ДП КБАО: невыплата зарплаты
Дело №760 / 6076/20
Производство №2 / 760/4900/20
решение
именем украины
3 декабря 2020 Соломенский районный суд. В составе:
судьи - [К.] с.и.
при секретаре - [Ф.] д.в.
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »о взыскании задолженности по заработной плате, всех сумм, причитающихся работникук выплате от предприятия при увольнении, -
В С Т А Н О В И л:
Истец особа_1 в марте 2020 обратился с иском к ответчику в котором просил взыскать с гп «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »в свою пользу задолженность по выплате окончательного расчета при увольнении в сумме 108586, 73 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 39195, 05 грн и судебные издержки
Свои требования обосновывает тем, что он работал в Государственном предприятии «Конструкторскоебюро «Артиллерийское вооружение» в должности старшего мастера контрольного отдела технического контроля с 10.05.2017 года по 28.11.2019 года, приказом от 27.11.2019 г.. № 354-к был освобожден от должности по собственному желанию согласно ч.3 ст.38 КЗоТ Украина с 28.11. 2019 года, что подтверждается справкой № 49-к от 24.12.2019 г..
Освобождение состоялось в связи с невыполнением ответчиком законодательства о труде, а именно несвоевременная выплата ответчиком заработной платы, неуплата ответчиком единого социальногоого взноса.
При этом предприятие постоянно работает, производит продукцию и продает эту продукцию.
Согласно отчету о выплате заработной платы ответчик задолжал выплату заработной платы с июня 2019 по ноябрь 2019 года. В июне 2019 было частично выплачена заработная плата, за август 2019 года, сентябрь 2019, октябрь 2019 года, ноябрь 2019 никаких выплат не производится ответчиком.
В заявлении истца на имя генерального директора Государственного предприятия «конкторське бюро «Артиллерийское вооружение» [С.] а.н. об увольнении по собственному желанию от 26.11.2019 года истец просил ответчика провести с ним окончательный расчет и в случае задержки выплаты заработной платы просил выплатить его средний заработок за все время задержки в день фактического расчета по ст.117 КЗоТ Украины.
Согласно расчетного листка, выданного ответчиком при увольнении по ноябрь 2019 задолженность ответчика перед истцом на конец месяца состояниеовить 108586, 73 грн.
Ответчик в нарушение требований ст.116 КЗоТ Украины 28.11.2019 года в день увольнения истца, который истец работал, не выплатил всех сумм, принадлежащих к выплате истцу.
3 целью досудебного урегулирования спора, истец дважды обращался в Главное управление Гоструда в Киевской области, получил ответы на свои обращения, но ответчик нарушения его прав не прекратил.
На момент обращения с иском в суд, задолженность по заработной плате, выходное пособие, комкомпенсацию по неиспользованный отпуск истцу оплачены.
Соответственно и компенсацию за несвоевременную выплату заработной платы ответчик не выплатил.
Согласно выписки Пенсионного фонда Украины от 28.02.2020р. (Форма ок-7) начисленная заработная плата истца в сентябре 2019 составила 14000, 00 грн., В октябре 2019 составила 17722, 06 грн.
На основании изложенного просил иск удовлетворить.
Определением суда от 04.03.2020 по гражданскому делу по иску лицо_1 к гп «Конструкторське бюро «Артиллерийского вооружения» о взыскании задолженности по заработной плате, всех сумм, причитающихся работнику к выплате от предприятия при увольнении, открыто упрощенное исковое производство, без уведомления (вызова) сторон.
Определены ответчику срок на представление отзыва на иск в порядке, предусмотренном ст. 178 гпк Украины - 15 дней со дня вручения постановления об открытии производства по делу.
Истец разъяснено право подать в суд ответ на отзыв в порядке, предусмотренныеом ст. 179 гпк Украины, в течение 15 дней со дня получения отзыва ответчика на иск.
24.07.2020 от ответчика поступил отзыв на исковое заявление в котором представитель ответчика частично признал исковые требования. Отмечал, что гп «Конструкторское бюро« Артиллерийское вооружение »входит в состав гк« Укроборонпром », основным уставным задачам которого является изготовление продукции военного назначения для нужд Министерства обороны Украины. В течение последних двух лет, из-за отсутствия государствного оборонного заказа, предприятие находится в тяжелом финансовом положении. Руководством предпринимаются все возможные меры для обеспечения предприятия соответствующими заказами и погашения существующей задолженности перед работниками.
Представитель ответчика указывал, что 5 марта 2020 особа_1 было частично погашена имеющуюся задолженность, и выплачено 1000, 00 грн. Также отмечал, что в связи с фактической невозможностью погашения задолженности за отсутствия средств на счете вприятия, и продолжительностью финансового кризиса, предприятие не имело фактической возможности выплатить средства работнику в установленный законодательством срок.
На основании указанного, просил суд частично удовлетворить требования истца, с учетом частичного погашения задолженности по заработной плате.
От истца ответа.
Несмотря на то, что дело рассматривалось по правилам упрощенного искового производства без уведомления сторон, в соответствии с ч. 2 статьи 247 гпк Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
Суд, изучив и исследовав материалы дела, приходит к выводу о частичном удовлетворении иска, исходя из следующего.
