ІНСТИТУТ "УКРЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ": невыплата зарплаты

Дело № 646/2933/20
№ производства 2/646/1513/2020
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
30.11.2020 г.Харьков
Червонозаводский районный суд города Харькова в составе

судья [Е.] В.А.
при секретаре [М.] В.В.

рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. гражданское дело по иску лицо_1 в Государственный проектно-изыскательского и научно-исследовательского интитут «Укрэнергосетьпроект» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и возмещении морального вреда,

В С Т А Н О В И Л:

Истец обратился в суд с иском, которым просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 50235, 50 гривен, средний заработок за все время задержки окончательного расчета в общей сумме 83369, 92 гривен, а также 4723, 00 гривен в счет возмещение морального вреда.В обоснование исковых требований истец указал, что стороны находятся в трудовых правоотношениях. С октября 2017 руководством института не было обеспечено начисление и выплату заработной платы истцу, в связи с чем образовалась задолженность по заработной плате за период с 01.10.2017 года по 30.04.2020 года в сумме 50235, 50 гривен. Истец, ссылаясь на нормы Трудового законодательства о сроках окончательного расчета при увольнении работника, приводит расчет средней зарИтно платы за период задержки выплаты заработной платы и определяет общую сумму среднего заработка в размере 83369, 92 гривен.
Постановлением Червонозаводского районного суда г.. Харькова от 21.05.2020 года открыто производство по делу, дело назначено к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства.
Со стороны ответчика в суд в установленный законом срок поступил отзыв на исковое заявление, которым ответчик не возражает против исковых требований и просит рассмотреть дело в его отсюдатность.
Исследовав представленные доказательства в совокупности, суд считает исковые требования подлежащими удовлетворению, исходя из следующего.
Судом установлено, что стороны находятся в трудовых правоотношениях.
Приказом № 44-К от 6 июля 2017 особа_1 принят на должность в штат Государственного проектно-изыскательского и научно-исследовательского института «Укреенергомережпроект» на должность инженера-геодезиста I категории с полной продолжительностью рабочего дня (недели) с окладом 4500, 00 гривен.
сведения прв приеме на работу отражены в трудовой книжке на имя истца серии номер_1.
Судом установлено, что на время рассмотрения дела трудовые правоотношения между сторонами не прекращены, ответчик своевременно и в полном объеме выплачивает истцу заработную плату, в связи с чем образовалась задолженность.
Согласно справки дпвнди «Укреенергомережпроект» от 04 марта 2019 года, задолженность по заработной плате за период с сентября 2017 по февраль 2019 составляет 34952, 88 гривен.Согласно справки дпвнди «Укреенергомережпроект» от 3 апреля 2020 года, задолженность по заработной плате за период с февраля 2019 по апрель 2020 составляет 15282, 62 гривен. Среднедневной заработок за время задержки составляет 219, 65 гривен.
Удовлетворяя частично исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате суд исходит из следующего.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодавства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона - субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, части второй статьи 21 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец абв уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ст.43 Конституции Украины право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
При таких обстоятельствах, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию сума задолженности по заработной плате за период с сентября 2017 по апрель 2020 года, размер которой указан в предоставленных истцом справках, а именно - в сумме 50235, 50 гривен.
Что касается выплаты среднего заработка за нарушение сроков выплаты заработной платы, суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 116 КЗпТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. О начисленных суммах, причитающихся работникуе при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины по делу 6-144ц13, неоправданно по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в сроки, предусмотренные статьей116 КЗоТ Украины, является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета. После принятия судебного решения о взыскании задолженности по заработной плате работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Согласно части 1 статьи 117 КЗоТ Украины вслучае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», Установив при рассмотрениии дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после пред `явление ним работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения экония, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Таким образом требования ст 116, 117 КЗоТ Украины, на которые ссылается истец в своем исковом заявлении не применяются к данным правоотношениям, поскольку истцом не представлено суду доказательств об увольнении и не проведение с ним окончательного расчета.
Относительно заявленных исковых требований о взыскании с ответчика в пользу истца денежной суммы в рачет возмещения морального вреда суд отмечает следующее.
Согласно статье 237-1Кодексу законов о труде Украины, возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В соответствии с пунктом 3 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 «О судебной практике по делам о видшкодувания морального (неимущественного) вреда »от 31 марта 1995 года, под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Как достоверно установлено судом, вследствие нарушения ответчиком законных прав особа_1, а именно невыплаты ему заработной платы, то есть нарушение ответчиком конституционного права истца на оплату труд, в результате чего было возбуждено привычный для последнего уклад жизни, нанесло ему нравственных страданий, которые выразились в переживаниях, депрессии.
Суд отмечает, что в результате невыплаты заработной платы в течение длительного времени, истец понес нравственные страдания, обусловило изменение образа жизни, необходимости приложения дополнительных усилий для удержания себя и своей семьи, что признается судом моральным вредом, который подлежит удовлетворению с учетом размера невыплаченных ответчиком сумм, размера и продолжительностипричиненных нравственных страданий.
Учитывая характер и объем душевных и психических страданий, которые понес истец, характер неимущественных потерь, тяжесть вынужденных изменений в ее жизни, и с учетом положений Постановления Пленума Верховного суда Украины № 4 от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального ( неимущественного) вреда », суд пришел к выводу, что исковые требования особа_1 о взыскании морального вреда, с учетом установленных судом обстоятельств дела, исходя из ЗАСАд разумности, взвешенности и справедливости, подлежат удовлетворению в пределах заявленных в этой части исковых требований в размере 4723, 00 грн.
Суд считает, что в данном деле возмещения морального вреда в вышеуказанном размере, взыскании задолженности по заработной плате в сумме 50235, 50 гривен являются достаточными для содействия восстановлению нарушенных прав истца.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор подлежит взысканию с ответчика в пользу государства по ставке, установленной Законом Украины «Осудебном сборе »для исковых требований имущественного характера в соответствии с суммы удовлетворенных исковых требований - в сумме 840, 80 гривен. Уплаченный истцом судебный сбор в сумме 840, 80 гривен за исковое требование о возмещении морального вреда подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Кроме того, согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное исполнение решений, в частности по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ГПК Украины

