ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН": невыплата зарплаты
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/6181/20
Номер производства: 2/225/130/2021
решение
именем украины
14 июля 2021 г.. Торецкое
Судья Дзержинского городского суда Донецкой области [Д] О.В., с участием секретаря [А.] Т.А., рассмотрев материалы искового заявления особа_1 (адрес регистрации: адрес_1, адрес для переписки: адрес_2) до Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »(юридический адрес: ул. Героев Севастополя, д. 30, г.. Киев, фактический адрес: ул. [М] 53, г.. Киев, код егрпоу 25672427) о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета и компенсации потери части заработной платы, -
В:
Истец обратился в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего по работамку за время задержки расчета и компенсации потери части заработной платы (с учетом заявления об уточнении исковых требований от 05.04.2021 года вх.№4032 / 21).
Также, в просительной части иска особа_1 обращается в суд с ходатайством об истребовании у Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» сведений о задолженности по заработной плате за период с октября 2014 по февраль 2015 года, в том числе компьютеренсации за неиспользованный отпуск, выходного пособия в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины, которое судом было удовлетворено.
В обоснование исковых требований истец указала, что с 03.10.1986 года по 11.02.2015 года работала в Государственном учреждении «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» на должностях операционной медсестры хирургического отделения сердечно-сосудистой хирургии , медсестры операционной рентген группы кардиохирургического отделения, медсестри операционной рентген эндоваскулярной хирургии с полным рабочим днем в зоне ионизирующего излучения, старшей медсестры отделения рентген эндоваскулярной хирургии. За время работы неоднократно поощрялась за высокий профессионализме добросовестное отношение к работе, что подтверждается записями в трудовой книжке.
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 года № 595, Постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014 года № 11/4, постановления президиумовй от 17.11.2014 года № 18 Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »был перемещен с территории проведения АТО м. Донецк, пр. Ленинский, 47 в г.. Киев, ул.Героев Севастополя, 30.
На основании Приказа от 18.06.2018 года № 16-к «Об освобождении работников ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », во исполнение приказа НАМН Украины от 20.11.2014 года № 83« О перемещении ГУ «Инстиздесь неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака ПАМП Украины », Приказа ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины »от 09.12.2014 года № 4« Об перемещения ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака НАМН Украины »в г.. Киев», истец был освобожден на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ Украины с 11.02.2015 года в связи с отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
Однако, вопреки требованиям ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины, ответчик расчетс истцом при увольнении не осуществил.
Приведенное стало поводом для обращения истца в суд за защитой нарушенного права путем взыскания с ответчика в свою пользу
-задолженность по заработной плате за декабрь 2014 года в сумме 3 583, 37 грн., январь 2015 году в сумме 3 583, 37 грн., февраль 2015 году в сумме 1 407, 75 грн., всего 8 574, 49 грн .;
-Выходной помощь согласно ч. 1 ст. 44 КЗоТ Украины в сумме 3 583, 37 грн .;
-Компенсация потери заработной платы в связи с нарушением сроков йй выплаты в сумме 14 021, 60 грн .;
-средний заработок за все время задержки расчета при увольнении с 22.12.2018 года по 05.04.2021 года в сумме 94 834, 30 грн.
В судебном заседании истец и / или его уполномоченный представитель не явились, предоставили заявление о рассмотрении дела в их отсутствие, на удовлетворении исковых требований настаивали.
Ответчиком предоставлено отзыв на иск, в котором последний частично согласился с исковыми требованиями, в частности, в части задолженности по заработной плате за декабрь 2014 року в сумме 3 583, 37 грн., январь 2015 году в сумме 3 583, 37 грн., февраль 2015 году в сумме 1 407, 75 грн., всего 8 574, 49 грн .; компенсации потери заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за участие в сумме 8 913, 81 грн. В остальных требований просит отказать по безосновательности.
При этом, неосуществление расчета с истцом при увольнении ответчик объясняет потерей всех без исключения документов финансово-хозяйственной деятельности за период до декабря 2014 года, в том числе кадровой документации.Исследовав имеющиеся в деле документы, предоставив правовую оценку имеющимся в деле доказательствам, судом установлено следующее:
с 03.10.1986 года по 11.02.2015 года работала в Государственном учреждении «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» на должностях операционной медсестры хирургического отделения сердечно-сосудистой хирургии, медсестры операционной рентген группы кардиохирургического отделения, медсестры операционной рентген эндоваскулярной хирургии повним рабочим днем в зоне ионизирующего излучения, старшей медсестры отделения рентген эндоваскулярной хирургии. За время работы неоднократно поощрялась за высокий профессионализме добросовестное отношение к работе, что подтверждается записями в трудовой книжке.
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 года № 595, Постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014 г.. № 11/4, Постановления Президиума от 17.11.2014 года № 18 Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »был перемещен с территории проведения АТО м. Донецк, пр. Ленинский, 47 в г.. Киев, ул.Героев Севастополя, 30.
На основании Приказа от 18.06.2018 года № 16-к «Об освобождении работников ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », во исполнение приказа НАМН Украины от 20.11.2014 года № 83« О перемещении ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака ПАМП Украина », Приказа ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины »от 09.12.2014 года № 4« Об перемещения ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака НАМН Украины »в г.. Киев», истец был освобожден на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ Украины с 11.02.2015 года в связи с отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
Однако, вопреки требованиям ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины, ответчик расчет с истцом при увольнении не осуществил.
истец неодноразово обращалась к ответчику с просьбой выдать ей справку о задолженности по заработной плате, в соответствии с ч. 1 ст.116 КЗоТ Украины, в последний раз 20.12.2018 года. Однако, ответа не получила.
В связи с приведенным, истец была вынуждена обратиться в пенсионный фонд за справкой о застрахованном лице формы ОК-5 «Индивидуальные сведения о застрахованном лице из реестра застрахованных лиц», согласно данным которой за октябрь и ноябрь 2014 истцу начислена заработная плата: 5 597, 79 грн. и 3 583, 37 грн. в соответствии. Сведения о начислении заработной платы за декабрь 2014 года, январь-февраль 2015 году в реестре отсутствуют (а.с.25).
Задолженность по заработной плате за октябрь 2014 истец получила на банковскую карту [П.] 11.12.2015 года. Остальные задолженности по состоянию на момент принятия судом решения истцу не выплачена (доказательств обратного суду не представлено).
Решая вопрос о наличии правовых оснований для удовлетворения иска, суд исходил из наступлениеного:
между сторонами по делу возникли правоотношения, регулируемые КЗоТ Украины.
Согласно ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины "Об оплате труда", заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, вБрань и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
При увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволеннымм работником требования о расчете.
Днем увольнения считается последний день работы. В этот день работнику должен быть полностью выдан расчет по заработной плате: должна быть выдана заработная плата, включая оплату труда за последний день работы, компенсация за неиспользованные дни отпуска.
