ДП "ХНДІТМ": невыплата зарплаты

"04" июня 2020

Дело № 642/1328/20
производство 2/642/749/20
решение
именем украины
(Заочное)
4 июня 2020 г.. Харьков
Ленинский районный суд города Харькова в составе:
председательствующего судьи [Г.] А.М.
с участием секретаря [К.] А.А.
без участия сторон
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии мяшинобудування »о взыскании задолженности по заработной плате, после увольнения работника, суд

В:

Истец особа_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения о взыскании задолженности по заработной плате, платы после увольнения работника.
В обоснованные исковых требований указал, что с 8 февраля 2006 по 16 июля 2019 истец работал у ответчика в должности исполняющего обязанности директора Государственнойого предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения».
16 июля 2020 истца уволили с работы, с должности исполняющего директора Государственного предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения».
В день увольнения ответчик не рассчитался с истцом, то есть не выплатил ему все необходимые средства, в нарушение ст. 116 КЗоТ Украины.
На момент подачи искового заявления, общая сумма задолженности по заработной плате составляет 326 157 (тристаа двадцать шесть тысяч сто пятьдесят) грн., что подтверждается справкой ответчика от 31.07.2019.
Задолженность по выплате компенсации за неиспользованный отпуск в сумме 103 034, 94 грн. сто три тысячи тридцать четыре грн. 93 коп.)
Задолженность по предоставлению возвратной финансовой помощи в размере 4000 (четыре тысячи грн.) 80 коп.
Задолженность по счету № номер_4 по хозяйственных нужд 26631, 22 грн., По командировкой 84981, 81 грн. всего 111 613, 03 грн. (Сто одиннадцать тысяч шестьсот Тринадцать грн. 03 коп.)
Кроме того, истец просит взыскать 3% годовых в сумме 62997 (шестьдесят две тысячи девятьсот девяносто семь) 52 коп., Инфляционные потери в сумме 4566 (четыре тысячи пятьсот шестьдесят шесть) рублей. 20 коп., Моральный вред в размере 50 000 (пятьдесят тысяч) рублей. 00 коп., А всего вместе - 662 369 (шестьсот шестьдесят две тысячи триста шестьдесят девять) рублей. 04 коп.
Истец в судебное заседание не явился. Подал в суд заявление о рассмотрении дела без его участия.
Представитель ответчика в сВдова заседание не явился. О слушании дела извещен надлежащим образом. Причины неявки суду не сообщили. Возражения по иску не представил.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, в связи с неявкой в ​​судебное заседание всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось.
Суд, проверив доводы, изложенные истцом в обоснование заявленных исковых требований, исследовав материалы дела приходит к следующему.
Частью 1 ст.2 ГПК Украины предусмотрено, что задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Согласно ч.1 ст.13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участникамидела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Статьей 15 Гражданского кодекса Украины определено право каждого человека и защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания. Каждый человек имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского судопроизводства. Итак, объектом защиты является нарушено, непризнанных или оспариваемых прав или гражданский интерес и именно оно является основанием для обращения лица за защитой своего права с применениемсоответствующего способа защиты. Такие способы защиты предусмотрены статьей 16 ГК Украины.
Судом установлено, что истец особа_1 с 8 февраля 2006 по 16 июля 2019 истец работал у ответчика в должности исполняющего обязанности директора Государственного предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения».
16 июля 2020 истца уволили с работы, с должности исполняющего директора Государственного предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроительство ».
16 июля 2020 истца уволили с работы, с должности исполняющего директора Государственного предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения».
В день увольнения ответчик не рассчитался с истцом, то есть не выплатил ему все необходимые средства, в нарушение ст. 116 КЗоТ Украины.
На момент подачи искового заявления, общая сумма задолженности по заработной плате составляет 326 157 (триста двадцать шесть тысяч сто пятьдесят) грн., Что подтверждается справкойй ответчика от 31.07.2019.
Задолженность по выплате компенсации за неиспользованный отпуск в сумме 103 034, 94 грн. сто три тысячи тридцать четыре грн. 93 коп.)
Задолженность по предоставлению возвратной финансовой помощи в размере 4000 (четыре тысячи грн.).
Задолженность по счету № номер_4 по хозяйственных нужд 26631, 22 грн., По командировкой 84981, 81 грн. всего 111 613, 03 грн. (Сто одиннадцать тысяч шестьсот тринадцать грн. 03 коп.)
Указанный расчет ответчиком опровергнут не был, да доказов, что указанный расчет является недостоверным и ненадлежащим в суд также предоставлено не было.
В судебном заседании установлено, что окончательный расчет с истцом после его освобождения проведено не было, что подтверждает факт наличия задолженности ответчика перед истцом по состоянию на дату его увольнения.
Статья 43 Конституции Украины гарантирует, что каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
согласно дв ч.1 ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу. Работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора (ч.1 ст. 21 ЗУ «Об оплате труда»).
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику оформлЕну трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные вст.116 настоящего Кодекса.
