ІНСТИТУТ "УКРЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ": невыплата зарплаты

Справа № 646/3363/20
№ провадження 2/646/1597/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.12.20 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Теслікової І.І.,
за участю секретаря судового засідання – Бєлівцової О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та моральну шкоду, -
встановив:
особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 160693, 05 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 182591, 64 грн. та моральну шкоду у розмірі 84080, 00 грн. У заяві від 23.11.2020 року позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з 84080, 00 грн. до 15000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 02 липня 2018 року був прийнятий у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укреенергомережпроект», де він і працює даний час. Починаючи з 01 серпня 2018 року керівництвом інституту не було забезпечено виплату заробітної плати, тому станом на теперішній час за відповідачем існує заборгованість по заробітній платі за період з липня 2018 року по квітень 2020 року у розмірі 160693, 05 грн. Більше того, у зв`язку з прострочкою виплати заробітної плати, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 182591, 64 грн. та спричинену йому моральну шкоду.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2020 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. 05.06.2020 року, тобто до вирішення питання про відкриття провадження у справі та направлення копії позову з додатками для відповідача, до суду надійшов відзив на позову заяву, у якому т.в.о директора Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» Іванов О.С. не заперечує проти задоволення позову. В подальшому, 02.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний т.в.о. директора Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» Лазутіним Г.І., у якому останній заперечував проти задоволення позову. Вказаний відзив на позовну заяву було повернуто відповідачу ухвалою суду від 20.11.2020 року.
Дослідивши надані докази у [censored] суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем.
Довідками Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» № 31/0 від 30.04.2020 року, № 31/1 від 30.04.2020 року, № 31/2 від 30.04.2020 року підтверджується те, що особа_1 працював в ДПВ НДІ «укренергомережпроект».
З наданих вище довідок вбачається, що розмір заборгованості підприємства перед особа_1 за період з липня 2018 року по квітень 2020 року складає 160693, 05 грн. (27900, 25 грн. + 99594, 60 грн. + 33198, 20 грн.).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
За таких обставинах, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати за період з липня 2018 року по квітень 2020 року у розмірі 160693, 05 грн.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку суд зазначає наступне.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей117, 237цьогоКодексуроз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 182591, 64 грн., виходячи із розміру нарахованої заробітної плати у лютому та березні 2020 році та кількості відпрацьованих у вказані місці днів, що помножено на кількість робочийх днів, у які заборгованості із виплати заробітної плати позивачу сплачена не була, а саме з липня 2018 року по квітень 2020 року.
В той же час, 23.11.2020 року позивачем було надано суду копію наказу про його звільнення з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» з 14.09.2020 року.
Таким чином, першим днем з якого у позивача виникло право на компенсацію середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку є днем його звільнення, а не як зазначено позивачем у позовній заяві 09 липня 2018 року.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, суд позбавлений можливості обрахувати розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, оскільки позивачем не було надано суду докази щодо розміру його заробітної плати у липні та серпні 2020 року, які є останніми двома місяцями, що передували звільненню.
Клопотання про витребування доказів позивачем заявлено не було.
Таким чином підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із позовними вимогами до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з вересня 2020 року.
Слід зазначити, що суду не було надано докази, що при звільненні позивача з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», йому було виплачено заборгованість із виплати заробітної плати.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав особа_1 , а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто позивачу завдано моральну шкоду.
Суд зауважує, що в результаті невиплати заробітної плати протягом тривалого періоду часу позивач поніс моральні страждання, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково із врахуванням розміру невиплачених відповідачем сум, характеру та тривалості завданих моральних страждань.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 3000, 00 грн.
Суд вважає, що в даній справі відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. є достатніми для сприяння відновленню порушених прав позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840, 80 грн. у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору за вимоги про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1825, 91 грн. за вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає у зв`язку з відмовою у задоволенні позову і цій частині. При цьому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмір 168, 16 грн.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги особа_1 – задовольнити частково.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», єдрпоу 00114092, м.Харків, наб.Гімназійна, 2, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , адреса_1 , заборгованість по заробітній платі за період з липня 2018 року по квітень 2020 року в сумі 160693 (сто шістдесят тисяч шістсот дев`яносто три) гривні 05 копійок.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», єдрпоу 00114092, м.Харків, наб.Гімназійна, 2, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , адреса_1 , моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», єдрпоу 00114092, м.Харків, наб.Гімназійна, 2, на користь держави в особі Державної судової адміністрації судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», єдрпоу 00114092, м.Харків, наб.Гімназійна, 2, на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , адреса_1 , судовий збір в сумі 168, 16 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя І.І. [Т.]