Статьей 117 КЗоТ Украины, в свою очередь, установлен обязанность собственника или уполномоченного им органа выплатить работнику в случае задержки расчета при увольнении его средний заработок за все время за трием по день фактического расчета, при этом определяющим является такие обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Основанием ответственности собственника в соответствии со ст. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, является состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушения владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Так, имеющимися в деле доказательствами подтвержден факт несвоевременного расчета с истцом при освонии и наличие задолженности перед истцом с декабря 2014 по 11.02.2015 года. Данный факт ответчиком не оспаривается.
Решая спор, суд исходил из частичного признания ответчиком исковых требований, по ч.4 ст.206 ГПК Украины, является основанием для его удовлетворения в этой части.
Кроме того, ввиду отсутствия первичных бухгалтерских документов, суд руководствовался данными, содержащимися в справке о застрахованном лице формы ОК-5 «Индивидуальные сведения о застрахованном лице с реестру застрахованных лиц »(дата формирования 13.11.2019 года), по данным которой за октябрь и ноябрь 2014 истцу начислена заработная плата: 5 597, 79 грн. и 3 583, 37 грн. в соответствии. Сведения о начислении заработной платы за декабрь 2014 года, январь-февраль 2015 году в реестре отсутствуют (а.с.18).
Итак, с учетом уточнений на иск, согласно ч. 4 ст. 206 ГПК Украины, суд считает целесообразным удовлетворить исковые требования в части взыскания с ответчика в пользу истца задолженностиости по заработной плате за декабрь 2014 года в сумме 3 583, 37 грн .; Январь 2015 - 3 583, 37 грн .; с 01.02.2015 года по 11.02.2015 года - 1 407, 75 грн. Всего в сумме 8 574, 49 грн.
При этом, согласно постановлению КМУ №100 от 08.02.1995 года «Об утверждении порядка исчисления средней заработной платы», размер среднедневного заработка истца составляет 166, 67 грн. (3 583, 37 грн. + 3 583, 37 грн. / 43 рабочих дня).
Обоснованными следует признать также исковые требования в части взыскания исходной помоги, ведь как установлено судом и не оспаривается сторонами, истец уволена с работы на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ Украины в связи с отказом от перевода на работу в другую местность вместе с организацией.
В свою очередь, по ч. 1 ст. 44 КЗоТ Украины, при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в частности, в п. 6 ст. 36 этого Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка и, соответственно, составляет 3 583, 37 грн. (3 583, 37 + 3 583, 37/2).
По поводу исковых требований о взыскании компенсации потери части основной заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, суд считает целесообразным отметить следующее:
в соответствии с ст.34 Закона Украины «Об оплате труда», компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно Закону Украини «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине владельца или уполномоченного им органа (лица) (статья 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (статья 2).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (статья 4).
Согласно данному Закону, Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001 №159 утвердил «Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты».
По п. 2.2 решенияКонституционного Суда от 15 октября 2013 № 9-рп / 2013, средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процЕСАМ и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Согласно п.п.4, 5 «Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 №159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентахдля определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховногоого Суда Украины от 21 мая 2014 по делу №6-43цс14, от 14 декабря 2016 по делу № 428/7002/14-ц, ст.34 Закона Украины «Об оплате труда», Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты », компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарних месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
По данным нормативными актами, основанием для осуществления компенсации гражданам потери части доходов является соблюдение следующих условий: 1) начисление гражданину принадлежащих ему доходов (заработной платы, пенсии, социальных выплат, стипендии); 2) нарушение установленных сроков их выплаты (как по вине так и без вины предприятий всех форм власности и хозяйствования) 3) задержка выплаты доходов на один и более календарных месяцев 4) рост цен на потребительские товары и тарифы на услуги и 5) доходы не должны носить разового характера (пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата).
Таким образом, право на компенсацию части доходов у гражданина связывается с наступлением такого юридического факта (события), как невыплата денежного дохода в установленные сроки его выплаты.
Приведенное нормативное регулирование не устанавливает первенства нарахие и выплаты дохода, своевременно не был выплачен, и не ставит в зависимость компенсацию потери части денежных доходов от предыдущего, отдельного начисления доходов. По этому регулированием правовое значение имеет то, с нарушением сроков был выплачен начисленный доход, или выплачен и когда этот платеж, не начислялся и не выплачивался денежный доход, право на который признан судебным решением. Именно эти события являются теми юридическими фактами, с которыми связывается выплата компенсации потери времязаборы денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты.
Использованное в ст.3 Закона и п. 4 Порядка формулировки, компенсация исчисляется как произведение «начисленного, но не выплаченного денежного дохода» за соответствующий месяц, означает, что должен существовать обязательна составляющая вычисления компенсации - невыплаченный денежный доход, который может быть или начисленный, или какой можно насчитать в том числе и на основании судебного решения.
Указанная правовая позиция изложена Верховным Судом Украины в постанови от 19 декабря 2011 по делу № 6-58цс11, в постановлении от 11 июля 2017 по делу №21-2003а16).
Механизм расчета компенсации подробно описано в п. 4 Порядка №159. Приведем расчет суммы компенсации в виде формулы: Ск = (Д н / в х Прирост Ии): 100, где: Ск - сумма компенсации; Д н / в - доход, не выплаченный за соответствующий период после удержания налогов и обязательных платежей; Прирост Ии - прирост индекса инфляции в процентах за период невыплаты. Его определяют умножением месяческих индексов инфляции за период невыплаты дохода.
Таким образом, размер компенсации истцу потери части основной заработной платы за декабрь 2014 составляет 4 464, 88 грн. (3 583, 37 грн. Х 124, 6%); Январь 2015 - 4 221, 21 грн. (3 583, 37 грн. Х 117, 8%); Февраль 2015 - 1 504, 88 грн. (1 407, 75 х 106, 9%); Февраль 2015 (выходное пособие) - 3 830, 62 грн. (3 583, 37 грн. Х 106, 9%). Всего 14 021, 60 грн.
Относительно исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд отмечает следующее:
приказом № 16-к от 18.06.2018 года истец освобожден на основании ч. 6 ст. 36 КЗоТ Украины.
20.12.2018 года истицей в адрес ответчика направлено требование о расчете заработной платы в соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины.
В соответствии с положениями ст.ст.115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда", задолженность по заработной плате должна была выплачена истцу, начиная с 21.12.2018 года.
В связи с тем, что ответчик до настоящего времени не выплатил истцу задолженность по заработной плате (доказательства обратного отсутствуют), задержка задолженности считается с 21.12.2018 года, то есть со следующего дня после обращения с требованием о расчете (20.12.2018 года) по 05.04.2021 (дата заявления об уточнении исковых требований) и составляет 570 рабочих дней.
