АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 236/1734/20
решение
именем украины

3 июля 2020 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе:
судьи - [Б.] А.Е.,
с участием секретаря - [К.] А.И.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску представителя истца особа_1 - адвоката [З.] [И.] [А.] к акционерного общества "УкрРусские железная дорога "в лице Регионального филиала" Донецкая железная дорога "о взыскании задолженности по заработной плате, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, пособия, компенсации за нарушение срока выплаты заработной платы,

В:

22.05.2020 года представитель истца особа_1, адвокат [З.] И.А. обратился к Краснолиманского городского суда Донецкой области с иском, в котором просит взыскать с АО "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая залезных "АО" Украинская железная дорога "в пользу истца задолженность по заработной плате за март-июль 2017 года, компенсацию за неиспользованный ежегодный отпуск, пособие, компенсацию за нарушение сроков выплаты заработной платы на общую сумму 18107, 32 грн. Свои требования представитель истца обосновывает тем, что истец находилась в трудовых отношениях с ответчиком в 17.07.2017, уволен по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. При увольнении ответчик выплатил истцу надлежащие выплаты (а 1-8).
Согласно постановлению судьи от 25.05.2020 рассмотрение дела производится по правилам упрощенного искового производства с учетом положений ст. 274 ГПК Украины без уведомления сторон и с предоставлением ответчику срока для подачи отзыва на иск (л.д. 61-62).
Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, установил фактические обстоятельства соответствии со ст.
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины передбачает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПКУкраина, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по договору сАКОН должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч.2 ст. 78 ГПК Украины).
Судом установлено, что истец обратился с исковым заявлением в АО «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного иого в акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно записей в трудовой книжке номер_1 особа_1 с 15.04.2016 года 17.07.2017 работала в должности слесаря ​​по топливной аппаратуре 3 разряда ОП «Родакивське моторвагонного депо» СП «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» РФ «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» (а .с. 12-13).
Приказом начальника СП «Луганской дирекции железнодорожных перевозок» от 16.03.2017 года № 58-ДО и приказом начальника ОП «Родакивське моторвагонне депо »от 17.03.2017 года № 104 / ОД было положено начало простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 года (л.д. 28-29).
Согласно Приказу (распоряжение) о прекращении Трудового договора № 354-ОС от 17.07.2017 особа_1 с 17.07.2017 уволена с должности слесаря ​​по топливной аппаратуре 3 разряда ОП «Родакивське моторвагонного депо» по пункту 1 статьи 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, о чем также сделана соответствующая запс в его трудовой книжке. Указанный приказ издан структурным подразделением Луганская дирекция железнодорожных перевозок "Регионального филиала" Донецкая железная дорога "открытого акционерного общества" Украинская железная дорога "(а 17).
В приказе о прекращении Трудового договора указано, что истец особа_1 имеет право на компенсацию за 33 дня отпуска и с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка. Данных об обжаловании указанного приказа или его отмене суда не нАдан.
Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные листы (табулеграмы) за период с марта 2017 - 17 июля 2017, в которых указаны суммы к выплате по март 2017 - 1504, 17 грн., Апрель 2017 - 1715, 76 грн ., май 2017 - 1737, 62 грн., июнь 2017 - 1726, 69 грн., июль - 8019, 19 грн. (В том числе компенсация за неиспользованный отпуск и выходное пособие при увольнении) (а 18-22).
В расчет заработной платы за март -Июль 2017 входит оплата простоев (код 340).
Кроме того, истцом предоставлены копии табелей учета использования рабочего времени, которые подписаны, бухгалтером, работников кадровых служб, руководителем структурного подразделения, в соответствии с которыми истцом за март отработано 13 дней, за апрель, за май, за июнь, за июль - «0» (а 30-44)
Согласно копии журнала учета прихода-ухода рабочих цеха № 9 соторвагонного депо Родаково, которые находятся на простой, особа_1 находилась впростой в марте 13 дней (88 ч.), в апреле 24 (157), в мае 24 (159), в июне 24 (158), в июле 14 (92) (а 45-56).
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 №200 «Об образовании публичного акционерного общества« Украинская железная дорога », принятой в соответствии с Законом Украины« Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования », решено образовать публичное акционерное общество« Украинская железная дорога »на базе ГосударственнойМПС, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» согласно приложению №1.
Также КМУ своим постановлением от 2 сентября 2015 под №735 утвердил Устав ОАО «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
21 октября 2015 в Едином державном реестре проведения государственной регистрации ПАО Украинская железная дорога. «Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке, приказом о прекращении Трудового договора. Трудовая книжка истца за указанный период не содержит данных о прекращении Трудового договора. последниеи запись в трудовой книжке истца сделан ответчиком. Таким образом, суд пришел к выводу о том, что АО «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установлени законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спору о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами мижнародногв правах.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления правасобственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях с 17.07.2017 года, при ОсвободитеЭнни не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
