АТ "ХАРП": невыплата зарплаты

чугуевский городский СУД харьковской области
__________________________________________________________________________
Дело №636/4371/20
Производство № 2/636/545/21
решение
именем украины
01 ноября 2021 г. Чугуев

Чугуевский городской суд Харьковской области в составе:
председательствующего – судьи [О.] С.А.,
с участием секретаря судебного заседания - [Г.] М.Ю.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Чугуевского городского суда Харьковской области гражданское дело по пОСОБА_1 к Частному акционерному обществу «Харьковский подшипниковый завод» о взыскании задолженности по заработной плате и моральному вреду,

установил:

Истец обратилась в суд с иском к АО «Харьковский подшипниковый завод», в котором просила суд взыскать с ответчика задолженность по заработной плате в размере 35540 грн 28 коп., моральный ущерб в размере 8000, 00 грн и расходы на правовую помощь в размере 2000 00 грн.
Исковые требования обосновала тем, что работала наа предприятии травильником с 01.04.2004 года и 12.05.2020 была уволена по соглашению сторон. За все время, когда она работала на заводе, постоянно возникала задержка с выплатой заработной платы, которая периодически погашалась. При увольнении с ней не произвели расчет по задолженности по заработной плате, которая составляет 35540, 28 грн. В связи с вышеизложенным она понесла моральный вред, так как не могла вести нормальный образ жизни, испытывала материальные трудности, хотя постоянно работала, не могла забобеспечивать семью, покупать нужные вещи, она постоянно волновалась и вынуждена была принимать успокаивающее лекарство, обращаться за помощью к юристам. За услуги адвоката просит взыскать 2000, 00 грн. В связи с вышеизложенным просит иск удовлетворить.
По постановлению Чугуевского городского суда Харьковской области от 07.12.2020 года дело принято к рассмотрению и производству в нем открыто, постановлено рассмотрение дела проводить в порядке упрощенного искового производства с уведомлением (вызовом) сторон.
Представитель истца в поданной через канцелярию суда заявлении просила рассматривать дело при его отсутствии, просила исковые требования удовлетворить в полном объеме.
От представителя ответчика в суд поступил отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что задолженность по заработной плате изменилась в сторону уменьшения, значительная часть долга перед истцом выплачена, поэтому требования относительно взыскания задолженности в указанном истцом размере удовлетворению не подлежат. Истецом также не указано, в чемв именно заключается причиненный ей моральный вред, какие именно моральные страдания она испытала, из каких соображений исходила, определяя размер вреда, никаких доказательств, подтверждающих причинение морального вреда, степень страданий не предоставлена, поэтому требования в этой части удовлетворению не соблюдаются. Требования истца о взыскании расходов на правовую помощь также являются недоказанными, безосновательными и необоснованными и не подлежащими удовлетворению, поскольку не доказаны никаким надлежащим и допустимым доказательством.
Суд считает возможным рассмотреть дело в отсутствие сторон по доказательствам, содержащимся в материалах дела.
Суд, исследовав материалы дела, пришел к следующему выводу.
В соответствии с ч.1 ст.13 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела в пределах заявленных истцом требований на основании предоставленных сторонами и другими лицами, участвующими в деле доказательств.
Согласно ч.3 ст.12 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих исковых требований или засписок, кроме случаев, установленных законом.
Судом установлено, что 01.04.2004 года особа_1 из приказа № 59/19 от 30.03.2004 года принято к АО «харп».
12.05.2020 года согласно приказу № 118/19 от 12.05.2020 года особа_1 уволен с АО «харп» с согласия сторон на основании п.1 ст. 36 КЗоТ Украины.
Указанное подтверждается записями в трудовой книжке истца серии номер_1 (а.с.8-12).
Согласно расчетному листку за август 2020 года, предоставленного истцом в подтверждение исковых требований повзыскания задолженности по заработной плате, последняя составляет 35 540, 28 грн (а.с.13).
Согласно ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективным органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченным трудовым коллективомом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцать календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата. Аналогичное положение закреплено в ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда",
Частью 1 ст. 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодексу.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен в письменном виде уведомить работника перед выплатой потерпевшегоченых сумм.
Из анализа указанной правовой нормы усматривается, что окончательный расчет при увольнении работника производится в день его увольнения с обязательным предварительным письменным уведомлением работника о размере начисленных сумм.
Согласно справке АО «харп» № 582/83-6-22 от 29.09.2021 года задолженность по заработной плате лицо_1 по состоянию на 29.09.2021 составляет 21665, 21 грн, а именно: за февраль 2020 - 4092, 2020 – 5535, 27 грн, за апрель 2020 – 3452, 73 грн, за май 2020 – 8584, 60 грн.
При таких обстоятельствах к взысканию с АО «харп» в пользу особа_1 подлежит задолженность по начисленной, но не выплаченной на время увольнения заработной платы в размере 21665, 21 грн.
Согласно ч. 3 ст. 23 КЗоТ Украины, если иное не установлено законом, моральный ущерб возмещается денежными средствами, другим имуществом или иным способом. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий.я способностей потерпевшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, нанесшего моральный ущерб, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Согласно статьи 237-1 Кодекса законов о труде Украины, возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных пРав привели к нравственным страданиям, потере нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В соответствии с пунктом 3 Постановления Пленума Верховного Суда Украины № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) ущерба» от 31 марта 1995 года, под моральным ущербом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконнымидействиями или бездействием других лиц.
Европейский суд по правам человека указывает, что оценка морального вреда по своему характеру является сложным процессом, за исключением случаев, когда сумма компенсации установлена ​​законом (stankov v. bulgaria, № 68490/01, § 62, ЕСПЧ, 12 июля 2007 года).
