АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты
Ед.уник. № 243/3866/20
Производство № 2/243/1521/2020
решение
именем украины
18 сентября 2020 г.. Славянск
Славянский горрайонный суд Донецкой области в составе:
Председательствующего судьи [С.] В.И.
с участием секретаря судебного заседания Калиух К.М.
рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Славянского горрайонного суда Донецкой области гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, —
В:
В суд поступило заявление особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, обоснована тем, что особа_1 с 12 августа 2016 по 17 июля 2017 работала в должности обозревателя вагонов 4 разряда в производственном подразделении «Иловайское эксплуатационное вагонное депо «структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «филиала» Донецкая железная дорога «ПАО» Укрзализныця «.Истца уволили с работы 17 июля 2017 на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, согласно приказу № 8703 / -СС от 10.07.2017 года. После освобождения расчет с истцом не было проведено и осталась задолженность в виде невыплаченной заработной платы и выходного пособия в сумме 17332, 42 гривен. Невыплату заработной платы работнику истец считает грубым нарушением Трудового законодательства, на основании чего просит суд взыскать с ответчика начисленную та невыплаченную заработную плату, а также выходное пособие при увольнении в общей сумме 17332, 42 гривен.
Истец особа_1 и ее представитель особа_2 в судебное заседание не явились, представитель предоставил заявление, в просил рассмотрение дела провести без их участия (а.с.44).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, предоставил отзыв на исковое заявление, в котором просил рассмотреть дело без его участия и отказать в удовлетворении исковых требований, ссылаясь на невозможность выполнения ОАО «Украинской железная дорога «, в лице регионального филиала» Донецкая железная дорога «ПАО» Украинская железная дорога «, обязанностей предусмотренных действующим законодательством Украины, из-за влияния форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), о чем отметила Торгово-промышленная палата Украины в своем Научно правовом заключении от 16 января 2018 №126 / 2 / 21−10.2. Кроме того указал, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «ПАО» Украинская железная дорога «, а также производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения грузов через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей, и как следствие отсутствием доступа к первичным документам, начисление заработной платы было прекращено с 16 марта 2017 года. В настоящее время, ответчик подтвердить информацию о фактическом выполнения истцом работ определенных трудоизм договором, а также осуществить начисление заработной платы и других выплат не имеет возможности. В нарушение требований действующего
законодательства Украины, истец предоставил суду в качестве доказательств бумаги составлены после 16 марта 2017 неизвестными лицами (а.с.26−29).
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного заседания техническим средством осуществляет секретарь судебного заседания. В случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение справы осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав представленные сторонами документы, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, суд приходит к выводу об удовлетворении исковых требований с учетом их законность и обоснованность.
Конституция Украины закрепляет основныеосновы правового статуса человека и гражданина в Украине, то есть те ведущие идеи, положенные в основу содержания и условий реализации прав и обязанностей человека и гражданина в нашей стране. Прежде всего это касается частей 1, 2 ст. 24 Конституции Украины, согласно которым: «Граждане имеют равные» конституционные права и свободы и равны перед законом.
Не может быть привилегий и ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального поводния, имущественного состояния, местожительства, по языковым или другим признакам «. Кроме того, ч. 2 ст. 21 Конституции Украины закрепляет принцип неотчуждаемости и незыблемости прав и свобод человека. Согласно этой основы не допускается не только отчуждение прав и свобод, которыми человек обладает, но и ограничения их содержания, создание препятствий для их реализации и тому подобное. Данные положения в полной мере распространяются и на предусмотренные гражданско-процессуальным законом права субъектов гражданского производства.
В общемом смысле равенство перед законом означает обязанность всех соблюдать предписания закона, использовать закон в своих интересах. Закрепление равенства перед законом как основы правосудия по гражданским делам означает, что ни одна обстоятельство не может стать основанием для предоставления каких-либо привилегий или введения каких-либо ограничений, которые противоречат предписаниям гражданско-процессуального закона в отношении прав и обязанностей всех субъектов производство.
В соответствии с п.2 Постановления Пленума Верховного Суду Украины №2 от 12 июня 2009 года «О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» В соответствии с положениями статей 55, 124 Конституции Украины и статьи 3 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
В соответствии с п. П. 10, 11 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 1 ноября 1996 года «О поСтосування Конституции Украины при осуществлении правосудия «» Конституционные положения о законности судопроизводства и равенство всех участников процесса перед законом и судом (ст. 129 Конституции) обязывают суд обеспечить всем им равные возможности по предоставлению и исследования доказательств, заявления ходатайств и осуществления других процессуальных прав. При решении гражданских дел суд должен исходить из представленных сторонами доказательств.
Гарантированное право каждого подать любой иск в суд, что касается его гражних прав и обязанностей, предусмотренный пунктом 1 ст.6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Однако право на суд не является абсолютным и оно может быть подвергнуто ограничениям, разрешенным по содержанию, так как право на доступ к суду по своей природе нуждается в регулировании со стороны государства.
