ДП "ПІВДЕНДІПРОШАХТ": невыплата зарплаты

Суддя [З.] О. Г.

Справа № 644/9481/19
Провадження № 2/644/268/20

06.04.2020

заочне рішення
іменем україни
6 квітня 2020 року
Орджонікідзевський районний суд м.[Х]
в складі:
головуючого судді - Зябрової О.Г.,
за участю секретаря - Лагір А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 644/9481/19 за позовом особа_1 до ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «південдіпрошахт» про стягнення невиплаченої заробітної плати, щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оплату за листами непрацездатності, моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оплату за листами непрацездатності, моральної шкоди, в якому просить суд стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь позивача невиплачену заробітну плату за 05.03.2018 року та
01.10.2018року, які були робочими днями в розмірі 355, 38 грн.; оплату за щорічну відпустку в період з 18.06.2018 року по 13.07.18 року в сумі 1735, 03 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49995, 78 грн. за період з жовтня 2018 року та до нарахувати по день фактичного розрахунку; оплату за листами не працездатності в період з 09.03.2018 року по 15.06.2018 року в розмірі 7126, 59 грн.; моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі встановленим законом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона04.09.1980 року була прийнята на роботу в інститут "Південдіпрошахт", який відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України № 534 від 20.12.2010 року було перетворено в ДП "Південдіпрошахт", в якому працювала на посаді інженера II категорії гірничого відділу. Однак, 01 жовтня 2018 року була звільнена з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач постійно затримував виплату заробітної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Починаючи з лютого 2017 року по лютий 2018 року включно роботодавець не сплачував заробітну плату, яка нараховувалась. Станом на лютий 2018 року борг за підприємством на кінець місяця із заробітної плати складає 21432, 05 грн., що підтверджується розрахунковим листком за лютий 2018 року. Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом м. [Х] від 15.01.2019 року, за вимогою про стягнення з ДП "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "південдіпрошахт" було стягнуто на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року в розмірі 21432 грн. 05 коп. На підставі даного судового наказу 26.02.2019 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста [Х.] Головного територіального управління юстиції в Харківській області було відкрито ВП № 58468863, яке не виконувалось в продовж значного часу. 08 листопада 2019 року на особистий рахунок позивача було безготівково зараховано суму заборгованості по заробітній платі, відповідно до ухваленого рішення суду від 15.01.2019 року. Як вбачається зі сайту автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 13 листопада 2019 року виконавче провадження АСВП: №58468863 - завершено. При звільненні позивача підприємство не провело з нею повного розрахунку та не надало довідку про заборгованість, їй не виплатили заробітну плату за робочі дні 05.03.2018 року та 01.10.2018 року. Крім того, з 18.06.2018 року по 13.07.2018року вона була у щорічній відпустки, але не отримала оплату за неї. В день звільнення позивача 01.10.2018 р., відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. І ст. 116 КЗпП України. Неодноразові звернення до керівника установи про отримання розрахунку по сплаті належних виплат при звільненні не призвели до позитивного результата. Згідно розрахунку позивача, середньомісячний заробіток за час затримки розрахункових коштів при звільненні з роботи особа_1 становить 49995, 78 грн.
За вказаних обставин, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 49995, 78 грн. за період з жовтня 2018 року та до нарахувати по день фактичного розрахунку. Крім того, відповідно самостійному розрахунку позивача розмір суми оплати щорічної відпустки складає 1594, 18 грн. року 06.03.2018 року особа_1 отримала травму руки - перелом правої руки зі зміщенням, у зв`язку з чим перебувала на лікарняному з 09.03.2018 року по 15.06.2018 року. З огляду на те, що підприємство систематично порушує права робітника на отримання оплати праці, а також зі значним погіршенням стану здоров`я, вимушена була звільнитися 01.10.2018 року. При звільненні з нею не було проведено розрахунок. Заробітну плату за робочі дні 05.03.2018 року та 01.10.2018 року їй не виплатили, також на день звільнення кошти по лікарняним не були нараховані, а тому не було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності, на підставі лікарняних листів, оригінали яких знаходились у відповідача. Згідно, самостійного розрахунку позивача, сума коштів за перебування особа_1 по листу непрацездатності складає 7076, 58 грн. З урахуванням обставин справи, тривалості правопорушення та глибини душевних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважає, що розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у грошовому виразі необхідно визначити у розмірі 10000 гривень.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. [Х] від 5 грудня 2019 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання, витребувано у ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «південдіпрошахт» довідку про невиплачену заробітну плату особа_1 за 05.03.2018 року та 01.10.2018 року, які були робочими днями; довідку про заборгованість оплати щорічної відпустки особа_1 за період з 18.06.2018 року по 13.07.2018 року; довідку про середній заробіток особа_1 ; довідку про заборгованість з оплати за листами непрацездатності особа_1 за період з 09.03.2018 року по 15.06.2018 року.
11 лютого 2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. [Х] закрито підготовче провадження по зазначеній справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.
Позивач в судове засідання не з`явилась, в поданій до суду заяві просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач неодноразово викликався до суду, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових викликів зі зворотними повідомленнями, про причини неявки не повідомив. Відзив на позов не надав, ухвалу про витребування доказів не виконав.
За таких обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом встановлено, що 01.10.2018 року особа_1 було звільнено з ДП «південдіпрошахт», на пдіставі п.1 ст.36 КЗпП (а.с.9).
Остаточний розрахунок з особа_1 не був проведений.
Відповідно копії розрахункового листка ДП «південдіпрошахт» борг за підприємством станом на кінець лютого 2018 року складає 21432 грн. 05 коп. (а.с. 17).
Як вбачається з копії наказу №44к від 18.06.2018 року особа_1 було надано відпустку на період з 18.06.2018 року по 13.07.2018 року (а.с. 10).
Також особа_1 перебувала на лікарняному в період з 09.03.2018 року по 15.06.2018 року, що підтверджується копіями листків непрацездатності (а.с. 18-19).
Відповідно до копії Форми ОК-5 наданої ПФ України особа_1 перебуває в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування (а.с. 11-13).
Отже, судом встановлено, що між сторонами склались спірні правовідносини в частині своєчасного розрахунку при звільненні працівника.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладеного позивачем.
Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст.94 КзпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень згаданого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015р. та від 01.03.2017р. у справі № 635/2084/16-ц.
Відповідно до п. 2, 5 вказаного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка в свою чергу визначається виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 4. Порядку, обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховується компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, тощо.
Виходячи з вказаного правового регулювання, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, адже з вини відповідача в день звільнення, тобто 01.10.2018 року, не було проведено розрахунку по заробітній платі, що є порушенням прав позивача. На підставі зазначеного Положення для обрахунку середньоденного заробітку використовується заробітна плата за фактично відпрацьовані робочі дні за два місяці, що передують даті звільнення.
Середня заробітна плата позивача на день складає - 177.29 гривень.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні період з 01.10.2018 р. (день звільнення) по 22.11.2019 р. (дата підписання позовної заяви) складає: 177. 29 грн. х 282 робочих дня = 49995. 78 грн.
Також підлягать стягненню з відповідача на користь позивача невиплачена заробітна плату за 05.03.2018 року та 01.10.2018 року, які були робочими днями в розмірі 355. 38 гривень, оплата за щорічну відпустку в період з 18.06.2018 року по 13.07.2018 року в сумі 1735. 03 гривень, оплата за листами не працездатності в період з 09.03.2018 року по 15.06.2018 року в розмірі 7126. 59 гривень.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В силу ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідностаттею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено позивачем, істотне та триваюче порушення трудових прав щодо виплати заробітної плати поставило позивача у скрутне матеріальне становище, не було можливості проходити курс лікування у лікарні, призвело до сильних душевних страждань, що вимагало неабияких додаткових зусиль для організації свого життя та захисту свого порушеного права, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що порушення права позивача на своєчасну виплату заробітної плати дійсно призвело до її душевних страждань, втрати нею нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування та стресі, що очевидно позбавляло позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності перед необґрунтованими діями відповідача.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000 грн., що відповідає правилам розумності та справедливості.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність тієї обставини, що відповідачем було порушене право позивача на повний та своєчасний остаточний розрахунок при звільненні.
Отже, позовні вимоги особа_1 до ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «південдіпрошахт» про стягнення невиплаченої заробітної плати, щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оплату за листами непрацездатності, моральної шкоди підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 76, 81, 242-246, 263-265, 274, 280 ЦПК України, ст.ст. 47, 94, 115, 116 КЗпП України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «південдіпрошахт» про стягнення невиплаченої заробітної плати, щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оплату за листами непрацездатності, моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь особа_1 невиплачену заробітну плату за 05.03.2018 року та 01.10.2018 року, які були робочими днями в розмірі 355. 38 гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь особа_1 оплату за щорічну відпустку в період з 18.06.2018 року по 13.07.2018 року в сумі 1735. 03 гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств
вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49995. 78 гривень за період з 1 жовтня 2018 року по 22 листопада 2019 року.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств
вугільної промисловості «Південдіпрошахт» оплату за листами не працездатності в період з
09.03.2018року по 15.06.2018 року в розмірі 7126. 59 гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств
вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь особа_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств
вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь держави судовий збір в розмірі 768 . 40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: особа_1 (місце реєстрації: адреса_1 , рнокпп номер_1 ).
Відповідач: ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «південдіпрошахт» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Пушкінська, 5, код єдрпоу 00167606).

Суддя: [О.]