ДП "УКРНТЦ "ЕНЕРГОСТАЛЬ": невыплата зарплаты

Справа №638/20203/19
Провадження № 2/638/12/20
Р І Ш Е Н Н Я 
іменем україни
25 березня 2020 року м.Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання Панікарук В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадення в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
27.12.2019 року особа_1 (далі за текстом — позивач), в особі свого представника — адвоката [Ч.] О.А., звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (далі за текстом — відповідач), в якому просить: стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 в розмірі 69920, 25 грн та 10000, 00 гривень в якості компенсації моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 21.10.2005 по теперішній час працює на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді інженера 1 категорії відділу упровадження газоочисних систем.
Внаслідок невиплати заробітної плати протягом тривалого періоду у відповідача утворилась заборгованість. Так станом на 16.12.2019 відповідачем йому нарахована та не виплачена заробітна плата за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 в загальному розмірі 69920, 25 грн, без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів.
Крім того, просить стягнути моральну шкоду, оскільки внаслідок протиправних та незаконних дій Відповідача він зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного стану та моральних страждань.
Позивач в судове засідання не з`явився. Представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, вимоги позову підтримав.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження спричинення моральної шкоди.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що особа_1 з 21.10.2005 року працює на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді інженера 1 категорії відділу упровадження газоочисних систем, що підтверджується наказом №944-к від 20.10.2005 (а.с.8) та копією трудової книжки (а.с.10−14).
Відповідач не належним чином виконує обов`язки по виплаті заробітної плати, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі. З Довідки про нараховану та не виплачену заробітну плату особа_1 за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 вбачається, що станом на 16.12.2019 року загальна сума заборгованості без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати становить 69920, 25 грн (а.с. 7).
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст.94 КЗпП України).
Відповідно до ч. ст. 7 Кодексу законів про працю, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Відповідно до ст. 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку наказного або спрощеного позовного провадження.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» має заборгованість перед особа_1 у виплаті нарахованої але не виплаченої заробітної плати у розмірі 69920, 25 грн., в зв`язку з чим ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237−1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статтею 237−1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено Позивачем, істотне та триваюче порушення трудових прав щодо виплати заробітної плати призвело до сильних душевних страждань, що вимагало неабияких додаткових зусиль для організації свого життя та захисту свого порушеного права, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № 362/7161/15-ц зазначив: враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237−1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним. При вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, суди вірно врахували характер порушень та дій вчинених власником, а також те, що порушення законних прав позивача призвели до його душевних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування, а також стресі, пов`язаному з неможливістю на самореалізацію суспільно-корисною працею, що очевидно позбавляє позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдає почуття незахищеності перед необґрунтованими діями власника.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що порушення права Позивача на своєчасну виплату заробітної плати дійсно призвело до його душевних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування та стресі, що очевидно позбавляло Позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності перед необґрунтованими діями Відповідача.
З урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі (69 920, 25 грн.), необхідністю Позивача звертатись з вимогами про виплату заробітної плати до Відповідача та державних установ, а також враховуючи посилання Відповідача на скрутне матеріальне становище підприємства, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 2000, 00 (двох тисяч) грн., що відповідає правилам розумності та справедливості.
Доводи представника Відповідача про те, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, адже не надано будь-яких доказів, які б говорили про душевне страждання Позивача та порушення організації його життя, є необґрунтованими, тому що сам факт порушення законного Трудового права Позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у цивільній справі № 362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн., що становить 20% від суми заявленої вимоги, за подання якої позивачем був сплачений судовий збір, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати (сплачений при поданні позову судовий збір), у розмірі задоволеної частини вимог, що становить 153 грн. 80 коп.. Також на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги за позовом особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (єдрпоу 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на користь особа_1 (інформація_1, рнокпп номер_1, адреса: адреса_1) заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2019 по 30.11.2019 в розмірі 69 920 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 25 копійок, моральну шкоду в розмірі 2000 (двох тисяч) гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 153 (сто п`ятдесят три) гривні 68 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (єдрпоу 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д. М. Цвіра