Судом установлено, что особа_1 работал в Государственном предприятии «Конструкторское бюро артиллерийского вооружения» в должности старшего мастера контрольного отдела технического контроля с 10.05.2017 г.. По 28.11.2019 г.. С оплатой труда в соответствии штатного расписания.
Приказом от 27.11.2019 г.. № 354-к был нильнений с должности по собственному желанию согласно ч.3 ст.38 КЗоТ Украины с 28.11. 2019 года, что подтверждается справкой № 49-к от 24.12.2019 г..
Согласно отчету о выплате заработной платы ответчик не выплатил заработную плату с июня 2019 по ноябрь 2019 года. В июне 2019 было частично выплачена заработная плата в размере 3217, 55 грн., За июль 2019 года, за август 2019 года, сентябрь 2019, октябрь 2019 года, ноябрь 2019 никаких выплат не производится ответчиком.
Согласно расчетного листка, выданного ответчиком при увольнении по ноябрь 2019 задолженность ответчика перед истцом на конец месяца составляет 108586, 73 грн.
Установлено, что ответчиком частично погашена задолженность по выплате заработной платы истцу, а именно 05.03.2020 г.. Осуществлена выплата истцу начисленной, но не выплаченной заработной платы в сумме 1000, 00 грн.
Статьей 115 КЗоТ Украины определено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабглаза дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективным органом (а в случае отсутствия таких органов представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Статьей 1 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
В соответствии со ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим сполнамоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. В случае, когда день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Размер заработной платы са первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника. Выплата заработной платы осуществляется по месту работы. Сабороняеться проводить выплату заработной платы в магазинах розничной торговли, питьевых и развлекательных заведениях, за исключением тех случаев, когда заработная плата выплачивается работающим в этих заведениях лицам. По личному письменному согласию работника выплата заработной платы может осуществляться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатой этих услуг за счет работодателя. Своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут бути поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Работник имеет право на оплату своего труда своевременно на основании заключенного Трудового договора (ст. 21 Закона «Об оплате труда»).
Согласно ч. 5 ст. 97 КЗоТ Украины, оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Заработная плата должна выплачиваться работнику регулярно в рабочие дни в строки, установленные в коллективном договоре, не реже двух раз в месяц, не более чем через 16 календарных дней. Если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Задержка выплаты заработной платы даже на один и более дней является нарушением сроков выплаты согласно ст. 241-1 КЗоТ Украины.
Истец, обращаясь в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате и по всем суммам, причитающиеся к выплате працивнику при увольнении и задолженности за время задержки расчета при увольнении ссылается на то, что ответчик не выплачивал ему заработную плату начиная с июня 2019 по ноябрь 2019 и учитывая вышеизложенное, считает, что общая сумма задолженности, подлежащей выплате составляет 147781, 80 грн. (108586, 73 грн. Сумма задолженности по заработной плате; 39195, 07 грн. Средняя заработная плата за время задержки расчета при увольнении).
Конституционное право граждан на оплату праци рассматривается как одно из наиболее важных и приоритетных основ становления и развития общества, эффективное средство стимулирования работников и служащих в надлежащее и качественного выполнения служебных обязанностей.
Согласно ст 21, 43 Конституции Украины, ст 94, 115 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда» каждый человек имеет право на заработную плату за выполненную работу и ее своевременное получение в полном объеме.
В соответствии со ст. 55 Конституции Украины и ст. 4 гпк Укны, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором. В случае, если закон или договор не определяют эффективного способа защиты нарушенных, непризнанных или оспоренного права, свободы или интереса особи, которая обратилась в суд, суд в соответствии с изложенной в иске требования такого лица может определить в своем решении такой способ защиты, который не противоречит закону (ст. 5 гпк Украины). Способы защиты определены КЗоТ Украины.
В соответствии с положениями ст 12, 81 гпк Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. доказыванияможет основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания (ч. ч. 3, 4 ст.77 гпк Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 гпк Украины).
Согласно статье 3 КЗоТ Украины законодательство о труде регулирует трудове отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Статьей 4 КЗоТ Украины определено, что законодательство о труде состоит из КЗоТ Украины и других актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заротниму платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины; Законами Украины «Об оплате труда» и другие.
Статьей 43 Конституции Украины предусмотрено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Заработная плата- это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами (ст. 94 КЗоТ Украины).
Как предусмотрено ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случГКУ должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченныйи им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ст. 117 КЗоТ Украины).
Таким образом, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга возникаюво предусмотрены статьей 117 КЗоТ Украины правовые основания для применения материальной ответственности.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности, защита прав работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Впрочем, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего поработенку за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Необходимо также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель, стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в таких отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) отметила, что в соответствии с пунктом 6 части первой статьи 3 гк Украины общими принципами гражданского законодательства является справедливость, добросовестность и разумность. Законодательство Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях трудавник должен действовать добросовестно, реализуя свои права, что, в частности, требует часть третья статьи 13 гк Украины, не допуская действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своевременному расчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным сУчитывая его непропорциональность последствия правонарушения. Он может быть несправедливым по отношению к работодателю, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественный бремя соответствующих выплат может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительным. В таких случаях непризнания за судом права на уменьшение размера применяемого судом меры ответственности может привести к объективно неразумных инесправедливых последствий.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины, направлено также на компенсацию работнику имущественных потерь, он испытывает вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком правовой ответственности является ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности направлены прежде всего не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 гк Украины ика направленность присуща и мероприятия материальной ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Одним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненные правонарушением, совершенным другим лицом. Этой цели прежде всего служит взыскания убытков. Размер убытков в момент правонарушения обычно еще не известным, а истинный размер убытков в большинстве случаев доказать или сложно, или невозможно вообще.