При этом, по расчету суда, среднедневной заработок истца составляет 166, 67 грн.
Таким образом, размер среднего заработка за все время задержки по день фактической расчета за период с 21.12.2018 года по 05.04.2021 года (период определен истцом) по расчету суда составляет 95 001, 90 грн. (166, 67 грн. Х 570 рабочих дней).
Вместе с тем, с учетом уточнений на иск, согласно требованиям ч. 2 ст. 264 ГПК Украины, суд считает целесообразным удовлетворить исковые требования в части взыскания среднего заработка за все время задержки по день фактической расчета за период с 21.12.2018 года по 05.04.2021 года (период определен истцом) в сумме 94 834, 30 грн.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, учитывая удовлетворении исковых требований в полном объеме, с ответчика в доход государства следует взыскать судебный сбор в сумме 1 210, 14 грн.
Руководствуясь ст.ст.115, 116, 117 КЗоТ, ст.ст.3, 5, 12, 13, 18, 141, 206, 258, 260-265 ГПК Украины, суд,
принял:
Исковые требования - удовлетворить.
Взыскать с Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной Академии медицинских наук Украины », код ердпоу 25672427, местонахождение: г.. Киев, ул. Героев Севастополя, 30 в пользу ОСОБА_1(Адрес регистрации: адрес_1, адрес для переписки: адрес_2, рнокпп номер_1), следующие платежи:
-задолженность по заработной плате за декабрь 2014 года в сумме 3 583, 37 грн .; Январь 2015 - 3 583, 37 грн .; с 01.02.2015 года по 11.02.2015 года - 1 407, 75 грн., всего в сумме 8 574, 49 грн. (Восемь тысяч пятьсот семьдесят четыре грн. 49 коп.)
-задолженность с выходного пособия в размере среднего месячного заработка в сумме 3 583, 37 грн. (Три тысячи пятьсот восемьдесят три грн. 37 коп.)
-компенсацию потери части основной заработной платы в сумме 14 021, 60 грн. (Четырнадцать тысяч двадцать один грн. 60 коп.)
-средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 94 834, 30 грн. (Девяноста четыре тысячи восемьсот тридцать четыре грн. 30 коп.).
Взыскать с Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной Академии медицинских наук Украины », код ердпоу 25672427, местонахождение: г.. Киев, ул. Героев Севастополя, 30 в пользу державый судебный сбор в сумме 1 210, 14 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
судьяА.В. [Д.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Єдиний унікальний номер судової справи: 225/6181/20
Номер провадження: 2/225/130/2021
рішення
іменем україни
14 липня 2021 року м. Торецьк
Суддя Дзержинського міського суду Донецької області [Д.] О.В., за участі секретаря Андрієвої Т.О., розглянувши матеріали позовної заяви особа_1 (адреса реєстрації: адреса_1 ; адреса для листування: адреса_2 ) до Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» (юридична адреса: вул. Героїв Севастополя, буд. 30, м. Київ, фактична адреса: вул. [М.] 53, м. Київ, код єдрпоу 25672427) про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, та компенсації втрати частини заробітної плати, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, та компенсації втрати частини заробітної плати (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.04.2021 року вх.№4032/21).
Також, в прохальній частині позову особа_1 звертається до суду з клопотанням про витребування у Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» відомостей щодо заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року, у тому числі компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, яке судом було задоволено.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 03.10.1986 року по 11.02.2015 року працювала в Державній установі «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» на посадах операційної медсестри хірургічного відділення серцево-судинної хірургії, медсестри операційної рентген групи кардіохірургічного відділення, медсестри операційної рентген ендоваскулярної хірургії з повним робочим днем у зоні іонізуючого випромінювання, старшої медсестри відділення рентген ендоваскулярної хірургії. За час роботи неодноразово заохочувалась за високий професіоналізмі сумлінне ставлення до роботи, що підтверджується записами в трудовій книжці.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595, Постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014 року № 11/4, Постанови Президії від 17.11.2014 року № 18, Державна [У.] «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» був переміщений з території проведення АТО м. Донецьк, пр. Ленінський, 47 до м. Києва, вул.Героїв Севастополя, 30.
На підставі Наказу від 18.06.2018 року № 16-к «Про звільнення працівників ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», на виконання наказу НАМН України від 20.11.2014 року № 83 «Про переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака ПАМП України», Наказу ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 09.12.2014 року № 4 «Щодо переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака НАМН України» в м. Київ», позивача було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України з 11.02.2015 року у зв`язку з відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Однак, всупереч вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України, відповідач розрахунок з позивачем при звільненні не здійснив.
Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача на свою користь
-заборгованість із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн., січень 2015 року в сумі 3 583, 37 грн., лютий 2015 року в сумі 1 407, 75 грн., всього 8 574, 49 грн.;
-вихідну допомогу згідно ч. 1 ст. 44 КЗпП України в сумі 3 583, 37 грн.;
-компенсацію втрати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 14 021, 60 грн.;
-середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22.12.2018 року по 05.04.2021 року в сумі 94 834, 30 грн.
В судове засідання позивач чи/або його уповноважений представник не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали.
Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній частково погодився з позовними вимогами, зокрема, в частині заборгованості із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн., січень 2015 року в сумі 3 583, 37 грн., лютий 2015 року в сумі 1 407, 75 грн., всього 8 574, 49 грн.; компенсації втрати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за в сумі 8 913, 81 грн. В решті вимог просить відмовити за безпідставністю.
При цьому, нездійснення розрахунку з позивачем при звільненні відповідач пояснює втратою всіх без виключення документів фінансово-господарської діяльності за період до грудня 2014 року, у тому числі кадрової документації.
Дослідивши наявні у справі документи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, судом встановлено наступне:
з 03.10.1986 року по 11.02.2015 року працювала в Державній установі «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» на посадах операційної медсестри хірургічного відділення серцево-судинної хірургії, медсестри операційної рентген групи кардіохірургічного відділення, медсестри операційної рентген ендоваскулярної хірургії з повним робочим днем у зоні іонізуючого випромінювання, старшої медсестри відділення рентген ендоваскулярної хірургії. За час роботи неодноразово заохочувалась за високий професіоналізмі сумлінне ставлення до роботи, що підтверджується записами в трудовій книжці.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595, Постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014 р. № 11/4, Постанови Президії від 17.11.2014 року № 18, Державна [У.] «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» був переміщений з території проведення АТО м. Донецьк, пр. Ленінський, 47 до м. Києва, вул.Героїв Севастополя, 30.
На підставі Наказу від 18.06.2018 року № 16-к «Про звільнення працівників ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», на виконання наказу НАМН України від 20.11.2014 року № 83 «Про переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака ПАМП України», Наказу ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 09.12.2014 року № 4 «Щодо переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака НАМН України» в м. Київ», позивача було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України з 11.02.2015 року у зв`язку з відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Однак, всупереч вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України, відповідач розрахунок з позивачем при звільненні не здійснив.
Позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням видати їй довідку про заборгованість із заробітної плати, відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України, останнього разу 20.12.2018 року. Однак, відповіді не отримала.
У зв`язку з наведеним, позивач була змушена звернутись до пенсійного фонду за довідкою про застраховану особу форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб», згідно даних якої за жовтень та листопад 2014 року позивачеві нараховано заробітну плату: 5 597, 79 грн. та 3 583, 37 грн. відповідно. Відомості про нарахування заробітної плати за грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року в реєстрі відсутні (а.с.25).
Заборгованість із заробітної плати за жовтень 2014 року позивач отримала на банківську картку [П.] 11.12.2015 року. Решта заборгованості станом на час прийняття судом рішення позивачеві не виплачена (доказів зворотного суду не представлено).
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:
між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.
Відповідно до ст.ст.115, 116 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.
Статтею 117 КЗпП України, в свою чергу, встановлено обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому визначальним є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку .
Підставою відповідальності власника відповідно до ст. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Так, наявними у справі доказами підтверджений факт несвоєчасного розрахунку з позивачем при звільненні та наявність заборгованості перед позивачем з грудня 2014 року по 11.02.2015 року. Даний факт відповідачем не заперечується.
Вирішуючи спір, суд виходив з часткового визнання відповідачем позовних вимог, що за ч.4 ст.206 ЦПК України, є правовою підставою для його задоволення в цій частині.
Окрім того, зважаючи на відсутність первинних бухгалтерських документів, суд керувався даними, що містяться в довідці про застраховану особу форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб» (дата формування 13.11.2019 року), згідно даних якої за жовтень та листопад 2014 року позивачеві нараховано заробітну плату: 5 597, 79 грн. та 3 583, 37 грн. відповідно. Відомості про нарахування заробітної плати за грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року в реєстрі відсутні (а.с.18).
Отже, з урахуванням уточнень на позов, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн.; січень 2015 року – 3 583, 37 грн.; з 01.02.2015 року по 11.02.2015 року – 1 407, 75 грн. Всього в сумі 8 574, 49 грн.
При цьому, згідно постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», розмір середньоденного заробітку позивача становить 166, 67 грн. (3 583, 37 грн.+3 583, 37 грн./43 робочих дні).
Обґрунтованими слід визнати також позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги, адже як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач звільнена з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою.
В свою чергу, за ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у п. 6 ст. 36 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку та, відповідно, становить 3 583, 37 грн. (3 583, 37 + 3 583, 37 / 2).
З приводу позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд вважає за доцільне зазначити наступне:
відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до даного Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
За п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Згідно п.п.4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, ст.34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
За даними нормативними актами, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4)зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Таким чином право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у ст.3 Закону та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16).
Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159. Наведемо розрахунок суми компенсації у вигляді формули: Ск = (Д н/в х Приріст Іі) : 100 , де: Ск - сума компенсації; Д н/в - дохід, не виплачений за відповідний період після утримання податків та обов`язкових платежів; Приріст Іі - приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати. Його визначають множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу.
Таким чином, розмір компенсації позивачеві втрати частини основної заробітної плати за грудень 2014 року становить 4 464, 88 грн. (3 583, 37 грн. х 124, 6%); січень 2015 року – 4 221, 21 грн. (3 583, 37 грн. х 117, 8%); лютий 2015 року – 1 504, 88 грн. (1 407, 75 х 106, 9%); лютий 2015 року (вихідна допомога) – 3 830, 62 грн. (3 583, 37 грн. х 106, 9%). Всього 14 021, 60 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає таке:
наказом № 16-к від 18.06.2018 року позивача звільнено на підставі ч. 6 ст. 36 КЗпП України.
20.12.2018 року позивачкою на адресу відповідача направлено вимогу про розрахунок заробітної плати відповідно до ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст.115, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заборгованість по заробітній платі повинна була виплачена позивачеві, починаючи з 21.12.2018 року.
У зв`язку з тим, що відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати (докази зворотного відсутні), затримка заборгованості рахується з 21.12.2018 року, тобто, з наступного дня після звернення з вимогою про розрахунок (20.12.2018 року) по 05.04.2021 (дата заяви про уточнення позовних вимог) та становить 570 робочих днів.
При цьому, за розрахунком суду, середньоденний заробіток позивача становить 166, 67 грн.
Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичною розрахунку за період з 21.12.2018 року по 05.04.2021 року (період визначений позивачем) за розрахунком суду становить 95 001, 90 грн. (166, 67 грн. х 570 робочих днів).
Разом з цим, з урахуванням уточнень на позов, згідно вимог ч. 2 ст. 264 ЦПК України, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичною розрахунку за період з 21.12.2018 року по 05.04.2021 року (період визначений позивачем) в сумі 94 834, 30 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 1 210, 14 грн.
Керуючись ст.ст.115, 116, 117 КЗпП, ст.ст.3, 5, 12, 13, 18, 141, 206, 258, 260-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги – задовольнити.
Стягнути з Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної Академії медичних наук України», код єрдпоу 25672427, місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, на користь особа_1 (адреса реєстрації: адреса_1 ; адреса для листування: адреса_2 , рнокпп номер_1 ), наступні платежі:
-заборгованість із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн.; січень 2015 року – 3 583, 37 грн.; з 01.02.2015 року по 11.02.2015 року – 1 407, 75 грн., всього в сумі 8 574, 49 грн. (вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири грн. 49 коп.);
-заборгованість із вихідної допомоги врозмірі середнього місячного заробітку в сумі 3 583, 37 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят три грн. 37 коп.);
-компенсацію втрати частини основної заробітної плати в сумі 14 021, 60 грн. (чотирнадцять тисяч двадцять одна грн. 60 коп.);
-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 94 834, 30 грн. (дев`яноста чотири тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 30 коп.).
Стягнути з Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної Академії медичних наук України», код єрдпоу 25672427, місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30 на користь держави судовий збір в сумі 1 210, 14 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. [Д.]
Номер производства: 2/225/130/2021
решение
именем украины
14 июля 2021 г.. Торецкое
Судья Дзержинского городского суда Донецкой области [Д] О.В., с участием секретаря [А.] Т.А., рассмотрев материалы искового заявления особа_1 (адрес регистрации: адрес_1, адрес для переписки: адрес_2) до Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »(юридический адрес: ул. Героев Севастополя, д. 30, г.. Киев, фактический адрес: ул. [М] 53, г.. Киев, код егрпоу 25672427) о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета и компенсации потери части заработной платы, -
В:
Истец обратился в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего по работамку за время задержки расчета и компенсации потери части заработной платы (с учетом заявления об уточнении исковых требований от 05.04.2021 года вх.№4032 / 21).
