.06.2020, включно, за час затримки виплати позивачу заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки становить 87 днів.
Зважаючи на положення згаданого вище п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середній заробіток позивача за час затримки виплати їй заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, з 04 лютого 2020 року по 15 червня 2020 року, включно, становить 14 852, 64 грн. (87 днів х 170, 72 грн.).
Щодо позовної вимоги про відшкодування відповідачем моральної шкоди суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано моральної шкоди. Так, у зв`язку з тим, що відповідач не сплатив податки із її зарплати, позивач не може скористатись своїм правом на компенсацію від держави частини сплачених коштів за навчання її дочки, що приносить їй та її родині страждання, оскільки у період карантину в Україні їй не вистачає коштів для проживання. Крім того, через несплачені податки із заробітної плати позивач не може розраховувати на достойні умови при пошуку роботи через Центр зайнятості населення, оскільки для виплат по безробіттю необхідно, щоб останній роботодавець сплачував податки, а не лише нараховував їх.
На підтвердження вказаних обставин суду було надано лише додаткову угоду до Договору № 829/71−10/16 про надання освітніх послуг між Донецьким національним університетом та особа_1 та квитанції про сплату коштів за навчання в розмірі 7570, 00 грн. та 6895, 00 грн. (а.с.10−12).
Разом з тим, позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження відмови у виплаті компенсації від держави за оплату навчання її дочки, а також відмови відповідного Центру зайнятості населення щодо постановки на облік позивача після звільнення.
Крім того, позивача було звільнено 03.02.2020, а до суду вона звернулась лише 07.05.2020.
Враховуючи зазначене вище суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно. Тобто, позивач повинна довести факт завдання їй моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до нематеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації її життя.
Зважаючи на викладене, на переконання суду позивач не довела, що діями відповідача було завдано їй моральних страждань, а також те, що вона втратила нормальні життєві зв`язки і відповідно від неї вимагались додаткові зусилля для організації свого життя.
Крім того, позивач не зазначила з яких розрахунків вона виходила при визначення саме такого розміру моральної шкоди, про який зазначено в позові.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди слід відмовити.
Зважаючи на те, що позивач була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, дані витрати, згідно ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави.
Слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць слід допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного вище, ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 74, 83, 116, 117 КЗпП України, та керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263−268, 280−282, 430 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» на користь особа_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки в загальному розмірі 39 022 (тридцять дев`ять тисяч двадцять дві) гривні 52 копійки.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки в розмірі 14 852 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 64 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» на користь особа_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь Державної судової адміністрації України.
Решту судових витрат залишити за позивачем.
На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання у частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.06.2020.
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, місце проживання: адреса_1.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УК-ескар», код єдрпоу 37980114, місце розташування: вул. Чехова, 12 а, м. Вінниця.
Суддя: Т. Б. Київська
Производство №: 2/138/450/20
текст решения
именем украины
10.06.2020 г.. Могилев-Подольский
Могилев-Подольский районный суд Винницкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] Т.Б.,
с участием секретаря [П.] Т.М.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Могилев-Подольского горрайонного суда Винницкойгражданское дело по иску лицо_1 к ООО «УК-Эскаро» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка и морального вреда,
В:
Истец обратилась в суд с вышеуказанным иском, который мотивировано тем, что в период с 01.12.2012 по 03.02.2020 она находилась в трудовых отношениях с ООО «УК-Эскаро». В день увольнения ответчик письменно не сообщил истца о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату указанных средств. Таким чином, начисленная, но не выплаченная заработная плата составляет 27 552, 03 грн., а компенсация неиспользованного отпуска — 11 470, 49 грн. Кроме того, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок, который на момент обращения в суд с иском составляет 11 096, 80 грн. Также, ответчик своим бездействием нанес истцу морального вреда, поскольку из-за неуплаченные работодателем налоги она не может рассчитывать на достойные условия при поиске работы через Центр занятости населения, а такжене может воспользоваться в полной мере своим правом на компенсацию от государства части уплаченных средств за обучение дочери в размере 3000, 00 грн. Моральный ущерб истец оценивает в размере 10 000, 00 грн.
Исходя из вышеизложенного, истец обратился в суд с иском в котором просит взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате и компенсацию неиспользованного отпуска в размере 39 022, 52 грн., Средний заработок за весь период задержки расчета по день принятия судебного решения, а также 10 000, 00 грн. в счет возмещения морального вреда.
Истец в судебном заседании появилась. Подала в суд ходатайство о рассмотрении дела без ее участия. Иск поддержала. Не возражала против заочного рассмотрения дела.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился. О времени и месте проведения судебного заседания извещен заблаговременно и надлежащим образом.
Учитывая указанные обстоятельства суд, учитывая содержание заявления истца, определением от 10.06.2020 решил провести заочныйрассмотрение дела на основании имеющихся в деле доказательств в соответствии с положениями ст. 280−281 ГПК Украины.