В п. 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 г. «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» разъяснено, что в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушенийправ работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнение работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его моральным страданиям, потере нормальных жизненных завязок или требует от него дополнительные усилия для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) ущерба возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевое принадлежности.
Как достоверно установлено судом, вследствие нарушения ответчиком законных прав лицо_1 , а именно невыплаты ей заработной платы, т.е. связанных с необходимостью обращения в суд за защитой своего нарушенного права, последняя понесла потери неимущественного характера, т.е.кода.
Суд отмечает, что в результате задержки с невыплатой заработной платы при увольнении истец понесла моральные страдания, выразившиеся в неполучении средств на проживание в течение определенного периода, что обусловило изменение образа жизни, необходимости приложения дополнительных усилий для содержания себя и своей признающейся семьи. судом моральный вред, учитывая размер невыплаченных ответчиком сумм и продолжительности причиненных моральных страданий.
Учитывая характер и объем душевных и психических страданийнесла истец, характер неимущественных потерь, тяжесть вынужденных изменений в ее жизни, и ввиду положения Постановления Пленума Верховного суда Украины №4 от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) ущерба», суд пришел к выводу, что исковые требования особа_1 о взыскании морального вреда, с учетом установленных судом обстоятельств дела, как и то, что работодатель постепенно уплачивал задолженность по заработной платы, что, что истец не была полностью лишена средств к существованию, и то, что ею не доказано наличие причинно-следственной связи между задержкой в ​​расчете и ухудшением состояния здоровья, исходя из принципов разумности, взвешенности и справедливости, подлежат удовлетворению частично в размере 1000 , 00 грн.
Суд считает, что по данному делу моральный ущерб в размере 1000, 00 грн, вместе с размером задолженности по заработной плате в сумме 21665, 21 грн, достаточны для содействия восстановлению нарушенных прав позывовглаза.
Согласно статье 141 ГПК Украины, а также согласно пункту 35 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины «О применении судами законодательства о судебных издержках по гражданским делам» № 10 от 17 октября 2014 г. с изменениями указано, что решая вопрос о распределении судебных издержек, суд должен учитывать положения статьи 141 ГПК Украины и руководствоваться тем, что судебный сбор и другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются на стороны пропорционально размеру удовлетворенияных исковых требований.
Согласно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ГПК Украины, судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ГПК Украины, судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, в случае удовлетворения иска возлагаются на ответчика. Размер расходов, которые сторона уплатила или должна уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судомдставе представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.п.). Такие доказательства представляются до окончания судебных прений по делу или в течение пяти дней после принятия решения суда при условии, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом соответствующее заявление. В случае непредставления соответствующих доказательств в течение установленного срока, такое заявление остается без рассмотрения.
Право на профессиональную юридическую помощь гарантировано статьей 59 Конституции Украины, официальное толкование которого предоставлено Конституционной.м Судом Украины в решениях от 16 ноября 2000 № 13-рп/2000, от 30 сентября 2009 № 23-рп/2009.
Так, в решении Конституционного Суда Украины от 30 сентября 2009 года № 23-рп/2009 указано, что правовая помощь многоаспектна, разная по содержанию, объему и формам и может включать консультации, разъяснения, составления исков и обращений, справок, заявлений , жалоб, осуществление представительства, в частности, в судах и других государственных органах, защита от обвинения и т.п.
По содержанию статьи 30 Закону Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» гонорар является формой вознаграждения адвоката за осуществление защиты, представительства и предоставления других видов правовой помощи клиенту.
Порядок исчисления гонорара (фиксированный размер, почасовая оплата), основания изменения размера гонорара, порядок его уплаты, условия возврата и т.д. определяются в договоре о предоставлении правовой помощи.
Суд должен решить вопрос о возмещении стороне, в пользу которой состоялось решение, расходов на услуги адвоката, керуясь принципами справедливости, соразмерности и верховенства права.
Верховный Суд в своем постановлении от 03 мая 2018 года по делу № 372/1010/16-ц пришел к выводу, что если стороной будет документально доказано, что ею понесены расходы на правовую помощь, а именно, предоставлен договор на правовую помощь, акт приемки- передачи предоставленных услуг, платежные документы об оплате таких услуг, расчет таких расходов, у суда отсутствуют основания для отказа во взыскании таких расходов стороне, в пользу которойно судебное решение.
К материалам дела приобщена выписка из договора о предоставлении правовой помощи от 01.12.2020, заключенный между адвокатом Суховецкой А.В. и [П.] Л.П., ордер и квитанцию ​​от 01.12.2020, которые являются надлежащими и допустимыми доказательствами осуществленных расходов, поэтому этой части суд удовлетворяет исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца расходы на юридическую помощь в размере 2000 грн.
В связи с тем, что при подаче искового заявления истец была освобождена от уплаты судебногоо сборе, исковые требования удовлетворены частично, суд приходит к выводу необходимость взыскания с ответчика в пользу государства судебного сбора на сумму 617, 65 грн.
Кроме того, в соответствии с положениями п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины суд допускает немедленное исполнение решения в пределах выплаты истцу заработной платы за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 223, 263, 265, 268, 430 ГПК Украины, суд -
постановил:

Исковое заявление особа_1 к Частному акционерному тобщества «Харьковский подшипниковый завод» о взыскании задолженности по заработной плате и морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с Частного акционерного общества «Харьковский подшипниковый завод» в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы в размере 21665 (двадцать одна тысяча шестьсот шестьдесят пять) грн 21 коп., моральный ущерб в размере 1000 (одна юридическую помощь в размере 2000 (две тысячи) грн.
В другой части у задовленные исковых требований отказать.
Взыскать с Частного акционерного общества «Харьковский подшипниковый завод» в пользу государства сумму судебного сбора в размере 617 (шестьсот семнадцать) грн. 65 коп.
Решение о взыскании заработной платы по части выплаты за один месяц подлежит немедленному исполнению.
Решение может быть обжаловано в течение тридцати дней со дня его провозглашения непосредственно в суд апелляционной инстанции. Если в судебном заседании была провозглашена только вступительная и резолютивная частины судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день его провозглашения, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование – если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба может быть подана в или через Чугуевский городской суд Харьковской области.
Истец: лицо_1 , информация_1 , адрес проживания: адрес_1 , рнокпп номер_2 , паспорт номер_3 .
Ответчик: Частное акционерное общество «Харьковский подшипниковый завод» 61089, Украина, г. Харьков, пр. Индустриальный, дом. 3, егрпоу 05808853.