С целью защиты интересов пострадавшей стороны законодаец может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих имущественных потерь. Такие правила имеют целью компенсацию пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном сравнению с взысканием убытков в порядке. Такая упрощенность заключается в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доведения размера ущербав.
Аналогично, обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких расходов работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытатьистец.
Судом бесспорно установлено и не оспаривается сторонами, что ответчик нарушил сроки выплаты особа_1 начисленной, но не выплаченной заработной платы при увольнении.
На основании изложенного, учитывая материалы дела и оценивая их в совокупности, суд считает возможным иск удовлетворить частично, с учетом частичной выплаты ответчиком суммы задолженности в размере 1000 грн., И взыскать с гп «Конструкторское бюро артиллерийского вооружения» в пользу особа_1 107586, 73 грн. заборгованости по выплате заработной платы и 39195, 07 грн. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Учитывая изложенное, иск подлежит удовлетворению.
В соответствии со ст. 141 гпк Украины, взысканию с ответчика в пользу истца подлежит 840, 80 грн. судебного сбора.
Руководствуясь ст.ст. 43, 55, 124 Конституции Украины, ст 116, 117 КЗоТ Украины, ст 3, 4-7, 11-13, 18, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354, 355 гпк Украины, суд -
Р Е Ш И л:
иск всоба_1 Государственного предприятия «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »о взыскании задолженности по заработной плате, всех сумм, причитающихся работнику к выплате от предприятия при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »(г.. Киев, ул. [В] Гетьмана, д. 6, код егрпоу 34297075) в пользу особа_1 (инн: номер_1, адрес: адрес_1) сумму задолженности в размере 107 586 грн.73 коп ., и 39195, 07 грн. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Взыскать с Государственного предприятия «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »(г.. Киев, ул. [В] Гетьмана, д. 6, код егрпоу 34297075) в пользу особа_1 (инн: номер_1, адрес: адрес_1) судебный сбор в размере 840, 80 грн.
В остальной части иска отказать.
Решение может быть обжаловано в Киевский апелляционный суд через суд первой инстанции путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение суда не были вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
судья [С.]
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
Справа №760/6076/20
Провадження №2/760/4900/20
рішення
іменем україни
03 грудня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір с.і.
при секретарі - [Ф.] д.в.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх сум, що належать працівнику до виплати від підприємства при звільненні, -
В С Т А Н О В И в:
Позивач особа_1 в березні 2020 звернувся з позовом до відповідача в якому просив стягнути з дп «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» на свою користь заборгованість із виплати остаточного розрахунку при звільненні в сумі 108586, 73 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39195, 05 грн та судові витрати
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював у Державному підприємстві «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на посаді старшого майстра контрольного відділу технічного контролю з 10.05.2017 року по 28.11.2019 року, наказом від 27.11.2019 р. № 354-к був звільнений з посади за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 28.11. 2019 року, що підтверджується довідкою № 49-к від 24.12.2019 р.
Звільнення відбулось у зв`язку із невиконанням відповідачем законодавства про працю, а саме несвоєчасна виплата відповідачем заробітної плати, несплата відповідачем єдиного соціального внеску.
При цьому підприємство постійно працює, виробляє продукцію та продає цю продукцію.
Відповідно до звіту про виплату заробітної плати відповідач заборгував виплату заробітної плати із червня 2019 року по листопад 2019 року. В червні 2019 року було частково виплачено заробітну плату, за серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року жодних виплат не було здійснено відповідачем.
У заяві позивача на ім`я генерального директора Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» Сидоренка о.м. про звільнення за власним бажанням від 26.11.2019 року позивач просив відповідача провести із ним остаточний розрахунок та у разі затримки виплати заробітної плати просив виплатити його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку згідно ст.117 КЗпП України.
Відповідно до розрахункового листка, виданого відповідачем при звільненні, за листопад 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем на кінець місяця становить 108586, 73 грн.
Відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України 28.11.2019 року у день звільнення позивача, в який позивач працював, не виплатив усіх сум, що належали до виплати позивачу.
3 метою досудового врегулювання спору, позивач двічі звертався до Головного управління Держпраці у Київській області, отримав відповіді на свої звернення, але відповідач порушення його прав не припинив.
На момент звернення з позовом до суду, заборгованість із заробітної плати, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку позивачу не сплачені.
Відповідно і компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати відповідач не виплатив.