На основании ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на в себяночном, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» № 2 от 12.06.2009 года предусмотрено, что исходя из принципа равноправия сторон и учитывая обязанность каждой сторони доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждый доказательство, предоставленный сторонами в подтверждение своих требований или возражений, отвечающий требованиям принадлежности и допустимости доказательств.
Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные листы (табулеграмы) за период с марта - июль 2017 года, и которые ему были выданы ответчиком Родакивське моторвагонного депо код егрпоу 40150216, что соответствует егрпоу обособленного подразделяютделу Региональный филиал "Донецкая железная дорога" АО "Укрзализныця") в соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда", согласно которым при каждой выплате заработной платы работодатель должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания удержаний из заработной платы; в) сумма заработнойплаты, причитающейся к выплате. При этом наличие подписи должностного лица и печати на них указанными нормами не требуется (а 18-22).
Ответчиком эти сведения не опровергнуты.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение встановленогв срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-XIV основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
предприятие принимаетвсе необходимые меры для предотвращения несанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность порталаанизуваты бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Расчет заработной платы за март - июль 2017 согласуются с приказом СП «Луганской дирекции железнодорожных перевозок» от 16.03.2017 года № 58-ДО и приказом начальника ОП «Родакивське моторвагонного депо» от 17.03.2017 года № 104 / ЕД об установлении простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственномподразделении железной дороги с 20.03.2017 года (л.д. 28-29), в частности: согласно расчетам заработной платы истцу начислено оплату простоев в марте 13 дней (88 ч.), в апреле 24 (157), в мае 24 (159) , в июне 24 (158), в июле 14 (92) (а 45-56).
Ответчиком эти сведения не опровергнуты.
Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплаать заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для НЕ начисления но не выплаты истцу заработной платы.
По состоянию на момент рассмотрения дела ответчик не предоставил доказательств, опровергающих сведения о начисленной истцу заработной платы за период с половины марта 2017 по 17 июля 2017 года, которые указаны в расчетах заработной платы за март - июль 2017 года, которые истцом предоставлены всуда.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине", Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР "Об оплате труда" не предоставил суду документов ни о начисленной истцу заработную плату за период с марта 2017 по 17 июля 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковыхих требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (суммам, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).
Расчет заработной платы за июль 2017 согласуются с приказом от 17 июля 2017 № 354 / ОС о прекращении Трудового договора, который был издан Первым заместителем начальника Луганской дирекции железнодорожных перевозок особа_2, то есть должностным лицом ответчика. Именно в этом приказе, который выдан структурным подразделением ответчика указана конкретных количество дней неиспользованного отпуска, а именно, 33 дня, на компенсацию которых имеет право истец и выплату единовременного пособия в размере одного среднемесячного заработка (а 17).
В соответствии с положениями статьи 83 Кодекса законов о труде Украины, статьи Закона Украины «Об отпусках» в случае увольнения работника ему выплачивает компенсации за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работниками, имеющими детей или совершеннолетнего ребенка - лицо синвалидностью с детства подгруппы А и группы.
Согласно пункту 2.2 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстата Украины от 13 января 2004 года №5, фонд дополнительной заработной платы включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций . В состав фонда дополнительной заработной платы входят, в частности, оплата, а также суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодныхх (основного и дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодательством.
Согласно абз. 1 п 2. Раздела II Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 №100, исчисление средней заработной платы для оплаты времени ежегодного отпуска, дополнительных отпусков в связи с обучением, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или для выплаты компенсацийй за неиспользованные отпуска производится исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска или выплаты компенсации за неиспользованные отпуска.
Согласно приказа (распоряжения) о прекращении Трудового договора (контракта) № 354 / ОС от 17.07.2017 года, особа_1 имеет право на компенсацию за 33 дня отпуска (а 17).
Согласно абз.1 п.7 раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, начисление выплат за время ежегодного отпуска, дополнительныхотпусков в связи с обучением, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или компенсации за неиспользованные отпуска, продолжительность которых рассчитывается в календарных днях производится путем деления суммарного заработка за последние перед предоставлением отпуска 12 месяцев или за меньший фактически отработанный период на соответствующее количество календарных дней года или меньшего отработанного периода (за исключением праздничных и нерабочих дней, установленных законодательством). полученный ретат умножается на число календарных дней отпуска.
Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 №100 не предусмотрено, что расчетные месяцы должны быть полностью отработаны. Если в течение расчетного периода отработаны хотя бы один день, исчисление средней заработной платы производится исходя из начислений за этот день (письмо Минтруда и соцполитики №18-841 от 15.12.2003р.)
В свою очередь, размер не выплаченной вычения пособия при увольнении истца, ответчиком опровергнута путем предоставления надлежащих доказательств.