В части второй статьи 233 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
В решении Конституционного Суда Украины от 15 октября 2013 №8-рп / 2013 указывается, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда не ограничивается каким-либо стрглазом обращения работника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством, в том числе и за время простоя, который имел место не из вине работника, независимо от того, было осуществлено работодателем начисления таких выплат.
Похожий вывод был сделан и Верховным Судом Украины. В частности, в постановлении Верховного Суда Украины от 26 20 октября16 по делу № 6-331цс17 указано, что "в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений любым сроком обратиться в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством, независимо от того, совершил работодатель начисления таких выплат ".
Согласно части первой статьи 116 КЗоТ Украиныи при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Что касается взыскания 3% [Г.] от просроченной суммы, суд считает, что в этой части исковые требования удовлетворению подлежат поскольку согласно ст.625 ГК Украины (размещена в разделе I «Общие положения об обязательствах") - должник не освобождается от ответственности за невозможность выполнения им денежного обязательства. Должник, который просрочил выполнение денежного обязательства, по требованию кредитора обязан уплатить сумму долга с учетом установленного индекса инфляции за все время просрочки, а также три проценты годовых от просроченной суммы, если иной размер процентов не установлен договором или законом.
При рассмотрении дел о предусмотренной статьей 625 ГК Украины ответственность за нарушение денежного обязательства следует выяснить: существует обязательства между сторонами, или это обязательство является денежным, доказано наличие просрочки в исполнении обязательства, существуют специальные нормы, регулирующие данные правоотношения и исключают применения этой статьи.
В статье 625 ГК Украины норма неприменяется к трудовым правоотношениям (задолженности по заработной плате, возмещение вреда работнику вследствие Трудового увечья), семейных и иных правоотношений, которые регулируются специальным законодательством.
Но согласно ст.2 Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» -индексация подлежат денежные доходы граждан, полученные ими в гривнях на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии; стипендии; оплата труда (денежное обеспечение), поэтому не выплачена своеменно задолженность по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета, с момента вынесения решения судом и по день его фактического исполнения подлежит взысканию с учетом индексации.
За период с 16.07.2019 - 06.03.2020 совокупный индекс инфляции 101, 40 грн., Сумма долга 326157, 36 грн., Сумма долга с учетом инфляции 330723, 56 грн., Убытки от инфляции 4566, 20 грн.
Учитывая диспозитивность гражданского судопроизводства, и предоставленные истцом расчеты, суд высновку, что размер задолженности по заработной плате и другие задолженности указанных истцом в исковом заявлении являются обоснованными, и оснований им не доверять у суда нет.
Согласно ст.23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Моральный вред заключается в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников.
Размер денежного возмещения морального шкоды определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значения.
При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Согласно ч.1 ст.237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполноможеным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Поскольку нарушения законных прав истца на своевременное получение заработной платы и окончательного расчета при увольнении привели к моральным страданиям, с учетом требований разумности и справедливости с ответчика в пользу истца следует взыскать в видшкодие причиненного ему морального вреда 5000 грн.
Согласно ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенции о защите заработной платы от 01.07.1949 года № 95, ратифицированной Украиной 04.08.1961 года, Конвенция применяется ко всем лицам, которым выплачивается или должна выплачиваться заработная плата. Заработная плата должна охраняться от арестов и передачи в такой мере, в какой это считается необходимым для содержания работника и его семьи.
Частью пятой статьи 97 Кодекса законов о труде установлено, что воплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Частью шестой статьи 24 Закона Украины "Об оплате труда" предусмотрено, что своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Итак, государство гарантирует и защищает законом право гражданина на своевременное получение вознаграждения затруд. Своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности. Оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке.
Частью 3 статьи 129 Конституции Украины определены основные принципы судопроизводства, одной из которых, согласно пункту 3 указанной статьи, является состязательность сторон и свобода в предоставлении ими суду своих доказательств и в доказывании перед судом их убедительности.
В соответствии со статьей 6 Конвенции о защит прав человека и основных свобод все судебные процедуры должны быть справедливыми.
Согласно ст.141 ГПК Украины, суд взыскивает с ответчика в пользу государства судебные издержки в размере 840 грн.80 коп.
На основании вышеизложенного, руководствуясь статьями 3, 4, 12, 76, 306, 263-265 ГПК Украины, суд -
В Е Л:

Исковое заявление особа_1 к ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения о взыскании задолженности по заработной плате, после освобождения працивника удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения» (егрпоу 14311070, 61016, г.. Харьков, ул. Кривоконевская, 30) в пользу особа_1, информация_1, (паспорт серии номер_2 выданный Дзержинского РО ХГУ ГУМВД Украины в Харьковской области 15.08 .1996 года, рнокпп номер_3, зарегистрирован по адресу: адрес_1) задолженность по заработной плате в сумме 326 157 (триста двадцать шесть тысяч сто пятьдесят семь) рублей. 36 коп., задолженности по компенсации за неиспользованный отпуск в размере 103 034 (сто три тысячи тридцать четыре) грн. 93 коп., Инфляционные потери в сумме 4566 (четыре тысячи пятьсот шестьдесят шесть) рублей. 20 коп., Задолженность по предоставлению возвратной финансовой помощи в размере 4000 (четыре тысячи) рублей. 00 коп., Задолженность по счету номер_4 в размере 111 613 (сто одиннадцать тысяч шестьсот тринадцать гривен) грн. 03 коп., Моральный вред в размере 50 000 (пятьдесят тысяч) рублей. 00 коп., А всего разом - 599327 грн. (Пятьсот девяносто девять тыс. 327 грн.).
В другой части исковых требований отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения» (егрпоу 14311070, 61016, г.. Харьков, ул. Кривоконевская, 30) в доход государства судебный сбор в размере 840 грн.80 коп.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с ГП «Харьковский научно-исследовательский институт технологии машиностроения» (егрпоу 14311070, 61016, г.. Харьков, ул. Кривоконевская, 30) в пользу особа_1, информация_1, (паспорт серии номер_2 выданный Дзержинского РО ХГУ ГУМВД Украины в Харьковской области 15.08.1996 года, рнокпп номер_3, зарегистрирован по адресу: адрес_1) заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам Апеляцийного рассмотрения дела.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок на подки заявления о пересмотре заочного решения может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Истец имеет право обжаловать заочное решение в общем порядке.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Харьковский апелляционный суд. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный строк исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные жалобы подаются участниками дела в Харьковский апелляционный суд через Ленинский районный суд города Харькова.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанциий по результатам апелляционного пересмотра.



Судья - А.М. [Г.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

"04" червня 2020 р.

Справа № 642/1328/20
Провадження 2/642/749/20
рішення
іменем україни
(заочне)
04 червня 2020 року м. Харків
Ленінський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді [Г.] А.М.
за участю секретаря Конєвої А.О.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, після звільнення працівника, суд-

встановив:

Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування про стягнення заборгованості по заробітній платі, плати після звільнення працівника.
В обґрунтовані позовних вимог вказав, що з 08 лютого 2006 року по 16 липня 2019 року позивач працював у відповідача на посаді виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування».
16 липня 2020 року позивача було звільнено з роботи, з посади виконуючого директора Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування».
В день звільнення відповідач не розрахувався з позивачем, тобто не виплатив йому всі належні кошти, порушуючи ст. 116 КЗпП України.
На момент подачі позовної заяви, загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 326157 (триста двадцять шість тисяч сто п`ятдесят сім) грн., що підтверджується довідкою відповідача від 31.07.2019.
Заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 103 034, 94 грн. сто три тисячі тридцять чотири грн. 93 коп.)
Заборгованість із надання зворотної фінансової допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі грн.) 80 коп.
Заборгованість по рахунку № номер_4 по господарчім потребам 26631, 22 грн., по відрядженням 84981, 81 грн. всього 111 613, 03 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот тринадцять грн. 03 коп.)
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 62997 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) 52 коп., інфляційні втрати в сумі 4566 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн. 20 коп., моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а всього разом - 662369 (шістсот шістдесят дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 04 коп.
Позивач в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Заперечення щодо позову не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 08 лютого 2006 року по 16 липня 2019 року позивач працював у відповідача на посаді виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування».
16 липня 2020 року позивача було звільнено з роботи, з посади виконуючого директора Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування».
16 липня 2020 року позивача було звільнено з роботи, з посади виконуючого директора Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування».
В день звільнення відповідач не розрахувався з позивачем, тобто не виплатив йому всі належні кошти, порушуючи ст. 116 КЗпП України.
На момент подачі позовної заяви, загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 326157 (триста двадцять шість тисяч сто п`ятдесят сім) грн., що підтверджується довідкою відповідача від 31.07.2019.
Заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку в сумі 103 034, 94 грн. сто три тисячі тридцять чотири грн. 93 коп.)
Заборгованість із надання зворотної фінансової допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі грн.).
Заборгованість по рахунку № номер_4 по господарчім потребам 26631, 22 грн., по відрядженням 84981, 81 грн. всього 111 613, 03 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот тринадцять грн. 03 коп.)
Вказаний розрахунок відповідачем спростований не був, та доказів, що вказаний розрахунок є недостовірним та неналежним до суду також надано не було.
В судовому засіданні встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем після його звільнення проведено не було, що підтверджує факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату його звільнення.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору (ч.1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці»).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу.
У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Що стосується стягнення 3% річних від простроченої суми, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню на підлягають оскільки згідно ст.625 ЦК України (розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання») - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок Трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Але згідно ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» -індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення), тому не виплачена своєчасно заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з моменту постановлення рішення судом та по день його фактичного виконання підлягає стягненню з урахування індексації.
За період з 16.07.2019 - 06.03.2020 [censored] індекс інфляції 101, 40 грн., сума боргу 326157, 36 грн., сума боргу з урахуванням інфляції 330723, 56 грн., збитки від інфляції 4566, 20 грн.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості із заробітної плати та інші заборгованості які зазначені позивачем у позовній заяві є обґрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв `язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки порушення законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні призвели до моральних страждань, з урахуванням вимог розумності і справедливості з відповідача на користь позивача слід стягнути на відшкодування завданої йому моральної шкоди 5000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 840 грн.80 коп.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування про стягнення заборгованості по заробітній платі, після звільнення працівника задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» (єдрпоу 14311070, 61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30) на користь особа_1 , інформація_1 , (паспорт серії номер_2 виданий Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 15.08.1996 року, рнокпп номер_3 , зареєстрований за адресою: адреса_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 326157 (триста двадцять шість тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 36 коп., заборгованості по компенсації за невикористану відпустку в розмірі 103034 (сто три тисячі тридцять чотири) грн. 93 коп., інфляційні втрати в сумі 4566 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн. 20 коп., заборгованість із надання зворотної фінансової допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., заборгованість по рахунку номер_4 в розмірі 111613 (сто одинадцять тисяч шістсот тринадцять гривень) грн. 03 коп., моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а всього разом - 599327 грн. (п`ятсот дев`яносто дев`ять тис. 327 грн.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» (єдрпоу 14311070, 61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30) в дохід Держави судовий збір в розмірі 840 грн.80 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» (єдрпоу 14311070, 61016, м. Харків, вул. Кривоконівська, 30) на користь особа_1 , інформація_1 , (паспорт серії номер_2 виданий Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 15.08.1996 року, рнокпп номер_3 , зареєстрований за адресою: адреса_1 ) заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Харкова.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.



Суддя - А.М. [Г.]