Згідно із Випискою Пенсійного фонду України від 28.02.2020р. (Форма ок-7) нарахована заробітна плата позивача у вересні 2019 року становила 14000, 00 грн., у жовтні 2019 року становила 17722, 06 грн.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04.03.2020 в цивільній справі за позовом особа_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх сум, що належать працівнику до виплати від підприємства при звільненні, відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 цпк України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 цпк України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
24.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача частково визнав позовні вимоги. Зазначав, що дп «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» входить до складу дк «Укроборонпром», основним статутним завданням якого є виготовлення продукції військового призначення для потреб Міністерства оборони України. Протягом останніх двох років, внаслідок відсутності державного оборонного замовлення, підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі. Керівництвом вживаються всі можливі заходи задля забезпечення підприємства відповідними замовленнями та погашення існуючої заборгованості перед працівниками.
Представник відповідача вказував, що 05 березня 2020 року особа_1 було частково погашено наявну заборгованість, та виплачено 1000, 00 грн. Також зазначав, що у зв`язку з фактичною неможливістю погашення заборгованості через відсутність коштів на рахунку підприємства, та тривалістю фінансової кризи, підприємство не мало фактичної можливості виплатити кошти працівнику у встановлений законодавством строк.
На підставі зазначеного, просив суд частково задовольнити вимоги позивача, з урахуванням часткового погашення заборгованості по заробітній платі.
Від позивача відповіді не надійшло.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 цпк України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що особа_1 працював в Державному підприємстві «Конструкторське бюро артилерійського озброєння» на посаді старшого майстра контрольного відділу технічного контролю з 10.05.2017 р. по 28.11.2019 р. з оплатою праці згідно штатного розпису.
Наказом від 27.11.2019 р. № 354-к був звільнений з посади за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 28.11. 2019 року, що підтверджується довідкою № 49-к від 24.12.2019 р.
Відповідно до звіту про виплату заробітної плати відповідач не виплатив заробітну плату із червня 2019 року по листопад 2019 року. В червні 2019 року було частково виплачено заробітну плату в розмірі 3217, 55 грн., за липень 2019 року, за серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року жодних виплат не було здійснено відповідачем.
Відповідно до розрахункового листка, виданого відповідачем при звільненні, за листопад 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем на кінець місяця становить 108586, 73 грн.
Встановлено, що відповідачем було частково погашено заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу, а саме 05.03.2020 р. здійснено виплату позивачу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1000, 00 грн.
Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного Трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та по всім сумам, що належать до виплати працівнику при звільненні та заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні посилається на те, що відповідач не виплачував йому заробітну плату починаючи з червня 2019 року по листопад 2019 року та враховуючи вищевикладене, вважає, що загальна сума заборгованості, яка належить до виплати складає 147781, 80 грн. (108586, 73 грн. сума заборгованості по заробітній платі; 39195, 07 грн. середня заробітна плата за час затримки розрахунки при звільненні).
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 цпк України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 цпк України). Способи захисту визначені КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 цпк України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст.77 цпк України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 цпк України).
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інші.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Як передбачено ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 цк України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 цк України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 цк України така спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті насамперед слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення зазвичай ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких витрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Судом безспірно встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач порушив строки виплати особа_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні.
На підставі викладеного, враховуючи матеріали справи та оцінюючи їх у [censored] суд вважає за можливе позов задовольнити частково, з урахуванням часткової виплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 1000 грн., та стягнути з дп «Конструкторське бюро Артилерійського озброєння» на користь особа_1 107586, 73 грн. заборгованості із виплати заробітної плати та 39195, 07 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 цпк України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 840, 80 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 3, 4-7, 11-13, 18, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354, 355 цпк України, суд, -
В И Р І Ш И в:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх сум, що належать працівнику до виплати від підприємства при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» (м. Київ, вул. [В.] Гетьмана, буд. 6, код єдрпоу 34297075) на користь особа_1 (іпн: номер_1 , адреса: адреса_1 ) суму заборгованості в розмірі 107586 грн.73 коп., та 39195, 07 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» (м. Київ, вул. [В.] Гетьмана, буд. 6, код єдрпоу 34297075) на користь особа_1 (іпн: номер_1 , адреса: адреса_1 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.І.Кушнір
Производство №2 / 760/4900/20
решение
именем украины
3 декабря 2020 Соломенский районный суд. В составе:
судьи - [К.] с.и.
при секретаре - [Ф.] д.в.
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »о взыскании задолженности по заработной плате, всех сумм, причитающихся работникук выплате от предприятия при увольнении, -
В С Т А Н О В И л:
Истец особа_1 в марте 2020 обратился с иском к ответчику в котором просил взыскать с гп «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »в свою пользу задолженность по выплате окончательного расчета при увольнении в сумме 108586, 73 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 39195, 05 грн и судебные издержки
Свои требования обосновывает тем, что он работал в Государственном предприятии «Конструкторскоебюро «Артиллерийское вооружение» в должности старшего мастера контрольного отдела технического контроля с 10.05.2017 года по 28.11.2019 года, приказом от 27.11.2019 г.. № 354-к был освобожден от должности по собственному желанию согласно ч.3 ст.38 КЗоТ Украина с 28.11. 2019 года, что подтверждается справкой № 49-к от 24.12.2019 г..