Р Е Ш И Л:

Исковые требования особа_1 в Государственный проектно-изыскательского и научно-исследовательского института «Укрэнергосетьпроект» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного проектно-изыскательского и научно-исследовательского института «Укрэнергосетьпроект» в пользу особа_1 заборженность по заработной плате за период с сентября 2017 по апрель 2020 году в сумме 50 235 (пятьдесят тысяч двести тридцать пять) рублей 50 копеек.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части присуждения работнику выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Взыскать с Государственного проектно-изыскательского и научно-исследовательского института «Укрэнергосетьпроект» в пользу особа_1 4723 (четыре тысячи семьсот двадцать три) рубля в счет возмещения морального вреда.
Вдругой части исковых требований - отказать.
Взыскать с Государственного проектно-изыскательского и научно-исследовательского института «Укрэнергосетьпроект» в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с Государственного проектно-изыскательского и научно-исследовательского института «Укрэнергосетьпроект» в пользу государства судебный сбор в сумме 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми учАсника дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения или со дня составления полного судебного решения в случае объявления вступительной ирезолютивной части решения или рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела.
Участник дела, которому полное решение суда не были вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в ч.2 ст.358 ГПК Украины.
Согласно п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины (в редакции от 03.10.2017): до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы: апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды, а материалы дел истребуются и направляются судами по правилам, действовавшим до вступления в силу этой редакцией Кодекса, а именно, в соответствии с ч.1 ст. 296 ГПК Украины: апелляционная жалоба подается апелляционному суду (Харковский апелляционный суд) через суд первой инстанции, принявший обжалуемое судебное решение (Червонозаводский районный суд г.Харькова).