Также, в соответствии с положениями статей 55, 124 Конституции Украины и статьи ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, невизнаних или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с ч.1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно статье 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд; каждый имеет право
на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Частью первой ст. 47 КЗоТ Украины определено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Из содержания ч.7 ст.43 Конституции Украины, ч.1ст.115 КЗоТ Украины усматривается, что ответчик должен был выплачивать работнику заработную плату регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованном в установвлен порядке, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно части первой статьи 94 Кодекса законов о труде Украины заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 мартаезня 1995 года, который является специальным нормативно — правовым актом, регулирующим правоотношения в сфере оплаты труда, содержится аналогичное определение понятия «заработная плата».
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служщих. Дополнительная заработная плата — это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие общестШове и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (ав случае отсутствия таких органов — представителям избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то уканые суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. При начисленные суммы, причитающиеся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Итак отсутствии задолженности перед истцом по заработной плате должен доказать работодатель.
Судом установлено, что истец особа_1 обратился с исковым заявлением в ПАО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 3 680., Г. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года № 938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного его в Акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно копии трудовой книжки серии номер_1, заполненной 26.06.1989 года на имя особа_1, истец с 12.08.2016 года по 17.07.2017 года работала в должности обозревателя вагонов 4 разряда в производственном подразделении «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» (а.с.9−14).
12.08.2016 года Государственное предприятие «Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» на основании соответствующего приказа, Эксплуатационное вагонное депо Иловайск Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в производственный
подразделение «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
Приказом (распоряжением) № 8703 / ДЦ-СС от 10.07.2017 года о прекращении Трудового договора (контракта) особа_1 был освобожден 17.07.2017 года с производственного подразделения «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донцька дирекция железнодорожных перевозок «филиала» Донецкая железная дорога «ОАО» Укрзализныця «в связи с сокращением штата на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины. В данном Приказе указано, что особа_1 имеет право на компенсацию за 44 дней отпуска (а.с.7).
Согласно расчетам заработной платы особа_1 (а.с.5−6) истцу в апреле 2017 начисленная заработная плата в размере 2 341, 86 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 1 852, 21 гривен; в мае 2017 рокв — 2 449, 71 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 1 947, 97 гривен; в июне 2017 — 2 449, 71 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 1 947, 97 гривен; в июле 2017 — 14 612, 68 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 11 574, 27 гривен.
Согласно ответу структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» от 17.06.2020 года следует, что всяпервичная документация бывшего ОП «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» находилась и находится в пгт. Иловайск Донецкой области неподконтрольной Украины территории. Решение рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету с особа_1 будет вынесен после поступления оригиналов первичной документации ОП Иловайское эксплуатационное вагонное депо « (а.с.36−37).
Как следует из сообщения производственного подразделения «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подраздела «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» от 11.05.2017 года, должность «осмотрщик вагонов 4 разряда» сокращается с 17.07.2017 года и предложены другие должности, которые есть в наличии в подразделениях ОАО «Укрзализныця «. Отмечено, что в случае отказа от перевода на предложенные должности истец будет уволена по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины и при увольнении в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины истцу будет предоставлена выходное пособие в ропо мерам среднемесячного заработка (а.с.39).
Согласно справки-расчета неиспользованных дней отпуска, за которые предоставляется компенсация при увольнении, особа_1 за период с 22.02.2016 года по 21.02.2017 года осуществлен расчет неиспользованных 44 дня отпуска, за которые предоставляется компенсация при увольнении (а.с.40).
Согласно справке ОП «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» СП «ддзт» РФ «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця», в особа_1 форуме депонированной заработной платы (а.с.41).
также суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице (форма ОК-5), предоставленных органом Пенсионного фонда Украины во исполнение постановления суда об истребовании доказательств (а.с.55).
Материалами дела установлено и не опровергнут надлежащим образом ответчиком по делу, при увольнении с особа_1 не было проведено полный расчет и принадлежащие ей средства не были выплачены.
Суд отклоняет ссылки ответчика на отсутствие первичных документов, как основание для отказа вначислении и выплате истцу заработной платы, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит на работодателе, а не на работнику. В этих обстоятельствах потеря предприятием первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, что ответчиком не представлено суду никаких доказательств того, что он в любой способ пыталсяисправить эту ситуацию.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами в соответствии со ст. ст. 76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в указанных документах (справках), предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них, являются недостоверными.
Кроме того, суд обращает внимание на то обстоятельство, что структурное подразделение «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» осуществляет хозяйственную деятельность на подковерольной Украины территории, начиная с апреля 2016 года, а истец освобожден 17 июля 2017.
Ответчиком суду не предоставлено каких-либо доказательств, которые бы опровергали указанную
задолженность по оплате за время простоя, так же не оспаривается наличие указанного приказа, также не оспаривается факт пребывания с истцом в трудовых отношениях и освобождения ее именно 17 июля 2017.
Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного цивильногв суд, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления, но не выплаты истцу заработной платы.