Освобождение состоялось в связи с невыполнением ответчиком законодательства о труде, а именно несвоевременная выплата ответчиком заработной платы, неуплата ответчиком единого социальногоого взноса.
При этом предприятие постоянно работает, производит продукцию и продает эту продукцию.
Согласно отчету о выплате заработной платы ответчик задолжал выплату заработной платы с июня 2019 по ноябрь 2019 года. В июне 2019 было частично выплачена заработная плата, за август 2019 года, сентябрь 2019, октябрь 2019 года, ноябрь 2019 никаких выплат не производится ответчиком.
В заявлении истца на имя генерального директора Государственного предприятия «конкторське бюро «Артиллерийское вооружение» [С.] а.н. об увольнении по собственному желанию от 26.11.2019 года истец просил ответчика провести с ним окончательный расчет и в случае задержки выплаты заработной платы просил выплатить его средний заработок за все время задержки в день фактического расчета по ст.117 КЗоТ Украины.
Согласно расчетного листка, выданного ответчиком при увольнении по ноябрь 2019 задолженность ответчика перед истцом на конец месяца состояниеовить 108586, 73 грн.
Ответчик в нарушение требований ст.116 КЗоТ Украины 28.11.2019 года в день увольнения истца, который истец работал, не выплатил всех сумм, принадлежащих к выплате истцу.
3 целью досудебного урегулирования спора, истец дважды обращался в Главное управление Гоструда в Киевской области, получил ответы на свои обращения, но ответчик нарушения его прав не прекратил.
На момент обращения с иском в суд, задолженность по заработной плате, выходное пособие, комкомпенсацию по неиспользованный отпуск истцу оплачены.
Соответственно и компенсацию за несвоевременную выплату заработной платы ответчик не выплатил.
Согласно выписки Пенсионного фонда Украины от 28.02.2020р. (Форма ок-7) начисленная заработная плата истца в сентябре 2019 составила 14000, 00 грн., В октябре 2019 составила 17722, 06 грн.
На основании изложенного просил иск удовлетворить.
Определением суда от 04.03.2020 по гражданскому делу по иску лицо_1 к гп «Конструкторське бюро «Артиллерийского вооружения» о взыскании задолженности по заработной плате, всех сумм, причитающихся работнику к выплате от предприятия при увольнении, открыто упрощенное исковое производство, без уведомления (вызова) сторон.
Определены ответчику срок на представление отзыва на иск в порядке, предусмотренном ст. 178 гпк Украины - 15 дней со дня вручения постановления об открытии производства по делу.
Истец разъяснено право подать в суд ответ на отзыв в порядке, предусмотренныеом ст. 179 гпк Украины, в течение 15 дней со дня получения отзыва ответчика на иск.
24.07.2020 от ответчика поступил отзыв на исковое заявление в котором представитель ответчика частично признал исковые требования. Отмечал, что гп «Конструкторское бюро« Артиллерийское вооружение »входит в состав гк« Укроборонпром », основным уставным задачам которого является изготовление продукции военного назначения для нужд Министерства обороны Украины. В течение последних двух лет, из-за отсутствия государствного оборонного заказа, предприятие находится в тяжелом финансовом положении. Руководством предпринимаются все возможные меры для обеспечения предприятия соответствующими заказами и погашения существующей задолженности перед работниками.
Представитель ответчика указывал, что 5 марта 2020 особа_1 было частично погашена имеющуюся задолженность, и выплачено 1000, 00 грн. Также отмечал, что в связи с фактической невозможностью погашения задолженности за отсутствия средств на счете вприятия, и продолжительностью финансового кризиса, предприятие не имело фактической возможности выплатить средства работнику в установленный законодательством срок.
На основании указанного, просил суд частично удовлетворить требования истца, с учетом частичного погашения задолженности по заработной плате.
От истца ответа.
Несмотря на то, что дело рассматривалось по правилам упрощенного искового производства без уведомления сторон, в соответствии с ч. 2 статьи 247 гпк Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
Суд, изучив и исследовав материалы дела, приходит к выводу о частичном удовлетворении иска, исходя из следующего.
Судом установлено, что особа_1 работал в Государственном предприятии «Конструкторское бюро артиллерийского вооружения» в должности старшего мастера контрольного отдела технического контроля с 10.05.2017 г.. По 28.11.2019 г.. С оплатой труда в соответствии штатного расписания.
Приказом от 27.11.2019 г.. № 354-к был нильнений с должности по собственному желанию согласно ч.3 ст.38 КЗоТ Украины с 28.11. 2019 года, что подтверждается справкой № 49-к от 24.12.2019 г..
Согласно отчету о выплате заработной платы ответчик не выплатил заработную плату с июня 2019 по ноябрь 2019 года. В июне 2019 было частично выплачена заработная плата в размере 3217, 55 грн., За июль 2019 года, за август 2019 года, сентябрь 2019, октябрь 2019 года, ноябрь 2019 никаких выплат не производится ответчиком.
Согласно расчетного листка, выданного ответчиком при увольнении по ноябрь 2019 задолженность ответчика перед истцом на конец месяца составляет 108586, 73 грн.