Также, в просительной части иска особа_1 обращается в суд с ходатайством об истребовании у Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» сведений о задолженности по заработной плате за период с октября 2014 по февраль 2015 года, в том числе компьютеренсации за неиспользованный отпуск, выходного пособия в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины, которое судом было удовлетворено.
В обоснование исковых требований истец указала, что с 03.10.1986 года по 11.02.2015 года работала в Государственном учреждении «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» на должностях операционной медсестры хирургического отделения сердечно-сосудистой хирургии , медсестры операционной рентген группы кардиохирургического отделения, медсестри операционной рентген эндоваскулярной хирургии с полным рабочим днем в зоне ионизирующего излучения, старшей медсестры отделения рентген эндоваскулярной хирургии. За время работы неоднократно поощрялась за высокий профессионализме добросовестное отношение к работе, что подтверждается записями в трудовой книжке.
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 года № 595, Постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014 года № 11/4, постановления президиумовй от 17.11.2014 года № 18 Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »был перемещен с территории проведения АТО м. Донецк, пр. Ленинский, 47 в г.. Киев, ул.Героев Севастополя, 30.
На основании Приказа от 18.06.2018 года № 16-к «Об освобождении работников ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », во исполнение приказа НАМН Украины от 20.11.2014 года № 83« О перемещении ГУ «Инстиздесь неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака ПАМП Украины », Приказа ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины »от 09.12.2014 года № 4« Об перемещения ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака НАМН Украины »в г.. Киев», истец был освобожден на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ Украины с 11.02.2015 года в связи с отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
Однако, вопреки требованиям ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины, ответчик расчетс истцом при увольнении не осуществил.
Приведенное стало поводом для обращения истца в суд за защитой нарушенного права путем взыскания с ответчика в свою пользу
-задолженность по заработной плате за декабрь 2014 года в сумме 3 583, 37 грн., январь 2015 году в сумме 3 583, 37 грн., февраль 2015 году в сумме 1 407, 75 грн., всего 8 574, 49 грн .;
-Выходной помощь согласно ч. 1 ст. 44 КЗоТ Украины в сумме 3 583, 37 грн .;
-Компенсация потери заработной платы в связи с нарушением сроков йй выплаты в сумме 14 021, 60 грн .;
-средний заработок за все время задержки расчета при увольнении с 22.12.2018 года по 05.04.2021 года в сумме 94 834, 30 грн.
В судебном заседании истец и / или его уполномоченный представитель не явились, предоставили заявление о рассмотрении дела в их отсутствие, на удовлетворении исковых требований настаивали.
Ответчиком предоставлено отзыв на иск, в котором последний частично согласился с исковыми требованиями, в частности, в части задолженности по заработной плате за декабрь 2014 року в сумме 3 583, 37 грн., январь 2015 году в сумме 3 583, 37 грн., февраль 2015 году в сумме 1 407, 75 грн., всего 8 574, 49 грн .; компенсации потери заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за участие в сумме 8 913, 81 грн. В остальных требований просит отказать по безосновательности.
При этом, неосуществление расчета с истцом при увольнении ответчик объясняет потерей всех без исключения документов финансово-хозяйственной деятельности за период до декабря 2014 года, в том числе кадровой документации.Исследовав имеющиеся в деле документы, предоставив правовую оценку имеющимся в деле доказательствам, судом установлено следующее:
с 03.10.1986 года по 11.02.2015 года работала в Государственном учреждении «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» на должностях операционной медсестры хирургического отделения сердечно-сосудистой хирургии, медсестры операционной рентген группы кардиохирургического отделения, медсестры операционной рентген эндоваскулярной хирургии повним рабочим днем в зоне ионизирующего излучения, старшей медсестры отделения рентген эндоваскулярной хирургии. За время работы неоднократно поощрялась за высокий профессионализме добросовестное отношение к работе, что подтверждается записями в трудовой книжке.
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 года № 595, Постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014 г.. № 11/4, Постановления Президиума от 17.11.2014 года № 18 Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »был перемещен с территории проведения АТО м. Донецк, пр. Ленинский, 47 в г.. Киев, ул.Героев Севастополя, 30.
На основании Приказа от 18.06.2018 года № 16-к «Об освобождении работников ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », во исполнение приказа НАМН Украины от 20.11.2014 года № 83« О перемещении ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака ПАМП Украина », Приказа ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины »от 09.12.2014 года № 4« Об перемещения ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака НАМН Украины »в г.. Киев», истец был освобожден на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ Украины с 11.02.2015 года в связи с отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
Однако, вопреки требованиям ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины, ответчик расчет с истцом при увольнении не осуществил.
истец неодноразово обращалась к ответчику с просьбой выдать ей справку о задолженности по заработной плате, в соответствии с ч. 1 ст.116 КЗоТ Украины, в последний раз 20.12.2018 года. Однако, ответа не получила.
В связи с приведенным, истец была вынуждена обратиться в пенсионный фонд за справкой о застрахованном лице формы ОК-5 «Индивидуальные сведения о застрахованном лице из реестра застрахованных лиц», согласно данным которой за октябрь и ноябрь 2014 истцу начислена заработная плата: 5 597, 79 грн. и 3 583, 37 грн. в соответствии. Сведения о начислении заработной платы за декабрь 2014 года, январь-февраль 2015 году в реестре отсутствуют (а.с.25).
Задолженность по заработной плате за октябрь 2014 истец получила на банковскую карту [П.] 11.12.2015 года. Остальные задолженности по состоянию на момент принятия судом решения истцу не выплачена (доказательств обратного суду не представлено).
Решая вопрос о наличии правовых оснований для удовлетворения иска, суд исходил из наступлениеного:
между сторонами по делу возникли правоотношения, регулируемые КЗоТ Украины.
Согласно ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины "Об оплате труда", заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, вБрань и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
При увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволеннымм работником требования о расчете.
Днем увольнения считается последний день работы. В этот день работнику должен быть полностью выдан расчет по заработной плате: должна быть выдана заработная плата, включая оплату труда за последний день работы, компенсация за неиспользованные дни отпуска.
Статьей 117 КЗоТ Украины, в свою очередь, установлен обязанность собственника или уполномоченного им органа выплатить работнику в случае задержки расчета при увольнении его средний заработок за все время за трием по день фактического расчета, при этом определяющим является такие обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Основанием ответственности собственника в соответствии со ст. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, является состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушения владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Так, имеющимися в деле доказательствами подтвержден факт несвоевременного расчета с истцом при освонии и наличие задолженности перед истцом с декабря 2014 по 11.02.2015 года. Данный факт ответчиком не оспаривается.