Суд принимает во внимание как надлежащий доказательство по делу предоставленные истцом Расчетные листы за период апрель — июль 2017 года, в соответствии с которыми истцу начислялась заработная плата за время пРост Приказ об увольнении истца с работы, индивидуальные сведения о застрахованном лице (форма ОК-5), предоставленные органом Пенсионного фонда Украины, поскольку указанные документы не имеют противоречий и не вызывают у суда сомнений относительно их достоверности, поскольку факт наличия и размер указанной задолженности по заработной плате ответчиком опровергнуто.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Ооплате труда «, а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся выплаты, требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года №1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
Поэтому суд не приимеет во внимание ссылки представителя ответчика выводы Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/2 / 21−10.2, поскольку они не являются основанием для отказа в удовлетворении исковых требований особа_1 поскольку ее требования о взыскании задолженности по заработной плате, эт связаны с выплатами установленными ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющих значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР «Об оплате труда» не предоставил суду документов ни о начисленной позывачу заработную плату за период с 1 апреля 2017 по 17 июля 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, в отзыва на исковое заявление признает тот факт, что расчет с истцом при ее увольнении не проведено, что такой будет проведено при имеющейся возможности обеспечение безопасного и беспрепятственного доступа уполномоченных лиц к документам, которые остались в производственных подразделениях на оккупированной территории Украины, суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводув о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (суммам, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).
Таким образом, суд полностью согласен с расчетами предоставленными истцом об имеющейся задолженности по заработной плате за апрель-июль 2017 года, которые представителем ответчика опровергнуты, суду не предоставлены доказательства, что эти сведения являются недостоверными, а следовательно, исковые требования истца о взыскании с ответчика саробитнои платы за апрель-июль 2017 года и выходного пособия при увольнении в сумме 17332, 42 грн. подлежат удовлетворению.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. В случае удовлетворения иска другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются на ответчика.
Согласно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются позивачи по делам о взыскании заработной платы.
Часть 6 статьи 141 ГПК Украины указывает следующее, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные
расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Судом установлено, что истец при обращении в суд с иском с ВИЧьнено от уплаты судебного сбора и поскольку иск удовлетворен в полном объеме, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 840 гривен 80 копеек.
На основании изложенного, руководствуясь Конституцией Украины, ст. ст. 9, 263, 617 ГК Украины, ст. ст. 44, 94, 113, 116, 117 КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 259, 263−265, 268, 353, 355, 356 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования лицо_1 к акционерного общества«Украинская железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы — удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815, которое находится по адресу: 03680, город Киев, ул. Тверская, 5, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате за период с 1 апреля 2017 по 17 июля 2017 и выходного пособия при увольнении в сумме 17 332 (семнадцать тысяч триста тридцать два) рублей 42 копеек.
Обязать Акционерное общество «Украинская железная дорога» при выплате особа_1 задолженности по заработной плате за период с 1 апреля 2017 по 17 июля 2017 и выходного пособия при увольнении в сумме 17 332 (семнадцать тысяч триста тридцать два) руб 42 копеек — удержать из этих сумм налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815, которое находится по адресу: 03680, город Киев, ул. Тверская, 5, судебный сбор в размере 840 гривен 80 копеек в государственный бюджет средств на ua908999980313111256000026001, получатель средств ГУК в Киеве / Киев / 22030106, банк получателя Казначейство Украины (еап), код егрпоу 37993783, код классификации доходов бюджета: 22030106.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы через Славянский миськрайонный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную часть судебного решения или в случае рассмотрения (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, этот срок исчисляется со дня составления полного текста судебного решения.
судья
Славянского горрайонного суда В.И. [С]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Єд.унік. № 243/3866/20
Провадження № 2/243/1521/2020
рішення
іменем україни
18 вересня 2020 року м. Слов`янськ
Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, —
встановив:
До суду надійшла позовна заява особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка обґрунтована тим, що особа_1 з 12 серпня 2016 по 17 липня 2017 року працювала на посаді оглядача вагонів 4 розряду у виробничому підрозділі «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Позивача було звільнено з роботи 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату, згідно наказу № 8703/-СС від 10.07.2017 року. Після звільнення розрахунок з позивачем не було проведено і залишилась заборгованість у вигляді невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 17332, 42 гривень. Невиплату заробітної плати працівнику позивач вважає грубим порушенням Трудового законодавства, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату, а також вихідну допомогу при звільненні в загальній сумі 17332, 42 гривень.
Позивач особа_1 та її представник особа_2 до судового засідання не з`явилися, представник надав заяву, в просив розгляд справи провести без їхньої участі (а.с.44).
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив справу розглянути без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про що зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року №126/2/21−10.2. Крім того вказав, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року. На теперішній час, відповідач підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості. В порушення вимог чинного
законодавства України, позивач надав суду в якості доказів папери складені після 16 березня 2017 року невідомими особами (а.с.26−29).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні» конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб`єктів цивільного провадження.
У загальному розумінні рівність перед законом означає обов`язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов`язків всіх суб`єктів провадження.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право
на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України вбачається, що відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно — правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.
Судом встановлено, що позивач особа_1 звернулася з позовною заявою до ПАТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в Акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно копії трудової книжки серії номер_1, заповненої 26.06.1989 року на ім`я особа_1, позивач з 12.08.2016 року по 17.07.2017 року працювала на посаді оглядача вагонів 4 розряду у виробничому підрозділі «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.9−14).