Частью 1 ст. 44 КЗоТ Украины предусмотрено, что при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка. Судом установлено, и не оспаривается ответчиком, что такая помощь истцу выплачена ни была.
В соответствии с приказом о прекращении тРудов договора (л.д. 17) работодатель должен был выплатить особа_1 одноразовую денежную помощь в размере среднемесячного заработка, однако такая помощь выплачена ни была.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за март - июль 2017 года, в сроки, установленные частью 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия при увольнении, не выплатил эти суммы и на время рассмотрения дела судом, суд висновку об удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по заработной плате в пользу истца.
Таким образом, истцом доказана сумма задолженности по заработной плате с марта 2017 по июль 2017 года, а именно: март - 1504, 17 грн., Апрель 2017 - 1715, 76 грн., Май 2017 - 1737, 62 грн., июнь 2017 - 1726, 69 грн., июль 2017 - 8019, 19 грн. (В том числе выходное пособие при увольнении и компенсации за неиспользованные дни отпуска), у суда отсутствуют сомнениеи в правильности расчетов указанных сумм, а потому исковые требования подлежат удовлетворению.
Также, следует отметить, что согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателивця и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Но суд отмечает, что в подтверждение существующей задолженности по выплате заработной платы истцом суду были предоставлены расчеты заработной платы, в которых указаны суммы к выплате, то есть после удержания сумм налогов и обязательных платежей.
Относительно исковых требований о взыскании компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением срокна выплаты, суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда" компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии с Законом Украины от 19.10.2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков ихвыплаты "предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (ст. 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период починаючы со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (ст. 2).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачиваетсядоход, во внимание не принимается) (ст. 3).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (ст. 4).
В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001 года № 159 утвердил "Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов всвязи с нарушением сроков их выплаты ".
Согласно п. 2.2 решения Конституционного Суда от 15.10.2013 года № 9-рп / 2013 средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и купепокупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 "Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты", утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 года № 159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательныхх платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же мысяци, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6-43цс14, от 14 декабря 2016 по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии с ст. 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР "Об оплате труда", Закона Украины от 19 октября 2000 года № 2050-III "О компенсации гражданам потеричасти доходов в связи с нарушением сроков их выплаты "компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того , была в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Поскольку в настоящее время вищезазначена задолженность истцу не выплачена и задержка выплаты заработной платы составляет более, чем на один месяц, суд считает требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты обоснованными.
Между тем, по мнению суда, представителем истцам неверно начислена компенсационная выплата, которую он просит взыскать в размере 3403, 89 грн.
Компенсация потери части денежных доходов за март 2017 года в сумме 1504, 17 грн. в связи с нарушениемсроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 409, 13 грн. (1504, 17 грн. Х 0, 272 - коэффициента прироста потребительских цен за период с апреля 2017 по май 2020 года).
Компенсация потери части денежных доходов за апрель 2017 года в сумме 1715, 76 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 446, 10 грн. (1715, 76 грн. Х 0, 260 - коэффициента прироста потребительских цен за период с мая 2017 по май 2020 года).
компенсация по теты части денежных доходов за май 2017 года в сумме 1737, 62 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 423, 98 грн. (1737, 62 грн. Х 0, 244 - коэффициента прироста потребительских цен за период с июня 2017 по май 2020 года).
Компенсация потери части денежных доходов за июнь 2017 года в сумме 1726, 69 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 388, 51 грн. (1726, 69 грн. Х 0, 225 - коэффициентаприроста потребительских цен за период с июля 2017 по май 2020 года).
Компенсация потери части денежных доходов за июль 2017 года в сумме 8019, 19 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 1780, 26 грн. (8019, 19 грн. Х 0, 222 - коэффициента прироста потребительских цен за период с августа 2017 по май 2020 года).
Итак, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию компенсация потери части денежных доходов в сумме 2447, 98 грн. (409, 13 + 446, 10 + 423, 98 + 388, 51 + 1780, 26), не выходит за пределы исковых требований.
Указанная сумма компенсации потери части денежных доходов подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со ст. 14.1.180 ст. 18, ст. 162.1.3 ст. 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении справи во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены вид оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно п. П.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истцом заявлено требование о взысканиис ответчика задолженности по выплате заработной платы, при этом судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом эти требования удовлетворены полностью, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Согласно ч.1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265гпк Украины, суд -
Р Е Ш И Л:

Исковые требования истца особа_1 - адвоката [З.] [И.] [А.] к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая железная дорога" о взыскании задолженности по заработной плате, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, пособия, компенсации за нарушение срока выплаты заработной плати- удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, Улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп - номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1 задолженность по заработной плате за март - 1504, 17 грн., Апрель 2017 - 1715, 76 грн., май 2017 - 1737, 62 грн., июнь 2017 - 1726, 69 грн., июль 2017 - 8019, 19 грн. (В том числе выходное пособие при увольнении и компенсации за неиспользованные дни отпуска), а всего в сумме 14703 (четырнадцать тысяч семьсот три) Грн. 43 коп. (Без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов).
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп - номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1 компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в сумме 3447 (три тысячи четыреста сорок семь) рублей. 98 коп.
Обязать Акционерное общество "Украинскаяских железная дорога "при выплате особа_1 дохода удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу государства (получатель средств: УК м. Лиман / ОТГ м. Лиман / 22030101, код получателя (код по егрпоу): 37894853, банк получателя: Казначейство Украины (еап), счет получателя: ua758999980313111206000005564) судебный сбор в размере 840, 80 (восемьсот сорок)грн. 80 коп.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Согласно п / п. 15.5) п.15 разд. XIII «Переходные положения» ГПК Украины (в редакции Закона Украины от 03.10.2017 года № 2147-VIII) до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные и кассацийни жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суду - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Согласно п.3 разд. XII "Заключительные положения" ГПК Украина во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), срок апелляционного обжалования решения продлевается на срок действия такого карантина.
Решение суда вступает в законнуюсилу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Текст решения изготовлен 03.07.2020.