Решая спор, суд исходил из частичного признания ответчиком исковых требований, по ч.4 ст.206 ГПК Украины, является основанием для его удовлетворения в этой части.
Кроме того, ввиду отсутствия первичных бухгалтерских документов, суд руководствовался данными, содержащимися в справке о застрахованном лице формы ОК-5 «Индивидуальные сведения о застрахованном лице с реестру застрахованных лиц »(дата формирования 13.11.2019 года), по данным которой за октябрь и ноябрь 2014 истцу начислена заработная плата: 5 597, 79 грн. и 3 583, 37 грн. в соответствии. Сведения о начислении заработной платы за декабрь 2014 года, январь-февраль 2015 году в реестре отсутствуют (а.с.18).
Итак, с учетом уточнений на иск, согласно ч. 4 ст. 206 ГПК Украины, суд считает целесообразным удовлетворить исковые требования в части взыскания с ответчика в пользу истца задолженностиости по заработной плате за декабрь 2014 года в сумме 3 583, 37 грн .; Январь 2015 - 3 583, 37 грн .; с 01.02.2015 года по 11.02.2015 года - 1 407, 75 грн. Всего в сумме 8 574, 49 грн.
При этом, согласно постановлению КМУ №100 от 08.02.1995 года «Об утверждении порядка исчисления средней заработной платы», размер среднедневного заработка истца составляет 166, 67 грн. (3 583, 37 грн. + 3 583, 37 грн. / 43 рабочих дня).
Обоснованными следует признать также исковые требования в части взыскания исходной помоги, ведь как установлено судом и не оспаривается сторонами, истец уволена с работы на основании п. 6 ст. 36 КЗоТ Украины в связи с отказом от перевода на работу в другую местность вместе с организацией.
В свою очередь, по ч. 1 ст. 44 КЗоТ Украины, при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в частности, в п. 6 ст. 36 этого Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка и, соответственно, составляет 3 583, 37 грн. (3 583, 37 + 3 583, 37/2).
По поводу исковых требований о взыскании компенсации потери части основной заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, суд считает целесообразным отметить следующее:
в соответствии с ст.34 Закона Украины «Об оплате труда», компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно Закону Украини «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине владельца или уполномоченного им органа (лица) (статья 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (статья 2).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (статья 3).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (статья 4).
Согласно данному Закону, Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001 №159 утвердил «Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты».
По п. 2.2 решенияКонституционного Суда от 15 октября 2013 № 9-рп / 2013, средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процЕСАМ и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Согласно п.п.4, 5 «Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2001 №159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентахдля определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховногоого Суда Украины от 21 мая 2014 по делу №6-43цс14, от 14 декабря 2016 по делу № 428/7002/14-ц, ст.34 Закона Украины «Об оплате труда», Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты », компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарних месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
По данным нормативными актами, основанием для осуществления компенсации гражданам потери части доходов является соблюдение следующих условий: 1) начисление гражданину принадлежащих ему доходов (заработной платы, пенсии, социальных выплат, стипендии); 2) нарушение установленных сроков их выплаты (как по вине так и без вины предприятий всех форм власности и хозяйствования) 3) задержка выплаты доходов на один и более календарных месяцев 4) рост цен на потребительские товары и тарифы на услуги и 5) доходы не должны носить разового характера (пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата).
Таким образом, право на компенсацию части доходов у гражданина связывается с наступлением такого юридического факта (события), как невыплата денежного дохода в установленные сроки его выплаты.
Приведенное нормативное регулирование не устанавливает первенства нарахие и выплаты дохода, своевременно не был выплачен, и не ставит в зависимость компенсацию потери части денежных доходов от предыдущего, отдельного начисления доходов. По этому регулированием правовое значение имеет то, с нарушением сроков был выплачен начисленный доход, или выплачен и когда этот платеж, не начислялся и не выплачивался денежный доход, право на который признан судебным решением. Именно эти события являются теми юридическими фактами, с которыми связывается выплата компенсации потери времязаборы денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты.
Использованное в ст.3 Закона и п. 4 Порядка формулировки, компенсация исчисляется как произведение «начисленного, но не выплаченного денежного дохода» за соответствующий месяц, означает, что должен существовать обязательна составляющая вычисления компенсации - невыплаченный денежный доход, который может быть или начисленный, или какой можно насчитать в том числе и на основании судебного решения.
Указанная правовая позиция изложена Верховным Судом Украины в постанови от 19 декабря 2011 по делу № 6-58цс11, в постановлении от 11 июля 2017 по делу №21-2003а16).
Механизм расчета компенсации подробно описано в п. 4 Порядка №159. Приведем расчет суммы компенсации в виде формулы: Ск = (Д н / в х Прирост Ии): 100, где: Ск - сумма компенсации; Д н / в - доход, не выплаченный за соответствующий период после удержания налогов и обязательных платежей; Прирост Ии - прирост индекса инфляции в процентах за период невыплаты. Его определяют умножением месяческих индексов инфляции за период невыплаты дохода.
Таким образом, размер компенсации истцу потери части основной заработной платы за декабрь 2014 составляет 4 464, 88 грн. (3 583, 37 грн. Х 124, 6%); Январь 2015 - 4 221, 21 грн. (3 583, 37 грн. Х 117, 8%); Февраль 2015 - 1 504, 88 грн. (1 407, 75 х 106, 9%); Февраль 2015 (выходное пособие) - 3 830, 62 грн. (3 583, 37 грн. Х 106, 9%). Всего 14 021, 60 грн.
Относительно исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, суд отмечает следующее:
приказом № 16-к от 18.06.2018 года истец освобожден на основании ч. 6 ст. 36 КЗоТ Украины.
20.12.2018 года истицей в адрес ответчика направлено требование о расчете заработной платы в соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины.
В соответствии с положениями ст.ст.115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда", задолженность по заработной плате должна была выплачена истцу, начиная с 21.12.2018 года.
В связи с тем, что ответчик до настоящего времени не выплатил истцу задолженность по заработной плате (доказательства обратного отсутствуют), задержка задолженности считается с 21.12.2018 года, то есть со следующего дня после обращения с требованием о расчете (20.12.2018 года) по 05.04.2021 (дата заявления об уточнении исковых требований) и составляет 570 рабочих дней.
При этом, по расчету суда, среднедневной заработок истца составляет 166, 67 грн.
Таким образом, размер среднего заработка за все время задержки по день фактической расчета за период с 21.12.2018 года по 05.04.2021 года (период определен истцом) по расчету суда составляет 95 001, 90 грн. (166, 67 грн. Х 570 рабочих дней).
Вместе с тем, с учетом уточнений на иск, согласно требованиям ч. 2 ст. 264 ГПК Украины, суд считает целесообразным удовлетворить исковые требования в части взыскания среднего заработка за все время задержки по день фактической расчета за период с 21.12.2018 года по 05.04.2021 года (период определен истцом) в сумме 94 834, 30 грн.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины, учитывая удовлетворении исковых требований в полном объеме, с ответчика в доход государства следует взыскать судебный сбор в сумме 1 210, 14 грн.