Исследовав материалы дела, суд пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению ввиду следующего.
Суд установил, что согласно трудовой книжки серии номер_1 выданной на имя особа_1, последняя работала в должности бухгалтера в ООО «УК-Эскаро» в период с 01.12.2012 по 03.02.2020. Был уволен по согласию сторон на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ, согласно приказу №1к н. от 03.02.2020 (а.с.6).
Видповидно с предписаниями ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указании суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплаАтой указанных сумм.
Кроме того, частями 1, 2 ст. 83 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка-инвалида с детства подгруппы, А и группы.
Из анализа указанной правовой нормы следует, что окончательный расчет при увольнении работника проводится в день его освобождения, с обязательным предварительным письменным сообщнием работника о размере начисленных сумм.
Однако, как утверждает истец, в день ее освобождения 03.02.2020, ответчик письменно не уведомил ее о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату причитающихся средств, что является грубым нарушением ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины.
Согласно ст.74 КЗоТ Украины гражданам, которые находятся в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договором у физического лица, предоставляются ежегодные (основные и дополнительные) отпуска с сохранением на их период места работы (должности) и заработной платы.
Согласно п.1 ч.1 ст.7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» базой начисления единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование для предприятий, учреждений и организаций, которые используют труд физических лиц на условиях Трудового договора (контракта) или на других условиях, предус-них законодательством является сумма начисленной каждому застрахованному лицу заработной платы по видам выплат, которые включают основную и дополнительную заработную плату, другие поощрительные и компенсационные выплаты, в том числе в натуральной форме, определяемые в соответствии с Законом Украины «Об оплате труда».
Определение видов выплат, относящихся к основной, дополнительной заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат, при начислении единого взноса предусмотрено Инструкцией по статистике заработаеттной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5
В соответствии с п 2.2.12 разд. 2 Инструкции № 5 суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков работникам в размерах, предусмотренных законодательством, входят в фонд оплаты труда в составе фонда дополнительной заработной платы и является объектом для начисления и удержания единого взноса.
Таким образом, компенсация за неиспользованный отпуск входит в фонд заработной платы, апоэтому на такие средства распространяется требования ст.ст.116, 117 КЗоТ.
Как следует из справки № 4 от 21.04.2020 выданной ООО «УК-Эскаро», предприятие имеет долг перед особа_1 по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска при увольнении в сумме 39 022, 54 грн. (А.с.7).
Учитывая положения указанных выше норм, а также содержание указанной справки суд считает, что исковое требование о взыскании с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска подлежит садоволенню.
Кроме того, ст. 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая изложенное, исковое требование о взыскании с ответчика в пользу истца среднего заработкаложится удовлетворению.
Порядок исчисления средней заработной платы утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100.
Согласно п. 2, 5 Порядка исчисления средней заработной платы утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Время, в течение которого работники согласно чиним законодательством по другим уважительным причинам не работали и за ними не сохраняется заработок, или сохранялся частично, исключается из расчетного периода. Начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного заработка на число рабочих дней, имеют буты оплачены по среднему заработку. Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанных рабочих дней.
Из справки № 5 от 21.04.2020 выданной ООО «УК-Эскаро» следует, что доход особа_1 за период с 01.12.2019 по 31.01.2020 составил 7170, 13 грн. Среднедневная заработная плата особа_1 за последние 2 месяца перед увольнением составляла 170, 72 грн. без учета налогов (7170, 13 / 42 рабочих дня) (а.с.9).
Из письма Министерства социальной политики Украины № 1133/0 / 206−19 от 29.07.2019 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год» следует, что за период со дня увольнения, то есть с 04.02.2020 до вынесения решения суда 10.06.2020, включая за время задержки выплаты истцу задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска составляет 87 дней.
Учитывая положения упомянутого выше п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, средний заработок истца за время задержки выплаать ей задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска, с 4 февраля 2020 по 15 июня 2020 года, включительно, составляет 14 852, 64 грн. (87 дней х 170, 72 грн.).
По искового требования о возмещении ответчиком морального вреда суд отмечает следующее.
В соответствии с требованиями ч. 1 ст. 237−1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальних жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно п. 5 Постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31.03.1995 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» по общим основаниям гражданско-правовой ответственности обязательном выяснению при решении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния ее причинителя, наличие причиннойсвязи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в его причинении. Суд, в частности, должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу нравственных или физических страданий или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) они причиненные, в которой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему ущерб и с чего он при этом получается, а также иные обстоятельства, имеющие значение для разрешения спора.