12.08.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі відповідного наказу, Експлуатаційне вагонне депо Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий
підрозділ «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Наказом (розпорядженням) № 8703/дц-СС від 10.07.2017 року про припинення Трудового договору (контракту) особа_1 було звільнено 17.07.2017 року з виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. В даному Наказі зазначено, що особа_1 має право на компенсацію за 44 днів відпустки (а.с.7).
Відповідно до розрахунків заробітної плати особа_1 (а.с.5−6) позивачу у квітні 2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 2 341, 86 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 1 852, 21 гривень; у травні 2017 року — 2 449, 71 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 1 947, 97 гривень; у червні 2017 року — 2 449, 71 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 1 947, 97 гривень; у липні 2017 року — 14 612, 68 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 11 574, 27 гривень.
Згідно відповіді структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 17.06.2020 року слідує, що вся первинна документація колишнього ВП «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» знаходилась і знаходиться у м. Іловайськ Донецької області непідконтрольній Україні території. Рішення робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з особа_1 буде винесено після надходження оригіналів первинної документації ВП Іловайське експлуатаційне вагонне депо» (а.с.36−37).
Як вбачається з повідомлення виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 11.05.2017 року, посада «оглядач вагонів 4 розряду» скорочується з 17.07.2017 року та запропоновано інші посади, які є у наявності у підрозділах ПАТ «Укрзалізниця». Зазначено, що у випадку відмови від переведення на запропоновані посади позивач буде звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України та при звільнені у відповідності до ст. 44 КЗпП України позивачу буде надана вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.39).
Згідно довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, особа_1 за період з 22.02.2016 року по 21.02.2017 року здійснено розрахунок невикористаних 44 дні відпустки, за які надається компенсація під час звільнення (а.с.40).
Відповідно до довідки ВП «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» СП «ддзт» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», у особа_1 немає депонованої заробітної плати (а.с.41).
Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.55).
Матеріалами справи встановлено та не спростовано у належний спосіб відповідачем у справі, що при звільненні з особа_1 не було проведено повний розрахунок та належні їй кошти не були виплачені.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. ст. 76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, починаючи з квітня 2016 року, а позивача звільнено 17 липня 2017 року.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену
заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення її саме 17 липня 2017 року.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані позивачем Розрахункові листи за період квітень — липень 2017 року, відповідно до яких позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою, Наказ про звільнення позивача з роботи, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), надані органом Пенсійного фонду України, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, оскільки факт наявності та розмір зазначеної заборгованості із заробітної плати відповідачем не спростовано.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні виплати, вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України, не передбачено.
Тому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на висновки Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21−10.2, оскільки вони не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог особа_1 оскільки її вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, пов`язані з виплатами встановленими ст. 116 КЗпП України при звільненні.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» не надав суду документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, у відзиву на позовну заяву визнає той факт, що розрахунок з позивачем при її звільненні не проведено, що такий буде проведено при наявній можливості забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до документів, які залишилися у виробничих підрозділах на окупованій території України, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Таким чином, суд повністю погоджується з розрахунками наданими позивачем про наявну заборгованість по заробітній платі за квітень-липень 2017 року, які представником відповідача не спростовані, суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними, а отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати за квітень-липень 2017 року та вихідної допомоги при звільненні у сумі 17332, 42 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Частина 6 статті 141 ЦПК України вказує про наступне, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові
витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивача при зверненні до суду із даним позовом звільнено від сплати судового збору та оскільки позов задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 9, 263, 617 ЦК України, ст. ст. 44, 94, 113, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 259, 263−265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати — задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: 03680, місто Київ, вул. Тверська, 5, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, зареєстрованої за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 та вихідної допомоги при звільненні у сумі 17 332 (сімнадцять тисяч триста тридцять два) гривень 42 копійок.
Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті особа_1 заборгованості по заробітній платі за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 та вихідної допомоги при звільненні у сумі 17 332 (сімнадцять тисяч триста тридцять два) гривень 42 копійок — утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: 03680, місто Київ, вул. Тверська, 5, судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок до державного бюджету коштів на ua908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (еап), код єдрпоу 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя
Слов`янського міськрайонного суду В. І. Старовецький
Производство № 2/243/1521/2020
решение
именем украины
18 сентября 2020 г.. Славянск
Славянский горрайонный суд Донецкой области в составе:
Председательствующего судьи [С.] В.И.
с участием секретаря судебного заседания Калиух К.М.
рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Славянского горрайонного суда Донецкой области гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, —
В:
В суд поступило заявление особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, обоснована тем, что особа_1 с 12 августа 2016 по 17 июля 2017 работала в должности обозревателя вагонов 4 разряда в производственном подразделении «Иловайское эксплуатационное вагонное депо «структурного подразделения» Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «филиала» Донецкая железная дорога «ПАО» Укрзализныця «.Истца уволили с работы 17 июля 2017 на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, согласно приказу № 8703 / -СС от 10.07.2017 года. После освобождения расчет с истцом не было проведено и осталась задолженность в виде невыплаченной заработной платы и выходного пособия в сумме 17332, 42 гривен. Невыплату заработной платы работнику истец считает грубым нарушением Трудового законодательства, на основании чего просит суд взыскать с ответчика начисленную та невыплаченную заработную плату, а также выходное пособие при увольнении в общей сумме 17332, 42 гривен.