Судья: С.А. [О.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



чугуївський міський СУД харківської області
__________________________________________________________________________
Справа № 636/4371/20
Провадження № 2/636/545/21
рішення
іменем україни
01 листопада 2021 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гуслєвої М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до АТ «Харківський підшипниковий завод», в якому просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 35540 грн 28 коп., моральну шкоду в розмірі 8000, 00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що працювала на підприємстві травильником з 01.04.2004 року та 12.05.2020 була звільнена за згодою сторін. За весь час, коли вона працювала на заводі, постійно виникала затримка з виплатою заробітної плати, яка з періодичністю погашалась. При звільненні з нею не провели розрахунок із заборгованості по заробітній платі, яка складає 35540, 28 грн. У зв`язку з вищевикладеним вона понесла моральну шкоду, так як не могла вести нормальний спосіб життя, мала матеріальні труднощі, хоча постійно працювала, не могла забезпечувати сім`ю, купляти потрібні речі, вона постійно хвилювалася та змушена була приймати заспокійливі ліки, звертатися за допомогою до юристів. За послуги адвоката просить стягнути 2000, 00 грн. У зв`язку з вищевикладеним просить позов задовольнити.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 07.12.2020 року справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в поданій через канцелярію суду заяві просила розглядати справу за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість по заробітній платі змінилась у бік зменшення, значна частина боргу перед позивачем виплачена, а тому вимоги щодо стягнення заборгованості у зазначеному позивачем розмірі задоволенню не підлягають. Позивачем також не зазначено, в чому саме полягає завдана їй моральна шкода, яких саме моральних страждань вона зазнала, з яких міркувань виходила, визначаючи розмір шкоди, жодних доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди, ступінь страждань не надано, тому вимоги в цій частині задоволенню не пілягають. Вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу також є недоведеними, безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не доведені жодним належним та допустимим доказом.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що 01.04.2004 року особа_1 на підставі наказу № 59/19 від 30.03.2004 року прийнято до АТ «харп».
12.05.2020 року згідно наказу № 118/19 від 12.05.2020 року особа_1 звільнено з АТ «харп» за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.
Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії номер_1 (а.с.8-12).
Згідно розрахункового листка за серпень 2020 року, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, остання становить 35540, 28 грн (а.с.13).
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплене у ст. 24 Закону України "Про оплату праці",
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованим сум.
Відповідно до довідки АТ «харп» № 582/83-6-22 від 29.09.2021 року заборгованість по заробітній платі особа_1 станом на 29.09.2021 становить 21665, 21 грн, а саме: за лютий 2020 - 4092, 61 грн, за березень 2020 - 5535, 27 грн, за квітень 2020 - 3452, 73 грн, за травень 2020 - 8584, 60 грн.
За таких обставин, до стягнення з АТ «харп» на користь особа_1 підлягає заборгованість по нарахованій, але не виплаченій на час звільнення заробітній платі в розмірі 21665, 21 грн.
Згідно ч. 3 ст. 23 КЗпП України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (stankov v. bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав особа_1 , а саме невиплати їй заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останньої спосіб життя, завдало їй моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, остання зазнала втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.
Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач понесла моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що визнається судом моральною шкодою, враховуючи розмір невиплачених відповідачем сум та тривалості завданих моральних страждань.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, а також те, що роботодавець поступово сплачував заборгованість із заробітної плати, що свідчить про те, що позивач не була повністю позбавлена засобів до існування, та те, що нею не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між затримкою у розрахунку та погіршенням стану здоров`я, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 1000, 00 грн.
Суд вважає, що в даній справі моральна шкода в розмірі 1000, 00 грн, разом з розміром заборгованості по заробітній платі в сумі 21665, 21 грн, є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
До матеріалів справи долучено витяг з договору про надання правової допомоги від 01.12.2020, укладений між адвокатом Суховецькою О.В. та [П.] Л.П., ордер та квитанцію від 01.12.2020, які є належними та допустимими доказами здійснених витрат, тому в цій частині суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
У зв`язку з тим, що при поданні позовної заяви позивач була звільнена від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 617, 65 грн.
Крім того, у відповідність до положень п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах виплати позивачу заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 141, 223, 263, 265, 268, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь особа_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 21665 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) грн 21 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь держави суму судового збору в розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн 65 коп.
Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , адреса проживання: адреса_1 , рнокпп номер_2 , паспорт номер_3 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариства «Харківський підшипниковий завод» 61089, Україна, м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 3, єдрпоу 05808853.

Суддя: С.А. Оболєнська