судья -

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 236/1734/20
рішення
іменем україни

03 липня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - [Б.] А.Є.,
за участю секретаря - [К.] О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом представника позивача особа_1 - адвоката Залівного Іллі [О.] до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строку виплати заробітної плати,

встановив:

22.05.2020 року представник позивача особа_1 , адвокат Залівной І.О. звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь позивача заборгованість по заробітній платі за березень-липень 2017 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, грошову допомогу, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати на загальну суму 18107, 32 грн. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив позивачу належні виплати (а.с. 1-8).
Згідно з ухвалою судді від 25.05.2020 розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с. 61-62).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці номер_1 , особа_1 з 15.04.2016 року 17.07.2017 працювала на посаді слюсаря з паливної апаратури 3 розряду ВП «Родаківське моторвагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 12-13).
Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН та наказом начальника ВП «Родаківське моторвагонне депо» від 17.03.2017 року № 104/од було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 28-29).
Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення Трудового договору № 354-ОС від 17.07.2017 особа_1 з 17.07.2017 звільнена з посади слюсаря з паливної апаратури 3 розряду ВП «Родаківське моторвагонне депо» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 17).
В наказі про припинення Трудового договору зазначено, що позивач особа_1 має право на компенсацію за 33 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 – 17 липня 2017 року, в яких зазначені суми до виплати за березень 2017 року – 1504, 17 грн., квітень 2017 року – 1715, 76 грн., травень 2017 року – 1737, 62 грн., червень 2017 року – 1726, 69 грн., липень – 8019, 19 грн. (втому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні) (а.с. 18-22).
До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340).
Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані, бухгалтером, працівником кадрових служби, керівником структурного підрозділу, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 13 днів, за квітень, за травень, за червень, за липень – «0» (а.с. 30-44)
Відповідно до копії журналу обліку приходу-уходу робітників цеха № 9 соторвагонного депо Родакове, які знаходяться на простої, особа_1 перебувала у простої у березні 13 днів(88 год.), у квітні 24(157), у травні 24(159), у червні 24(158), у липні 14(92) (а.с. 45-56).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення Трудового договору. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня – липень 2017 року, та які йому були видані відповідачем Родаківське моторвагонне депо код єдрпоу 40150216, що відповідає єдрпоу відокремленого підрозділу Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця") відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається (а.с. 18-22).
Відповідачем ці відомості не спростовані.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з наказом СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16.03.2017 року № 58-ДН та наказом начальника ВП «Родаківське моторвагонне депо» від 17.03.2017 року № 104/од про встановлення простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 28-29), зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у березні 13 днів(88 год.), у квітні 24(157), у травні 24(159), у червні 24(158), у липні 14(92) (а.с. 45-56).
Відповідачем ці відомості не спростовані.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з половини березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року, які позивачем надані до суду.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 17 липня 2017 року № 354/ос про припинення Трудового договору, який був виданий Першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень особа_2 , тобто посадовою особою відповідача. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме, 33 дні, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 17).
Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачує компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівниками, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Згідно пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.
Згідно до абз. 1 п 2. Розділу II Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Згідно наказу (розпорядження) про припинення Трудового договору (контракту) № 354/ос від 17.07.2017 року, особа_1 має право на компенсацію за 33 дні відпустки (а.с. 17).
Відповідно до абз.1 п.7 Розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день (лист Мінпраці та соцполітики №18-841 від 15.12.2003р.)
В свою чергу, розмір не виплаченої вихідної допомоги при звільненні позивача, відповідачем не спростована шляхом надання належних доказів.
Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що така допомога позивачу виплачена не була.
Відповідно до наказу про припинення Трудового договору (а.с. 17) роботодавець повинен був виплатити особа_1 одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, проте така допомога виплачена не була.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача.
Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі з березня 2017 року по липень 2017 року, а саме: березень – 1504, 17 грн., квітень 2017 року – 1715, 76 грн., травень 2017 року – 1737, 62 грн., червень 2017 року – 1726, 69 грн., липень 2017 року – 8019, 19 грн. (в тому числі вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки), у суду відсутні сумніви щодо правильності розрахунків вказаних сум, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Але суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.
Між тим, на думку суду, представником позивачам невірно нарахована компенсаційна виплата, яку він просить стягнути у розмірі 3403, 89 грн.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року в сумі 1504, 17 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 409, 13 грн. (1504, 17 грн. х 0, 272 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по травень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року в сумі 1715, 76 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 446, 10 грн. (1715, 76 грн. х 0, 260 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по травень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року в сумі 1737, 62 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 423, 98 грн. (1737, 62 грн. х 0, 244 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по травень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року в сумі 1726, 69 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 388, 51 грн. (1726, 69 грн. х 0, 225 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по травень 2020 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року в сумі 8019, 19 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1780, 26 грн. (8019, 19 грн. х 0, 222 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по травень 2020 року).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у сумі 2447, 98 грн. (409, 13+446, 10+423, 98+388, 51+1780, 26), яка не виходить за межі позовних вимог.
Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п.1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги представника позивача особа_1 - адвоката Залівного Іллі [О.] до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строку виплати заробітної плати– задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп – номер_2 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 заборгованість по заробітній платі за: березень – 1504, 17 грн., квітень 2017 року – 1715, 76 грн., травень 2017 року – 1737, 62 грн., червень 2017 року – 1726, 69 грн., липень 2017 року – 8019, 19 грн. (в тому числі вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки), а всього в сумі 14703 (чотирнадцять тисяч сімсот три) грн. 43 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп – номер_2 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 3447 (три тисячі чотириста сорок сім) грн. 98 коп.
Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті особа_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь держави (отримувач коштів: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, код отримувача (код за єдрпоу): 37894853, банк отримувача: Казначейство України (еап), рахунок отримувача: ua758999980313111206000005564) судовий збір в розмірі 840, 80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлений 03.07.2020.

Суддя -