Пунктом 9 Постановы определено, что размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления прежнегосостояния, добровольное — по собственной инициативе или по обращению потерпевшего — опровержение информации редакцией средства массовой информации. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Истец отмечает, что в результате противоправных действий ответчика ей был причинен моральный вред. Так, в связи с тем, что ответчик не оплатил налоги с ее зарплаты, истец не может воспользоваться своим правом на компенсацию от государства части уплаченных средств за обучение ее дочери, пРинос ей и ее семье страдания, поскольку в период карантина в Украине ей не хватает средств для проживания. Кроме того, из неуплаченные налоги с заработной платы истец не может рассчитывать на достойные условия при поиске работы через Центр занятости населения, поскольку для выплат по безработице необходимо, чтобы последний работодатель платил налоги, а не только насчитывал их.
В подтверждение указанных обстоятельств суд было предоставлено только дополнительное соглашение к Договору № 829 / 71−10 / 16 о предоставлении осУитни услуг между Донецким национальным университетом и особа_1 и квитанции об уплате средств за обучение в размере 7570, 00 грн. и 6895, 00 грн. (А.с.10−12).
Вместе с тем, истец не предоставил суду никаких доказательств в подтверждение отказа в выплате компенсации от государства за оплату обучения ее дочери, а также отказа соответствующего Центра занятости населения по постановке на учет истца после освобождения.
Кроме того, истец был освобожден 03.02.2020, а в суд она обратилась только 07.05.2020. Учитывая указанное выше суд считает, что истцом обоснованно наличии страданий (физических, душевных, психических и т.д.), характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств, причинной связи между вредом и противоправными действиями ответчика, согласно к которым причинен. То есть, истец должен доказать факт причинения ей морального вреда, предоставить надлежащие доказательства того, что именно действия и бездействие ответчика привела к нематериальным потерь и душав них страданий, требует от истца дополнительных усилий для организации его жизни.
Исходя из вышеизложенного, по мнению суда истец не доказал, что действиями ответчика был причинен ей нравственных страданий, а также то, что она потеряла нормальные жизненные связи и соответственно от нее требовались дополнительные усилия для организации своей жизни.
Кроме того, истец указала из каких расчетов она выходила при определения именно такого размера морального вреда, о котором говорится в иске.
учитывая испЛадене выше, суд считает, что в удовлетворении искового требования о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда следует отказать.
Несмотря на то, что истец была освобождена от уплаты судебного сбора за исковое требование о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации неиспользованного отпуска, данные расходы, согласно ст. 141 ГПК Украины следует взыскать с ответчика в пользу государства.
Следует взыскать с ответчика в пользу истца понесенные судебные расходы пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины.
В соответствии со ст. 430 ГПК Украины решение суда о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц следует допустить к немедленному исполнению.
На основании вышеизложенного, ст.7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование», ст. 74, 83, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263−268, 280−282, 430 ГПК Украины, суд
решил:
искудовлетворить частично.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» в пользу особа_1 начисленной, но не выплаченной заработной платы и компенсации неиспользованного отпуска в общем размере 39 022 (тридцать девять тысяч двадцать два) гривни 52 копейки.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки выплаты заработной платы и компенсации неиспользованного отпуска в размере 14 852 (четырнадцать тысяч восемьсот пятьдесят две) гривны 64 копейки.
В удовлетворении остальной части искних требований — отказать.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» в пользу особа_1 судебные расходы в виде государственной пошлины в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с ООО «УК-Эскаро» судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек в пользу Государственной судебной администрации Украины.
Остальные судебных расходов оставить за истцом.
На основании п.1 ч.1 ст. 430 ГПК Украины допустить данное решение к немедленному исполнению в части присуждения работнику выплаты заработной платы, но не бильше чем за один месяц.
Решение может быть пересмотрено судом, который принял заявление об. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
Истец право обжаловать заочное решение в общем порядке, установленном Гражданским процессуальным кодексом Украины.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения или составления. Участник дела котором решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
если всудебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Полный текст решения составлен 15.06.2020.
Истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, место жительства: адрес_1.
Ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «УК-Эскаро», код егрпоу 37980114, место расположения: ул. Чехова, 12, г.. Винница.
Судья [Т.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 138/1278/20
Провадження №:2/138/450/20
заочне рішення
іменем україни
10.06.2020 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Київської Т.Б.,
за участю секретаря Політанської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом особа_1 до ТОВ «УК-ескар» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що у період з 01.12.2012 по 03.02.2020 вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «УК-ескар». В день звільнення відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату зазначених коштів. Таким чином, нарахована, але не виплачена заробітна плата складає 27 552, 03 грн., а компенсація невикористаної відпустки — 11 470, 49 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, який на час звернення до суду з позовом становить 11 096, 80 грн. Також, відповідач своєю бездіяльністю завдав позивачу моральної шкоди, оскільки через несплачені роботодавцем податки вона не може розраховувати на достойні умови при пошуку роботи через Центр зайнятості населення, а також не може скористатись в повній мірі своїм правом на компенсацію від держави частини сплачених коштів за навчання доньки в розмірі 3000, 00 грн. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10 000, 00 грн.
