ДП "ПІВДЕНДІПРОШАХТ": невыплата зарплаты

Справа № 953/24214/19
н/п 2/953/1025/20
рішення
іменем україни
19 березня 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зуб [Г]
за участю секретаря Черниш О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
встановив:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 77800 грн. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. 01.10.2014 року позивача було прийнято на роботу до відділу ЕАЗ на посаду інженера ДП «пбпвп «Південдіпрошахт, де вона працює і на разі. Починаючи з березня 2018 року по теперішній час відповідач постійно затримує виплату заробітної плати у зв`язку з чим виникла заборгованість з 01 березня 2018 року по 28 жовтня 2019 року в розмірі 77800 грн. Позивач зверталась з вимогою провести з нею повний розрахунок, однак заробітна плата виплачена не була.
Представником відповідача ДП «Проектування підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить залишити вказаний позов без задоволення, посилаючись на те, що відповідач на разі перебуває у процесі реорганізації, та особа_2 вивезено зі складу вказаної комісії, тому видані останнім довідки є недійсними, а тому надані позивачем розрахункові листи не можуть бути належним доказом, який би підтверджував заборгованість підприємства перед позивачем. Крім того, подана позовна заява не відповідає всім вимогам встановлених ст. 175 ЦПК України.
Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, надіслав до суду заяву, в якій просить не брати до уваги раніше поданий відзив, позовні вимоги визнав в повному обсязі, та справу розглядати за відсутності відповідача.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників судового розгляду, та за наявними в справі доказами.
06.12.2019 року вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб [Г]
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2019 року було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивач працює в ДП «Проектування будівництв підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на посаді інженера з 01.10.2014 року.
Відповідно до наданої до суду довідки, заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати за період з 01.03.2018 року по 01.11.2019 року складає 77800 грн., що не спростовано та визнається відповідачем. Підстав недовіряти вказаному розрахунку у суду не має.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності,
враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даному випадку позивач обмежений у можливості надати інші докази, ніж довідку про заборгованість, оскільки саме відповідач є власником відповідних документів про нарахування та сплату позивачу заборгованості по заробітній платі.
Виходячи з наведених норм цивільного процесуального права, оскільки позивач об`єктивно позбавлена вільного доступу до доказів про розмір заборгованості, саме на відповідача покладається тягар спростування наданих позивачем доказів щодо вказаного розміру.
Крім того, не оскаржується представником відповідача, що позивач працює на підприємстві, що
підтверджує факт наявності заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем. Посилання в раніше поданому відзиві, що представником ДП «пбпвп «Південдіпрошахт» подано до відділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення взагалі не відноситься до предмету доказування по справі, оскільки прізвище позивача у вказаній заяві відсутнє.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору (ч.1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці»).
У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Частиною пятою статті 97 Кодексу законів про працю встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, та такими, що не спростовані відповідачем та визнаються останнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позов.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 778 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код єдрпоу 00167606, на користь особа_1 , інформація_1 , невиплачену заробітну плату в розмірі 77800 (сімдесят сім тисяч вісімсот) гривень 00 коп.
Стягнути з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код єдрпоу 00167606, на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 778 (сімсот сімдесят вісім) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - особа_1 , місцеперебування: адреса_1 , р.н.о.к.п.п. номер_1 .
Відповідач - державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», місцезнаходження: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 5, код єдрпоу 00167606.
Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2020 року.

СУДДЯ [Г.] ЗУБ