Установлено, что ответчиком частично погашена задолженность по выплате заработной платы истцу, а именно 05.03.2020 г.. Осуществлена выплата истцу начисленной, но не выплаченной заработной платы в сумме 1000, 00 грн.
Статьей 115 КЗоТ Украины определено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабглаза дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективным органом (а в случае отсутствия таких органов представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Статьей 1 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
В соответствии со ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим сполнамоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. В случае, когда день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Размер заработной платы са первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника. Выплата заработной платы осуществляется по месту работы. Сабороняеться проводить выплату заработной платы в магазинах розничной торговли, питьевых и развлекательных заведениях, за исключением тех случаев, когда заработная плата выплачивается работающим в этих заведениях лицам. По личному письменному согласию работника выплата заработной платы может осуществляться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатой этих услуг за счет работодателя. Своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут бути поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Работник имеет право на оплату своего труда своевременно на основании заключенного Трудового договора (ст. 21 Закона «Об оплате труда»).
Согласно ч. 5 ст. 97 КЗоТ Украины, оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Заработная плата должна выплачиваться работнику регулярно в рабочие дни в строки, установленные в коллективном договоре, не реже двух раз в месяц, не более чем через 16 календарных дней. Если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне. Задержка выплаты заработной платы даже на один и более дней является нарушением сроков выплаты согласно ст. 241-1 КЗоТ Украины.
Истец, обращаясь в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате и по всем суммам, причитающиеся к выплате працивнику при увольнении и задолженности за время задержки расчета при увольнении ссылается на то, что ответчик не выплачивал ему заработную плату начиная с июня 2019 по ноябрь 2019 и учитывая вышеизложенное, считает, что общая сумма задолженности, подлежащей выплате составляет 147781, 80 грн. (108586, 73 грн. Сумма задолженности по заработной плате; 39195, 07 грн. Средняя заработная плата за время задержки расчета при увольнении).
Конституционное право граждан на оплату праци рассматривается как одно из наиболее важных и приоритетных основ становления и развития общества, эффективное средство стимулирования работников и служащих в надлежащее и качественного выполнения служебных обязанностей.
Согласно ст 21, 43 Конституции Украины, ст 94, 115 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда» каждый человек имеет право на заработную плату за выполненную работу и ее своевременное получение в полном объеме.
В соответствии со ст. 55 Конституции Украины и ст. 4 гпк Укны, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором. В случае, если закон или договор не определяют эффективного способа защиты нарушенных, непризнанных или оспоренного права, свободы или интереса особи, которая обратилась в суд, суд в соответствии с изложенной в иске требования такого лица может определить в своем решении такой способ защиты, который не противоречит закону (ст. 5 гпк Украины). Способы защиты определены КЗоТ Украины.
В соответствии с положениями ст 12, 81 гпк Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. доказыванияможет основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания (ч. ч. 3, 4 ст.77 гпк Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 гпк Украины).
Согласно статье 3 КЗоТ Украины законодательство о труде регулирует трудове отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Статьей 4 КЗоТ Украины определено, что законодательство о труде состоит из КЗоТ Украины и других актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заротниму платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины; Законами Украины «Об оплате труда» и другие.
Статьей 43 Конституции Украины предусмотрено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Заработная плата- это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами (ст. 94 КЗоТ Украины).
Как предусмотрено ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случГКУ должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченныйи им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ст. 117 КЗоТ Украины).
Таким образом, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга возникаюво предусмотрены статьей 117 КЗоТ Украины правовые основания для применения материальной ответственности.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности, защита прав работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Впрочем, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего поработенку за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Необходимо также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель, стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в таких отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) отметила, что в соответствии с пунктом 6 части первой статьи 3 гк Украины общими принципами гражданского законодательства является справедливость, добросовестность и разумность. Законодательство Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях трудавник должен действовать добросовестно, реализуя свои права, что, в частности, требует часть третья статьи 13 гк Украины, не допуская действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своевременному расчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным сУчитывая его непропорциональность последствия правонарушения. Он может быть несправедливым по отношению к работодателю, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественный бремя соответствующих выплат может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительным. В таких случаях непризнания за судом права на уменьшение размера применяемого судом меры ответственности может привести к объективно неразумных инесправедливых последствий.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины, направлено также на компенсацию работнику имущественных потерь, он испытывает вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком правовой ответственности является ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности направлены прежде всего не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 гк Украины ика направленность присуща и мероприятия материальной ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Одним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненные правонарушением, совершенным другим лицом. Этой цели прежде всего служит взыскания убытков. Размер убытков в момент правонарушения обычно еще не известным, а истинный размер убытков в большинстве случаев доказать или сложно, или невозможно вообще.
С целью защиты интересов пострадавшей стороны законодаец может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих имущественных потерь. Такие правила имеют целью компенсацию пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном сравнению с взысканием убытков в порядке. Такая упрощенность заключается в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доведения размера ущербав.
Аналогично, обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких расходов работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не имеет целью установления точного их размера. Суд ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которых, как можно было бы разумно предположить, мог испытатьистец.
Судом бесспорно установлено и не оспаривается сторонами, что ответчик нарушил сроки выплаты особа_1 начисленной, но не выплаченной заработной платы при увольнении.
На основании изложенного, учитывая материалы дела и оценивая их в совокупности, суд считает возможным иск удовлетворить частично, с учетом частичной выплаты ответчиком суммы задолженности в размере 1000 грн., И взыскать с гп «Конструкторское бюро артиллерийского вооружения» в пользу особа_1 107586, 73 грн. заборгованости по выплате заработной платы и 39195, 07 грн. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Учитывая изложенное, иск подлежит удовлетворению.
В соответствии со ст. 141 гпк Украины, взысканию с ответчика в пользу истца подлежит 840, 80 грн. судебного сбора.
Руководствуясь ст.ст. 43, 55, 124 Конституции Украины, ст 116, 117 КЗоТ Украины, ст 3, 4-7, 11-13, 18, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354, 355 гпк Украины, суд -
Р Е Ш И л:
иск всоба_1 Государственного предприятия «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »о взыскании задолженности по заработной плате, всех сумм, причитающихся работнику к выплате от предприятия при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »(г.. Киев, ул. [В] Гетьмана, д. 6, код егрпоу 34297075) в пользу особа_1 (инн: номер_1, адрес: адрес_1) сумму задолженности в размере 107 586 грн.73 коп ., и 39195, 07 грн. среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Взыскать с Государственного предприятия «Конструкторское бюро« Артиллерийского вооружения »(г.. Киев, ул. [В] Гетьмана, д. 6, код егрпоу 34297075) в пользу особа_1 (инн: номер_1, адрес: адрес_1) судебный сбор в размере 840, 80 грн.
В остальной части иска отказать.
Решение может быть обжаловано в Киевский апелляционный суд через суд первой инстанции путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение суда не были вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
судья [С.]
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
Справа №760/6076/20
Провадження №2/760/4900/20
рішення
іменем україни
03 грудня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір с.і.
при секретарі - [Ф.] д.в.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх сум, що належать працівнику до виплати від підприємства при звільненні, -
В С Т А Н О В И в:
Позивач особа_1 в березні 2020 звернувся з позовом до відповідача в якому просив стягнути з дп «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» на свою користь заборгованість із виплати остаточного розрахунку при звільненні в сумі 108586, 73 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39195, 05 грн та судові витрати
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював у Державному підприємстві «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на посаді старшого майстра контрольного відділу технічного контролю з 10.05.2017 року по 28.11.2019 року, наказом від 27.11.2019 р. № 354-к був звільнений з посади за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 28.11. 2019 року, що підтверджується довідкою № 49-к від 24.12.2019 р.
Звільнення відбулось у зв`язку із невиконанням відповідачем законодавства про працю, а саме несвоєчасна виплата відповідачем заробітної плати, несплата відповідачем єдиного соціального внеску.
При цьому підприємство постійно працює, виробляє продукцію та продає цю продукцію.
Відповідно до звіту про виплату заробітної плати відповідач заборгував виплату заробітної плати із червня 2019 року по листопад 2019 року. В червні 2019 року було частково виплачено заробітну плату, за серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року жодних виплат не було здійснено відповідачем.
У заяві позивача на ім`я генерального директора Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» Сидоренка о.м. про звільнення за власним бажанням від 26.11.2019 року позивач просив відповідача провести із ним остаточний розрахунок та у разі затримки виплати заробітної плати просив виплатити його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку згідно ст.117 КЗпП України.
Відповідно до розрахункового листка, виданого відповідачем при звільненні, за листопад 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем на кінець місяця становить 108586, 73 грн.
Відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України 28.11.2019 року у день звільнення позивача, в який позивач працював, не виплатив усіх сум, що належали до виплати позивачу.
3 метою досудового врегулювання спору, позивач двічі звертався до Головного управління Держпраці у Київській області, отримав відповіді на свої звернення, але відповідач порушення його прав не припинив.
На момент звернення з позовом до суду, заборгованість із заробітної плати, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку позивачу не сплачені.
Відповідно і компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати відповідач не виплатив.
Згідно із Випискою Пенсійного фонду України від 28.02.2020р. (Форма ок-7) нарахована заробітна плата позивача у вересні 2019 року становила 14000, 00 грн., у жовтні 2019 року становила 17722, 06 грн.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04.03.2020 в цивільній справі за позовом особа_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх сум, що належать працівнику до виплати від підприємства при звільненні, відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 цпк України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 цпк України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
24.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача частково визнав позовні вимоги. Зазначав, що дп «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» входить до складу дк «Укроборонпром», основним статутним завданням якого є виготовлення продукції військового призначення для потреб Міністерства оборони України. Протягом останніх двох років, внаслідок відсутності державного оборонного замовлення, підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі. Керівництвом вживаються всі можливі заходи задля забезпечення підприємства відповідними замовленнями та погашення існуючої заборгованості перед працівниками.
Представник відповідача вказував, що 05 березня 2020 року особа_1 було частково погашено наявну заборгованість, та виплачено 1000, 00 грн. Також зазначав, що у зв`язку з фактичною неможливістю погашення заборгованості через відсутність коштів на рахунку підприємства, та тривалістю фінансової кризи, підприємство не мало фактичної можливості виплатити кошти працівнику у встановлений законодавством строк.
На підставі зазначеного, просив суд частково задовольнити вимоги позивача, з урахуванням часткового погашення заборгованості по заробітній платі.
Від позивача відповіді не надійшло.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 цпк України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що особа_1 працював в Державному підприємстві «Конструкторське бюро артилерійського озброєння» на посаді старшого майстра контрольного відділу технічного контролю з 10.05.2017 р. по 28.11.2019 р. з оплатою праці згідно штатного розпису.
Наказом від 27.11.2019 р. № 354-к був звільнений з посади за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України з 28.11. 2019 року, що підтверджується довідкою № 49-к від 24.12.2019 р.
Відповідно до звіту про виплату заробітної плати відповідач не виплатив заробітну плату із червня 2019 року по листопад 2019 року. В червні 2019 року було частково виплачено заробітну плату в розмірі 3217, 55 грн., за липень 2019 року, за серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року жодних виплат не було здійснено відповідачем.
Відповідно до розрахункового листка, виданого відповідачем при звільненні, за листопад 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем на кінець місяця становить 108586, 73 грн.
Встановлено, що відповідачем було частково погашено заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу, а саме 05.03.2020 р. здійснено виплату позивачу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1000, 00 грн.
Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного Трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та по всім сумам, що належать до виплати працівнику при звільненні та заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні посилається на те, що відповідач не виплачував йому заробітну плату починаючи з червня 2019 року по листопад 2019 року та враховуючи вищевикладене, вважає, що загальна сума заборгованості, яка належить до виплати складає 147781, 80 грн. (108586, 73 грн. сума заборгованості по заробітній платі; 39195, 07 грн. середня заробітна плата за час затримки розрахунки при звільненні).
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 цпк України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 цпк України). Способи захисту визначені КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 цпк України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст.77 цпк України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 цпк України).
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інші.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Як передбачено ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 цк України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 цк України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 цк України така спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті насамперед слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення зазвичай ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких витрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Судом безспірно встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач порушив строки виплати особа_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні.
На підставі викладеного, враховуючи матеріали справи та оцінюючи їх у [censored] суд вважає за можливе позов задовольнити частково, з урахуванням часткової виплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 1000 грн., та стягнути з дп «Конструкторське бюро Артилерійського озброєння» на користь особа_1 107586, 73 грн. заборгованості із виплати заробітної плати та 39195, 07 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 цпк України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 840, 80 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 3, 4-7, 11-13, 18, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354, 355 цпк України, суд, -
В И Р І Ш И в:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх сум, що належать працівнику до виплати від підприємства при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» (м. Київ, вул. [В.] Гетьмана, буд. 6, код єдрпоу 34297075) на користь особа_1 (іпн: номер_1 , адреса: адреса_1 ) суму заборгованості в розмірі 107586 грн.73 коп., та 39195, 07 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійського озброєння» (м. Київ, вул. [В.] Гетьмана, буд. 6, код єдрпоу 34297075) на користь особа_1 (іпн: номер_1 , адреса: адреса_1 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.І.Кушнір
Работа в Киеве (5552 отзыва) →
Реклама
ДП КБАО
Киев | 16.11.2020
Производство № 2/760/4980/20 В деле № 760/6470/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 16 ноября 2020 Соломенский районный суд. В составе председательствующего - судьи [Ш.] л.а., с участием секретаря - Шпоры н.н., рассмотрев по правилам упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 в гп «Конструкторское бюро« артиллерийское вооружение »о взыскании задолженности по зараб...
ДП КБАО
Киев | 23.09.2020
Справа № 760/6971/20 2/760/5065/20 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Букіної о.м. при секретарі Ступак м.с. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення заборг...
ДП КБАО
Киев | 27.07.2020
Дело № 760/5147/20 2-4748 / 20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 27 июля 2020 Соломенский районный суд. В составе: председательствующего судьи [Б.] а.н. при секретаре [С.] м.с. рассмотрев по правилам упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Конструкторское бюро« Артиллерийское вооружение »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при...
ДП КБАО
Киев | 21.07.2020
Святошинский районный суд г. киева решение именем украины ун. № 759/9600/20 пр. № 2/759/4238/20 21 июля 2020 г.. Киев Судья Святошинского районного суда г.. Киева Шум л.м., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон, гражданское дело по иску лицо_1 в Государственное предприятие "Конструкторское бюро" Артиллерийского вооружения "о взыскании заработной пла...
ДП КБАО
Киев | 17.06.2020
Номер провадження 2/754/4022/20 Справа №754/1608/20 заочне рішення Іменем України 17 червня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Зотько т.а., за участі секретаря судового засідання Ковальової в.о., представника позивача Романів а.а . , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою особа_2 до Дер...
ДП КБАО
Киев | 12.06.2020
Дело № 760/7570/20 2-5132 / 20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 12 июня 2020 Соломенский районный суд. В составе: председательствующего судьи [К.] а.б. при секретаре [М.] а.ю., рассмотрев по правилам упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Конструкторское бюро« Артиллерийское вооружение »о взыскании задолженности по заработной плате, - В С Т А ...
Добавить комментарий