Руководствуясь ст.ст.115, 116, 117 КЗоТ, ст.ст.3, 5, 12, 13, 18, 141, 206, 258, 260-265 ГПК Украины, суд,
принял:
Исковые требования - удовлетворить.
Взыскать с Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной Академии медицинских наук Украины », код ердпоу 25672427, местонахождение: г.. Киев, ул. Героев Севастополя, 30 в пользу ОСОБА_1(Адрес регистрации: адрес_1, адрес для переписки: адрес_2, рнокпп номер_1), следующие платежи:
-задолженность по заработной плате за декабрь 2014 года в сумме 3 583, 37 грн .; Январь 2015 - 3 583, 37 грн .; с 01.02.2015 года по 11.02.2015 года - 1 407, 75 грн., всего в сумме 8 574, 49 грн. (Восемь тысяч пятьсот семьдесят четыре грн. 49 коп.)
-задолженность с выходного пособия в размере среднего месячного заработка в сумме 3 583, 37 грн. (Три тысячи пятьсот восемьдесят три грн. 37 коп.)
-компенсацию потери части основной заработной платы в сумме 14 021, 60 грн. (Четырнадцать тысяч двадцать один грн. 60 коп.)
-средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 94 834, 30 грн. (Девяноста четыре тысячи восемьсот тридцать четыре грн. 30 коп.).
Взыскать с Государственного Учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной Академии медицинских наук Украины », код ердпоу 25672427, местонахождение: г.. Киев, ул. Героев Севастополя, 30 в пользу державый судебный сбор в сумме 1 210, 14 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
судьяА.В. [Д.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Єдиний унікальний номер судової справи: 225/6181/20
Номер провадження: 2/225/130/2021
рішення
іменем україни
14 липня 2021 року м. Торецьк
Суддя Дзержинського міського суду Донецької області [Д.] О.В., за участі секретаря Андрієвої Т.О., розглянувши матеріали позовної заяви особа_1 (адреса реєстрації: адреса_1 ; адреса для листування: адреса_2 ) до Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» (юридична адреса: вул. Героїв Севастополя, буд. 30, м. Київ, фактична адреса: вул. [М.] 53, м. Київ, код єдрпоу 25672427) про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, та компенсації втрати частини заробітної плати, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, та компенсації втрати частини заробітної плати (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.04.2021 року вх.№4032/21).
Також, в прохальній частині позову особа_1 звертається до суду з клопотанням про витребування у Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» відомостей щодо заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року, у тому числі компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, яке судом було задоволено.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 03.10.1986 року по 11.02.2015 року працювала в Державній установі «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» на посадах операційної медсестри хірургічного відділення серцево-судинної хірургії, медсестри операційної рентген групи кардіохірургічного відділення, медсестри операційної рентген ендоваскулярної хірургії з повним робочим днем у зоні іонізуючого випромінювання, старшої медсестри відділення рентген ендоваскулярної хірургії. За час роботи неодноразово заохочувалась за високий професіоналізмі сумлінне ставлення до роботи, що підтверджується записами в трудовій книжці.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595, Постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014 року № 11/4, Постанови Президії від 17.11.2014 року № 18, Державна [У.] «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» був переміщений з території проведення АТО м. Донецьк, пр. Ленінський, 47 до м. Києва, вул.Героїв Севастополя, 30.
На підставі Наказу від 18.06.2018 року № 16-к «Про звільнення працівників ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», на виконання наказу НАМН України від 20.11.2014 року № 83 «Про переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака ПАМП України», Наказу ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 09.12.2014 року № 4 «Щодо переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака НАМН України» в м. Київ», позивача було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України з 11.02.2015 року у зв`язку з відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Однак, всупереч вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України, відповідач розрахунок з позивачем при звільненні не здійснив.
Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача на свою користь
-заборгованість із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн., січень 2015 року в сумі 3 583, 37 грн., лютий 2015 року в сумі 1 407, 75 грн., всього 8 574, 49 грн.;
-вихідну допомогу згідно ч. 1 ст. 44 КЗпП України в сумі 3 583, 37 грн.;
-компенсацію втрати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 14 021, 60 грн.;
-середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22.12.2018 року по 05.04.2021 року в сумі 94 834, 30 грн.
В судове засідання позивач чи/або його уповноважений представник не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали.
Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній частково погодився з позовними вимогами, зокрема, в частині заборгованості із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн., січень 2015 року в сумі 3 583, 37 грн., лютий 2015 року в сумі 1 407, 75 грн., всього 8 574, 49 грн.; компенсації втрати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за в сумі 8 913, 81 грн. В решті вимог просить відмовити за безпідставністю.
При цьому, нездійснення розрахунку з позивачем при звільненні відповідач пояснює втратою всіх без виключення документів фінансово-господарської діяльності за період до грудня 2014 року, у тому числі кадрової документації.
Дослідивши наявні у справі документи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, судом встановлено наступне:
з 03.10.1986 року по 11.02.2015 року працювала в Державній установі «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» на посадах операційної медсестри хірургічного відділення серцево-судинної хірургії, медсестри операційної рентген групи кардіохірургічного відділення, медсестри операційної рентген ендоваскулярної хірургії з повним робочим днем у зоні іонізуючого випромінювання, старшої медсестри відділення рентген ендоваскулярної хірургії. За час роботи неодноразово заохочувалась за високий професіоналізмі сумлінне ставлення до роботи, що підтверджується записами в трудовій книжці.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595, Постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014 р. № 11/4, Постанови Президії від 17.11.2014 року № 18, Державна [У.] «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» був переміщений з території проведення АТО м. Донецьк, пр. Ленінський, 47 до м. Києва, вул.Героїв Севастополя, 30.
На підставі Наказу від 18.06.2018 року № 16-к «Про звільнення працівників ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», на виконання наказу НАМН України від 20.11.2014 року № 83 «Про переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака ПАМП України», Наказу ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 09.12.2014 року № 4 «Щодо переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака НАМН України» в м. Київ», позивача було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України з 11.02.2015 року у зв`язку з відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Однак, всупереч вимог ст.ст.47, 116 КЗпП України, відповідач розрахунок з позивачем при звільненні не здійснив.
Позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням видати їй довідку про заборгованість із заробітної плати, відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України, останнього разу 20.12.2018 року. Однак, відповіді не отримала.
У зв`язку з наведеним, позивач була змушена звернутись до пенсійного фонду за довідкою про застраховану особу форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб», згідно даних якої за жовтень та листопад 2014 року позивачеві нараховано заробітну плату: 5 597, 79 грн. та 3 583, 37 грн. відповідно. Відомості про нарахування заробітної плати за грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року в реєстрі відсутні (а.с.25).