Зважаючи на викладене, позивач звернулась до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі і компенсацію невикористаної відпустки у розмірі 39 022, 52 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також 10 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позивач в судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позов підтримала. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином.
Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 10.06.2020 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280−281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.
Суд встановив, що згідно трудової книжки серії номер_1 виданої на ім`я особа_1, остання працювала на посаді бухгалтера в ТОВ «УК-ескар» в період з 01.12.2012 по 03.02.2020. Була звільнена за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, згідно наказу №1к зв. від 03.02.2020 (а.с.6).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи, А І групи.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.
Однак, як стверджує позивач, в день її звільнення 03.02.2020, відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Згідно ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах Трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5
Згідно з п.п. 2.2.12 розд. 2 Інструкції № 5 суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток працівникам у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати та є об`єктом для нарахування і утримання єдиного внеску.
Таким чином, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду заробітної плати, а тому на такі кошти поширюється вимоги ст.ст.116, 117 КЗпПУ.
Як слідує з довідки № 4 від 21.04.2020 виданої ТОВ «УК-ескар», підприємство має борг перед особа_1 із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки при звільненні у сумі 39 022, 54 грн. (а.с.7).
Зважаючи на положення вказаних вище норм, а також зміст вказаної довідки суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки підлягає задоволенню.
Крім того, ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку підлягає задоволенню.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігається заробіток, або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
З довідки № 5 від 21.04.2020 виданої ТОВ «УК-ескар» слідує, що дохід особа_1 за період з 01.12.2019 по 31.01.2020 склав 7170, 13 грн. Середньоденна заробітна плата особа_1 за останні 2 місяці перед звільненням становила 170, 72 грн. без урахування податків (7170, 13/42 робочих дні) (а.с.9).
З листа Міністерства соціальної політики України № 1133/0/206−19 від 29.07.2019 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» слідує, що за період з дня звільнення, тобто з 04.02.2020 до винесення рішення суду 10.06.2020, включно, за час затримки виплати позивачу заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки становить 87 днів.
Зважаючи на положення згаданого вище п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середній заробіток позивача за час затримки виплати їй заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, з 04 лютого 2020 року по 15 червня 2020 року, включно, становить 14 852, 64 грн. (87 днів х 170, 72 грн.).
Щодо позовної вимоги про відшкодування відповідачем моральної шкоди суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано моральної шкоди. Так, у зв`язку з тим, що відповідач не сплатив податки із її зарплати, позивач не може скористатись своїм правом на компенсацію від держави частини сплачених коштів за навчання її дочки, що приносить їй та її родині страждання, оскільки у період карантину в Україні їй не вистачає коштів для проживання. Крім того, через несплачені податки із заробітної плати позивач не може розраховувати на достойні умови при пошуку роботи через Центр зайнятості населення, оскільки для виплат по безробіттю необхідно, щоб останній роботодавець сплачував податки, а не лише нараховував їх.
На підтвердження вказаних обставин суду було надано лише додаткову угоду до Договору № 829/71−10/16 про надання освітніх послуг між Донецьким національним університетом та особа_1 та квитанції про сплату коштів за навчання в розмірі 7570, 00 грн. та 6895, 00 грн. (а.с.10−12).
Разом з тим, позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження відмови у виплаті компенсації від держави за оплату навчання її дочки, а також відмови відповідного Центру зайнятості населення щодо постановки на облік позивача після звільнення.
Крім того, позивача було звільнено 03.02.2020, а до суду вона звернулась лише 07.05.2020.
Враховуючи зазначене вище суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно. Тобто, позивач повинна довести факт завдання їй моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до нематеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації її життя.
Зважаючи на викладене, на переконання суду позивач не довела, що діями відповідача було завдано їй моральних страждань, а також те, що вона втратила нормальні життєві зв`язки і відповідно від неї вимагались додаткові зусилля для організації свого життя.
Крім того, позивач не зазначила з яких розрахунків вона виходила при визначення саме такого розміру моральної шкоди, про який зазначено в позові.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди слід відмовити.
Зважаючи на те, що позивач була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, дані витрати, згідно ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави.
Слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць слід допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного вище, ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 74, 83, 116, 117 КЗпП України, та керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263−268, 280−282, 430 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» на користь особа_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки в загальному розмірі 39 022 (тридцять дев`ять тисяч двадцять дві) гривні 52 копійки.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки в розмірі 14 852 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 64 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» на користь особа_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з ТОВ «УК-ескар» судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь Державної судової адміністрації України.
Решту судових витрат залишити за позивачем.
На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання у частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.06.2020.
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, місце проживання: адреса_1.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УК-ескар», код єдрпоу 37980114, місце розташування: вул. Чехова, 12 а, м. Вінниця.
Суддя: Т. Б. Київська