Истец особа_1, паспорт серии номер_2, выданный 26 января 2000 Харьковским РВУ МВД Украины в Харьковской области, место прописки: адрес_1;

Ответчик: Государственный проектно-изыскательский и научно-исследовательский институт «Укрэнергосетьпроект», код егрпоу 00114092, местонахождение: ул. Гимназическая набережная, 2, г.. Харьков.



суддя В.А. [Е.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 646/2933/20
№ провадження 2/646/1513/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.11.2020 м.Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі [М.] В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 50235, 50 гривень, середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у загальній сумі 83369, 92 гривень, а також 4723, 00 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сторони перебувають у трудових правовідносинах. З жовтня 2017 року керівництвом інституту не було забезпечене нарахування та виплату заробітної плати позивачу, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2017 року по 30.04.2020 року в сумі 50235, 50 гривень. Позивач, посилаючись на норми Трудового законодавства про строки остаточного розрахунку при звільненні працівника, наводить розрахунок середньої заробітної плати за період затримки виплати заробітної плати та визначає загальну суму середнього заробітку у розмірі 83369, 92 гривень.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
З боку відповідача до суду у встановлений законом строк надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач не заперечує проти позовних вимог та просить розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши надані докази у [censored] суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають у трудових правовідносинах.
Наказом № 44-К від 06 липня 2017 року особа_1 прийнятий на посаду у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укреенергомережпроект» на посаду інженера-геодезиста І категорії з повною тривалістю робочого дня (тижня) з окладом 4500, 00 гривень.
Відомості про прийняття на роботу відображені у трудовій книжці на ім`я позивача серії номер_1 .
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи трудові правовідносини між сторонами не припинені, відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виплачує позивачу заробітну плату, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно довідки дпвнді «Укреенергомережпроект» від 04 березня 2019 року, заборгованість по заробітній платі за період часу з вересня 2017 року по лютий 2019 року складає 34952, 88 гривень.
Згідно довідки дпвнді «Укреенергомережпроект» від 3 квітня 2020 року, заборгованість по заробітній платі за період часу з лютого 2019 року по квітень 2020 року складає 15282, 62 гривень. Середньоденний заробіток за час затримки складає 219, 65 гривень.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини другої статті 21 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При таких обставинах, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2017 року по квітень 2020 року, розмір якої зазначений у наданих позивачем довідках, а саме - у сумі 50235, 50 гривень.
Що стосується виплати середнього заробітку за порушення строків виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 116 КЗпТ України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі 6-144ц13, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, на які посилається позивач у своїй позовній заяві не застосовуються до даних правовідносин, оскільки позивачем не надано суду доказів про звільнення та не проведення з ним остаточного розрахунку.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача грошової суми в рахунок відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно статті 237-1Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав особа_1 , а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, депресії.
Суд зауважує, що в результаті невиплати заробітної плати протягом тривалого часу, позивач поніс моральні страждання, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в межах заявлених в цій частині позовних вимог в розмірі 4723, 00 грн.
Суд вважає, що в даній справі відшкодування моральної шкоди у вищевказаному розмірі, стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 50235, 50 гривень є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для позовних вимог майнового характеру відповідно до суми задоволених позовних вимог - в сумі 840, 80 гривень. Сплачений позивачем судовий збір в сумі 840, 80 гривень за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги особа_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2017 року по квітень 2020 року в сумі 50235 (п`ятдесят тисяч двісті тридцять п`ять) гривень 50 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) гривні у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).



Позивач: особа_1 , паспорт серії номер_2 , виданий 26 січня 2000 року Харківським РВУ МВС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання: адреса_1 ;

Відповідач: Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект», код єдрпоу 00114092, місцезнаходження: вул. Гімназійна набережна, 2, м. Харків.



Суддя В.А. Єжов