Истец особа_1 и ее представитель особа_2 в судебное заседание не явились, представитель предоставил заявление, в просил рассмотрение дела провести без их участия (а.с.44).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, предоставил отзыв на исковое заявление, в котором просил рассмотреть дело без его участия и отказать в удовлетворении исковых требований, ссылаясь на невозможность выполнения ОАО «Украинской железная дорога «, в лице регионального филиала» Донецкая железная дорога «ПАО» Украинская железная дорога «, обязанностей предусмотренных действующим законодательством Украины, из-за влияния форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), о чем отметила Торгово-промышленная палата Украины в своем Научно правовом заключении от 16 января 2018 №126 / 2 / 21−10.2. Кроме того указал, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок «регионального филиала» Донецкая железная дорога «ПАО» Украинская железная дорога «, а также производственных подразделений подчиненных дирекции, вызванных прекращением перемещения грузов через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей, и как следствие отсутствием доступа к первичным документам, начисление заработной платы было прекращено с 16 марта 2017 года. В настоящее время, ответчик подтвердить информацию о фактическом выполнения истцом работ определенных трудоизм договором, а также осуществить начисление заработной платы и других выплат не имеет возможности. В нарушение требований действующего
законодательства Украины, истец предоставил суду в качестве доказательств бумаги составлены после 16 марта 2017 неизвестными лицами (а.с.26−29).
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного заседания техническим средством осуществляет секретарь судебного заседания. В случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение справы осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав представленные сторонами документы, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, суд приходит к выводу об удовлетворении исковых требований с учетом их законность и обоснованность.
Конституция Украины закрепляет основныеосновы правового статуса человека и гражданина в Украине, то есть те ведущие идеи, положенные в основу содержания и условий реализации прав и обязанностей человека и гражданина в нашей стране. Прежде всего это касается частей 1, 2 ст. 24 Конституции Украины, согласно которым: «Граждане имеют равные» конституционные права и свободы и равны перед законом.
Не может быть привилегий и ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального поводния, имущественного состояния, местожительства, по языковым или другим признакам «. Кроме того, ч. 2 ст. 21 Конституции Украины закрепляет принцип неотчуждаемости и незыблемости прав и свобод человека. Согласно этой основы не допускается не только отчуждение прав и свобод, которыми человек обладает, но и ограничения их содержания, создание препятствий для их реализации и тому подобное. Данные положения в полной мере распространяются и на предусмотренные гражданско-процессуальным законом права субъектов гражданского производства.
В общемом смысле равенство перед законом означает обязанность всех соблюдать предписания закона, использовать закон в своих интересах. Закрепление равенства перед законом как основы правосудия по гражданским делам означает, что ни одна обстоятельство не может стать основанием для предоставления каких-либо привилегий или введения каких-либо ограничений, которые противоречат предписаниям гражданско-процессуального закона в отношении прав и обязанностей всех субъектов производство.
В соответствии с п.2 Постановления Пленума Верховного Суду Украины №2 от 12 июня 2009 года «О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» В соответствии с положениями статей 55, 124 Конституции Украины и статьи 3 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
В соответствии с п. П. 10, 11 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 9 от 1 ноября 1996 года «О поСтосування Конституции Украины при осуществлении правосудия «» Конституционные положения о законности судопроизводства и равенство всех участников процесса перед законом и судом (ст. 129 Конституции) обязывают суд обеспечить всем им равные возможности по предоставлению и исследования доказательств, заявления ходатайств и осуществления других процессуальных прав. При решении гражданских дел суд должен исходить из представленных сторонами доказательств.
Гарантированное право каждого подать любой иск в суд, что касается его гражних прав и обязанностей, предусмотренный пунктом 1 ст.6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Однако право на суд не является абсолютным и оно может быть подвергнуто ограничениям, разрешенным по содержанию, так как право на доступ к суду по своей природе нуждается в регулировании со стороны государства.
Также, в соответствии с положениями статей 55, 124 Конституции Украины и статьи ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, невизнаних или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с ч.1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно статье 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд; каждый имеет право
на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Частью первой ст. 47 КЗоТ Украины определено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Из содержания ч.7 ст.43 Конституции Украины, ч.1ст.115 КЗоТ Украины усматривается, что ответчик должен был выплачивать работнику заработную плату регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованном в установвлен порядке, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно части первой статьи 94 Кодекса законов о труде Украины заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 мартаезня 1995 года, который является специальным нормативно — правовым актом, регулирующим правоотношения в сфере оплаты труда, содержится аналогичное определение понятия «заработная плата».
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служщих. Дополнительная заработная плата — это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие общестШове и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (ав случае отсутствия таких органов — представителям избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то уканые суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. При начисленные суммы, причитающиеся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Итак отсутствии задолженности перед истцом по заработной плате должен доказать работодатель.
Судом установлено, что истец особа_1 обратился с исковым заявлением в ПАО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 3 680., Г. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года № 938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного его в Акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно копии трудовой книжки серии номер_1, заполненной 26.06.1989 года на имя особа_1, истец с 12.08.2016 года по 17.07.2017 года работала в должности обозревателя вагонов 4 разряда в производственном подразделении «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» (а.с.9−14).