Заборгованість із заробітної плати за жовтень 2014 року позивач отримала на банківську картку [П.] 11.12.2015 року. Решта заборгованості станом на час прийняття судом рішення позивачеві не виплачена (доказів зворотного суду не представлено).
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:
між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.
Відповідно до ст.ст.115, 116 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.
Статтею 117 КЗпП України, в свою чергу, встановлено обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому визначальним є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку .
Підставою відповідальності власника відповідно до ст. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Так, наявними у справі доказами підтверджений факт несвоєчасного розрахунку з позивачем при звільненні та наявність заборгованості перед позивачем з грудня 2014 року по 11.02.2015 року. Даний факт відповідачем не заперечується.
Вирішуючи спір, суд виходив з часткового визнання відповідачем позовних вимог, що за ч.4 ст.206 ЦПК України, є правовою підставою для його задоволення в цій частині.
Окрім того, зважаючи на відсутність первинних бухгалтерських документів, суд керувався даними, що містяться в довідці про застраховану особу форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб» (дата формування 13.11.2019 року), згідно даних якої за жовтень та листопад 2014 року позивачеві нараховано заробітну плату: 5 597, 79 грн. та 3 583, 37 грн. відповідно. Відомості про нарахування заробітної плати за грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року в реєстрі відсутні (а.с.18).
Отже, з урахуванням уточнень на позов, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн.; січень 2015 року – 3 583, 37 грн.; з 01.02.2015 року по 11.02.2015 року – 1 407, 75 грн. Всього в сумі 8 574, 49 грн.
При цьому, згідно постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», розмір середньоденного заробітку позивача становить 166, 67 грн. (3 583, 37 грн.+3 583, 37 грн./43 робочих дні).
Обґрунтованими слід визнати також позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги, адже як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач звільнена з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою.
В свою чергу, за ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у п. 6 ст. 36 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку та, відповідно, становить 3 583, 37 грн. (3 583, 37 + 3 583, 37 / 2).
З приводу позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд вважає за доцільне зазначити наступне:
відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до даного Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
За п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Згідно п.п.4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, ст.34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
За даними нормативними актами, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4)зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Таким чином право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у ст.3 Закону та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16).
Механізм розрахунку компенсації докладно описано у п. 4 Порядку №159. Наведемо розрахунок суми компенсації у вигляді формули: Ск = (Д н/в х Приріст Іі) : 100 , де: Ск - сума компенсації; Д н/в - дохід, не виплачений за відповідний період після утримання податків та обов`язкових платежів; Приріст Іі - приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати. Його визначають множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу.
Таким чином, розмір компенсації позивачеві втрати частини основної заробітної плати за грудень 2014 року становить 4 464, 88 грн. (3 583, 37 грн. х 124, 6%); січень 2015 року – 4 221, 21 грн. (3 583, 37 грн. х 117, 8%); лютий 2015 року – 1 504, 88 грн. (1 407, 75 х 106, 9%); лютий 2015 року (вихідна допомога) – 3 830, 62 грн. (3 583, 37 грн. х 106, 9%). Всього 14 021, 60 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає таке:
наказом № 16-к від 18.06.2018 року позивача звільнено на підставі ч. 6 ст. 36 КЗпП України.
20.12.2018 року позивачкою на адресу відповідача направлено вимогу про розрахунок заробітної плати відповідно до ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст.115, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заборгованість по заробітній платі повинна була виплачена позивачеві, починаючи з 21.12.2018 року.
У зв`язку з тим, що відповідач до теперішнього часу не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати (докази зворотного відсутні), затримка заборгованості рахується з 21.12.2018 року, тобто, з наступного дня після звернення з вимогою про розрахунок (20.12.2018 року) по 05.04.2021 (дата заяви про уточнення позовних вимог) та становить 570 робочих днів.
При цьому, за розрахунком суду, середньоденний заробіток позивача становить 166, 67 грн.
Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичною розрахунку за період з 21.12.2018 року по 05.04.2021 року (період визначений позивачем) за розрахунком суду становить 95 001, 90 грн. (166, 67 грн. х 570 робочих днів).
Разом з цим, з урахуванням уточнень на позов, згідно вимог ч. 2 ст. 264 ЦПК України, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичною розрахунку за період з 21.12.2018 року по 05.04.2021 року (період визначений позивачем) в сумі 94 834, 30 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 1 210, 14 грн.
Керуючись ст.ст.115, 116, 117 КЗпП, ст.ст.3, 5, 12, 13, 18, 141, 206, 258, 260-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги – задовольнити.
Стягнути з Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної Академії медичних наук України», код єрдпоу 25672427, місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30, на користь особа_1 (адреса реєстрації: адреса_1 ; адреса для листування: адреса_2 , рнокпп номер_1 ), наступні платежі:
-заборгованість із заробітної плати за грудень 2014 року в сумі 3 583, 37 грн.; січень 2015 року – 3 583, 37 грн.; з 01.02.2015 року по 11.02.2015 року – 1 407, 75 грн., всього в сумі 8 574, 49 грн. (вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири грн. 49 коп.);
-заборгованість із вихідної допомоги врозмірі середнього місячного заробітку в сумі 3 583, 37 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят три грн. 37 коп.);
-компенсацію втрати частини основної заробітної плати в сумі 14 021, 60 грн. (чотирнадцять тисяч двадцять одна грн. 60 коп.);
-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 94 834, 30 грн. (дев`яноста чотири тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 30 коп.).
Стягнути з Державної Установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної Академії медичних наук України», код єрдпоу 25672427, місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30 на користь держави судовий збір в сумі 1 210, 14 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. [Д.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа для женщин: отзывы о работе в Киеве (135 отзывов) →
Работа в Киеве (5556 отзывов) →
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 10.08.2021
Единственный уникальный номер 235/894/21 Производство №2 / 235/714/21 решение именем украины 10 августа 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] К.П. с участием секретаря судебного заседания [Г.] С.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 28.05.2021
Производство № 2/235/715/21 Дело № 235/896/21 текст решения именем украины 28 мая 2021 г.. Покровск Красноармейский районный суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [Н.] Г.В. с участием секретаря судебного заседания [О.] В.В., рассмотрев в открытом судебном заусаживания в зале суда в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Государст...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/163/21 Номер производства: 2/225/313/2021 решение именем украины 6 мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражданск...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/159/21 Номер производства: 2/225/311/2021 решение именем украины 6 мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражданск...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/158/21 Номер производства: 2/225/310/2021 решение именем украины "06" мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражда...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/167/21 Номер производства: 2/225/316/2021 решение именем украины 6 мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражданск...