ДП "ХНДІТМ": невыплата зарплаты

"25" августа 2020


Дело № 642/3551/20
производство 2/642/1208/20
текст решения
именем украины

25 августа 2020 Ленинский районный суд города Харькова в составе:
председательствующего судьи Ш. Л.Л.,
с участием секретаря [Б.] В.П.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда в порядке упрощенного искового производства гражданское дело
по иску лицо_1 к ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения» про взыскании задолженности по заработной плате, взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы после увольнения работника, суд
В:
Истец особа_1 обратился в суд 17 июля 2020 с иском к ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения о взыскании задолженности по заработной плате в размере 21 384 грн. 84 коп., Среднего заработка за время задержки окончательного расчета в сумме 3900 грн. 00 коп., Три об этомнты годовых в сумме 673 грн. 20 коп., Инфляционных потерь в сумме 451 грн. 20 коп., Морального вреда в размере 10 000 грн., А всего 36 409 грн. 24 коп.
В обоснование исковых требований истец указал, что работал на ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения», и 30 июня 2019 он был освобожден.
В день увольнения ответчик не рассчитался с ним, то есть не выплатил все необходимые средства, в нарушение ст. 116 КЗоТ Украины. На момент подачи искового заявления, общая сумма поженность по заработной плате составляет 21 384 грн. 84 коп. В соответствии с требованиями ст. 117 КЗоТ Украины ответчик должен выплатить истцу средний заработок за время задержки окончательного расчета за 13 месяцев в сумме 3900 грн. 00 коп., Исходя из среднего заработка в размере 300 грн., Три процента годовых в сумме 673 грн. 20 коп., Инфляционные потери в сумме 451 грн. 20 коп., Моральный вред в размере 10 000 грн., Поскольку истец должен был прилагать дополнительные усилия для организации своейго жизни и семьи, потерпел душевных страданий, следствием которых стало ухудшение физического и духовного состояния.
Определением суда от 20 июля 2020 открыто производство по делу в порядке упрощенного искового производства сообщению сторон.
Истец в судебное заседание не явился. О дате, времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом. Представитель истца [Б.] П.Д. подал заявление, в котором просил рассмотреть дело в его отсутствии и иск удовлетворить.
представитель ответчикаГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения» в судебное заседание не явился, о дате и времени проведения судебного заседания извещен надлежащим образом, неявки суду не сообщил, отзыв на иск не представил.
При таких обстоятельствах при отсутствии возражений истца суд решает дело на основании имеющихся в нем доказательств и материалов и принимает решение при заочном рассмотрении дела, соответствует требованиям ст. 280 ГПК Украины.
Суд, исследовав материли дела, оценив имеющиесяпо делу доказательства, считает, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно справке, выданной 15 июля 2019 ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения», особа_1 работал на указанном предприятии по 30 июня 2019 года, и по состоянию на 1 июля 2019 задолженность предприятия перед истцом в выплате заработной платы составила 21 384, 84 грн.
Таким образом, в день освобождения ответчик не рассчитался с истцом, не выплатил ей вси надлежащие средства и на момент подачи искового заявления, общая сумма задолженности по заработной плате составляет 21 384, 84 грн., которая ответчиком опровергнута ни была.
Статья 43 Конституции Украины гарантирует, что каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Об оплате труда» заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодавець выплачивает работнику за выполненную им работу. Работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора (ч.1 ст. 21 ЗУ «Об оплате труда»).
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
В части второй статьи 233 КЗоТ Украины передбаАчэн, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
В решении Конституционного Суда Украины от 15 октября 2013 №8-рп / 2013 указывается, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда не ограничивается каким-либо сроком обращения работника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством, в том числе и за время простоя, который имел место не по вине работника, независимо от того, было осуществлено работодателем начисления таких выплат.
Похожий вывод был сделан и Верховным Судом Украины. В частности, в постановлении Верховного Суда Украины от 26 октября 2016 по делу № 6-331цс17 указано, что "в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений быудь-либо сроком обратиться в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством, независимо от того, совершил работодатель начисления таких выплат ".
Согласно части первой статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. какчто работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Частью первой статьи 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в строки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. закон прямовозлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взысканиия заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, еслиработодатель не докажет отсутствия в этом свои вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100.
Согласно абзацу пятым п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практикеприменения судами законодательства об оплате труда », удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в своем решении расчеты, из которых он определял суммы взыскания. Поскольку производить и уплачивать НДФЛ и военный сбор это обязанность работодателя, в резолютивной части судебного решения определяют сумму без их содержание.
Согласно действующему законодательству Украины средний заработок при увольнении рассчитывается, исходя из заработной платы за два месяца, предшествующих месяцу увольнения.
Згидно справки ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения», заработная плата особа_1 по апрель 2019 составила 300 грн. за май 2019 - 300 грн.
Таким образом на день увольнения истца 30.06.2019 года его средний заработок составлял 300 грн. из расчета: (300, 00 грн. + 300, 00 грн.): 2 = 300, 00 грн.
Размер выплат за задержку выплаты полного расчета при увольнении, за 13 месяцев, составляет 3900 грн. (300х13 = 3900 грн.)
Однако, в нарушение указанных положений КЗоТ Украини ответчик не осуществил окончательный расчет с истцом за выполненную им работу, чем нарушены его трудовые права.
Что касается взыскания трех процентов годовых от просроченной суммы, суд считает, что в этой части исковые требования удовлетворению не подлежат поскольку согласно ст. 625 ГК Украины (размещена в разделе I «Общие положения об обязательствах") - должник не освобождается от ответственности за невозможность выполнения им денежного обязательства. Должник, который просрочил выполнение денежногообязательства, по требованию кредитора обязан уплатить сумму долга с учетом установленного индекса инфляции за все время просрочки, а также три процента годовых от просроченной суммы, если иной размер процентов не установлен договором или законом.
При рассмотрении дел о предусмотренной статьей 625 ГК Украины ответственность за нарушение денежного обязательства следует выяснить: существует обязательства между сторонами, или это обязательство является денежным, доказано наличие просрочки в исполнении собов`язання, существуют специальные нормы, регулирующие данные правоотношения и исключают применения этой статьи.
В статье 625 ГК Украины норма не применяется к трудовым правоотношениям (задолженности по заработной плате, возмещение вреда работнику вследствие Трудового увечья), семейных и иных правоотношений, которые регулируются специальным законодательством.
Но согласно ст. 2 Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» - индексации подлежат денежные доходы граждан, полученные ими в гривнях на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии; стипендии; оплата труда (денежное обеспечение), поэтому не выплачена своевременно задолженность по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета, с момента вынесения решения судом и по день его фактического исполнения подлежит взысканию с учетом индексации.
За период задержки расчета, согласно заявленным исковым требованиям, с 01.07.2019 по 17.07.2020 рассчитывается совокупный индекс инфляции, который по данным Госкомстата составляет 102, 11%.
Инфляционное увеличение суммы долга за указанный период рассчитывается по формуле: (сумма долга х совокупный индекс инфляции) - сумма долга = сумма инфляционных и составляет 451 грн. 20 коп .: (21384, 84х102, 11) -21384, 84 = 451, 20 грн.
Учитывая диспозитивность гражданского судопроизводства, и предоставленные истцом расчеты, суд приходит к выводу, что размер задолженности по заработной плате и сумма среднего заработка за период задержки расчетав при увольнении, указанные истцом в исковом заявлении являются обоснованными, и оснований им не доверять у суда нет.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Моральный вред заключается в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников.
Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правопорушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение.
При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Согласно ч.1 ст.237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производитсяв случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Поскольку нарушения законных прав истца на своевременное получение заработной платы и окончательного расчета при увольнении привели к моральным страданиям, с учетом требований разумности и справедливости с ответчика в пользу истца следует взыскать в возмещение причиненного ему морального вреда 3000 грн.
соответствующиев ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенции о защите заработной платы от 01.07.1949 года № 95, ратифицированной Украиной 04.08.1961 года, Конвенция применяется ко всем лицам, которым выплачивается или должна выплачиваться заработная плата. Заработная плата должна охраняться от арестов и передачи в такой мере, в какой это считается необходимым для содержания работника и его семьи.
Частью пятой статьи 97 Кодекса законов о труде установлено, что оплата труда работников осуществляется в первоочередномв порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Частью шестой статьи 24 Закона Украины "Об оплате труда" предусмотрено, что своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Таким образом, с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате в сумме 21 384 84 коп., Средний заработок за время повтораимкы окончательного расчета в сумме 3900 грн. инфляционные потери в сумме 451 грн. 20 коп., Моральный вред в размере 3000, а всего взыскать 28 736, 04 грн.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, суд взыскивает с ответчика в пользу истца судебные расходы в размере 840 грн. 80 коп.
Руководствуясь статьями 3, 4, 12, 76, 306, 263-265 ГПК Украины, суд -
В Е Л:

Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Харьковский научно-дослидний институт технологии машиностроения »(егрпоу 14311070, 61016, г.. Харьков, ул. Кривоконевская, 30) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, паспорт серии номер_2, выданный Ленинским РО ХГУ УМВД Украины в Харьковской области 15.11.2000 года, зарегистрированной по адреса_1) задолженность по заработной плате в сумме 21 384 (двадцать одна тысяча триста восемьдесят четыре грн. 84 коп.), средний заработок за время задержки окончательного расчета в сумме 3900 грн. (Три тысячи девятьсот грн.), инфляционные потери в сумме 451 грн. 20 коп. (Четыреста пятьдесят одна грн. 20 копеек), моральный вред в размере 3000 (три тысячи грн. 00 коп.), А всего взыскать 28 736, 04 (двадцать восемь тысяч семьсот тридцать шесть грн. 04 коп. )
В другой части исковых требований отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения» (егрпоу 14311070, 61016, г.. Харьков, ул. Кривоконевская, 30) в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подачу заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Истец имеет право обжаловать заочноерешение в общем порядке.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Харьковский апелляционный суд. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системыапелляционные жалобы подаются участниками дела в Харьковский апелляционный суд через Ленинский районный суд города Харькова.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Судья Л.Л. [Ш.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

"25" серпня 2020 р.


Справа № 642/3551/20
Провадження 2/642/1208/20
заочне рішення
іменем україни

25 серпня 2020 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді [Ш.] Л.Л.,
за участю секретаря [Б.] В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом особа_1 до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення працівника, суд-
встановив:
Позивач особа_1 звернувся до суду 17 липня 2020 року з позовом до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 21 384 грн. 84 коп., середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в сумі 3 900 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 673 грн. 20 коп., інфляційних втрат в сумі 451 грн. 20 коп., моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., а всього 36 409 грн. 24 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював на ДП «Харківський науково- дослідний інститут технології машинобудування», та 30 червня 2019 року його було звільнено.
В день звільнення відповідач не розрахувався з ним, тобто не виплатив всі належні кошти, порушуючи ст. 116 КЗпП України. На момент подачі позовної заяви, загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 21 384 грн. 84 коп. У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за 13 місяців в сумі 3 900 грн. 00 коп., виходячи з середнього заробітку у розмірі 300 грн., три проценти річних в сумі 673 грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 451 грн. 20 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., оскільки позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
Ухвалою суду від 20 липня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача Багмат П.Д. подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та позов задовольнити.
Представник відповідача ДП «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» в судове засідання не з`явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
За таких обставин при відсутності заперечень позивача суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до довідки, виданої 15 липня 2019 року ДП «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування», особа_1 працював на вказаному підприємстві по 30 червня 2019 року, та станом на 1 липня 2019 року заборгованість підприємства перед позивачем о виплаті заробітної плати склала 21 384, 84 грн.
Таким чином, в день звільнення відповідач не розрахувався з позивачем, не виплатив їй всі належні кошти та на момент подачі позовної заяви, загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 21 384, 84 грн., яка відповідачем спростована не була.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору (ч.1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці»).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Згідно з абзацом п`ятим п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначав суми стягнення. Оскільки справляти і сплачувати ПДФО та військовий збір це обов`язок роботодавця, у резолютивній частині судового рішення визначають суму без їх утримання.
Згідно із чинним законодавством України середній заробіток при звільнені розраховується, виходячи із заробітної плати за два місяці, що передують місяцю звільнення.
Згідно довідки ДП «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування», заробітна плата особа_1 за квітень 2019 року склала 300 грн. за травень 2019 року - 300 грн.
Таким чином на день звільнення позивача 30.06.2019 року його середній заробіток складав 300 грн. з розрахунку: (300, 00 грн. +300, 00 грн.):2= 300, 00 грн.
Розмір виплат за затримку виплати повного розрахунку при звільненні, за 13 місяців, становить 3 900 грн.(300х13=3900 грн.)
Однак, в порушення вказаних положень КЗпП України відповідач не здійснив остаточний розрахунок з позивачем за виконану ним роботу, чим порушено його трудові права.
Що стосується стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки згідно ст. 625 ЦК України (розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання») - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок Трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Але згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення), тому не виплачена своєчасно заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з моменту постановлення рішення судом та по день його фактичного виконання підлягає стягненню з урахування індексації.
За період затримки розрахунку, згідно з заявленими позовними вимогами, з 01.07.2019 по 17.07.2020 розраховується [censored] індекс інфляції, який згідно даних Держкомстату становить 102, 11 %.
Інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період розраховується за формулою: (сума боргу х [censored] індекс інфляції) - сума боргу= сума інфляційних, та становить 451 грн. 20 коп.: (21 384, 84х102, 11)-21384, 84 =451, 20 грн.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості із заробітної плати та сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, які зазначені позивачем у позовній заяві є обґрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки порушення законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні призвели до моральних страждань, з урахуванням вимог розумності і справедливості з відповідача на користь позивача слід стягнути на відшкодування завданої йому моральної шкоди 3 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 21 384 84 коп., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 3 900 грн. інфляційні втрати в сумі 451 грн. 20 коп., моральну шкоду в розмірі 3 000, а всього стягнути 28 736, 04 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 3, 4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:

Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» (єдрпоу 14311070, 61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , паспорт серії номер_2 , виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 15.11.2000 року, зареєстрованої за адресою: адреса_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 21 384 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят чотири грн. 84 коп.), середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 3 900 грн. (три тисячі дев`ятсот грн.), інфляційні втрати в сумі 451 грн. 20 коп.(чотириста п`ятдесят одна грн. 20 копійок), моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі грн. 00 коп.), а всього стягнути 28 736, 04 (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять шість грн. 04 коп.)
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» (єдрпоу 14311070, 61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Харкова.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.Л. [Ш.]