12.08.2016 года Государственное предприятие «Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» на основании соответствующего приказа, Эксплуатационное вагонное депо Иловайск Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в производственный
подразделение «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
Приказом (распоряжением) № 8703 / ДЦ-СС от 10.07.2017 года о прекращении Трудового договора (контракта) особа_1 был освобожден 17.07.2017 года с производственного подразделения «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донцька дирекция железнодорожных перевозок «филиала» Донецкая железная дорога «ОАО» Укрзализныця «в связи с сокращением штата на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины. В данном Приказе указано, что особа_1 имеет право на компенсацию за 44 дней отпуска (а.с.7).
Согласно расчетам заработной платы особа_1 (а.с.5−6) истцу в апреле 2017 начисленная заработная плата в размере 2 341, 86 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 1 852, 21 гривен; в мае 2017 рокв — 2 449, 71 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 1 947, 97 гривен; в июне 2017 — 2 449, 71 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 1 947, 97 гривен; в июле 2017 — 14 612, 68 гривен (без удержания соответствующих налогов и сборов), сумма к выплате составляет 11 574, 27 гривен.
Согласно ответу структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» от 17.06.2020 года следует, что всяпервичная документация бывшего ОП «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» находилась и находится в пгт. Иловайск Донецкой области неподконтрольной Украины территории. Решение рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету с особа_1 будет вынесен после поступления оригиналов первичной документации ОП Иловайское эксплуатационное вагонное депо « (а.с.36−37).
Как следует из сообщения производственного подразделения «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подраздела «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» от 11.05.2017 года, должность «осмотрщик вагонов 4 разряда» сокращается с 17.07.2017 года и предложены другие должности, которые есть в наличии в подразделениях ОАО «Укрзализныця «. Отмечено, что в случае отказа от перевода на предложенные должности истец будет уволена по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины и при увольнении в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины истцу будет предоставлена выходное пособие в ропо мерам среднемесячного заработка (а.с.39).
Согласно справки-расчета неиспользованных дней отпуска, за которые предоставляется компенсация при увольнении, особа_1 за период с 22.02.2016 года по 21.02.2017 года осуществлен расчет неиспользованных 44 дня отпуска, за которые предоставляется компенсация при увольнении (а.с.40).
Согласно справке ОП «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» СП «ддзт» РФ «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця», в особа_1 форуме депонированной заработной платы (а.с.41).
также суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице (форма ОК-5), предоставленных органом Пенсионного фонда Украины во исполнение постановления суда об истребовании доказательств (а.с.55).
Материалами дела установлено и не опровергнут надлежащим образом ответчиком по делу, при увольнении с особа_1 не было проведено полный расчет и принадлежащие ей средства не были выплачены.
Суд отклоняет ссылки ответчика на отсутствие первичных документов, как основание для отказа вначислении и выплате истцу заработной платы, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит на работодателе, а не на работнику. В этих обстоятельствах потеря предприятием первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, что ответчиком не представлено суду никаких доказательств того, что он в любой способ пыталсяисправить эту ситуацию.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами в соответствии со ст. ст. 76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в указанных документах (справках), предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них, являются недостоверными.
Кроме того, суд обращает внимание на то обстоятельство, что структурное подразделение «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» осуществляет хозяйственную деятельность на подковерольной Украины территории, начиная с апреля 2016 года, а истец освобожден 17 июля 2017.
Ответчиком суду не предоставлено каких-либо доказательств, которые бы опровергали указанную
задолженность по оплате за время простоя, так же не оспаривается наличие указанного приказа, также не оспаривается факт пребывания с истцом в трудовых отношениях и освобождения ее именно 17 июля 2017.
Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного цивильногв суд, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления, но не выплаты истцу заработной платы.
Суд принимает во внимание как надлежащий доказательство по делу предоставленные истцом Расчетные листы за период апрель — июль 2017 года, в соответствии с которыми истцу начислялась заработная плата за время пРост Приказ об увольнении истца с работы, индивидуальные сведения о застрахованном лице (форма ОК-5), предоставленные органом Пенсионного фонда Украины, поскольку указанные документы не имеют противоречий и не вызывают у суда сомнений относительно их достоверности, поскольку факт наличия и размер указанной задолженности по заработной плате ответчиком опровергнуто.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Ооплате труда «, а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся выплаты, требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года №1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
Поэтому суд не приимеет во внимание ссылки представителя ответчика выводы Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 № 126/2 / 21−10.2, поскольку они не являются основанием для отказа в удовлетворении исковых требований особа_1 поскольку ее требования о взыскании задолженности по заработной плате, эт связаны с выплатами установленными ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющих значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР «Об оплате труда» не предоставил суду документов ни о начисленной позывачу заработную плату за период с 1 апреля 2017 по 17 июля 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, в отзыва на исковое заявление признает тот факт, что расчет с истцом при ее увольнении не проведено, что такой будет проведено при имеющейся возможности обеспечение безопасного и беспрепятственного доступа уполномоченных лиц к документам, которые остались в производственных подразделениях на оккупированной территории Украины, суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводув о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (суммам, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).
Таким образом, суд полностью согласен с расчетами предоставленными истцом об имеющейся задолженности по заработной плате за апрель-июль 2017 года, которые представителем ответчика опровергнуты, суду не предоставлены доказательства, что эти сведения являются недостоверными, а следовательно, исковые требования истца о взыскании с ответчика саробитнои платы за апрель-июль 2017 года и выходного пособия при увольнении в сумме 17332, 42 грн. подлежат удовлетворению.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. В случае удовлетворения иска другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются на ответчика.
Согласно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются позивачи по делам о взыскании заработной платы.
Часть 6 статьи 141 ГПК Украины указывает следующее, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные
расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Судом установлено, что истец при обращении в суд с иском с ВИЧьнено от уплаты судебного сбора и поскольку иск удовлетворен в полном объеме, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 840 гривен 80 копеек.
На основании изложенного, руководствуясь Конституцией Украины, ст. ст. 9, 263, 617 ГК Украины, ст. ст. 44, 94, 113, 116, 117 КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 259, 263−265, 268, 353, 355, 356 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования лицо_1 к акционерного общества«Украинская железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы — удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815, которое находится по адресу: 03680, город Киев, ул. Тверская, 5, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате за период с 1 апреля 2017 по 17 июля 2017 и выходного пособия при увольнении в сумме 17 332 (семнадцать тысяч триста тридцать два) рублей 42 копеек.
Обязать Акционерное общество «Украинская железная дорога» при выплате особа_1 задолженности по заработной плате за период с 1 апреля 2017 по 17 июля 2017 и выходного пособия при увольнении в сумме 17 332 (семнадцать тысяч триста тридцать два) руб 42 копеек — удержать из этих сумм налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815, которое находится по адресу: 03680, город Киев, ул. Тверская, 5, судебный сбор в размере 840 гривен 80 копеек в государственный бюджет средств на ua908999980313111256000026001, получатель средств ГУК в Киеве / Киев / 22030106, банк получателя Казначейство Украины (еап), код егрпоу 37993783, код классификации доходов бюджета: 22030106.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы через Славянский миськрайонный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную часть судебного решения или в случае рассмотрения (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, этот срок исчисляется со дня составления полного текста судебного решения.
судья
Славянского горрайонного суда В.И. [С]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Єд.унік. № 243/3866/20
Провадження № 2/243/1521/2020
рішення
іменем україни
18 вересня 2020 року м. Слов`янськ
Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, —
встановив:
До суду надійшла позовна заява особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка обґрунтована тим, що особа_1 з 12 серпня 2016 по 17 липня 2017 року працювала на посаді оглядача вагонів 4 розряду у виробничому підрозділі «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Позивача було звільнено з роботи 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату, згідно наказу № 8703/-СС від 10.07.2017 року. Після звільнення розрахунок з позивачем не було проведено і залишилась заборгованість у вигляді невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 17332, 42 гривень. Невиплату заробітної плати працівнику позивач вважає грубим порушенням Трудового законодавства, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату, а також вихідну допомогу при звільненні в загальній сумі 17332, 42 гривень.
Позивач особа_1 та її представник особа_2 до судового засідання не з`явилися, представник надав заяву, в просив розгляд справи провести без їхньої участі (а.с.44).
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив справу розглянути без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про що зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року №126/2/21−10.2. Крім того вказав, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року. На теперішній час, відповідач підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості. В порушення вимог чинного
законодавства України, позивач надав суду в якості доказів папери складені після 16 березня 2017 року невідомими особами (а.с.26−29).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні» конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб`єктів цивільного провадження.
У загальному розумінні рівність перед законом означає обов`язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов`язків всіх суб`єктів провадження.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право
на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України вбачається, що відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно — правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.
Судом встановлено, що позивач особа_1 звернулася з позовною заявою до ПАТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в Акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно копії трудової книжки серії номер_1, заповненої 26.06.1989 року на ім`я особа_1, позивач з 12.08.2016 року по 17.07.2017 року працювала на посаді оглядача вагонів 4 розряду у виробничому підрозділі «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.9−14).
12.08.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі відповідного наказу, Експлуатаційне вагонне депо Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий
підрозділ «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Наказом (розпорядженням) № 8703/дц-СС від 10.07.2017 року про припинення Трудового договору (контракту) особа_1 було звільнено 17.07.2017 року з виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. В даному Наказі зазначено, що особа_1 має право на компенсацію за 44 днів відпустки (а.с.7).
Відповідно до розрахунків заробітної плати особа_1 (а.с.5−6) позивачу у квітні 2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 2 341, 86 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 1 852, 21 гривень; у травні 2017 року — 2 449, 71 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 1 947, 97 гривень; у червні 2017 року — 2 449, 71 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 1 947, 97 гривень; у липні 2017 року — 14 612, 68 гривень (без утримання відповідних податків та зборів), сума до виплати становить 11 574, 27 гривень.
Згідно відповіді структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 17.06.2020 року слідує, що вся первинна документація колишнього ВП «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» знаходилась і знаходиться у м. Іловайськ Донецької області непідконтрольній Україні території. Рішення робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з особа_1 буде винесено після надходження оригіналів первинної документації ВП Іловайське експлуатаційне вагонне депо» (а.с.36−37).
Як вбачається з повідомлення виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 11.05.2017 року, посада «оглядач вагонів 4 розряду» скорочується з 17.07.2017 року та запропоновано інші посади, які є у наявності у підрозділах ПАТ «Укрзалізниця». Зазначено, що у випадку відмови від переведення на запропоновані посади позивач буде звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України та при звільнені у відповідності до ст. 44 КЗпП України позивачу буде надана вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку (а.с.39).
Згідно довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, особа_1 за період з 22.02.2016 року по 21.02.2017 року здійснено розрахунок невикористаних 44 дні відпустки, за які надається компенсація під час звільнення (а.с.40).
Відповідно до довідки ВП «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» СП «ддзт» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», у особа_1 немає депонованої заробітної плати (а.с.41).
Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.55).
Матеріалами справи встановлено та не спростовано у належний спосіб відповідачем у справі, що при звільненні з особа_1 не було проведено повний розрахунок та належні їй кошти не були виплачені.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. ст. 76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, починаючи з квітня 2016 року, а позивача звільнено 17 липня 2017 року.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену
заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення її саме 17 липня 2017 року.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Суд приймає до уваги як належний доказ по справі надані позивачем Розрахункові листи за період квітень — липень 2017 року, відповідно до яких позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою, Наказ про звільнення позивача з роботи, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), надані органом Пенсійного фонду України, оскільки зазначені документи не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності, оскільки факт наявності та розмір зазначеної заборгованості із заробітної плати відповідачем не спростовано.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні виплати, вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України, не передбачено.
Тому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на висновки Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21−10.2, оскільки вони не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог особа_1 оскільки її вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, пов`язані з виплатами встановленими ст. 116 КЗпП України при звільненні.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» не надав суду документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, у відзиву на позовну заяву визнає той факт, що розрахунок з позивачем при її звільненні не проведено, що такий буде проведено при наявній можливості забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до документів, які залишилися у виробничих підрозділах на окупованій території України, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Таким чином, суд повністю погоджується з розрахунками наданими позивачем про наявну заборгованість по заробітній платі за квітень-липень 2017 року, які представником відповідача не спростовані, суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними, а отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати за квітень-липень 2017 року та вихідної допомоги при звільненні у сумі 17332, 42 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Частина 6 статті 141 ЦПК України вказує про наступне, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові
витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивача при зверненні до суду із даним позовом звільнено від сплати судового збору та оскільки позов задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 9, 263, 617 ЦК України, ст. ст. 44, 94, 113, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 259, 263−265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати — задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: 03680, місто Київ, вул. Тверська, 5, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, зареєстрованої за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 та вихідної допомоги при звільненні у сумі 17 332 (сімнадцять тисяч триста тридцять два) гривень 42 копійок.
Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті особа_1 заборгованості по заробітній платі за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 та вихідної допомоги при звільненні у сумі 17 332 (сімнадцять тисяч триста тридцять два) гривень 42 копійок — утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815, яке знаходиться за адресою: 03680, місто Київ, вул. Тверська, 5, судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок до державного бюджету коштів на ua908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (еап), код єдрпоу 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя
Слов`янського міськрайонного суду В. І. Старовецький
-
✓ ПреимуществаОплата кожен день Далее →✗ НедостаткиЯкщо хочете отримувати гроші, це не про Осаму. Звісно, все залежить від точки, наскільки вона розкручена, але в будь-якому разі ваша зарплата не буде відповідати тому, як важко ви працюєте. Вказано графік 12 годин, з 10:00 до 22:00, але приходити ви маєте на 15−30 хвилин раніше, про закриття це взагалі окрема тема. Раз на тиждень маєте генеральне прибирання, коли всі мають приходити на годину раніше, звісно, ніхто цей час вам не оплатить. Іноді адміни ініціюють зустрічі, де мали б обговорюватись робочі питання, і всім байдуже, чи працюєш ти, чи вихідний. Що в тебе є плани, також нікого не цікавить. Присутні мають бути всі без виключення, якщо ж відмовляєшся, то на тебе починають насідати, і далі все залежить тільки від твоєї витримки. Хоча в певній мірі це залежить і від самого адміна, оскільки бувають різні люди (в моїй ситуації гірше нікуди). На зміні частіше за все лише два оператори, оскільки більша кількість робочих місць не передбачена. Але тебе можуть поставити і одного, щоб ти віддувався за всіх. Працівників дуже не вистачає, тому працювати іноді доводиться без... Далее →
-
Хочу повідомити про неналежну поведінку ш.о.в. Її робоча етика викликає серйозні сумніви: некоректне спілкування з колегами, принизливі висловлювання, пошук «винних» у власних помилках. У відсутність керівництва вона фактично перебирає на себе повноваження, які їй не належать, включно з проведенням співбесід і вирішенням фінансових питань. Молоді спеціалісти в колективі майже не затримуються, що негативно впливає на імідж компанії. Сподіваюся, що керівництво належним чином відреагує та вживе відповідних заходів.. Далее →
🔍 Похожие компании
